У Києві 12 березня відбудеться ярмарок освітніх закладів «Кваліфікація майбутнього», на який запрошують ветеранів, їхні родини та абітурієнтів. Під час заходу учасники зможуть напряму поспілкуватися з представниками вищих навчальних закладів столиці, дізнатися про умови вступу, пільги та освітні можливості.
У межах ярмарку відвідувачам нададуть детальну інформацію про вступну кампанію 2026 року та можливості навчання для ветеранів і членів їхніх родин.
Зокрема, у програмі:
роз’яснення пільгових умов вступу та інших освітніх можливостей для ветеранів і їхніх родин;
ознайомлення ветеранів із програмами професійної адаптації;
відкрите спілкування з представниками вищих навчальних закладів Києва;
надання вичерпної інформації про вступну кампанію 2026 року.
Окрім цього, під час ярмарку проведуть тематичні воркшопи та майстер-класи.
Для ветеранів підготували сесію про грантові програми та ваучери на навчання, а для абітурієнтів організують майстер-клас «Сім кроків вибору професії».
Де і коли відбудеться ярмарок
Ярмарок освітніх закладів «Кваліфікація майбутнього» відбудеться:
12 березня
початок — об 11:00
місце проведення — вул. Харківське шосе, 168ж
Участь у заході безкоштовна, попередня реєстрація не потрібна.
Довідка
Київ Мілітарі Хаб — це простір підтримки для ветеранів і їхніх родин, де вони можуть отримати консультації та допомогу з різних питань. Упродовж 2025 року фахівці центру опрацювали майже 17 тисяч звернень, що становить близько 40% від загальної кількості звернень.
Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради повідомляє про проведення онлайн-зустрічей для роботодавців, присвячених питанням працевлаштування ветеранів і ветеранок. Онлайн-зустрічі проходитимуть у форматі робочих дискусій за участю представників бізнесу, бізнес-клубів та об’єднань роботодавців.
Під час зустрічей учасники:
обговорять шляхи інтеграції ветеранів у ринок праці в різних регіонах і галузях економіки;
ознайомляться з досвідом компаній, які вже працевлаштовують ветеранів і ветеранок;
розглянуть можливості сучасних платформ для пошуку роботи;
напрацюють практичні інструменти співпраці бізнесу з ветеранами.
Проєкт став практичним продовженням принципів Хартії стійкості людського капіталу (HCR Charter) та ініціатив із розвитку бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок. Також він пов’язаний із розвитком державної платформи «Кар’єра ветерана».
Участь у заходах безкоштовна, однак необхідна попередня реєстрація. Зробити це можна за посиланням.
Після реєстрації учасники отримають детальну інформацію про дату та час проведення онлайн-зустрічі для свого регіону.
Заходи організовують у межах проєкту за підтримки міжнародних партнерів Folke Bernadotte Academy у співпраці з Міністерством у справах ветеранів України та Правозахисним центром для військовослужбовців «Принцип».
Поки країна воює, банківський сектор демонструє рекордні фінансові результати. У матеріалі Banker.ua зазначено, що за 9 місяців 2025 року банки заробили близько 119,4 млрд грн чистого прибутку, а 2024 рік приніс понад 103–104 млрд грн, що було вище за 2023-й. На тлі цих цифр Верховна Рада ухвалила підхід, за яким у 2026 році ставка податку на прибуток банків — 50% замість 25%
Для ШвидкоГроші (небанківської фінустанови) важливо пояснити це без “великої політики”: звідки береться прибутковість у фінсекторі, як вона впливає на вартість грошей для людей і чому клієнту завжди треба дивитися на повну вартість та графік платежів, а не на заголовки.
Також це напряму стосується практичних запитів клієнтів, зокрема взяти кредит на картку для військових ЗСУ: незалежно від новин про прибутки банків, ключове — зрозуміти реальні умови конкретного продукту, свою платоспроможність і план погашення.
Від шоку 2022-го до рекордів 2023–2025
2022: прибуток “з’їли” ризики та резерви
У перший рік повномасштабного вторгнення банки масово формували резерви під можливі збитки через різке зростання кредитних ризиків. Banker.ua пише, що перше півріччя 2022 року сектор завершив зі збитком, і лише наприкінці року вийшов у слабкий плюс.
У 2023 році модель заробітку відчутно змінилася: в огляді пояснюється, що прибутки формувалися не лише “класичним” кредитуванням, а значною мірою депозитними сертифікатами НБУ та ОВДП. Ключовою була висока облікова ставка (25%), яка дала банкам можливість розміщувати ліквідність із мінімальним ризиком і високою дохідністю.
2025: рекордна динаміка зберігається
Banker.ua наводить оцінку 119,4 млрд грн чистого прибутку за 9 місяців 2025 року, що підсилює дискусію про “надприбутки” та оподаткування.
Чому це важливо розуміти клієнту
Прибутковість сектору не завжди дорівнює “дешевим кредитам” Навіть якщо фінсектор загалом заробляє більше, це не означає, що будь-який продукт автоматично стає вигіднішим для клієнта. Вирішує не загальна статистика, а умови конкретного договору.
Монетарна політика впливає на “ціну грошей” Зміни облікової ставки, дохідності ОВДП та інструментів НБУ змінюють поведінку гравців: частина ліквідності йде у безризикові інструменти, і це впливає на доступність/вартість кредитних продуктів.
Порівнювати потрібно повну вартість та графік Для позики/кредиту ключове: сума, строк, загальна вартість, графік і правила дострокового погашення — саме це визначає реальне навантаження на бюджет.
Як це пояснює підхід ШвидкоГроші
ШвидкоГроші працює у сегменті споживчих кредитів/позик “під задачу”, де цінність для клієнта — не в макроцифрах прибутковості банків, а в практичних речах:
прозорість умов до підтвердження;
чіткий графік і зрозумілий розрахунок платежів;
відповідальне рішення: позика має сенс, коли є реалістичний план погашення.
Огляд Banker.ua показує: під час війни прибутковість банків суттєво змінилася через поєднання резервів 2022 року та впливу облікової ставки й державних інструментів у 2023–2025 роках, що й привело до рекордних результатів та податкової дискусії на 2026 рік. Для клієнта ШвидкоГроші практичний висновок простий: незалежно від того, “що в системі”, рішення треба приймати за повною вартістю, графіком і реалістичністю погашення саме у вашому бюджеті.
Питання та відповіді
Чому банки показують високі прибутки під час війни?
На прибутковість впливають кілька факторів: зміна ризиків у 2022 році (коли банки активно формували резерви), а далі — стабілізація та можливість розміщувати ліквідність у відносно низькоризикових інструментах (зокрема через механізми НБУ та державні папери). Це формує значну частину доходів сектору, навіть коли кредитування зростає не так швидко, як хотілося б бізнесу та домогосподарствам.
Чи означає прибутковість банків, що кредити для людей мають стати дешевшими?
Не обов’язково. Прибуток сектору не автоматично “перетворюється” на нижчу вартість кредитів для кожного позичальника. На ціну конкретного продукту впливають ризики, вартість ресурсів, конкуренція, строк, комісії, а також індивідуальний профіль клієнта. Тому орієнтуватися треба на умови договору, а не на загальні новини.
Як монетарна політика НБУ впливає на “ціну грошей” для клієнта?
Ключовий канал — облікова ставка та пов’язані інструменти. Коли ставка висока, фінансовим установам вигідніше тримати частину ліквідності у низькоризикових інструментах, а вартість ресурсів у економіці загалом зростає. Це впливає і на депозити, і на кредитні продукти, і на загальні умови доступу до фінансування.
На що дивитися в договорі, щоб реально оцінити вартість кредиту/позики?
Найважливіше: повна вартість, графік платежів, усі комісії та платежі, умови дострокового погашення, штрафи/пеня у разі прострочення. Саме ці пункти визначають реальне навантаження на бюджет, незалежно від того, як “красиво” виглядає ставка в рекламі.
