Цього року на першому уроці школярі Львівської громади говорили про життєстійкість. Уроки у багатьох школах провели особливі амбасадори: ветерани війни, волонтери та громадські активісти, які щоденно демонструють життєстійкість.
Так, у школі № 23 уроки для дев’ятикласників та десятикласників проводив Валентин Осовський, колишній військовослужбовець, який брав участь у бойових діях у складі 103-ї бригади ТРО.
Під час уроків «Не легко, але рухайся» ветеран розповів учням про себе, про те, як і де отримав поранення, поділився своїм досвідом життя з протезом та своїми правилами, які допомагають йому бути стійким до різних стресових умов. Школярі не лише слухали Валентина, а й ставили багато запитань і брали участь у розмові.
«Розмова з учнями мене дуже мотивує, їх думки дають мені розуміння того, що я не даремно втратив ногу на війні. Я вражений, як діти усвідомлено сприймають світ, що ми маємо таке поштужне покоління патріотів», – поділився Валентин Осовський.
«Мені дуже сподобався урок. Я багато цікавого дізнався про протези, про ампутацію, бо це вперше я мав такий відвертий діалог з людиною, яка втратила ногу. Зараз, на жаль, людей з протезами в Україні стає все більше, тож після сьогоднішнього уроку я краще знаю, як з ними комунікувати, які питання варто ставити.
Щодо життєстійкості, то я вважаю цей навик дуже важливий, особливо в час війни. Це впливає на психічне здоров’я і повноцінність життя, тому цього потрібно навчатися», – сказав десятикласник Захар Тригуба.
Водночас в Класичній гімназії урок провела волонтерка Меланія Подоляк, яка 10 років тому закінчила цю школу. Дівчина також багато говорила з підлітками, слухала їх думки і, каже, захоплювалась, наскільки вони глибоко усвідомлюють реалії, в яких живе українське суспільство.
«Діти – фантастичні! Вони дуже добре справляються зі своїми переживаннями, готові до креативних рішень, живучи в такі непрості часи. В мене враження, що вони мене сьогодні більше чомусь навчили, ніж я їх, почути їх думки було дуже корисно. Після сьогоднішнього уроку я розумію, що в Україні буде кому наводити лад після перемоги», – наголосила Меланія.
Близько 70% українців позитивно ставляться до участі ветеранів російсько-української війни у політиці та виборах. Ще 20% громадян мають нейтральне ставлення. Негативно або скоріше негативно до політичної участі ветеранів ставляться лише 8% українців.
Про це свідчать результати опитування Центру Разумкова спільно із Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва на замовлення Руху ЧЕСНО, пише LB.ua.
Ставлення до політичної участі ветеранів у респондентів різних вікових категорій є подібним, проте все ж більш позитивне ставлення мають респонденти віком від 40 років. Натомість молодь частіше займає нейтральну позицію.
Для прикладу, понад 46% опитаних українців віком від 50 років позитивно ставляться до участі ветеранів у політиці, в той час як для українців віком від 18 до 29 років цей показник складає 37%. Стать опитаних не має впливу на ставлення до участі ветеранів у політиці.
Також суттєвого значення не має рівень освіти, заробітку та наявність роботи в опитаних.
Регіональні відмінності не є суттєвими, проте вони існують. Так, мешканці центральних регіонів мають найбільший рівень позитивного ставлення до участі ветеранів у політиці та виборах. Показник негативного ставлення тут також є найменшим.
Водночас мова спілкування вдома не дуже суттєво впливає на ставлення українців до політичної участі ветеранів. Позитивне ставлення висловлюють близько 40% опитаних, а от показник нейтрального та негативного ставлення є вищим серед російськомовних українців.
На початку року опитування показало, що 40% українців довіряють новому головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському. При цьому 35% нічого не знали про нього до лютого 2024.
