Новини ветеранів зі всієї України
Середа, 15 Липня 2026
Неподалік Москви вибухнув стратегічний склад боєприпасів головного ракетно-артилерійського управління МО РФії. Внаслідок пожежі, що розпочалася після вибуху, почалася детонація боєприпасів, що спричинила “демілітаризацію” кількох сотень ПТРК, а також снарядів до них.
Склад із боєприпасами розташований за 80 км від Москви у населеному пункті Барсово, Володимирськї області РФії.
За інформацією пресслужби Генерального Штабу Збройних Сил України (ЗСУ) на початок 126 доби війни ситуація продовжує залишатися дуже складною. На Донецькому напрямку основні зусилля рашистів зосереджені на веденні бойових дій на Лисичанському та Бахмутському напрямках з метою оточення міста Лисичанськ.
На Бахмутському напрямку веде наступ у напрямках Мідна Руда – Клинове. Має частковий успіх, закріплюється у північній частині Клинового та поблизу траси Е-40 (у районі Вуглегірської ТЕС). З метою збереження темпу наступу на зазначеному напрямку окупанти посилили угруповання однією батальйонною тактичною групою.
На Сіверському напрямку противник продовжує утримувати у прикордонних районах на території Брянської та Курської областей до трьох батальйонних тактичних груп зі складу 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій і підрозділів повітряно-десантних військ. Агресор обстріляв з артилерії позиції Сил оборони у прикордонних районах Сумської та Чернігівської областей.
Генерал Сергій Кривонос в інтерв’ю РБК-Україна виклав своє бачення ситуації на фронті, проаналізував існуючі проблеми та можливі шляхи їх усунення.
– Є достатньо велика загроза щодо повторення використання території Білорусі для нападу на Україну. Причому це може бути як напад російських військ, так і включення в цю агресію збройних сил республіки Білорусь.
Росіяни зараз посилено “обробляють” політичне керівництво цієї країни. Плюс, вони досить жорстко контролюють настрої в білоруській армії. Вони там зараз мають практично в кожному підрозділі своїх офіцерів-кураторів, які чітко відслідковують настрої. Також вони проводять додаткову пропаганду, щоби виправдати свої наміри щодо вторгнення на наші землі.
Ми можемо припускати, що на певних напрямках вони можуть і самостійно починати наступ. Я думаю, що безпосередньо на Волинському і Рівненському напрямку вони це можуть робити самостійно за рахунок тих підрозділів і частин, які в них є. Але питання полягає в тому, що достатньо велика кількість збройних сил республіки Білорусі не дуже бажають брати участь у цій агресії. Плюс, вони досить часто раніше їздили відпочивати до нас на Чорне море. Вони мають родичів-українців, їздили до них, бачили реальну ситуацію в Україні і розуміли, що наративи російської пропаганди не відповідають дійсності. Тому, навіть якщо і буде наказ про вторгнення, багато білоруських військових готові відразу здаватися в полон. Будемо сподіватися, що в разі найгіршого варіанту серце і розум білорусів візьме гору над бажаннями Путіна та Лукашенка брати участь у цій війні.
– На війні дуже важко гадати. Завжди розвідник, який доповідає старшому начальнику, каже: “Ймовірним характером дій противника може бути…”. Тобто він двічі прикриває себе від можливої помилки. Ми не маємо інформаційних джерел ані в штабі Путіна, ані в штабі Лукашенка. Тому ми розраховуємо певні дії з тої інформації, яка в нас є.
З 13-14 червня білоруси почали збори зі своїми резервістами. Це умовно можна назвати прихованою мобілізацією. Думаю, що приблизно 26-27 червня вони мусять ухвалити якесь рішення – або продовжувати ці навчання і потім, можливо, буде агресія, або вже розпустити людей. Але орієнтовно через дев’ять днів (розмова відбулася 22 червня, – ред.РБК-Україна) планується зустріч Путіна з Лукашенком. Думаю, що в нас якраз є ці 8-9 днів, адже Путін буде намагатися дотиснути Лукашенка. (на момент публікації інтерв’ю зустріч відбулася, і, за наявною інформацією, Путіну вдалося “дотиснути” Лукашенка, який погодився на всі “пропозиції” Кремля – ред. НОВА: новини ветеранів).
Можливо, на цю зустріч він також витягне Януковича, щоби створити якийсь псевдопотрійний союз “звільнених” територій України чи нову “республіку”. Думаю, можливі намагання народити якийсь союз на противагу тих союзів, що зараз створюється – Україна, Великобританія, Польща.
– Що відбувається довкола Харкова?…
– Навколо Харкова йдуть бої місцевого значення. Росіяни мають достатньо серйозну перевагу в засобах вогневого ураження і вони їх ефективно використовують. Наше завдання – триматися за свої позиції, намагатися якомога глибше заритися, щоби особовий склад, який ми маємо в окопах, був живий, здоровий і спроможний виконувати подальші завдання.
Насправді, росіяни на певних етапах втратили свій наступальний потенціал. Не повністю – на деяких ділянках вони намагаються накопичити сили. Це стосується Сіверськодонецька (Сєвєродонецька), району Лисичанська. Також можливо, що певні дії будуть і в районі Харкова.
В них є вогнева перевага, перевага в кількості техніки, але з людським потенціалом у них уже починаються проблеми. Це не означає, що в них уже немає людей – російська армія значно більша за своєю чисельністю. Поки що Путін не оголошував загальну мобілізацію, щоби продавити свої бажання знищити Україну як незалежну державу.
Нам потрібно бути готовими до наступальних дій в Луганській області, адже росіяни хочуть закінчити її захоплення і, можливо, також закінчити те оперативне оточення, яке вони намагаються там зробити. Що стосується Харкова, поки що немає такої чіткої інформації, що вони хочуть продовжити наступ на Харків, бо це не маленьке місто. Для наступу їм треба мати величезну кількість ресурсів, а їх у такій кількості в росіян немає. Можливо, вони здатні перекинути якісь значно більші сили на харківський напрямок, але тоді вони мусять десь їх зняти.
Тому наше завдання номер один – зберегти особовий склад. Нагадаю, що зараз в окопах знаходяться ті загартовані, мотивовані громадяни України, які є найбільш безцінним нашим скарбом. Ці люди – це основа майбутнього української нації. Наше завдання – аби максимальна кількість цих людей вижила і щоби вони могли надалі знищувати ворога.
– Чи є в нас зараз шанси втримати Сєвєродонецьк? (підрозділи ВСУ відійшли з міста наприкінці минулого тижня, – ред.РБК-Україна)
– Мабуть, це питання було б краще поставити військово-політичному керівництву країни. На мою думку, ми зараз бачимо повторення помилки попередньої влади, коли свого часу Порошенко тримався за Донецький аеропорт, де гинули сотні людей. У тактичному та оперативному плані ніякої користі від того не було. Це був такий політичний пам’ятник, за який намагалися змагатися всі політики.
Зараз у моєму розумінні як військовика триматися за Сєверодонецьк немає сенсу. Чому? Ті, хто були в тих місцях, чітко розуміють, що Лисичанськ є панівною висотою. Лисичанськ знаходиться значно вище, ніж Сіверськодонецьк. Уже два тижні поспіль там знищуються найкращі ресурси Збройних сил України, там беруть участь найкращі підрозділи Головного управління розвідки та Сил спеціальних операцій. Це ті хлопці, які дуже цінні. І в майбутньому під час наших контрнаступів та наступів це якраз ті, хто мусить йти попереду всіх наших військ.
Чому вони зараз використовуються як дуже дорога і якісна піхота? Це неправильно, тому що в моєму розумінні це як забивання цвяхів мікроскопом. У кожного з цих хлопців вкладено мільйони доларів. Цих хлопців треба берегти і зберегти на майбутнє, щоби звільнити нашу Україну в повному обсязі.
На мою думку, як військовика, який неодноразово був у тих місцях – немає сенсу. Чому я порівнюю з Донецьким аеропортом? Коли ми його полишили, протягом наступних років, до 2022 року ми чітко контролювали всі підходи до цього аеропорту, не дозволили ворогу його відновити і використовувати. Так само й тут: залишившись на панівних висотах у Лисичанську, ми би повністю контролювали весь Сіверськодонецьк і змогли би зберегти наші ресурси.
– Ризики є. У росіян ще зараз є спроможності. Вони прощупують нашу оборону і намагаються знайти слабкі місця. Далі вони кидають туди свої зусилля, щоби прорвати нашу оборону, створити оточення певних частин і підрозділів на території Донецької та Луганської областей та вийти на адміністративний кордон цих областей. Це мінімальне завдання, яке вони поставили перед собою.
Загроза така є. Але все буде залежати від нашої спроможності триматися, наносити відповідне вогневе ураження ворогу на тих ділянках, де він нам загрожує. А також – і від спроможності росіян наносити нам вогневе ураження.
Зараз іде вогнева боротьба між двома сторонами. І на жаль, в окремих моментах у нас ще немає такої вогневої переваги через відсутність потрібної кількості вогневих засобів – артилерійських та ракетних, а також боєприпасів до цих засобів.
Нагадаю, що величезну кількість боєприпасів ЗСУ було знищено в 2012 і 2013 роках, коли під виглядом утилізації щоденно “ліквідовувалися” десятки тисяч боєприпасів. Зараз це нам дається взнаки, бо це були наші стратегічні запаси на ведення будь-якої війни.
Люди, які віддавали тоді наказ, сьогодні не понесли відповідальності. Ми дуже підірвали наші ресурси в плані артилерійських стволів і це була величезна помилка. А, можливо, і не помилка, а диверсія на рівні державного керівництва ЗСУ на той час.
Схожа ситуація, коли зараз починають шукати, хто ж винен у тому, що ми так бездарно втратили величезну територію на півдні України:
Суспільство почало ставити питання…
– Зараз там тривають бої місцевого значення. Так, ми втрачаємо населені пункти. Але між тим казати, що це їхній великий успіх – поки що рано.
– 25 лютого я випадково потрапив в аеропорт “Жуляни” і побачив, що ніякого порядку та організації там немає. Люди, які там знаходяться, навіть не розуміють, що і як їм робити, і не було старшого. Тому я самостійно прийняв рішення та очолив оборону цього важливого стратегічного об’єкту. Це повітряні ворота Києва. Захоплення аеропорта “Жуляни” могло б призвести до того, що ми би втратили нашу столицю.
Був приклад захоплення аеропорту Гостомель. До речі, ще за рік до війни я розповідав, куди будуть направлені основні зусилля ворога щодо захоплення наших аеропортів. Вони в першу чергу захопили Гостомель, наступною ціллю могли бути “Жуляни” і, можливо, злітна смуга “Антонова” на Святошино.
Я мав непоганий досвід 2014 року, коли я обороняв Краматорський аеропорт разом зі своїми чудовими хлопцями, так само і тут у мене була чудова команда. Це люди не тільки зі Збройних сил – це були і прикордонники, нацгвардійці, добровольці, курсанти з Військового інституту Національного університету Шевченка, була невелика частина хлопців з президентського полку. Чудовий мікс всіх силовиків, які, виконуючи мої накази, зуміли в короткий час організувати і унеможливити бажання ворога висадити десант на території київського летовища.
– А були в них такі спроби?
– Кращий бій – той, що не відбувся. За рахунок того, що з перших днів ми унеможливили висадку росіян на злітно-посадковій смузі, надалі вони відмовились від таких планів. Їхня космічна та авіаційна розвідка, яка проводилася, чітко їм показала, що вони не зможуть її використати за призначенням.