Якщо цікавить “взяти кредит на картку для військових ЗСУ”, які базові правила безпечного рішення?
Почніть із бюджету: оцініть, який платіж буде посильним навіть при нерівномірних надходженнях. Далі — перевірте повну вартість і графік, оформлюйте заявку лише через офіційні канали, і не передавайте нікому коди підтвердження чи дані доступу. Остаточні умови завжди фіксуються у договорі, а рішення приймається індивідуально після перевірки даних.
В Ізмаїлі Одеської області 5 березня пройшов фізкультурно-реабілітаційний захід «Спортивний простір єдності», під час якого ветерани війни випробували себе в адаптивних видах спорту та взяли участь у різних активностях. Подія зібрала учасників із міста та району і стала майданчиком для спортивного спілкування та взаємної підтримки.
Захід відбувся в Ізмаїльському палаці спорту. Для ветеранів підготували кілька спортивних локацій, де можна було спробувати настільний теніс, дзюдо, піклбол, корнхол, регбі та волейбол сидячи. Окрім цього, діяли й інші активності.
Також для учасників працювала зона арт-терапії. Там усі охочі могли долучитися до майстер-класу з розпису гільз.
У події взяли участь понад двадцять ветеранів з Ізмаїла та району. Вони мали можливість не лише позмагатися у різних дисциплінах, а й поспілкуватися з людьми з подібним досвідом.
Організатори наголошують, що адаптивний спорт є важливою складовою відновлення військових після поранень і повернення до цивільного життя. «Адаптивний спорт — це не просто фізичні вправи, а повноцінна “терапія дією”».
Інклюзивні спортивні активності допомагають ветеранам долати психологічні бар’єри, адже тренування відбуваються за принципом «рівний-рівному» — поруч займаються люди з подібним життєвим досвідом.
Учасники заходу також наголошують, що ветеранський спорт — це не лише про результати чи медалі, а насамперед про відновлення, підтримку та повернення віри у власні сили.
Кіборг, який потерпає… Ветеран, що три роки не може отримати посвідчення учасника бойових дій… Інваліду міняють групу, хоча покращення здоров’я як не було, так і немає… Щастя людини з ампутованою кінцівкою, бо отримав усі виплати, гарантовані державою й законодавством…
Наша Аліса знаходиться ще в Країні Чудес чи вже потрапила до Задзеркалля?.. Насправді це – реалії сьогоднішньої української дійсності. Тієї, що Льюїсу Керролу навіть не снилася…
ДО ЛІКАРНІ Й НАЗАД
Микола Юхименко із Золотоноші, до 2014 року працював будівельником. На початку АТО йому зателефонували з військкомату. Що робити далі, Микола не вагався:
– Я кинув роботу й поїхав. Як був у тапочках, шортах і футболці – так і поїхав. Нам видали автомати. Більше нічого. Форму ми отримали пізніше. А коли одягли, відразу розлізлася, бо була трухлява. Так я чотири місяці воював у шортах і тапочках. Пройшли Донецькою областю: Амвросіївка, Гранітне, Водяне. Там я собі бронік і каску із загиблого росіянина зняв. Потім знайшов і взуття. Держава до війни не була готова. Зброю давали іржаву, треба було піском очищати. патрони також не найкращої якості.
Микола воював у складі 79 десантно-штурмової бригади. При одному зі штурмів потрапив у засідку ворога. Отримав перше поранення. Осколки прилетіли у спину й голову.
– Нас, вісім тяжкопоранених, виводили із оточення через росію. Була така домовленість. Зустрічали в Амвросіївці наші медики. А на блокпост приїхали їхні журналісти й ми повинні були подякувати, що нас повернули живими…
Після лікування – знову фронт. Тепер уже Донецький аеропорт. Разом із побратимами тримав новий термінал. Наші позиції – перший і другий поверхи. Від третього до п’ятого, а також у підвалі знаходився ворог.
