Пресслужба Оперативного Командування “Південь” повідомила, що сьогодні вранці рашисти поспіхом евакуювали залишки “Зміїного гарнізону” швидкісними катерами і, скоріше за все, залишили повністю острів.
Судячи зі стовпів диму, на острові тривають пожежі та “щось вибухає”.
Ряд українських ЗМІ без посилання на джерела повідомляють, що станом на 06:30 30.06.2022 рашисти залишили позиції на о.Зміїний. Вранці від острова відпливли 5 “Рапторів” і зараз острів порожній. З метою знищення залишків техніки та документації рашисти вночі її самі підірвали.
Також поширюється інформація, що один із чотирьох російських вертольотів, скоріше за все Ка-52, який вчора ввечері (29.06.2022 р.) наблизився до Зміїного, отримав ушкодження та приводнився в районі між о.Зміїним та Одеським газовим родовищем.
ВКС РФ намагалися його знайти. Але, схоже, що вертоліт рятувальників не дочекався і одразу приземлився на вертолітну палубу гвардійського ракетного крейсера “Москва”.
ДОПОВНЕНО: Російські ЗМІ підтвердили втечу рашистських окупантів з острова.
На початок 127 доби війни ситуація на фронті продовжує залишатися складною, інформує пресслужба Генштабу ЗСУ. Сьогодні зранку росіяни ведуть наступ поблизу Верхньокам’янки та штурмові дії поблизу Лисичанського нафтопереробного заводу.
На Волинському, Поліському та Сіверському напрямках за минулу добу особливих змін не відбулося.
На Харківському напрямку ворог продовжує обстріли із танків, мінометів, ствольної та реактивної артилерії міста Харків, населених пунктів Питомник, Українка, Перемога, Дементіївка, Прудянка, Коробочкине та Рубіжне.
Наші захисники рішуче придушили спробу ворожих штурмових дій в районі населеного пункту Дементіївка. Окупанти відійшли.
На Слов’янському напрямку ворог проводить перегрупування військ, здійснив обстріли із артилерії різних калібрів в районах Мазанівки, Дібрівного та Краснопілля.
На Донецькому напрямку противник, за підтримки артилерії, намагається блокувати місто Лисичанськ та взяти під контроль ділянку автошляху Лисичанськ – Бахмут. Обстріляв цивільну інфраструктуру в районах населених пунктів Лисичанськ, Верхньокам’янка, Сіверськ. Завдав авіаудару неподалік Вовчоярівки.
Сьогодні зранку рашисти ведуть наступ поблизу Верхньокам’янки та поблизу Лисичанського нафтопереробного заводу. Бойові дії тривають.
На Краматорському напрямку ворог активних бойових дій не вів.
На Бахмутському напрямку зафіксовано обстріли неподалік Берестового, Покровського і Званівки та авіаційний удар в районі Покровського. Українські воїни зупинили наступ та завдали окупантам значних втрат в районах населених пунктів Клинове і Новолуганське, а також відбили штурм у напрямку Вуглегірської ТЕС. В обох випадках ворог відійшов.
На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках противник обстрілював райони Водяного, Авдіївки, Мар’їнки, Вугледара, Полтавки, Новоукраїнського, Новосілки та Оріхова, завдав авіаційних ударів по наших позиціях поблизу Авдіївки та Щербаків. Намагався вести штурмові дії у районі Павлівки, успіху не мав, відійшов.
На Південнобузькому напрямку противник продовжує систематично обстрілювати цивільну і військову інфраструктуру та проводить перегрупування військ. Завдав ракетно-авіаційних ударів в районах Князівки, Потьомкиного і Березнегуватого. Вів повітряну розвідку. Продовжує зберігатися загроза ракетних ударів по критичній інфраструктурі регіону.
Відбувся масштабний обмін військовополоненими, в результаті якого звільнено 144 наших захисники: 95 захисників “Азовсталі” та ще 49 бійців ЗСУ. Про це повідомив Телеграм-канал ГУР.
Після рашистського ракетного удару по ТЦ “Амстор” у Кременчуку, українські військові дали час російським пропагандистам, що ті висловити “всі свої версії” стосовно скоєного російськими військовими злочину, і після цього виклали відео, на якому чітко зафіксовано що і куди саме “прилетіло”.
За добу рашисти висунули кілька версій: “це не ми взагалі”, “це ми, але цілили у завод, де зберігається західноєвропейська зброя”, “після вибуху на заводі, вибухова хвиля зруйнувала ТЦ, але ніхто не постраждав”, “ТЦ не працював, там нікого не було, крім зброї НАТО”, “це інсценування: ніякого вибуху не було, пожежу влаштували самі “укро-біндєро-фошисти” і трупи вони ж підкинули”.
На відео, оприлюднене президентом України Володимиром Зеленським після того, як всі роспрпагандисти “висловилися”, чітко видно час, місце і ракету, яка влучила у торгівельний центр “Амстор” у Кременчуці.
Такий вигляд має ракета Х-22, якою ворог вдарив по ТЦ “Амстор” у Кременчуці. Її довжина сягає 12 метрів, діаметр – близько 1 метру.
Але, навіть, повністю забрехавшись роспропагандисти вирішили не зупинятися і почали “викручуватись”. Тепер вони звинувачують у непрофесіоналізмі ППО ЗСУ: «серйозне озброєння у невмілих руках поступово перетворюється на металобрухт» і взагалі ППО в Україні загрожує мирним мешканцям України набагато більше, ніж пуски крилатих ракет по Україні з боку Росії.
Станом на початок червня 2022 року РФія запустила по Україні понад 2500 ракет. За минулі вихідні по Україні прилетіли всі види рашистських ракет. Їхня вартість становить: Х-101 – $13 млн.; «Калібр» – $6,5 млн.; «Іскандер» – $3 млн.; «Онікс» – $1,25 млн.; Х-22 – $1 млн.; «Точка-У» – $0,3 млн. Вартість всього вистріляного тільки за останній “вікенд” сягає від $150 до $200 млн.
Неподалік Москви вибухнув стратегічний склад боєприпасів головного ракетно-артилерійського управління МО РФії. Внаслідок пожежі, що розпочалася після вибуху, почалася детонація боєприпасів, що спричинила “демілітаризацію” кількох сотень ПТРК, а також снарядів до них.
Склад із боєприпасами розташований за 80 км від Москви у населеному пункті Барсово, Володимирськї області РФії.
За інформацією пресслужби Генерального Штабу Збройних Сил України (ЗСУ) на початок 126 доби війни ситуація продовжує залишатися дуже складною. На Донецькому напрямку основні зусилля рашистів зосереджені на веденні бойових дій на Лисичанському та Бахмутському напрямках з метою оточення міста Лисичанськ.
На Лисичанському напрямку ворог продовжує наступ у напрямку Вовчоярівка – Верхньокамʼянка.
На Бахмутському напрямку веде наступ у напрямках Мідна Руда – Клинове. Має частковий успіх, закріплюється у північній частині Клинового та поблизу траси Е-40 (у районі Вуглегірської ТЕС). З метою збереження темпу наступу на зазначеному напрямку окупанти посилили угруповання однією батальйонною тактичною групою.
На Новопавлівський напрямок рашисти перемістили до двох батальйонних тактичних груп з Авдіївського та Бахмутського напрямків.
На Авдіївському, Курахівському та Запорізькому напрямках ворог активних дій не вів. Здійснює систематичний вогневий вплив з метою сковування підрозділів Сил оборони України та недопущення їх перекидання на інші напрямки.
На Слов’янському напрямку ворог основні зусилля зосереджує на веденні штурмових дій з метою виходу на рубіж Богородичне – Краснопілля і створення умов для подальшого наступу на Барвінкове та Слов’янськ. Здійснював обстріли позицій наших військ у районах населених пунктів Маяки та Серебрянка. У рамках логістичного забезпечення та комплектування військ, що зазнали втрат, противник перемістив до цих районів озброєння та військову техніку.
На Південнобузькому та Таврійському напрямках підрозділи загарбників основні зусилля зосереджують на утриманні раніше зайнятих рубежів, недопущенні проведення нашими військами контрнаступальних дій у Херсонській та Миколаївській областях.
На Криворізькому напрямку ворог, з метою посилення своїх підрозділів, перемістив у визначений район до однієї батальйонної тактичної групи.
На Миколаївському напрямку, з метою прикриття районів зосередження озброєння та військової техніки, агресор додатково розгорнув зенітну ракетну батарею С-300ВМ.
На Волинському та Поліському напрямках триває перевірка бойової готовності збройних сил Республіки Білорусь. За наявною інформацією, на період з 28 червня по 16 липня 2022 року у Гомельській області сплановано проведення військових зборів з військовозобов’язаними. За планами зборів будуть відпрацьовані питання формування окремих стрілецьких батальйонів територіальних військ, проведення бойового злагодження, а також організація охорони та оборони об’єктів.
Зберігається загроза авіаційних та ракетних ударів з території республіки білорусь по об’єктах на території України.
На Сіверському напрямку противник продовжує утримувати у прикордонних районах на території Брянської та Курської областей до трьох батальйонних тактичних груп зі складу 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій і підрозділів повітряно-десантних військ. Агресор обстріляв з артилерії позиції Сил оборони у прикордонних районах Сумської та Чернігівської областей.
З метою вогневого ураження прикордонних районів Сумської області відзначено розгортання в безпосередній близькості до державного кордону України реактивних систем залпового вогню “Град”.
На Харківському напрямку підрозділи противника основні зусилля зосереджують на утриманні раніше зайнятих позицій. З метою уточнення положення наших військ ворог провів повітряну розвідку в районах населених пунктів Циркуни, Кутузівка.
Генерал Сергій Кривонос в інтерв’ю РБК-Україна виклав своє бачення ситуації на фронті, проаналізував існуючі проблеми та можливі шляхи їх усунення.
– Як ви оцінюєте ймовірність повторного нападу з території Білорусі?…
– Є достатньо велика загроза щодо повторення використання території Білорусі для нападу на Україну. Причому це може бути як напад російських військ, так і включення в цю агресію збройних сил республіки Білорусь.
Росіяни зараз посилено “обробляють” політичне керівництво цієї країни. Плюс, вони досить жорстко контролюють настрої в білоруській армії. Вони там зараз мають практично в кожному підрозділі своїх офіцерів-кураторів, які чітко відслідковують настрої. Також вони проводять додаткову пропаганду, щоби виправдати свої наміри щодо вторгнення на наші землі.
Ми можемо припускати, що на певних напрямках вони можуть і самостійно починати наступ. Я думаю, що безпосередньо на Волинському і Рівненському напрямку вони це можуть робити самостійно за рахунок тих підрозділів і частин, які в них є. Але питання полягає в тому, що достатньо велика кількість збройних сил республіки Білорусі не дуже бажають брати участь у цій агресії. Плюс, вони досить часто раніше їздили відпочивати до нас на Чорне море. Вони мають родичів-українців, їздили до них, бачили реальну ситуацію в Україні і розуміли, що наративи російської пропаганди не відповідають дійсності. Тому, навіть якщо і буде наказ про вторгнення, багато білоруських військових готові відразу здаватися в полон. Будемо сподіватися, що в разі найгіршого варіанту серце і розум білорусів візьме гору над бажаннями Путіна та Лукашенка брати участь у цій війні.
– Коли варто очікувати на можливе вторгнення?
– На війні дуже важко гадати. Завжди розвідник, який доповідає старшому начальнику, каже: “Ймовірним характером дій противника може бути…”. Тобто він двічі прикриває себе від можливої помилки. Ми не маємо інформаційних джерел ані в штабі Путіна, ані в штабі Лукашенка. Тому ми розраховуємо певні дії з тої інформації, яка в нас є.
З 13-14 червня білоруси почали збори зі своїми резервістами. Це умовно можна назвати прихованою мобілізацією. Думаю, що приблизно 26-27 червня вони мусять ухвалити якесь рішення – або продовжувати ці навчання і потім, можливо, буде агресія, або вже розпустити людей. Але орієнтовно через дев’ять днів (розмова відбулася 22 червня, – ред.РБК-Україна) планується зустріч Путіна з Лукашенком. Думаю, що в нас якраз є ці 8-9 днів, адже Путін буде намагатися дотиснути Лукашенка. (на момент публікації інтерв’ю зустріч відбулася, і, за наявною інформацією, Путіну вдалося “дотиснути” Лукашенка, який погодився на всі “пропозиції” Кремля – ред. НОВА: новини ветеранів).
