Треба чути ветеранів!

Колись Дмитра Олійника знали лише в Харкові. Він активно боровся проти керівництва вузу, яке намагалося відрахувати його лише за те, що студент відвідував проукраїнські мітинги. Потім сам став організовувати заходи. А відомим широкому загалу Дмитро став після того, як обнародував своє спілкування з керівницею МСЕК. Це тоді, коли вона цинічно сказала, що другу групу інвалідності поранений міг би отримати, якби йому відрізали ногу. А так – лише третю!

У минулому місяці його бачили на одиночній акції в Києві на Майдані Незалежності. Розповідали, що цей пікет був достатньо успішний і ветеран Олійник, завдяки йому, досяг певного результату. Усі перераховані події вкупі викликали неабияку зацікавленість особою активіста й ветерана й тому було прийняти рішення зустрітися з Дмитром і дізнатися, чим він живе зараз?

ТАК СТАВИТИСЯ НЕ МОЖНА!

– Я є керівником Громадської організації «Майбутнє Ветеранів», – розповів співрозмовник. – А, якщо говорити про моє поранення, то слід повернутися в часі до 2021 року, коли ветеранські організації висунули мене на посаду радника голови обласної адміністрації. Тоді ми з колегами готували цивільне населення до спротиву, навчали володінню зброєю, основам тактичної медицини. А з початком повномасштабного вторгнення, разом з іншими підрозділами, обороняли Харків від вторгнення. 27 лютого наша група відповідала за штурм 134 школи, куди зайшли й намагалися закріпитися окупанти… Уже ввечері, коли школа горіла й ми намагалися відійти на безпечну відстань, я отримав поранення. Із того боку прилетіла, як мені здалося, ракета. Її уламки потрапили мені в ногу, ще одному військовому – в голову, а другому – пробило легеню. Два двохсотих і я – трьохсотий.

Після лікування Дмитро Олійник поновився на службі, але рана весь час давала про себе знати. Почався тромбоз і після сьомої операції він, у серпні 2023 року, написав рапорт на звільнення. А далі була пригода з керівницею МСЕК. На той час Дмитро вже налічував п’ятнадцять операцій на нозі.

– Коли я прийшов на комісію, мені сказали: «У вас фізично нога є». Однак вона втратила активні дії та функціональність і вважається біопротезом. Там лише кістка й сухожилля. Тому я відповів, що вони вчиняють неправильно, так до ветеранів ставитися не можна. Поїхав до Києва, в трьох інститутах пройшов додаткові обстеження, які повністю підтвердили мою правоту. І в центральній МСЕК, уже за участі представників МОЗ та громадськості, були досліджені всі документи й я отримав пожиттєву другу групу інвалідності.

– Дмитре, можна сказати, що ви стали ініціатором знищення МСЕК, чи ця подія виявилася останньою краплею, після якої владі необхідно було якось реагувати?

– Дякую за високу оцінку моїх можливостей. Але я сказав би, що скоріше ініціював реформування цієї інституції. Бо були проведені консультації, внесені зміни до законодавства. Усі керівники МСЕК були звільнені й не мали права займати посади у створеній новій системі ЕКОПФО. Звичайно, залишається ще багато питань, зокрема в мене, але те, що ми отримали, це значно краще за те, що було.

СВІЙ ДО СВОГО

Громадська організація «Майбутнє Ветеранів» була створена у 2023 році, відразу після події із МСЕК. До її складу ввійшли чинні й колишні військовослужбовці. А на загальних зборах Олійника висунули на посаду керівника. Зараз до складу організації входять переважно ті люди, яким Дмитро допомагав вирішувати їхні проблеми.

– У минулому році, – розповідає він, – військовослужбовець звернувся до лікарні, оскільки в нього на нозі з’явилося якесь утворення. Лікувався він три місяці й за цей час утворення розрослося, а лікарі лише розводили руками й говорили, що роблять усе можливе. І тоді цей військовий звернувся до мене. Мені довелося їхати до Києва, відвідувати лікарню, департамент охорони здоров’я, МОЗ, щоб лікарі забезпечили необхідні процедури – взяли бакпосів, знайшли апарат для видалення мертвих тканин, провели оперативне втручання. І коли все це зробили, у чоловіка за два тижні нога повністю загоїлася.

Юрій Кузьменко, розвідник:

– Ще у 2022 році я отримав тяжке поранення. Уперше до Дмитра Олійника я звернувся, коли, після недбалого лікування, мені загрожувала ампутація ноги. Тоді Дмитро зв1язався з іншим інститутом, приїхали інші лікарі й мені призначили зовсім інше лікування. Завдяки цьому, ногу вдалося врятувати й тепер я можу навіть ходити… Друге звернення стосувалося отримання групи інвалідності. Дмитро тоді приїхав до Житомира, був присутній на засіданні комісії й медикам довелося погодитися з тим, що слід призначити другу групу пожиттєво. До цього вони переконували, що має бути третя з підтвердженням через два роки…

– Дмитре, ви навели кілька прикладів своєї громадської діяльності, пов’язані з допомогою ветеранам. Чи є ще чим поділитися в цьому напрямку?

– Безумовно. Взяти хоча б вчорашній день. Зранку я був на комісій й забрав рішення про виділення компенсації на житло для ветерана. Він втратив око й має проблеми зі здоров’ям. Тепер йому хоча б буде, де жити. Уважаю, що це результат. Із моєю допомогою, переоглядами, оскарженнями, більше двадцяти ветеранів отримали групу інвалідності. Найгірше, що навіть людям з ампутаціями, отриманими на фронті, пройти цю процедуру й досягти результату дуже непросто. Було декілька скандальних прикладів, коли доводилося, що називається, вигризати законне рішення. Державні органи мають чути ветеранів. Це найголовніше!

