1 листопада у столиці пройде перший ветеранський форум «Ветерани. Бізнес. Економіка» — подія, що об’єднає партнерів, роботодавців, ветеранів і ветеранок, які розвивають українську економіку та створюють зміни разом.
Про це повідомили у Мінветеранів.
Форум стане майданчиком для живого діалогу між державою, бізнесом і ветеранською спільнотою. Учасники говоритимуть про перші результати співпраці, історії успіху, а також про кращі практики ветеранського підприємництва та працевлаштування.
Дата проведення обрана невипадково — саме 1 листопада 2024 року були представлені Принципи бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок, ініціатива, створена Starlight Media за експертної підтримки Veteran Hub, у партнерстві з Forbes Ukraine та за підтримки Міністерства у справах ветеранів України.
Під час форуму обговорюватимуть:
результати першого року спільноти підписантів Принципів;
ефективні моделі ветеранського підприємництва, працевлаштування та корпоративної соціальної відповідальності;
механізми державної підтримки ветеранських бізнесів;
роль бізнесу у відновленні країни через створення можливостей для Захисників і Захисниць.
Серед спікерів — керівники великих компаній, ветерани та ветеранки, які започаткували власні успішні бізнеси, народні депутати, а також представники міністерств і відомств.
У програмі форуму:
панельні дискусії про можливості для ветеранського бізнесу, працевлаштування та державну політику;
public talk «Успішне працевлаштування» — реальні історії адаптації ветеранів у цивільному житті;
презентація дослідження «Покращення кар’єрних шляхів та адаптація українських ветеранів до цивільного працевлаштування»;
networking-зона для знайомств і партнерств між ветеранами-підприємцями.
Захід відбудеться 1 листопада 2025 року в Києві. Адресу проведення повідомлять учасникам, які пройдуть попередню реєстрацію. Реєстрація відкрита до 18:00 31 жовтня за посиланням.
Ярмарок вакансій “Нові можливості після служби” з елементами воркшопу відбудеться у Кропивницькому 7 листопада. До участі запрошуються ветерани, ветеранки та члени їхніх родин, які шукають роботу, хочуть навчатися, відкрити власну справу або дізнатися про державні програми підтримки.
Також планується проведення панельних дискусій з питань ветеранського підприємництва, навчання та інших можливостей для ветеранів, а також неформальне спілкування з учасниками ярмарку.
Ярмарок організовує Міжнародна організація з міграції (МОМ) в Україні за підтримки ЄС, у співпраці з Міністерством у справах ветеранів, Кіровоградською ОВА, Кропивницькою міською радою та обласним центром зайнятості.
Терапевтичний сад на ВДНГ у Києві став першим в Україні простором, створеним для психологічної та фізичної реабілітації військових. Проєкт поєднує природну терапію з сучасним урбаністичним підходом, допомагаючи ветеранам відновити сили та повернутися до повноцінного життя.
Про це в ефірі «Армія FM»розповілаВікторія Тітова, директорка урбан-бюро Big City Lab.
Що таке урбан-бюро і чим воно займається
«Усі знають, хто такі архітектори, — вони проєктують будівлі. А ми, урбаністи, працюємо ширше. Ми плануємо міста, створюємо громадські простори й формуємо середовище, яке впливає на якість життя людей», — пояснила Вікторія Тітова.
Команда Big City Lab реалізує не лише терапевтичний сад, а й інші міські проєкти.
«Ми дуже пишаємося Urban Park, який у 2021 році відкрився на ВДНГ. Там багато спортивних майданчиків, проходять забіги, фестивалі вуличної культури й інші події, що об’єднують людей», — додала вона.
Як виникла ідея терапевтичних садів
«Ідея терапевтичних садів має понад сто років історії. Вона з’явилася після Першої світової війни у Скандинавії, де шукали способи допомогти людям, які пережили травми. Згодом ця концепція розвинулася у США — там понад 600 таких садів працюють при госпіталях», — розповіла директорка Big City Lab.
За її словами, сади стали невіддільною частиною програм відновлення:
«Це місця, де людина може не просто лікуватися, а й повернутися до життя, спілкування й внутрішнього спокою».
