19 серпня 2026 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1035 «Про внесення змін до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями». Документ набрав чинності 20 серпня 2026 року і вносить низку змін до базового Порядку, затвердженого постановою КМУ №1081 від 3 серпня 2006 року.
Хоча зміни формально стосуються службового житла — тимчасового, а не постійного — вони прямо впливають на права тисяч військовослужбовців, які сьогодні проживають у службових квартирах чи гуртожитках при частинах. За роки повномасштабної війни питання службового житла стало для багатьох родин військових не абстрактною темою з підручника, а щоденною реальністю: від того, наскільки чітко прописані правила, залежить, чи матиме сім’я дах над головою під час служби і чи не опиниться на вулиці після звільнення.
Від автора: Як старший лейтенант і ветеран з інвалідністю І групи, я бачу цю тему не лише як юрист, який супроводжує подібні справи, а і як людина, яка сама пройшла службу і знає, наскільки реальними бувають проблеми, що на папері виглядають суто технічними деталями.
Головні нововведення
Обов’язковий ордер. Раніше для заселення у службове житло часто вистачало рішення командира частини, погодженого з квартирно-експлуатаційною частиною. Тепер закон прямо вимагає спеціального ордера — документа, який діє лише 30 днів з моменту видачі. Це означає, що військовослужбовець, який отримав право на службове житло, повинен реалізувати його оперативно: зволікання може призвести до втрати підстави для заселення.
Мій побратим, ветеран з інвалідністю ІІ групи, неодноразово стикався саме з такою невизначеністю — коли рішення командира щодо житла існувало фактично лише на словах, а підтвердити його документально після зміни командування ставало складно. Наявність чіткого письмового ордера з визначеним строком дії — це саме той інструмент, якого багатьом бракувало.
Розширено коло органів, які приймають рішення про статус житла. Раніше рішення про віднесення житлового приміщення до службового ухвалював виконавчий орган районної, міської чи районної у місті ради. Постанова №1035 додала до цього переліку сільські та селищні ради — тобто тепер і невеликі територіальні громади можуть самостійно приймати такі рішення, без потреби звертатися до районного чи міського рівня. Для Києва та Севастополя зберігається окремий порядок через районні у місті ради.
Для військовослужбовців, які проходять службу поза великими містами — а таких, з огляду на розташування значної частини військових частин, чимало — це потенційно означає простіший і швидший шлях до вирішення житлового питання, без необхідності «пробивати» рішення через додаткову бюрократичну сходинку районного чи міського рівня.
З’явилися чіткі правила заселення. До цього часу Порядок практично не регулював побутові аспекти спільного проживання в службовому житлі. Тепер прямо заборонено поселяти в одній кімнаті осіб різної статі, старших за 9 років, крім подружжя. Також враховано ситуації, пов’язані з тяжкими хронічними захворюваннями мешканців — це має запобігти примусовому співмешканню людей, яким за станом здоров’я потрібні окремі умови.
Уточнено критерій 20 років вислуги. Постанова прямо визначає, що йдеться саме про 20 років календарної вислуги — тобто фактично відслуженого часу, без пільгового чи іншого прискореного обчислення. Це важливо, бо саме цей строк є ключовим критерієм захисту від виселення зі службового житла без надання іншого житла чи грошової компенсації.
Чому це важливо для військовослужбовців і ветеранів? На перший погляд, зміни виглядають суто технічними. Але на практиці саме такі деталі — строк дії ордера, чіткість критерію вислуги, конкретні правила заселення — визначають, чи зможе конкретна людина відстояти своє право на житло в суді чи перед командуванням.
Раніше розмите формулювання «20 років вислуги» відкривало простір для довільного трактування — деякі військові частини рахували вислугу з пільговим коефіцієнтом, інші — ні, що створювало правову невизначеність саме в момент, коли людина найбільше потребує захисту: під час звільнення зі служби чи спроби виселення. У своїй практиці я неодноразово бачив, як саме ця розмитість ставала джерелом додаткового стресу для людей, які й без того долають наслідки поранень чи інвалідності.
Тепер, коли критерій прямо прописано як календарний, у військовослужбовців і їхніх представників з’являється чіткіша нормативна опора для захисту своїх прав — без потреби доводити правильність того чи іншого способу обчислення вислуги в кожному окремому спорі. Це особливо важливо для тих, хто готується до звільнення після тривалої служби і не має ресурсу — ані часу, ані фінансового, ані емоційного — на затяжні судові суперечки про саму методику підрахунку.
Що варто знати вже зараз?
Якщо ви військовослужбовець і очікуєте отримання службового житла — перевірте, чи видано вам саме ордер, а не просто усне чи наказне рішення командира. Якщо ордер видано — не зволікайте із заселенням, оскільки документ діє лише 30 днів.
Якщо ви або ваші близькі стикаєтеся із загрозою виселення зі службового житла після 20 років служби — зверніть увагу, чи рахує командування вислугу саме за календарним принципом. Розбіжність у трактуванні тепер має менше підстав існувати, і це можна і потрібно використовувати при захисті своїх прав.
Якщо у вашій родині виникла ситуація спільного проживання, яка суперечить новим правилам заселення (спільна кімната для різностатевих осіб старших 9 років, ігнорування тяжкого хронічного захворювання при розселенні) — це тепер пряма підстава звернутися до командування чи, за потреби, оскаржити ситуацію.
Додатково: текст із повним переліком змін очікує оприлюднення у зведеній редакції Порядку на порталах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.
Андрій Коптюх
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)