США планує розгорнути додаткове ракетне озброєння в Європі. На даний момент там вже розміщено та розгорнуто деяку кількість сухопутних ракетних комплексів. У майбутньому таку систему ударних засобів планують збільшувати за рахунок техніки та озброєнь нових типів. Основна інформація про переозброєння та перспективні системи вже оприлюднена і дозволяє визначити основні тенденції розвитку ракетних комплексів.
На даний момент угруповання сухопутних ударних систем США та НАТО, спрямоване на стримування РФії, має обмежені розміри та можливості. За офіційними даними, вона складається лише з оперативно-тактичних ракетних комплексів ATACMS. До складу цього ПТРК входить пускова установка системи залпового вогню M270 та M142, а також кілька типів ракет з різними характеристиками та оснащенням.
Залежно від моделі ракети ATACMS може атакувати цілі на дальності до 300 км. Такі характеристики достатні для вирішення більшості бойових завдань, хоч і накладають певні обмеження на вибір цілей та вогневих позицій, а також організацію нанесення удару.
При цьому є деякі переваги, що дозволяють більш повно реалізовувати технічний потенціал комплексу. Насамперед, це висока стратегічна та тактична мобільність. У ході різних навчань неодноразово демонструвалася можливість швидкого перекидання пускових установок та ракет на великі відстані. За рахунок цього можна певною мірою компенсувати нестачу дальності ракети.
За неофіційними даними та зарубіжними оцінками, певний ударний потенціал має протиракетний Aegis Ashore. Передбачається, що він може використовувати не лише протиракетне озброєння, а й крилаті ракети Tomahawk. Втім, американська сторона заперечує такі можливості.
Слід зазначити, що Aegis Ashore у ударній ролі має обмежену бойову цінність. Його перевагою є здатність запускати ракети з дальністю 1800 км. При цьому комплекс має обмежений боєкомплект і стаціонарний. Крім того, у строю лише один об’єкт, тоді як будівництво другого затримується. Таким чином, ракетні війська США та країн НАТО у Європі здатні вирішувати завдання тактичного характеру, але можуть брати участь у операціях більшого масштабу чи брати участь у процесах стримування.
У майбутньому США планують використати цілу низку перспективних ракетних комплексів сухопутного базування з різними особливостями та можливостями. Очікується, що подібні системи розгортатимуться в Європі та доповнюватимуть наявні вироби. Це може статися вже у 2023-25 рр.
Насамперед, до військ дістанеться нова оперативно-тактична ракета PrSM, що розробляється як заміна для ATACMS. Вона використовуватиметься тими ж пусковими установками і летітиме не менш ніж на 500 км. Надалі планується провести модернізацію з підвищенням дальності та отриманням інших можливостей.
Показуючи переваги у льотних характеристиках, комплекс із ракетою PrSM збереже позитивні риси попереднього ATACMS. Так, уніфікація щодо пускової установки спрощує розробку, виробництво та впровадження комплексу у військах. Крім того, за її допомогою буде збережено колишній рівень мобільності. Все це дозволить повніше реалізувати потенціал, пов’язаний з дальністю ракети у її вихідній та майбутній версії.
Не раніше середини десятиліття в частини підуть нові ракетні комплекси MRC Typhon і LRHW Dark Eagle. Вони ще не пройшли льотні випробування, проте Пентагон виявляє оптимізм і говорить про можливість завершення робіт протягом кількох наступних років. При цьому вже зараз зрозуміло, що хоче отримати армія від цих розробок.
Сухопутний комплекс MRC буде мобільним; усі його засоби розмістять на напівпричепах. Він зможе використовувати ракету Tomahawk та ударну модифікацію зенітної SM-6. За допомогою такої зброї він атакуватиме цілі на дальностях не менше 1500-1700 км, причому з’явиться можливість вибрати боєприпас, який краще відповідає поставленому завданню.
Виріб Dark Eagle має схожу архітектуру і теж будується на основі напівпричепів, що буксируються. Однак цей комплекс використовуватиме ракету LRHW з гіперзвуковим бойовим щаблем. Дальність такої зброї перевищить 2775 км; планується отримати всі характерні переваги гіперзвукових систем. Передбачається, що Dark Eagle візьме на себе складні завдання в оперативно-стратегічній ланці.
“Рішення розмістити перші системи LRHW на Об’єднаній базі Льюїс-Маккорд також говорить про пріоритет театру бойових дій. Розташування на західному узбережжі дозволяє швидко розміщувати ракети для майбутніх навчань або непередбачених обставин у Тихому океані, зокрема через базу Парк авіалайнерів С-17. Крім того, база також є домом для першої Багатодоменної оперативної групи, ще однієї концепції, створеної з урахуванням операцій на Тихому океані, і яка в кінцевому підсумку призначена для включення Стратегічного вогневого дивізіону, оснащеного пусковими установками HIMARS та ракетами «середньої дальності». як LRHW” – зазначають американські військові оглядачі з видання TheDrive.
У поточних процесах Пентагон не обмежується однією концепцією та розвиває відразу кілька напрямків. Так, у рамках проекту PrSM розвивається концепція оперативно-тактичної ракети. У проекті MRC Typhon знову опрацьовують питання розміщення крилатої ракети на сухопутній платформі. Найбільш амбітний проект LRHW, у свою чергу, пропонує створення повноцінного гіперзвукового комплексу з оперативно-стратегічними можливостями.
Таким чином, кілька проектів представляють різні класи техніки та перекривають досить широкий спектр дальностей та можливостей, від тактичної до оперативно-стратегічної ланки. Цікаво, що нові проекти розвиваються з різними темпами. Так, найкращі результати на даний момент показує ракета PrSM, призначена для заміни наявної ATACMS і відрізняється певною простотою. Інші комплекси, покликані зайняти абсолютно нові ніші, поки що знаходяться на ранніх стадіях і ще навіть не випробовувалися. Це демонструє як різну складність проектів, так і пріоритети.
Всі розглянуті ракети, як очікується, нестимуть лише звичайні боєзаряди. Застосування ядерних бойових частин передбачається – хоча у деяких випадках не виключається технічно. Слід зазначити, що ця особливість нової зброї становить особливий інтерес.
Так, неядерне виконання ракет спрощує та здешевлює виробництво та експлуатацію. Крім того, спрощуються процеси логістики, у т.ч. на зарубіжній території. Знижується і негативний вплив на політичні процеси. При цьому, судячи з заявлених характеристик, бойові можливості ракет зі звичайною БЧ залишаються на високому рівні та відповідають усім вимогам.
Вирішуються питання організаційного характеру. Ракетні частини, озброєні існуючими та перспективними системами, у майбутньому увійдуть до складу нових «міжвидових оперативних груп» MDTF (Multi-Domain Task Force). Штаб такого з’єднання керуватиме і координуватиме дії комплексів різних класах на великих театрах військових дій. По суті, MDTF збере всі вогневі засоби у загальну систему управління.
Відкриті дані показують, що цього разу Пентагон здійснює розробку кількох нових зразків озброєння, причому вже на стадії складання планів з них сформували єдину ударну систему з широкими можливостями. Тепер ведуться роботи з її створення, однак через різну складність проекти показують різний прогрес. Проте замовник розраховує, що протягом найближчих років усі роботи будуть виконані.
Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