Павло, офіцер ЗСУ, морський піхотинець:

– Після отримання важкого поранення й лікування, я намагався вирішити проблему з відсутністю житла у військовій частині. Однак це не дало ніяких результатів. Про те, що таку процедуру можна провести через органи соціального захисту в Харкові, я дізнався від Дмитра. На сьогоднішній день, дякуючи йому, всі документи оформлені. Тепер чекаю фінансування, яке орієнтовно обіцяють здійснити в серпні. Уважаю, що Дмитро – велика людина. Наскільки мені відомо, він багато допомагає ветеранам і робить це абсолютно безкоштовно…

Ще одна ситуація, коли необхідно було втрутитися. Ветеран, інвалід, який на фронті втратив обидві руки. До вторгнення мешкав у Вовчанську. Внаслідок бойових дій його житло було знищено. Адміністрація Вовчанської територіальної громади евакуйована й зараз знаходиться в Харкові. Працівники забезпечені житлом і кабінетами для виконання службових обов’язків. І коли ветеран прийшов до одного кабінету за довідкою, йому сказали, що необхідно з’їздити до Вовчанська, сфотографувати зруйнований будинок. Лише після цього він зможе отримати довідку та компенсацію на придбання помешкання…

Тоді цей кабінет відвідали Дмитро Олійник та керівник Ветеранського простору Ігор Шишко. Вони попросили не писати тут, які слова та в я якому тоні там були сказані… Але в результаті голова територіальної громади завірив, що ситуація буде вирішена й ветеран отримає компенсацію. Найближчим часом Олійник планує з’їздити до ветерана, подивитися, як він живе, в якому стані знаходиться, чи забезпечений хоча б елементарними протезами?

ПРОБЛЕМИ ВЕТЕРАНІВ – СПІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Дмитро розповів, що майже всі люди з тих, кому він допомагав, попередньо зверталися до Міністерства у справах ветеранів. Їм говорили: почекайте кілька місяців чи почекайте півроку, але жодного результату це не дало. Приміром, біля року тому пані Калмикова особисто запевняла, що питання з його виплатами Олійника від військової частини буде вирішене.

– Тоді я надіслав усі необхідні документи, але не те, що якогось результату, навіть відповіді не отримав. Зараз я чекаю реформування міністерства, де посади будуть займати дійсно фахові люди, які пройшли війну. Що стосується моїх виплат за період лікування, то це питання тягнеться ще з 2023 року.

Дмитро розповів, що з часу звільнення він шість разів звертався до військової частини й кожен раз надавав пакет потрібних документів. До цього тричі особисто приїжджав і віддавав документи медикам у руки. І весь час йому приходили відповіді, що документи не надані. Уявіть собі, чого варто зібрати весь пакет необхідних документів, щоб отримати виплату? А зробити все це дев’ять разів?! Двічі документи довелося надсилати поштою.

– Я пройшов обстеження в травматології, роздрукував банер зі словами: «Чужого не треба, свого не віддам!» і вийшов на одиночну акцію в Києві на Софіївську площу. Протягом двох годин до мене приїхали представники командування частини й ще раз запевнили, що я не надав документи. Я показав поштові чеки, показав повідомлення, що відправлення було вручене. І, о диво! Документи знайшлися й перша виплата була проведена…

Це трапилося в жовтні минулого року. Остаточний розрахунок проходив по тій самій схемі. У частині говорили, що вони ніяк не можуть отримати від нього документів. Тоді й Олійник вдався до апробованого методу боротьби з військовою бюрократією. Правда, Софіївська площа була замінена Майданом Незалежності. Але знову ті самі дві години, підтвердження відправки документів. У результаті – необхідне дивним чином знаходиться й питання знову вдалося вирішити.

– Дмитре, ви говорили, що 2021 року вас висунули на посаду радника голови обласної адміністрації в Харкові. Знаходитися на цій посаді й досі?

– Ні, я був звільнений за півтора місяці до повномасштабного вторгнення. Це трапилося на нараді, де я озвучив зауваження щодо неефективності витрачених коштів і неналежної розбудови фортифікацій. На жаль, я не був почутий, питання ніхто не вивчав і влітку 2024 року ми отримали ще один скандал у зв’язку із втратою обороноздатності нашого війська.

Дмитра сьогодні найбільше хвилює заміна понять щодо ветеранської політики. Спочатку на рівні держави було оголошено, що суспільство має готуватися до зустрічі захисників із фронту. А потім поступово цей лозунг перетворився на інший: захисники повинні інтегруватися до цивільного життя в суспільстві. Якщо хтось не бачить у цьому протиріч, до Дмитрові вони дуже зрозумілі.

– Я впевнений, що це помилка не лише в формулюванні, – говорить активіст, – це зміна державної позиції щодо ветеранів. І я боюся, що такий підхід у майбутньому може привести до поганих наслідків. Тому сьогодні намагаюся робити все, щоб цього не трапилося. Намагаюся вибудувати комунікацію й системний підхід до керівництва державних структур, місцевого самоврядування. А мета цієї діяльності полягає в тому, щоб показати ветеранам, що вони не самі, що їх ніхто не залишить один на один з їхніми проблемами!..

Вікторія ПУЧКА

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

Останні записи

Зараз читають: