У південному військовому окрузі Росії заявили про повернення до пунктів постійної дислокації понад 10 тисяч військовослужбовців, які протягом місяця проводили заняття у польових умовах, у тому числі в окупованому Криму та Ростовській області.
“У військах ППО завершився етап бойового злагодження відділень, екіпажів та розрахунків у мотострілецьких з’єднаннях, військових частинах родів військ та спеціальних військ. Понад 10 тисяч військовослужбовців у складі підрозділів здійснять марші до пунктів постійної дислокації з території загальновійськових полігонів«», – йдеться в повідомленні російських військових.
Згідно з повідомленням, заняття проводилися на загальновійськових полігонах в Астраханській, Волгоградській та Ростовській областях, в окупованому Росією Криму, Ставропольському та Краснодарському краях, республіках Північного Кавказу, а також на полігонах військових баз РФ в Абхазії, Вірменії та Південній Осетії.
“Протягом місяця на ротаційній основі за модульною системою пройшли підготовку в польових умовах батальйонні тактичні групи та тактичні групи родів військ усіх з’єднань та військових частин Південно-Східної оборони”, – повідомив округ.
Там заявили, що для підтримки високої бойової готовності у всіх з’єднаннях та військових частинах ППО на період новорічних свят буде призначено чергові підрозділи, засоби посилення, а також сили для ліквідації наслідків можливих надзвичайних ситуацій.
Раніше секретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данілов 22 грудня заявив, що біля кордонів України на відстані 200 км перебуває 122 тисячі російських військових.
Сьогодні у Харкові відбулась урочиста церемонія відкриття пам’ятного каменю воїнам Української повстанської армії. Захід проходив у центральній частині міста у Молодіжному парку. Це єдиний пам’ятник УПА встановлений на Східній Україні.
Під час урочистого відкриття були присутні громадяни міста, військові та представники влади. Загалом приблизно 200 осіб. Також священник ПЦУ провів молебень за загиблими воїнами.
Пам’ятний знак присвячений загиблим воїнам УПА. Його було відкрито у жовтні 1992 року. Одразу ж після встановлення він зіткнувся з багатьма актами вандалізму, кількість яких на сьогодні налічується вже понад 100 випадків. Уночі 26 квітня 2013 року невідомі за допомогою будівельної техніки знищили пам’ятник. На його місці було встановлено фундамент, який підірвали 9 грудня 2014 року. Слід зауважити, що пам’ятка знаходиться поблизу райвідділу поліції Київського району міста, а тому сумнівно, щоб правоохоронці не могли не бачити вчинення актів вандалізму над пам’ятником.
Відновити пам’ятний камінь вдалося завдяки патріотичній спільноті Харкова. У серпні 2021 року для реконструкції основної частини монументу було придбано камінь у Лезниківському кар’єрі на Житомирщині, де розробляють високоякісні поклади граніту. Його встановили на новий фундамент зроблений залізної арматури залитої 5,5 кубометрами бетону марки Б-40.
Крім того, активісти відновили земляний насип довкола пам’ятника та облаштовано прилеглу до нього територію. Всі роботи проводились з точним урахуванням попереднього зруйнованого вигляду пам’ятника.
Рада Донецької ОТГ Харківської області зібралася на сесію щодо виділення землі ветеранам АТО/ООС. Про це повідомляє кореспондент “Нова: новини ветеранів”.
Депутати запросили до виступу керівника штабу “Спілки ветеранів АТО” Харківської області Влада Якименка. Він заявив, що ветерани вже зверталися до депутатів з офіційним листомз проханням розглянути можливість оформлення учасниками АТО/ООС земельної ділянки розміром у 58 Га, яка залишилася вільною після банкрутства колишньої птахофабрики. Проте відповіді ветерани і досі не дочекалися.
“За законом ми маємо право першочергового отримання землі, і вирішити це питання згідно чинного законодавства потрібно було максимум за місяць. Але у Донецькій ОТГ все тягнеться вже більше півроку” – заявляє ветеран. Влад пояснив, що готовий вирішити це питання, врахувавши інтереси учасників бойових дій і з самого селища, й інших пільгових категорій. Проте, “безкінечно затягувати вирішення проблеми”, за його словами “не вдасться”. Наразі рішенням сесії призначено наступний розгляд цієї справи на середу, 29 грудня. До цього, у вівторок, 28 грудня, ветерани разом з сільськими пільговиками мають зібратися на нараді, у якій мають вирішити усі суперечності.
Голова ОТГ, Анатолій Ноздрачов, запевняє, що сподівається: питання вже незабаром вирішиться. Він відзначає, що враховуючи все питання, не хоче доводити справу до суду. “Я просто нічого не розумію в земельних питаннях, у нас раніше землі не було, а тепер є, і треба з цим всім все вирішувати” – пояснює чиновник.
Також на сесії мали розглядатися питання бюджету та надбавок та премій. Проте їх вирішення теж перенесли на майбутнє. Зокрема, депутатам пропонувалося призначити пану Ноздрачову щомісячну доплату у сумі 10% від зарплати та премію у сумі 50% від зарплати, а також погодити суму грошової допомоги очільнику ОТГ – на оздоровлення.
Представники Мінветеранів: міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна, заступники міністра Олексій Ілляшенко та Володимир Левчук, а також радники міністра і директори профільних Директоратів Міністерства, – взяли участь у засіданні Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів України, інформує mva.gov.ua.
Голова Міністерства у справах ветеранів України Юлія Лапутіна розповіла про напрями діяльністі міністерства в 2021 році
Розмова йшла про напрацювання у питаннях забезпечення соціального та правового захисту ветеранів, цифровізації ветеранських послуг, медичної та психологічної реабілітації Захисників та членів їхніх родин.
«Одним з важливих напрямів діяльності Мінветеранів є формування громадянської ідентичності, – зазначила Юлія Лапутіна. – Це – одне з ключових питань, адже стосується національної безпеки і нашої стійкості. Зараз розробляється проєкт закону про українську та національну громадянську ідентичність. Йдеться про три складові – національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання, громадянську освіту».
Юлія Лапутіна нагадала про важливі заходи, які Міністерство організувало у 2021 році
До 30-ї річниці Незалежності України Міністерство провело ІV Міжнародний ветеранський та волонтерський форум, який цього року відбувся у межах Всеукраїнського форуму «Україна 30. Захисники»…
У Києві відбувся перший Всеукраїнський фестиваль «Пульс Гідності», який презентував ветеранські бізнеси…
Цього року Мінветеранів вручило відзнаки – коїни «Воля і Гідність» за діяльність у сфері громадянської ідентичності».
Окремо очільниця Мінветеранів наголосила на тому, що в 2021 році тривала робота з визнання на державному рівні добровольців, які першими стали на захист України. Зокрема, статус учасника бойових дій отримали ще 575 бійців добровольчих формувань.
«Мінветеранів створило національну Книгу пам’яті добровольців-захисників України, копії якої відправлені до всіх обласних центрів для гідного вшанування пам’яті воїнів. Також від початку року державними нагородами, на жаль, посмертно було відзначено 63 добровольці… За клопотанням Мінветеранів було присвоєно звання Героя України з врученням Ордену «Золота Зірка» командиру 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» Дмитру Коцюбайлу», – сказала Юлія Лапутіна.
Пані міністерка повідомила, що завершена робота над створенням нової символіки Мінветеранів, що дало змогу створити “відзнаки – коїни”. Перші з них було вручено волонтерам та добровольцям під час форуму «Ветеран – громаді: потенціал, помножений на довіру» у Краматорську, а також воїнам «Правого сектору», які сьогодні знаходяться на передовій.
Під час засідання Громадської ради було порушене питання створення системи медичної та психологічної реабілітації Захисників. У 2022 році має запрацювати “Український ветеранський фон”д, нагадала пані міністерка.
«Зараз Мінветеранів працює над створенням умов для розвитку ветеранського бізнесу», – сказала Юлія Лапутіна.
Одне з ключових питань, над якими протягом року працювало Міністерство, – забезпечення житлом Захисників та членів їхніх родин…
«За три роки існування Мінветеранів накопичилася черга у 4000 осіб з категорій, якими опікується Мінветеранів. Якби ми йшли такими темпами, як у попередні роки, то й за 10 років не забезпечили би житлом тих, хто його потребує, – зазначила міністр у справах ветеранів. – Тому ми розпочали перемовини з Міністерством фінансів, Офісом Президента, Прем’єр-міністром, профільним комітетом Верховної Ради України. Ця робота призвела до того, що бюджет Міністерства на 2022 рік значно зібльшено, і 5,5 млрд гривень у ньому закладено на забезпечення житлом майже всієї черги за постановами Мінветеранів. Також у цьому році були прийняті зміни до державного бюджету, завдяки яким 282 млн гривень виділено на житло – 170 сімей захисників отримають власне житло вже до кінця цього року. Зараз субвенції отримують обласні і місцеві органи влади».
Юлія Лапутіна підкреслила, що пріоритетом Мінветеранів у 2022 році є тісна співпраця з місцевими органами влади задля того, щоб усі ветерани та члени їхніх родин вчасно отримали житло.
Голова Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів України Дмитро Шатровський
Дещо інакше оцінив результати зустрічі Голова ради ветеранів Дмитро Шатровський
«Нарешті зібрались офлайн, щоб обговорити результати роботи Мінветеранів і задати всі питання, які накопичились за перший рік роботи міністерки Юлії Лапутіною і її команди. А питань було багато, особливо після звіту міністра по результатам року роботи на посаді. Обговорили від питань соціальних до покарання за колабораціонізм.
По окремим темам позиції ветеранської спільноти та профільного міністерства були кардинально різними тож розгорілась палка дискусія, через що запланований час засідання затягнувся а пройшли тільки найкритичніші питання ветеранських політик.
Домовились провести окремі зустрічі із залученням експертів від ветеранської спільноти за напрямками національно-патріотичного виховання (або як намагаються називати в міністерстві “громадянська ідентичність”), роботи територіальних органів міністерства, медицини, щорічних виплат та ряду інших.
За підсумками року роботу нинішньої команди міністерства, можна констатувати, що у випадках коли вони працюють спільно з ветеранською спільнотою, то має крутий результат – фінансування житлових програм на 5,5 млрд. грн що майже повністю закриє житлові потреби ветеранів з інвалідністю, членів сімей загиблих та ветеранів з числа переселенців. А в питаннях де команда міністерства уникає залучати ветеранів, то в кращому випадку нічого не виходить…», – написав Дмитро Шатровський у своєму Телеграм.
В Бухаресті було підписано угоду між Україною та Румуніє про беззворотну передачу українській армії засобів санітарно-медичного призначення на суму близько 110 тис. доларів США.
Як повідомляє пресслужби посольства України в Румунії, угода була підписана уповноваженим Міністерства оборони України Аташе з питань оборони, військово-повітряним, військово-морським аташе при Посольстві України в Румунії Валерієм Фрунзе та Державним секретарем Міністерства фінансів Румунії Аттілою Гіоргі у присутності Тимчасового повіреного у справах України в Румунії Пауна Роговея.
“Керівник Посольства України в Румунії висловив вдячність румунській стороні за надання беззворотної допомоги оборонному відомству нашої держави, а також за послідовну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України та реформ у нашій державі”, – інформує посольство.
Також румунська сторона підтвердила підтримку європейських та євроатлантичних інтеграційних прагнень України, а також засудила військову агресію РФ проти нашої держави.
Американські компанії L3Harris Technologies та Northrop Grumman завершили усі роботи з проєктування новітніх систем виявлення та сповіщення про удар гіперзвуковими ракетами. Ці проекти систем пройшли захист перед замовником і тепер можуть виготовлятися для армії США.
Про необхідність створення нових систем виявлення в американській армії було оголошено у 2018 році. Проект отримав наву Hypersonic and Ballistic Tracking Space Sensor (космічний апарат виявлення гіперзвукових та балістичних цілей). Він передбачає створення на низькій навколоземній орбіті угруповання з багатьох супутників, здатних обмінюватися даними цілевказівки друг з одним.
Замовлення на розробку отримали компанії L3Harris Technologies та Northrop Grumman. Перші прототипи систем мають бути виготовлені не пізніше липня 2023 року. Northrop Grumman захистила свій проект ще в листопаді, а L3Harris Technologies – 20 грудня.
24 грудня 2021 року до порту Одеси ошвартувався фрегат Військово-Морських Сил Французької Республіки Auvergne. Про це повідомила пресслужба ВМС ЗС України.
Цей тип кораблів може бути застосований для протичовнової оборони, знищення надводних кораблів та нанесення ударів по наземних об’єктах противника.
Варто відмітити, що зупинка в Одесі є першим заходом фрегата типу FREMM Auvergne в морські води України з моменту його прийняття до складу ВМС Франції у 2018 році.
Головнокомандувач ЗСУ затвердив нову систему нагород – ті відзнаки, якими нагороджуватиме головком. Красива історія, але… Диявол в дрібницях, пише у своєму Facebook Віталій Гайдукевич.
Спробуємо розібратися:
Чи якісно виглядають відзнаки? Так. Це художня рука Олексія Руденка, він автор ордену ім.Богдана Хмельницького, дотичний до емблематики і айдентики ЗСУ ледь не з 1992 року, один із ключових творців ребрендингу ЗСУ нашої волонтерської групи НОВЕ ВІЙСЬКО. Крім того, в затвердженій концепції можна упізнати мотиви Хреста Українського Козацтва (1947 рік), Хреста Заслуги УПА, Хреста Бойової Заслуги – теж шляхетне діло, наголосити на спадковості до героїв Перших і Других Визвольних Змагань.
Але чи потрібно АЖ СТІЛЬКИ відомчих відзнак? Ні. А якщо зауважити, що показане не фінал і плануються ще й видові відзнаки – тим більше, ні.
В чому був прорив ПЕРВИННОЇ пропозиції відомчих нагород МО\ГШ? Вона була лаконічна (!) і унеможливлювала рефлекторне бажання військових чинуш розсипати брязкальця (!) – в країні, яка воює, нагороди були ДЛЯ ТИХ, ХТО ВОЮЄ. Представлена нині система – якісно відмальована стара звичка “про все хороше і побільше”.
Тепер по кожному предмету:
«Хрест заслуги» – найвища нагорода головкома. Її передбачають і за особливі заслуги в захистіт суверенітету і… за керівництво органами військового управління та структурними підрозділами в мирний час і… цивільним працівникам ЗСУ. Вибачте – командування особовим складом у війні прирівняли до управління структурами в мирний час? Крім того, цей хрест пропонують носити на шиї, а якщо людина буде нагороджена «Богданом» 1 ступені чи «Мужністю»? Вони теж на стрічках. Хоч і найвища, але відомча нагорода не мала б подаватися на рівні державного ордену – статус має різнитися.
«Хрест хоробрих» – за первинним задумом, це мав бути основний «бойовий» хрест ЗСУ – наймасовіша нагорода, яку б вручали за безпосередню участь в бойовій ситуації. Її б переважно отримували солдати, сержанти\старшини, офіцери максимум підполковника\полковника – виключно бойова. Мати Хрест Хоробрих офіцеру, було б особливо почесно, бо це був доказ – не кабінетний, справжній. Цивільний нагороджуватися не міг.
А зараз? Нагороджувати можуть за все, в притул до ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф, інших надзвичайних ситуацій. Ключова підстава – героїчний вчинок із ризиком для життя, а факт «в бою», як ключовий – загубився.
«Золотий Хрест» – його не було в первинному проекті. Цю новацію придумали для рядового і сержантського складу за бойові успіхи і… «високі показники у бойовій підготовці (… що?!), бездоганне несення бойового чергування, вартової (внутрішньої) служби у повсякденній діяльності.» (с)
«Нагрудним знаком», як правило, нагороджуються особи, які раніше нагороджувалися нагрудним знаком “Сталевий хрест”.» (с) Ще одна порушення логіки – за первинним задумом сталевий хрест має пірначі, це хрест для офіцерського складу. В «Золотому Хресті» мечі і він для солдат і сержантів. Тепер носії офіцерських пірначів підпадатимуть під солдатсько-сержантські мечі?
«Срібний Хрест» – його також не було за первинним задумом. Його опис і призначення повністю співпадають зі «Сталевим Хрестом» первинної концепції. Навіщо було запроваджувати ще одну нагороду, якщо її базове призначення повністю відпрацьовував сталевий «пірначевий» хрест? Незрозуміло. Шоб було?
«Сталевий Хрест» – в новій редакції це нагорода ні про що – її суть і призначення потроху дублюються і Хоробрих, і Золотим і Срібним хрестами.
«Хрест Військова Честь» – за первинною концепцією це була найвища нагорода міністра оборони нею нагороджували за умови наявності в особи інших відомчих відзнак чи державних відзнак і за умови тривалої служби. По суті нагорода фіналу кар’єри. Зараз один із найкрасивіших хрестів виконує роль банальної вислуги – «пісок» – 20 календарів. Сумна доля хреста.
«Комбатантський хрест» – це «пісок» №2, тільки звільнення в запас після 25 календарів. Або звільнення за станом здоров’я. «Чекай – скажете Ви – за 25 календарів, це одне… а звільнений через втрату здоров’я на службі – геть інше. Друге передбачає поранення, контузії? А хіба їх можна урівнювати із просто вислугою?” Отож.
«За незламність» – нагрудний знак. В первинній ідеї – медаль за мужність в полоні. Чого медаль понизили до рівня нагрудного знаку? Колись саме ця відзнака мала найбільше сумнівів – на підставі яких доказів можна буде нагороджувати за незламність в полоні? Хто свідок незламності? В усім звільненим з полону буде вручатися? А якщо людину в полоні катували і вона під тортурами зламалася і видала інформацію , що призвела до втрат – як ми це дізнаємося? Через те, що межа дуже тонка і «а судді хто?» в первинному варіанті цю медаль завернули. І робоча група із тим погодилася. Що змінилося зараз?