Щодо колишнього головкома ЗСУ Валерія Залужного – у нього як і раніше найвищий рівень довіри у суспільстві. Йому довіряють 94% українців, не довіряють всього 5% (порівняно з груднем ситуація практично не змінилася).
Ветерани, які перемогли в конкурсах фінансової підтримки “Варто” від Українського ветеранського фонду, мають змогу консультуватися з експертами Київської школи економіки (KSE) щодо ведення свого бізнесу, інформує пресслужба УВФ.
У межах проєкту, ініційованого KSE GBS та реалізованого в співпраці з Українським ветеранським фондом, надано консультації 15 переможцям. Ветерани та ветеранки отримали практичні консультації, а також рекомендації з різних питань, які виникають у процесі реалізації бізнес-ідеї. “Коли ми надаємо фінансову підтримку переможцям наших конкурсів, добре розуміємо, що гроші — це лише один з інструментів. Найважливіше — це знання, навички та вміння, які дозволяють не просто розпочати. Але й успішно розвивати свій бізнес. А тому ми радо підтримуємо освітні ініціативи, які допомагають ветеранам досягати бажаних результатів та ставати ще кращими у своїй сфері“, — зазначила виконуюча обовʼязків виконавчого директора Українського ветеранського фонду Юлія Кіріллова (на фото).
В останній день календарного літа в Україні відбувся патріотичний забіг “Шаную Воїнів, біжу за Героїв України”. Це щорічна традиція вшанування пам’яті загиблих Захисників та Захисниць, яка виникла в 2018 році. Її започаткував батько загиблого Героя російсько-української війни, “кіборга” Олексія Олеговича Дурмасенка — Олег Дурмасенко. Цьогоріч акція проходить усьоме. У 2024 році патріотичний забіг відбувся в адаптованому до воєнного часу гібридному форматі – офлайн та онлайн. Загальна кількість зареєстрованих учасників в Україні склала більше 20 тисяч, та ще 500 за кордоном. За роки існування забігу його географія розширилася від окремих територіальних громад України до майже 40 країн світу. Більшість зареєстрованих — це родини загиблих героїв, ветерани та ветеранки, Захисники та Захисниці. Організаторами цьогорічного патріотичного забігу виступили: Міністерство у справах ветеранів України у співпраці з Міністерством молоді та спорту України, Київська міська військова адміністрація, ГО “Славетні епохи України” за участі обласних військових адміністрацій та інших ЦОВВ, Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”, Національного музею Революції Гідності, ГС “Національна рада спортивної реабілітації захисників України”, ГО “Незламні Матері України”, ГО “Асоціація медиків Революції Гідності”, ВГО “Легіон АТО”, ГС “Труханів острів”.
У столиці до забігу приєдналося понад 2000 осіб. Пам’ятна акція пройшла на Трухановому острові.
На Закарпатті цього дня участь в акції взяли понад 1000 осіб. В Ужгороді забіг стартував на площі Шандора Петефі, повдомила Ужгородська міська рада.
У Вінниці до забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» долучилися понад 2000 учасників, повідомила перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна. На Кіровоградщині до акції «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України!» долучилися понад 800 людей. Забіг в області проводять увосьме. У Кропивницькому бігли за Героїв України понад 200 людей. Забіг стартував від меморіального комплексу «Фортечні вали». На вулиці Велика Перспективна, біля ТЦ «Депот», до акції приєднались рідні загиблих військовослужбовців, які шанувальною ходою рухались до Площі Героїв Майдану, інформує у Фейсбуці Кіровоградська ОВА.
На Волині у Забігу взяли участь понад 700 місцевих жителів.
У Тернополі участь у патріотичній акції взяли понад 600 жителів області, – повідомив начальник управління молоді, спорту та іміджевих проєктів Тернопільської ОВА Андрій Човган.
У Житомирі забіг пройшов у гідропарку та зібрав майже тисячу учасників (ВІДЕО).
