Близько 60% ветеранів з-поміж осіб з інвалідністю внаслідок війни першої та другої групи вже отримали житло за державною програмою. Про це розповів заступник міністра у справах ветеранів Руслан Приходько в інтерв’ю «Апострофу».
«Це динамічна історія. Ми постійно збираємо відповідні потреби… Плюс-мінус у динаміці — 60%», — зазначив він.
Посадовець пояснив, що дані надходять із певною затримкою, оскільки люди спочатку проходять встановлення інвалідності, подають документи на квартирний облік і лише після цього інформація надходить до міністерства від обласних адміністрацій.
Фінансування програми та плани на кінець року
Бюджет програми на 2025 рік становить 4 млрд грн. У межах цих коштів міністерство планує забезпечити близько 1570 квартир.
Руслан Приходько також повідомив, що Мінветеранів вже працює над пошуком додаткових ресурсів:
«Сподіваюся, що до кінця цього року ми зробимо додатковий перерозподіл… і зможемо спрямувати ще 1–1,7 млрд грн».
Коли програму завершать?
За словами заступника міністра, програма діятиме доти, доки житлом не забезпечать кожного ветерана з інвалідністю:
«Програма буде закрита виключно тоді, коли останній ветеран з інвалідністю буде забезпечений житлом».
Поки що Мінветеранів не розглядає можливість розширення програми на всі категорії ветеранів.
У Луцьку запрацював центр ментального здоров’я «Повернення», де військові, ветерани та члени їхніх родин можуть безкоштовно отримати психологічну допомогу. Про це повідомив директор департаменту з питань ветеранської політики Олег Кобилинський.
Про це повідомляє директор департаменту з питань ветеранської політики Олег Кобилинський. Новий центр ментального здоров’я «Повернення» працює для тих, хто зіткнувся з наслідками психологічної травми, та надає допомогу безоплатно.
З якими станами працюють фахівці
У закладі допомагають ветеранам та їхнім рідним у разі:
посттравматичного стресового розладу;
тривожних розладів;
депресивних станів;
адаптаційних труднощів;
психосоматичних проявів;
інших наслідків травматичного досвіду.
Оснащення центру
Заклад обладнали сучасними системами та інструментами для різних видів терапії, зокрема:
системою психологічного розвантаження Shiftwave System (США);
обладнанням для EMDR-терапії;
арт-матеріалами та настільними іграми;
антистрес-інструментами й засобами для тілесних практик.
У центрі облаштували кабінети для індивідуальної, сімейної та групової терапії, денний стаціонар з медичними функціональними ліжками, маніпуляційний кабінет, рецепцію, зону очікування та інклюзивні санвузли. Фахівці також користуються мультимедійним проєктором, сучасною технікою та професійною бібліотекою.
Хто очолив центр
Керівницею стала ветеранка й бойовий медик Ольга Остапчук — провідна консультантка начальника Головного управління Нацполіції з питань ветеранської політики.
У спеціалізованих закладах України запрацювала безкоштовна програма адаптації для ветеранів та ветеранок, які повністю або частково втратили зір унаслідок війни. Вона триває 21 день, передбачає індивідуальну, групову та сімейну роботу і покриває проживання та харчування.
Де проходить навчання
Йдеться на базі спеціалізованих установ, з-поміж яких:
Trinity Hub у Києві;
медичний реабілітаційний центр «Пуща Водиця».
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів. Там зазначають, що навчання триває на базі спеціалізованих закладів, серед яких зокрема Trinity Hub у Києві та медичний реабілітаційний центр «Пуща Водиця». Надалі перелік надавачів послуг та їх географія будуть розширюватися.
«Ми створюємо систему підтримки ветеранів із втратою зору на всіх етапах — від перших днів у медзакладі до повної адаптації в громаді», — зазначають у відомстві.
Як працює програма
Міністерство пояснює, що допомога для ветеранів із втратою зору складається з трьох рівнів. 21-денна програма — це другий етап.
Перший етап — у медичному закладі
Тут людині починають допомагати одразу після травми або під час лікування. Зокрема:
навчають орієнтуванню в просторі;
тренують базові навички самообслуговування;
проводять перші заняття з використання білої тростини;
надають психологічну підтримку;
інформують родину про правила догляду та супроводу.
Другий етап — програма адаптації
Після завершення лікування ветеран чи ветеранка можуть пройти курс у спеціалізованому закладі.
Програма включає:
ознайомлення зі шрифтом Брайля;
формування щоденних побутових навичок (приготування їжі, гігієна, робота з предметами);
орієнтування та мобільність (з тростиною і без неї);
роботу з асистивними технологіями та цифровими інструментами;
психологічні заняття;
інформування про можливості рекреації та адаптивного спорту.
Тривалість навчання:
з проживанням у закладі — 21 день;
без проживання — 56 днів.
Третій етап — підтримка в громаді
Після завершення програми ветерану мають забезпечити:
супровід і додаткові тренування навичок орієнтування у рідному місті;
допомогу з працевлаштуванням;
доступ до дозвілля;
адміністративну, юридичну та соціальну підтримку.
Хто може долучитися
Участь доступна для тих, хто захищав Україну та отримав травму або захворювання, що спричинили повну чи часткову втрату зору.
Докладний перелік категорій учасників, необхідні документи та форму для подання заявки можна знайти у матеріалах Мінветеранів. Анкету може заповнити як сам ветеран, так і його представник.
Після реєстрації потрібно:
обрати заклад із переліку, який формує Міністерство;
пройти співбесіду;
отримати індивідуальний план;
розпочати адаптацію.
Також інформацію можна отримати телефоном 063 230 21 72 (Відділ медичної підтримки Мінветеранів).
У Калуші знову проводять безплатні екстремальні заїзди на автомобілях для ветеранів. Перший повноцінний заїзд на оновленій трасі відбувся 16 листопада. Ці заходи, ініційовані місцевим волонтером та автоекспертом Володимиром Андреєвим, є унікальною формою психологічної підтримки та адаптації.
Мета заїздів — створити безпечний простір, де військові після фронту можуть отримати дозовану порцію адреналіну, емоційне розвантаження та підтримку. Загалом участь у проєкті уже взяли приблизно 100–120 ветеранів.
Новий сезон стартував у травні 2025 року, однак у червні його тимчасово призупинили через необхідність ремонту покриття траси. За підтримки міської ради асфальтування виконали безплатно, що дозволило повністю відновити заняття та заощадити ресурси організаторів.
Зекономлені кошти спрямують на ключові потреби проєкту:
паливо;
технічне обслуговування автомобілів;
розвиток інфраструктури.
Організатори також планують укласти довгостроковий договір оренди земельної ділянки, щоб облаштувати територію: звести туалет, зробити майданчик для стрільби з лука та зону барбекю.
Наразі проводять індивідуальні заїзди: до одного заняття долучають 5–6 ветеранів. Як підкреслює Володимир Андреєв, важливо уважно враховувати психоемоційний стан кожного учасника, щоб забезпечити комфорт і безпеку.
Ветерани, які хочуть долучитися до проєкту, можуть звертатися до Володимира Андреєва за номером 068-54-25-910 для реєстрації та уточнення деталей.
Верховна Рада України підтримала у другому читанні законопроєкт №13439-3. За документ проголосували 229 народних депутатів. Про це йдеться на Урядовому порталі. Закон передбачає перерозподіл бюджетних коштів із фокусом на пріоритетні невійськові напрями — охорону здоров’я, освіту, підтримку ветеранів та внутрішньо переміщених осіб.
Основна частина фінансування спрямована на резервний фонд державного бюджету. Його поповнять на 25,5 млрд грн для покриття непередбачуваних військових і гуманітарних потреб.
Додаткові видатки в інших сферах передбачають:
+4,3 млрд грн на цифровий розвиток, з яких: – 1,4 млрд грн на закупівлю спеціальної техніки, дронів та обладнання для тестування в бойових умовах; – 2,8 млрд грн на грантову підтримку виробників у сфері defense tech.
+4,6 млрд грн на харчування школярів: учнів 1–4 класів у всіх областях і 5–11 класів на прифронтових територіях.
+3,2 млрд грн на закупівлю лікарських засобів для онкохворих, пацієнтів із рідкісними орфанними хворобами, гепатитами, гемофілією, а також на лікування дітей із м’язовою дистрофією Дюшена.
+1,5 млрд грн — субвенція місцевим бюджетам на розвиток мережі військових ліцеїв.
+1,2 млрд грн — фінансова підтримка ветеранів та їхніх родин (грошова допомога, компенсації за страховими полісами).
