В Офісі Президента України під головуванням Ірини Верещук відбулася нарада щодо розвитку ветеранських просторів. Під час зустрічі Міністерство у справах ветеранів презентувало модель будівництва великих регіональних центрів вартістю понад 100 млн грн кожен. Наразі в Україні зводять сім таких об’єктів.
Напередодні Кабінет Міністрів ухвалив постанову про надання субвенцій областям на 2026 рік саме під цю модель. Загальний обсяг фінансування становить 1,07 млрд грн.
Про перебіг наради повідомив народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко на своїй сторінці у Facebook.
«Будувати потрібно політику, а не лише об’єкти»
За словами Тарасенка, у нього та частини присутніх виникли обґрунтовані сумніви щодо ефективності використання коштів і доцільності централізованого підходу. Ще 4 лютого він направив депутатське звернення Прем’єр-міністру України з вимогою переглянути відповідну постанову уряду.
Ірина Верещук під час наради наголосила, що Президент доручив будувати ветеранську політику, а не просто ветеранські простори. Йдеться про системну роботу — від надання послуг і супроводу до реінтеграції, ментального відновлення, розвитку економічної активності та формування спільнот.
Приклади ефективних моделей
Тарасенко навів приклади ініціатив, які вже демонструють результат.
Зокрема, проєкт PRO Mental Health, що фінансується урядом Польщі, понад два роки працює в Рівненській області, а цього року розширив діяльність на Житомирщину. Його також пропонують масштабувати у Дніпропетровській та Одеській областях. За словами депутата, проєкт має сильну менеджерську команду та чітку філософію функціонування простору.
Ще один приклад — британо-українська програма «Надійне Майбутнє», яка вже рік працює в Україні з ветеранами, що пережили моральну травму. Програма формує невеликі спільноти в громадах і забезпечує підтримку навіть без окремого приміщення, створюючи для ветеранів «місце сили».
Альтернатива: екосистема замість централізованої мережі
Після трьох років аналізу ситуації в регіонах Тарасенко запропонував замість централізованої мережі дорогих об’єктів формувати екосистему ветеранських просторів. Йдеться про об’єднання вже існуючих ініціатив — громад, комунальних установ, громадських організацій, міжнародних партнерів і приватних ініціатив — у єдину систему зі спільною стратегією та стандартами якості послуг.
Головною метою він назвав формування спільнот ветеранів, родин загиблих і зниклих безвісти, а також цивільних, які прагнуть відновлення та розвитку. Саме спільноти, за його словами, формують людський капітал — основу розвитку громад і держави.
Запропоновані кроки
Серед конкретних ініціатив, які презентував депутат:
аналітика спроможності громад із використанням методології, розробленої Острозькою академією;
визначення та узгодження функціоналу просторів — від базового до розширеного;
формування культури створення спільнот;
забезпечення просторів транспортом для підвезення ветеранів або надання послуг на виїзді;
налагодження співпраці з патронатними службами військових підрозділів;
створення спеціалізованих просторів для абілітації, проживання та відновлення після фізичних і ментальних травм, зокрема залежностей.
Тарасенко повідомив, що очікує позицію Міністерства у справах ветеранів у доповіді в Офісі Президента, а також офіційну відповідь Прем’єр-міністра України Юлії Свириденко на його депутатське звернення.
Капітана поліції Миколу Скляра призначили помічником керівника ГУНП у Черкаській області з ветеранських питань. кладі зведеної бригади Національної поліції та батальйону поліції особливого призначення ГУНП Черкащини брав участь у бойових діях на Донеччині, зокрема на Костянтинівському напрямку. Під час служби він зазнав поранення, пройшов тривале лікування та успішну реабілітацію.
«Наразі я продовжую впроваджувати розбудову ветеранської політики, започатковану моїми колегами на цій посаді, а також налагоджувати системний діалог між ветеранською спільнотою області та органами Національної поліції області», — зазначив Микола Скляр.
Гучний конфлікт довкола «Театру Воєнних Дій» отримав продовження. Національна гвардія України офіційно припинила співпрацю з режисером Алексом Боровенським після звинувачень у зневажливих висловлюваннях на адресу ветеранів. Що стало останньою краплею — розповідаємо деталі.
Національна гвардія України розірвала меморандум про співпрацю з режисером та засновником «Театру Воєнних Дій» Алексом Боровенським. Про це повідомляє hromadske з посиланням на пресслужбу НГУ.
У Нацгвардії зазначили, що співпрацювали з режисером упродовж кількох років. У 2025 році сторони підписали меморандум, який передбачав проведення спільних заходів, а також участь військовослужбовців НГУ у театральних постановках.
Втім, у січні 2026 року НГУ вирішила припинити дію документа. У відомстві уточнили, що меморандум дозволяв розірвання в будь-який момент, зокрема у випадках, коли одній зі сторін може бути завдано моральної шкоди.
За інформацією пресслужби, про припинення співпраці офіційно повідомили з 15 лютого 2026 року.
Що передувало рішенню
Рішення ухвалили на тлі заяв ветерана Іллі Мар’яна з позивним «Фестиваль». Він брав участь у виставі «Стусанина» з вересня 2025 року до січня 2026-го та заявив про неналежну комунікацію з боку режисера.
За словами ветерана, йдеться про образливі висловлювання на адресу учасників проєкту та погрози після їхнього виходу з вистави. Зокрема, прозвучали фрази зі зневажливим ставленням до ветеранів.
Позиція режисера
Сам Алекс Боровенський у коментарі hromadske заявив, що співпрацював із НГУ не три роки, а з грудня 2024 року — один рік і три місяці.
«Театр Воєнних Дій» працює у Києві з 2024 року. Серед акторів — ветерани та чинні військовослужбовці. Скандал довкола режисера став першим публічним конфліктом такого масштабу для театру.
Ситуація навколо «Театру Воєнних Дій» продовжує викликати резонанс у ветеранській спільноті. Чи матиме вона подальші наслідки — покаже найближчий час.
У Черкаській ОВА анонсували перезапуск Консультативної ради у справах ветеранів. До складу запрошують чинних військових та учасників бойових дій. Влада наголошує: жодної політизації — лише професійний діалог і конкретні рішення.
Про це у своїх соцмережах повідомив Голова ОВА Ігор Табурець.
За його словами, голос ветеранів має бути більш відчутним як під час формування політики, так і на етапі її реалізації. Він закликав ветеранську спільноту активніше долучатися до виявлення проблем і їх попередження.
В адміністрації підкреслюють: завдання влади — діяти на випередження, своєчасно ідентифікувати потреби ветеранів та шукати ефективні інструменти для їх задоволення. У регіоні продовжують розвивати ветеранську інфраструктуру — створюють нові простори підтримки та збільшують кількість фахівців із супроводу ветеранів.
Хто може увійти до складу Ради
Очільник ОВА наголосив, що дорадчий орган має зберегти свою фаховість. До складу Ради планують залучати осіб зі статусом чинного військовослужбовця або учасника бойових дій.
«Не можна допустити політизації діалогу. Розмова — професійна, критика — предметна, результат — дієві рішення», — зазначив Ігор Табурець.
В адміністрації наголошують, що ветеранська політика — це питання не лише соціальної підтримки, а й національної та регіональної безпеки, відновлення людського капіталу та формування нової політики пам’ятування.
Ветеранські спілки та організації Черкащини запрошують долучатися до роботи оновленої Консультативної ради.
Деталі можна уточнити за телефонами: 068 621 80 29 050 420 13 56 (Контактний центр)
З 1 березня 2026 року в Україні зросте адресна фінансова допомога для членів сімей військовослужбовців, які загинули або зникли безвісти, захищаючи Україну від російської агресії.
Зокрема, мінімальна пенсійна виплата для кожного непрацездатного члена сім’ї — батьків, дружини чи чоловіка загиблого воїна, а також для однієї дитини, якій замість пенсії призначено державну допомогу, становитиме не менше 12 810 грн на людину. Нині ця сума становить 7 800 грн.
Виплати зростуть і для родин, де допомогу отримують двоє або більше членів сім’ї (крім непрацездатних батьків, дружини чи чоловіка), а також для двох і більше дітей загиблого військовослужбовця. Для них розмір підтримки становитиме не менше 10 020 грн на кожного замість нинішніх 6 100 грн.
Усі виплати щороку індексуватимуться, починаючи з 1 березня 2027 року.
Зимове сходження на гору Говерла — у складних кліматичних умовах, за сильного вітру, снігових заметів та густого туману. Цей захід став черговим, уже п’ятим, сходженням в межах проєкту Чернівецької ОВА «Мандротерапія». Захід проходив у форматі дводенного ретриту в Карпатах, який поєднав фізичну активність, психологічну підтримку та реабілітацію через взаємодію з природою.
Учасниками стали ветерани з ампутаціями, які долали маршрут на протезах. Вони пройшли важкий зимовий маршрут, перемогли власні страхи та сумніви й довели головне — сила духу сильніша за будь-які обставини. Підйом на найвищу вершину України — це не лише фізичне випробування, а й можливість довести собі, що не все втрачено, що після важких поранень життя продовжується і в ньому є нові вершини.
Особливим джерелом мотивації був супровід Олени Карлової— української альпіністки, професорки математики. У 2025 році вона здійснила сходження на п’яту вершину світу — Макалу, а у 2026 році планує піднятись на Еверест. Її присутність і особистий приклад стали підтримкою для кожного з учасників.
Сходження було реалізоване за активної участі волонтерів проєкту Recovery Travel, які забезпечили організацію, супровід та безпеку учасників.
12 лютого в Києві відбудеться ключовий захід, присвячений ветеранським політикам українського бізнесу. Він об’єднає компанії різних галузей для чесної та практичної розмови про те, як сьогодні працюють ветеранські програми, які результати вже є та на чому варто зосередитися у 2026 році.
Під час зустрічі учасники підсумують перший рік роботи спільноти та реалізують принцип звітності — у форматі відкритої розмови про: ▪️ практичний досвід впровадження ветеранських програм; ▪️ досягнуті результати та виклики; ▪️ цифри, рішення й людей, які стоять за змінами; ▪️ пріоритетні задачі бізнесу у підтримці ветеранів і ветеранок у 2026 році.
Захід відкритий для всіх бізнесів і організацій, які працюють або планують працювати з ветеранськими програмами.
Принципи бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок створено Starlight Media за експертної підтримки Veteran Hub та у партнерстві з Forbes Ukraine. Головний державний партнер Принципів — Міністерство у справах ветеранів. Партнери заходу: Приватбанк, Інтерпайп, Robota.uа, Kernel, МХП, OMD Optimum Media Ukraine.
Українські народні депутати пропонують кардинально змінити підхід до використання арештованих активів, які керуються Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Відповідно до нового законопроекту № 14347, таке майно може бути спрямоване на забезпечення житлом та реабілітацію військових, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни.
Про це йшлося під час пресконференції на тему “Законопроєкт № 14347: шлях до забезпечення житлом і сучасними центрами реабілітації ветеранів війни та членів їх сімей, внутрішньо переміщених осіб і всіх постраждалих внаслілдок збройної агресії РФ проти України”.
Спрощена процедура заради потреб ветеранів
Законопроєкт передбачає спрощену процедуру передачі арештованих активів без проведення конкурсів. Згідно з документом, майно може передаватися за рішенням Кабінету Міністрів підприємствам, установам та організаціям, визначеним Міністерством у справах ветеранів, для потреб військовослужбовців, ветеранів війни, ВПО та інших постраждалих внаслілдок російської агресії.
У пояснювальній записці автори наголошують, що в умовах повномасштабної війни держава гостро потребує житла та сучасних центрів відновлення. Лікувально-оздоровчі комплекси, санаторії, пансіонати та готелі, які перебувають під арештом, пропонують розглядати не як бізнес-активи, а як простори для концентрації національних ресурсів, волонтерської, благодійної та міжнародної допомоги.
“Арештоване й передане в управління АРМА майно має працювати на Україну і насамперед – на наших захисників”, – наголосив голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Анатолій Остапенко.
Він зазначив, що резиденти РФ та інші посібники держави-агресора досі користуються своїми активами в Україні та отримують з них доходи, які можуть фінансувати диверсійну діяльність проти України.
Масштаби проблеми: 200 мільярдів гривень без використання
Адвокат Андрій Потьомкін звертає увагу на масштаби проблеми неефективного управління арештованими активами.
“За офіційними даними, в управлінні АРМА перебуває близько 102 тисяч активів. З них лише 34 тисячі передано в управління, тоді як понад 67 тисяч залишаються неоціненими та фактично без використання”, – зазначив він.
Загальна вартість цих активів перевищує 200 мільярдів гривень. “67% активів роками залишаються безхазяйними. По суті, ними продовжують користуватися власники”, – додав Потьомкін.
Конкретні приклади: від елітного маєтку до офісу “Газпрому”
Елітний будинок в Конча-Заспі площею 2,5 тисячі квадратних метрів, що належав громадянину РФ. Будівля повністю автономна, обладнана генераторами та сонячними панелями, але АРМА не може знайти йому застосування вже чотири роки.
Офіс “Газпрому” на Подолі в центрі Києва, який досі не має управителя, хоча міг би стати центром ветеранського розвитку.
Понад 800 житлових квартир у різних містах України, більшість з яких пустує. Серед них – пентхаус в Одесі площею понад 1000 м², що належить російському генералу.
“Якщо агентство не може чотири роки знайти цьому будинку жодного застосування, то законопроєкт № 14347 дає нам цю можливість”, – говорить Потьомкін.
Він пропонує створити в елітному будинку в Конча-Заспі центр психологічної підтримки та соціальної адаптації для дітей-переселенців.
Шлях законопроєкту та перспективи
За словами Анатолія Остапенка, на проходження законопроєкту та набуття ним чинності знадобиться кілька місяців.
“Я впевнений, що спротиву з боку парламенту не буде. Але кожен законопроєкт проходить певні важкі обговорення”, – зазначив нардеп.
Він вважає, що обговорення неефективності роботи АРМА може прискорити процес ухвалення рішення, яке посилить соціальну відповідальність держави перед захисниками.
Законопроєкт відкриває новий підхід до використання активів держави-агресора, трансформуючи їх з джерел фінансування ворога в інструмент підтримки тих, хто найбільше постраждав від війни.
Колись Дмитра Олійника знали лише в Харкові. Він активно боровся проти керівництва вузу, яке намагалося відрахувати його лише за те, що студент відвідував проукраїнські мітинги. Потім сам став організовувати заходи. А відомим широкому загалу Дмитро став після того, як обнародував своє спілкування з керівницею МСЕК. Це тоді, коли вона цинічно сказала, що другу групу інвалідності поранений міг би отримати, якби йому відрізали ногу. А так – лише третю!
У минулому місяці його бачили на одиночній акції в Києві на Майдані Незалежності. Розповідали, що цей пікет був достатньо успішний і ветеран Олійник, завдяки йому, досяг певного результату. Усі перераховані події вкупі викликали неабияку зацікавленість особою активіста й ветерана й тому було прийняти рішення зустрітися з Дмитром і дізнатися, чим він живе зараз?
ТАК СТАВИТИСЯ НЕ МОЖНА!
– Я є керівником Громадської організації «Майбутнє Ветеранів», – розповів співрозмовник. – А, якщо говорити про моє поранення, то слід повернутися в часі до 2021 року, коли ветеранські організації висунули мене на посаду радника голови обласної адміністрації. Тоді ми з колегами готували цивільне населення до спротиву, навчали володінню зброєю, основам тактичної медицини. А з початком повномасштабного вторгнення, разом з іншими підрозділами, обороняли Харків від вторгнення. 27 лютого наша група відповідала за штурм 134 школи, куди зайшли й намагалися закріпитися окупанти… Уже ввечері, коли школа горіла й ми намагалися відійти на безпечну відстань, я отримав поранення. Із того боку прилетіла, як мені здалося, ракета. Її уламки потрапили мені в ногу, ще одному військовому – в голову, а другому – пробило легеню. Два двохсотих і я – трьохсотий.
Після лікування Дмитро Олійник поновився на службі, але рана весь час давала про себе знати. Почався тромбоз і після сьомої операції він, у серпні 2023 року, написав рапорт на звільнення. А далі була пригода з керівницею МСЕК. На той час Дмитро вже налічував п’ятнадцять операцій на нозі.
– Коли я прийшов на комісію, мені сказали: «У вас фізично нога є». Однак вона втратила активні дії та функціональність і вважається біопротезом. Там лише кістка й сухожилля. Тому я відповів, що вони вчиняють неправильно, так до ветеранів ставитися не можна. Поїхав до Києва, в трьох інститутах пройшов додаткові обстеження, які повністю підтвердили мою правоту. І в центральній МСЕК, уже за участі представників МОЗ та громадськості, були досліджені всі документи й я отримав пожиттєву другу групу інвалідності.
– Дмитре, можна сказати, що ви стали ініціатором знищення МСЕК, чи ця подія виявилася останньою краплею, після якої владі необхідно було якось реагувати?
– Дякую за високу оцінку моїх можливостей. Але я сказав би, що скоріше ініціював реформування цієї інституції. Бо були проведені консультації, внесені зміни до законодавства. Усі керівники МСЕК були звільнені й не мали права займати посади у створеній новій системі ЕКОПФО. Звичайно, залишається ще багато питань, зокрема в мене, але те, що ми отримали, це значно краще за те, що було.
СВІЙ ДО СВОГО
Громадська організація «Майбутнє Ветеранів» була створена у 2023 році, відразу після події із МСЕК. До її складу ввійшли чинні й колишні військовослужбовці. А на загальних зборах Олійника висунули на посаду керівника. Зараз до складу організації входять переважно ті люди, яким Дмитро допомагав вирішувати їхні проблеми.
– У минулому році, – розповідає він, – військовослужбовець звернувся до лікарні, оскільки в нього на нозі з’явилося якесь утворення. Лікувався він три місяці й за цей час утворення розрослося, а лікарі лише розводили руками й говорили, що роблять усе можливе. І тоді цей військовий звернувся до мене. Мені довелося їхати до Києва, відвідувати лікарню, департамент охорони здоров’я, МОЗ, щоб лікарі забезпечили необхідні процедури – взяли бакпосів, знайшли апарат для видалення мертвих тканин, провели оперативне втручання. І коли все це зробили, у чоловіка за два тижні нога повністю загоїлася.
Юрій Кузьменко, розвідник:
– Ще у 2022 році я отримав тяжке поранення. Уперше до Дмитра Олійника я звернувся, коли, після недбалого лікування, мені загрожувала ампутація ноги. Тоді Дмитро зв1язався з іншим інститутом, приїхали інші лікарі й мені призначили зовсім інше лікування. Завдяки цьому, ногу вдалося врятувати й тепер я можу навіть ходити… Друге звернення стосувалося отримання групи інвалідності. Дмитро тоді приїхав до Житомира, був присутній на засіданні комісії й медикам довелося погодитися з тим, що слід призначити другу групу пожиттєво. До цього вони переконували, що має бути третя з підтвердженням через два роки…
– Дмитре, ви навели кілька прикладів своєї громадської діяльності, пов’язані з допомогою ветеранам. Чи є ще чим поділитися в цьому напрямку?
– Безумовно. Взяти хоча б вчорашній день. Зранку я був на комісій й забрав рішення про виділення компенсації на житло для ветерана. Він втратив око й має проблеми зі здоров’ям. Тепер йому хоча б буде, де жити. Уважаю, що це результат. Із моєю допомогою, переоглядами, оскарженнями, більше двадцяти ветеранів отримали групу інвалідності. Найгірше, що навіть людям з ампутаціями, отриманими на фронті, пройти цю процедуру й досягти результату дуже непросто. Було декілька скандальних прикладів, коли доводилося, що називається, вигризати законне рішення. Державні органи мають чути ветеранів. Це найголовніше!
Павло, офіцер ЗСУ, морський піхотинець:
– Після отримання важкого поранення й лікування, я намагався вирішити проблему з відсутністю житла у військовій частині. Однак це не дало ніяких результатів. Про те, що таку процедуру можна провести через органи соціального захисту в Харкові, я дізнався від Дмитра. На сьогоднішній день, дякуючи йому, всі документи оформлені. Тепер чекаю фінансування, яке орієнтовно обіцяють здійснити в серпні. Уважаю, що Дмитро – велика людина. Наскільки мені відомо, він багато допомагає ветеранам і робить це абсолютно безкоштовно…
Ще одна ситуація, коли необхідно було втрутитися. Ветеран, інвалід, який на фронті втратив обидві руки. До вторгнення мешкав у Вовчанську. Внаслідок бойових дій його житло було знищено. Адміністрація Вовчанської територіальної громади евакуйована й зараз знаходиться в Харкові. Працівники забезпечені житлом і кабінетами для виконання службових обов’язків. І коли ветеран прийшов до одного кабінету за довідкою, йому сказали, що необхідно з’їздити до Вовчанська, сфотографувати зруйнований будинок. Лише після цього він зможе отримати довідку та компенсацію на придбання помешкання…
Тоді цей кабінет відвідали Дмитро Олійник та керівник Ветеранського простору Ігор Шишко. Вони попросили не писати тут, які слова та в я якому тоні там були сказані… Але в результаті голова територіальної громади завірив, що ситуація буде вирішена й ветеран отримає компенсацію. Найближчим часом Олійник планує з’їздити до ветерана, подивитися, як він живе, в якому стані знаходиться, чи забезпечений хоча б елементарними протезами?
ПРОБЛЕМИ ВЕТЕРАНІВ – СПІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
Дмитро розповів, що майже всі люди з тих, кому він допомагав, попередньо зверталися до Міністерства у справах ветеранів. Їм говорили: почекайте кілька місяців чи почекайте півроку, але жодного результату це не дало. Приміром, біля року тому пані Калмикова особисто запевняла, що питання з його виплатами Олійника від військової частини буде вирішене.
– Тоді я надіслав усі необхідні документи, але не те, що якогось результату, навіть відповіді не отримав. Зараз я чекаю реформування міністерства, де посади будуть займати дійсно фахові люди, які пройшли війну. Що стосується моїх виплат за період лікування, то це питання тягнеться ще з 2023 року.
Дмитро розповів, що з часу звільнення він шість разів звертався до військової частини й кожен раз надавав пакет потрібних документів. До цього тричі особисто приїжджав і віддавав документи медикам у руки. І весь час йому приходили відповіді, що документи не надані. Уявіть собі, чого варто зібрати весь пакет необхідних документів, щоб отримати виплату? А зробити все це дев’ять разів?! Двічі документи довелося надсилати поштою.
– Я пройшов обстеження в травматології, роздрукував банер зі словами: «Чужого не треба, свого не віддам!» і вийшов на одиночну акцію в Києві на Софіївську площу. Протягом двох годин до мене приїхали представники командування частини й ще раз запевнили, що я не надав документи. Я показав поштові чеки, показав повідомлення, що відправлення було вручене. І, о диво! Документи знайшлися й перша виплата була проведена…
Це трапилося в жовтні минулого року. Остаточний розрахунок проходив по тій самій схемі. У частині говорили, що вони ніяк не можуть отримати від нього документів. Тоді й Олійник вдався до апробованого методу боротьби з військовою бюрократією. Правда, Софіївська площа була замінена Майданом Незалежності. Але знову ті самі дві години, підтвердження відправки документів. У результаті – необхідне дивним чином знаходиться й питання знову вдалося вирішити.
– Дмитре, ви говорили, що 2021 року вас висунули на посаду радника голови обласної адміністрації в Харкові. Знаходитися на цій посаді й досі?
– Ні, я був звільнений за півтора місяці до повномасштабного вторгнення. Це трапилося на нараді, де я озвучив зауваження щодо неефективності витрачених коштів і неналежної розбудови фортифікацій. На жаль, я не був почутий, питання ніхто не вивчав і влітку 2024 року ми отримали ще один скандал у зв’язку із втратою обороноздатності нашого війська.
Дмитра сьогодні найбільше хвилює заміна понять щодо ветеранської політики. Спочатку на рівні держави було оголошено, що суспільство має готуватися до зустрічі захисників із фронту. А потім поступово цей лозунг перетворився на інший: захисники повинні інтегруватися до цивільного життя в суспільстві. Якщо хтось не бачить у цьому протиріч, до Дмитрові вони дуже зрозумілі.
– Я впевнений, що це помилка не лише в формулюванні, – говорить активіст, – це зміна державної позиції щодо ветеранів. І я боюся, що такий підхід у майбутньому може привести до поганих наслідків. Тому сьогодні намагаюся робити все, щоб цього не трапилося. Намагаюся вибудувати комунікацію й системний підхід до керівництва державних структур, місцевого самоврядування. А мета цієї діяльності полягає в тому, щоб показати ветеранам, що вони не самі, що їх ніхто не залишить один на один з їхніми проблемами!..
Вікторія ПУЧКА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Національна асоціація адвокатів України звернулася до Міністерства цифрової трансформації України з пропозицією розширити функціонал розділу «ветеран PRO» у застосунку Дія. Йдеться про можливість отримання ветеранами війни доступу до безоплатної вторинної правничої допомоги через цифрові сервіси та взаємодію державних реєстрів.
Як повідомили на сайті НААУ, відповідний лист надіслано на виконання рішення РАУ. Метою ініціативи є спрощення та підвищення ефективності реалізації права ветеранів на безоплатну правничу допомогу.
У НААУ також нагадали, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг:
захист;
здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