До патріотичного забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» долучилися і умовно безпечні території Донеччини.
Довдка: Олексій Олегович Дурмасенко загинув загинув у бою на блокпосту від осколкового поранення 29.12.14, об 09-15 у бою з російськими збройними формуваннями в районі с. Піски під Донецьком.
На Харківщині у Красноградському районі більше сотні спортсменів області взяли участь у патріотичному забігу “Шаную Воїнів, біжу за Героїв України”. Захід об’єднав 120 спортсменів з різних куточків області, – йдеться у дописі Харківської ОВА. Кількагодинний забіг “Шаную Воїнів, біжу за Героїв України” тривав у Центральному парку Чернівців.
Народився у Києві. Навчався в середній школаі №268 (ниніі Гімназія «Потенціал»). Був студентом-заочником 3-го курсу, Декоративно прикладного інституту ім. Бойчука. Останнє місце роботи: ведучий флорист у елітному салоні Москви.
За попередніми прогнозами, після завершення війни кількість ветеранів в Україні може досягти 5 млн осіб. Про те, як держава напрацьовує засади, комплекси та принципи реалізації ветеранської політики – у матеріалі РБК-Україна.
Враховуючи те, що Україна з часів отримання незалежності вперше відстоює її зі зброєю в руках і, відповідно, не має практичного досвіду реалізації ефективної підтримки ветеранів. Сучасна ветеранська політика України повинна максимально враховувати потреби в адаптації військових до цивільного життя, підтримку осіб з обмеженими фізичними можливостями, сприяння працевлаштування після служби чи започаткуванню власної справи, а також гідний соцзахист для захисників та членів сімей полеглих героїв.
Нна третій рік великої війни в Україні налічується понад мільйон тих, хто захищав зі зброєю в руках країну від російської навали. А після перемоги кількість ветеранів збільшиться. Всім їм необхідна всебічна підтримка зараз і у перспективі – соціальна, економічна, психологічна. Йдеться про комплекс заходів, що сприятимуть комплексній реінтеграції військових до цивільного життя, починаючи від медичного супроводу та реабілітації і завершуючи створенню сприятливих умов для перепрофілювання, пошуку себе в новій професії та громадянському суспільстві.
За словами очільниці партії “Слуга народу” Олени Шуляк, сьогодні ветеранську політику в України регулюють 4 закони і 31 підзаконний акт, 50% з яких стосується діяльності відомчих комісій. Жодного принципово нового закону останніми роками не приймалося, зазначає вона – 3/4 законів було прийнято до 2014 року, а найважливіші з них – від 1991 та 1993 р.р.
Парламентарка підкреслює, що очевидно, що вони абсолютно не відповідають потребам сучасних ветеранів, а ресурси для їхньої підтримки обмежені.
“Сучасні ветерани – це не літні люди, які потребують соцзахисту, а молоді хлопці та дівчата, які шукають підтримки та сприяння своїм ініціативам та розвитку можливостей”, – зазначила Шуляк.
Від держави, за спостереженнями, їм потрібні три речі: підтримка всебічної реабілітації – фізичної та ментальної, актуальні ініціативи щодо житла – доступне іпотечне кредитування, проєкти з підтримки працевлаштування/освіти/підприємницької діяльності, а також можливість долучитись до змінотворення на місцях, беручи участь в громадському антикорупційному моніторингу чи відстоюючи інтереси громади в процесах демократичного врядування.
“Мушу з сумом констатитувати – за 10 років війни у нас не сформувалась повноцінна ефективна ветеранська політика, оскільки ми вирішували точкові завдання, які раптово виникали з 2014 року. Оскільки цей запит “на вчора”, мусимо створити дієву та ефективну законодавчу рамку ветеранської політики, яка базуватиметься на принципах соціальною інклюзії, безбар’єрності, протидії стигматизації, надання механізмів та підтримки для самостійного поліпшення ветеранами свого добробуту у цивільному житті після військової служби”, – зауважила Олена Шуляк.
На її думку, серед важливих першочергових проектів у цьому напрямку – реабілітація ветеранів, зокрема за допомогою адаптивних видів спорту, забезпечення їх зайнятістю та гідною працею, скорочення черги на житло, трансформація мережі госпіталів у сучасні реабілітаційні центри, створення мережі сучасних сервісних офісів у справах ветеранів тощо.
Нова ветеранська політика: 5 принципів, які можна і треба зробити вже зараз
Нині, на думку Шуляк, вкрай важливо не просто створювати концепти нової ветеранської політики і обговорювати їх в державних, професійних та громадських колах, а приділити достатньо часу та уваги вивченню реальних потреб ветеранської спільноти.
Причому займатись цим важливо абсолютно на всіх рівнях: починаючи від бізнесу, який зацікавлений у поверненні працівників до роботи, але має розуміти, що до них повернуться люди, що пройшли велику війну і мають новий досвід, завершуючи профільними міністерствами та іншими органами влади, які, власне, формують інфраструктуру послуг та втілюватимуть ветеранську політику. Вивчення ключових запитів ветеранів відкриє шлях до пошуку найбільш ефективних рішень та напрацювань по кожному з напрямків їхньої соціальної інтеграції, переконана нардепка.
Перший принцип дієвої ветеранської політики – забезпечення економічної активності ветеранів. Ветеран – це рівноправний член українського суспільства, який повинен мати можливість реалізувати себе у власній справі чи кар’єрі, це людина, яка платить податки, створює робочі місця.
Попередні дослідження свідчать, щонайменше 50% ветеранів до мобілізації мали офіційне працевлаштування. Тому важливо, щоб більша їх частина після повернення у мирне життя змогла знайти роботу: отримати цивільну спеціальність, яка відповідає потребам ринку праці, взяти участь у програмах заохочення підприємництва. А розвиток ветеранського бізнесу – це й нові робочі місця і нові актуальні сфери діяльності.
Ветеранам, вважає Шуляк, також слід забезпечити можливість продовжити службу в Україні, а в перспективі опрацювати можливість легалізації та контролю надання військових послуг за кордоном.
Другий важливий принцип нової ветеранської політики – вирішення житлового питання. Як показали публічні консультації, проведені задля доопрацювання нового житлового законодавства, державні програми пільгового іпотечного кредитування здебільшого недоступні для українських військових, серед яких багато ветеранів. Тому сьогодні внести зміни в умови програми єОселя.
“Для цього не потрібні нові закони, потрібно рішення Уряду. Йдеться, зокрема, про зменшення у два рази кредитної ставки по програмі та розміру першого внеску, дозволу кредитувати житло, якому понад 3 роки, а також будинки в сільській місцевості”, – зауважила Олена Шуляк.
Третій момент – створення безбарʼєрного, інклюзивного середовища. У широкому розумінні слова безбарʼєрність – облаштування громадського простору таким чином, щоб люди з обмеженими фізичними можливостями могли користуватися ним так само, як і люди без цих вад. Але слід зазначити, що в Україні безбар‘єрність донині не була масово розповсюдженою, а це проблема. Зокрема, навіть, у лікарнях чи аптеках не часто можна зустріти пандуси.
“Після перемоги України, питання безбар’єрності буде вкрай актуальним, адже в нашій країні буде багато ветеранів. При тому, що раніше держава часто ігнорувала потреби маломобільних груп та людей з інвалідністю, тому нам потрібно активізуватись у цьому напрямку”, – вважає Шуляк.
Вона зазначила, що прикладом щодо цього може стати кейс Київської ОВА, яка перша з українських громад розробила і представила на початку цього року програму свого комплексного відновлення. Згідно з програмою, наступного року її населенні пункти будуть суттєво переоблаштовувати для комфортного проживання для людей з інвалідністю.
