Хто хоч щось знає про «Ветеранський центр Полтави» чи звертався туди за допомогою, той звичайно чув про його керівника Артема Ліфрідова. Артем створював цей центр, підбирав команду однодумців, об’єднував ветеранську спільноту міста. А влітку надійшла нова інформація: Ліфрідов звільнився й став займатися власною справою в галузі громадського харчування.

Так з’явився, як кажуть журналісти, інформаційний привід для того, щоб відвідати ветерана-підприємця та поговорити про його життєвий шлях від захисту України, через державну службу, до власного бізнесу.

В історичному центрі міста, між Краєзнавчим музеєм і пам’ятником Івану Мазепі, на вулиці Соборності, 2, під вивіскою «PRO Галушки» знаходиться затишне приміщення. Тут можна замовити й скуштувати авторські галушки з тигровими креветками, полтавські галушки з соусом карбонара й в’яленими томатами, галушки з хамоном і пармезаном, із білими грибами й сиром фета та ще багато різних галушок.

Однак нас, більше за галушки, цікавила особистість керівника закладу Артема Ліфрідова. А він влаштував теплий прийом, пригостив стравами й разом організували приємну розмову, яка й стала основою для цієї публікації.

СПОЧАТКУ БУЛА МРІЯ

Ідея бізнесу виникла під час служби в умовах воєнного часу й жорстоких боїв на виживання. 63 бригада, в якій служив Артем на посаді помічника гранатометника, дислокувалася на Закарпатті й відповідно там була велика кількість місцевих мешканців.

– В окопах був час поговорити про їжу, – розповів підприємець. – Хлопці говорили про свої традиційні страви, ті ж крумплі, бограч, банош. А я розказав про галушки. І з подивом дізнався, що більшість із них не те, що ніколи не куштували цієї страви, а й не чули про її існування. І ми домовилися, що коли я звільнюся, то обов’язково нагодую всіх галушками.

Однак Артему довелося звільнитися раніше, ніж планувалося. У бою під Херсоном, поблизу Чорнобаївки він отримав тяжке поранення. Тяжке наскільки, що лікарям, щоб врятувати бійця, довелося робити трепанацію. Потім були – реабілітація, ВЛК, резервний батальйон і врешті-решт списання з військової служби…

Бізнес, як такий, не був чимось новим для Артема. Біля десяти років він займався власною мережею магазинів, свого часу мав сервіс правильного харчування. І коли постало питання, чим слід зайнятися після служби, відповідь була однозначна: чимось суто полтавським. Тобто галушками.

ВЕТЕРАНСЬКИЙ ЦЕНТР

Але на шляху до здійснення мрії неочікувано виникла державна служба. Йому зателефонували з Міської ради й запропонували створити «Ветеранський центр Полтави». Створити, що називається, з нуля!

– Не зважаючи на бізнесовий досвід, я спочатку поняття не мав, яким має бути цей центр. А ще зіткнувся зі значним протистоянням, оскільки Полтава завжди була місцем сили для кацапської культури. І відповідно є велика кількість адептів «руського міра» на всіх рівнях влади, які продовжують підтримувати «дружбу братскіх народов». Тому довелося багато працювати, щоб зібрати ідейну команду, створити й запустити діяльність закладу. А паралельно ще й започаткувати Управління ветеранської політики.

Запитів про допомогу від ветеранів було дуже багато. Левову частину діяльності забирало оформлення необхідних документів. Недосконале законодавство, наявність значної кількості юридичних нюансів – це те, з чим довелося зіткнутися Артему на службі. Період у півтора року на посаді керівника найбільше запам’ятався запитами до військових частин, державних органів, місцевого самоврядування. Організовували проведення навчання з отримання грантів, підписання меморандумів із військовими підрозділами та цивільними організаціями, співпрацю з ветеранською спільнотою…

Усе створене продовжує й далі функціонувати, але вже без нього. Артем Ліфрідов вирішив займатися чимось своїм. Втілювати в життя власну мрію про галушки.

ЩОБ ТРАДИЦІЙНО ТА СУЧАСНО…

Була бізнес-ідея, було розуміння того, що й як слід робити. Було небагато власних грошей, залучили грантові кошти. Відкриття закладу «Pro Галушки» у березні поточного року відбувалося в тестовому режимі, на яке прийшли близькі люди, друзі, знайомі…

– Приємно, що тепер до нас приїжджають з інших міст, із того ж Харкова чи Сум, розповідають, що бачили нас в соціальних мережах і хочуть скуштувати дійсно полтавських галушок. Чому дійсно? Зараз у Полтаві є кілька закладів, де галушки роблять пампушкою, а начинку кладуть усередину. На Полтавщині ніколи так не готували! Подивіться на пам’ятник на Івановій горі! Для себе ми визначили, що галушки – це душа Полтави. Готуємо їх за старовинними рецептами, але з сучасною інтерпретацією.

Так напередодні свята Хелловіну страва була не традиційного білого, а чорного кольору. Такого ефекту їй надало чорнило каракатиці. І це не єдина відмінність від подібних точок харчування, які знаходяться в Полтаві. На відміну від закладів ресторанного типу, стріт-фуд має кілька переваг: нижча ціна при використанні дорогих інгредієнтів – хамони, креветки, пармезан; швидкість замовлення до десяти хвилин і нічого не готується завчасно.

Але найголовніше – це ветеранський бізнес! Тому всі військові, ветерани та учасники бойових дій мають 20 % знижки на всі без виключення страви. Для них завжди є підвішені порції, оплачені попередніми відвідувачами. Це, на думку Ліфрідова, одна з форм вироблення в байдужого суспільства поваги до захисників. У закладі завжди проводяться збори коштів для 116 полтавської бригади.

Артем згадує такий випадок:

– Якось заїхала до нас мама військовослужбовця, який після поранення знаходився в госпіталі в Одесі. Вона замовила галушки для всієї палати, в якій лежав її син. А ми, в свою чергу, подвоїли це замовлення й передали з нею для інших палат, у яких знаходилися захисники.

ВЕТЕРАНИ НА ЗАХИСТІ ЕКОНОМІКИ

Сьогодні Артем виношує ще одну ідею – створення франшизи на основі свого стріт-фуду. Зробити просту, доступну й дешеву модель власної справи для інших ветеранів. До цього Ліфрідова наштовхнули кілька випадків, свідком яких він був. Хлопці з війни поверталися з грошима, причому мали значні суми. Але минало кілька місяців, максимум півроку й у них уже нічого не було. Це свідчить про фінансову неграмотність, невміння розпоряджатися коштами. Тому франшиза має стати інструментом входження у власний бізнес.

– Причому все можна робити не за власні, а грантові кошти. Сьогодні у ветеранів для цього є маса можливостей. А в результаті будемо мати – реалізовану людину, робочі місця для побратимів і розвиватимемо економіку країни. Окрім назви й торгової марки, ми будемо пропонувати обладнання, рецептурні карти, стандартизацію всіх процесів, починаючи від ведення документації й закінчуючи постачанням сировини.

– Окрім того, що ми розвиваємо ветеранський бізнес, це ще й сімейна справа, – додає дружина Артема Ксенія Дендеря. – Тому поняття «це – твоє, а це – моє» в нас не існує. Як розпорядниця, я керую переважно внутрішніми процесами – постачанням продуктів, роботою з персоналом. Команда складається з кількох чоловік, серед яких ветеран, дружина й донька ветерана…

Але страва, яку згадували ще Котляревський і Гоголь, має таку властивість, що про неї не слід довго розповідати. Її треба спочатку пробувати, а потім їсти так, щоб за вухами лящало. Тому гостинні господарі Першого полтавського стріт-фуду «PRO Галушки» завжди раді бачити вас у себе. А ви вже самі маєте скласти враження про справжню, традиційну й прадавню українську страву…

Алла КОСИХ

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

В Україні стартував VI етап відбору кандидатів на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. який триватиме до 30 листопада по всій Україні (окрім тимчасово окупованих територій України та територій, на яких ведуться активні бойові дії). Подати заявку можуть усі охочі, зробити це можна онлайн через портал е-Ветеран.

Хто такі фахівці з супроводу ветеранів?

Це люди, які супроводжують ветерана на всіх етапах адаптації:

• допомагають з оформленням документів, пільг і соціальних виплат;
• консультують щодо медичного забезпечення, реабілітації та працевлаштування;
• сприяють у започаткуванні власної справи;
• підтримують у питаннях соціальної та культурної реінтеграції.

«Ми — не просто консультанти. Ми — постійна контактна особа, до якої ветеран може звернутися з будь-яким питанням. І якщо ми не знаємо відповіді — знайдемо її», — розповіла Олена Авербах, фахівчиня з супроводу у Київ Мілітарі Хаб.

Перевагу надаватимуть кандидатам, котрі мають досвід у соціальній сфері, психології, реабілітації чи суміжній галузі. Крім того, необхідно розуміти потреби та виклики ветеранів, вміти будувати ефективну та довірливу комунікацію, мати високу емоційну стійкість і емпатію.

Детальніше про вимоги та анкета — за посиланням.

Як долучитися?

Для заповнення заяви Вам потрібні:

• електронний підпис: файловий ключ, апаратний ключ або Дія.Підпис$
• документ про освіту;
• паспорт громадянина України (ID-картка);
• облікова картка платника податків (РНОКПП)(за наявності);
• довідка медико-соціальної експертної комісії (за наявності);
• резюме (в довільній формі).

