Завдяки підтримці Департаменту у справах ветеранів Харківської міської ради учасники російсько-української війни тепер можуть безкоштовно відвідувати басейн «ХПІ» для реабілітації та оздоровлення.
Михайло Цимбалюк на псевдо «Хорей» — раніше журналіст і письменник із понад тридцятирічним досвідом, старший санітарний інструктор медичного пункту артилерійського дивізіону 3-ї окремої важкої механізованої бригади, учасник визволення Харківщини. Його нова книга «Синдром відкладеного життя» народжена під обстрілами та на фронтових постоях. Це збірка нарисів і замальовок показує війну такою, якою її бачить і переживає автор щодня.
«Синдром відкладеного життя» — це метафора стану, в якому опинилося суспільство: коли власні мрії, плани, навіть буденне життя людина відкладає «на потім», на час після Перемоги. Автор визначає цей стан як своєрідний спільний діагноз:
«Але є ще один на всіх діагноз: синдром відкладеного життя. Відкладають хто нову одежу на урочисті випадки, хто подорожі до Карфагену чи Ейфелевої вежі, хто смачнішу консервацію на свята. Ми відклали життя. На після перемоги».
На обкладинці книги використане фото загиблого побратима автора — Миколи Фурмана. Воно служить нагадуванням про ціну кожного написаного рядка.
Кожен текст у цій збірці — це фіксація військових буднів, діалогів, настроїв, дрібниць, які швидко стираються з пам’яті, наче пазли, що складаються у цілісний образ війни, яку проживає людина зі зброєю й словом одночасно. І тому такі тексти стають живими свідченнями для майбутніх поколінь.
Книжка містить всього 56 сторінок, проте малий обсяг створює ефект короткої, але щирої розмови з військовим. У Мінветеранів наголошують, що для тих, чиї рідні служать військовими медиками, ця книга трохи відкриє будні людей, які щодня рятують інших під обстрілами.
Цитати з книги
Війна такий же посередник між життям і смертю, що й лікарня. Тільки в медичному закладі живеш і одужуєш або вмираєш за себе. Дещо інше — військовий шпиталь. А на війні відповідаєш за своє життя, яке вже не тільки твоє. Адже своїм перебуванням на війні ти практично підписуєшся жити так, аби гарантованіше жили, працювали на перемогу та насолоджувались інші — у тилу.
От тільки якщо раптово хтось перестає жити на війні — він автоматично герой, зазвичай — незалежно від обставин кончини. Ти ж, зоставшись живим, мусиш іще доводити свій героїзм. А виправдування — позиція програшна. І мимоволі відчуваєш ревнощі до долі загиблого. Це психологічний комплекс провини за те, що вижив.
Наша воєнна біографія — це наступ.
На війні змінюються не тільки характери та цінності. Насамперед змінюються пріоритети. Від того і звички інші, оцінки полярніші, вчинки вагоміші. Саме тим ми відрізняємось від себе довоєнних. Я, наприклад, намагаюся не відкладати. Не відкладати на потім якогось запису, написати комусь чи привітати когось.
Страшно не смерті своєї, а ганьби й поневолення. Тому повсякчас не стільки боїшся раптового обстрілу чи підкрадання ворожої диверсійно-розвідувальної групи, скільки неспроможності передбачити та протистояти. І нездатності допомогти товаришеві в разі його поранення. А саме це на війні — часто-густо стається.
Не всім воювати, але захищати — кожному.
Ми пішли на війну через своє усвідомлення обов’язку. А це один з різновидів любові.
Про автора
Михайло Цимбалюк (позивний «Хорей») – письменник і журналіст, понад три десятиліття працював у редакціях регіональних видань Хмельниччини. Його творчий доробок налічує понад десять книг – як поетичних, так і прозових.
у 2019 році він підписав контракт служби в резерві Територіальної оборони, пройшов вишкіл у медичному батальйоні «Госпітальєри». З перших днів повномасштабної агресії вступив до лав Збройних Сил України та був призначений старшим санітарним інструктором медичного пункту артилерійського дивізіону 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади. У березні 2022 року разом із бригадою вирушив на Ізюмський напрямок, пройшов Балаклію, а згодом – визволення Харківщини.
має дві фахові освіти: закінчив Хмельницьке медичне училище та Інститут журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Працював у регіональних медіа, займався громадською діяльністю, краєзнавством і туризмом. Автор понад двох сотень літературних публікацій у друкованих та електронних виданнях.
протягом 2003–2018 років був медіакоординатором регіональної екологічно-туристичної експедиції «Дністер». Разом із командою здійснив понад десять походів на веслувально-вітрильному судні «Ял-6» від Галича до Дністровської ГЕС, результатом чого стали відео- та телефільми, радіопередачі, репортажі та численні статті та цікава книга «Весла — на воду» (2019, у співавторстві з Олександром Босенком)
член Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького в галузі мас-медіа і свободи слова, переможець конкурсів «Українська мова – мова єднання» та «Скарби землі Болохівської». Нагороджений орденом «За мужність та професіоналізм» та відзнаками уряду України.
Міжнародний фонд «Відродження» оголосив другу ітерацію конкурсу воєнної літератури «4.5.0.» для військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни. На конкурс можна подати оповідання, есе, нотатки або щоденникові записи та вірші. Роботи прийматимуть до 15 вересня, а переможців оголосять до кінця року.
«Війна змінила те, як ми дивимось на наше життя. Більше мільйона українців стали військовими або ветеранами. Разом із втратами та болем ця війна народила історії мужності, відданості й неймовірної людяності. Ці історії не повинні лишатися лише спогадами тих, хто їх пережив», — впевнені організатори.
Як стати учасником конкурсу?
Для участі необхідно заповнити реєстраційну форму, додатково надавши основну інформацію про себе та короткий опис поданої роботи.
Конкурс відкритий без обмежень за віком чи статусом служби, але лише для чинних військових або ветеранів.
Переможці у своїх категоріях отримають по 45 тисяч гривень, а ще десятки творів, що будуть визнані найкращими та увійдуть до короткого списку, будуть надруковані у окремій антології.
Хто оцінюватиме роботи?
До складу журі входять письменники, військові, ветерани та волонтери, зокрема Євген Лір, Олена Герасим’юк, Павло Вишебаба, Аліна Сарнацька, Володимир Єрмоленко та Ростислав Семків. Оцінка відбуватиметься анонімно, лише на основі художніх творів. Члени журі не знатимуть, чиї твори вони оцінюють.
Вимоги до творів
Учасники можуть подати свої роботи в наступних категоріях:
Оповідання: Короткі літературні твори, що розповідають завершену історію. Обмеження за обсягом – до 20 000 знаків.
Есе: Авторські роздуми на задану тему, що відображають особисту точку зору та аналітичне мислення. Есе можуть включати аналіз подій, персональний досвід, рефлексії на актуальні питання. Обмеження за обсягом – до 15 000 знаків.
Нотатки або Щоденникові Записи: Персональні записи, що відображають щоденний досвід, думки, враження та емоції учасника. Цей жанр надає можливість зафіксувати автентичний досвід, спостереження та реакції на події в реальному часі. Обмеження за обсягом – до 15 000 знаків.
Вірші: Ліричні твори, що відображають емоції, думки та рефлексії автора. Обмеження за обсягом – до 40 рядків.
Обмеження:
Кожен учасник може подати не більше одного прозового твору в межах однієї категорії (не більше двох прозових творів загалом) та не більше 3 поетичних творів в межах категорії “поезія” (в одній заявці). Твори в окремих номінаціях просимо подавати як окремі заявки.
Учасниками конкурсу можуть бути виключно чинні військовослужбовці або ветерани російсько-української війни.
Переможці та призери (1-3 місця) минулорічного конкурсу не можуть подавати свої роботи у номінаціях, в який вони у минулій ітерації конкурсу отримали відзнаку, проте можуть подавати роботи в інших номінаціях.
Учасники, що у 2024 році увійшли до короткого списку, не можуть подавати свої роботи, які вже були відібрані для публікації, проте можуть подавати інші твори.
Нагадаємо, перша ітерація конкурсу відбулася у 2024 році та зібрала 271 роботу.
