Знайшли підводний човен індонезійських ВМС, який зник в середу під час навчань біля острова Балі. в суботу поблизу району, де субмарина в останній раз виходила на зв’язок, виявили її уламки. Командування індонезійських ВМС в суботу доповіло президентові, що човен потонув і всі 53 моряки, які перебували на борту субмарини, загинули, повідомило агентство Сіньхуа.
У Міноборони Індонезії допускають, що підводний човен міг опуститися на занадто низьку глибину, і корпус не витримав тиску та тріснув.
Субмарина була побудована в Німеччині в 1978 році. У 2012 році завершився її дворічний ремонт в Південній Кореї. За повідомленням агенства Сіньхуа, якби підводний човен вцілів, членам екіпажу могло б вистачити кисню, щоб протриматися тільки до світанку суботи.
Мені наснився сон чудовий – Москва згоріла ціляком… – співає Сергій Шнуров. (https://www.youtube.com/watch?v=Rvgmw2WxHnw).
Те, що сталося в 1547 році, було точно не уві сні: Москва дійсно згоріла повністю. А все почалося з того, що молодий правитель Московського князівства, яке на той час було улусом Кримського ханства, захотів одружитися. Нормальне бажання нормального чоловіка у такому віці. Але перед одруженням йому наполегливо запропонували спочатку здійснити «вінчання на царство» – так би мовити «обвінчатися з державою своєю».
16 січня 1547 в Успенському соборі Московського Кремля відбулася урочиста церемонія вінчання на царство Івана 4 Грозного. Митрополит Макарій поклав на Івана знаки царської гідності: хрест Животворящого Древа, барми і «шапку Мономаха» (подарунок хана Узбека своєму вірному васалу Івану 1 «Калиті» в кінці 13 століття – ред.). Далі Іван 4 Васильович (Грозний) був помазаний миром, а потім митрополит «благословив царя на царство».
Роздроблення Золотої Орди на окремі ханства призвело до ослаблення тиску «центру» на улуси, які починають потроху проводити самостійну внутрішню і зовнішню політику. Новий титул «цар» дозволяв зайняти іншу позицію в дипломатичних стосунках із Західною Європою, бо титул «цар» в монархічній ієрархії стояв нарівні з титулом «імператор».
Московська пожежа 1547 року розпочався через три місяці після того, як Московське князівство стало йменуватися Московським царством, в середині квітня, і тривала з перервами до кінця червня 1547 року. Згідно з офіційною версією, викладеною в літописах, пожежі виникли через тривалу посуху. Існує також і версія підпалу (у вигляді диверсії), щоб у такий спосіб підірвати авторитет царя та ідею проголошення «царства».
Як би там не було, а середини 16 століття в Москві було чому горіти в достатній кількості. Після закінчення епідемія чуми в 16 столітті кількість жителів в Москві та інших містах неухильно зростала, збільшувалася щільність їх розселення з переважанням дерев’яної забудови.
12 (25) квітня в Москві виникло перше велике загоряння. Вранці загорілася лавка, яка торгувала дьогтем і фарбами в Москотінном ряду (між вулицями Ільїнка і Варварка). Загоряння також виникли в Зарядді і Китай-городі, де згоріло понад дві тисячі торгових лавок, гостинних дворів і житлових будинків. Від вогню постраждав Богоявленський монастир у Ветошному провулку, а також інші церкви і будівлі, що розташовувалися від Іллінських воріт до Кремля і Москви-ріки.
В результаті пожежі вибухнула одна з кріпосних башт Китай-міста, в якій був облаштований пороховий склад: «размєта кєрпічі по брєгу рєкі», – написано в літописі. Також повідомлялося, що зруйнована башта і частина Китайгородської стіни впали в річку Москву. І під час вибуху загинуло багато людей (але хто там колись рахував людські втрати).
20 квітня (03 травня) стався нове загоряння, в результаті якого повністю вигоріла Яузська вулиця. Під час нової пожежі постраждала церква Спаса в Чігасові. У цей день вогонь знищив близько 8000 будинків і тисячі москвичів залишилися без даху над головою.