Долетіти вони могли, а який сенс втратити величезну кількість особового складу? Коли вони зрозуміли, що не зможуть ні сісти, ні висадити своїх людей, бо їх тут чекають ті, хто зможе їм нанести максимальне ураження, вони відмовилися. Росіяни достатньо непогано обпеклися на гостомельскому аеродромі. А в “Жулянах” їх чекала значно більша кількість людей і значно краще підготовлених. Тому вони почали нарощувати свої зусилля на інших напрямках.
– Чомусь суспільство вважає, що у керівництва Збройних сил є якась чарівна паличка, махнувши якою вони зможуть все одночасно отримати. Будь-які процеси залежать від трьох показників – час, гроші та люди або ресурси. Кількість снарядів, яка нам потрібна, вираховується десятками та сотнями тисяч. Щоби їх привезти, потрібен не один ешелон і не одна сотня великих вантажівок.
Усе надходить згідно з тими планами, які зроблені. Багатьом хотілося, щоби це було значно більше і значно швидше. Але для того, мабуть, треба було би мати більшу кількість автомобільних доріг на території західних прикордонних областей України. І можливо, ще декілька гілок залізниці, “прошитих” під європейські стандарти. Тоді це можна було би пришвидшити.
Але ворог також слідкує за нами і буде наносити точкові ракетні удари по критичним об’єктам інфраструктури нашої держави. Вони це роблять щоденно. Вони намагаються підрізати невеликою кількістю, але дуже точними ударами нашу економічну і нашу військову спроможність.
– Повернемося до трьох показників – час, гроші та люди. Люди мусять бути навчені, мотивовані, озброєні та оснащені. У них мусить бути певна кількість необхідної техніки. Час – щоби підготувати цих людей та забезпечити. І гроші – щоби цей весь процес запустити.
По-друге, ми мусимо зупинити ворога і змусити його повністю відмовитися від бажання наступати на певних ділянках. Це, мабуть, один із основних елементів нашого успіху в запланованому контрнаступі.
Контрнаступ якраз може бути не на тих ділянках, про які всі говорять, а там, де ми зможемо досягнути нашого результату. Одне з основних завдань – це розсікти угруповання ворога на декілька частин. Тоді це збільшить і пришвидшить наші наступальні спроможності.
Це все потрібно робити. Але, на жаль, є деякі напрацювання. І я не бачу поки що нарощування роботи з населенням, тому що населення мусить мати значно більші оборонні навички. Мова йде не тільки про можливість надання першої медичної допомоги, а передусім про володіння зброєю. У нас у зброї мусять розбиратися не лише воєнні, а й цивільні, які в будь-який момент могли би ставати на захист наших міст.
– Потрібно розуміти, що підприємства оборонно-промислового комплексу наших західних партнерів працюють уже в три зміни, щоби забезпечити нашу потребу щодо ведення війни.
При цьому підприємства оборонно-промислового комплексу у своїй більшості в нас бездіяльні. А керівники “Укроборонпрому” продовжують отримувати непогані зарплатні і нічого не робити. Активність нашого оборонно-промислового комплексу значно менша, але ми продовжуємо просити: “Дайте нам…“
Вас попереджували про початок великої війни ще за півроку до її початку: чому ви нічого не зробити? Чому ви заморожували програми щодо нашого вітчизняного ракетного озброєння? Нагадаю, що на початку 2020 року завдяки журналістам було піднято питання, що програма “Вільха” і “Нептун” були заморожені.
У січні цього року голова Верховної ради Руслан Стефанчук сказав, що 50 мільярдів гривен для Збройних сил непотрібні. Тепер давайте порахуємо, скільки на цих 50 мільярдів ми могли би замовити наших тих самих “нептунів” та “вільх”?
Треба перестати жебракувати, а змусити поміняти команду і змусити, щоб ця команда запрацювала і давала щось і із власного виробництва. На жаль, безвідповідальність, непрофесійність і бездіяльність деяких керівників на рівні держави призвело до того, що ми маємо величезну площу втраченої території.