«За збереження життя» – теж була медаллю, а стала знаком. Нагорода медикам і санітарам, перш за все, а також тим воякам, хто зміг врятувати побратима. Тут без змін.
«За сприяння війську» – Оранта захисниця, тут також без змін, майже. Чогось тут також примудрилися всунути елемент «піску». Накой? От просто 5 календарів стажу на посадах в ЗСУ і підстава для медалі? Ріалі? Якщо людина є ПРАЦІВНИКОМ, то вона має отримувати зарплату і кар’єрний ріст, а не просиджувати штани в очікуванні «календарних» плюшок.
Мінуси затвердженої системи нагород:
Лаконічна нагородна система, яка БРАЛА ДО УВАГИ присутність ще й вищого рівня – державних нагород, роздулася до +4 одиниці. Кожна з яких потребує бюрократичного проведення, обґрунтування, ведення обліку, виготовлення зрештою (!).
УСІ відзнаки в підставах мають НЕ БОЙОВІ випадки – вони вже адаптовані до мирного життя? Тут хтось готується здатися і роздавати бляшанки один одному за успішну караульну службу і розвиток? Шкода, 3.5 роки тому наша робоча група була націлена на створення нагород для війни в першу чергу.
Система втратила упізнаваність – різні нагороди мають однакові підстави для нагородження.Втрата чіткого призначення нагороди, яке звужує перелік випадків, під які нагорода підпадає – девальвує відзнаку. Тобто нова система нагород, ще не народившись толком, повторила хворобу державної – усім і за все хороше.
Збільшення кількості примірників (а ще очікуйте видові відзнаки СВ, ПС, ВМС, ДШВ, ССО, як мінімум), це гроші. Якщо, звичайно, ці нагороди хочуть насправді видавати.
До слова, якщо Єрмак заявляє, що наші не стрілятимуть, то за що видаватимуть нагороди? Все ж «за розвиток»?
А де загубилася медаль «За поранення»? Її навіть почали видавати при Порошенкові. От цікаво, чи багато видали таких медалей? А вона була запланована як медаль ДЛЯ УСІХ, хто отримав поранення ЗА ВЕСЬ час війни. Багато? Так. Дорого? Трохи коштує. Видано? Ні. Але створено нову нагородну лінійку в якій ще більше позицій…
«Хрест Заслуг» із трьома смужками на стрічці? Ми розуміємо, що цей хрест називатимуть «Адідас»?
Саме тому я не розділяю захвату «ну нарешті». Малюнки красиві, але система вийшла погана. Почуття міри в ній загубилося. Тепер цікаво, хто ж буде освоювати шалені гроші на виготовлення?
Головний маршал Військово-повітряних сил Індонезії Фаджар Прасетьо заявив, що було прийнято рішення відмовитися від закупівлі російських винищувачів четвертого покоління Су-35. Таку заяву головнокомандувач зробив під час виступу на авіабазі недалеко від столиці Індонезії міста Джакарти.
Контракт між Росією та Індонезією було підписано у лютому 2018 року. Угода передбачала постачання 11 винищувачів Су-35 в Індонезію, однак реалізувати його не вдалося. Ще у липні цього року, під час проведення аерокосмічної виставки МАКС під Москвою, секретар російської федеральної служби з військово-технічного співробітництва Валерія Решетнікова заявляла, що Росія планує постачання Су-35 до Індонезії.
Відтепер, коли індонезійські військові відмовились від закупівлі Су-35, вони розглядують американський F-15EX або французький Dassault Rafale в якості основного винищувача четвертого покоління. Індонезія хоче отримати винищувачі на дві або три ескадрильї.
Миколаївський Суднобудівний-судноремонтний завод “Нібулон” виконає ремонт аварійно-рятувального судна “Олександр Охрименко” Військово-морських сил України.
Про це повідомляє місцевий ресурс “Миколаїв – місто корабелів”.
На кораблі буде проведена дефектація, очистка, відновлення та фарбування зовнішньої обшивки та конструкцій корпусу, ремонт гвинто-стернового пристрою та донно-забортної арматури, відновлення протекторів тощо.
Аварійно-рятувальне судно «Олександр Охрименко», проєкт 2262, побудовано в 1987 р. на верфі Keppel FELS (Far East Levingston Shipbuilding) Ltd в Сингапурі. Судно призначене для забезпечення дій флоту, буксирування, протипожежної боротьби, виконання суднопідйомних, гідрографічних, підводно-технічних, аварійно-пошукових та рятувальних робіт.