Окремим блоком передбачено посилення підтримки внутрішньо переміщених осіб. 1 млрд грн спрямують на будівництво або реконструкцію житла для ВПО. Органи місцевого самоврядування також зможуть використовувати вільні залишки власних коштів на придбання житла або надання пільгових кредитів для переселенців.
Фінансування цих напрямів забезпечать за рахунок:
скорочення інших невійськових видатків на 35,4 млрд грн, з яких 33,6 млрд грн — зменшення витрат на обслуговування державного боргу;
зміни порядку зарахування частини податку на прибуток банків: 8 млрд грн спрямують із бюджету Києва до загального фонду державного бюджету.
Закон набуде чинності після підпису Президентом України Володимиром Зеленським.
Це таке собі журналістське дослідження на тему того, які послуги може ветеран отримати сьогодні в місті Харків. Причому без поділу, хто ці послуги забезпечує: обласна влада, місцеве самоврядування чи громадська організація, на бюджетні чи грантові кошти. Головне, що при такому підході небайдужі люди, всі разом, намагаються хоч якось компенсувати неготовність суспільства до зустрічі захисників, котрі повертаються із фронту – поранені, контужені, з ампутаціями й на милицях, із гострою потребою в реабілітації.
Від того, хто й як їх зустріне, часто залежить усе подальше життя ветерана й те, наскільки завдячує йому держава за ризик і самопожертву. І зазвичай достатньо лише проявити увагу, прийняти без черги, записати до басейну чи на масаж, проконсультувати в тонкощах чинного законодавства, щоб ветеран відчув, що тут його цінують і поважають.
ПЛІЧ-О-ПЛІЧ
Ветеранський простір у Харкові вирішили започаткувати лише в серпні минулого року. Тоді, коли практично в усіх обласних центрах України такі простори вже функціонували й не один рік. І започатковували його достатньо оригінально. Адміністрація, окрім пенсіонерки з університету МВС, яка не мала ніякого стосунку до ветеранської спільноти, нікого більше на посаді керівника простору не бачила. І це стало чи не першим гучним протистоянням ветеранів і влади. У результаті пенсіонерка пішла на заслужений відпочинок, а керівником центру призначили ветерана, колишнього військовослужбовця, який понад два роки провів у ворожому полоні.
Сьогодні директор Комунального закладу «Ветеранський простір «Пліч-о-пліч» Харківської обласної ради Ігор Шишко ділиться враженнями про перебування на цій посаді:
– 3 грудня 2024 року я зареєстрував заклад. За цей час довелося долати багато проблем технічного характеру, із затвердженням штатних розкладів, із пошуком приміщення. На жаль, власного приміщення ми так і не маємо, але вже є кабінет у Держпромі та ще один отримали за домовленістю із громадською організацією. Саме там ми облаштували найбільш необхідні послуги для ветеранів – юридична допомога, психологічна реабілітація, робота фахівця із супроводу та масаж. Найближчим часом ми маємо отримати ще одну локацію для діяльності закладу, де заплановано і простір для творчості, й арт-терапію, різні групові заняття, зокрема навчання з написання бізнес-планів і таке інше…
Для того, щоб ветеран у Харкові скористався тими послугами, які існують зараз, необхідно завітати до Ветеранського простору за адресою: Держпром, 1 під’їзд, 1 поверх, кімната 7. Тут слід написати заяву до відповідного фахівця із супроводу й завдяки цій людині отримати ті послуги, які необхідні кожному конкретному ветеранові.
Також Ігор Шишко розповів про ще один проєкт, який має найближчим часом з’явитися при закладі. Ідеться про мобільну команду фахівців, які будуть відвідувати населені пункти області й на місці задовольняти потреби ветеранів. До такої команди будуть включені соціальний працівник, лікар-фізіотерапевт, юрист, фахівець із супроводу.
ЩЕ ОДИН ВЕТЕРАНСЬКИЙ ПРОСТІР
Перше знайомство представників ветеранської спільноти Харківщини з Максимом Колмиковим закінчилося грандіозним скандалом. Тоді він очолював «Всеукраїнську спілку ветеранів ССО», де начальником штабу виявився відомий харківський антимайданівець, соратник Медведчука і член ОПЗЖ Віталій Завгородній, внесений до бази «Миротворець» як «посібник терористів».