Ми розповідаємо, що ми всі тут б’ємося, але чому було допущено до того, що ми б’ємося? Мабуть, тому, що раніше ми значно послабили свій військовий потенціал. І це дозволило росіянам напасти на Україну.
– Давайте згадаємо, що Херсонщина розділена навпіл Дніпром. І більша частина Херсонщини знаходиться на Лівобережжі. Тому питання про швидке звільнення всієї Херсонщини поки що загалі не стоїть. Аби подолати Дніпро в районі Херсона чи на інших ділянках, а там ще також є Каховське водосховище – це кілометри водної перешкоди і це не буде швидко.
Тому поки що стоїть питання про звільнення частини Правобережної Херсонщини. Так, у нас є намагання звільнити Херсон. Побачимо, як воно буде. Не будемо поспішати і казати, що це буде завтра чи післязавтра. Це буде тоді, коли ми зможемо це зробити.
А що стосується звільнення Лівобережної Херсонщини, то це буде проходити вже після того, як ми звільнимо частину Запорізької області. Плани в нас глобальні. Але, знову ж таки, все впирається в “час”, “гроші” та “люди”. Крок за кроком ми йдемо до нашої Перемоги.
Або нас знищить Росія, або ми знищимо її на нашій території і відкинемо від наших кордонів. Бо якщо Росія програє війну Україні, вона ще залишиться як держава. Якщо ми програємо війну Росії, то ми перестанемо взагілі існувати як держава і нація.
– У нас є бажання його зруйнувати. Якщо висить рушниця під час вистави в театрі, то вона рано чи пізно мусить вистрілити. Питання до нашого режисера – коли вона мусить вистрілити. Режисер у нас один – Валерій Федорович Залужний. Він чітко знає, коли цей міст треба буде знищити і для чого знищити.
– Чи можемо ми звільнити Крим військовим шляхом в осяжній перспективі?
– Ми не можемо – ми мусимо його звільнити. Але для цього спочатку треба зупинити ворога і відкинути його від наших кордонів. А надалі обговорювати наші наступальні спроможності щодо Криму. Ось тоді, можливо, і постане питання щодо моста. Чи ми залишимо шпаринку, через яку побіжать російські щури на територію Кубані? Чи ми змусимо їх оборонятися до останнього? Але щур, загнаний в кут, буде гризтися і битися значно сильніше, ніж коли в нього залишиться ця шпаринка. Давайте подумаємо про це. Може, варто залишити їм цю шпаринку, щоби вони швидше втекли з Криму?
– Росіяни використовують “Придністровський плацдарм” для того, щоби ми там тримали свої певні сили і засоби: щоб розтягнути наші сили. Імітація наступу можлива, але великий наступ тільки силами самого Придністров’я неможливий. А от в комплексі з десантами з боку Криму – так це цілком можливо.
– Елемент дипломатії до нас уже прилітав і вмовляв до перемовин з Путіним. Потрібно дякувати Борису Джонсону, що він це чітко все відсік і показав, що Великобританія завжди буде поряд з Україною і буде допомагати нам воювати. Керівництво Збройних сил Великобританії чітко сказало, що вони готуються до великої континентальної війни. Це чіткий посил для росіян та всіх інших, що Великобританія не залишить Україну.
Але не треба розслаблятися і думати, що за нас хтось буде воювати. У першу чергу воювати мусимо ми. Той прошарок воїнів, який зараз є, треба нарощувати. Ці люди, які зараз у тилу, мають розуміти, що все одно час прийде і їм треба готуватися, тренуватися та вчитися стріляти. Мусить бути спеціальна державна програма. Навіть ранкова зарядка громадян України мусить відбуватися з елементами тактичних прийомів.
– Для мене закінчення війни – це коли ми звільнимо всі наші території і зможемо випити каву в Феодосії.