Можливо, на цю зустріч він також витягне Януковича, щоби створити якийсь псевдопотрійний союз “звільнених” територій України чи нову “республіку”. Думаю, можливі намагання народити якийсь союз на противагу тих союзів, що зараз створюється – Україна, Великобританія, Польща.
– Що відбувається довкола Харкова?…
– Навколо Харкова йдуть бої місцевого значення. Росіяни мають достатньо серйозну перевагу в засобах вогневого ураження і вони їх ефективно використовують. Наше завдання – триматися за свої позиції, намагатися якомога глибше заритися, щоби особовий склад, який ми маємо в окопах, був живий, здоровий і спроможний виконувати подальші завдання.
Насправді, росіяни на певних етапах втратили свій наступальний потенціал. Не повністю – на деяких ділянках вони намагаються накопичити сили. Це стосується Сіверськодонецька (Сєвєродонецька), району Лисичанська. Також можливо, що певні дії будуть і в районі Харкова.
В них є вогнева перевага, перевага в кількості техніки, але з людським потенціалом у них уже починаються проблеми. Це не означає, що в них уже немає людей – російська армія значно більша за своєю чисельністю. Поки що Путін не оголошував загальну мобілізацію, щоби продавити свої бажання знищити Україну як незалежну державу.
Нам потрібно бути готовими до наступальних дій в Луганській області, адже росіяни хочуть закінчити її захоплення і, можливо, також закінчити те оперативне оточення, яке вони намагаються там зробити. Що стосується Харкова, поки що немає такої чіткої інформації, що вони хочуть продовжити наступ на Харків, бо це не маленьке місто. Для наступу їм треба мати величезну кількість ресурсів, а їх у такій кількості в росіян немає. Можливо, вони здатні перекинути якісь значно більші сили на харківський напрямок, але тоді вони мусять десь їх зняти.
Тому наше завдання номер один – зберегти особовий склад. Нагадаю, що зараз в окопах знаходяться ті загартовані, мотивовані громадяни України, які є найбільш безцінним нашим скарбом. Ці люди – це основа майбутнього української нації. Наше завдання – аби максимальна кількість цих людей вижила і щоби вони могли надалі знищувати ворога.
– Чи є в нас зараз шанси втримати Сєвєродонецьк? (підрозділи ВСУ відійшли з міста наприкінці минулого тижня, – ред.РБК-Україна)
– Мабуть, це питання було б краще поставити військово-політичному керівництву країни. На мою думку, ми зараз бачимо повторення помилки попередньої влади, коли свого часу Порошенко тримався за Донецький аеропорт, де гинули сотні людей. У тактичному та оперативному плані ніякої користі від того не було. Це був такий політичний пам’ятник, за який намагалися змагатися всі політики.
Зараз у моєму розумінні як військовика триматися за Сєверодонецьк немає сенсу. Чому? Ті, хто були в тих місцях, чітко розуміють, що Лисичанськ є панівною висотою. Лисичанськ знаходиться значно вище, ніж Сіверськодонецьк. Уже два тижні поспіль там знищуються найкращі ресурси Збройних сил України, там беруть участь найкращі підрозділи Головного управління розвідки та Сил спеціальних операцій. Це ті хлопці, які дуже цінні. І в майбутньому під час наших контрнаступів та наступів це якраз ті, хто мусить йти попереду всіх наших військ.
Чому вони зараз використовуються як дуже дорога і якісна піхота? Це неправильно, тому що в моєму розумінні це як забивання цвяхів мікроскопом. У кожного з цих хлопців вкладено мільйони доларів. Цих хлопців треба берегти і зберегти на майбутнє, щоби звільнити нашу Україну в повному обсязі.
На мою думку, як військовика, який неодноразово був у тих місцях – немає сенсу. Чому я порівнюю з Донецьким аеропортом? Коли ми його полишили, протягом наступних років, до 2022 року ми чітко контролювали всі підходи до цього аеропорту, не дозволили ворогу його відновити і використовувати. Так само й тут: залишившись на панівних висотах у Лисичанську, ми би повністю контролювали весь Сіверськодонецьк і змогли би зберегти наші ресурси.
– Як ви оцінюєте ризик захоплення всієї Донецької та Луганської областей?…
– Ризики є. У росіян ще зараз є спроможності. Вони прощупують нашу оборону і намагаються знайти слабкі місця. Далі вони кидають туди свої зусилля, щоби прорвати нашу оборону, створити оточення певних частин і підрозділів на території Донецької та Луганської областей та вийти на адміністративний кордон цих областей. Це мінімальне завдання, яке вони поставили перед собою.
Загроза така є. Але все буде залежати від нашої спроможності триматися, наносити відповідне вогневе ураження ворогу на тих ділянках, де він нам загрожує. А також – і від спроможності росіян наносити нам вогневе ураження.
Зараз іде вогнева боротьба між двома сторонами. І на жаль, в окремих моментах у нас ще немає такої вогневої переваги через відсутність потрібної кількості вогневих засобів – артилерійських та ракетних, а також боєприпасів до цих засобів.
Нагадаю, що величезну кількість боєприпасів ЗСУ було знищено в 2012 і 2013 роках, коли під виглядом утилізації щоденно “ліквідовувалися” десятки тисяч боєприпасів. Зараз це нам дається взнаки, бо це були наші стратегічні запаси на ведення будь-якої війни.
Люди, які віддавали тоді наказ, сьогодні не понесли відповідальності. Ми дуже підірвали наші ресурси в плані артилерійських стволів і це була величезна помилка. А, можливо, і не помилка, а диверсія на рівні державного керівництва ЗСУ на той час.
Схожа ситуація, коли зараз починають шукати, хто ж винен у тому, що ми так бездарно втратили величезну територію на півдні України:
чому не були підірвані мости з Криму?,
чому не були підірвані мости через Дніпро в районі Херсона?
Суспільство почало ставити питання…
– Чи зможуть російські окупанти замкнути кільце в районі Сіверськ – Попасна?…
– Зараз там тривають бої місцевого значення. Так, ми втрачаємо населені пункти. Але між тим казати, що це їхній великий успіх – поки що рано.
– Ви очолювали оборону аеропорту “Жуляни”. Розкажіть трохи про деталі цієї операції…
– 25 лютого я випадково потрапив в аеропорт “Жуляни” і побачив, що ніякого порядку та організації там немає. Люди, які там знаходяться, навіть не розуміють, що і як їм робити, і не було старшого. Тому я самостійно прийняв рішення та очолив оборону цього важливого стратегічного об’єкту. Це повітряні ворота Києва. Захоплення аеропорта “Жуляни” могло б призвести до того, що ми би втратили нашу столицю.
Був приклад захоплення аеропорту Гостомель. До речі, ще за рік до війни я розповідав, куди будуть направлені основні зусилля ворога щодо захоплення наших аеропортів. Вони в першу чергу захопили Гостомель, наступною ціллю могли бути “Жуляни” і, можливо, злітна смуга “Антонова” на Святошино.
Я мав непоганий досвід 2014 року, коли я обороняв Краматорський аеропорт разом зі своїми чудовими хлопцями, так само і тут у мене була чудова команда. Це люди не тільки зі Збройних сил – це були і прикордонники, нацгвардійці, добровольці, курсанти з Військового інституту Національного університету Шевченка, була невелика частина хлопців з президентського полку. Чудовий мікс всіх силовиків, які, виконуючи мої накази, зуміли в короткий час організувати і унеможливити бажання ворога висадити десант на території київського летовища.
– А були в них такі спроби?
– Кращий бій – той, що не відбувся. За рахунок того, що з перших днів ми унеможливили висадку росіян на злітно-посадковій смузі, надалі вони відмовились від таких планів. Їхня космічна та авіаційна розвідка, яка проводилася, чітко їм показала, що вони не зможуть її використати за призначенням.