Як створювали терапевтичний сад на ВДНГ
Робота над київським терапевтичним садом тривала понад рік.
«Якщо говорити про сам процес будівництва — це три місяці. Але перед цим ми рік вивчали ідею, консультувалися з ерготерапевтами, психотерапевтами, біологами, ландшафтними архітекторами, військовими й їхніми родинами. Ми проводили фокус-групи, опитування, тестували різні формати», — пояснила Тітова.
Після досліджень команда три місяці розробляла проєкт і ще три — реалізовувала його на території ВДНГ.
Які зони передбачені у саду
Простір терапевтичного саду поділений на кілька функціональних зон, кожна з яких виконує свою роль у процесі реабілітації:
Садотерапія — ділянка для роботи з рослинами, що допомагає відновити дрібну моторику й повернути відчуття контролю над власним життям.
Зона спорту — із різними покриттями для відновлення рухових функцій, стрільбою з лука та грою в петанк.
Зона тілесних практик — для йоги, саундхілінгу та релаксаційних занять, що не потребують спеціального обладнання.
«Коло тепла» — місце для розмов біля вогнища, оточене зеленими кущами, де можна проводити приватні бесіди з терапевтом або друзями.
Сила терапії через природу
«Коли людина пережила важку травму, часто здається, що вона втратила контроль над своїм життям. А коли ти садиш зернятко, поливаєш його, бачиш, як воно проростає, — це повертає віру у власні сили», — наголосила Вікторія Тітова.
За її словами, саме робота з природою допомагає ветеранам відчути стабільність і спокій, необхідні для психологічного відновлення.
Довідково
Проєкт реалізовано Big City Lab спільно з партнерами ВДНГ.
Сад створено на основі принципів терапевтичного ландшафтного дизайну.
Простір відкритий для ветеранів, їхніх родин і всіх охочих долучитися до занять з реабілітації.
У столиці стартував соціальний проєкт, що має на меті покращити доступ до якісної медичної реабілітації для військових і цивільних пацієнтів. Команда Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району ініціювала створення кабінету медичної реабілітації. де надаватимуть послуги для дітей з інвалідністю, людей після травм і поранень, пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату, а також для ветеранів, які повернулися з фронту.
За даними Центру, у Подільському районі проживає понад 7 тисяч ветеранів, багато з яких досі не мають доступу до повноцінної медичної допомоги. Загалом заклад обслуговує близько 130 тисяч пацієнтів, тож потреба у якісних реабілітаційних послугах є надзвичайно високою.
Ініціатива реалізується через платформу соціального краудфандингу «Соціальна країна». Особливість цього механізму полягає в тому, що саме громада визначає актуальність проєкту шляхом голосування. Після підтримки ініціативи з’являється можливість отримати грантове фінансування.
«Ми прагнемо створити сучасний простір для реабілітації, який відповідатиме реальним потребам людей. І робимо це разом із громадою, адже саме мешканці нашого району найкраще розуміють, що їм потрібно», — зазначили у Центрі.
Проєкт передбачає ремонт приміщення, облаштування безбар’єрного доступу, закупівлю обладнання для фізичної та медичної реабілітації, а також створення комфортного простору для пацієнтів. Усі послуги в новому кабінеті будуть безоплатними для відвідувачів поліклініки.
Медики підкреслюють, що головна мета ініціативи — не лише фізичне відновлення, а й повернення пацієнтів до активного життя, роботи та навчання.
Щоб підтримати ініціативу, жителі Києва можуть проголосувати за проєкт “Кабінет медичної реабілітації у Центрі первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району Києва” на платформі “Соціальна країна”.
Результати голосування визначать, чи отримає медичний центр грантову підтримку для реалізації цього соціально важливого проекту.
У Рівному готують до показу унікальну документальну виставу «Я не покинув Україну». Особливість її полягає у тому, що в основі — реальні історії учасників бойових дій. Вони відверто розповідають про своє дитинство, шлях до війни та досвід, який назавжди змінив їх самих та країну. Глядачі почують особисті сповіді людей, які пройшли крізь найважчі випробування, але зберегли людяність і гідність. Прем’єра відбудеться 9 листопада о 18:00 на малій сцені Рівненського академічного українського музично-драматичного театру.