П’ятеро героїв документальної стрічки «Друге дихання» – ветерани, які отримали важкі поранення в боях за Україну, зійшли на вершину найвищої гори Африки, довівши незламність українського духу та готовність долати майже недосяжні вершини.

Показ фільму відбувся в середу в Посольстві Франції у Вашингтоні за підтримки Посольства України в США, передає кореспондент Укрінформу.

Четверо героїв картини мають досвід ампутацій та користуються протезами, й попри це кидають виклик найвищій вершині Африканського континенту. Серед них – Роман «Добряк» Колесник, Владислав «Шатя» Шатіло, Михайло «Грізлі» Матвіїв та Олександр «Рагнар» Міхов. Разом з ними складний маршрут долає й Ольга «Висота» Єгорова, яка також мала осколкові поранення на фронті. Саме через її сприйняття та емоції глядач здебільшого бачить весь процес підготовки та сходження українських ветеранів на Кіліманджаро з усіма фізичними та психологічними випробуваннями.

«Ідея фільму полягала насамперед у тому, щоб надихнути військових, які повертаються в цивільне життя після важких поранень, таких як ампутація, знайти для себе друге дихання», – сказала в коментарі Укрінформу режисерка стрічки Марія Кондакова.

Водночас, за її словами фільм спрямований на цивільне суспільство, де звичайні люди не завжди знають як краще звернутися до ветеранів, які зазнали важких поранень з ампутаціями. Адже часто люди соромляться, дехто боїться, деякі жінки плачуть, бо в такий спосіб висловлюють свої співчуття.

«Але наші герої показують своїм прикладом, що вони більше за все не хочуть, щоб їх жаліли. Вони – воїни, захисники, і гарно було би просто підійти до них і подякувати за те, що вони зробили», – зауважила режисерка.

Вона підкреслила, що вважає свою картину не стільки документальним кіно, скільки реальною життєвою історією, бо естетика фільму є здебільшого художньою.

«Нам більше хотілося показати Україну в барвах, у яких ми її бачимо – сучасну, класну. Я хотіла показати хлопців та дівчину – героїв стрічки – привабливими, які мають родини й живуть повноцінне життя», – зазначила Кондакова.

Посол України в США Ольга Стефанішина, зі свого боку, звернула увагу в коментарі агентству, що важливо розповідати про незламність українських захисників американцям, які продовжують підтримувати нашу країну. Вона підкреслила, що Сполучені Штати – це осередок свободи й демократії. Крім того, за її словами, звідси сьогодні спрямовується зброя на захист України.

«Для мене дуже важливо, щоб американці змогли побачити, що таке справжній дух свободи й чому важлива їхня підтримка. Цей фільм показує, що наші українці – попри те, що втратили ноги – продовжили боротися, і цей дух вони принесли на вершину Кіліманджаро», – підкреслила посол.

Вона додала, що це стало можливим також завдяки підтримці з боку американського народу.

Стрічка «Друге дихання» демонструватиметься цього тижня в Нью-Йорку, після чого її показ пройде у великих містах багатьох інших країн.

---

Фото: Ярослав Довгопол/Укрінформ

У Спілці українських підприємців (СУП) презентували комітет ветеранів «Ветеранська Січ». Його очолив адвокат і ветеран Масі Найєм. Команда створює простір, де військові зможуть отримати знання, фінансування й підтримку для розвитку власного бізнесу. Днями вже відбулася перша зустріч новоствореного Комітету ветеранів-підприємців «Ветеранська Січ», яка об’єднала більше 40 учасників: ветеранів-підприємців, представників ветеранських об’єднань та органів публічної влади, що працюють з ветеранами.

Про це повідомили на сайті бізнес-асоціації.

---

Що таке «Ветеранська Січ»?

«Ветеранська Січ» — це комітет ветеранів-підприємців у межах Спілки українських підприємців (СУП). Його завдання — створити відкритий простір для об’єднання ветеранів, які започатковують або розвивають власну справу після демобілізації.

За словами виконавчої директорки СУП Катерини Глазкової, комітет стане майданчиком взаємодопомоги, де можна отримати консультації, підтримку та партнерські зв’язки.

«Ми створюємо коло однодумців, до яких можна звернутися в будь-який момент — за порадою, менторством чи ресурсами», — пояснила Глазкова.

---

Які можливості отримає ветеранський бізнес?

Комітет передбачає:

• юридичний супровід;
• адвокацію та захист інтересів ветеранів;
• навчання та менторські програми;
• пошук грантів і доступного кредитування.

Також члени СУП готові брати шефство над ветеранами, які лише починають бізнес. Досвідчені підприємці допомагатимуть у розвитку справи, залученні інвестицій і технологій.

---

Яку роль відіграватиме Масі Найєм?