Переможцями стали:
Оповідання – 1 місце: Аліна Сарнацька
Поезія – 1 місце: Павло Вишебаба
Есе – 1 місце: Антон Дробович
Щоденники – 1 місце: Артем Попик
Також ще десятки творів стали фіналістами та увійшли до короткого списку, який нині готується до видання.
«На жаль, принаймні шестеро авторів з-поміж фіналістів загинули на війні. Це ще одне нагадування, що літературний конкурс – не лише про творчість, а й про збереження нашої пам’яті та голосів, які ворог прагне знищити», — наголосили у фонді «Відродження».
21 серпня у Кімнатах Ветерана в Заводському та Комунарському районах Запоріжжя відбудуться безоплатні юридичні консультації для ветеранів, родин військових та загиблих захисників і захисниць. Захід організовує департамент з питань ветеранської політики у партнерстві з International Rescue Committee in Ukraine (IRC).
Юристи допоможуть розібратись із правовими питаннями, підготувати документи та підкажуть, як захистити свої права.
Адреси та час роботи консультаційних пунктів:
Заводський район — вул. Аматорська, 56, каб. 219;
Комунарський район — вул. Чумаченка, 32, каб. 103; Час прийому: з 11:00 до 14:00.
З 13 по 22 вересня 2025 року на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ відбудеться другий реабілітаційно-спортивний табір для ветеранів та військових «Ліга Нескорених». Протягом десяти днів 20 учасників, які отримали поранення або ураження під час служби, проходитимуть програму фізичного та психологічного відновлення.
Про це повідомляє департамент спорту, молоді та туризму Львівської ОДА.
У межах табору передбачені тренування з п’яти адаптивних видів спорту: плавання, стрільби з лука, адаптивного самбо, настільного тенісу та кросфіту, а також інші форми рухової активності.
Учасників супроводжуватимуть тренери та інструктори з адаптивного спорту, забезпечуючи індивідуальний підхід і командну підтримку.
Витрати на організацію табору покриває департамент спорту, молоді та туризму Львівської ОДА, а дорогу до місця проведення учасники оплачують самостійно. Кількість місць обмежена, реєстрація обов’язкова за посиланням.
Верховна Рада України завершила роботу над законопроєктом № 13347, який передбачає, що для призначення на посади державної служби чоловіки зобов’язані будуть пройти військову службу.
Сьогодні стаття 19 Закону «Про державну службу» дозволяє чоловікам призовного віку вперше вступати на держслужбу після проходження або військової служби, або базової підготовки. Проте в новому законопроєкті пропонується прибрати «або» залишити тільки військову службу як обов’язкову умову. Ця вимога поширюється не лише на державну службу, а й на прокуратуру, місцеве самоврядування, поліцію. Виняток передбачено лише для осіб, визнаних непридатними за станом здоров’я.
Нині законопроєкт перебуває на етапі другого читання — комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки уже рекомендував його до включення до порядку денного, і ми вирішили почути думку тих, кому добре відомі й військова служба, й робота в органах влади.
Ветеран, депутат Харківської обласної ради та діючий військовослужбовець Анатолій Козловський, який зараз перебуває на Донецькому напрямку, підтримує норму законопроєкту, яка зобов’язує майбутніх держслужбовців проходити саме військову службу. За його словами, це не обов’язково має бути передова — достатньо строкової чи служби в тилових підрозділах.
«Ветеран — це не лише мобілізована людина, яку забрали до армії. Є багато людей, які в цивільному житті були держслужбовцями і планують залишитися в цій сфері. Тому я думаю, що ця загартованість буде тільки на користь. Єдине, що постійно звучить, це брак держслужбовців, відсутність конкурсу та те, що не беруть людей. Я сподіваюся, що наберуть і що бажаючих служити державі досить багато. І я вважаю, що службу державі потрібно починати саме зі служби. Тим більше, що Україна — воююча країна. Наприклад, в Ізраїлі прем’єр-міністр, його діти — всі служать, і це є нормою для суспільства», — коментує Анатолій Козловський.
Ветеран та депутат Тернопільської обласної ради Олег Любінський наголошує: загроза з боку росії нікуди не зникне навіть після завершення війни, тому країна має бути готовою до нових викликів. На його думку, державні службовці, як і кожен громадянин, повинні мати мінімальну військову підготовку — від володіння зброєю до знань тактичної медицини.
