Під виглядом майбутніх навчань і армійських ігор з 21 липня 2021 року на територію Республіки Білорусь офіційно почали прибувати ешелони з російськими військовими, технікою та озброєнням. За офіційною версією – росіяни готуються до участі в спільному стратегічному навчанні збройних сил Республіки Білорусь та Російської Федерації «Захід-2021», проведення яких заплановано на полігонах обох країн з 10 по 16 вересня 2021 року. А от тема майбутнього навчання сформульована досить цікаво: «Застосування угруповань військ (сил) в інтересах забезпечення військової безпеки Союзної держави».
22 липня перший військовий ешелон з військовослужбовцями та технікою з Російської Федерації прибув до Бреста. 23 липня на залізничну станцію Лісова в Барановицькому районі прибули підрозділи технічного і тилового забезпечення. 27 липня ешелон з військовослужбовцями та технікою з РФіі прибув на залізничну станцію “Полонка”.
Можливо, після закінчення навчань, російські військові разом з технікою і повернуться додому. Але, як показує «український досвід», ввівши одного разу війська в країну Кремль їх там залишить назавжди. Бо після невдалої фальсифікації виборів президента Республіки Білорусь минулого року, масових протестів населення з цього приводу, відданість білоруських ЗС «легітимному президенту» перебуває під великим сумнівом як у О.Лукешанка, так і у Кремля.
У той же час «команди білоруських військових» на цьому тижні вирушили до місць проведення конкурсів Міжнародних армійських ігор, які заплановані з 22 серпня по 04 вересень 2021 року на території 11 країн.
Аслан Дзітоєв, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Згідно Проекту Закону про основи національного спротиву у Збройних Силах України офіційно з’явиться п’ять нових окремих родів військ (сил).
Окрім крім наявних окремих родів військ (сил): Десантно-штурмових військ та Сил спеціальних операцій, окремий статус офіційно отримають ще п’ять родів. Окремими родами сил Збройних Сил України мають стати:
Сили спеціальних операцій,
Сили територіальної оборони,
Сили логістики,
Сили підтримки,
Медичні сили.
Окремими родами військ ЗСУ мають стати Десантно-штурмові війська і Війська зв’язку та кібербезпеки.
Довідка:
Рід військ – різновид війська, що призначені для безпосереднього ведення або всебічного забезпечення бою, володіють певними бойовими властивостями і мають властиве їм бойове призначення, бойову техніку і озброєння, тактику ведення бою і організацію. Кожен рід військ з’являється і розвивається відповідно до історичного розвитку військової техніки і способів ведення війни. Роди військ є складовими частинами Сухопутних військ, Повітряних сил та інших видів збройних сил.
Вид збройних сил – складова частина збройних сил держави, призначена для ведення бойових дій переважно в якому-небудь географічному середовищі — на суходолі, на морі, в повітрі, в космосі, в кібер-просторі. Також у різних країнах статус видів (окремих родів) військ є притаманним для окремих служб (родів військ) з окремими, специфічними функціями та завданнями.
Верховна Рада проголосувала за зміни до закону про Національну гвардію щодо повноважень Міноборони та Головнокомандувача ЗС України (Президента України), які стосуються підпорядкування Нацгвардії.
Відповідні зміни будуть внесення після набуття чинності Законом «Про основи національного спротиву», що був прийнятий 16 липня, і ще має підписати президент.
Зокрема втратить чинність положення статті 6-1 Закону України «Про Національну гвардію України», згідно з якою під час дії «воєнного стану» Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави підпорядковується Міністерству оборони України.
Нове формулювання цієї статті передбачає, що з настанням «особливого періоду» (особливий період в Україні розпочався 17 березня 2014 року та триває ідосі), а не «воєнного стану», як передбачено зараз, Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України (Президенту), крім військових частин/підрозділів, які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.
Військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України й надалі здійснюватиме Міністр внутрішніх справ України. А після набуття чинності законом про основи національного спротиву у законі про Національну гвардію будуть уточнені інші повноваження Міністерства оборони, а частину повноважень передадуть Головнокомандувачу Збройних Сил України.
27 липня 2021 року вкотре зафіксовано порушення повного та всеохоплюючого режиму припинення вогню з боку російської окупаційної армії.
Поблизу ЗОЛОТОГО-4 та ВОДЯНОГО російські загарбники обстрілювали наших захисників із мінометів 120-го калібру.
У районі населених пунктів КАТЕРИНІВКА та КАМ’ЯНКА російські окупанти трохи постріляли по позиціям ЗСУ з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.