Долетіти вони могли, а який сенс втратити величезну кількість особового складу? Коли вони зрозуміли, що не зможуть ні сісти, ні висадити своїх людей, бо їх тут чекають ті, хто зможе їм нанести максимальне ураження, вони відмовилися. Росіяни достатньо непогано обпеклися на гостомельскому аеродромі. А в “Жулянах” їх чекала значно більша кількість людей і значно краще підготовлених. Тому вони почали нарощувати свої зусилля на інших напрямках.
– Яка в нас ситуація з постачанням західного наступального озброєння? Воно справді надходить досить повільно?
– Чомусь суспільство вважає, що у керівництва Збройних сил є якась чарівна паличка, махнувши якою вони зможуть все одночасно отримати. Будь-які процеси залежать від трьох показників – час, гроші та люди або ресурси. Кількість снарядів, яка нам потрібна, вираховується десятками та сотнями тисяч. Щоби їх привезти, потрібен не один ешелон і не одна сотня великих вантажівок.
Усе надходить згідно з тими планами, які зроблені. Багатьом хотілося, щоби це було значно більше і значно швидше. Але для того, мабуть, треба було би мати більшу кількість автомобільних доріг на території західних прикордонних областей України. І можливо, ще декілька гілок залізниці, “прошитих” під європейські стандарти. Тоді це можна було би пришвидшити.
Але ворог також слідкує за нами і буде наносити точкові ракетні удари по критичним об’єктам інфраструктури нашої держави. Вони це роблять щоденно. Вони намагаються підрізати невеликою кількістю, але дуже точними ударами нашу економічну і нашу військову спроможність.
– Чого нам зараз не вистачає для переходу до широкого контрнаступу?…
– Повернемося до трьох показників – час, гроші та люди. Люди мусять бути навчені, мотивовані, озброєні та оснащені. У них мусить бути певна кількість необхідної техніки. Час – щоби підготувати цих людей та забезпечити. І гроші – щоби цей весь процес запустити.
По-друге, ми мусимо зупинити ворога і змусити його повністю відмовитися від бажання наступати на певних ділянках. Це, мабуть, один із основних елементів нашого успіху в запланованому контрнаступі.
Контрнаступ якраз може бути не на тих ділянках, про які всі говорять, а там, де ми зможемо досягнути нашого результату. Одне з основних завдань – це розсікти угруповання ворога на декілька частин. Тоді це збільшить і пришвидшить наші наступальні спроможності.
Це все потрібно робити. Але, на жаль, є деякі напрацювання. І я не бачу поки що нарощування роботи з населенням, тому що населення мусить мати значно більші оборонні навички. Мова йде не тільки про можливість надання першої медичної допомоги, а передусім про володіння зброєю. У нас у зброї мусять розбиратися не лише воєнні, а й цивільні, які в будь-який момент могли би ставати на захист наших міст.
– Коли, за вашою оцінкою, в нас озброєння буде в такій кількості, в якій воно зможе переломити хід війни?…
– Потрібно розуміти, що підприємства оборонно-промислового комплексу наших західних партнерів працюють уже в три зміни, щоби забезпечити нашу потребу щодо ведення війни.
При цьому підприємства оборонно-промислового комплексу у своїй більшості в нас бездіяльні. А керівники “Укроборонпрому” продовжують отримувати непогані зарплатні і нічого не робити. Активність нашого оборонно-промислового комплексу значно менша, але ми продовжуємо просити: “Дайте нам…“
Вас попереджували про початок великої війни ще за півроку до її початку: чому ви нічого не зробити? Чому ви заморожували програми щодо нашого вітчизняного ракетного озброєння? Нагадаю, що на початку 2020 року завдяки журналістам було піднято питання, що програма “Вільха” і “Нептун” були заморожені.
У січні цього року голова Верховної ради Руслан Стефанчук сказав, що 50 мільярдів гривен для Збройних сил непотрібні. Тепер давайте порахуємо, скільки на цих 50 мільярдів ми могли би замовити наших тих самих “нептунів” та “вільх”?
Треба перестати жебракувати, а змусити поміняти команду і змусити, щоб ця команда запрацювала і давала щось і із власного виробництва. На жаль, безвідповідальність, непрофесійність і бездіяльність деяких керівників на рівні держави призвело до того, що ми маємо величезну площу втраченої території.
