Фахівці з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб уже восени 2024 року розпочнуть виконання своїх функціональних обов’язків. Про це повідомив в.о. міністра у справах ветеранів України Олександр Порхун.
“Уже ухвалено постанову Кабінету Міністрів України про порядок використання субвенції на реалізацію фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Також є урядове рішення, що дає можливість нам використовувати бюджетні кошти на професійну адаптацію. Вона передбачає підвищення кваліфікації, отримання професійно-технічної, вищої освіти або другої. У нас залишився основний проєкт постанови – порядок оплати праці та порядок функціонування самої інституції фахівця із супроводу”, – сказав Порхун в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
За його словами, після всіх узгоджень і ухвалення документа до кінця червня або початку серпня Мінветеранів уже зможе повноцінно відкрити набір фахівців із супроводу, після чого здійснюватиметься тестування і навчання кандидатів.
На уточнювальне запитання, коли такі фахівці розпочнуть роботу, очільник відомства зазначив, що якщо все вийде так, як він очікує, то вже восени вони розпочнуть виконання своїх функціональних обов’язків.
“Беручи до уваги кількість учасників бойових дій і ветеранів війни, яку маємо, то ми плануємо працевлаштувати 11 тис. фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих. Зокрема, до кінця цього року відберемо три тисячі. Далі будемо дивитися за потреби. Якщо кількість ветеранів збільшуватиметься і потрібно буде збільшення кількості фахівців, ми зможемо це робити”, – заявив він.
В Україні діє програма психологічної та психосоціальної підтримки “Компас героя” для наших захисників. Ветерани та ветеранки можуть скористатися можливістю відновитися та провести тиєжень у горах з активностями та терапевтичними сесіями.
«Компас Героя» включає 8-денний ретрит у горах та 10 щотижневих онлайн-зустрічей групи підтримки по завершенню ретриту. Програма передбачає активний відпочинок та терапевтичні сесії.
Дізнатися більше про програму ви можете за посиланням.
Організатори закликають подавати заявки всіх ветеранів, незалежно від статі, які відчувають, що психологічна і психосоціальна підтримка буде їм корисною. Зокрема програма націлена підтримати ветеранів при поверненні до цивільного життя.
Розклад ретритів:
26 липня – 2 серпня 2024 р.
27 серпня – 3 вересня 2024 р.
3 вересня – 10 вересня 2024 р.
Щоб взяти участь в програмі від організації DTCare, потрібно заповнити аплікаційну форму за посиланням.
Додаткові питання можна надсилати на електронну адресу: compass@dtcare.org або на сторінку у фейсбуці.
В одній із попередніх публікацій була піднята чи не найважливіша проблема з фронтів великої війни – в підрозділах і командуванні досі живі традиції радянської армії, які заважають розвиватися Збройним силам України. Ганебне минуле, що дозволяє списувати провину й прорахунки вищого командування на підлеглих, не дає можливості ефективно протистояти жорстокому й агресивному ворогові, який ці самі традиції й створював.
І говорити про таке, піднімати проблему й намагатися позбутися «совкових традицій» – не є дискредитацією ЗСУ. Їх дискредитує лише страх командирів різних рівнів називати речі власними іменами та замовчування того, що відбувається насправді.
ТІ, КОГО НЕ МОЖНА НАЗИВАТИ
Тут на думку чомусь приходить всесвітньо відома багатотомна казка про Гаррі Поттера, вірніше її негативний персонаж – Лорд Волдеморт. Його наскільки боялися мешканці чарівного світу, що навіть не наважувалися проговорювати справжнє ім’я потвори, заміняючи на «Сам-Знаєш-Хто» або «Той-Кого-Не-Можна-Називати».
У подібній ситуації виявилися наші журналісти. Поговоривши та отримавши інформацію від представників підрозділів 125 бригади, починаючи з командирів батальйонів і закінчуючи простими солдатами з передової, тепер не можуть вказати, хто саме їм це розповів. Інакше в бійців будуть неприємності від вищого командування, тому що гірші традиції спонукають не викорінювати радянське минуле, а замовчувати будь-які існуючі проблеми.
Але журналісти, в масі своїй, давно перестали чогось боятися, вони не підпорядковані жодному військовому командуванню, завдяки чому така публікація виявилася можливою й з’явилася на порталі!
ПАТОВА СИТУАЦІЯ
День 10 травня став початком масштабного наступу московського війська на Харківщину. Ворог рухався широким фронтом від Липців до Вовчанська. Рашисти в ефірі ворожих каналів уже заговорили про окупацію Харкова. У нас вибухнув корупційний скандал щодо відсутності належних фортифікаційних споруд, які за рік так і не були побудувані. Скандал виявився наскільки гучним, що затьмарив геть усю іншу інформацію, яка надходила із фронту. Ідеться про відкриття кримінального провадження Державним бюро розслідувань проти командування 125 бригади Територіальної оборони. Підрозділ звинувачували в залишенні позицій і недбалому ставленні до служби.
– Під час наступу, – розповідає командир одного з підрозділів, – бригада займала такий фронт оборони, який у декілька разів перевищував тактичні нормативи для повноцінної укомплектованої та механізованої бригади зі своїми бронетранспортерами й артилерією, а не для бригади Територіальної оборони. При цьому на величезну відстань від Трав’янського водосховища до Сіверського Донця було всього чотири недоукомплектованих батальйони – три Територіальної оборони та один стрілецький. Три батальйони брали участь у бойових діях на інших напрямках і без відновлення та поповнення були заведені на позиції. А один батальйон узагалі не мав бойового досвіду. Щодо особового складу, то на один кілометр фронту ми мали від семи до дев’яти чоловік військовослужбовців. А на всю смугу, яку займали, було всього чотири гармати й три танки. Ну і для управління бригади це також був перший досвід бойових дій.
На питання, що саме найбільше врізалося в пам’ять під час наступу ворога, боєць одного з батальйонів, який входив до складу бригади, відповів:
– Це була, мабуть, найбільш патова ситуація в моєму житті. Повністю пропав зв’язок! Ми не володіли інформацією, де саме наступає ворог, куди він спрямував основний удар? Із тих позицій, де ворог з’являвся зненацька, а в деяких місцях особовий склад сил противника перевищував наш вдесятеро, бійці мали відступати. Якби ми не відступили на два-три кілометри до села, то втратили б увесь підрозділ. Але, навіть відступивши, ми продовжували вести бойові дії й не дозволили ворогу просунутися далі…
ВОЮВАТИ ЧИ ДАВАТИ ПОКАЗИ?
Усі ці розповіді стосуються першого дня наступу рашистів і утримання оборони ЗСУ. А вже наступного, тобто 11 травня, ДБР відкрило кримінальне провадження. Чи мало воно для цього достатньо підстав? Бійці бригади одностайно сумніваються в цьому. А ще через день, 12 травня, наказом головнокомандуючого призначене службове розслідування.
Про все це бійцям бригади в той час нічого не було відомо. Протягом п’яти діб вони вели бойові дії без відпочинку, сну та належного зв’язку. А в ніч із 14 на 15 травня усіх командирів рот і батальйонів викликали до Харкова для дачі показів. Протягом усієї ночі командування бригади давало покази, свідчило про кожен крок і намір, а коли на ранок батальйонний командир повернувся на передову, то виявив, що одна з рот покинула позиції.
– У роті, – розповів командир, – не лишилося жодного офіцера. Тому серед бійців пішов розголос, що всі командири втекли, а їх кинули напризволяще. Частину особового складу мені вдалося повернути. Але більшість із них були непридатними чи частково придатними, що з першого дня повномасштабного вторгнення добровольцями пішли захищати країну. Примусити їх до чогось було дуже важко, тим більше в ситуації, коли ми воюємо, а на нас відкривають провадження й заставляють давати покази.
А потім виявилося, що покази слід давати не лише ДБР у Харкові, а й військовим у підрозділі, що проводили службове розслідування. Повноцінно воювати в таких умовах було неможливо. Про це розуміли всі – ті, кого допитували, й ті, хто допитував. І 15 травня, не дочекавшись результатів службового розслідування, почалося виведення бригади з передової та заміни її іншими підрозділами. При цьому для успішного протистояння на цій лінії оборони знадобилося довести особовий склад і техніку, що перевищували в чотири-п’ять разів спроможності, які мала 125 бригада в перші дні наступу.
ЗАМОВЛЕННЯ НА ДИСКРЕДИТАЦІЮ?
Командир бригади генерал-лейтенант Артур Горбенко від коментарів відмовився, пославшись на те, що йому невідомо, чи закінчилося службове розслідування чи ні. Єдине, що він знає, наказом від 17 червня його звільнено з посади, однак причина звільнення в наказі не названа.
Про травневі події на передовій розповів інший командир, якого також називати не можна:
– 15 травня було наказано вивести управління бригади, а батальйони передати іншим підрозділам, що зайшли в цю смугу оборони. Це був наказ командира ОТУ «Харків». Ми здогадувалися, що причиною стала втрата позицій, хоча в самому розпорядженні про це не було жодного слова… Я згадую початковий етап повномасштабного вторгнення, коли бойові механізовані бригади мали певні проблеми. Але тоді не було ніяких звинувачень їх у цьому. Такий період був і в нашій бригаді. Глибина просування ворога не виходила за межі батальйонних позицій оборони. Це був тимчасовий успіх, який на другу-третю добу вдалося нейтралізувати. Буквально наступного дня підрозділ згуртувався, організувався й став бити противника належним чином. І в день, коли було порушене кримінальне провадження, тобто 11 травня, командир ОТУ Харків відзначав 125 бригаду, як одну із кращих на цьому напрямку ведення бойових дій…
На думку більшості військовослужбовців бригади, ситуація з дискредитацією підрозділу виглядає як замовлення. Чиїм і для чого – невідомо! А як інакше розцінювати ситуацію, коли протягом ночі ДБР відкриває провадження, інформація надається журналістам і розповсюджується серед громадськості? Саме зі ЗМІ військові на передовій довідалися про прорив ворогом фронту. Але на цьому самому фронті бійці власними очима бачать, що ніякого прориву немає. Більш того, офіційна заява Генерального штабу ЗСУ засвідчує, що противник мав певний тактичний успіх на деяких напрямках, але фронт не прорвав!
125 бригада є бойовим героїчним підрозділом, що сформувалася з перших днів повномасштабного вторгнення з одних лише добровольців. Не зважаючи на хвороби, непридатність, інвалідність, люди взяли зброю й стали на захист країни. П’ятеро бійців підрозділу отримали високе звання Героя України. На жаль, посмертно. Але це показник того, наскільки люди були мотивовані та здатні на самопожертву…
То в чому ж слід звинувачувати бригаду – в тому, що чогось не зробила, що зробила щось не так чи в тому, чого не було взагалі? Чому інформація від Державного бюро розслідувань, ОТУ «Харків» і Генерального штабу так разюче відрізняється? І чому не можна звернутися до тих, інших, а також командування бригади, щоб разом надали суспільству інформацію, якою вони володіють? І лише таким чином можна було б встановити, хто в цій ситуації правий, а хто ні!
Уявляю собі вереск опонентів, що під час воєнного стану такі речі робити недоцільно. А доцільно звинувачувати підрозділ там де немає його вини? А доцільно знекровлювати фронт, проводячи кримінальні й службові розслідування? Чи доцільно й надалі залишати ганебні радянські традиції в ЗСУ?!
В обласному госпіталі ветеранів війни облаштували ще одну інклюзивну палату. Відповідно до норм безбар’єрності вона обладнана усім необхідним для зручності людей з інвалідністю.
Кошти були зібрані релігійними організаціями області під час молитовного сніданку, який відбувся в квітні цього року.
Про це повідомляє Чернівецька обласна військова адміністрація.
Обласний госпіталь ветеранів — один закладів охорони здоров’я області, які законтрактовані з Національною службою здоров’я України за послугою реабілітації. Тут із пацієнтами працює мультидисциплінарна бригада фахівців, яка допомагає їм відновитися.
Інноваційний центр і надалі надаватиме необхідний спектр послуг з реабілітації захисникам і захисницям України. Тривають і ремонтні роботи в одному з корпусів, де в рамках проєкту, який спільно реалізують Чернівецька ОВА, обласна рада та проєкт Recovery буде сучасний реабілітаційний центр на 60 ліжок.
Ветеран війни Євген Сивопляс провів експеримент у Чернігові – “Дві години життям пораненого військовослужбовця”, повідомило Суспільне.Чернігів. У ньому взяли участь чотири жінки. За словами Євгена, він намагався донести до людей відчуття, як це – не мати можливості користуватися нижньою кінцівкою.
Учасникам експерименту Євген накладав на ногу гіпс після чого вони отримали завдання і мали виконувати їх на милицях.
“Вони поживуть дві годинки життям пораненого військовослужбовця. А саме: не матимуть можливості користуватися нижньою кінцівкою. В них примотані яйця для того, щоб не було спокуси на неї ступати. Вони мають не просити про допомогу, а саме протестувати байдужість людей, чи будуть люди намагатися допомагати”, — пояснює ветеран.
Військовий відомий в Україні своїми акціями на підтримку ветеранів з ампутацією. Він сам втратив ногу на війні.
Ветеран війни Сергій Довбиш. Суспільне Чернігів
До організації цього експерименту долучився і чернігівський ветеран Сергій Довбиш.
“Наш побратим Євген, який має високу ампутацію ноги, хоче привернути увагу спільноти, громадськості до проблеми людей з інвалідністю. Саме захід налаштований на те, щоб показати, як складно в нашому суспільстві пересуватися людині з інвалідністю або з ампутацією”, — говорить ветеран.
Олег, кваліфікований лікар-стоматолог, служить бойовим медиком у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Закарпаття. До війни він успішно закінчив стоматологічний факультет в УжНУ і відкрив власний стоматологічний кабінет в селі на Мукачівщині. Окрім приватної практики, Олег також працював у приватній клініці, що розташована в його рідному місті Мукачево.
Влітку 2023 року 29-річний хлопець отримав призов і пішов на службу до лав ЗСУ. Його призначили до 128-ї бригади, де також служить його дружина, що є офіцером і виконує обов’язки заступника командира роти. Відповідає за морально-психологічне забезпечення одного з підрозділів.
Розповідь про бійця стала відома завдяки сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
Олег розповів, що його основною посадою був бойовий медик, але коли командування дізналося про його цивільну спеціальність, вони запитали, чи не хоче він займатися стоматологією.
«У бригаді ще з часів АТО існує пересувний стоматологічний кабінет, обладнаний на базі вантажівки. Тут працював стоматолог, але він пізніше звільнився через стан здоров’я. Після недовгих роздумів я погодився…».
Мобільний стоматологічний кабінет, після тривалого періоду простою, потребував ремонту та оновлення обладнання, щоб знову запрацювати. Завдяки допомозі волонтерів і знайомих Олега, це завдання було успішно виконане.
«У цивільному житті я лікував зуби дітям і дорослим, ставив пломби, займався ортопедією й протезуванням. Тут довелося розширити свої навички. Найпоширеніші процедури — видалення хворих зубів, лікування запалення пульпової камери, нервів, кореневих каналів, протезування», — каже Олег.
Чоловік приймає не лише військовослужбовців 128-ї ОГШБр, а й бійців суміжних частин. За вісім місяців він вилікував приблизно 500 пацієнтів із чотирьох бригад Збройних сил України. Стоматологічна допомога для військових є безкоштовною. Військовослужбовці оплачують лише виготовлення та доставку витратних матеріалів, а також виготовлення протезів.
Олег підкреслив:«Я вважаю, що мати власного професійного стоматолога — великий бонус для бойової бригади, адже бійці не завжди мають можливість виїхати із зони бойових дій кудись у стоматологічну клініку. Тут їм вилікувати зуби набагато простіше. Для мене це також вигода — я не втрачаю свою цивільну кваліфікацію, навпаки, підвищую її…».
Забіг “Шаную воїнів, біжу за героїв України” – щорічна патріотична традиція вшанування пам’яті воїнів, які загинули під час російсько-української війни приурочена до 29 серпня Дня пам’яті захисників України.
Ініціаторами забігу у 2018 році стали Олег Дурмасенко, Таїсія Братасюк і Дмитро Примаченко. За роки свого існування географія забігу розширилася від регіонів України до майже 40 країн світу. Щороку тисячі українців по всьому світу долучаються до Забігу, щоб ушанувати пам’ять тих, хто загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, а також, щоб продемонструвати вдячність рідним полеглих воїнів.
Цьогорічний забіг відбудеться у суботу 31 серпня у форматі онлайн.
Кожен Учасник Забігу може пробігти обрану ним дистанцію (2 км, 5 км або 10 км) із закріпленим на футболці іменем знайомої або незнайомої людини, яка віддала життя в боротьбі за територіальну цілісність України у період з 2014 по 2024 роки та поділитися життєписом Героя з тегами #БіжуЗаГероя_2024 та #забіг2024 у соціальних мережах.
Якщо ви не можете самостійно визначився з іменем загиблого захисника чи захисниці, пропонуємо вашій увазі тематичні сторінки пам’яті:
Забіг відбудеться 31 серпня 2024 року та буде присвячений Дню пам’яті захисників України. Реєстрація відкрита до 13 серпня 2024 року. Зареєструватися можна за наступними посиланнями:
Забіг “Шаную воїнів, біжу за героїв України” — наш вияв подяки військовослужбовцям та їхнім сім’ям за внесок у збереження територіальної цілісності країни.
Організатор заходу — Міністерство у справах ветеранів України у співпраці з Міністерством молоді та спорту України за участі обласних та Київської міської військових адміністрацій, Міноборони, МВС, МЗС, СБУ, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності, ГО “Славетні епохи України”, ГО “Незламні Матері України”, ГО “Асоціація медиків Революції Гідності”, ВГО “Легіон АТО”, ГС “Труханів острів”.
Станом на 11 липня на 7-й Всеукраїнський забіг “Шаную Воїнів, біжу за Героїв України” зареєструвалися понад 1000 учасників.
Відпустка за знищену ворожу техніку може надаватися протягом календарного року, проте не може перевищувати 15 календарних днів на рік. Юристи ГО “Принцип” розповіли про те, як саме її можна отримати.
Для цього необхідне підтвердження знищення техніки, про що роблять висновок та оформлюють розпорядчий документ (наказ). Саме цей документ є підставою для надання вам відпустки.
Варто зазначити, що право отримати таку відпустку зберігається протягом календарного року.
Також зверніть увагу, що за військовослужбовцем зберігається право отримувати своє грошове забезпечення (без урахування часу, необхідного для проїзду).
Чим можна підтвердити знищення ворожої техніки:
журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки);
рапорт (донесення) командира підрозділу або групи, в якому детально зазначаються
обставини, місце, дата, час, спосіб та тип знищеної техніки;
донесення (доповідь, рапорт) командирів суміжних (розвідувальних) підрозділів, які за результатами спостереження підтверджують знищення техніки;
відеофіксація, відеозапис відображення повітряної обстановки бойових машин ППО під час бойової роботи.
Якими нормативно-правовими документами регулюється:
Пункт 18 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
Постанова КМУ №585 від 21 травня 2024 року.
За бажанням військовослужбовця відпустку за знищену ворожу техніку можуть надати одночасно із щорічною основною відпусткою. Також командир може надати цю відпустку й іншим військовим, які брали безпосередню участь у виявленні або знищенні ворожої техніки. Проте не більше ніж трьом особам.
Тривалість таких відпусток за кожну одиницю знищеної ворожої техніки наведена нижче.
У серпні та у вересні волонтерська організація «Обʼєднаний байкерський фронт» проведе два мото-рок-фести, під час яких будуть збирати донати на підтримку ЗСУ та передадуть авто та мототехніку на фронт.
Осіння серія волонтерських мото-подій в межах всеукраїнськоії акції «ДОРОГА ДО ПЕРЕМОГИ» для військових та байкерів відбудеться у м. Валки (Харківська область) та у Білій Церкві (Київська область).
Вхід вільний. Детальніше про фестивалі — на сторінці «Обʼєднаного байкерського фронту».
В Україні триває збір заявок до проєкту «Допомога ветеранам», який має на меті крок за кроком допомогти пройти шлях реабілітації, адаптації, реінтеграції та, зрештою, повної асиміляції ветеранам, ветеранкам, учасникам бойових дій та членам їхніх родин.
Це проєкт благодійного фонду Make It Real Foundation. Програма спрямована на пом’якшення процесу інтеграції захисників і захисниць після повернення з зони бойових дій. Для цього передбачені наступні заходи:
Інформаційна підтримка;
Безкоштовна юридична допомога;
Психологічна підтримка;
Медична допомога;
Допомога у сфері навчання та\або перекваліфікації;
Допомога в отриманні грантів на відкриття власного бізнесу;
Супроводження в процесі пошуку роботи.
Як зазначають на сайті фонду, в подальшому навички, здобуті у проєкті, дозволять ветеранам та ветеранкам ефективно допомагати не тільки собі та своїм родинам, але й побратимам, які роблять перші кроки на шляху до повернення до цивільного життя.
Подати заявку можуть як ветерани особисто, так і їхні офіційні представники замість них. Для участі у проєкті достатньо заповнити анкету, або надіслати запит на електронну адресу фонду: veterans@mktrl.com
