Харківська обласна рада прийняла Програму підтримки захисників і захисниць України та членів їхніх сімей на 2024–2028 роки. «Ну, нарешті! – скажуть оптимісти. – Слава Богу! Хоч щось зробили!» А песимісти знову будуть шукати якісь недоліки, щоб не дати порадіти з цього приводу ні оптимістам, ні захисникам і захисницям, для яких і створено цю програму.

  Щоб об’єктивно розібратися, хто тут правий, спробуємо зайняти позицію десь посередині між оптимістами й песимістами, представниками депутатського корпусу та обласної адміністрації, поставити тим та іншим слушні питання й отримати на них відповіді.

…І НІ В ЧОМУ СОБІ НЕ ВІДМОВЛЯЙТЕ!

  Але перед цим необхідно з’ясувати, а що ж являє собою ця програма? Адміністрація Харківської області нарешті вирішила продемонструвати те, як чиновники піклуються проблемами захисників, котрі вберегли державу від агресора й окупанта. І на найближчі п’ять років запланували виділити з обласного бюджету 527 мільйонів 200 тисяч гривень.

 – Справа в тому, що до мене звернулися із запитами ветерани війни: що конкретно планується робити на цю фантастичну, як здається, суму для ветеранів? – розповідає нам депутатка Харківської обласної ради Ольга Лехан, яка є головою комісії, що опікується соціальною політикою та справами учасників бойових дій. Ми разом з ветеранами ретельно розглянули дану програму, – продовжує вона. У цю суму також входить будівництво або реконструкція реабілітаційного закладу. Так будівництво чи реконструкція? Погодьтеся, що це різні речі й потребують вони далеко не однакових коштів. На жаль, адміністрація відповісти на це питання не може. До програми також входить проведення моніторингу, закупівля обладнання, витрати на оздоровлення, виплати дітям загиблих, пораненим та інвалідам. І тут виникає питання: кому й скільки? Це не лише моя особиста думка, це навіть не позиція однієї фракції в Обласній раді. Велика кількість депутатів дивуються й не розуміють, як буде реалізуватися ця програма…

  Таким чином, депутатка Обласної ради Ольга Лехан ставить під сумнів ефективність обласної програми підтримки. Вона провела дві прості математичні операції – віднімання й ділення. Якщо від загальної суми програми відняти кошти, передбачені на будівництво незрозуміло чого, закупку обладнання незрозуміло якого, то отримаємо вже значно меншу суму. Розділимо її на п’ять років і на кількість учасників бойових дій, які вже зараз зареєстровані в області. І отримаємо біля 2700 гривень на рік на захисника чи захисницю.

  Але ж у назві програми ще зазначені члени їхніх родин. Та й кількість самих учасників бойових дій з кожним роком буде збільшуватися в рази. Тому сума в 2700 пропорційно зменшуватиметься й ставатиме все скромнішою, якщо в результаті взагалі не перетвориться на пшик. Ось і виходить, як у тому старому бородатому жарті: «Ось вам гривня. Розпоряджайтеся нею, як заманеться. І ні в чому собі не відмовляйте…» Але коли так намагаються жартувати чиновники з достатньо високих посад обласного рівня, сміятися чомусь не хочеться…

  Зате в самих чиновників всі ці п’ять років буде робота, вони писатимуть плани й звітуватимуть, проводитимуть моніторинги й найматимуть ремонтні й будівельні бригади.

  – Для порівняння, – продовжує Ольга Лехан, – можна взяти Львівську міську раду, де чиновники дійсно дбають про ветеранів. Вони прийняли приблизно таку програму, але на рік заклали 470 мільйонів. На рік, а не на п’ять! І це лише на місто, а не на всю область, як у нас!

З ІНШОГО БОКУ…

  Журналісти сайту довго намагалися отримати коментар від чиновників ХОВА. Спочатку було вирішено, що про програму має розповісти виконуюча обов’язки директора Департаменту соціального захисту Тетяна Печура. І ще в п’ятницю вона сама це підтвердила. Але в понеділок повідомила, що на рівні адміністрації прийняте рішення, що коментувати буде начальник Управління у справах ветеранів Олег Пуль. Минуло ще два дні й коментар ми нарешті отримали…

  – Мені достатньо дивна така позиція депутатів, – говорить Олег, – оскільки на сесії Обласної ради програма була підтримана й схвалена всіма фракціями. Так, мені відома львівська міська програма, але ми виходили з тих коштів, які може дозволити обласний бюджет на наступні роки. А у Львові, наскільки я знаю, до вказаної суми включено компенсацію за пільговий проїзд в міському транспорті, фінансування реабілітаційного центру, закупівлю обладнання для нього. Тому некоректно порівнювати міську програму у Львові з обласною в Харкові…

  Також Пуль повідомив, що і до прийняття програми існували окремі напрямки підтримки військових і ветеранів. Це і одноразова виплата до Дня пам’яті загиблих, і пільгове протезування зубів для чинних військовослужбовців, і залучення ветеранів до національно-патріотичного виховання молоді.