«Велика пожежа» 21 червня (04 липня) 1547 року розпочалася в «храмі Воздвиження Чесного Хреста за Неглинній, що на Арбатній вулиці Хрестовоздвиженського монастиря, від палаючої свічки. Пожежа виникла під час сильного буревію, який сприяв швидкому поширенню вогню: «бисть буря вєлика і потече вогонь, якоже молнія». Від церкви загорілися споруди на Арбатській вулиці, горіли Китай-місто і Великий посад. Ніконівський літопис повідомляє, що «Безліч народу сгорєша. 1700 чоловічого пола, і женска, і немовля». Ряд джерел допускають,що кількість жертв могла досягати 4000 чоловік – хто їх точно рахував, це ж Москва.
“До вечора буря стихла, і о третій годині ночі, згасло полум’я, хоча руїни диміли кілька днів,… Люди з обпаленим волоссям, чорними обличчями, бродять, немов ті тіні серед жахів великого попелища: шукали дітей, батьків, залишки маєтків; не знаходили й вили як дикі звірі”.
Через сильний вітер вогонь перекинувся на Кремль, після чого загорілися великокнязівські стайні і хороми. На царському дворі пожежа охопила дерев’яні палати Івана 4 Грозного. Постраждали також і кам’яні споруди, наприклад, «збройова» палата та Казенний двір, де зберігалася царська скарбниця і корсунські ікони. Вибухнула ще одна порохова вежа Кремля.
«Вигоріло чимало скарбу государя великого, цінного перлами і всяких інших каменів дорогоцінних; і оксамити. І камки, і сукно, і тафта і іншого добра незліченного, як і личить бути в царському будинку».
З Кремля вогонь перекинувся на інші частини міста: горіли двори в Китай-городі, на Волхонці, Арбаті, Воздвиженській вулиці. Потім пожежа перекинулась на Нікітську, Леонтійовську і Тверську вулиці. Незабаром у вогні опинилася вся східна частина міста: Кулішкі, Воронцовський сад, Старі Сади біля церкви Володимира. Був також знищений Гарматний двір на річці Неглинній.
Митрополита Макарія вогонь застав під час молебню в Успенському соборі. Коли митрополита, який «вінчав Івана Грозного на царство», почали спускати на мотузці з «тайника» до Москви-ріки, щось пішло не так і Макарій впав і трохи «розбився». Ледве живого його відвезли в Новоспаський монастир, списавши отримані травми на «особистий героїзм під час пожежі».
«Велика пожежа» змусила народ задуматись – за що це нам? Літописи того часу писали, що «зло сіє за умножєніє грєхов наших». До того ж 03 червня з Благовіщенської дзвіниці впав дзвін «Благовісник», що також було сприйнято в народі як погана звістка.
Після вторгнення військ Російської Федерації в Україну, анексії Криму і окупації частини районів Донеччини, Россіюшку також «навідала велика пожежа». Але якось «не помітили». Та це вже трохи інша історія…
Олександр Вікторович, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасников АТО / ООС”.
Українська оборонна промисловість представила нову розробку, створену на базі існуючих виробів. Це перспективний самохідний протитанковий ракетний комплекс «Амулет», базою для якого може стати чи не будь-яке колісне шасі, а ключові компоненти, в т.ч. ракети, запозичуються у існуючого серійного ПТРК.
Історія нинішнього проекту «Амулет» сходить до середини двотисячних років, коли київське КБ «Луч» почало розробку перспективного ПТРК «Стугна-П». У 2011 році готовий комплекс прийняли на озброєння, і надалі конструктори пропонували різні способи установки ПТРК на техніку-носій.
На початку минулого року на одній з виставок КБ «Луч» представило новий проект протитанкового комплексу під назвою «Амулет». У ньому пропонувався бойовий модуль і набір апаратури управління для установки на відповідний носій. При цьому ключові компоненти запозичені саме у серійного комплексу «Стугна-П».
Того разу демонструвався «Амулет», встановлений на базі броньовика «Новатор». На даху машини знаходився бойовий модуль з ракетами, а всередині корпусу розташовувався пульт управління. Пізніше цю машину (або інший зразок тієї ж комплектації) передали в одну з стройових частин для військових випробувань.
