Підконтрольні Росії збройні формування здійснили обстріл позицій українських захисників у районі населеного пункту Кряківка, що поблизу Трьохізбенки. Внаслідок атаки бойові травмування отримали шестеро українських захисників.
Атака сталася ввечері 8 вересня. У відповідь українські захисники відкривали вогонь з незаборонених Мінськими домовленостями зразків озброєння.
Після обстрілу шестеро військових було обстежено лікарями військово-медичного госпіталю та встановлено попередній діагноз – акубаротравма. Для детального обстеження та встановлення кінцевого діагнозу військовослужбовців, які отримали травми – направлено до ВМКЦ Північного регіону м. Харків. Стан здоров’я захисників – задовільний.
У Харкові відбулися збори Робочої Групи з питань соцзабезпечення ветеранів АТО.
Основними проблемами зустрічі стала проблематика оформлення землі атовцями у межах міста та проїзд ветеранів, які не є харківянами.
“Як ви всі пам’ятаєте, на Харківщині ділянки “за атовською квотою” часто видають чомусь не ветеранам. Кому саме з ветеранів ділянки дістаються – теж незрозуміло, як визначаються ці щасливчики. Тому звернувся до представників робочої групи з пропозицією взяти на контроль це питання” – розказав у коментарі порталу “Нова: новини ветеранів” депутат обласної ради і ветеран АТО Анатолій Козловський.
Учасник російсько-української війни підкреслює: “Вже декілька років харківську міську раду струшують гучні скандали, пов’язані з відмовами у видачі землі атовцям та з тим, що таку землю видають на підставних осіб”.
На його думку, цілком реально надати представникам ветеранських об’єднань право вислухати всіх претендентів і оцінити їх за певними, погодженими критеріями. Надалі можна буде надавати міськраді належні рекомендації – щодо того чи варто конкретним бажаючим мати можливість оформити землю. Головне – щоб цей процес був відкритим та чесним.
Руслан Агібалов, депутат міської ради, інвалід-учасник АТО, у свою чергу, підняв питання з проїздом для ветеранів, які знаходяться у Харкові на лікуванні, або повертаються з зони ООС.
“Справа в тому, що ці люди не мають спеціальних Є-тікетів, які дозволяли б їм проїхати в міському транспорті. Законодавство дозволяє проїзд просто за посвідченням УБД, але до деяких водіїв цієї інформації не донесли. При чому така проблема тільки в автобусах чомусь!” – пояснив свою позицію сам Руслан.
Робоча група в результаті засідання визнала, що обидва питання є такими, що потребують негайного рішення й будуть винесені найближчим часом на засідання Координаційної Ради у справах ветеранів АТО, яке відбудеться наприкінці вересня.
7 вересня у Львівській міській раді проходили раптові антитерористичні навчання співробітників Служби безпеки України. Для цього з приміщення було евакуйовано всіх працівників. За легендою навчань, група умовних “терористів” вчинила вибух та замінувала приміщення Львівської міськради.
Після успішного завершення тренувань з’ясувалося, що “котячий мер” Львова зник з Ратуші. Про це повідомив міський голова Андрій Садовий.
“Друзі, загубився наш кіт Левчик. Можливо він налякався вибуху, який пролунав сьогодні під час антитерористичних навчань у міській раді”, – зазначив міський голова.
Втім ця історія завершилася добре. Як повідомив директор адміністрації міського голови Львова Євген Бойко в Facebook, Левчик кота вдалося відшукати.
“Левчик знайшовся – сьогодні після обіду, на Площі Ринок, з тильного боку Ратуші. На жаль, кульгає на дві задні лапки – повезли в клініку. Знайшла кота працівниця міської ради”, – зазначив чиновник.
Бойові дії на сході України безжальним молохом прокотилися долями сотень тисяч українців, розділивши їхнє життя на «до» і «після». Прикметно, що на восьмому році протистояння ми вже звикли до багатьох речей і понять які, здавалося би, вже ніколи не увійдуть у наше життя. Серед них і поява тисяч так званих внутрішньо переселених осіб. Людей, котрих у народі жалісно називають біженцями. Які, рятуючись від боїв і не сприйнявши політику сепаратистів, поспіхом, кидаючи все нажите, переселялися на підконтрольну уряду України територію. Разом з тими, хто залишив і окупований Крим, за різними джерелами, таких в Україні нині майже два мільйони.