Режисером-постановником виступила естонська режисерка Мерла Карузо. Вистава створена спеціально для участі у фестивалі документального театру «Vabadus» («Свободи»), який відбудеться в естонській Нарві. Таким чином, історії українських захисників будуть почуті в символічному місці біля кордону із країною-агресором.
«Це театр правди, де слово і присутність мають справжню силу. Це свідчення покоління, що боронить свободу», — йдеться в анонсі події.
Учасники бойових дій, що задіяні у виставі: Андрій Усач, Вікторія Шинкаренко та Дмитро Полов’ян.
Для військових повернення до цивільного життя — це початок нового етапу, в якому треба шукати нові можливості та цілі. В Україні на сьогодні налічується понад 1,2 мільйона ветеранів, більшість з них вже повертаються на ринок праці. Але знайти роботу з гідними умовами та зарплатою є одним з основних викликів для ветеранів після складних поранень, зокрема, втрати кінцівок.
30 жовтня в центрі ортезування та протезування MCOP Україна відбудеться відкрита дискусія та воркшоп на тему “Життя після поранення: як знайти нові сенси у роботі. Практичні поради та реальні кейси” в межах щомісячної групи підтримки для пацієнтів. На зустріч запрошуються ветерани після поранень та втрати кінцівок, та їхні родини.
ПРО ПОДІЮ
З нагоди Всесвітнього дня життя хочемо наголосити, що після поранення та втрати кінцівки життя не закінчується і не стає на паузу. Воно починає інший цикл — з підтримкою, вірою в себе, новими цінностями та метою.
Одним з основних аспектів комфортного та повноцінного життя є можливість влаштуватися на роботу. Якісне протезування та адаптація відкриває такі горизонти для ветеранів, які пережили ампутацію. Щоб підтримати захисників, які зараз у пошуку самореалізації у цивільному житті, MCOP Україна ініціює відкриту лекцію-дискусію + воркшоп на тему “Життя після поранення: як знайти нові сенси у роботі. Практичні поради та реальні кейси”.
Своїм особистим досвідом із захисниками поділиться ветеран 3 ОШБр – Гліб Кравченко. Після поранення та втрати нижньої кінцівки, завдяки високотехнологічному протезуванню, захисник зміг повернутися до роботи, і нині — він керівник відділу рекрутингу в miltech-компанії — Airlogix. Гліб розповість, чому ветеран – це цінний працівник з унікальними навичками, досвідом та відповідальністю.
Також серед спікерів:
Андрій Петрук, директор центру протезування MCOP Україна.
Альона Скорзова, заступник директора Департаменту реалізації політики зайнятості Державної служби зайнятості
Олена Ніколаєнко, президентка фонду Future for Ukraine у США.
Модеруватиме дискусію український телеведучий, ведучий Новини.LIVE — Павло Ковальчук.
Під час дискусії обговорять наступне:
як повернутися до цивільної роботи після війська та поранення; як відновити впевненість після поранення та втрати кінцівки;
як опанувати нову професію, почати з нуля та де шукати навчання\курси;
що чекає на ветеранів на ринку праці? Які є вакансії та яку винагороду пропонують?
які існують державні програми для підтримки ветеранів у поверненні до роботи;
як отримати державну підтримку у працевлаштуванні;
на скільки бізнес готовий приймати на роботу ветеранів після поранення та що вже роблять компанії, аби бути ветеран-френдлі.
Також по завершенню лекційної частини на ветеранів чекає практична частина — воркшоп, на якому учасники дізнаються, як скласти привабливе для роботодавців резюме, навіть якщо немає жодного досвіду окрім військового.
Для ветеранів участь у заході безоплатна! Попередня реєстрація обов’язкова, через гугл-форму — АНКЕТА РЕЄСТРАЦІЇ
Також можлива реєстрація за телефоном +380979745996, адміністратор MCOP Україна Владислав.
Дата та час проведення: 30.10.2025 року, початок о 15:00.
Акредитація для ЗМІ: 097 698 53 13 Олена, або в Телеграм @MCOP_Ukraine_Press
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА:
Центр MCOP понад 20 років забезпечує високотехнологічне протезування та програму адаптації для людей з втраченими кінцівками, щоб допомогти повернути рух, впевненість та опори у житті після ампутації. Від початку повномасштабної війни MCOP забезпечив протезування та відновлення у своїх центрах в США для майже 100 українських захисників зі складними випадками ампутацій. З березня центр розпочав свою роботу й в Україні у тестовому режимі. Завдяки допомозі фахівців MCOP українські ветерани змогли повернутися до звичного життя, хобі, знайти роботу та створити сім’ю.
Окрім протезування та відновлення у центрі MCOP Україна проводяться щомісячні безоплатні групи підтримки для ветеранів з втраченими кінцівками. Зустрічі проходять у форматі лекції та можуть поєднуватися зі спортивними розвагами. Ветерани з втраченими кінцівками спілкуються на теми, що турбують, отримують корисну інформацію та підтримку спільноти, а також беруть участь в адаптивних спортивних заходах (сапбординг, вейкбординг, лижі тощо). Такі групи підтримки для ветеранів у MCOP Україна є відкритим майданчиком для різних форматів заходів, покликаних допомогти нашим захисникам, які втратили кінцівки у ході війни.
Військовий Олексій Дернов зміг подолати усі виклики після поранення та повернутися до повноцінного життя. Вже за рік після втрати руки, важких травм ніг і тривалої реабілітації він здійснив свою мрію — пробіг дистанцію в 10 км. А ще зіграв свій перший діджей сет, повернувся до улюблених занять середньовічним боєм, займається благодійністю, живе активно та відкритий до нового досвіду.
“Я заздрив усім, хто міг бігати. Бо сам провів місяці прикутим до ліжка, а потім пересувався на кріслі колісному перш ніж зміг ставати на ноги та робити хоч якісь кроки”, — пригадує Олексій перші місяці після того, як у важкому стані та з ампутованою правою рукою потрапив до госпіталю в Запоріжжі.
Історія поранення
Це був червень 2023. Військовослужбовець 37-ї окремої бригади морської піхоти Олексій Дернов, повернувшись з навчань в Британії, отримує наказ — разом з побратимами штурмувати ворожі позиції на Донецькому напрямку.
“Умови були дуже складні, без попередньої розвідки ми бігли під обстрілами та ворожим наглядом 4 кілометри. Багато хто з нас одразу отримав кульове поранення, решта продовжували відстрілюватися. Але кілометр землі ми таки зачистили”, — розповідає захисник.
Ворожа куля зачепила й Олексія — поранила праве плече. Коли його підрозділ відступав на евакуацію — прилетіла міна. “Я буквально два метри не встиг до дерева добігти”, — останнє, що пригадує чоловік з того бойового виходу.
Прийшов до тями військовий вже у госпіталі в Запоріжжі без руки. Кістки та м’язи дуже посікло осколками, тому кінцівку довелося ампутувати вище ліктя.
“Мені ще й ногу хотіли ампутувати. Турнікет стояв понад 7 годин і нога увесь цей час була без кровообігу. Але я почав вередувати. Сказав, не дам різати ногу (сміється)”.
Реабілітація та протезування
До поранення Олексій жив активно, багато бігав та займався середньовічними боєм — вид спорту, де учасники в історичних обладунках змагаються в поєдинках із використанням сталевої не нагостреної зброї. Опинитися раптово прикутим до ліжка було справжнім вироком для чоловіка.
“Поранення були всюди: руки немає, ноги побиті, шлунок порізаний, осколок у печінці. Усе це тисне… Ще й побратим загинув. Тоді я 24/7 був під крапельницями, багато ліків, постійно щось боліло. Було й таке, що сльози самі по собі текли… Але більше не через свій стан — через втрату друга.»