У рекламних матеріалах «Амулету» також фігурував прототип на базі бронемашини БРДМ-2. Ймовірно, саме цей ПТРК зараз проходить випробування, і за підсумками експлуатації у військовій частині можуть бути зроблені висновки, які визначать подальшу долю проекту.
Основна ідея проекту «Амулет» наступна: пропонується набір обладнання для установки на базовий бронеавтомобіль. Комплекс включає бойовий модуль з ракетами і оптико-електронною апаратурою, пульт управління, засоби живлення і набір допоміжних компонентів.
Ключова складова комплексу – бойовий модуль, який встановлюється на даху носія. Він виконаний на основі поворотної платформи з опорами для рухомої частини, що оснащена кріпленнями для двох ТПК з ракетами і несе оптичні прилади. Бойовий модуль управляється дистанційно, пошук цілей, наведення і пуск здійснюються з операторського пульта. При цьому зняття відстріляних контейнерів і установка нових здійснюються вручну.
Бойовий модуль з двома ТПК має габарити 1440 х 775 х 790 мм і важить 385 кг. Забезпечується кругова горизонтальна наводка, рухома частина переміщається від -9 ° до + 25 °.
Оптичні засоби «Амулета» аналогічні комплексу «Стугна-П». Є два режими роботи з широким (4 ° 20 ‘х 3 ° 10’) і вузьким (1 ° 15 ‘х 0 ° 50’) полем зору, прилад забезпечує виявлення типової цілі «танк» на дистанціях не менше 13,5 км і впевнене розпізнавання на 5,5 км.
Над блоком наведення розташовується окремий тепловізор. Тут дальності виявлення і розпізнавання цілей заявлені на рівні 11 і 4,7 км. Операторський пульт виконаний у вигляді захищеного кейса з монітором і органами управління. Інформація в цифровому вигляді і сигнал з оптичних приладів видається на 12-дюймовий монітор.
Від «Стугни» комплекс «Амулет» отримує два типи керованих ракет – РК-2С і РК-2М. Ракета РК-2С виконана в калібрі 130 мм і поміщається в ТПК довжиною 1,36 м. Маса контейнера з ракетою – 30 кг, в т.ч. 6,7-кг бойова частина. Виріб РК-2М відрізняється калібром 152 мм і більшою довжиною. ТПК з такою ракетою важить 37 кг. Маса БЧ – 9,2 кг. Ракети оснащені уніфікованою напівавтоматичною системою наведення по лазерному променю і летять на 5 км. Тандемні кумулятивні БЧ калібру 130 і 152 мм забезпечують пробиття 800 або 900 мм броні відповідно.
“На жаль, з рекламного ролика незрозуміло, який боєзапас машини? Судячи з відео, всередині знаходяться ще шість ракет, але це максимальна кількість або просто варіант для випробувань… Другий не зовсім зрозумілий момент пов’язаний з вибором шасі. Якщо «Новатор» (бронеавтомобіль – ред.) з «Амулетом» ще так-сяк, але вкладається в тактику використання мобільних розрахунків, яка практикується нашими військовими на Донбасі, тобто «вистрілив – втік», то застаріле шасі БРДМ-2 в конструкції сучасного самохідного протитанкового комплексу в рамках такої тактики можна пояснити тільки великою кількістю БРДМів у військах” – вважає військовий експерт Михайло Жирохов.
Самохідний ПТРК «Амулет» призначається для ураження стаціонарних та рухомих наземних цілей, в т.ч. броньованих і оснащених динамічним захистом. Допускається бойове застосування в будь-який час доби, в різних метеоумовах і в широкому діапазоні температур. При цьому бойові можливості істотно розширюються за рахунок використання самохідного шасі і наявності на пусковій установці відразу двох ракет.
У віддаленому минулому ПТРК «Стугна-П» надійшов на озброєння і пішов в серію, що відкривало йому можливості для подальшого розвитку. Одним з очевидних шляхів розширення можливостей була установка ракетного комплексу на ті чи інші платформи. Такі ідеї вже доходили до реалізації, але сучасний проект «Амулет» відрізняється більш ґрунтовним підходом.