Сьогодні зранку, неподалік селища ЗАЙЦЕВЕ, російські найманці обстріляли українські позиції з мінометів 82-го калібру, ручних протитанкових і автоматичних станкових гранатометів, а також великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї, а поблизу населених пунктів ПІСКИ та ВОДЯНЕ рашисти вели вогонь з мінометів 120-го калібру.
Бойових втрат внаслідок ворожого вогню за минулу та поточну добу серед українських захисників вдалося уникнути.
На дії збройних формувань Російської Федерації українська сторона поскаржилася представникам ОБСЄ.
Українські військові контролюють ситуацію вздовж «лінії розмежування» та продовжують неухильно дотримуватися повного та всеохоплюючого режиму припинення вогню, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
Руслан Хомчак йде з посади головнокомандувача ЗСУ. Відповідне рішення ухвалив президент Володимир Зеленський. Про це пише “24 канал”. У свою чергу Валерія Залужного призначили новим головнокомандувачем Збройних сил України замість Руслана Хомчака.
Прессекретар президента Сергій Никифоров заявив, що Зеленський не сумнівається у патріотизмі та фаховості Хомчака. Водночас Зеленський хоче бачити синергію між Міністерством оборони та ЗСУ.
Валерій Федорович Залужний, генерал-майор, 46 років, — український військовик, генерал-майор. Попередні посади: начальник Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ – перший заступник Командувача об’єднаних сил (2018 рік), начальник штабу – перший заступник командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (2017 рік). Командир 51-ї окремої механізованої бригади у 2009—2012 роках та 24-ї окремої механізованої бригади – у 2007-2009 роках.
Афганістан дедалі частіше нагадує про себе останніми місяцями. Країна, де війна точиться вже без перебільшення понад 40 років, знов з’являється на шпальтах світових видань та у заголовках інформаційних агенцій. Двадцятирічне панування Сполучених Штатів у цій країні не призвело до створення потужного республіканського парламентаризму, а швидкий наступ угруповання “Талібан” свідчить про глибоку підтримку місцевого населення. Вивід військ США та союзників з Афганістану має в черговий раз засвідчити очевидне: країнам які виборють власне право на демократичне розвинене суспільство не варто розраховувати лише на зовнішню допомогу.
У своїй статті видання The Economist оцінює не лише політичні та репутаційні втрати США від свого перебування в Афганістані, а також стверджується про гарний урок для інших країн. Пропонуємо вашій увазі переклад статті від The Economis.
“Я хочу поговорити про щасливі речі, чувак!”, протестував президент Джо Байден на початку липня, коли репортери запитали його про неминучість виведення останніх американських військ з Афганістану найближчими тижнями. Цілком очевидно, що президент хоче змінити тему спілкування: Америка 20 років воювала в Афганістані, а на війну було витрачено понад 2 трлн доларів. США втратили тисячі своїх солдатів, а сам Джо Байден став свідком загибелі десятків тисяч афганців – як вояків, так і мирних жителів. Тепер Америка закликає покласти край усій цій сумній авантюрі, проте їй майже нічого розповісти про свої успіхи.
Так, “Аль-Каїда”, яка спровокувала війну, влаштувавши теракти 11 вересня з Афганістану, більше не грає великої ролі в цій країні, хоча її так і не було повністю знищено. При цьому паралельно з “Аль-Каїдою” в Афганістані діють інші антиамериканські терористичні угруповання, в тому числі філія “Ісламської держави”. Члени угруповання “Талібан”, які приховували Усаму бен Ладена і повалені підтримуваними США військами після 11 вересня, зараз стрімко повертають втрачені позиції. Вони повністю контролюють приблизно половину країни й загрожують підкорити інші її частини. Демократичний прозахідний уряд, який існував завдяки великій кількість американських грошей та крові американських солдатів, є цілковито корумпованою організацією та лише постійно відступає.
Теоретично таліби та підтримуваний Сполученими Штатами уряд ведуть перемовини про мирну угоду, відповідно до якої повстанці складають зброю і замість цього беруть участь в оновленій політичній системі. У кращому випадку сильна американська підтримка уряду, як фінансова, так і військова, у формі триваючих авіаударів по Талібану, в поєднанні з величезним тиском на союзників бойовиків, таких як Пакистан, може привести до деяких успіхів. Наприклад, може бути узгоджена форма про розподіл влади. Але навіть якби це сталося, а шанси на успіх перемовин незначні, це було б гнітюче видовище. “Талібан” наполягатиме на регресивному шляху в напрямку жорстокої теократичної форми устрою Афганістану, яку вони встановили під час свого попереднього перебування при владі.