Кореспондент РБК-Україна Уляна Безпалько.
З повним текстом інтерв’ю Генерала Сергія Кривоноса РБК-Україна, ви можете ознайомитись, перейшовши за посиланням:
https://www.rbc.ua/ukr/news/novyy-posol-ssha-ukraine-bridzhit-brink-prinyala-1656387769.html
В умовах “Воєнного стану” можливе здійснення військовим командуванням примусове відчуження (реквізиція) майна (в тому числі і автомобіля), що перебуває у приватній власності громадян України, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.353 Цивільного кодексу України, ст.8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (ВВР, 2021, № 41, ст.339 – введено в дію з 01.01.2022) та ст.3 Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану” (від 17.05.2012 р., № 4765-VI).
1) відчуження майна приватних осіб може здійснюватися виключно на оплатній основі, з попереднім або наступним відшкодуванням його вартості. Безоплатне вилучення стосується лише майна державної власності (ст.1 та 9 Закону України від 17.05.2012 р., № 4765-VI).
2) Рішення може прийматися виключно вищим командуванням Збройних сил України або окремо визначених їх підрозділів (ст.3 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану”) та за погодженням з державною адміністрацією. Без погодження допускається ухвалення рішення лише у місцях бойового зіткнення (ст.4 Закону №4765).
Примітка: Начальник патруля, старший вартовий, командир загону територіальної оборони, тощо, не наділені таким правом.
3) Реквізиція здійснюється з чітким документальним оформленням правочину. Момент вилучення засвідчується підписанням акта встановленого зразка із зазначенням підстав, ознак майна, розміру виплаченої компенсації, тощо (ст.7 Закону України №4765).
4) Перед відчуженням здійснюється оцінка ринкової вартості майна, оригінал висновку про яку надається власнику. Розмір оцінки може бути оскаржено в суді (ст.8 Закону України №4765).
Українська влада не ставить за мету тотальне позбавлення майна українців. Подібне можливо лише у виняткових випадках.
Наміри осіб по вилученню авто з порушенням однієї з чотирьох перелічених умов є незаконними. Такі дії не відображають політичного курсу держави та з боку її службовців вчинятися не можуть.
Водночас українська держава не в змозі гарантувати належну поведінку членів воєнізованих формувань противника та окремих осіб. За таких умов дії “осіб-ініціаторів” є самовільними, а застосування примусу підпадає під дію Кримінального Кодексу в залежності від обставин скоєного злочину.
Якщо ситуація із вилученням майна все ж таки мала місце, варто прослідкувати за дотриманням ЧОТИРЬОХ описаних умов. Зокрема ретельну увагу слід приділити оформленню акта “Про примусове відчуження майна”. Примірник акта та висновку про оцінку варто зберігати у себе для отримання компенсації або повернення майна у майбутньому. Після припинення військового стану питання вирішується через військовий комісаріат.
Володимир Приходько, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС.
Конституція України — Основний Закон України, був ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набрала чинності з дня її прийняття. На згадку про прийняття Конституції в Україні щорічно 28 червня святкують державне свято — День Конституції України.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
“Я мрію про те, щоб люди це пам’ятали, щоб це не забулося…”, – Богдан Кривицький, командир взводу 95 ОДШБр (26.10.1995-25.05.2022).
Сьогодні кращі із кращих віддають життя за Україну.
Ціна нашої свободи дуже висока.
Пам’ятаймо про це!
Учора українські штурмовики Су-25 та бомбардувальники Су-24м здійснили до двадцяти групових бойових вильотів та скоротили чисельність російських загарбників. “Внаслідок авіаційних ударів вражено склад боєприпасів, позиції двох батальйонно-тактичних груп окупантів, знищено кілька десятків бойової броньованої техніки та живу силу ворога”, – повідомили в Командуванні.
У містечку Перевальськ (Луганська область) підрозділи ЗСУ влучили в розташування військової частини російських окупантів. Місцеві жителі повідомляють, що там зараз дуже багато поранених російських солдат. У “ЛНР” заявили, що “українські війська вперше завдали удару по місту Перевальськ з американської РСЗВ HIMARS”.
За інформацією Генштабу ЗСУ загальні втрати рашистів від початку повномасштабного вторгнення в Україну склали:
Рада безпеки ООН зібрала термінове засідання через ракетний удар рашистів по торгівельному центру (ТЦ) в Кременчуку, повідомив постійний представник України Сергій Кислиця. Засідання розпочалося о 22:00 за київським часом. Речник Генсека ООН Стефан Дюжаррік на прес-брифінгу в понеділок назвав ракетний обстріл жахливим. За його словами, в ООН стурбовані посиленням бойових дій, яке спостерігається в останні дні, повідомив власний кореспондент Укрінформу у Нью-Йорку.
Президент РФ Володимир Путін дав вказівку завдавати ударів по цивільним об’єктам в Україні. Ракетний обстріл торгового центру в Кременчуці є прикладом її виконання. “За 2 дні російські військові злочинці випустили близько 100 крилатих ракет, які вбивають мирних мешканців”, – заявив голова МВС Денис Монастирський.
Станом на 28 червня 2022 року Росія вже застосувала проти України майже 2.800 крилатих ракет різних типів. Кількість авіабомб та снарядів реактивної артилерії, що б’ють по українських містах, просто не рахується – їх сотні тисяч за чотири місяці. За минулі вихідні рашисти випустили Україною від 60 до 80 ракет на загальну суму близько $200 млн, повідомило Forbes. Це не що інше, ніж терор.
Під час вечірнього звернення Володимир Зеленський сказав: “Російська держава стала найбільшою терористичною організацією Світу. Це факт. І це має бути юридичний факт. І кожен у Світі має знати, що купувати чи перевозити російську нафту, зберігати зв’язки з російськими банками, платити податки російській державі – це фінасувати терористів.”
“Російська сторона не має жодного відношення до події в Кременчуці і сприятиме нашим українським колегам у розслідуванні та пошуку винних пожежі в торговому центрі”, – заявив російський “сумний коняка” Лавров.
Але у Міноборони РФ інша версія подій: «Удар у Кременчуці був завданий високоточною зброєю по ангарах ВСУ з озброєнням і боєприпасами, що надійшли від Заходу. Пожежа в торговому центрі, що не функціонував, сталася через детонацію боєприпасів, що зберігалися поруч на заводі».
InformNapalm оприлюднили інформацію про росіян, які можуть бути причетними до цього воєнного злочину: імена, фото, посади та відео військових злочинців.
Вчора з’явилась інформація в соцмережах, що “у зв’язку із зростанням вартості оренди працівникам ТЦ “Амстор” дали вказівку під час оголошення сигналу “Повітряна тривога” не залишати робочі місця і продовжувати працювати”.
Сьогодні вранці у Кременчук приїхала Генеральна прокурорка України Ірина Венекдиктова. “Перевіряємо інформацію, щодо того, що люди не ходили до укриття під час тривоги і продовжували працювати. Треба зберігати життя людей. Правила не просто так робились”, – зазначила Генеральна прокурорка.
36 людей вважаються зниклими безвісти після ракетного удару по ТРЦ у Кременчуці, – голова Полтавської ОДА Дмитро Лунін. Розбір завалів продовжується. Усю ніч там працювали понад тисячу людей – рятувальники, поліцейські, медики та волонтери. Станом на ранок, 28 червня 2022 року, 59 людей звернулися за допомогою, 25 з них було госпіталізовано, 18 людей загинуло.
“Встановлювати будуть не тіла, а частини тіл. Це жахливо. Я щойно бачив тулуб з відірваними руками. Від будівлі залишився лише каркас, розміром із футбольне поле”, – розповів про побачене на місці трагедії кореспондент ABC News Джеймс Лонгмен.
Станом на ранок 28 червня внаслідок ракетного обстрілу ТЦ “Амстор” у Кременчуці 36 осіб вважаються зниклими безвісти.
28 червня на території Полтавщини оголошено Днем жалоби.
У Кременчуці оголошено триденну жалобу.
Сьогодні, 28 червня 2022 року, триває 125 доба героїчного протистояння російському воєнному вторгненню. Ситуація на фронті продовжує залишатись складною.
На Волинському та Поліському напрямках в збройних силах Республіки Білорусь відзначається проведення планового тренування зі зв’язку з залученням вузлів зв’язку пунктів управління, інформує пресслужба Генштабу ЗСУ.
Генерал ЗСУ Сергій Кривонос вважає, що саме зараз є велика загроза нападу на Україну з території Білорусі. “Росіяни зараз посилено “обробляють” політичне керівництво країни. Плюс вони досить жорстко контролюють настрої у білоруській армії. Вони там зараз мають практично у кожному підрозділі своїх офіцерів-кураторів, які чітко відстежують настрої. Також вони проводять додаткову пропаганду, щоби виправдати свої наміри” щодо вторгнення на наші землі”, – заявив Кривонос .
На Сіверському напрямку агресор обстріляв із ствольної та реактивної артилерії н.п. Покровка, Старикове, Порозок та Верхня Пожня Сумської області. Провів повітряну розвідку позицій наших військ БпЛА типу “Орлан-10” у прикордонних районах Чернігівської області.
На Харківському напрямку ворог завдав авіаудару в районі населеного пункту Явірське та обстріляв з артилерії елементи інфраструктури в районах населених пунктів Харків, Руська Лозова, Старий Салтів, Перемога, Чепіль та Мілова.
На Південнобузькому напрямку противник основні зусилля зосереджує на утриманні раніше зайнятих рубежів, недопущенні проведення нашими військами контрнаступальних дій у Херсонській та Миколаївській областях.
Сьогодні вдень рашистські нелюди завдали ударів ракетами по торгівельному центру “Амстор” в Кременчуці. В момент завдання ракетного удару в терцентрі було близько тисячі людей.
Жодної небезпеки для російської армії чи Російської Федерації, жодної стратегічної цінності ТРЦ не представляв. Кременчужани просто хотіли жити нормальним життям, а це так злить російських окупантів.
А це реакція “російської спільноти” на дії рашистської армії (І не говоріть, що це тільки Путін винен!…)
Український доларовий мільярдер Рінат Ахметов подав позов проти Російської Федерації до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Рінат Леонідович Ахметов, власник підприємств на Донбасі, в тому числі і знаменитого металургійного заводу «Азовсталь», знищеного рашистами, вимагає від РФії компенсації збитків, які становлять кілька десятків мільярдів доларів США.
«Зло не може залишатися безкарним. Злочини Росії проти України та кожного українця кричущі. Винні мають за це понести покарання. Мною, за допомогою найкращих українських та американських юристів, подано скаргу до ЄСПЛ щодо відшкодування збитків. Цей позов є однією з перших міжнародних юридичних дій проти Росії», — заявив Ахметов.
Інтереси українського доларового мільярдера представляє міжнародна юридична фірма “Covington & Burling LLP”. На відміну від позову “країни-до-країни”, позов від “приватної особи до країни” у ЄСПЛ розглядають набагато швидше. Схоже, що у Ріната Леонідовича є реальний шанс виграти позов.
“Позов Ахметова” створює надзвичайно довготривалий і фінансово затратний для РФії прецедент. Враховуючи розміри знищеного та вкраденого рашистами на окупованих територіях України, у випадку позитивного рішення суду, його приклад неодмінно наслідують інші приватні підприємці та фізичні особи. Фінансові наслідки агресії і мародерства “російський народ” відчуватиме не одне десятиліття після закінчення війни.
Василина Нещеретна, “НОВА: новини ветеранів АТО/ООС”.