«Так, всі мають пройти обов’язкову підготовку. І я думаю, що в майбутньому це стане необхідністю, бо загроза ніколи не зникає — завжди буде сусідній ворог. Війна, можливо, й закінчиться, але загроза нових конфліктів зі сходу завжди існуватиме. Тому, безумовно, має бути військова підготовка, а також патріотичне виховання в школах. Тактична медицина повинна бути обов’язковою. Державні службовці повинні вміти поводитися зі зброєю і володіти мінімальними військовими навичками, адже хто знає, коли доведеться взяти зброю і захищати свою країну. Я пам’ятаю, коли почалася повномасштабна війна, ми в’їхали в Київ 26-го лютого. Якраз тоді я брав участь у спецоперації, і було багато хлопців, які не мали навіть елементарних навичок поводження зі зброєю. Якби була підготовка чи тренінги, все могло б бути зовсім по-іншому. Ми могли б зберегти більше життів», — згадує Олег Любінський.
Особливу увагу на потенційні наслідки нових змін звертає народна депутатка та членкиня парламентського комітету з питань розвідки Ірина Фріз. Вона підтримує ідею посилення загальнонаціональної готовності до оборони, але попереджає про ризик суперечності між цим законопроєктом і чинним законодавством — це може заблокувати його імплементацію на практиці.
«З одного боку, це правильний крок, адже з огляду на наше географічне розташування ми нікуди не подінемось від цього сусіда, який завжди буде поруч. Ми маємо готувати все населення до можливості давати відсіч. Але, з іншого боку, потрібно прописати цю норму так, щоб, по-перше, вона не суперечила чинному законодавству. По-друге, щоб, намагаючись зробити одне, ми не втрутились у законодавство й фактично не відсікли значну частину молодих, перспективних людей, які хочуть іти на державну службу, що й так не є надто привабливою. Тому з точки зору законодавства потрібно виписувати якісніше, а з точки зору потреби для держави — це правильна ініціатива», — наголосила Ірина Фріз.
Позиція ветеранських організацій така — у нинішніх реаліях Україна не може дозволити собі чиновників без військової підготовки. Тому для ветеранської спільноти це — подвійний сигнал. Законопроєкт ще не остаточний. Депутати готують правки, які мають збалансувати потреби нацбезпеки з реаліями держслужби. Редакція продовжить стежити за розвитком ситуації та участю ветеранської спільноти в розробці систем підготовки цивільних кадрів до оборони.
Військовослужбовиця, поетеса, автор – виконавець Охтирчанка презентувала на своєму сольному концерті в Києві ремікс на популярну пісню «Перемога».
Оригінал пісні був представлений ще два роки тому та впродовж останніх років набрав помітної популярності в соціальних мережах. Відео співачки на пісню «Перемога» набрали десять мільйонів переглядів у Facebook, Instagram та YouTube, а на саму пісню «Перемога» було знято користувачами ТікТок більше тридцяти тисяч відео. Текст пісні «Перемога» – це сучасний гімн боротьби українського народу, оскільки слова пісні наче розповідають про історію України, національні цінності та ідеї визвольної боротьби.
«Пісня «Перемога» найпопулярніша у моїй творчості. Вона здобула більше десяти мільйонів прослуховувань, – ділиться своїми враженнями Охтирчанка. – Цю пісню завжди впізнають на моїх концертах. Саме тому я вирішила її осучаснити – зробити ремікс версію. Цей ремікс стилістично трохи відрізняється від оригіналу, оскільки він жвавіший, динамічніший.»
Охтирчанка зазначила, що вірить, що одного дня під час святкування перемоги України, ця пісня лунатиме зі всіх майданчиків у всіх містах України.
