Сергій Бизов — військовослужбовець 12-ї бригади Національної гвардії України, очільник Всеукраїнської профспілки захисників України.
До початку російського повномасштабного вторгнення він був цивільною людиною — очолював Всеукраїнську профспілку спортсменів, працівників сфер фізичної культури, спорту, молодіжної політики та національно-патріотичного виховання. Його діяльність переважно стосувалася гуманітарної сфери, але війна змінила все.
Я бачив, як люди бояться військової служби, навіть у моїй профспілці. І я власним прикладом, маючи трьох дітей, добровільно пішов на військову службу. Так само по всій вертикалі нашої організації — ті, хто не проходять службу, не можуть обіймати ключові посади.
1 червня 2023 року профспілка зазнала трансформації: було змінено статут і назву на Всеукраїнську профспілку захисників України, спортсменів та працівників сфер:
Наших членів профспілки завжди забирали саме ГУР, СБУ, ССО і так далі, наші хлопці всі йшли служити, тому ми в принципі надихалися цією ідеєю і зробили реформу. З’їзд повністю підтримав це, ми внесли доповнення до статуту і зміни до нашої назви.
До реформи у профспілці налічувалося близько 11 тисяч членів. Сьогодні їх кількість зросла до 103 500.
Я в 2018 році починав взагалі рядовим членом профспілки, керівником став не відразу. За два роки часу нашої роботи і змін керівників організація не рухалася, тому влітку 2020 року було прийнято рішення і видвинуто мене на посаду голови цієї профспілки. За період часу, доки я її очолюю, організація стала репрезентативною, це основний документ, де держава Україна визнає нас як інституцію, репрезентативність дозволяє підписувати галузеву угоду. Це основний документ між Міністерством і інституцією, за яким потім ми можемо підписувати трудові колективні договори і виступати за наших працівників. Також ми стали членами Федерації профспілок України, це найбільша інституція, яка об’єднує сьогодні понад 3 млн працівників, туди входять профспілки державних службовців, освітян, медиків, енергетиків, державних установ, шахтарі, металурги, тобто ми стали одними з 42 всеукраїнських профспілок.
Зараз близько 78 тисяч членів профспілки перебувають на військовій службі. Профспілка також допомагає ветеранам із працевлаштуванням та соціальною адаптацією:
Як це відбувається в цілому, щоб було уже більш-менш зрозуміло? От умовний рядовий солдат, член профспілки, який виконує всі накази командира, згодом він отримує поранення, і як тільки отримав поранення, сигналізує голові первинної профспілкової організації, профспілка робить відразу одноразову виплату, там від 6500 до умовно 100 000 грн, в залежності його активності в профспілці. Потім він потрапляє до військового госпіталю, в період, доки проходить лікування, ми уже розуміємо, він буде списуватись, чи він буде проходити реабілітацію та повертатися на службу. Якщо він може повернутися, він повертається, якщо не може, перед нами постає питання його соціальної адаптації, і воно стоїть як перед державою, так і перед нами.
Сергій Бизов наголошує, що самоорганізація військовослужбовців — це процес, який починається в головах людей:
Коли почалася повномасштабна війна, самі призвалися або держава призвала простих працівників з кожного трудового колективу, з кожної родини, з кожної профспілкової організації. Знаходячись на лінії зіткнення, військовослужбовці не знайшли для себе іншої моделі, ніж самоорганізовуваться по принципу профспілковості, тому що в цивільному часі вони всі були медиками, освітянами, державними службовцями і так далі, і за цим принципом вони почали самоорганізовуватися. Тому от так якби в принципі наша інституція природним шляхом і народжена була у головах простих військовослужбовців.
Більше про досягнення, виклики та роботу профспілки — у повному інтерв’ю.