НАПУСКАТИ ТУМАНУ ЧИ ЗАМИЛЮВАТИ ОЧІ

  Звичайно, все це дуже добре, але цілком очевидним стає питання, яке й раніше лежало на поверхні. Чому ветеранською політикою мають займатися ті чиновники, які не мають жодного стосунку до ветеранів? Чи не доцільніше було б, щоб цю політику формували самі ветерани як на державному, так і на обласному рівні?

  – На форум, де презентувалася програма, – повідомив Олег Пуль, – було запрошено чотири ветеранські організації. Але письмових пропозицій щодо самої програми чи якихось її складових так ніхто з них не подав…

  – Я не пам’ятаю, – говорить голова ГО «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України» Марина Полякова, – щоб хтось пропонував надавати якісь пропозиції. Може я чогось не дочула чи не зрозуміла. Тому вважала, що громадськість познайомили з програмою підтримки ветеранів і на цьому наша місія скінчилася. На жаль, тісного зв’язку і співпраці, які, вважаю, необхідні зараз, між представниками громади й обласними чиновниками не існує.

  – Наша організація сприйняла цю програму, – повідомив співголова ГО «Спілка ЗСУ» Віктор Трубчанов, – як декларування того, що обласна влада планує зробити для захисників і захисниць. Я звик до того, що говорити, що зроблять, і зробити – це зовсім різні речі. Дуже багато з обіцяного ветерани так і не отримали. Це – реалії сьогоднішнього часу… А на форумі, про який ідеться, презентувалася не лише обласна програма. Там також говорили про програму міську й державну. Не думаю, що всі ці програми потребували наших пропозицій!

– Ми надали свої пропозиції, – запевнив голова Ради ГО «Спілка ветеранів АТО» Сергій Бабаєв, – надали в письмовому вигляді. Часу від презентації програми до її прийняття Обласною радою було дуже мало. Нам необхідно було отримати саму програму, обговорити її, підготувати пропозиції, написати їх і відправити до адміністрації. Дякуємо Олегу Пулю – в нас була можливість обговорити з представниками Управління у справах ветеранів ХОВА деякі з наших зауважень. І це ще не всі пропозиції. Окрім відправлених, зараз готуємо ще один пакет. Сподіваюся, вони будуть розглянуті й навіть включені до програми… Але щоб ветерани активно могли співпрацювати з обласною владою, пункти програми слід було б надати хоча б за місяць-півтора і, вважаю, що від цього документ лише виграв би…

ВОНИ КРАЩЕ ЗНАЮТЬ, ЩО НАМ ПОТРІБНО?

  Представники всіх громадських організацій, із якими нам вдалося поспілкуватися, одностайно підтримують ту позицію, що ветеранською політикою в області мають займатися самі ветерани. Не на тому рівні, коли в останню хвилину звертаються до захисників із питанням «А ви не проти?» Самі ветерани, за правом внесеного ними вкладу в захист і звільнення Батьківщини, мають прийти в управління, центри й департаменти, щоб із середини формувати ветеранську політику, яка, як показав час, є чи не найголовнішою в державі. У будь-якому випадку, ветерани мають на це значно більше прав, ніж ті, хто сидів на посадах усе свідоме життя при будь-якій владі й воліє надалі створювати благо для захисників і захисниць. Благо полягатиме в тому, щоб чиновники, які не здатні протягом цілого тижня надати коментар щодо ветеранської програми, повинні звільнити свої місця захисницям і захисникам, і з чистою совістю піти на пенсію чи працювати далі в більш підходящих для себе інституціях.

  Коли журналіст прийшов за обіцяним коментарем, він потрапив на обласний форум соціальних працівників. Коментар, як зазначалося, він тоді не отримав, однак став свідком виступу однієї надвідомої в місті чиновниці. Вона говорила про те, що, коли її кандидатуру подавали на присвоєння звання Почесного громадянина Харкова, там були такі слова… І далі дифірамби самій собі. Це виглядало б смішно в будь-який інший час. Але, враховуючи ситуацію, в якій знаходиться країна, стає страшно й гидко від думки, хто представляє нашу владу!..

  Чи не в цьому полягає проблема, що ветеранська політика неочікувано виявилася у такому занедбаному стані й держава продовжує бути не готовою до повернення захисників з фронту?..