Однак більш імовірно за будь-яку угоду, що таліби спробують використовувати свої перемоги на полі бою, щоб повалити уряд силою. Вони вже захопили більшу частину сільській місцевості, а офіційна влада в основному обмежена містами. Деморалізовані війська армії Афганістану залишають свої позиції. На початку липня понад 1000 з них втекли з північно-східної провінції Бадахшан в сусідній Таджикистан. Хоч “Талібану” ще не вдалося захопити й утримати жодне місто, і, можливо, угрупованню не вистачить сил для цього в багатьох місцях одночасно. Проте таліби можуть віддати перевагу повільній тактиці ведення бойових дій і не намагатися атакувати уряд напряму. Очевидно, що імпульс наступу явно на їхньому боці.
Тому громадянська війна, ймовірно, посилиться, оскільки “Талібан” використовує свою перевагу, а уряд бореться за своє існування. Інші країни, такі як Китай, Індія, Іран, Росія і Пакистан, будуть прагнути заповнити вакуум, залишений Америкою. Деякі будуть переправляти гроші та зброю дружнім польовим командирам. Результатом буде збільшення кровопролиття і руйнування в країні, яка більш як 40 років страждає від постійних воєн. Ті, хто турбується про можливі репресії проти місцевих жителів, які працювали перекладачами для американців, не беруть до уваги загальну картину: Америка кидає напризволяще цілу країну з майже 40-мільйонним населенням.
Так не повинно бути. За останні шість років менше ніж 10 000 американських військовослужбовців плюс така ж кількість з інших країн НАТО підтримували афганську армію достатньою мірою, щоб зберегти статус-кво. Американські втрати скоротилися майже до нуля. Війна, яка раніше дратувала виборців, стала для США неактуальною з політичної точки зору. Ставши президентом, Байден справедливо зосередився на загрозах, що слідують від Китаю і Росії. Але американська присутність в Афганістані стала настільки малою, що це не перешкодило цьому. Нова американська адміністрація розглядає затяжний тупик як доказ того, що в Афганістані немає сенсу залишатися. Але для афганців, яких він захищав від талібів, ця тупикова коштує значної ціни.
Буде довга дискусія про те, наскільки виведення військ підриває авторитет і престиж Америки. Попри все своє багатство і військову міць, США не вдалося не тільки створити сильну та самодостатню афганську державу, а й перемогти рішуче повстанський рух. Більш того, Америка більше не готова надавати підтримку своєму передбачуваному союзнику, афганському уряду, на подив та тривогу багатьох афганських офіційних осіб. Ворожі режими в таких країнах, як Китай і Росія, звернуть на це увагу, втім як і друзі Америки.
Втім це не робить Афганістан другим В’єтнамом. По-перше, війна в Афганістані ніколи не була в центрі уваги Пентагону або країни. Американські війська перебували в Афганістані набагато довше, ніж у В’єтнамі, але загинуло набагато менше з них. Інші події, від війни в Іраку до світової фінансової кризи, завжди здавалися важливішими ніж те, що відбувалося в Кандагарі. А американські політики і вчені мужі мучилися над тим, залишитися або піти з Афганістану так довго, що тепер, коли виведення військ нарешті відбулося, цей фактор втратив свою здатність шокувати. Тією ж мірою, в якій інші країни бачать в цьому ознаку ослабленості Америки, ця слабкість очевидна вже давно.
Шокує це чи ні, але виведення військ – це лихо для народу Афганістану. У 2001 році багато хто сподівався, що Америка зможе покласти край їх 20-річній громадянській війні та звільнити афганський народ від задушливої доктрини теократії. Якийсь час здавалося, що це може статися. Але сьогодні життя простих афганців більш небезпечне, ніж будь-коли: за оцінками ООН, число жертв серед цивільного населення минулого року було майже на 30% вище, ніж у 2001 році, коли почалося розгортання американських військ. Економіка не більше, ніж десять років тому. І таліби не тільки біля воріт Кабулу, їх вбивці перебувають всередині суспільства, вони націлені на шиїтів, секуляристів, жінок з важливою роботою – всіх, хто ображає їх обмежений світогляд. Америка ніколи не мала наміру вирішувати всі проблеми Афганістану, але залишити країну на місці – протверезна невдача.
“Повного та всеохоплюючого режиму припинення вогню” на Донбасі за минулий рік досягти так і не вдалося. Але у Тристоронній Контактній Групі (ТКГ) тішаться з того, що під час “оголошеного перемир’я”, на Донбасі загинуло вдвічі менше українських військовослужбовців, втричі менше отримали поранення, майже втричі менше стало обстрілів порівняно з періодом від липня 2019 по липень 2020-го.