– Для мене ця історія також було неприємним відкриттям, – розповів Максим Колмиков, – тому я не міг лишатися в цій організації й покинув її. Ті люди, яких я особисто запрошував, пішли разом зі мною. У серпні було зареєстровано БФ «Ветеранський центр «ReStart UA», а мене обрано головою правління. Ні я, ні хтось із наших людей не мають жодного стосунку до спілки ветеранів ССО, як і представники спілки ніяк не причетні до нашої організації. Наше завдання – це допомога ветеранам. Ми є однодумцями, надаємо послуги безкоштовно, тобто на волонтерських засадах.
Зараз, разом із Максимом, у Благодійному фонді працюють його заступниця Богдана Пашкова, юрист Віталій Ус, психолог Тарас Бойчук і керівник проєктів Олександр Соломащенко. Останній намагається до діяльності фонду залучити кошти міжнародних донорів для того, щоб центр міг значно активніше співпрацювати й допомагати ветеранам. Якщо хтось сумнівається, чи можливо без залучення коштів налагодити діяльність ветеранського простору, то Максим пояснює це наступним чином:
– Я є професором університету і, разом із Тарасом Бойчуком, ми працюємо на кафедрі психології в НТУ «ХПІ». Пашкова – маркетолог у компанії, Віталій Ус – займається адвокатською практикою. У вільний від роботи час ми приймаємо ветеранів за попереднім записом. Записатися можна в Інстаграм на нашому профілі «Ветеранський центр ReStart UA» або за телефоном 097-002-77-25.
У Ветеранському просторі постійно надаються юридичні консультації та послуги із психологічної реабілітації. Тут працює реабілітолог із позивним Китаєць, який використовує техніку китайської медицини, голковколювання, масажі. Психолог Бойчук розробив і проводить курси із травмотерапії – навчає всіх бажаючих випускників вузів працювати з ветеранами. Це такий міні-курс із психологічних технік. За чотири місяці діяльності вдалося зробити три випуски таких фахівців. Деякі з них уже зараз працюють у санаторії «Роща».
У центрі щотижня відбуваються психологічні, освітні чи партнерські заходи для ветеранів, їхніх дружин і дітей. Тут із радістю нададуть свою базу – залу й місце для зйомок – тим, хто хоче й може щось безкоштовно зробити для захисників. Серед партнерів простору найбільш активними є ПРООН, Kharkiv IT Cluster, Координаційний гуманітарний центр, Американська компанія з гуманітарного розмінування, Фонд Фельдмана. Із останнім уже розроблено й найближчим часом в Екопарку буде реалізовуватися проєкт із тваринотерапії…
– А що ж із Завгороднім? – запитають найуважніші наші читачі? А з ним усе добре! Його особою й попередньою діяльністю чомусь не цікавляться ні правоохоронні органи, ні Служба безпеки. Як повідомив Максим Колмиков, Завгородній продовжує лишатися на посаді начальника штабу «Всеукраїнської спілки ветеранів ССО», хоча ніякого стосунку ні до Сил спеціальних операцій, ні до ЗСУ він ніколи не мав. А в жовтні поточного року виник ще один скандал. Виявилося, що Віталій Завгородній брав участь в онлайн-обговоренні законопроєкту про належну медичну допомогу, реабілітацію та протезування на рівні Міжфракційного депутатського об’єднання «Захист прав ветеранів, учасників бойових дій і членів їхніх родин». Діяльність об’єднання ми висвітлювали в одній із попередніх публікацій на порталі:
Тоді небайдужі представники ветеранської спільноти відкрили очі депутатам на цього персонажа й більше в публічному просторі він не з’являвся.
Поки що не з’являвся…
ВОДА – УНІКАЛЬНА СУБСТАНЦІЯ
І не менш унікальною є особистість Аюни Морозової. Це вона була похована під завалами споруди обласної адміністрації й три години знаходилася на межі між життям і смертю. Це саме вона брала активну участь у створенні добровольчого формування «Хартія», яке згодом стало підрозділом НГУ. Це вона – майстер спорту й багаторазова чемпіонка України із плавання, директорка Школи олімпійського резерву «Спартак»…
Звичайно, що її життя й діяльність, особливо за останні роки, після повномасштабного вторгнення, заслуговують на окрему публікацію. Тут же розкажемо лише про реабілітацію й відновлення за допомогою плавання.
– Дізнавшись, що військові, з якими служили, потребують реабілітації, – розповідає Аюна, – ми самостійно купували для них абонементи в басейн. А потім я, без будь-якої надії, звернулася до Міської ради й на мій превеликий подив нам погодили фінансування. То ж улітку поточного року ми розпочали реабілітацію ветеранів та військових у басейні. Говорячи «ми», маю на увазі п’ять професійних тренерів. Окрім мене, це – Заслужений тренер із параспорту Оксана Воронцова, Алла Приплодська, Алла Сидоренко та Максим Крепак. Максим є Героєм України, Заслуженим майстром спорту, десятикратним чемпіоном Паралімпійських ігор і найтитулованішим параплавцем у світі.
За цей час басейн почали відвідувати та отримувати послуги 87 осіб. Серед них – військовослужбовці, які проходять відновлення, ветерани з контузіями, ампутаціями, переломами кінцівок, що погано зрослися. Є люди, які уникли ампутацій, але кінцівки в них не діють. Цикл розрахований на чотири місяці з періодичністю двічі на тиждень. Завдяки домовленостям із керівництвом басейну, тут створено максимальну інклюзію, яка зараз можлива. Поки що відсутній ліфт для інвалідів, але він є в планах і невдовзі й така послуга обов’язково з’явиться.
– На наступний рік, – продовжує Морозова, – у нас існує домовленість із Міською радою, що кількість тих, хто проходить реабілітацію, збільшиться до ста чоловік. Сподіваємося також на взаємодію з Обласною адміністрацією. І тішимо себе надією, що басейн збережеться й більше не постраждає так, як це вже сталося.
Аюна Морозова у своїй діяльності тісно співпрацює з Ветеранським простором «Пліч-о-пліч» і саме туди слід звертатися для того, щоб записатися на реабілітацію в басейні. Також організатори звернулися до всіх харківських бригад, до Центру протезування й надіслали інформацію щодо проєкту. А ще керівниця особисто знайома з більшістю представників громадських організацій, що опікуються ветеранами. Таким чином розповсюджується інформація про їхню діяльність.
НЕ КОНСУЛЬТАЦІЯМИ ЄДИНИМИ!
Одна із найдосвідченіших ветеранських організацій на Харківщині, добре відома ще з 2015 року – Спілка ветеранів Сил оборони України. До недавнього часу вона мала назву «Спілка ветеранів АТО».
– Найбільш відомими нашими програмами допомоги ветеранам і військовослужбовцям, – розповів голова ради Юрій Корсунов, – була допомога з отримання земельних ділянок. Цією послугою свого часу скористалося більше 12 тисяч мешканців Харківщини. Ще одна програма, в реалізації якої ми брали безпосередню участь, – придбання житла на пільгових умовах. Тоді майже 300 родин ветеранів отримали власні квартири в новобудовах. Були програми з оздоровлення захисників за кордоном, підтримки родин і дітей ветеранів. Важливі напрямки – підготовка документації для створення підрозділів Територіальної оборони, вишколи на базі військових частин.
Протягом багатьох років Спілка реалізовувала програми із психологічної й юридичної допомоги. Однак із початком повномасштабного вторгнення офіс було зачинено – практично всі побратими пішли на фронт. Лише з кінця 2023 року діяльність почала відновлюватися.
Найбільшу увагу керівництво організації зосередило саме на юридичній допомозі в тісній співпраці з адвокатським об’єднанням «Керімов і партнери», адвокатом Романом Корсуном, правозахисною групою Романа Лихачова.
– Одне із завдань такої співпраці, – продовжує Юрій Корсунов, – можливість надання юридичних послуг у громадах Харківщини, віддалених від районних центрів та тих, де найбільша концентрація ветеранських родин. Ще одна послуга, якою ми активно займаємося, – сприяння в отриманні матеріальної допомоги на оздоровлення й придбання ліків. В Обласній раді створена комісія, її очолює депутатка Ольга Лехан і, завдяки тісній і плідній співпраці, ми маємо змогу допомогти ветеранам ще й у цьому напрямку…
Зараз, у робочий час – із 10 до 16 години, можна зателефонувати до офісу Спілки за номером 063-827-44-54. А краще прийти безпосередньо до Держпрому в 6 під’їзд на 1 поверх до кімнати 19. Написати заяву про вступ до організації й записатися на юридичну консультацію, яка проводиться щовівторка й щочетверга, чи заповнити заяву й надати необхідні документи на отримання матеріальної допомоги…
Звичайно, це – не все, що в місті робиться для ветеранів. Розказали лише про те, що відразу кидається в очі й такий підхід цілком правомірно можна назвати вибірковим. Є ще кілька організацій і об’єднань, які працюють у вказаному напрямку. І не сказати про них було б неправильно з нашого боку. Тому тут маємо застерегти, що це лише початок розповіді про допомогу ветеранам у Харкові й на Харківщині. То ж сподіваємося, що в цієї публікації з часом з’явиться продовження. Може, навіть, не одне.
І чим більше їх буде, тим більше ветеранів зможуть отримати допомогу й тим більш благополучною виглядатиме Слобожанщина у справі розвитку ветеранської політики!..
Артем ПРАВДЮК
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Тут представлена позиція автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»
На Львівщині 13–14 листопада провели один із найбільших в Україні ветеранських турнірів зі стрільби з лука. Подія зібрала спортсменів із 12 регіонів країни. Про це повідомляє Департамент спорту, молоді та туризму Львівської ОДА.
У змаганнях взяли участь лучники з Львівської, Закарпатської, Київської, Херсонської, Харківської, Чернігівської, Чернівецької, Черкаської, Вінницької, Одеської, Запорізької, Миколаївської областей та міста Києва.
Турнір провели у двох дивізіонах — олімпійський та блочний лук — серед ветеранів і параатлетів у змішаному форматі (чоловіки та жінки разом). Для новачків, які проживають або проходять реабілітацію на Львівщині, додатково організували майстер-клас.
Переможці та призери:
Олімпійський лук, ветерани
Андрушко Михайло (Івано-Франківська обл.)
Катаула Олександр (Львівська обл.)
Безкінський Олександр (Львівська обл.)
Олімпійський лук, параатлети
Мазніченко Вадим (Черкаська обл.)
Сидоренко Михайло (Львівська обл.)
Товкіс Володимир (Київська обл.)
Блочний лук, ветерани
Дубовик Андрій (Київ)
Олійник Євген (Дніпропетровська обл.)
Шимчак Сергій (Львівська обл.)
Блочний лук, параатлети
Дзядик Іван (Львівська обл.)
Гриненко Богдан (Львівська обл.)
Чіпак Богдан (Львівська обл.)
Призовий фонд турніру становив 150 тисяч гривень. Переможці та призери отримали професійний лучний інвентар від провідних світових виробників.
У Рівному відбулася чергова зустріч діалогової платформи «Рівненська єдність», де ветерани, представники влади та громадськість обговорили забезпечення житлом, доступ до медицини, реабілітацію, психологічну підтримку і працевлаштування.
Зустріч зібрала ветеранів із різних громад області — серед них учасники з Острожчини, Вараша та Рівного. Усього до діалогу долучилися 24 ветерани.
Учасники розглянули проєкт Обласної програми ветеранської політики на 2026–2028 роки та внесли свої пропозиції щодо вдосконалення документа.
Представники Міністерства у справах ветеранів та місцевих громад акцентували на важливості розвитку інфраструктури для реабілітації та відновлення.
«У громадах мають з’явитися нові місця для спортивної реабілітації, а більше закладів повинні долучитися до проєкту “Ветеранський спорт”. Школам та іншим установам потрібні спеціалізовані майданчики для ветеранів. Адаптивний спорт та психологічна підтримка мають стати системними напрямами роботи», — зазначив начальник управління фізичного та ментального здоров’я Мінветеранів Іван Погорелий.
Під час обговорення учасники сформували ключові напрями, які рекомендують включити до оновленого проєкту Обласної програми:
медичне забезпечення та діагностика, включно з доступом до КТ для військовослужбовців;
розширення можливостей реабілітації, розвиток адаптивного й ветеранського спорту;
професійна адаптація і працевлаштування, підтримка ветеранського бізнесу;
доступні житлові програми: компенсації за оренду, допомога на купівлю житла, програми «єОселя» та «єВідновлення»;
доступ до освіти та правової допомоги.
Усі пропозиції та зауваження, що пролунали під час діалогової платформи, обіцяють врахувати під час фінального доопрацювання програми.
У Тернополі розпочалися підготовчі судові засідання в резонансній справі про подію, яка сталася у селі Настасів у серпні цього року. Громадськість боляче сприйняла цей випадок, адже потерпілий Ігор Бельдій – учасник війни, якому після важкого поранення у 2023 році лікарі давали небагато шансів на виживання.
Чи був це цілеспрямований напад на ветерана? Навіть якщо ні, й конфлікт стався з особистих причин, ця історія все одно набуває похмурих барв.
ХРОНІКА СЕРПНЕВОЇ СУТИЧКИ
17 серпня 2025 року, неділя. У селі Настасів раптом пролунали постріли, крики та лайка. Звуки доносилися з подвір’я, де мешкає 32-річний ветеран російсько-української війни Ігор Бельдій.
Місцеві жителі знали, що Ігор дивом вижив після серйозного поранення на Запорізькому напрямку. Він отримав кілька контузій, пережив клінічну смерть, 19 операцій, втратив 6 пальців на руках, частину внутрішніх органів, був посічений осколками. Ветеран проходив тривалу реабілітацію й має першу групу інвалідності.
Того дня на Ігоря напали двоє односельців. Вони жорстоко побили його: гамселили в живіт і голову, відібрали карабін, який ветеран узяв для самозахисту, і здійснили біля семи пострілів для залякування. Усе це відбувалося на очах матері – Ганни.
Поліція та КОРД затримали нападників того ж дня. Згодом з’ясувалося, що під час втечі зловмисники викрали карабін, який належав ветеранові. Через два дні після події, 19 серпня, правоохоронці опублікували офіційне зведення та уривок відео із камер спостереження. Ця інформація викликала найбільше питань: разом із нападниками були дружина і малолітній син одного із них…
РЕАКЦІЯ ГРОМАДСЬКОСТІ
Більшість опитаних журналістами людей, а також коментатори в місцевих пабліках, обурені тим, що сталося. Люди відчувають сором: ветеран, який мав би почуватися в безпеці після пережитого на фронті, зазнав приниження та зневаги від власних односельців.
Справедливе покарання є критично важливим, адже така неповага до воїна кидає тінь на всю громаду. У коментарях часто зустрічаються радикальні заклики: закопати заживо, посадити на довічне, або вже традиційне покарання службою: «А чому вони не на фронті? Відправити їх на «нуль». Хай стріляють у правильному напрямку».
Однак причина конфлікту достеменно невідома. Існує такий вираз – «таємниця слідства». І завдяки цій таємниці виникає певна недомовленість. А там, де бракує інформації, суспільство заповнює прогалину власними версіями.
Коментатори висувають припущення, що Ігор після реабілітації долучився до лав ТЦК й чоловіки прийшли до нього мститися за «пакування в бусики». Жодних підтверджень цієї версії немає, проте сама її поява є симптоматичною. Вона чітко ілюструє, як суспільна напруга навколо примусової мобілізації та недовіра до ТЦК переноситься на особу ветерана.
Багатьох турбує думка: «Хто ходить на розбійні напади із жінкою та дитиною?». Хтось припускає: «Можливо, в них дійсно були причини ненавидіти Ігоря? Може, він заслужив на таке ставлення?» Які саме причини дають моральний дозвіл на жорстоке побиття людини з інвалідністю, автор коментаря не уточнює.
ПРАВО НА САМОЗАХИСТ
Карабін на базі американської напівавтоматичної гвинтівки AR-15, який був у Ігоря Бельдія, офіційно зареєстрований і зберігався в сейфі. Сам Ігор розповів журналістам, що взяв його лише тоді, коли відчув загрозу собі та матері. Місцеві жителі та староста села Настасів, Дарія Блащак, позитивно характеризують ветерана та стверджують, що ніколи не помічали за ним якихось аморальних вчинків.
Коментарі пресі наразі дає лише сторона обвинувачення: потерпілий ветеран, його мати Ганна, яка теж визнана потерпілою за моральну шкоду та загрозу життю, і їхній адвокат Михайло Денисовський. Із відкритих джерел відомо, що після побиття здоров’я ветерана погіршилося: він вимушений був лікувати струс мозку та черепно-мозкову травму, проходив додаткове лікування нирок.
Мати й син заявили, що вимагають ув’язнення нападників, а також вимагають п’ять мільйонів гривень компенсації за матеріальну шкоду та 300 тисяч – за моральну. Мати розповіла, що того дня нападники були дуже розлючені й вимагали покликати сина: «Кличте негайно, маємо до нього питання. Кличте, або відкручу йому голову».