Одна з цих «внутрішньо переселених осіб» – луганчанка Юлія Білоусова. У буремному 2014 році, коли розриви снарядів стало чутно і в її місті, жінка швидкоруч зібрала найнеобхідніші речі і з трьома дітьми та матір’ю переїхала на територію, яку контролювали українські військові. У «тому» житті залишилися не лише спогади про мирні часи, але й квартира, будинок, меблевий магазин, будинок її дідуся тощо. Позаду було впорядковане життя, попереду – невідомість, яка лякала…
«Відтоді доля сповна відділила мені випробувань: на Майдані, де я перебувала волонтеркою у складі 39 жіночої сотні, працювала на «гарячій» лінії для переселенців, сама організовувала евакуацію, вивозячи людей із Слов’янська тощо, – пригадує Ю. Білоусова. – Згодом, зрозуміла, що від мене буде більше користі, якщо я боротимуся за визволення Донбасу у складі організованого збройного підрозділу. Тому, у серпні 2014 року вступила добровольцем до батальйону «Айдар», згодом перейшла на військову службу і рік служила в складі «Айдару» поблизу Щастя. Але, коли зрозуміла, що дороги додому вже немає, і мої прагнення прискорити звільнення окупованих територій не виправдовуються, вирішила зайнятися сім’єю і влаштовувати своє життя…».
Це виявилося непросто, адже сталося так, що біженцям й голови притулити було ніде. З трьома дітьми, матір’ю і чоловіком – фронтовиком, який сповна скуштував лиха – полон, важке поранення, інвалідність, і з яким Юлія зустрілася в Щасті, довелося довго бідувати.
«Перш за все було дуже важко через те, що не мали власного житла, – ділиться фронтовичка. – Спочатку жили в одному з пансіонатів поблизу Києва, згодом перебралися до Одеси, а рік тому волонтери підібрали нам будиночок в селі на Полтавщині, де зараз і влаштувалися…».
Потроху обжилися на новому місці, зажили селянським життям, завели «підсобне» господарство – двох кіз, козла, 60 курей, побудували невелику теплицю тощо. Діти, а тепер їх четверо, пішли до школи, старший син влаштувався на роботу у Полтаві, куди майже щодня їздить за кілька десятків кілометрів. Звісно, зізнається Юлія, жити нелегко, але на фронті було ще важче…
«Життя змусило замислитися про додатковий заробіток, адже прогодувати таку велику родину, як наша, непросто. Стали в нагоді навички вишивання, чим зайнялася «для душі» після повернення з АТО, – переказує мотиви, які спонукали її до започаткування бізнесу Ю. Білоусова. – Одного дня мене потягло до в’язання гачком, якого я не брала до рук кілька років. Не до того було… Спробувала зробити в’язану іграшку. Вийшло нібито не погано. Тоді я не замислювалася, що стану заробляти на життя виготовленням іграшок. Перші свої «твори» передала до обласного перинатального центру у Полтаві для новонароджених. Прийняли з вдячністю, похвалили…».
Згодом, каже пані Юлія, її хобі – виготовлення іграшок, перетворилося на джерело додаткового заробітку, адже вона почала потроху продавати свої оригінальні чудернацькі вироби. Спочатку розмістила оголошення в районній мережі, де «все» купують і продають. З’явилися перші покупці і замовлення на нові іграшки. Потроху «географія» збуту розширялася.
«Сьогодні в мене вдома практично немає нерозпроданих іграшок. Тепер я їх роблю, переважно, під замовлення, п’ять-шість на тиждень – констатує фронтовичка. – Їжачки, ведмедики, зайчати, ляльки тощо знаходять собі домівки вже далеко за межами Полтавщини – Києві, Одесі, Івано-Франківську, Вінниці, Лисичанську, Луцьку, Тернополі, Дніпрі тощо. Кожну іграшку роблю індивідуальну. Спочатку, шукаючи художні образи, зазирала в Інтернет. Тепер розробляю ескізи сама з врахуванням прохань покупців…».
Іграшки Ю. Білоусова в’яже виключно з бавовняних ниток – щоб були без алергенів. Переймається і безпекою, адже в дитячих руках її ведмедикам і зайчаткам спокійно не бува. Слід потурбуватися про надійність кріплення фурнітури, можливість прання іграшок, щоб ті не втрачали первозданної форми тощо.
«Коли зрозуміла, що справа пішла на лад і з’явилися замовники, довелося потурбуватися про розширення сфер збуту, та вчитися азам маркетингу, – не приховує майстриня складових успіху. Виготовити її і продати іграшку в Інтернеті – це тільки пів справи. Ще треба, приміром, її майстерно сфотографувати. А складне завдання, бо фото не завжди вірно передає кольори, багато залежить від камери, освітлення тощо. Необхідно обрати виразний фон, аби це було не просте фото, яке швидко пройде не поміченим в стрічці. І головне – впіймати настрій самої… іграшки! Адже в реальному житті і на фото завжди є відмінності. Тому я вчуся не тільки виготовляти іграшки, але ще їх і фотографувати…».
Цього року до дня Незалежності України м’які іграшки Ю. Білоусової успішно зарекомендували себе поміж відвідувачів ярмарку у столиці, який організували активістки Жіночого ветеранського рух. Буквально за кілька годин ярмаркування на Володимирській гірці, вона продала майже чотири десятки своїх творів. Такий успіх чекав її чудернацькі вироби і на фестивалі у Луцьку «Бандерштат».
«Велике спасибі сестрам із Жіночого ветеранського руху, які мені активно підтримують. Саме завдяки їхній підтримці я не тільки започаткувала свій бізнес, який виріс з хобі. Але й стала впевнішою в житті, яке активно почала після повернення з війни. Адже, як виявилося, звільнитися з армії, аж ніяк не означає «автоматичного» повернення до цивільного життя. Після звільнення я майже шість років, образно кажучи, жила за високим парканом. Мені не хотілося нікого бачити, ні з ким спілкуватися… І лише зараз, завдячуючи активісткам жіночого руху я почала повертатися до реального життя. У тому числі, і започаткувала свій бізнес, – констатує фронтовичка.
Сьогодні Ю. Білоусова сповнена оптимізму і переконана, що зуміє закріпитися у бізнесі, адже її іграшки щодня знаходять свої сім’ї і нових друзів. Дорогу долає той, хто іде!
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
ДП “Харківський автомобільний завод” отримав замовлення на ремонт та відновлення техніки для потреб української армії. Відповідні договори було укладено між підприємством та Міністерством оборони України.
Зазначається, що завод відновлює кілька десятків одиниць військових машин МТЛБ і багатовісних колісних тягачів МАЗ-537. Для цього техніка буде повністю розібрана, всі вузли та агрегати відремонтують або замінять на нові, після чого машини будуть зібрані та пройдуть обкатку з подальшою передачею до військових частин. Виконання цього великого замовлення підприємство планує завершити наприкінці листопада поточного року згідно з умовами державних контрактів. Також цьогоріч ХАЗ має намір укласти низку нових договорів.
В “Укроборонпромі” наголошують, що Харківський автомобільний завод є одним з небагатьох підприємств українського оборонно-промислового комплексу, яке спеціалізується на ремонті машин, колісних і гусеничних тягачів, інженерної техніки, бронетранспортерів, колісних вантажівок і тягачів, тракторів, автобусів та агрегатів до техніки військового призначення тощо.
Військовослужбовці 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського навчалися стрибати з парашутом. Тренування відбулися на військовому полігоні у Миколаївській області.
Десантування здійснювали з вертольоту Мі-8 Морської авіації Військово-Морських Сил ЗС України із висоти 600 та 800 метрів зі зброєю та спорядженням.
Зазначається, що перед виконанням навчальних стрибків морпіхи заздалегідь пройшли та засвоїли курс повітрянодесантної підготовки.
Для успішного виконання вправ, військові вивчали матеріальну частину десантних парашутів, здійснювали укладання основного та запасного парашутів, а також відпрацювали елементи наземної підготовки на парашутно-десантному комплексі.
У 2022 році в Україні планують підвищити грошове забезпечення військовослужбовцям. Кошти на це заклали в бюджеті на наступний рік. Також запланована і модернізація існуючого на цю мить озброєння ЗСУ. Про це розповіли в Підкомітеті з держбезпеки й оборони Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Зараз відомо, що зарплату військовим останній раз переглядали близько двох років тому. При цьому багато нардепів вважають, що це треба робити щороку, адже люди, які обороняють свою державу, безсумнівно заслуговують реальної оцінки своєї праці, ризикуючи здоров’ям і життям.
У той момент, коли в українській армії тривають пошуки заміни «радянських уазиків» на більш сучасне військове авто, до України у серпні прибула перша партія китайських позашляховиків BAW Warrior, які використовує армія Китайської Народної Республіки (КНР).
«Потужний двигун, повний привід, рамна конструкція, прямі лінії кузова, створені не модними тенденціями, а для вирішення функціональних завдань, унікальна для класу вантажопідйомність понад 1800 кг – все це робить Warrior надійним помічником для виконання найскладніших завдань!» – повідомляють в українській компанії «Агсолко Україна», яка є офіційним імпортером китайської техніки.
Warrior 2043 (на фото) має габарити: загальна довжина – 5 110 мм, загальна ширина 1 850 мм, загальна висота – 2 025 мм, колісна база – 3 035 мм. Авто оснащене дизельним чотирилітровим рядним двигуном об’ємом 2360 см3, який має рідинне охолодження.
Warrior 2043 може розігнатися до 130 км/год. та подолати кут підйому в 60%. На 100 км авто витрачає 10,5 л пального. Об’єм паливного бака – 70 л.
В Україні пропонується дві версії авто BAW з однорядною (Warrior 2043 ) і дворядною (Warrior 2043-DC) кабіною. Машина оснащена турбодизелем об’ємом 2,4 л з потужністю 140 л.с. Ціна на позашляховик «у вільному продажі» стартує від 777.434 грн.
08 вересня 2021 року було зафіксовано одинадцять порушень режиму припинення вогню з боку збройних формувань Російської Федерації, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
У напрямку населених пунктів ОПИТНЕ та АВДІЇВКА російські війська та їхні найманці обстрілювали позиції наших захисників із 120 мм мінометів.
Також ворог здійснив прицільний обстріл позицій Об’єднаних сил з артилерії калібру 122 мм поблизу населених пунктів КРЯКІВКА та СТАРОГНАТІВКА.
Неподалік ПАВЛОПОЛЯ противник вів вогонь зі станкових протитанкових гранатометів.
У районі населеного пункту ШИРОКИНЕ окупанти вели прицільний вогонь з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.
Біля ЗОЛОТОГО-4 збройні формування Російської Федерації двічі обстріляли позиції Об’єднаних сил з ручних та станкових протитанкових гранатометів і стрілецької зброї.
Крім того, на ЛУГАНЩИНІ зафіксовано прольоти трьох ворожих безпілотників типу «ОРЛАН-10» із перетином лінії розмежування.
Під час ворожого обстрілу двоє військовослужбовців Об’єднаних сил дістали осколкові поранення. Стан їхнього здоров’я – середньої важкості.
Про дії збройних формувань Російської Федерації повідомлено представників ОБСЄ через Українську сторону СЦКК.
Сьогодні з ранку, 09 вересня 2021 року, російські окупаційні війська ще не порушували режим припинення вогню.
Українські військовослужбовці контролюють ситуацію в районі проведення операції Об’єднаних сил з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Окружний суд чеського міста Пльзень засудив до 20 років позбавлення волі в колонії суворого режиму 27-річного Лукаша Новачека за участь у бойових діях в 2015 році на сході України разом з російсько-окупаційними військами.
Згідно з матеріалами справи, Новачек поїхав на Донбас в липні 2015 року, де брав активну участь у діяльності бойовиків так званої “Донецької народної республіки”.
Новачек був засуджений за теракт і участь в організованій злочинній групі. Вирок не остаточний, обвинувачений відразу заявив про подання апеляції і весь час стверджує, що не брав участі в бойових діях.
Сам Новачек розповів ще кільком людям, які дали свідчення в суді, що він брав участь у бойових діях в Україні. На думку суду, свідки не знали один одного. Пізніше Новачек сказав, що просто хвалився.
У медичному висновку також зазначено, що причиною того, що чоловік звернувся до психіатра, було те, що він воював в Україні та страждав від проблем з психічним здоров’ям.
Докази також містять фотографії і відео, зняті на його мобільний телефон, де він позує у формі бойовиків зі зброєю. На одному з відеороликів, знятих біля Донецького аеропорту, він говорить про свою присутність ламаною російською мовою. Він стверджує, що хотів боротися з українськими “фашистами” і говорить, що йому соромно бачити, що українці роблять з мирним населенням.
Новачек у суді заявив, що не брав участі в бойових діях, а тільки працював на кухні. “Я поїхав туди, щоб побачити дівчину на ім’я Наташа, з якою познайомився в соціальній мережі. Мене почали вмовляти вступити в армію Новоросії. Я не хотів там вмирати, тому ми домовилися, що я буду просто цивільним службовцем, допомагатиму на кухні тощо. Я здав свій паспорт після приїзду”, – розповів він.