Навіть статистику навели: з 27 липня 2019 року до 27 липня 2020 року збройні формування Російської Федерації 4257 разів здійснювали обстріли, 88 українських військовослужбовців загинуло, 494 – дістали поранення. А от з 27 липня 2020 року до 27 липня 2021 року зафіксовано лише 1995 обстрілів, загинуло лише 45 військовослужбовців, і лише 163 – отримали поранення (за даними Штабу ООС).
ЗСУ з честю виконують завдання Президента, обумовлені міжнародною ситуацією довкола України, забезпечуючи українській дипломатії відповідні умови для боротьби за українські національні інтереси, – з гордістю інформує на своїй сторінці «Офіційний канал Української делегації для участі у Тристоронній контактній групі» в Телеграм.
Що ж, принцип міжнародної дипломатії, утверджений екс-президентом П.Порошенком “Нічого про Україну без України”, шостий президент України В.Зеленський за два роки перетворив в “Нічого з Україною”.
Мовчання української влади з приводу роздачі російських паспортів і проведення виборів до Держдуми РФ на Донбасі дуже добре демонструє, що собою являє ця “українська влада”. З програми візиту радника Державного департаменту США Derek Chollet були видалені всі офіційні зустрічі з представниками влади України. І поки В.Зеленський «вирішує державні справи», Ірина Верещук раптом заявила, що вже готова стати міністром оборони …
Дотримуватися режиму припинення вогню в ході збройного конфлікту – найбільш складний різновид військових дій, – вважають члени делегації у ТКГ. А рік тому нас переконували в тому, що внаслідок досягнутих домовленостей 22 липня 2020 року на Донбасі запанує «режим тиші», як кажуть – «без варіантів». Але вийшло так, що наші захисники перетворилися на живі мішені для курсантів-стрільців із “сусідньої країни”.
Минув рік. Сьогодні про «повний та всеохоплюючий режим припинення вогню» мова взагалі не йде, та й про «режим тиші» теж згадують все менше і “тихіше”. Але чим «пишатися» – знайшли!…
Аслан Дзітоєв, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
26 липня 2021 року на Олімпійських іграх був розіграний 21 комплект нагород. Українскі спортсмени брали участь в п’яти медальних фіналах. Відносно непогано виступила важкоатлетка Каміла Конотоп, але вона фінішувала неподалік від бронзової нагороди.
Українська змішана пара зі стрільби з пневматичного пістолету (дистанція 10 м) Олена Костевич і Олег Омельчук вибороли бронзу.
Після третього дня медалей Україні не додалося. А лідер медального заліку змінився: збірна Китаю опустилася на третю сходинку, пропустивши вперед Японію та США.
Депутат Харківської міськради та ветеран Юрій Корсунов зустрівся з мешканцями гуртожитку по вулиці Дерев’янка 19, яких збирається виселити керівництво Харківського Авіаційного Заводу.
На зустрічі зібралося більше сотні мешканців, а також представники керівництва заводу. Вони підтвердили наміри передати будівлю на баланс міста через чисельні борги за комунальні послуги, що дало б місцевим можливість нормально сплачувати за комуналку. Проте, за словами Юрія Корсунова, люди вже не вірять офіційним заявам, бо “це вони чують вже шостий раз, а ситуація залишається без змін”.
“Крім того адміністрація заводу планує провести облік та перевірку мешканців, а тих хто не працює на підприємстві – виселити. Це викликало шквал незадоволення, бо багато людей відпрацювали на виробництві понад 10 років, а звільнилися через те що їм не платили заробітну плату” – розказав депутат у своєму Фейсбуці.
Насамкінець депутат долучився до створення ініціативної групи з-поміж мешканців гуртожитку, яка буде контролювати дії керівництва підприємства та відстоювати права мешканців.
У містах Ромни та Охтирка за сприяння та координації Відділу у справах ветеранів у Сумській області відбулася церемонія вручення кулонів-оберегів «Батьківське серце» дітям загиблих українських захисників, інформує mva.gov.ua.
Обереги виконані у формі серця, а на зворотній стороні написане ім’я загиблого батька або матері дитини.
Цього разу кулони-обереги та солодкі подарунки отримали 24 дитини з Охтирки та 15 дітей з Ромнів. Це вже друге вручення «Батьківського серця» дітям Сумщини. Перша церемонія відбулася у лютому 2021 року, коли обереги отримали 77 дітей загиблих захисників України. 50 кулонів також планують вручити дітям у Києві.
Перед врученням учасники заходу вшанували пам’ять полеглих у російсько-українській війні воїнів.
