Громадська організація «Спілка ветеранів СОУ» заявляє про глибоке занепокоєння та принципове неприйняття рішення щодо суттєвого збільшення обсягу коштів, передбачених на забезпечення діяльності народних депутатів України. Далі наводимо текст звернення з офіційного сайту організації:
У той момент, коли держава з 2014 року перебуває у стані збройної агресії російської федерації, а з 2022 року — у стані її повномасштабного вторгнення, коли військовослужбовці на передовій змушені самостійно забезпечувати базові потреби підрозділів, а ветерани бойових дій роками очікують на належну державну підтримку, підвищення депутатських виплат до рівня близько 200 тисяч гривень на місяць виглядає щонайменше морально неприйнятним.
Ми наголошуємо: незалежно від формального визначення цих коштів, у воюючій країні подібні рішення сприймаються суспільством як відрив влади від реалій фронту та ветеранських потреб. Коли держава знаходить значні ресурси на політичне забезпечення, але системно не закриває запити захисників, це підриває довіру та єдність у тилу.
У зв’язку з цим ГО «Спілка ветеранів СОУ» звернулася до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука із закликом переглянути пріоритети використання зазначених бюджетних коштів та спрямувати їх на реальні потреби оборони й підтримки захисників України, а саме:
на допомогу ветеранам і військовослужбовцям;
на програми реабілітації, лікування та психологічної підтримки;
на підтримку сімей військових;
на забезпечення бойових підрозділів, зокрема на закупівлю дронів та іншого критично важливого обладнання.
Ми звертаємося до всіх народних депутатів, які усвідомлюють відповідальність перед тими, хто воює, з вимогою зайняти чітку державницьку позицію та підтримати перерозподіл коштів на користь оборони і людей, що ціною власного здоров’я захистили Україну.
Ветерани не просять особливого ставлення. Ветерани вимагають справедливих рішень у воюючій державі.
Станіслав Дубина – громадським діяч і звільнений боєць, який провів на фронті майже два роки. Ми зустрілися з ним у Києві, щоб поговорити про те, про що сьогодні частіше мовчать. Про втому суспільства, про надлом, який відчувають військові, а ще про те, що кожен із нас може зробити просто зараз. Зробити, аби країна не скотилася в небезпечну зону байдужості.
Станіслав привіз із передової не лише бойовий досвід, а й ініціативу, яку назвав «7 кроків до перемоги». Це прості, але дієві правила підтримки армії та один одного.
ЗАГРОЗА КОЛАПСУ
За два місяці його ініціатива зібрала понад сім тисяч підписів і перетворилася на тему гарячих дискусій – від щирої підтримки до звинувачень у «розхитуванні ситуації». Станіслав погодився детально пояснити, що саме його підштовхнуло до публічності, кому адресовані ці кроки і чому бездіяльність може стати загрозою безпеці країни.
– Станіславе, ви достатньо довго були на фронті. Що найбільше запам’яталося та що ви для себе зрозуміли за цей час?
–Найголовніше, що я зрозумів: війна – це не лише протистояння. Війна – це люди. Я служив під Бахмутом, на Куп’янському напрямку, ми заходили в сірі зони, витягували поранених. І коли ти бачиш, як хлопці стоять до останнього, ти по-іншому дивишся на те, що відбувається в тилу. Там, на нулі, немає зайвих слів – є робота, і від неї залежить життя. А тут, у цивільному житті, інколи здається, що люди живуть у паралельній реальності.
– Що мало відбутися, що стало тією відправною точкою, після якої ви вирішили діяти публічно?
– Я усвідомив, що хаос в управлінні шкодить обороноздатності. Я сам це бачив. Якщо держава не реагує швидко – ми втрачаємо людей. На фронтія спостерігав, як важливі рішення губляться по дорозі, як відповідальні намагаються заховатися за процедурами. Це не про політику – це про життя солдатів!
– Ви говорите про системні помилки чи свідоме ігнорування?
– Я говорю про комплекс того й іншого. А ще про непрофесійність, корупцію, неформальне управління. Але головна причина – влада перестала чути суспільство!
– У своїй ініціативі ви використовуєте термін «сірі кабінети». Що мається на увазі?
– Це коли рішення ухвалюють не інституції, а неформальні групи впливу. Держава втрачає керованість, а суспільство – контроль… У нас немає критичної маси людей державного мислення – ні в уряді, ні в суспільстві. Ми отримали велику країну, але рівень свідомості не співпадає з масштабами держави. Почали скорочуватися – економічно, демографічно, комунікаційно. І цим скористався ворог. Ми отримали війну не тому, що він сильний, а тому що ми стали слабкими.
– Які сигнали вказують на загрозу управлінського колапсу?
– Рішення місяцями «висять», документи губляться, логістика тріщить, відповідальних немає. У війні це означає лише одне – втрати!
– Що станеться, якщо нічого не змінювати й залишити так як є?
– Ми скотимося у кризу, де рішення не працюють, а хаос стає нормою. Війна такого не пробачає…
ГОЛОСИ ІЗ ФРОНТУ
Ініціатива Станіслава Дубини активно обговорюється серед військових. Їхні позиції різні за тоном, але однакові за змістом: система має змінитися. Один із командирів Територіальної оборони Андрій Горшков говорить жорстко:
– Це правильна ініціатива. Якби її підтримали раніше, багато що могло б змінитися. Влада корумпована й непрофесійна. Люди вимагають перезавантаження, а влада робить вигляд, що не чує».
Військовослужбовець Олексій Бурмак дивиться на ситуацію дещо інакше, але не менш конструктивно:
– 7 кроків, запропоновані Дубиною, мають логіку. Нам треба не множити конфлікти, а шукати механізми контролю влади. Наприклад, як у Швейцарії. Бо зараз вплив громадян – це або вулиця, або фейсбучний шум. Для країни, яка воює, це нецивілізовано й цього недостатньо!..
Дві різні інтонації, але сенс один: держава потребує не косметичних, а системних змін!
ПОКРОКОВА ІНІЦІАТИВА
Станіслав стверджує, що «7 кроків» – то не політичний маніфест, а спроба повернути логіку в державне управління.
Із семи він виділяє три першочергові кроки:
Повернути інституційну спроможність.
Сформувати уряд народної довіри – не політичний, а професійний.
Відновити легітимність влади через чесні та безпечні вибори, але лише після наведення порядку.
Станіслав Дубина наголошує:
– Без цього – ніяк. Можемо змінювати обличчя на Банковій хоч кожні півроку, але, якщо система не працює, результат буде той самий.
– Але ж вибори під час війни – це великий ризик і загроза не отримати об’єктивних результатів?
– Ризик – це відсутність виборів. Бо вибори відновлюють домовленість між державою і громадянами.
– Як ви вважаєте, чому влада ігнорує вашу ініціативу?
– Тому, що бо будь-який контроль суспільства – є незручний для влади. Але ігнорування проблеми не робить її меншою.
– Чи достатньою є підтримка цих кроків і вашої ініціативи?
– Понад сім тисяч голосів – це не флешмоб. Це запит суспільства, яке втомилося жити в хаосі.
Розмова зі Станіславом Дубиною вийшла не про політику. Скоріше за все, він поділився досвідом людини, яка воювала, бачила хаос зблизька й розуміє, що війна виграється не лише зброєю, а й мудрим управлінням.
Ініціатива «7 кроків до перемоги» не є ідеальною чи остаточною. Але вона стала точкою, де зійшлися голоси фронту, волонтерів, експертів та громадян, яким не байдуже. То ж ініціатива має право на життя! Бо вона формулює питання, на які держава давно уникає відповідей. А мовчати зараз – небезпечно.
Якщо ми хочемо перемогти, нам потрібна держава, яка буде чути своїх людей…
Спілкувалася Анастасія БОЙЧЕНКО
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
27 листопада у Києві представили напрацювання «Як побудувати державу для ветеранів і їхніх сімей» — концепцію, що пропонує оновлені підходи до ветеранської політики: від визначення статусу до адресної підтримки після демобілізації.
Серед спікерів — голова правління благодійної організації Veteran Hub Івона Костина. За її словами, багато послуг Хабу перевищують чинні державні стандарти, тому формально стати надавачем соцпослуг поки складно. Організація працює переважно на грантове фінансування і спрямовує його на підтримку ветеранів, а також на аналітичну та адвокаційну діяльність. Водночас нині, як зазначає Костина, один з перших періодів ефективної взаємодії Veteran Hub з міністерством, і рекомендації організації мають шанс увійти до державної політики.
«Ми постійно спілкуємося з ветеранами. Більше скажу: серед фахівців із супроводу ветеранів майже половина — це представники нашої цільової аудиторії, тобто самі ветерани та члени їхніх родин. Багато керівників структурних підрозділів у справах ветеранів також є ветеранами. Ми проводимо фокус-групи, дослідження, тестуємо, які послуги для них працюють, які — ні, і чому. І який головний запит ми від них чуємо? Першочергова потреба — це потреба у повазі. А ця повага проявляється через професіоналізм тих, хто щодня з ними працює: сімейних лікарів, фахівців із супроводу, соціальних працівників, кар’єрних радників, адміністраторів ЦНАПів. Наше завдання — підготувати цих фахівців, щоб вони були професійними й емпатичними», — розповідає Костина.
Ще один блок презентaції стосувався того, як ветеранська політика втілюється в громадах — саме там ветерани найчастіше отримують послуги та підтримку. «Простір можливостей» разом із Коаліцією ветеранських просторів розробили Індекс готовності громад і допомагають будувати місцеву систему підтримки. Як зазначає голова правління організації Оксана Коляда, частина цих інструментів уже закріплена в державній політиці, а громади активно включаються в її реалізацію.
«Ми вже бачимо, що багато інструментів, які ми розробили на рівні громад, лягають в основу державної політики. І це важливо, бо саме громади першими зустрічають ветеранів і їхні родини та мають бути готові надавати підтримку — від профільних відділів до комплексних програм у соціальній, освітній і медичній сферах», — розповідає спікерка.
Юлія Морій, директорка громадської організації «Юридична сотня», пояснила, що правові запити ветеранів і військових постійно змінюються. Організація працює у трьох напрямах: військовому, ветеранському та у сфері допомоги полоненим і зниклим безвісти. Найбільше звернень стосується умов служби, медичних питань, статусів, пільг і житла, а для родин полонених — доступу до документів і зміни статусів. Морій також наголосила, що сім’ї ветеранів є активними учасниками підтримки та адвокації прав, і держава має це визнавати.
«Правові виклики для військових і ветеранів постійно змінюються. Ми щомісяця бачимо нові запити: від умов проходження служби й рапортів — до медичних питань, ВЛК та інвалідності. У ветеранів це передусім питання статусів, пільг і житла, а у родин полонених та зниклих безвісти — доступ до інформації та документів. Часто ми навіть не знаємо, які проблеми виникнуть завтра, бо все залежить від змін у законодавстві та ситуації на фронті. Саме тому важливо, щоб державна політика щодо ветеранів та їхніх сімей була гідною, сучасною і відповідала реальним потребам», — розповідає Морій.
За словами ветерана війни Андрія Бродського — представника в Раді ветеранів України, під час заходу вперше прозвучало чітке визначення понять «статус» та «стан», а також визначення статусу сімей ветеранів як самостійних суб’єктів політики — чого давно бракує в юридичному полі. Він вважає, що статуси повинні бути юридично визначеними та послідовно застосовуватися, щоб влада не використовувала лише соціальні терміни без правового підґрунтя, такі як «ветеран», «воїн», «захисник», які не мають чіткої правової основи. Наприклад, статус «Захисник» відповідно до Закону про ветеранів війни стосується лише добровольців, що брали участь у захисті країни в складі добровольчих формувань. Тому потрібно чітко визначити всі статуси, щоб на всіх рівнях влади була зрозумілість щодо категорій ветеранів і відповідальність за прийняті рішення. Без чіткого визначення статусів неможливо сформулювати ефективну політику щодо цієї категорії на державному рівні.
Денис Чечель — ветеран і полковник у відставці, понад 26 років служив у Повітряних силах ЗСУ. Зараз він працює експертом з ветеранської політики в шведсько-українській програмі «Полярис», підтримуючи інтеграцію потреб ветеранів у роботу муніципалітетів. За його словами, презентація важлива, бо вперше обговорювалися концепції ветеранської політики на національному рівні та роль сімей у реінтеграції.
«Громади — це друга після сім’ї інституція, яка приймає ветеранів. І від того, наскільки професійно та системно вони працюють, залежить успішна реінтеграція людей, які повертаються зі служби», — ділиться ветеран.
Ілона Волошина — діюча військовослужбовиця 112-ї окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ, дружина ветерана з інвалідністю та колишнього полоненого. Служить з початку повномасштабного вторгнення, працює радіотелефоністкою мінометної батареї. За її словами, нова концепція державної політики щодо сімей ветеранів надзвичайно актуальна: вона має визначати внесок самих ветеранів і потреби їхніх родин.
«Мої статуси — військовослужбовиця, майбутня ветеранка, ВПО і дружина ветерана — зараз не пов’язані між собою. І держава має чітко визначити, як усі ці ролі працюватимуть на практиці та які гарантії ми можемо отримати», — розповідає Волошина.
У сфері ветеранської політики сьогодні постає велика кількість важливих питань — від визначення статусів і ролі сімей до роботи місцевих систем підтримки та забезпечення реінтеграції. Ці теми потребують не лише обговорення, а й практичного впровадження: чітких механізмів, зрозумілих процедур і реальної міжвідомчої координації. Адже без системних рішень і дієвих інструментів навіть найкращі концепції ризикують залишитися лише на папері.
Громадська організація «Спілка ветеранів СОУ» виступила з публічною заявою щодо збільшення фінансування діяльності народних депутатів, закликавши переглянути бюджетні пріоритети та спрямувати кошти на потреби оборони, військовослужбовців і ветеранів.
У заяві організація висловила занепокоєння рішенням про суттєве збільшення видатків на забезпечення діяльності народних депутатів України. Представники ГО наголошують, що в умовах триваючої збройної агресії РФ, яка з 2014 року триває проти України, а з 2022-го набула форми повномасштабного вторгнення, таке рішення викликає суспільне несприйняття.
За інформацією організації, йдеться про підвищення депутатських виплат до рівня близько 200 тисяч гривень на місяць. У ГО зазначають, що водночас військовослужбовці на фронті часто змушені самостійно закривати базові потреби своїх підрозділів, а ветерани роками очікують на належну державну підтримку.
У зверненні наголошується, що подібні бюджетні рішення в умовах війни сприймаються як відрив політиків від реалій фронту та реальних потреб ветеранської спільноти, що негативно впливає на рівень довіри та єдності в тилу.
У зв’язку з цим ГО «Спілка ветеранів СОУ» звернулася до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука із закликом переглянути використання цих коштів і спрямувати їх на потреби оборони, зокрема на допомогу військовослужбовцям і ветеранам, програми реабілітації, лікування та психологічної підтримки, підтримку сімей військових, а також на матеріальне забезпечення бойових підрозділів, зокрема закупівлю дронів та іншого критично важливого обладнання.
Також організація звернулася до народних депутатів із вимогою підтримати перерозподіл бюджетних коштів на користь оборони та захисників України.
«Ветерани не просять особливого ставлення. Ветерани вимагають справедливих рішень у воюючій державі».
На Київщині відбувся забіг Spartan Winter, у якому взяли участь ветерани Головного управління розвідки Міністерства оборони України з ампутаціями. Команда успішно подолала дистанцію з перешкодами, а захід мав також благодійну мету.
Забіг Spartan Winter відбувся 6 грудня на Київщині та проходив під гаслом «БІЖУ ЗА» — на підтримку ветеранів ГУР МО України. У ньому взяла участь команда Limitless, до складу якої увійшли ветерани війни з ампутаціями Тарас Проць, Сергій Шикун, Артем Малиш та Ігор Заблуда.
Учасники подолали дистанцію формату Sprint завдовжки п’ять кілометрів із перешкодами та успішно дісталися фінішу. За словами Тараса Проця, забіг був складним, однак дистанція виявилася менш важкою, ніж попередні виклики.
«Було складно, але через те, що дистанція невелика — не так важко, як попередні рази. Я безумовно радий бути учасником Spartan Winter», — каже Тарас Проць.
Артем Малиш зазначив, що більшу частину дистанції біг у власному темпі та не відчував значних труднощів на перешкодах.
«Дуже сподобався цей Spartan в Україні. Я більшу частину дистанції справді пробіг у своєму темпі, перешкоди для мене були не важкими. Особливо відчувалася підтримка оточуючих», — каже Артем Малиш.
Окрім спортивної складової, забіг мав благодійну мету — збір коштів на протезування ветерана підрозділу активних дій KRAKEN ГУР МО України Євгенія Шумила. Збір коштів триває.
У Тернополі анонсували проведення форуму “ReStart: Тернопільщина. Жити і творити”, який об’єднає ветеранів і ветеранок, представників влади, бізнесу, громадського сектору та освіти для обговорення професійної реалізації та участі ветеранів у розвитку громад. Захід запланований на 17 грудня 2025 року.
Форум “ReStart: Тернопільщина. Жити і творити” відбудеться 17 грудня у Тернополі та охопить учасників з усієї Тернопільської області. Захід спрямований на створення платформи для конструктивного діалогу між ветеранами та представниками різних секторів суспільства.
Організатори зазначають, що форум покликаний допомогти ветеранам у професійному розвитку й пошуку себе після служби, підтримати в перепрофілюванні та здобутті нових навичок, а також сприяти формуванню чіткого кар’єрного маршруту. Окрему увагу планують приділити розвитку підприємницьких ініціатив, проєктного мислення та залученню ветеранів до активної участі в житті громад.
В Одесі відбулося 27-ме засідання Координаційної ради з питань формування та реалізації ветеранської політики, під час якого ухвалили рішення щодо надання щомісячної та одноразової муніципальної допомоги ветеранам війни, членам родин загиблих Захисників і Захисниць України, а також сім’ям зниклих безвісти військовослужбовців.
Про це повідомляє пресслужба Одеської міської ради.
27-ме засідання Координаційної ради з питань формування та реалізації ветеранської політики відбулося 2 грудня 2025 року. У межах засідання розглянули 142 звернення ветеранів війни, членів родин загиблих (померлих) ветеранів і Захисників чи Захисниць України, а також членів сімей військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин. За результатами розгляду були ухвалені відповідні рішення.
Зокрема, рада погодила надання адресної щомісячної муніципальної допомоги. Її отримають 18 осіб з інвалідністю внаслідок війни I–II груп, якщо інвалідність пов’язана з пораненням, контузією або каліцтвом, у розмірі по 3000 гривень щомісяця. Також допомогу призначили 14 особам з інвалідністю внаслідок війни II групи через захворювання — по 2000 гривень на місяць, та 11 особам з інвалідністю III групи, якщо інвалідність пов’язана з пораненням, контузією або каліцтвом, — також по 2000 гривень щомісяця.
Щомісячну підтримку у розмірі 3000 гривень призначили 16 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України. Також по 3000 гривень на місяць отримуватиме один учасник бойових дій — особа з інвалідністю I групи.
Окремо ухвалили рішення щодо надання адресної одноразової муніципальної допомоги. Йдеться про виплати 17 ветеранам війни та 4 членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України в особливих випадках і для вирішення соціально-побутових проблем на загальну суму 269 800 гривень.
Також одноразову допомогу призначили дітям із родин осіб з інвалідністю внаслідок війни та загиблих Захисників і Захисниць України. Зокрема, 22 дитини отримають по 1500 гривень на придбання хлібобулочних виробів, ще 24 дитини — по 4000 гривень.
Крім того, двом батькам загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України призначили допомогу до Дня пам’яті у розмірі по 10 000 гривень. Чотири дитини загиблих Захисників і Захисниць України та зниклих безвісти військовослужбовців, які йдуть до закладів загальної середньої освіти, отримають по 10 000 гривень з нагоди Дня знань.
Рада також ухвалила рішення про надання допомоги семи сім’ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України на оплату житлово-комунальних послуг. Окремо підтримку призначили двом родинам та іншим особам, які замовили спорудження надгробків і облаштування місць поховання загиблих або померлих ветеранів війни та військовослужбовців, що загинули, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
Фінансова підтримка надається за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади в межах реалізації міської цільової програми «Ветеран Одеси» на 2024–2028 роки.
Ветерани та ветеранки отримали доступ до онлайн-платформи «Кар’єра ветерана», яка допомагає з пошуком роботи, створенням резюме та професійним навчанням. Сервіс орієнтований як на шукачів роботи, так і на роботодавців, готових працевлаштовувати колишніх військовослужбовців.
Про це повідомляє Український ветеранський фонд.
Платформа «Кар’єра ветерана», створена Українським ветеранським фондом спільно з Міністерством у справах ветеранів України за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», надає ветеранам і ветеранкам низку інструментів для повернення до цивільної професійної діяльності.
Серед можливостей сервісу — конструктор резюме з підказками, який допомагає адаптувати військовий досвід до цивільного ринку праці, база вакансій від роботодавців, відкритих до працевлаштування ветеранів, а також фільтри пошуку за сферою діяльності, регіоном і графіком роботи. Користувачі можуть отримати кар’єрні поради, податися на співбесіду безпосередньо через платформу та ознайомитися з програмами підтримки для розвитку кар’єри.
Щоб скористатися сервісом, необхідно зареєструватися на сайті https://work.veteranfund.com.ua/, заповнити профіль із зазначенням ветеранського статусу, освіти, досвіду служби та навичок, після чого створити резюме й подати заявки на обрані вакансії.
Платформа також працює для роботодавців. Вони мають доступ до бази резюме ветеранів і ветеранок, можуть розміщувати вакансії, здійснювати пошук кандидатів за досвідом і навичками, а також отримувати консультації щодо адаптації робочого місця та корпоративного середовища.
В Україні започатковують пілотний проєкт “Дім героїв” із забезпечення адаптивним житлом ветеранів, які отримали тяжкі травми. Помешкання зроблять зручними для людей з ампутаціями кінцівок чи втратою зору.
Про це розповіли ініціатори проєкту “Дім героїв” під час прес-конференції 5 грудня.
Скриншот трансляції пресконференції
Ідея запровадити програму адаптивного житла виникла у фахівців відділення після гострої та довготривалої реабілітації Головного військового клінічного госпіталю, де проходять лікування і протезування військовослужбовці.
“Бувають ситуації, що людина отримала необхідну медичну допомогу, психологічні консультації, але далі їй іти нікуди. Чи тому, що житло на тимчасово окупованих територіях, чи воно було зруйноване війною”, – розповіла директорка БФ “Дім героїв”, головна наукова співробітниця Інституту вищої освіти НАПН України Олена Оржель.
Засновник та радник проєкту “Дім героїв” Джон Нейсхайм розповів, що під час відвідування відділення реабілітації поцікавився, куди далі вирушають ветерани. Оскільки була очевидна необхідність у забезпеченні ветеранів житлом, виникла ідея започаткувати такий проєкт. Першим кроком буде збір коштів, щоб два ветерани з їхніми родинами отримали облаштоване адаптивне житло.
Керівник Інституту ветеранів КНУБА Артем Гончаренко розповів, що, крім адаптованого житла, ветеранам необхідна самореалізація та вихід на ринок праці:
“На сьогодні є 73 тисячі ветеранів, які стоять на обліку і звертаються за трьома основними типами послуг: реабілітація та дозвілля; освіта та навчання; працевлаштування і підприємництво”.
Після мобільних і стаціонарних госпіталів починається пожиттєва медично-спортивна реабілітація, до якої мають бути залучені громади. Артем Гончаренко розповів про норми безбар’єрності, які враховуватимуть потреби не лише ветеранів, але й інших груп маломобільних людей, враховуючи людей старшого віку:
“Перші мешканці, які проживатимуть в адаптованому житлі, можуть надати свої висновки – що зручно, що ні, наприклад, для виробників адаптивних меблів чи обладнання”.
За його словами, при будівництві будь-якого житлового комплексу актуально закладати фізично-спортивну реабілітацію. Також доцільно пропонувати забудовникам створювати простори-коворкінги, щоб робочий простір був винесений за межі квартир. Деякі забудовники вже готові створювати такі простори.
Психолог-волонтер відділення після гострої та довготривалої реабілітації Тетяна Крапив’янська розповіла, що першими учасниками проєкту з адаптивного житла стануть двоє ветеранів Роман і Артем із Донеччини, які втратили кінцівки на війні.
“Цей проєкт поки пілотний, але далі ми плануємо поширювати цей досвід. Домівка для тих, у кого немає рук, немає зору, має бути абсолютно адаптована і пристосована до потреб цих людей. Це має стати нашою національною ідеєю зробити життя цих людей якомога комфортнішим як знак нашої поваги й подяки”, – зауважила вона.
Сьогодні вся країна схиляє голову перед тими, хто тримає для нас небо, землю і життя.
Збройні Сили України — це не просто армія. Це вибір стояти до кінця. Це сила, що народжується з любові до дому. Це тисячі сердець, які б’ються в унісон заради однієї мети — свободи.
Ветерани, військові, медики, волонтери — кожен із вас пише історію, яку пам’ятатимуть покоління.
І сьогодні ми говоримо головне: дякуємо. Пишаємося. Віримо.
