Часто згадую те спекотне літо 2014. Так давно це було, що діти народжені у перший рік війни, вже пішли або підуть до школи.Нічого тоді так не радувало, як наближення гуркоту гармат, канонада. Все ближче і гучніше.
Зараз хтось скаже, що це не нормально. Але скаже той, хто не був на цій війні. Ніч з 4 на 5 липня, була мабуть однією з найдовших в житті захисників Краматорського аеродрому. Та й ранок 5 липня і весь день, був дуже довгий та багатий на злість, зраду і радість . Питання виходу колони Гірькіна, це не тема посту і історію вже не повернути назад, але якби вдарила наша авіація та артилерія по цим покидькам, то можливо вже давно – була б наша Перемога і Мир. Правда десь таки є, бо розслідування проводилось відповідними органами.
З 05 липня 2014 року, місто Краматорськ зажило мирним життям – українського вільного міста. Ще будуть роботи по розмінуванню і відновленню нормальної життєдіяльності(це все було далі).
Як сказала одна сива бабуся 05 липня 2014: «Наші прийшли! Буде мир і буде хліб».
Вітаю, моє улюблене місто з Днем визволення!
Дякую Вам, що чекали і вірили нам!
Все буде Україна !!!
Вічна пам‘ять тим, хто віддав своє життя за нашу свободу!
Дякую всім воїнам, що обороняли наш аеродром!
Він був і залишився українським!
Ви виконали своє завдання !
Слава Україні! Героям Слава!
https://www.facebook.com/390565138435998/posts/1003313533827819/?d=n