  Питання риторичне!

Іван Виговський, “НОВА: новини ветеранів”

НАГАДУЄМО:

  Сергій Швець, ветеран війни з Івано-Франківщини, ще навчаючись у виші, замислювався про власну справу. Батьки підтримували мрію сина.  Але чобіт окупанта ступив на рідну землю і Сергій пішов боронити Україну від загарбників. 

  «Під час навчання у виші у нас була військова кафедра, – каже він, – тож я мав певні знання і вміння, які у той момент були потрібні моїй країні. Тому пішов у військкомат, брав участь у бойових діях на Донеччині». 

  Після демобілізації, Сергій повернувся до свого задуму. Його підтримала уся родина – батьки, дружина, братова сім’я. Облаштували територію, звели потрібні приміщення і почали шукати перших мешканців.

  «Ми не шукали фінансової допомоги ні від держави, ні від іноземних донорів, усього досягали самотужки, – каже Сергій. – А ідею напрямку майбутнього бізнесу подала мама: започаткувати страусину ферму. Це було трохи незвично, але мама, переглянувши телепередачу про страусів, запалила цією ідеєю й мене».

  Хлопець почав цікавитися цими великими птахами, вивчав літературу, шукав інформацію в інтернеті.

  «Для страусиної ферми потрібно мати трохи землі – вона у нас була, – продовжує Сергій. – Це було цікаво, адже ніхто у нашому краї таким не займався. І ми вирішили втілити мамину ідею в життя». Роботи з облаштування території розпочали ще до війни – у 2013 році.

  Через два роки, після демобілізації, Сергій повернувся до свого задуму. Його підтримала уся родина – батьки, дружина, братова сім’я. Облаштували територію, звели потрібні приміщення і почали шукати перших мешканців.

  «На Миколаївщині якраз закривалася одна подібна ферма, – згадує чоловік. – У них ми купили 20 страусів й одночасно перейняли досвід». У 2019 році ферма «Саванна» запрацювала.

  Сьогодні на фермі, яка розташована у Калуському районі на Івано-Франківщині, живе 26 страусів. Також є фазани, цесарки, павичі. Тут можна не лише помилуватися екзотичними птахами, а й відпочити, скуштувати омлет зі страусиних яєць та страви з м’яса цих птиць, порибалити на місцевому ставку, відвідати сауну, купити різноманітні сувеніри з яєць, шкіри та пір’я страусів. А також дізнатися про увесь процес розвитку страуса – від яйця до дорослого птаха. Екскурсії на фермі проводить сам Сергій Швець. Він знає про цих птахів дуже багато цікавого. 

  «Страусине яйце важить півтора-два кілограми, – розповідає Сергій. – Це як 30-36 курячих. Живуть страуси сім’ями – дві-три самки і самець. Кожна така сім’я має свою територію: будівлю та вигул 20-25 метрів завдовжки. Яйця в інкубатор закладаємо влітку. Пташенята народжуються розміром з велику перепілку. А вже за рік виростають зростом до 2,5 метра й вагою до 200 кілограмів. Дорослий страус за день з’їдає близько півтора кілограма корму. Через велику вагу і погано розвинуті крила цей птах не літає. Натомість він швидко бігає, може розвинути швидкість до 70 кілометрів за годину. Живуть страуси доволі довго – до 70 років. Й кожен з них, як і люди, має свій характер, звички, уподобання».

  Ферма «Саванна» – одна з найбільших в Україні. Але крім того, що Сергій Швець сьогодні – успішний ветеран-підприємець, він не забуває і про бойових побратимів: дізнається про їхні потреби й організовує збір допомоги для них.

  Усім, хто демобілізувався з війська, хто не може знайти свого місця у цивільному житті, Сергій радить: «Ніколи не можна здаватися. Потрібно знайти справу, яка подобається, намітити ціль і йти до неї, незважаючи на труднощі і перепони».

Джерело: ye.ua

НАГАДУЄМО:

  У рамках проєкту “Реінтеграція ветеранів та ветеранок війни через створення освітніх можливостей” у Львові проходять безкоштовні консультації від Мережі Центрів Едукації. Навчання організоване Мережею Центрів Едукації та Інститутом міста за підтримки DVV International, що фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини.

  Про це інформує galinfo.

  Проєкт  є повістю безкоштовними для: ветеранів війни, учасників бойових дій, членів сімей ветеранів та учасників бойових дій, людей з інвалідністю 1 і 2 групи та членів сімей загиблих військовослужбовців.  Програма стартувала на початку січня та триватиме до кінця 2024 року.