Ми розповідаємо, що ми всі тут б’ємося, але чому було допущено до того, що ми б’ємося? Мабуть, тому, що раніше ми значно послабили свій військовий потенціал. І це дозволило росіянам напасти на Україну.
– Чи реально нам звільнити всю Херсонщину…?
– Давайте згадаємо, що Херсонщина розділена навпіл Дніпром. І більша частина Херсонщини знаходиться на Лівобережжі. Тому питання про швидке звільнення всієї Херсонщини поки що загалі не стоїть. Аби подолати Дніпро в районі Херсона чи на інших ділянках, а там ще також є Каховське водосховище – це кілометри водної перешкоди і це не буде швидко.
Тому поки що стоїть питання про звільнення частини Правобережної Херсонщини. Так, у нас є намагання звільнити Херсон. Побачимо, як воно буде. Не будемо поспішати і казати, що це буде завтра чи післязавтра. Це буде тоді, коли ми зможемо це зробити.
А що стосується звільнення Лівобережної Херсонщини, то це буде проходити вже після того, як ми звільнимо частину Запорізької області. Плани в нас глобальні. Але, знову ж таки, все впирається в “час”, “гроші” та “люди”. Крок за кроком ми йдемо до нашої Перемоги.
Або нас знищить Росія, або ми знищимо її на нашій території і відкинемо від наших кордонів. Бо якщо Росія програє війну Україні, вона ще залишиться як держава. Якщо ми програємо війну Росії, то ми перестанемо взагілі існувати як держава і нація.
– Чи є у нас можливість зруйнувати Керченський міст?…
– У нас є бажання його зруйнувати. Якщо висить рушниця під час вистави в театрі, то вона рано чи пізно мусить вистрілити. Питання до нашого режисера – коли вона мусить вистрілити. Режисер у нас один – Валерій Федорович Залужний. Він чітко знає, коли цей міст треба буде знищити і для чого знищити.
– Чи можемо ми звільнити Крим військовим шляхом в осяжній перспективі?
– Ми не можемо – ми мусимо його звільнити. Але для цього спочатку треба зупинити ворога і відкинути його від наших кордонів. А надалі обговорювати наші наступальні спроможності щодо Криму. Ось тоді, можливо, і постане питання щодо моста. Чи ми залишимо шпаринку, через яку побіжать російські щури на територію Кубані? Чи ми змусимо їх оборонятися до останнього? Але щур, загнаний в кут, буде гризтися і битися значно сильніше, ніж коли в нього залишиться ця шпаринка. Давайте подумаємо про це. Може, варто залишити їм цю шпаринку, щоби вони швидше втекли з Криму?
– Чи реальна зараз загроза з боку Придністров’я?…
– Росіяни використовують “Придністровський плацдарм” для того, щоби ми там тримали свої певні сили і засоби: щоб розтягнути наші сили. Імітація наступу можлива, але великий наступ тільки силами самого Придністров’я неможливий. А от в комплексі з десантами з боку Криму – так це цілком можливо.
– Чи можливий елемент дипломатії у завершенні війни?…
– Елемент дипломатії до нас уже прилітав і вмовляв до перемовин з Путіним. Потрібно дякувати Борису Джонсону, що він це чітко все відсік і показав, що Великобританія завжди буде поряд з Україною і буде допомагати нам воювати. Керівництво Збройних сил Великобританії чітко сказало, що вони готуються до великої континентальної війни. Це чіткий посил для росіян та всіх інших, що Великобританія не залишить Україну.
Але не треба розслаблятися і думати, що за нас хтось буде воювати. У першу чергу воювати мусимо ми. Той прошарок воїнів, який зараз є, треба нарощувати. Ці люди, які зараз у тилу, мають розуміти, що все одно час прийде і їм треба готуватися, тренуватися та вчитися стріляти. Мусить бути спеціальна державна програма. Навіть ранкова зарядка громадян України мусить відбуватися з елементами тактичних прийомів.
– Яким ви бачите закінчення війни з Росією?…
– Для мене закінчення війни – це коли ми звільнимо всі наші території і зможемо випити каву в Феодосії.
Кореспондент РБК-Україна Уляна Безпалько.
