Ветеранка і очільниця Українського ветеранського фонду Юлія Кіріллова написала про свій досвід і про те, як, на її думку, зараз складається ситуація з відносинами цивільних та військових, що повертаються з фронту.
“Суспільство сколихнула новина, що 46,1% українців не вважають, що бути ухилянтом — соромно. Водночас ще 24,8% вагаються, а лише 29,1% твердо переконані, що бути ухилянтом — не ок.
Тим, хто не глибоко в темі війни, здається, що це дуже нова позиція. Проте цифри кажуть зворотне. У березні 2024 року Український ветеранський фонд разом з соціологічною групою “Рейтинг” провів опитування “Образ ветерана в українському суспільстві”. На питання: “Чи допускаєте ви, що самі можете стати ветераном у майбутньому?” — 53% українців сказали, що не допускають, що можуть стати ветеранами, 6% сумніваються й 41% відповіли ствердно.
За моїми особистими відчуттями, не існує жодного суспільного договору між цивільними й ветеранами: ми вам — оборону, ви нам — підтримку. Я маю досвід бойових дій і втратила на війні чоловіка у 2014 році. Доєднавшись у 2014 році до Сил оборони, а згодом отримавши травму й повернувшись до цивільного життя, бачила, як змінюються настрої людей щодо учасників АТО чи членів родин загиблих, як змінюється ставлення особисто до мене та моїх побратимів та посестер. Між 2014 та 2015 роками була прірва. Зараз ми проходимо те саме, але трохи розтягнуто в часі й у більшому масштабі.
Суспільний договір щодо майбутнього України, яке настане після завершення війни, формується саме зараз. Ми зараз ділимо пиріг майбутніх соціальних благ між різними верствами населення, саме зараз перекроюється законодавство в різних сферах. Дехто називає роботу парламенту “скаженим принтером”, проте саме зараз подаються законопроєкти, вносяться правки й загалом формується законодавча база, яка підтримуватиме нинішній суспільний консенсус.
А суспільний консенсус спрямований на те, що ветерани мають відійти тихенько вбік й не дратувати своєю присутністю в будь-якій зі сфер. Хоча ні, нам поблажливо відводять роль людей проблемних, неврівноважених, які в цивільному житті мають розчинитися десь в абсолютно маргінальних пластах суспільства.
Зараз, поки триває активна фаза, люди ще так-сяк миряться з усім, що пропонує держава нашим захисникам й захисницям. Проте далі почнуться розмови про справедливість розподілу, на що йдуть податки та чому вони витрачаються саме на ветеранів.