– Ми були як прокладка в них. Перевіряли, щоб ніде розтяжку не зняли. Вивчили: коли тихо – значить вони десь лізуть. Відпочивати могли тільки тоді, коли вони стріляли. «Гради», танки, 120-ті не могли пробити стіну. Там більше 60 сантиметрів литого бетону. Аеропорт робили з дуже хороших матеріалів.
По захисниках працювала снайперша. Її вдалось ліквідувати. Коли труп випав із вікна, щоб його забрати, росіяни одразу попросили перемир’я. І саме в момент оголошення тиші по Миколі вистрілила напарниця вбитої, попала в руку. Евакуювати пораненого вдалося лише наступного дня…
Шлях «поранення – лікування – повернення» Юхименко проходив п’ять разів. Медики жартома казали, що треба йому вже свою палату мати. Проте, в Пісках захисник отримав ушкодження, після якого не знав, чи взагалі буде ходити. При зачищенні будинку Микола перебирався з однієї квартири до іншої через балкон. Прилетіла граната. Ударною хвилею його скинуло на землю…
Перелом хребта. Знову лікування. Потрібні були спеціальні імпланти. Школярі із Золотоноші збирали гроші. Батьки продали бабину хату. Купили турецькі, які зараз знаходяться у спині.
Після цього поранення Миколу звільнили. Йому поставили другу групу інвалідності. Близько року бійцю знадобилось, аби він знову міг ходити. Проте, з тих пір пересувається лише з паличкою.
ПОТРІБЕН, ПОКИ ВОЮЄШ
Життя потроху впорядковувалося. Микола повернувся до будівельної справи, одружився, в нього народився син… А в перший же день повномасштабного вторгнення, чоловік сам прийшов у військкомат і сказав, що піде воювати. Його взяли в роту снайперів 95 десантно–штурмової бригади.
Повномасштабне вторгнення Микола називає іншою війною. Багато техніки, авіація, масовані штурми. На одній із позицій у селі Долина на Донеччині Микола потрапив під атаку дронів. З одного ворог скинув гранату й вона влучила прямо в ногу.
– Допомогло, що я був в американських берцях із титановою вставкою. Встиг накласти бандаж, передати, що я поранений… Опритомнів, коли зробили операцію й поставили апарат… Мене кинула жінка. Почалася депресія. Коштів на лікування немає. Була ситуація, коли стержень випав і почала йти сукровиця. Звернувся до лікарні в Золотоноші. Полежав ніч, уранці виписали. Сказали, треба їхати туди, де мені робили протезування. А їхати в Київ немає за що…
Воювати Микола Юхименко більше не може. Пенсія ветерана – 18 тисяч. Шість із них віддає на аліменти, ще сім – на виплати кредитів, що брав на лікування. Розповідає, що пенсію нарахували неправильно. Навіть через суд довів, що заборгували 156 тисяч. Погодилися й виплачують… по 180 гривень на місяць. Проста арифметична дія дає відповідь, що таким чином із Миколою повністю розрахуються через 867 місяців, або понад 72 роки (!) За останнє поранення через помилку в документах виплату взагалі не отримав…
Допомогти виправити помилку й домогтися виплат узялася волонтерка із Дніпра Тетяна Лішик:
– Приїхала вивчити документи й побачила, як він живе. Холодильник порожній. Микола не встає з ліжка. І нікому до цього немає діла. Чому місцева влада не цікавиться, як живуть ветерани? Ногу потрібно терміново рятувати, бо вона гниє. Дала розголос у соцмережах. Люди почали писати, телефонувати. Хтось надіслав контакти радника Президента з питань реабілітації учасників бойових дій. Той сказав не гаяти часу і приїжджати до Києва в лікарню.
У столиці Миколу одразу поставили в чергу на лікування. Обіцяють вивести інфекцію, врятувати ногу й оздоровити спину. Якщо все вдасться, гроші, які збирала волонтерка підуть на медикаменти та закриття кредитів Юхименка в банках.