  Можна отримати:

• психологічні консультації (з психологом, психотерапевтом або психіатром)
• кар’єрні консультації 
• юридичні консультації
• бізнес консультації

 Зокрема, консультації проходять у міських бібліотеках Львова, проте попередньо потрібно зареєструватись за посиланням.

НАГАДУЄМО:

    Заступниця полтавського міського голови Тетяна Бардіна в інтерв’ю Суспільному повідомила, що мерія підписала угоду про співробітництво з Радою Європи щодо фінансування Ветеран Центру, який планують розмістити у будівлі Полтавської міської ради, де раніше був ЦНАП. Угоду про фінансування створення Ветеран Центру 02 січня 2024 року підписав заступник міського голови Валерій Пархоменко.

  За словами заступниці полтавського міського голови, Рада Європи профінансує цей проєкт на суму майже 800 тисяч гривень. Нині у міській раді формують штат.

  Працюватиме центр у будівлі міськради у приміщенні, де раніше працював ЦНАП. Після того, як він переїхав наприкінці минулого року у «Центр Дія», це приміщення стало вільним, розповіла Тетяна Бардіна.

  У Ветеран Центрі надаватимуть юридичні та психологічні послуги ветеранам війни. Також вирішуватимуть питання щодо реабілітації.

НАГАДУЄМО:

  У 2022 році програму мікрофінансування бізнесу ветеранів війни та членів їх родин започаткував Український ветеранський фонд (УВФ). Він відшкодовує таким підприємцям 20 тис. грн. на закупівлю товарів та обладнання. Вказувати можна витрати з 24 лютого 2022 року до моменту оформлення заявки. На кожен товар має бути підтвердження платежу. Фонд не відшкодовує орендну плату чи вартість послуг.

  На отримання мікрогранту можуть претендувати дві категорії громадян:

• категорія “А” – члени родин ветеранів війни, які беруть участь у боях, зокрема в складі формувань територіальних громад;
• категорія “Б” – ветерани війни та члени їх родин, діяльність яких як самозайнятих осіб зупинена внаслідок боїв у деяких областях.

  Членами родини вважаються дружини, чоловіки, діти, батьки. Ветерани війни для отримання коштів від фонду на момент подання заявки не повинні перебувати на службі.

  Подати заявку на отримання гранту можна онлайн на сайті Українського ветеранського фонду (УВФ). Для початку потрібно зібрати такі документи:

• паспорт заявника з реєстрацією;
• виписку чи витяг з єдиного державного реєстру про ФОП чи самозайняту особу;
• документ, що підтверджує статус ветерана (посвідчення УБД, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення учасника війни);
• документ, що підтверджує спільне проживання з ветераном до війни (свідоцтво про одруження чи народження дитини);
• документи, що підтверджують придбання після 24 лютого 2022 року товарів чи обладнання для роботи бізнесу відповідно до КВЕДів (чек або видаткова накладна).

  У заяві на отримання мікрогранту потрібно вказати особисті дані, описати свою господарську діяльність, вказати банк та номер рахунку, а також витрати, заявлені на відшкодування. Далі потрібно прикріпити всі документи: про набуття статусу ФОП, родинні зв’язки, статус ветерана війни. Якщо заявка відповідає всім вимогам, після перевірки документів і схвалення людина отримає кошти протягом десяти днів.

  Програма розрахована на 500 аплікантів. Наразі фонд профінансував 162 заявки.

НАГАДУЄМО:

  На Чернігівщині над ліквідацією повітряних цілей працює мобільна вогнева група 119-ої бригади тероборони. Бійці працюють з німецьким кулеметом МГ-42 для ураження “Шахедів”. В кінці минулого року були сформовані додаткові мобільні вогневі групи (МВГ), які вже виходять на чергування. Частину з них вже забезпечила необхідним обладнанням та 46 пікапами Чернігівська ОВА.

  Про це розповів начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус під час пресконференції 2 січня.

  “Не можу сказати скільки МВГ працює в області, це військова інформація. Але з публічного — частину ми забезпечили і продовжуємо це робити. На сьогодні 46 автомобілів (пікапів) зі старлінками, планшетами, турелями та іншим обладнанням передано і вони перебувають на чергуванні. Це додатково до тих засобів та сил, які забезпечують Збройні сили”.

  Ці додаткові групи допомагають підтримувати безпеку регіону та відбивати напади ударних дронів. “Через Чернігівщину, на жаль, літає дуже багато «Шахедів». Дуже велика кількість ракет, які летіли сьогодні (2 січня, — ред.), вони летіли через нашу область”, – додав Чаус. 

НАГАДУЄМО:

  Ветеран російсько-української війни і екс-командир роти батальйону “Айдар” Євген Дикий вважає, що українське суспільство в 2023 році відмежувалося від подій на фронті, чого не було у 2022 році. Він переконаний, що саме цій помилці потрібно запобігти в 2024 році.

Коли почалася повномасштабна війна, все українське суспільство працювало на перемогу.  За словами Дикого, суспільство було абсолютно нерозривним з військовими. які не сприймалися, як люди, які десь там на фронті. Україна була єдиним організмом, який воює. Кожен намагався щось зробити, якщо не на фронті, то шляхом волонтерства, сказав він у інтерв’ю Фокус.

  “Саме тому у 2022 році ми перемагали. У 23-му році сталося те, що “товариш Сталін” називав “запаморочення від успіхів”. На хвилі успіхів осені 2022 року тилова Україна впала в ілюзію, якій чомусь здалося, що ми не просто зробили диво, а зробили вже достатньо. Але виявилося цього недостатньо“, – пояснив ветеран війни.

  Він додав, що за його відчуттями в Україні суспільство розділилося на дві “касти”: ті, що воюють, і ті, що живуть своє звичайне життя. Тому ветеран російсько-української війни зазначає, що у 2024 році українці мають проживати війну, як у 2022 році. “Для цього суспільство має прийняти війну як свою, а не чиюсь, хто за нас повинен виконати”, – зазначає Дикий.

НАГАДУЄМО:

  Державна програма “єРобота” запрацювала в квітні 2023 року. В рамках програми учасники бойових дій, члени сімей ветеранів та особи з інвалідністю внаслідок війни можуть отримати грант від 250 тис грн до 1 млн грн. на започаткування або розвиток власної справи. Претендувати на отримання коштів можуть лише особи, які мають відповідний підтверджений статус.

  Згадані вище суми виділяються залежно від того, чи виконуються встановлені вимоги. Так, до 250 тис грн можуть отримати ветерани-підприємці, які створили щонайменше одне робоче місце, до 500 тис грн – дружина або чоловік ветерана за умови створення щонайменше двох робочих місць. У цьому випадку надані державою кошти мають покривати до 70% вартості започаткування бізнесу, решту суми інвестує сам ветеран-підприємець.

Претендувати на 1 млн грн може учасник боїв, який щонайменше три роки зареєстрований як ФОП. Також він повинен створити принаймні чотири робочі місця, з яких щонайменше два – для ветеранів або людей з інвалідністю внаслідок війни. Ця сума також надається на умові співфінансування: 70% виділяє держава, 30% – підприємець.

На що можна витратити кошти?

  Кошти можна використати на придбання обладнання та сировини, оренду приміщення і транспортних засобів для бізнесу, купівлю ліцензійного програмного забезпечення (сумарно не більше 50% від розміру гранту), оплату послуг з маркетингу та реклами. Кошти також можна витратити на купівлю свійських тварин, птиці та бджіл, саджанців, товарів та послуг, пов’язаних з реалізацією бізнес-плану (ці витрати не повинні перевищувати 70% від суми гранту).

Хто не може взяти участь у програмі?

Участь у грантовій програмі НЕ МОЖЕ взяти той, хто:

• перебуває і працює на тимчасово окупованій території, у Росії або Білорусі;
• перебуває під санкціями;
• має відкриті провадження в справі про банкрутство;
• зареєстрований як кредитна або страхова організація, інвестиційний або недержавний пенсійний фонд, учасник ринку цінних паперів та ломбард;
• міняє валюту, виробляє зброю, алкоголь, тютюнові вироби;
• притягався до кримінальної відповідальності через корупцію;
• має борг перед державним бюджетом.

Як подати заявку?

  Для отримання гранту учасник боїв або друга людина в подружжі ветерана повинні подати заявку через  портал “Дія” та  прикріпити бізнес-план. Приклад заповненого бізнес-плану доступний за посиланням. Після перевірки кредитної історії заявника та його документів, оцінки його бізнес-плану він має пройти співбесіду з фахівцями Державної служби зайнятості. За її результатами ухвалюється рішення про надання гранту.

Які зобов’язання матиме отримувач гранту?

  В отримувача гранту виникає зобов’язання створити робочі місця протягом шести місяців з моменту отримання коштів і працевлаштувати працівника мінімум на два роки. Отримувач гранту також повинен працювати і сплачувати податки щонайменше до повернення в бюджет суми гранту у вигляді податків та обов’язкових платежів. Повертати державі суму гранту потрібно лише за умови невиконання зобов’язань.

НАГАДУЄМО: