Некомерційна організація Momentum Wheels for Humanity, що впроваджує проєкт Rehab4U, оголосила грантовий конкурс «Посилення професійної спроможності фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб».
Мета програми — підвищити кваліфікацію фахівців із супроводу ветеранів, які працюють у закладах охорони здоров’я, щоб забезпечити якісну та комплексну допомогу ветеранам під час лікування та їхнім родинам.
Хто може податися
Грант спрямований на посилення спроможності одного закладу вищої освіти та/або центру ветеранського розвитку, створеного на його базі. Обов’язкова умова — здійснення навчання за затвердженою програмою підвищення кваліфікації, розробленою відповідно до типової освітньої програми за напрямом «Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб».
У межах проєкту передбачають:
підготовку та сертифікацію щонайменше 50 фахівців;
поглиблення компетентностей у сфері кейс-менеджменту;
розвиток міжсекторальної взаємодії, зокрема в умовах медичних закладів.
Очікується, що випускники програми зможуть надавати індивідуалізовану, скоординовану та чутливу до потреб ветеранів допомогу. Це має сприяти швидшій соціальній інтеграції ветеранів, їх активній участі в житті громад та посиленню ролі у відновленні й економічному розвитку України.
Строки та умови подання
Дедлайн подачі заявок — до 23:00 (за київським часом) 15 березня 2026 року.
Відповіді на запити про роз’яснення організатори планують надати до 5 березня 2026 року.
Інформаційний вебінар
Щоб детальніше роз’яснити цілі гранту та процедури подання і реалізації, організатори проведуть онлайн-вебінар 26 лютого 2026 року о 14:00. Для участі необхідна попередня реєстрація через форму за посиланням. У додатку до реєстраційної форми також можна знайти запит на грантові пропозиції та інші документи, що необхідно подати у визначені терміни.
У Центрі підтримки ветеранів та родин Героїв відбулася фінансово-освітня гра «Життєвий капітал», яка об’єднала учасників навколо теми фінансової грамотності та відповідального планування бюджету.
Під час інтерактиву ветерани й члени їхніх родин моделювали різні життєві ситуації: планували сімейний бюджет, ухвалювали рішення щодо витрат і заощаджень, розподіляли ресурси та вибудовували стратегії досягнення фінансової незалежності. Такий формат дозволив не лише опанувати базові принципи управління особистими фінансами, а й на практиці побачити наслідки фінансових рішень.
Учасники активно долучалися до обговорень, ділилися власним досвідом і підтримували одне одного, формуючи спільне розуміння важливості фінансової стійкості.
Про центр
Центр підтримки ветеранів та родин Героїв забезпечує комплексний супровід ветеранів, військовополонених, а також родин загиблих Героїв і зниклих безвісти. У закладі працює команда фахівців супроводу, представник Центру надання адміністративних послуг, юристи та психологиня з ветеранським досвідом.
У ветеранському просторі регулярно організовують спортивні, культурно-мистецькі та реабілітаційні заходи, проводять навчання, майстер-класи та активності для дітей ветеранів. Відвідувачі можуть скористатися тренажерами для жиму лежачи, гребним тренажером, універсальною лавою, тренажером для станової тяги, а також пограти в настільний теніс. Заняття доступні у будні з 9:00 до 17:00.
Центр розташований за адресою: вул. Любомира Гузара, 1. Контакти: +38 (050) 501 85 24, +38 (068) 696 69 43.
Громадська організація «Спілка ветеранів Сил оборони України» офіційно звернулася до начальника Харківська обласна військова адміністрація Олега Синєгубова щодо надання детальної інформації про правила, умови та строки проведення виборів представника від Харківщини до складу Ради ветеранів України.
Йдеться про формування складу Рада ветеранів України — консультативно-дорадчого органу при Міністерство у справах ветеранів України.
У ГО наголошують: процедура висування та обрання кандидата має відбуватися відкрито, зрозуміло й максимально публічно для всієї ветеранської спільноти. Саме прозорість процесу, переконані ініціатори звернення, забезпечить довіру до результатів і гарантує, що інтереси ветеранів представлятиме авторитетна та достойна людина.