З повним текстом інтерв’ю Генерала Сергія Кривоноса РБК-Україна, ви можете ознайомитись, перейшовши за посиланням:
В умовах “Воєнного стану” можливе здійснення військовим командуванням примусове відчуження (реквізиція) майна (в тому числі і автомобіля), що перебуває у приватній власності громадян України, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.353 Цивільного кодексу України, ст.8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (ВВР, 2021, № 41, ст.339 – введено в дію з 01.01.2022) та ст.3 Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану” (від 17.05.2012 р., № 4765-VI).
Діючим законодавством передбачені ЧОТИРИ обов’язкові умови вилучення майна, яке перебуває у приватній власності для потреб ЗСУ в умовах Воєнного стану:
1)відчуження майна приватних осіб може здійснюватися виключно на оплатній основі, з попереднім або наступним відшкодуванням його вартості. Безоплатне вилучення стосується лише майна державної власності (ст.1 та 9 Закону України від 17.05.2012 р., № 4765-VI).
2)Рішення може прийматися виключно вищим командуванням Збройних сил України або окремо визначених їх підрозділів (ст.3 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану”) та за погодженням з державною адміністрацією. Без погодження допускається ухвалення рішення лише у місцях бойового зіткнення (ст.4 Закону №4765).
Примітка:Начальник патруля, старший вартовий, командир загону територіальної оборони, тощо, не наділені таким правом.
3) Реквізиція здійснюється з чітким документальним оформленням правочину. Момент вилучення засвідчується підписанням акта встановленого зразка із зазначенням підстав, ознак майна, розміру виплаченої компенсації, тощо (ст.7 Закону України №4765).
4)Перед відчуженням здійснюється оцінка ринкової вартості майна, оригінал висновку про яку надається власнику. Розмір оцінки може бути оскаржено в суді (ст.8 Закону України №4765).
Українська влада не ставить за мету тотальне позбавлення майна українців. Подібне можливо лише у виняткових випадках.
Наміри осіб по вилученню авто з порушенням однієї з чотирьох перелічених умов є незаконними. Такі дії не відображають політичного курсу держави та з боку її службовців вчинятися не можуть.
Водночас українська держава не в змозі гарантувати належну поведінку членів воєнізованих формувань противника та окремих осіб. За таких умов дії “осіб-ініціаторів” є самовільними, а застосування примусу підпадає під дію Кримінального Кодексу в залежності від обставин скоєного злочину.
Якщо ситуація із вилученням майна все ж таки мала місце, варто прослідкувати за дотриманням ЧОТИРЬОХ описаних умов. Зокрема ретельну увагу слід приділити оформленню акта “Про примусове відчуження майна”. Примірник акта та висновку про оцінку варто зберігати у себе для отримання компенсації або повернення майна у майбутньому. Після припинення військового стану питання вирішується через військовий комісаріат.
Володимир Приходько, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС.
Конституція України — Основний Закон України, був ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набрала чинності з дня її прийняття. На згадку про прийняття Конституції в Україні щорічно 28 червня святкують державне свято — День Конституції України.
Стаття 17 Конституції України:
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
“Я мрію про те, щоб люди це пам’ятали, щоб це не забулося…”, – Богдан Кривицький, командир взводу 95 ОДШБр (26.10.1995-25.05.2022).
Сьогодні кращі із кращих віддають життя за Україну.
Учора українські штурмовики Су-25 та бомбардувальники Су-24м здійснили до двадцяти групових бойових вильотів та скоротили чисельність російських загарбників. “Внаслідок авіаційних ударів вражено склад боєприпасів, позиції двох батальйонно-тактичних груп окупантів, знищено кілька десятків бойової броньованої техніки та живу силу ворога”, – повідомили в Командуванні.
У містечку Перевальськ (Луганська область) підрозділи ЗСУ влучили в розташування військової частини російських окупантів. Місцеві жителі повідомляють, що там зараз дуже багато поранених російських солдат. У “ЛНР” заявили, що “українські війська вперше завдали удару по місту Перевальськ з американської РСЗВ HIMARS”.
За інформацією Генштабу ЗСУ загальні втрати рашистів від початку повномасштабного вторгнення в Україну склали:
