22 серпня в Києві відбувся VII Міжнародний ветеранський форум «Україна. Ветерани. Єдність». На форумі багато говорилося про створення владою для захисників і захисниць України необхідних умов переходу від військової служби до цивільного життя. А з п’ятьма організаціями, що опікуються розробкою ветеранської політики в державі, Міністерство у справах ветеранів уклало меморандум про співпрацю.
Як стало відомо редакції Порталу «Новини ветеранів», за місяць до форуму відбулася селекторна нарада, на якій регіональним адміністраціям довели доручення Офісу Президента України, що виникла нагальна потреба в усіх областях оперативно створити ветеранські простори. А ще за два місяці до того вийшов наказ Міністерства у справах ветеранів № 168 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо створення та функціонування ветеранських просторів». Здається: революція у справі реінтеграції ветеранів у суспільство, про необхідність якої так довго доводили ветеранські організації – здійснилася!..
Але здійснилася не завдяки тому, що місцеві адміністрації дійсно усвідомили – наскільки ветерани потребують допомоги, що ними слід опікуватися, а простою вказівкою зверху. Тобто, в гірших традиціях радянської минувшини!
Також слід зазначити, що далеко не в усіх областях ставлення до ветеранів та їхніх проблем однакове. Є такі обласні та міські адміністрації, при яких уже давно створені й успішно функціонують різноманітні ветеранські простори та хаби: проводяться реабілітаційні заходи, надаються юридичні консультації, опікуються іншими проблемами звільнених військовослужбовців. На сьогоднішній день таких комунальних закладів, що входять до єдиного ветеранського простору, нараховується 26. Вони створювалися завдяки небайдужим людям та добрій волі керівників адміністрацій у містах і областях України. Дивно, що їм не потрібні були ні доручення з Офісу Президента, ні будь-які накази профільних міністерств і відомств!
– Коли ми створювали наш комунальний заклад, а було це ще до повномасштабної війни, – розповіла учасниця форуму й керівниця Комунального закладу «Будинок ветеранів» Рівненської міської ради Вікторія Шинкаренко, – ми тісно співпрацювали з міською владою. Якби цього не було, в нас нічого б не вийшло. Та й зараз, коли заклад вже працює, постійно треба мати взаєморозуміння й спільно працювати на результат… У нас зараз одинадцять працівників і всі вони, окрім бухгалтера, є або ветеранами, або членами родин учасників бойових дій чи загиблих героїв. Свого часу, коли це формувалося Міністерство у справах ветеранів, існував такий лозунг: «Нічого для ветеранів без ветеранів!» Сьогодні неможливо працювати в місті чи області, не маючи взаєморозуміння з міською чи обласною адміністраціями! Зараз я говорю не лише про Рівне, бо в нас створено Коаліцію ветеранських просторів, куди входить 26 закладів, що знаходяться в різних регіонах держави. І чим більше буде таких закладів, незалежно від того, за чиєї ініціативи їх створено, буде лише краще, перш за все – для ветеранів!..
Керівник Комунального закладу «Ветеранський центр Полтави» Полтавської міської ради Артем Ліфрідов, який також був присутнім на форумі, розповідає:
– Наш центр був створений за ініціативи міського голови Катерини Ямщикової у 2024 році. Я пройшов кілька співбесід і мені запропонували бути керівником створеного комунального закладу. Дилеми, на чиєму ти боці: влади чи ветеранів – не може бути в принципі. Катерина Леонідівна – людина з військовим минулим, бойовий медик, служила в 116 бригаді. Я служив у 63 бригаді. Нам не потрібно доводити важливість існування ветеранських центрів і необхідність допомоги ветеранам. Гратися в якісь політичні ігри для нас немає жодного сенсу… Вважаю, що створення ветеранських хабів зараз на часі. Не тоді, коли закінчиться війна, а саме зараз. Тому нам приємно, що до нас звертаються не лише полтавські ветерани, а також зі всієї Полтавщини та інших областей України. Моя позиція щодо цього – ветеран не має прописки. Усім, чим можемо, допомагаємо. Було вже шість делегацій, що переймають досвід створення й роботи Ветеранського центру. Це делегації з Харківщини, Чернігівщини, а також від 93 бригади «Холодний Яр». Виявляється темою ветеранів цікавляться й чинні військові!..
Але існують в Україні й такі адміністрації, де ветеранів, м’яко кажучи, не достатньо поважають. У цих регіонах, отримавши вказівку зверху, почали складати проєкти рішень, писати пояснювальні записки, готувати внесення змін до вже існуючих програм та намагатися затвердити написані нашвидкуруч папери в депутатських радах обласних чи міських рівнів.
– Як депутатка, як громадський діяч, я вважаю, що нічого не можна створювати для ветеранів без участі самих ветеранів! – говорить голова комісії з питань соціальної політики та у справах учасників АТО/ООС Харківської обласної ради Ольга Лехан. – Це ми стверджували, починаючи з 2014 року. Це саме підтвердив міністр у справах ветеранів на форумі 22 серпня. Тому не можна вносити будь-які зміни до програм щодо ветеранів, не погодивши їх попередньо із ветеранськими організаціями та тими, хто опікується проблемами ветеранів. Хто може краще, ніж самі ветерани, знати, що саме їм потрібно і як це робити?! Можливо комунальні підприємства «Ветеранський простір» не найкращий формат втілення програм для реінтеграції ветеранів?
Виходячи зі сказаного й почутого, видається, що зовсім не важливо, кому належатиме ініціатива створення ветеранських просторів – державній, місцевій владі чи громадськості. Головне – щоб це відбувалося так, як прийнято в демократичних державах. Із суспільним обговоренням, залученням ветеранів та ветеранських об’єднань. Тільки так можна буде визначати найбільш ефективні форми та формати реалізації проектів реінтеграції захисників України. Лише разом можна подолати ворога як на фронті, так і в тилу – в цивільній діяльності, допомагаючи українським ветеранам!