В Україні серед людей, які опинилися без житла, є ветерани війни. За даними, які озвучила експертка з питань бездомності Марічка Довбенко, вони становлять близько 6% людей зі статусом бездомних. Частина захисників після повернення з фронту стикається не лише з труднощами адаптації до цивільного життя, а й із втратою житла та сімейної підтримки.
Про це Марічка Довбенко, експертка з адвокації благодійного фонду «Деполь Україна», розповіла в програмі «Кабінет експертів» із Русланом Кухарчуком.
За словами Довбенко, серед людей, які перебувають у статусі бездомних, 40% становлять внутрішньо переміщені особи, а 6% — ветерани. Водночас ці категорії можуть перетинатися, адже військовий після звільнення зі служби також може бути переселенцем. Експертка наголошує, що проблема стосується не лише людей, які тривалий час живуть на вулиці, а й тих, хто втратив житло через війну.
Однією з причин бездомності серед ветеранів стають зміни в сімейному житті під час служби. Довбенко розповіла про випадки, коли військові повертаються додому й дізнаються, що їхні родини виїхали, стосунки зруйнувалися або житла більше немає. Іноді будинки залишаються на окупованих територіях чи знищені внаслідок бойових дій.
«Вони пішли воювати, жінки виїхали. Вони приїжджають — вже немає ні дому, ні сім’ї», — розповіла експертка, описуючи одну з таких ситуацій.
За її словами, трапляються й випадки, коли за час служби дружина військового створює нові стосунки. Для людини, яка повернулася з фронту, це не лише втрата рідної людини та сім’ї, а й втрати місця проживання.
Ще одна причина — зруйноване або недоступне житло на тимчасово окупованих територіях.
Довбенко зазначає, що ветерани, які потрапляють до притулків для бездомних, потребують особливого підходу. Їм буває складно перебувати в одному середовищі з людьми, які мають зовсім інший життєвий досвід. Крім тимчасового житла, колишнім військовим часто потрібні психологічна підтримка та індивідуальний супровід.
«Це люди, які, я вважаю, є найбільш складною категорією. Їм дуже складно бути в середовищі з іншими бездомними. Вони потребують особливого ставлення і догляду, психологічної допомоги», — пояснила експертка.
За словами представниці «Деполь Україна», фахівці вже працюють із ветеранами, які опинилися в таких обставинах. Для них розробляють окремі підходи до допомоги та повернення до звичайного життя.
Важливо враховувати не лише відсутність житла, а й досвід служби, поранення та складнощі після повернення з війни.
Експертка також звернула увагу на те, що бездомність не завжди означає життя просто неба. Людина може не мати власного житла, тимчасово мешкати в притулку або не мати можливості повернутися до свого будинку.
Водночас чинні формальні критерії не завжди дозволяють віднести таких людей до категорії бездомних, хоча фактично вони залишилися без дому.
Окремою проблемою Довбенко називає недостатню підтримку людей у перші місяці після втрати житла. За її словами, тривале перебування в умовах бездомності змінює те, як людина сприймає себе та своє становище. Тому допомога на початковому етапі особливо важлива для тих, хто нещодавно повернувся з фронту й опинився у складних життєвих обставинах.
«Тут дуже важливо, щоб на цьому етапі включилася держава, бо після місяців ми їх втрачаємо здебільшого, вже дуже важко повернути, бо їхній стан сприйняття себе змінюється», — наголосила Довбенко.
Під час розмови експертка також згадала про співпрацю з Міністерством у справах ветеранів. Водночас вона звернула увагу на нестачу ресурсів для допомоги людям, які залишилися без житла після служби. На її думку, ветерани потребують не лише місця для тимчасового проживання, а й комплексної підтримки, яка допоможе їм повернутися до цивільного життя.