«Саксони» у полях Донбасу

У серпні 2020 року мине рівно 6 років від часу російського військового вторгнення на територію України. Лік загиблих у цій війні давно пішов на тисячі, і, на жаль, ми не можемо стверджувати, що Україна зробила усе від неї залежне, аби у ній перемогти. Тим паче не можемо сказати цього про наших країн-партнерів, які колись зобов’язалися бути гарантами безпеки для України, підписавши Будапештський меморандум. І зокрема про це яскраво свідчить вкрай квола військова допомога Україні – зразки західного озброєння в ЗСУ можна полічити на пальцях. А те озброєння, що таки було надане, отримане з деякими «обмовками».

Сьогодні мова піде саме про таке озброєння. Британські бронетранспортери АТ105 Saxon з посиленим протимінним захистом були закуплені Україною вже на цивільному ринку. Модель розроблена в середині 1970-х років на базі стандартної 4-тонної вантажівки Bedford MK, була зняти з озброєння королівських сил ще 2008 року на користь нових бойових машин піхоти Warrior. Відзначилися ці машини в ході війни в Перській Затоці 1991 року, в миротворчих місіях на Балканах, на війні в Афганістані. Машини масово експортувалися по всьому світу.

Транспортер оснащений сталевою протикульовою бронею, забезпечує надійний захист від пострілів впритул з калібру 5,56 та 7,62, протитанкових мін масою до 9 кг, а також стійкий до враження з повітря. Саксони комплектуються портами для автоматичної зброї, баштами для важких кулеметів, різних ракетних установок протитанкової і протиповітряної оборони, установками для стрільби газовими гранатами і мінами. Конструкція виконана таким чином, що водій має вільний доступ до двигуна, коробки передач і редуктора, і це дозволяє проводити оперативне техобслуговування.

Автопарк українських Саксонів за даними з відкритих джерел складає 95-120 одиниць. Перші з них були придбані концерном «Укроборонпром» у лютому 2015 року. Важливий момент – угода про купівлю-продаж цих машин була укладена в 2013 році – до початку бойових дій на сході України. Бронетранспортери надійшли в Україну від приватної британської фірми. Під час випробувань бронетранспортерів на одному з полігонів київщини тодішній президент України характеризував їх таким чином: «Критикам цього контракту я хочу сказати, що рівень броньованої захисту у цих машин вище , ніж у БТР радянського зразка».

З урахуванням всіх додаткових витрат одна така машина обійшлася Україні всього в 51 тисячу доларів. Для порівняння, новий «Дозор-Б» українському бюджету обходиться у 250 тисяч, а “Козак-2” – у 200 тисяч.

Таким чином, за прийнятну ціну і у стислий термін ЗСУ отримали партію машин для перевезення особового складу до лінії фронту. При цьому варто відзначити, що британська фірма поставила також по одному комплекту ЗІП на кожну машину, а також допомогла розгорнути комплекс для ремонту апаратів на 45-му експериментальному механічному заводі у Вінниці.

Майже відразу «Саксони» отримали схвальні відгуки наших військових. Ось, наприклад, що говорить про них начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки полковник Ігор Чепков:

“Броня корпусa з легкістю гасить енергію пострілу вже на зовнішньому рівні. Кількість зварних швів мінімальна, і всі вони дуже високої якості. При цьому у них є захист паливних баків, і навіть при прямому влученні паливо не здетонує. Для швидкого ремонту ходової частини всі елементи трансмісії знаходяться зовні. Є функція автопідкачуванням шин. І насправді вражає протимінна стійкість – корпус з V-подібним днищем на великій дистанцій витримує не лише заявлену детонацію 9 кг вибухівки, а й навіть 12,7 кг”.

Спроби обладнати броньовики деяким озброєнням були нечисленні і невдалі – варіант із установкою 12,7-мм кулемета ДШКМ і двох 7,62-мм КТ-7, були визнані невдалими, і у війська така модифікація не пішла. Більш раціональним було визнано використання цих моделей у якості медичних евакуаційних машин переднього краю, а також командно-штабних машин.

У результаті бронетранспортери були розподілені по частинах, перевагу при цьому віддавали високомобільним десантним військам. Таким чином, «Саксони» отримали підрозділи 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади, 25-ої окремої повітряно-десантної бригади, 95-ої, 79-ої і 81-ої аеромобільної бригади, 46-ий окремий батальйон спецпризначення «Донбас-Україна», 36-а окрема бригада морської піхоти. Деяку частину машин отримала Військова служба правопорядку для супроводу військових колон на прифронтових територіях.

Як наслідок, досвід експлуатації британських броньовиків у польових умовах було отримано дуже швидко. Далі наводимо зібрані відгуки українських десантників-водіїв щодо ефективності цих автомобілів:

“Як для бронетранспортера він дуже швидкий, там стоїть дизельний двигун Bedford 500 з коробкою-автоматом. На трасі вдавалося розігнати його до 100 км/год, а по пересіченому ландшафту можна спокійно йти 50-60 км/год”.

“З приводу прохідності – були у нас 2 випадки, обидва на полігонах. Перший – влітку, ми ішли за батареєю “акацій”, по піску. Утворилася колія, плюс ще й після дощу, але цю ділянку машина спокійно пройшла туди і назад, і навіть коли до неї ми на тросі причепили волонтерського бусіка. Смішно було, коли на цій дорозі ми проїздили повз МАЗ, який наглухо загруз, а ми спокійно проповзли поруч… хлопці з того МАЗа дивилися на нас, мяко кажучи, з інтересом.

Другий раз був уже восени, під час дощу – ми рухалися за ротою на БТР-4. “Саксон” примудрився пройти навіть там, де наша четвірка сіла, і подолав метровий брід”.

“Є такий міф, що ця машина “перевертається”. Конкретно мій агрегат – зважаючи на свою специфіку перевантажений на лівий борт, а там, нагадаю, ще й двигун стоїть. Ганяв я його під різними кутами, але перевернутися він так і не захотів. Тому тут, я вважаю, як у нашій військовій приказці – “головне в машині це прокладка між кермом і сидінням”, а перевернути можна що завгодно.

Але варто відзначити і нюанси: фільтри стоять одноразові, і на деяких машинах вони вже дихають на ладан, а за умови “військового дизеля” термін їх роботи скорочується ще більше. Де їх брати – ми не в курсі поки.

А от з реальних проблем можу назвати хіба що бак, який всього лише на 105 літрів. При витраті 33-35 літрів на 100 кілометрів при далеких маршах доводиться возити з собою купу каністр”.

Насамкінець, нагадаємо: закупівля «Саксонів» у 2015 році критикувалася вкрай активно і деякими «експертами» була названа вкрай вимушеним придбанням. Однак, АТ-105 виявився дуже корисною на фронті машиною. Як відзначають парамедики, евакуація з переднього краю поранених на ньому набагато комфортніша, ніж на «таблетці» або «богдані». Дуже задоволені машиною і оператори безпілотних апаратів, які нарешті отримали хоч якусь броню.

Головний же недолік цього рішення, як і раніше, очевидний – це вартісна закупівля запчастин з-за кордону. У випадку закінчення війни ці машини, в ідеальному варіанті, мали б бути зняті з озброєння армії на користь потреб Нацгвардії або ВСП, де вони чудово підійдуть на поліцейських броньовиків. Але події на фронті свідчать про те, що війна триватиме – а значить, британські «Саксони» будуть затребувані українським військом.

Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС