18 квітня у місті Вишневе Київської області відбувся І етап Кубка України з богатирського багатоборства серед ветеранів і ветеранок.
І ця подія стала не лише спортивним змаганням – а й простором сили духу, єдності спільноти та віри в майбутнє!
Прохолодна дощова погода цього дня не стала на заваді ані проведенню змагань, ані бойовому настрою учасників. Навпаки — атмосфера на стадіоні була наповнена енергією підтримки, взаємоповаги та внутрішньої сили.
Захід об’єднав понад 100 спортсменів і спортсменок з усіх регіонів України. До них долучилися родини, друзі, представники громади та медіа. Учасники змагалися у 32 номінаціях і вагових категоріях, демонструючи не лише витривалість, фізичну силу та жагу до перемоги, а й справжні особисті історії незламності.
Програма змагань: випробування сили і характеру
Програма змагань включала класичні для богатирського багатоборства дисципліни: жим лежачи колоди, лог ліфт над головою, закидання важкого мішка на плече, фронт холд гирі, перекидання мішка через планку, жим гирі сидячи та утримання важких гантелей на час.
Вагові параметри варіювалися залежно від статі та категорії, що дозволило максимально адаптувати навантаження для кожного учасника. Кожна вправа — це не лише про силу м’язів, а й про витримку, концентрацію та внутрішню боротьбу. Особливо це відчувалося, коли спортсмени та спортсменки долали власні обмеження — фізичні чи психологічні.
Змагання організовано Міністерством у справах ветеранів України спільно з Федерацією найсильніших атлетів України і перетягування канату та Вишневою міською радою за підтримки генерального партнера. Захід відбувся у межах реалізації Стратегії ветеранської політики та Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, започаткованої з ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Але за кожним офіційним формулюванням — живі люди, їхні історії, боротьба та підтримка.
Голоси учасників: про силу, мрії та виклики
Ірина Кравчук, ветеранка з позивним «Незабудка», брала участь у категорії закидання мішка вагою шістдесят кілограмів. Свій результат Ірина оцінює критично, але дивиться вперед із впевненістю. «Я не задоволена результатом. На жаль, не взяла вагу на плече, лише на груди. Буду працювати далі – є над чим працювати», – коментує свій досвід ветеранка. Для «Незабудки» участь у подібного роду змаганнях — це шлях особистого розвитку: «Планую рухатись уперед, щоденно працювати і в жодному разі не здаватися».
На стадіоні Ірину підтримував чоловік, який також вперше брав участь у змаганнях. А прагнення «Незабудки» — прості й водночас глибокі: «Мрію про якнайскорше закінчення війни та нашу перемогу. Щоб усі залишалися максимально здоровими або, як мінімум, на тому рівні, на якому є зараз. Також мрію про свою хатинку, власний садочок і спокійне життя в мирній країні».
Ветеран Назар із позивним «Пеін» підняв сто кілограмів, хоча й залишився не до кінця задоволеним результатом: «То є спорт, завжди є куди рухатись та до чого прагнути». Для Назара мають першочерговий сенс не цифри, а атмосфера: «Досвід участі у сьогоднішніх змаганнях надав мені колосальні позитивні емоції, спілкування з ветеранами й додаткову мотивацію для подальших тренувань. Тут, на стадіоні, – мої друзі та побратими, і ми всі один одного підтримуємо». З гумором Назар говорить і про власні мрії: «На разі мрію про молоду Моніку Белуччі». Щодо спортивних цілей «Пеін» має доволі амбітний і чіткий план: «Прагну взяти сто п’ятдесят кілограмів. Може, вже до сьогоднішнього вечора й зроблю це» (сміється, – Прим. Ред.).
Для багатьох учасників Кубок став першим досвідом участі у подібних змаганнях. Серед них — ветеран В’ячеслав Оксентюк. «Піднімав шістдесят кілограмів. Результатом трохи не задоволений, бо травмував спину. Але терплю», — говорить він із посмішкою на обличчі. Попри труднощі, В’ячеслав наголошує на головному: «Коли починаєш займатися фізичними навантаженнями, навіть через спортивну реабілітацію, повертаєшся до нормального життя, ставиш перед собою нові цілі, досягаєш їх. І таким чином, через власний досвід, подаєш приклад тим хлопцям, які отримали поранення».
В’ячеслава підтримував на змаганнях одинадцятирічний син — додаткова й надзвичайно важлива мотивація не пасувати перед труднощами. Говорячи про наступну спортивну сходинку, ветеран з упевненістю зазначає: «Здаватися не планую – потрібно рухатися вперед, жити й працювати. Прагну отримати майстра спорту з пауерліфтингу. І зробити це хочу вже через рік». А мріє В’ячеслав про перемогу України у війні. “Дуже хочу, щоб перестали гинути мої побратими, близькі, родичі, однокласники… І щоб ті втрати, які є на сьогоднішній день, не виявились марними. Якщо так буде – далі все у нас буде», – резюмує ветеран і з теплотою дивиться на сина.
Переможці та нові горизонти: Європа і світ
Серед призерів І етапу Кубка України з богатирського багатоборства – десятки спортсменів і спортсменок, зокрема: Кравчук Ірина, Шелестова Наталія, Сардак Ольга, Паламарчук Вікторія, Сребнюк Андрій, Нестеренко Андрій, Буряк Василь, Немінський Ігор, Рижков Дмитро, Яровий Олег, Гризенко Ілля, Хонецький Володимир, Тушинський Артур, Лисенко Євгеній, Горпинюк Дмитро, Новаківський Руслан, Піцун Семен, Гончаренко Даніїл, Клімов Володимир, Козік Євген, Касьян Олег, Боровець Дмитро, Перебийніс Олександр, Лемченко Андрій, Титашко Андрій, Череватий Євген, Титенко Дмитро, Десяцький Олександр, Черній Руслан, Севастьянов Володимир та інші.
Вже за два тижні національна збірна України з богатирського багатоборства серед ветеранів у складі двадцяти одного спортсмена представлятиме державу на Чемпіонаті Європи у Грузії. Далі — ще серйозніше випробування: чемпіонат світу в Ризі (Латвія), який відбудеться у вересні. Підготовка триває на щоденній основі, і змагання у Вишневому стали важливим етапом на цьому шляху.
Більше, ніж спорт
І етап Кубка України у Вишневому вкотре довів: ветеранський спорт — це не лише про фізичну силу. Це про відновлення, підтримку, єдність спільноти та віру в майбутнє. Навіть під дощем, навіть після важких випробувань — ветерани і ветеранки продовжують рухатися вперед. І саме в цьому — їхня справжня перемога.
Суботнього прохолодного квітневого дня спортивні змагання стали справжнім маніфестом незламності, а місто Вишневе – локацією концентрації сили (фізичної та внутрішньої) й епіцентром підтримки. Кубок – це в першу чергу, про людей, котрі пережили війну та продовжують боротися, але вже на іншому фронті; про тих, хто доводить, що життя триває, і в ньому є місце для перемог. Можливо, найголовніша річ в даному контексті — це відчуття ветеранами плеча поруч. Того самого, на яке можна спертися.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)