Очільник комітету Масі Найєм наголосив, що важливо дати ветеранам не лише ресурси, а й знання.

«Коли я заснував компанію у 2012 році, то довго не розумів, як усе працює. Ми хочемо, щоб ветерани уникли цих помилок — швидко отримали практичні знання, які допоможуть відразу застосувати їх у власному бізнесі», — зазначив Найєм.

Він додав, що у пріоритеті також допомога ветеранам із працевлаштуванням і доступом до фінансів.

---

Які подальші плани має комітет?

Протягом року «Ветеранська Січ» планує:

• провести форум «Ветерани та бізнес: нова економічна сила»;
• запустити наставницьку програму;
• організувати серію майстер-класів для ветеранів.

Окрім цього, комітет разом із урядом працюватиме над оновленням законодавчої бази щодо ветеранського підприємництва та розробкою «ветеранських політик» для компаній-членів СУП.

---

На Івано-Франківщині ветерани продовжують активно розвивати власну справу. Від початку 2025 року гранти на започаткування бізнесу отримали 113 прикарпатців на загальну суму 47,4 млн грн. Завдяки цьому в регіоні створять понад 200 нових робочих місць.

Про це під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад повідомив директор Івано-Франківського обласного центру зайнятості Василь Цимбалюк, пише видання «Галка».

За його словами, обласна служба зайнятості системно працює з ветеранами ще на етапі реабілітації у медичних закладах. Фахівці проводять консультації щодо працевлаштування, навчання та відкриття власного бізнесу.

Щоб зробити підтримку ефективнішою, служба зайнятості підписала 22 меморандуми про співпрацю з медичними реабілітаційними установами та громадськими організаціями, які допомагають військовим. У 2025 році вже проведено 77 інформаційних семінарів, у яких взяли участь понад 580 осіб.

Цього року послугами служби зайнятості скористалися 726 ветеранів, з них 250 осіб пройшли профорієнтацію. На обліку наразі перебувають 214 учасників бойових дій, які мають статус безробітних. 

Також 60 ветеранів проходили професійне навчання за направленням служби, а 48 осіб скористалися освітніми ваучерами на суму до 30 тисяч гривень кожен.
Найпопулярніші напрями серед ветеранів — електрогазозварювання, публічне управління, психологія, менеджмент і фармація.

Програма підтримки діє з квітня 2023 року. Відтоді гранти отримали 196 ветеранів та членів їхніх родин на загальну суму 89 млн грн, що дозволило створити 386 робочих місць у регіоні.

Читайте також:

Кабмін запровадив безоплатний довготривалий медичний догляд для ветеранів

У Запоріжжі триває місцева програма професійної адаптації ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин. Вона охоплює навчання у вишах, перепідготовку, курси водіння та підвищення кваліфікації. Фінансування здійснюється з міського бюджету.

Про це повідомили в департаменті з питань ветеранської політики Запорізької міської ради, передає видання 061.ua.

Попри те, що Міністерство у справах ветеранів запустило загальноукраїнську програму безоплатного навчання водінню для ветеранів з інвалідністю, у Запоріжжі вона поки не діє. Натомість місцева влада реалізує власну ініціативу.

«По Запоріжжю державна програма поки не працює, але у нас діє власна, місцева. Ми фінансуємо профнавчання ветеранів за бюджетною програмою міськради. Це і вища освіта, і середня спеціальна освіта та спеціальні курси, зокрема водійські. Уже кілька ветеранів навчаються водінню вантажних транспортних засобів категорії D. Усе безкоштовно для учасників», — зазначила директорка департаменту Олена Швець.

За програмою ветерани можуть отримати нову спеціальність або пройти перепідготовку. Усе навчання фінансується коштом міського бюджету.

Навчання охоплює:

• підвищення кваліфікації або перекваліфікацію у вишах та на професійних курсах;
• здобуття нової спеціальності (наприклад, «Правознавство», «Фінанси», «Банківська справа»);
• навчання на водійські категорії, зокрема вантажні транспортні засоби категорії D.

Департамент має укладені договори з п’ятьма навчальними закладами та автошколами, серед яких — Харківський національний медичний університет, Запорізький національний університет та Національний університет «Запорізька політехніка».

У 2025 році 12 ветеранів скористалися можливістю професійної адаптації, ще 7 осіб продовжують навчання за договорами з освітніми закладами. Зокрема, вони підвищують кваліфікацію у сфері медицини, економіки, HR-менеджменту та публічного управління.

Міський департамент також організовує курси водіння для ветеранів у партнерстві з місцевою автошколою. Навчання проводиться за категорією D, і кілька ветеранів уже успішно проходять підготовку.

«З навчальними закладами ми, як департамент, укладаємо договори, ми сплачуємо, а люди повинні навчатися і потім працювати за спеціальністю», — додала Олена Швець.