До повномасштабної війни Руслан Лапук займався бджільництвом на власному подвір’ї та мав невелику пасіку. У березні 2022 року він долучився до оборони Києва, а згодом служив у Маріупольському батальйоні ТрО на Бахмутському та Авдіївському напрямках. Після звільнення зі служби у 2024 році Руслан повернувся до бджільництва й вирішив перетворити сімейну справу на офіційний бізнес.
Історію Руслана розповідає Армія FM.
Займатися бджолами Руслан почав ще у десятому класі. Перший вулик він зробив зі звичайної коробки, заселив його бджолами та сам доглядав за комахами. Згодом ветеран пройшов спеціальні курси, а цього року вступив до магістратури за напрямом «Бджільництво».
Тож після повернення зі служби Руслан вирішив повернутися до забутого хобі. Він відновлював пасіку, яку під час його відсутності підтримувала родина. Зберегти попередній масштаб господарства не вдалося, тому довелося починати з відновлення. Ще під час служби чоловік вирішив, що після повернення розвиватиме бджільництво вже як власну офіційну справу. Для масштабування бізнесу Руслан скористався державною грантовою програмою та отримав 500 тисяч гривень. За ці кошти він придбав 50 бджолосімей, нові вулики та необхідне обладнання.
Завдяки цьому пасіка на Київщині перетворилася на повноцінне сімейне виробництво «Меди Трипілля».
Втім, у сімейному бізнесі виготовляють не лише мед. Руслан разом із дружиною розвиває напрям продукції з продуктів бджільництва — свічки, мило, креми, скраби, сухі шампуні та інші вироби. Ідею розширити асортимент запропонувала дружина ветерана Олена, яка має досвід роботи технологом. Для виробництва використовують мед, маточне молочко, рослинні екстракти, настоянки та олії. Саме виробництво вже винесли за межі домашнього господарства — продукцію виготовляють в окремій майстерні. Продають товари через ярмарки, маркетплейси та соціальні мережі, а також приймають корпоративні замовлення.
Пасіка Руслана не стоїть на одному місці весь сезон. Щоб отримувати різні види меду, бджолосім’ї перевозять у різні регіони залежно від цвітіння культур та домовленостей із фермерами. Протягом сезону бджоли працюють на садах, акації, гречці, коріандрі та соняшнику.
Місце для пасіки підприємець підбирає заздалегідь і спілкується з аграріями та агрономами. Він уточнює, які культури та гібриди висаджені, коли вони цвістимуть і чи придатні для медозбору. Також пасічник домовляється з фермерами про час обробки полів, щоб зменшити ризики для бджіл.
У середньому одна бджолосім’я за сезон дає близько 60 кілограмів меду. Сам сезон медозбору триває приблизно три-чотири місяці — від перших весняних садів до цвітіння соняшнику. Кількість продукції та її вид залежать від культур, на яких працюють бджоли протягом сезону.
Серед головних викликів для невеликого виробництва Руслан називає масштабування косметичного напряму. Для цього потрібне окреме приміщення, яке відповідатиме виробничим вимогам, а оренда такого об’єкта у Києві та області коштує недешево. Окремою статтею витрат є сертифікація косметичної продукції, яка для окремих видів товарів може коштувати близько тисячі доларів за одну позицію.
У майбутньому ветеран хоче розвивати бджільництво ще й у напрямі реабілітації ветеранів. Він розглядає роботу на пасіці як один із можливих напрямів, де ветерани зможуть займатися бджолами та поступово повертатися до активного життя після служби. Для цього на пасіці також працюють над селекцією спокійніших бджіл.
Руслан радить ветеранам, які хочуть започаткувати власну справу, насамперед оцінити свої знання та досвід. На його думку, простіше розвивати те, в чому людина вже добре розбирається та має практичний досвід. Для цього ветеран рекомендує також звертати увагу на державні грантові програми та перед подачею заявки ретельно прораховувати майбутній бізнес.