Реабілітація, поступові фізичні навантаження та сила волі Олексія принесли результати. Вперше ставши на доріжку, щоб знову навчитися ходити, захисник пройшов 30 метрів замість 5, наступного разу — 400, 500 і скоро почав ходити самостійно. Каже, доля йому подарувала ще один шанс на життя, і він не може провести його лежачи в ліжку.
Відновивши мобільність, Олексій почав шукати можливості протезування, адже складний випадок ампутації — потребував високої експертизи та технологій. Так, військовий став учасником програми від фонду Future for Ukraine та поїхав на протезування у США до провідного міжнародного центру Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP).
Протезування у MCOP — нові можливості для життя після ампутації
Центр MCOP працює вже понад 20 років, з яких 18 — був офіційним підрядником Міністерства оборони США у протезуванні американських ветеранів Іраку та Афганістану. Тут є та необхідна експертиза та перевірені роками протоколи роботи з високими ампутаціями, яких, на жаль, зазнають тисячі наших захисників.
Програма протезування та відновлення у центрі розрахована на 4-6 тижнів, залежно від складності. Протезист та реабілітолог працюють у парі, щоб максимально налаштовувати протез під потреби пацієнта. Інтенсивні тренування з фізичними терапевтами, холістичний підхід з турботою про людину та програма адаптації до реального життя з протезом дозволяють пацієнтам MCOP робити впевнені кроки вже в перший тиждень лікування.
Олексій повернувся з Америки з сучасним протезом та впевненими навичками, як ним користуватися у побуті. І це мотивувало його знову повернутися до активного життя, яке було в нього до поранення. І навіть більше.
Спочатку ветеран відновив свої улюблені тренування з середньовічного бою, поєднуючи із заняттям спортом, пробував свої сили у важкій атлетиці. А згодом — двічі взяв участь у забігу для ветеранів з втраченими кінцівками — Go to the Future, який щорічно відбувається в Києві.
“Це була моя перша пробіжка після поранення на 3 км, було важко, але підтримка була потужна. Наступного року я пробіг аж 5 км, і вже на фініші поставив собі нову ціль — 10 км. Тому і взяв упор на біг та витривалість. Мені це подобається, відчуваю себе вільним, коли біжу.”
Дофамінова реакція на власні успіхи Олексія допомагала йому відкриватися та пробувати щось нове. У Олексія була ще одна маленька мрія — він хотів спробувати себе діджеєм. І якось ветерану запропонували навчитися діджеїнгу та зіграти свій перший сет для учасників благодійному забігу “Go to the Future – 2025”.
А кілька тижнів тому Олексій зумів здійснити те, про що мріяв з тих часів, коли лежав прикутий до ліжка — подолав дистанцію в 10 км. Ветеран зізнається, що його ліва нога так і не відновилася повністю після поранення: пошкоджений нерв позбавив стопу чутливості та стабільності. Та і відсутність руки не допомагає у спорті. Але досягти таких результатів він зумів лише завдяки наполегливій роботі над власним тілом.
Протезування, що повертає до повноцінного життя, тепер і в Україні
Віднедавна центр MCOP відкрив (поки у тестовому режимі) своє представництво в Києві, щоб забезпечувати українцям високотехнологічне протезування та відновлення не за тисячі кілометрів, а вдома. Для пацієнтів, які протезувалися в американському центрі, це можливість проходити регулярні чекапи, відвідувати безоплатні групи підтримки для ветеранів з втраченими кінцівками та отримувати необхідну підтримку спільноти після ампутації.
«Втрата кінцівки змінює не лише тіло, а й сприйняття себе. Щоб людина могла повноцінно жити з протезом, вона має відчувати контроль над кожним рухом. Коли рух стає природним і комфортним, мозок починає сприймати протез як власну кінцівку. У цьому прогресі ключовими є професійна підтримка поруч та готовність пацієнта працювати над собою», — коментує Андрій Петрук, директор MCOP Україна.
Програма адаптації після отримання протеза
Протез – це інструмент, який дає змогу людині відновити втрачену мобільність. Втім щоб опанувати його – потрібна командна робота, мотивація та віра у власні сили. Тому у центрі MCOP Україна діє спеціально розроблена програма адаптації та оптимізації під час та після протезування.
«Коли пацієнт робить перший крок чи впевнений рух з протезом — він починає вірити в себе. Я не змушую рухатися, я нагадую, навіщо це. У кожній такій спробі залучені не лише м’язи чи техніка, а цілий шлях людини до себе. У MCOP Україна ми працюємо як одна система підтримки — терапевт, протезист, технік, менеджер, ментор, пацієнт і його родина. Жоден із нас не зробить дива сам. Саме завдяки такій системній роботі люди повертають контроль над тілом і життям», – Вероніка Кравченко, фізичний терапевт у MCOP Україна.
За словами ветерана Олексія Дернова, протезна підтримка має бути доступною впродовж усього життя. При активному користуванні, як у його випадку, деталі протеза зношуються, а тіло поступово змінюється, тому своєчасний доступ до кваліфікованої допомоги суттєво полегшує повсякденне життя. Захисник розповідає, що відкрив для себе нове захоплення, яке може стати джерелом доходу — демонтаж і збирання меблів.А з новою біонічною кистю, яку Олексій нещодавно отримав в межах навчання для протезистів у центрі MCOP Україна, такі робочі процеси виконувати значно легше.
“Мене дуже мотивує, коли я пробую щось нове робити з протезом і мені вдається. Вже вкотре переконуюсь: наші обмеження частіше живуть в голові, а не в тілі”,, — нагадує Олексій Дернов.
Кабінет Міністрів України схвалив проєкт постанови “Деякі питання реалізації експериментального проєкту щодо надання послуг з довготривалого медичного догляду окремим категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”. Це спільний проєкт Мінветеранів, МОЗ та НСЗУ, який має на меті розширення спроможностей закладів охорони здоров’я при наданні послуг з довготривалого медичного догляду для ветеранів і ветеранок, які внаслідок поранень, травм або тяжких захворювань потребують постійної медичної, реабілітаційної та соціальної підтримки.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Як йдеться у дописі, довготривалий медичний догляд — це про підтримку, яка не закінчується після лікування, а про можливість жити повноцінно, отримуючи необхідну допомогу протягом усього періоду, коли вона потрібна.
Рішення Уряду створює передумови для нової моделі державної підтримки — системної, довготривалої і заснованої на повазі, наголосили у Мінветеранів.
Послуги довготривалого медичного догляду надаватимуться тим пацієнтам, функціональний стан яких за шкалою Бартела становить 30 балів і менше.
Вартість послуг залежатимуть від рівня функціонального стану:
для пацієнтів із високою залежністю (20 балів або менше) — 5 452,52 грн;
для пацієнтів із помірною залежністю (21–30 балів) — 3 484,30 грн.
Програма передбачає комплекс заходів із забезпечення належного рівня допомоги ветеранам і ветеранкам, зокрема:
проведення первинної оцінки функціонального стану пацієнта за шкалами Бартела й Карновського;
спостереження та супровід пацієнта з урахуванням стану здоров’я;
щоденний нагляд, контроль прийому ліків, профілактику ускладнень;
забезпечення гігієни, збалансованого харчування та спеціального ентерального раціону;
проведення підтримуючої реабілітації, психологічної й соціальної підтримки;
навчання родичів або опікунів навичкам домашнього догляду.
Як зазначили у відомстві, реалізація проєкту спрямована на формування нової моделі безперервного догляду за ветеранами, які мають наслідки поранень або захворювань, та на забезпечення доступу до належних медичних, реабілітаційних і соціальних послуг.
Депутатка Рівненської міської ради Катерина Марчук обурилася роботою місцевої агенції журналістських розслідувань «Четверта влада» та дорікнула, що їхній працівник має «довідку з психлікарні» і «для фронту не годиться, а ходить здоровий». Журналіст і ветеран АТО Сергій Турович впевнений, що мова йшла саме про нього і заявив, що чекає вибачень.
Приводом для коментаря Катерини Марчук стало розслідування «Четвертої влади», яке стосувалося можливого піару виконувача обов’язків міського голови Рівного Віктора Шакирзяна через його благодійний фонд та громадську організацію «Рівне Разом».
Як заявив Турович, політикиня «послала в армію» саме його. Чоловік опублікував допис у своїй колонці, у якому зазначив, що висловлювання Марчук принизили не лише його, а й усю ветеранську спільноту та людей із ментальними розладами.
«Катерино, ви, безперечно, – статечна людина і членкиня суспільства. Тому, напевно, хотіли сказати щось дотепне. Але у вас не вийшло. Вийшло чомусь, як ви кажете, «ГАНЬБИЩЕ». Примудритись одночасно наїхати і на ветеранську спільноту, й на користувачів психіатричної допомоги – це треба вміти», — наголосив Турович.
За словами ветерана, він служив у зоні АТО у 2015–2016 роках, а пізніше неодноразово виїжджав на ротації з медиками-добровольцями, проте через проблеми зі здоров’ям на повномасштабну війну не потрапив. Пізніше він розповів журналістам hromadske, що його виключили з військового обліку за медичними показаннями, і показав дані з власного облікового запису в «Резерв+» на підтвердження своїх слів.
Турович також додав, що очікує від Марчук публічних вибачень.
«Одним словом, я сподіваюся на ваші публічні вибачення. Не переді мною, а перед усіма, кого ви дискримінували. Бо особисто я образився б хіба тоді, якби це ляпнув хтось, кого я поважаю. Наприклад, побратим чи посестра. Але вони – надто для цього розумні й мають трохи більше емпатії, ніж буханка хліба», — зазначив ветеран.
Позиція Катерини Марчук
Натомість депутатка Катерина Марчук повідомила Суспільному, що раніше ніколи не зустрічала Сергія Туровича у “Четвертій владі”, а її реакція на публікацію стосувалася виключно методів роботи журналістів.
“Я говорила про зовсім іншу людину і зовсім інші речі. Це зараз чергова сенсація від них, яка вкотре намагається створити скандал довкола мого імені. Ніколи в житті не хотіла образити чи принизити ветеранів або людей з ментальними розладами, як там пишуть. Це є маніпуляція і перекручування моїх слів”, — зауважила Катерина Марчук.
Депутатка наголосила, що “Четверта влада” четвертий рік поспіль систематично поширює викривлену інформацію про неї, її родину, фракцію та волонтерську діяльність.
“Я як людина й як депутатка маю право на емоцію, коли бачу, як дискредитують волонтерів і знецінюють допомогу, яку ми виборюємо для армії та громади. У той час як ми звітуємо перед міжнародними партнерами публічно й особисто, подібні “розслідування” підривають довіру до України, ставлять під сумнів доброчесність волонтерів і можуть зупинити допомогу, від якої залежить життя наших воїнів”, — зазначила Катерина Марчук.
Також вона додала, що й у своїй сім’ї має ветеранів після початку повномасштабного вторгнення, тому з повагою ставиться як до цього верства населення, так і до людей із ментальними розладами.
“Я не знаю, чому Сергій сприйняв це на власний стан. Але я хочу повторитися, що мої емоційні обурення не до нього, а саме до даного ЗМІ, які чотири роки навколо мого імені перекручують будь-які матеріали. Чи маю я право емоційно якось реагувати, як людина — точно маю”, — пояснила Катерина Марчук.
Протягом трьох днів у Вінниці проходив регіональний етап Всеукраїнських змагань «Ігри Ветеранів». Усі учасники — ветерани, ветеранки, військовослужбовці та представники силових структур, які отримали поранення, травми або захворювання під час служби.
18 жовтня 77 ветеранів і ветеранок з 16 областей і м. Києва змагались у настільному тенісі. 25 жовтня відбувся турнір із волейболу сидячи, у якому взяли участь 8 команд з різних міст України, а 26 жовтня 75 учасників вийшли на старт змагань із кросфіту.
Фінал «Ігор Ветеранів» відбудеться 26–29 листопада в Києві, де визначать переможців у чотирьох дисциплінах: у волейболі сидячи, кросфіті, кіберспорті та настільному тенісі.