– Чому, коли треба воювати, – дивується Тетяна, – вони всім потрібні? А зробити щось для них, коли вони самі потребують допомоги, нікому! Ніхто не поцікавиться, як вони живуть. Миколу міськрада навіть зі святом не привітала!..
ПОСТІЙНА ІСТОРІЯ
А скільки в Україні ветеранів, що залишилися сам на сам із проблемами? Скільки тих, хто не дочекався своєї волонтерки?
Євген Самодін із міста Самар воював у 2015–2016 роках. У березні 2022-го знову на службі. Проте, через два тижні під Вугледаром отримав серйозне поранення. Ногу вдалося зберегти, але з тих пір Євген її не відчуває. Ходить на милицях. Отримав другу групу інвалідності. Зі служби списали. Отримав виплати й оформив пенсію. А за два роки на перекомісії групу змінили – із другої на третю. І пенсію зменшили. Зараз отримує 13 тисяч. А ногу як не відчував, так і не відчуває…
Один із тих, кому пощастило, якщо це можна назвати «щастям» – Дмитро Гарлє із Хмельницького. Із початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт добровольцем. Воював у 116 бригаді. Запоріжжя, Донеччина, Харківщина. Поранення отримав у 2025 році під Куп’янськом. Дмитра поранило в обидві ноги. Одну вдалося врятувати. Іншу – ампутували.
Ветеран розповідає, що в нього з виплатами не було жодних проблем. Поки лікувався, щомісяця отримував по сто тисяч. Пенсію також оформив. Наразі чекає на виплати за поранення, подав усі необхідні документи. Сподіваються отримати понад 900 тисяч гривень.
Співзасновник громадської організації «Ветерани UA» Едуард Русанов повідомив, що до них за юридичною допомогою щодня звертаються до п’яти чоловік звільнених захисників з усієї України:
– Помилки в документах – постійна історія. Але, мені здається, винні в цьому військові частини. Є дуже тупі помилки. Наприклад, у датах і прізвищах. Тоді треба з адвокатами доводити, що ти маєш право на виплати. Часто ветерани не знають, що їм робити після списання. Роз’яснювати це мають у ТЦК, але там цього, на жаль, не роблять… От я військовий, я знаю, що мені треба зробити після списання: лікування, обстеження. А люди, які на ентузіазмі долучилися до війська, хотіли допомогти, вони поняття не мають. У нас є випадки, коли людину три роки тому звільнили, а в неї досі немає УБД!..
Щоб помилок не сталося, треба прискіпливо читати всі документи, які видаються. Збирати й нікому не віддавати оригінали. Якщо ж якусь помилку все-таки не помітив, звертайся за допомогою до юристів. Не факт, що тоді ти не потрапиш до Дивокраю, Задзеркалля чи просто бюрократичної пастки, але приводів для цього буде значно менше…
Дар’я БОБРОВА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Кабмін розширив програму підтримки для ветеранів, які через війну залишилися без даху над головою. І тепер коло отримувачів виплат стало значно ширшим. Відтепер на компенсацію можуть розраховувати не лише захисники з пошкодженим житлом, а й ветерани-переселенці (ВПО), які взагалі не мають власної квартири чи будинку.
Окремо подбали про тих, хто пройшов через полон. Якщо людина захищала Україну, була позбавлена волі агресором, а її домівка залишилася в окупації — вона також має повне право на ці виплати після повернення.
Як і куди подавати документи на компенсацію за оренду
Не обов’язково стояти в чергах, можна обрати зручний варіант:
Зайти у місцевий ЦНАП (шукайте послугу за кодом 02606).
Звернутися до профільного відділу з питань ветеранської політики там, де ви зараз орендуєте житло.
Просто надіслати документи рекомендованим листом.
Якщо виникають труднощі з паперами, можна звернутися до фахівця із супроводу ветеранів — вони мають допомагати з оформленням та розрахунками.
Строки та продовження виплат за оренду житла
Фінансування розбили на три етапи (до середини березня, червня та жовтня), щоб кошти надходили без затримок.