Організація очікує офіційних роз’яснень щодо подальших кроків, строків і механізмів проведення відбору. У «Спілці ветеранів СОУ» заявляють про готовність і надалі відстоювати відкритість управлінських рішень та належне представництво ветеранів на всіх рівнях.
Уряд ухвалив постанову про старт пілотного проєкту з надання медико-психологічних послуг ветеранам і ветеранкам, які мають розлади внаслідок вживання психоактивних речовин, включаючи алкоголь. Держава фінансуватиме комплексну фахову допомогу для відновлення здоров’я та повернення до повноцінного життя.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Йдеться про формування системного підходу до лікування та супроводу ветеранів із залежностями — із залученням медичних, психологічних, психіатричних і соціальних фахівців.
Що передбачає проєкт
Пілотна програма включає:
доступ до мультидисциплінарної допомоги — медичної, психологічної, психіатричної та соціальної;
впровадження ефективних підходів до лікування з формуванням єдиної системи надання послуг;
підвищення обізнаності членів родин ветеранів щодо розладів залежності та алгоритмів підтримки.
Надавачами послуг можуть стати заклади незалежно від форми власності та фізичні особи-підприємці, які мають відповідний кадровий і інфраструктурний потенціал. Мінветеранів відшкодовуватиме вартість наданих послуг.
Три етапи супроводу
Програма передбачає поетапну модель підтримки:
1. Стаціонарний етап (30 днів) Комплексний медико-психологічний супровід, що включає індивідуальну та групову психотерапію, роботу з соціальним працівником, фізичну активність, інформаційні заходи, фармакологічну та нутритивну підтримку.
2. Амбулаторний етап (30 днів) Індивідуальна та групова психотерапія один раз на тиждень.
3. Довготривалий амбулаторний супровід (280 днів) Групова терапія раз на тиждень для закріплення результатів лікування та профілактики рецидивів.
Чому це важливо
У міністерстві наголошують: наслідки війни — це не лише фізичні поранення, а й глибокі психологічні травми, які без належної підтримки можуть призводити до розвитку залежностей, соціальної ізоляції та втрати життєвих орієнтирів.
Запуск пілоту має закласти основу для сталої державної моделі підтримки ветеранів і ветеранок з-поміж осіб, які зіткнулися з проблемами залежності.
Деталі щодо участі у програмі та механізму долучення надавачів послуг Мінветеранів оприлюднить додатково.
Кабінет Міністрів України ухвалив Порядок надання, позбавлення, припинення та поновлення статусу суб’єкта ветеранського підприємництва. Рішення формує чіткий державний механізм підтримки бізнесу, який створюють ветерани та ветеранки, і відкриває доступ до спеціальних інструментів фінансування та розвитку.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Документ Мінветеранів розробило на виконання Закону України «Про ветеранське підприємництво». Відтепер підприємці з-поміж Захисників і Захисниць отримують прозорий алгоритм оформлення спеціального статусу.
Що дає спеціальний статус
Статус суб’єкта ветеранського підприємництва передбачає:
офіційне визнання державою підприємницької діяльності ветерана або ветеранки;
доступ до спеціальних програм фінансової підтримки, грантів і пільгових механізмів;
можливість отримувати пріоритет або окремі умови від органів влади, фінансових установ і донорських організацій;
підвищення довіри партнерів і клієнтів;
спрощену участь у державних та місцевих ініціативах.
У Мінветеранів наголошують: це важливий крок до формування системної підтримки ветеранського бізнесу та посилення економічної самостійності ветеранів і ветеранок у цивільному житті.
Хто може отримати статус
Право на статус мають:
ветерани й ветеранки, зареєстровані як фізичні особи-підприємці (ФОП);
ветерани й ветеранки, які здійснюють незалежну професійну діяльність (адвокати, приватні виконавці, нотаріуси, арбітражні керуючі тощо) та перебувають на податковому обліку як самозайняті особи;
юридичні особи приватного права, якщо їхні засновники, учасники або кінцеві бенефіціари — ветерани чи ветеранки війни.
Як подати заяву
Для отримання статусу необхідно подати заяву до Міністерства у справах ветеранів України. Детальний алгоритм надання, позбавлення, припинення та поновлення статусу відомство пообіцяло оприлюднити додатково.
Чому це важливо
Запровадження спеціального статусу — це не лише юридична процедура, а інструмент економічної інтеграції ветеранів і ветеранок. Він створює підґрунтя для розвитку власної справи, розширення доступу до ресурсів і формування позитивного іміджу ветеранського підприємництва в Україні.
Війна не обирає професій, але вона докорінно змінює світосприйняття тих, чиїм інструментом завжди були емоції та щирість. Для акторів, які змінили театральні костюми на військову форму, шлях назад до цивільного життя стає справжнім іспитом. Це не просто повернення у професію, це спроба поєднати дві паралельні реальності: ту, де діють суворі статути й накази, та іншу, коли знов і знов потрібно виходити на сцену перед глядачем.
Ми зібрали чотири історії українських акторів, які пройшли службу в лавах ЗСУ й повернулися до творчості. Про виклики адаптації, загострену справедливість, роботу з дітьми й тишу кастинг-директорів – у нашому матеріалі.
ЗАВЖДИ РАЗОМ ІЗ ПОБРАТИМАМИ
Олекса Кравчук – заслужений діяч мистецтв України. Із 2015 року – директор і художній керівник Львівського академічного театру «І люди, і ляльки». Після повномасштабного вторгнення московії вступив добровольцем до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, мав позивні «Артист» і «Святий Миколай». Був контужений під Бахмутом, проте, після тривалого лікування, продовжив службу в бригаді. У липні 2023 року звільнився й повернувся до роботи в театрі.
– Коли інтегруєш у цивільне життя, до творчої роботи, – говорить Олекса, – стикаєшся з певними складнощами. Головне – це розуміння того, що твої побратими залишилися воювати далі, а ти повернувся. У моєму випадку командир сказав: «Олексо, тобі вже за 60, тож досить воювати. Ти більше зможеш зробити для нашого підрозділу як волонтер». І саме цим я зараз намагаюся займатися: підтримую контакти із бригадою, допомагаю хлопцям, чим можу. Думками, душею й серцем завжди там – із побратимами. Це не відпускає. Крім того, війна дуже чітко означила багато моментів, пов’язаних із поняттями честі, порядності, справедливості. Це ті речі, на які кожен із ветеранів після повернення з війни реагує дуже гостро.
Олекса Анатолійович зазначає, що війна, як це не парадоксально, змінює людей на краще, вчить людяності та вдячності, вчить цінувати життя і дружбу. Він розповідає, що на війні побратими діляться останніми харчами й ковтком води, готові навіть ризикувати життям. І не лише ради того, щоб витягнути пораненого товариша з-під ворожого вогню, але і врятувати кота чи собаку зі зруйнованого будинку. Фронтове побратимство змінює людей на краще, призводить до позитивних змін, як у суспільстві, так і мистецькому просторі.
– Я бачив на сцені побратимів, які після війни повернулися до театру, й мені здається, вони стали чеснішими та відкритішими. Певен, що будь-які випробування роблять нас сильними й підкреслюють найкращі якості в людях.
Олекса Кравчук наголошує, що в умовах війни українські театри змогли не просто продовжити працювати, а й змінили свою політику та форму спілкування із глядачем. Стали не просто творчими осередками, а й одним із засобів психологічної реабілітації ветеранів, своєрідним містком, який допомагає повернутися до мирного життя.
– Уже після демобілізації, – говорить Кравчук, – я мав честь брати участь у культурному десанті. Ми приїздили на фронт, у тому числі й до моєї 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Приїздили з ляльковими виставами. І я бачив, що розмова засобами театру підсилює віру в нашу перемогу. Тому мистецтво виконує дуже важливу функцію в суспільстві, житті всієї країни…
ПОДАРУНОК ДОЛІ
Андрій Валенський грав на сцені Харківського театру імені Шевченка, Національного імені Лесі Українки та Театру на лівому березі. У кіно зіграв понад 50 ролей. На початку 2024 року долучився до ЗСУ. Служив оператором дронів у 5-й штурмовій бригаді. Улітку того ж року на Донецькому напрямку зазнав важких поранень. Проходив тривале лікування й реабілітацію…
– Повертатися до цивільного життя непросто, – розповідає Андрій. – Це абсолютно несхожі реальності, де діють різні правила. Наприклад, у цивільному житті не можна носити зброю. А в армії всі її мають і постійно з нею ходять. Коли ти вже перебуваєш тут, то інколи відчуваєш якийсь дискомфорт, що під рукою немає автомата. Людині, яка вже звикла до воєнного життя, потрібно перелаштовуватися. По-іншому – ніяк. І дуже важливо, щоб були сприятливі умови. Щоб поруч знаходилися спокійні, доброзичливі люди – ті, хто тебе любить.
Валенський зізнається, що йому якимось дивом удалося вижити. 152-й снаряд потрапив прямо у бліндаж, де він знаходився з побратимами. Вибуховою хвилею бійця винесло зі зруйнованого укриття. Актор вижив, проте отримав важкі поранення. Довгий час лікувався в Києві, проходив реабілітацію у Львові. Друзі Андрія, зокрема директорка Театру на лівому березі Олеся Жураківська, акторка Ірма Вітовська й інші, організували збір коштів на його лікування, постійно відвідували в шпиталях і лікарнях. Таке піклування приємно вразило й надало сил боротися за власне відновлення. Він повернувся жити до своїх батьків, де атмосфера родинного тепла допомогла швидше адаптуватися до цивільного життя.
– Зараз мене оточує доброзичлива і знайома з дитинства атмосфера. Щоранку підтягуюся на турніку, займаюся на брусах. Ходжу без милиць і ціпка. У мене титановий стрижень у нозі, тож інколи нога починає боліти. Тоді треба просто посидіти й перепочити.
Актор наголошує, що головним стимулом для нього стало повергнення до своєї роботи. Він знімається в кіно, викладає акторську майстерність дітям в театральній школі:
– Після війни, бруду, крові та смерті поряд зі мною діти. Я вважаю, що це подарунок долі. І ділюся з ними тим, що усвідомив на війні: жити потрібно зараз, бо невідомо, що буде завтра. Одночасно це один з основних принципів акторської професії – актор на сцені повинен знаходитися «тут і зараз». На щастя, є робота й у кіно. Мене постійно запрошують на зйомки, але я не на все погоджуюся. Після того, як дивом вижив, мені цікаві значні проєкти й головні ролі. Зараз якраз плануються зйомки нового фільму про війну, де мені запропонували одну з головних ролей. Для мене це не просто цікава робота, але й дуже близька тема.
ГРІХ СКАРЖИТИСЯ
Костянтин Костишин із 1991 року працював у Театрі на лівому березі. Відомим став після ролі криміналіста Інокентія Садовського в серіалі «Повернення Мухтара». Восени 2023 року за мобілізацією був призваний до лав ЗСУ. Звільнився за віком у жовтні 2025-го.
– Як не дивно, – зізнається Костянтин, – але до цивільного життя адаптувався достатньо швидко. Хоча перші два тижні служба снилася майже щоночі. А потім якось попустило. Одразу приступив до роботи. 15 жовтня мене звільнили, 16-го повернувся до Києва, а 17 – грав у виставі. Це було нескладно, бо то була моя антрепризова роль, яку я грав і під час служби. Ми так підгадували, щоб вистава була в репертуарі, коли я знаходився у відпустці. Також мене відпускали зі служби, щоб міг зіграти, бо під час показу ми збирали кошти на потреби підрозділу.
Після демобілізації його без проблем поновили в театрі, тож зараз він має можливість займатись улюбленою справою та знову виходить на сцену. Цікавих пропозицій від кінематографістів ще не отримував, але розуміє, що країна переживає нелегкі часи.
– Зараз працюю в Молодому театрі. Так вийшло, що перейшов туди якраз перед мобілізацією, тому до служби так і не встиг попрацювати в новому колективі. Зараз уже зіграв у виставі, бо захворів актор, і мене ввели замість нього. Починається також репетиційний процес, в якому я задіяний. Це вже буде повноцінна робота. Під час служби, перебуваючи у відпустці, вдалося знятися в невеличкій ролі в кіно. Пропонували мені й головну роль ще в одному проєкті, навіть листа командуванню збиралися писати, але служба є служба. Тоді, на жаль, не вдалося це поєднати. Однак я вдячний долі за те, що маю. В інших ситуація набагато гірша, тож мені гріх скаржитися…
В ОЧІКУВАННІ ПРОПОЗИЦІЙ
Владислав Флегентов професійно займався бодібілдингом, ставав призером і переможцем багатьох турнірів. Знявся в серіалах «Пес», «Дільничний з ДВРЗ», «Доброволець». Після початку повномасштабного вторгнення добровільно долучився до лав захисників. Службу проходив у підрозділах ССО та ТрО. Після отримання важкої травми був звільнений за станом здоров’я.
– Я ніколи навіть не міг подумати, – говорить Владислав, – що в 47 років піду служити. Звісно, тоді, як і багато інших добровольців, сподівався, що це ненадовго. Але вийшло інакше. Перебуваючи у війську, я планував, що з часом знову буду зніматися в кіно. Моніторив інформаційний простір, бачив повідомлення про те, що акторів-воїнів запрошуватимуть на зйомки в першу чергу. Але, знявши форму, зрозумів, що то лише слова. Більшість із нас нікому не потрібні. У мене зараз узагалі жодних пропозицій!
Владислав не розуміє в чому причина. Дійсно, свого часу він не відносився до особливо «розкручених», але постійно знімався й був максимально затребуваний. Переважна більшість – це другорядні ролі й епізоди, але кілька разів у серіалах траплялися більш значні роботи. Пропозицій було багато, навіть відмовлявся від деяких, бо задіяний в інших проєктах. А зараз – повна тиша. Щось обіцяють, але далі справа не йде.
– Після демобілізації я знявся в рекламі та кількох соціальних роликах. На початку минулого літа мав епізод у серіалі «Сліпа», ще був англомовний проєкт із Ксенією Мішиною… Зараз працюю тренером у фітнес-центрі, бо треба ж якось заробляти на життя. До війни три роки працював у мережі фітнес-клубів «Sport Life», а коли звільнився, мене без проблем взяли назад. Проте не втрачаю надії повернутися до акторської професії. Люди, які тренуються в мене, знають, що я актор. І я їх уже попередив: якщо буде кастинг або зйомки, тренування треба буде переносити!..
Віталій БАРАННИК
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Ветеранам і ветеранкам пропонують 18-тижневе навчання за напрямом охорони здоров’я, безпеки та навколишнього середовища (HSE). Програма передбачає теоретичні й практичні модулі, сертифікацію та підтримку працевлаштування у будівельній галузі.
В Україні стартує навчальна програма підготовки координаторів з охорони здоров’я, безпеки та навколишнього середовища (HSE), орієнтована на ветеранів і ветеранок із досвідом у будівництві. У межах ініціативи планують підготувати 30 фахівців для роботи у сфері відбудови.
Програма складається з трьох етапів. Перший — теоретичне навчання тривалістю вісім тижнів (березень–квітень 2026 року) на базі освітнього закладу у Вінниці. Учасники вивчатимуть стандарти будівельної безпеки, управління ризиками, екологічні вимоги, антикризові підходи та цифрові системи контролю безпеки.
Другий етап передбачає восьмитижневу практику на будівельних майданчиках у травні–червні 2026 року. Учасники працюватимуть із наставниками, застосовуватимуть отримані знання на реальних об’єктах та готуватимуться до подальшого працевлаштування або консультативної діяльності.
Завершальна фаза триватиме два тижні й буде присвячена професійній інтеграції: стандартам безпеки, етиці роботи, принципам сучасних робочих процесів та складанню сертифікаційних іспитів.
Навчання є безкоштовним. Учасникам надають професійну сертифікацію HSE, консультації щодо працевлаштування, наставництво, навчальні матеріали та за потреби психологічну підтримку. Для слухачів з інших регіонів передбачені проживання і харчування; місцевим учасникам компенсують транспортні витрати та забезпечують обіди.
Серед вимог — статус ветерана російсько-української війни після завершення служби, щонайменше 2–4 роки будівельного досвіду, вік від 25 років і можливість навчатися очно з березня по червень 2026 року. Перевагу надаватимуть кандидатам із Вінницької області, однак заявки приймають з усієї України.
Кінцевий термін подання заявок — 1 березня 2026 року, співбесіди заплановані на 2–6 березня, старт навчання — березень 2026 року, фінальна сертифікація очікується в липні.
Проєкт реалізують українські та міжнародні освітні й ветеранські організації. Після завершення навчання випускники можуть працювати координаторами HSE у будівельних компаніях або займатися незалежним консалтингом у сфері безпеки будівництва.
Державна програма працевлаштування на 2026–2027 роки, розширена компенсація оренди житла, субвенції громадам на ветеранські простори та спеціальний статус для ветеранського бізнесу — уряд представив комплекс нових рішень для підтримки захисників після служби.
Про це повідомили на сайті Кабінету Міністрів України.
«Працюємо, щоб більше ветеранів змогли знайти себе в цивільному житті, щоб люди, які віддали свій час, сили і здоров’я для захисту країни, мали не лише пільги, а вибір професійного шляху — як у державному, так і в приватному секторі», — підкреслила глава уряду.
За її словами, понад 50% ветеранів, які стали до праці, повернулися на попередні робочі місця. Близько 12 тисяч працюють як ФОПи, ще понад 30 тисяч отримали нову роботу.
Уряд затвердив державну програму «Ветеран.Робота» на 2026–2027 роки. Вона охоплює професійну адаптацію, перекваліфікацію, супровід працевлаштування та розвиток кар’єрних можливостей після служби.
Паралельно розвивають цифрову платформу «Кар’єра ветерана». Наразі там доступні понад 65 тисяч вакансій, зареєстровано більше 3 тисяч ветеранів і майже тисяча роботодавців. Платформа допомагає поєднати військовий досвід із цивільними компетенціями та підібрати відповідну посаду.
Уряд розширив програму компенсації оренди житла для ветеранів. Отримати кошти можуть:
захисники й захисниці, які втратили або мають пошкоджене житло на тимчасово окупованих територіях;
ветерани з числа ВПО, які не мають власного житла або проживали у помешканнях, що не були їхньою власністю;
особи, яких держава-агресор позбавила особистої свободи у зв’язку із захистом України, які повернулися з полону, а їхнє житло залишилося на окупованій території РФ.
Подати заяву можна через структурні підрозділи з питань ветеранської політики або ЦНАП за місцем орендованого житла.
У 2026 році 15 громад отримають державну субвенцію на створення ветеранських просторів — безбар’єрних центрів для консультацій, послуг і підтримки родин у громадах.
Також уряд запроваджує спеціальний статус суб’єкта ветеранського підприємництва. Він відкриє доступ до окремих програм фінансової підтримки, грантів і пільгових інструментів розвитку власної справи. Детальний алгоритм отримання статусу додатково повідомить Міністерство у справах ветеранів.
«Усі національні та регіональні можливості для ветеранів зібрані на платформі “Ветеран.Про”. Держава разом із бізнесом продовжує системну роботу, щоб після служби ветерани мали реальні можливості, знали про них і могли легко скористатися», — резюмувала Юлія Свириденко.
Трагедія на Черкащині, що сталася 27 січня, привернула увагу не лише на місцевому рівні, але й на національному. Загинули четверо поліцейських і 59-річний ветеран Сергій Русінов, ще один правоохоронець отримав поранення. Подія викликала цілу хвилю запитань, починаючи від офіційних заяв і закінчуючи розслідуванням конфлікту між Русіновим та депутатом Віталієм Сторожуком. Ветеранська спільнота та родина загиблого активно вимагають справедливості, а суспільство очікує прозорого розслідування.
Події того дня описує Андрій Зозуля, позивний «Артист», представник Корсунь-Шевченківської Січі, до якої входив загиблий ветеран:
“В той день ми мали вирішувати питання в міській раді, але не вдалося. З того часу, коли дізналися про ситуацію, з’явилась інформація, що Сергія обклали. Ми з п’ятьма побратимами вирушили до нього на допомогу. Уже прибувши до будинку, побачили, що там були правоохоронці і слідча група. Нам пояснили, що буде проводитись штурм, бо Сергій був забарикадований. Я зголосився на перемовини, але його не було вдома. Після цього, через п’ять хвилин після того, як ми виїхали, пролунали постріли. І, коли ми вже прибули на місце, ми побачили тіла”.\
Володимир Ліневич, родич загиблого, розповів про те, що відбувалося з його точки зору того ранку:
“Ми прийшли, бачили, що поліція брала драбину, молоток. Питалися, чи не хочемо поговорити, чи може ми відкриємо, а потім сказали, що все одно відкриють будинок. І через п’ять хвилин пролунав постріл. Тоді почалася перестрілка, а вже через деякий час приїхала слідча група, і ми побачили тіла біля дороги”.
Син загиблого Сергій Русінов, військовослужбовець, активно вимагає розслідування трагедії та повторної експертизи. Він зазначає: “Нам досі не надали всі матеріали справи. Ми чекаємо на відповіді, щоб переконатися в обставинах загибелі батька. Без ясності в розслідуванні я не можу просто прийняти цю ситуацію”. Олександр Русінов наполягає на повторній експертизі та вимагає, щоб усе було перевірено детально.
Окрім родини, важливу роль у ситуації відіграла місцева влада та поліція. Ветеранська спільнота та родина загиблого вимагають, щоб влада пояснила, чому конфлікт між Русіновим і депутатом Віталієм Сторожуком призвів до таких наслідків. Що сталося насправді? Чому не було достатньої комунікації між місцевими органами влади, поліцією та ветеранами?
Юрій Корсунов, очільник Спілки ветеранів СОУ, зауважує:
“Трагедія на Черкащині переросла у справу національного масштабу, однак чіткої та вичерпної картини подій досі немає. Є офіційна позиція правоохоронців, є запитання з боку родини та ветеранської спільноти. Водночас суспільство очікує прозорого та неупередженого розслідування”.
Трагедія на Черкащині нагадує інцидент, що стався в 1992 році в США, в Рубі-Ріджі, коли протистояння між ветераном і правоохоронними органами призвело до загибелі як військових, так і мирних мешканців. Подібно до подій на Черкащині, ситуація, яка могла бути вирішена через діалог і чіткі процедури, призвела до трагедії.
Ветеранська спільнота та родина загиблого вимагають не лише справедливості, а й чіткої реакції держави, аби такі ситуації більше не повторювалися.
Сподіваємося, що розслідування цієї трагедії допоможе визначити винних і запобігти подібним інцидентам у майбутньому.
У Харкові вшанували пам’ять капітана медичної служби, військовослужбовця тероборони Харківщини Єгора Желніна, який загинув на Бахмутському напрямку в серпні 2023 року. Меморіальну дошку відкрили на фасаді обласної стоматологічної поліклініки, де він працював лікарем-стоматологом до початку повномасштабного вторгнення РФ.
Під час пам’ятного заходу голова Харківської обласної ради, президент УАРОР Тетяна Єгорова-Луценко наголосила: з перших днів повномасштабної війни Єгор Желнін добровільно став на захист рідного міста.
«Лікар. Воїн. Людина. Рятував поранених — так само, як робив це все життя. 17 серпня 2023 року під час евакуації, під ворожим обстрілом, Єгор прикрив собою побратима і загинув на Бахмутському напрямку. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня», — зазначила Тетяна Єгорова-Луценко.
Участь у вшануванні пам’яті взяли рідні Героя, його колеги та побратими, генеральний директор Харківської обласної клінічної лікарні Руслан Врагов, ректор Харківського національного медичного університету Валерій М’ясоєдов, а також представники медичної спільноти.
Окремо голова облради подякувала заступнику командира Полку безпілотних систем KRAKEN Костянтину Немічеву за ініціативу встановлення меморіальної дошки.
«Пам’ять про таких людей — це наш спільний обов’язок. Вічна шана Герою. Слава Україні», — додала вона.