Валерія Охтирчанка – автор – виконавець, поетеса, Заслужений діяч естрадного мистецтва України. Виконує авторські пісні в жанрі поп-рок та симфо-рок. Перша авторська пісня була випущена в квітні 2022 року, а вже в травні того ж року виходить музичне відео «World, We need peace» завдяки якому Валерія Охтирчанка здобула популярність за кордоном і стала переможницею наступних музичних кінофестивалів: «The Paris Play Film Festival» (2022 рік), «Butterfly International Film Festival» (2022 рік), «Onyko Film Awards» (2022 рік), «Cooper Awards» (2022 рік), «Dreamachine International Film Festival» (2023 рік), «Prague International Sound Music Video Awards» (2023 рік). В серпні 2022 року відбулась прем’єра нового музичного відео на пісню «Червоний мак», а вже в 2023 році Охтирчанка стає переможницею на «Minich Music Video Awards» у Німеччині ( у номінації «Кращий драматичний музичний відео кліп 2023» – «Червоний мак» ). З 2023 року автор-виконавець Валерія Охтирчанка бере активну участь в благодійних концертах: «9-й Фестиваль військової авторської пісні», media event project «Mama special -2023» від благодійного фонду «Мрію жити» та багато інших.
Валерія Охтирчанка є автором слів, музики усіх своїх пісень а також режисером своїх музичних відео. Як військовослужбовиця, учасниця АТО, написала багато віршів на патріотичну тему, деякі з яких стали уже піснями.
20 червня 2024 року вийшов шістьнадцятий сингл «Воля» від Валерії Охтирчанки, який присвятила військовослужбовцям ЦСО «А» Служби безпеки України. Співпрацює з ВІА «Незламні» Зразково – показового оркестру ЗСУ ( музичні роботи «Материнська любов», «Мрія моя» ).
10 квітня 2025 Охтирчанка презентувала нове музичне відео на пісню «Не цінував» та розпочала роботу над новим музичним відео на пісню «Варта правди», завдяки якій стала лауреатом премії «Смарагдова ліра» в номінації «Музика» від Державної прикордонної служби України.
Уряд ухвалив постанову, розроблену Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, яка робить іпотеку за програмою єОселя більш доступною для внутрішньо переміщених осіб та мешканців прифронтових територій.
Про це повідомляє Мінветеранів.
Згідно з документом, держава:
покриватиме до 70% першого внеску за іпотечним кредитом (але не більше ніж 30% вартості житла, вартість якого — не більше 2 млн грн);
сплачуватиме частину щомісячного платежу протягом першого року (до 70% суми зобов’язання);
компенсуватиме до 40 000 грн на оплату вартості послуг, разових комісій, разової комісії банку за надання кредиту, зборів (окрім державного мита) та страхових платежів за кредитом.
Ці кошти надходитимуть з державного бюджету, а також можуть бути співфінансовані громадами, міжнародними чи благодійними організаціями.
Щоб скористатись програмою, необхідно:
бути на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та перемістилися з територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією або проживають на прифронтових територіях (перелік — за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#Text );
звернутись до уповноваженого банку із заявою у довільній формі.
Після перевірки Пенсійний фонд перерахує суму допомоги, зазначену в договорі на ескроу-рахунок, відкритий у банку. Зазначається, що отримувач має сплатити 30% першого внеску самостійно та вчасно здійснювати щомісячні платежі.
Крім того, слід врахувати, що під час отримання цієї допомоги не можна одночасно користуватися іншими програмами для ВПО, спрямованими на вирішення житлового питання (субсидії, виплати на проживання тощо).
Українські військові та ветерани підписали колективне звернення до керівництва держави з вимогою запровадити жорсткіше покарання для організаторів і учасників антимобілізаційних кампаній. Вони наголошують, що подібні дії становлять пряму загрозу національній безпеці та обороноздатності України.
Про це повідомив активіст і військовослужбовець Антон Петрівський, оприлюднивши текст звернення на своїй сторінці у Facebook, передає Еспресо Захід.
“Ми, діючі військовослужбовці та ветерани російсько-української війни, звертаємось із глибоким занепокоєнням щодо ситуації, яка останнім часом розгортається всередині держави. Йдеться про посилення антимобілізаційної активності, що набуває координованого, системного та загрозливого характеру”, – йдеться у повідомленні.
Військові наголошують, що це вже не просто випадкові висловлювання чи критика, а свідомо організовані кампанії, спрямовані на дискредитацію мобілізаційної політики, протидії діяльності територіальних центрів комплектації ЗСУ, систематичні напади на військовослужбовців Сил Оборони України.