Головними перевагами цього ПТРК є сам факт його існування та можливості використання в найближчому майбутньому і основні особливості-переваги. Бойова машина здатна швидко виходити на позицію і залишати її після атаки. Також спрощується перекидання комплексів на великі відстані. При цьому комплекс не має надмірно високих вимог до машини-носія і сумісний навіть із застарілими зразками.
Найбільш складні компоненти «Амулета» у вигляді електроніки і ракет запозичені у існуючого ПТРК. З нуля розроблені тільки бойовий модуль і інші засоби. Це має серйозно спростити виробництво, експлуатацію та підготовку операторів. Залежно від вибору колісної платформи, замовник зможе отримати ті чи інші вигоди.
Щоправда, з базовим шасі можуть бути пов’язані не тільки переваги, а й недоліки. Як вже було зазначено, БРДМ-2 морально безнадійно застаріла і потребує модернізації захисту і силового агрегату. Без подібних заходів ПТРК «Амулет» зіткнеться з різними проблемами експлуатаційного і бойового характеру. Сучасні машини з достатніми характеристиками, однак, відрізняються великою вартістю, і не факт, що це саме те озброєння, яке в нинішній умовах конче потрібне ЗСУ.
“В цілому можна констатувати, що робота по наповненню лінійних частин самохідними протитанковими ракетними комплексами все-таки йде, правда, досить неспішно. Що в принципі очікувано – для локальної позиційної війни, яку ми спостерігаємо останні роки на Донбасі. Цілком достатньо і переносних моделей типу радянського «Фагота», який, правда, потроху сходить зі сцени – все частіше військові скаржаться на «протухлі» ракети до них… А ось такі самохідки більше потрібні для відбиття повномасштабної російської агресії з десятками атакуючих танків на полі бою” – додає Михайло Жирохов.
Попри все, поява проекту «Амулет» свідчить про бажання української промисловості слідувати актуальним тенденціям і про її здатність створювати проекти сучасного зразка. Самохідні ПТРК на основі існуючих автомобільних шасі і ракет становлять інтерес для армій і можуть знаходити місце на міжнародному ринку.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
– Повторюється 2014 рік?, – запитують на своїй сторінці у Facebook воїни 10-тої Гірсько- Штурмової Бригади.
Знову наші бійці фіксують підступну стрільбу рашистів із 120 мм мінометів з-під житлових будинків. Ворог думав, що заховався, але не врахував, що технічні можливості ЗСУ вже не ті, що були раніше.
Ось, друзі місце, звідки щойно засікли роботу заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібром 120 мм в Горлівці. Вогонь вівся по Південному. Розхід саме звідти – 8 мін. Житловий сектор. Вулиця Черкасова. Навпроти – будинок № 19.
– Як там, у вас, вбивці, сон кріпкий?, – цікавляться наші захисники.
Раніше, 22 квітня 2021 року, біля 10 години ранку, коли цивільні прийшли на кладовище, щоб прибрати могили рідних, від від російських окупантів прилетів ПТУР, який розірвався в кількох десятках метрів від кладовища “Нове Сіверянське”, що на околиці Північного.
23 квітня 2021 року пізно ввечері, біля 23 години, з позицій російсько-окупаційних військ, до яких близько 2 тисяч метрів, до приватного домоволодіння прилетів російський снаряд.
В місті Торецьк по вулиці Індівідуальній мешкають Віолета, 9 років, дві її сестри -Маргарита, 18 років, та Софія, 14 років, їх мама Ольга. Цього разу людям пощастило, дякувати Богові, живі та здорові.
-Вони – нелюді. Росія -вбиває. Росія-ворог, – роблять висновок наші захисники.
“Дуби завжди асоціюються з силою та незламністю. Такими були і наші герої, які пішли захищати свою країну. Тривалість життя цих дерев 400-500 років і хотілось би, щоб пам’ять про наших героїв жила так само довго. Приємно, що разом з ветеранами російсько-української війни до висадки дерев долучилася молодь”, – зазначив начальник Чернігівського відділу Мінветеранів Юрій Потійко.
До висадки дерев долучилися представники Чернігівського відділу Мінветеранів, Всеукраїнської військово-цивільної громадської спілки «Бойове Братерство України», Ніжинської РДА, очільники Лосинівської й Талалаївської селищної громади та молодь, інформує mva.gov.ua.
24 квітня було зафіксовано дев’ять порушень режиму припинення вогню, інформує пресслужба Об’єднаних сил
Неподалік населеного пункту ВОДЯНЕ, зрашисти по нашим захисникам вели вогонь з мінометів 120-го та 82-го калібрів, гранатометів різних систем та стрілецької зброї.
У передмісті ПІСКІВ, російські загарбники обстрілювали позиції українських захисників з підствольних гранатометів та стрілецької зброї.
Поблизу н.п. НОВГОРОДСЬКЕ, ЛЕБЕДИНСЬКЕ та ТРОЇЦЬКЕ російські окупанти вели вогонь з ручних та станкових протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Сьогодні з ранку, 25 квітня вже зафіксовано одне порушення режиму припинення вогню. Біля ПІСКІВ ворог застосував ручні протитанкові гранатомети та стрілецьку зброю.
Про всі дії збройних формувань Російської Федерації Українська сторона СЦКК повідомила представників ОБСЄ.
Інформаційне агенство УНН повідомляє про аварію військового вертольота Військово-повітряних сил Зімбабве в провінції Східний Машоналенд. Внаслідок аварії загинуло 4 особи.
Згідно з повідомленням прес-служби ВПС Зімбабве, військовий вертоліт з невстановлених причин врізався в будинок. В результаті інциденту загинули два пілоти і технічний фахівець, а також дитина. що перебувала на землі в цей час.
Крім того, ще одна дитина і його мати отримали опіки і були госпіталізовані в лікарню в зімбабвійськой столиці Хараре.
За попередньою версією, вертоліт ВПС Зімбабве виконував навчальний політ, під час якого втратив зв’язок із землею. Після цього почалася рятувальна операція, в ході якої і були виявлені останки повітряного судна в селі Арктур в провінції Східний Машоналенд.
Американська компанія Bye Aerospace анонсувала восьмимісний літак EFlyer 800 з двома електричними двигунами.
Новий літак зможе вмістити двох пілотів і сім пасажирів і виконати перельоти на відстань 926 км. EFlyer 800 буде оснащений парашутної рятувальної системою на випадок виходу двигуна з ладу.
Bye Aerospace також створює EFlyer 2 (двомісний) і EFlyer 4 (чотиримісний) літаки з електричними двигунами. Сертифікацію і перші поставки EFlyer 800 заплановані в 2025-2027 роках.
Іран перестав розглядати покупку російських винищувачів, зробивши вибір на користь китайських J-10. Про це повідомляє “Avia”.
Близько року тому російські інформаційні ресурси повідомляли про те, що після зняття санкцій з Тегерана, Іран планує придбати велику партію сучасних російських бойових літаків, з метою підвищення обороноздатності країни і модернізації парку ВПС.
Проте, в розпорядженні інформаційно-новинного агентства “Avia” з’явилися відомості про те, тому, що Тегеран перестав розглядати Росію як основного постачальника винищувачів для своїх ВПС, позаяк був зроблений вибір на користь китайських бойових літаків Chengdu J-10.
Пресслужба ООС повідомляє, що у школі одного з прифронтових населених пунктів військовослужбовці окремої механізованої бригади провели заняття з мінної безпеки для старшокласників.
Командир інженерно-саперного підрозділу Ігор розповів про види вибухових пристроїв, на які діти можуть натрапити в прифронтовій зоні, про загрозу від них.
“Якщо побачите навіть здалеку щось із того, що ми вам зараз демонструємо, не підходьте близько, в жодному разі не торкайтеся… Технології не стоять на місці, йдуть вперед. Повною мірою це стосується і мінно-вибухової справи, а тому необхідно постійно вчитися, вдосконалювати знання аби завжди бути на крок попереду ворога” – зазначив військовий.