Перший період виплат розрахований на пів року, але якщо за цей час питання з власним житлом не вирішиться, компенсацію можна продовжити ще на 6 місяців.
Київ традиційно залишається містом, де народжуються нові соціальні формати — від мистецьких ініціатив до масштабних волонтерських проєктів. Одним із таких прикладів став благодійний бал «Тріумф духу. Грація танцю», що відбувся 22 лютого.
Захід зібрав ветеранів російсько-української війни, дипломатів, представників влади та бізнесу. Водночас подія стала лише видимою частиною більшого процесу — створення у столиці системної моделі реабілітації військових через танець.
Ініціатором концепції ветеранського балу як постійного соціального формату став власник київської студії BIG Dance Богдан Головатенко. Студія вже багато років працює як платформа для професійних та Pro-Am танцювальних пар, проводить великі події та об’єднує команду професійних тренерів.
«Ідея виникла не як одноразова подія. Було розуміння, що Київ має всі ресурси для запуску формату ветеранського балу — зали, тренерів, досвід і меценатів. Потрібно було об’єднати це в одну концепцію», — зазначив Головатенко.
Його співпраця з військовими розпочалася ще у 2017 році, коли студія стала платформою підготовки учасників соціального проєкту «Запроси мене з війни». Після початку повномасштабного вторгнення робота з ветеранами стала частиною щоденної діяльності студії.
Підготовка учасників до балу проходила на базі студії BIG Dance. Тренери працювали з ветеранами, які мають ампутації, адаптували танцювальні рухи та створювали індивідуальні й групові постановки.
До створення ключових номерів долучився хореограф Євген Сіроштан, який працює у складі команди студії.
Особливістю формату стало не лише партнерство ветеранів із професійними танцівницями, а й залучення їхніх родин до фінальних виступів.
«Для мене важливо було, щоб це був не світський вечір, а простір гідності. Коли ветеран танцює не як “людина з травмою”, а як сильний чоловік, батько і партнер», — підкреслив організатор.
Чому саме Київ
Столиця має значний потенціал для розвитку подібних соціальних ініціатив. У Києві зосереджені:
великі майданчики для проведення масштабних заходів;
активна бізнес-спільнота, готова підтримувати соціальні проєкти;
ветеранські центри та реабілітаційні установи.
Бал показав, що формат адаптивного танцю може об’єднати різні середовища — ветеранське, культурне, бізнесове та державне.
Наступний крок — системна програма
Організатори переконані, що ініціатива потребує системної підтримки. У перспективі йдеться про створення у Києві центру компетенцій адаптивного танцю.
Такий центр міг би включати:
навчання тренерів роботі з ветеранами з ампутаціями;
розробку методичних протоколів безпеки;
партнерство з протезними центрами;
регулярні групові заняття;
щорічний ветеранський бал як підсумок програми.
«У Києві є вся необхідна інфраструктура, професіонали та аудиторія. Потрібна лише синергія. Якщо столиця стане прикладом, зможемо створити мережу адаптивного танцю по всій країні», — переконаний Богдан Головатенко.
Київський Театр ветеранів розпочав із Чернівців гастрольний тур експериментальної вистави “Енеїда”. Показ пройшов у залі Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.
Про це повідомляє Укрінформ.
Перед початком дійства художній керівник Театру ветеранів, відомий режисер і актор, військовий ТРО Ахтем Сеітаблаєв відзначив, що постановка “Енеїди” у виконанні акторів не є класичною виставою.
“На сцені ви побачите людей, які, на нашу думку, вже здійснили величезний подвиг. Вони знову повертали собі здатність працювати у команді, вони знову повертали собі почуття ритму, почуття слова, вони знову повертали собі жагу до життя. І саме цим ми хочемо з вами поділитися. Поділитися не виставою класичного жанру, а поділитися шляхом набуття повернення собі життя”, – зазначив Ахтем Сеітаблаєв.
Він закликав усіх побратимів і посестер, усіх небайдужих долучатися до ветеранського театрального руху. Адже, на його думку, український театр є надзвичайно потужним інструментом для повернення собі якості життя.