“Натомість, більшість цих людей, які здійснювали напади на військових (чи закликали до них), створювали та поширювали антимобілізаційну інформацію чи інформацію з дискредитацією тих чи інших підрозділів ЗСУ, чим послаблювали обороноздатність, досі залишаються непокараними. Така ситуація несе пряму загрозу національній безпеці України, загрожує втраті нашої державності. Відтак, наполягаємо на необхідності негайного реагування з боку держави, щоб зупинити ці небезпечні тенденції”, – написав Антон Петрівський.
Відтак військові просять:
Негайно посилити правову відповідальність за публічну координацію, фінансування, організацію дій (чи заклики до них), що мають на меті дискредитувати мобілізацію, протидіяти мобілізації або спровокувати масові заворушення на цій темі (зокрема доповнити ст.114 ч.1 Кримінального кодексу України відповідними нормами):
на законодавчому рівні прирівняти дії організаторів антимобілізаційних заходів (та тих, хто закликає до таких дій) до державних зрадників, які повинні отримувати реальні терміни позбавлення волі.
підвищити штрафи для учасників дій, пов’язаних із протидією мобілізації (блокування автотранспорту ТЦК, будівель із мобілізованими, тощо), а в окремих випадках передбачити позбавлення волі.
Для осіб, які вчиняють напади на військовослужбовців Сил оборони України (в тому числі на працівників ТЦК) передбачити жорсткіші покарання із більшими термінами ув’язнення.
Підтримати спецслужби та правоохоронні органи в боротьбі з такими проявами – прізвища організаторів антимобілізаційних заходів відомі, механізми координації теж.
Посилити правову відповідальність правоохоронних органів за бездіяльність щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють антимобілізаційні дії (в тому числі в інформаційному полі).
У випадках, коли на військовослужбовців ЗСУ або інших підрозділів Сил Оборони України здійснюється фізичний напад при виконанні ними службових обов’язків, дозволити їм відкривати вогонь на ураження з метою захисту власного життя і здоров’я.
Розмежовувати маніпуляторів від постраждалих. До людей, які пережили втрату рідних на війні, і які можуть бути втягнуті в подібні кампанії через емоційний стан, слід ставитися з особливою чутливістю. Необхідно запровадити програми психологічної підтримки та консультацій.
Публічно та рішуче засудити спроби зірвати мобілізаційний процес, особливо в умовах активної фази війни.
Вдосконалити інформаційну політику держави щодо інформування громадян України (в першу чергу серед молоді) про важливість обов’язку служби в армії, розвінчування міфів і ІПСО про ЗСУ, кримінальну відповідальність за протидію мобілізації.
Вжити інших дієвих заходів щодо припинення в Україні антимобілізаційних дій та нападів на військовослужбовців Сил оборони України
Колективне звернення вже розіслали рекомендованими листами та на електронні скриньки президента, премʼєр-міністра та іншим.
Міністерка Наталія Калмикова разом із народним депутатом Олегом Шиманським провела робочу зустріч із представником голови місії Посольства Німеччини в Україні Максиміліаном Рашем та першим секретарем Посольства Стефаном Раффайнером. Під час зустрічі Наталія Калмикова презентувала діяльність Міністерства, зокрема ключові напрями роботи та ухвалену Урядом Стратегію ветеранської політики до 2030 року.
Окремо обговорили питання фізичної та психологічної реабілітації ветеранів і членів їхніх сімей, розвиток ветеранського спорту, сприяння економічній самостійності, розширення мережі ветеранських просторів, покращення роботи фахівців із супроводу, а також розвиток цифрових сервісів, зокрема Veteran Pro у застосунку «Дія».
Сторони погодилися, що підтримка ветеранів і ветеранок має бути системною й довгостроковою, охоплювати можливості для гідного життя, економічної самореалізації та розвитку ветеранського підприємництва. Домовилися опрацювати конкретні механізми співпраці.
покриватиме до 70% першого внеску за іпотечним кредитом (але не більше ніж 30% вартості житла, вартість якого — не більше 2 млн грн);