Ігор вийшов із карабіном і запитав, чого прийшли. Нападники стали підходити ближче, тоді ветеран зробив попереджувальний постріл у повітря. Його вдарили у шию, повалили на землю й відібрали зброю.
– Один бив у живіт, – згадує Ганна, – туди, де все зшито після поранення. Інший схопив зброю й почав хаотично стріляти. Я злякалася, почала кричати, кликати на допомогу… Бачу, що син у крові, скрізь плями. Не знала, чи він ще живий. Кричала, щоб вони відійшли від нього, що він ледь вижив від рук москалів. Але хлопців ніщо не зупиняло. Син прикривав руками живіт і голову, аби хоч трохи вберегтися».
Відбитися Ігор не міг, оскільки досі слабкий після поранень. Згодом кривдники покинули подвір’я, пошкодивши ще й авто ветерана. А після пережитого стресу захворіла й сама Ганна.
НАПАДНИКИ – НЕ ОСТАННІ ЛЮДИ
Інша сторона навідріз відмовляється коментувати події, заявляючи, що це спільна позиція як адвокатів, так і самих обвинувачених. Обвинувачені молодші за ветерана: одному – 27, іншому – 22 роки. Один із нападників притягувався до відповідальності за адміністративне правопорушення, а в кримінальному обвинуваченні був виправданий. Після побиття ветерана обоє спочатку перебували під вартою, однак згодом один із них вийшов на волю, бо вніс чималу заставу — 240 тисяч гривень.
Зважаючи на доволі велику суму, можна зробити висновок, що нападники за матеріальним статусом далеко не останні люди в селі. Потерпілий висловлював місцевим журналістам побоювання, що справу можуть злити, адже в його кривдників є впливові родичі. Адвокат потерпілого навіть назвав обвинувачених «настасівськими мажорами», хоча й не міг підтвердити, що хтось із їхніх рідних працює в силових структурах чи органах влади.
Тривогу викликає й той факт, що одну статтю в обвинуваченні змінили. Спочатку фігурувала частина 3 статті 262 Кримінального кодексу – розбій із метою викрадення. Але згодом вона була перекваліфікована на частину 2, яка передбачає м’якше покарання – від 5 до 10 років.
На думку прокуратури, шкода здоров’ю ветерана не була важкою. Речниця Тернопільської обласної прокуратури Леся Гурецька зазначила:
– Для кваліфікації розбою необхідно, щоб у потерпілого були зафіксовані легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. А під час допиту потерпілий сказав слідчим, що свідомості не втрачав і не було тяжких наслідків.
Наступне судове засідання відбудеться 19 листопада. Можливо воно проллє світло на причини конфлікту між односельцями.
ПРО ЖІНКУ З ДИТИНОЮ
Питання присутності дружини та дитини залишається відкритим і надає справі елементів абсурду. Невже нападники могли планувати побиття й узяти з собою родину?
Відомо, що потерпілий і нападники близько не спілкувалися. Лише нещодавно Ігор Бельдій розповів свою версію, яка дещо проливає світло на цей момент. За його словами, днем раніше він розборонив бійку між своєю племінницею та дружиною нападника:
– Сиділи в селі, відпочивали. Потім один із підозрюваних підійшов і підсів до нас в альтанку. Я від’їхав. Приїжджаю, а його дружина з моєю племінницею почали шарпатися, лаятися, була така наче бійка між дівчатами. Ми їх розборонили… А в неділю близько 14 години вони прийшли до мене додому…
Це пояснює, чому дружина одного з нападників була на місці події. Разом із сином, якому не більше 5–7 років, вона опинилася в самій гущі бійки. На опублікованому відео дружина нападника голосно кричала до свого чоловіка: «Перестань! Не стріляй!» І, разом із дитиною, бігла за чоловіком, коли він здійснював постріли й розмахував зарядженою зброєю. На щастя, ні жінка, ні дитина не постраждали.
Чи варто було агресивно погрожувати ветерану, який пережив пекло війни, мав право на зброю й самозахист? – питання риторичне.
Отож, сталася суміш факторів, яка зробила справу дуже складною – від побутової сварки до стрілянини із загрозою життю…
Марія БУРЛАК
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