Під час показу актори театру, які є ветеранами із важкими фізичними та психологічними травмами і пораненнями, перевтілювалися у головних персонажів твору Івана Котляревського – Енея та Дідону. Також на сцені був оповідач, роль якого виконував незрячий ветеран Андрій Онопрієнко.
Над виставою працювала головна балетмейстерка театру ім. І. Франка, режисерка-постановниця Ольга Семьошкіна та композитор Ілля Разумейко зі своїм колективом Opera Aperta.
Вистава поділена умовно на дві частини. У першій половині актори грали ролі і зображували на сцені події, про які говорив оповідач. У другій частині постановки вистава перетворилася на монологи кількох акторів, які зі специфічним гумором розповідали про особистий досвід війни та отримані травми.
Після завершення показу глядачі кількахвилинними оваціями подякували акторам і організаторам вистави.
У Києві діє програма мікрогрантів для ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин на відкриття або розвиток власного бізнесу. Максимальна сума фінансової допомоги — до 200 тисяч гривень.
Програму запровадили для підтримки економічної самостійності захисників після повернення до цивільного життя. За словами заступниці голови КМДА Марини Хонди, власна справа часто стає для ветеранів можливістю відновити незалежність і реалізувати свій досвід у мирному житті.
Хто може отримати грант
На допомогу можуть претендувати:
ветерани та ветеранки зі статусом учасника бойових дій;
люди з інвалідністю внаслідок війни;
члени сімей ветеранів;
члени сімей загиблих військовослужбовців.
На що можна витратити кошти
Грантові гроші можна використати, зокрема, на:
купівлю обладнання, меблів або транспорту для бізнесу;
ліцензійне програмне забезпечення;
рекламу та маркетинг;
оренду приміщення чи обладнання;
придбання франшизи.
Як подати заявку
Заявку потрібно подати через Київ Мілітарі Хаб разом із пакетом документів і бізнес-планом. Грант надають один раз і лише для розвитку бізнесу саме в Києві. Якщо умови договору не виконуються, кошти доведеться повернути.
Черкаська обласна рада звернулася до Верховної Ради України з ініціативою створити Тимчасову слідчу комісію для розслідування трагічних подій на Корсунщині. Депутати наголошують на необхідності швидкого, неупередженого та професійного розслідування, а також повної прозорості слідчих дій.
Відповідне звернення народні обранці підтримали під час пленарного засідання обласної ради. Документ передбачає створення у Верховній Раді спеціальної комісії, яка має забезпечити фахове розслідування обставин трагедії.
Йдеться про резонансну стрілянину 27 січня в селі Нехворощ поряд із містом Корсунь-Шевченківський, що на Черкащині. Того дня поліцейські прийшли з обшуком до ветерана Сергія Русінова на позивний “Шаман”. Слідчі дії відбувалися у справі про підрив машини місцевого депутата. Шаман не пустив поліцейських до себе, а потім озброївся, непомітно втік та сховався в лісі неподалік. Невдовзі він застрелив чотирьох правоохоронців і поранив ще одного. Зрештою, під час затримання його самого вбили спецназівці.
У зверненні наголошують на необхідності регулярно інформувати суспільство про перебіг слідства, щоб гарантувати відкритість процесу та довіру громадськості.
Реакція ветеранських організацій
Під час обговорення питання на сесії виступили представники ветеранських організацій. Вони закликали депутатів підтримати всі звернення, пов’язані з розслідуванням подій на Корсунщині.
Представники ветеранської спільноти наголосили, що розслідування має бути відкритим, об’єктивним і справедливим.
«Трагічні події на Корсунщині стали серйозним викликом для суспільства. І ми, працюючи в цій залі, не маємо права допустити розбрату у ветеранській спільноті. Влада повинна чути ветеранів, і звернень буде стільки, скільки потрібно. Головне — щоб необхідні рішення були ухвалені», — наголосив журналіст Роман Сущенко
