Днями у ветеранському просторі «Незламні» відбулись зібрання групи взаємопідтримки «Гончарне коло ветерана». Цього разу ветерани та члени їхні родин працювали з глиною під керівництвом колеги, ветерана, досвідченого археолога та гончара Івана Кедуна та за підтримки психологинь Оксани Щотки та Інни Кошової.
Ці дві зустрічі мали двоєдине завдання – згуртування ветеранської спільноти та знайомство потенційних ведучих груп самодопомоги «рівний-рівному» з базовими інструментами групової роботи.
Процес роботи з глиною створює стан “тут і зараз”, дозволяючи ветеранам зануритися в себе та перетворити свої переживання на відчутнийрезультат у формі виробу.
«Я настільки занурився в роботу і зосередився на виробі, який я робив, що на певний час зміг відволіктися від тривожних думок які мене постійно перлеслідують», – говорить ветеран, колишній військовополонений Святослав Франузо.
«Думаю, що до таких занять варто залучати ще більше ветеранів разом з членами їх родин. Спільна праця – об’єднує, а робота з глиною з одного боку – заспокоює, а з іншого – дає можливість вихлюпнути свої емоції через виріб», – ділиться думками ветеран Борис Мелашенко.
«Гончарне коло стало колом спільності – воно дає можливість «говорити руками», проживати досвід поруч з тими, хто розуміє, і будувати спільну ідентичність через створення чогось різного разом. Водночас, глина дуже терапевтичний природній матеріал. Контакт з нею допомагає ветеранам заземлитися й зняти напруження, відкриває простір для вираження емоцій без слів, сприяє внутрішній стабілізації та відновленню відчуття контролю й творчої сили», – впевнена психологиня Оксана Щотка.
Реалізація активності стала можливою завдяки Програмі реабілітації та реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США.
Зміст є виключною відповідальністю IREXта ГО «Місто Н» і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США та редакції порталу.