У відновленні Київської області передбачені декілька напрямів забезпечення принципів безбар‘єрності. Перший стосується безбар’єрності закладів соціальної інфраструктури – адмінбудівель, закладів освіти, медичних закладів, будинків культури, спортивних об’єктів. Загалом, йдеться про приблизно 1200 об’єктів соціальної інфраструктури.
Далі передбачено облаштування безбарʼєрної транспортної інфраструктури. Йдеться про нанесення горизонтальних та вертикальних направляючих шляхах руху у всіх населених пунктах, озвучення пішохідних переходів, пристосування автомобільних та пішохідних доріг з пониженнями для заїзду на тротуари. Не слід забувати і про освітню безбар’єрність. На Київщині цілий ряд навчальних закладів планують перекваліфікувати ветеранів війни. Йдеться про створення курсів перекваліфікації на базі існуючих закладів професійно-технічної освіти, зокрема у Борисполі та Білій Церкві.
Четвертий принцип, за яким має створюватись нова ветеранська політика, – запуск і реалізація проєктів соціальної інклюзії, які сприятимуть адаптації ветеранів до взаємодії у цивільному житті і забезпечать їхню максимальну залученість в нього.
На думку Шуляк, одним з найкращих рішень для того, щоб одночасно долати і наслідки фізичних травм, і психологічних, можуть бути адаптивні види спорту. В Україні вже є перший успішний кейс щодо цього – проєкт “Сильні України”, до якого вже доєдналися близько 1200 ветеранів.
“Це всеукраїнські спортивні змагання з адаптивних видів спорту серед ветеранів та чинних військовослужбовців, які отримали травми та поранення (видимі та невидимі) під час участі в бойових діях на території України. Змагання вперше відбулися в 2023 році та стали частиною системи спортивно-реабілітаційних заходів для ветеранів війни ГО “Федерація стронгмену України”, – розповіла Шуляк.
У жовтні 2023 року на міжнародному фестивалі Arnold Classic Europe в Мадриді ветерани, учасники першого всеукраїнського туру змагань, встановили світовий рекорд з адаптивного стронгмену, протягнувши за канат в упорі сидячі 4 вантажівки загальною масою 35 тонн на 20 метрів за 30,69 секунд.
П’ятий принцип нової ветеранської політики – забезпечення можливості долучатися до змінотворення. Важливо, щоб ветерани мали окреме місце в політиці – і на національному, і на регіональному, і на місцевому рівнях. При чому, йдеться не про політику з трибун і екранів, а про напрацювання оптимальних рішень, прийняття яких впливатиме на долю багатьох представників ветеранської спільноти.
“Тому на перших післявоєнних виборах ветерани повинні мати можливість балотуватися і в парламент, і на місцевих виборах”, – вважає Олена Шуляк.
Вона додала, що, зокрема, представники “Сильних України” вже потроху генерують політичні рішення. Вони ініціювали звернення до уряду з метою скоротити строк отримання ветеранами спортивних протезів. Крім цього, зверталися до Міністерства молоді і спорту, щоб визнати офіційним видом спорту спортивно-реабілітаційні багатоборства ветеранів.
Загалом, нова політика стосовно ветеранів має на меті забезпечення потреб в адаптації військових до цивільного життя, підтримку осіб з інвалідністю, гідний соцзахист, можливість працевлаштуватися чи започаткувати свою справу. Тож центри ветеранського розвитку, ветеранський спорт та бізнес, ветеранські фонди та забезпечення житлом будуть основами нової державної ветеранської політики.
Найбільше відповідають умовам України стандарти та кращий досвід держав-членів НАТО, тож нам варто дивитися у цей бік. Йдеться про осучаснення підходів до визначення правових статусів ветеранів, їх соціальної підтримки, запровадження системи переходу від військової карʼєри до цивільного життя та надання послуг задля їх скорішого відновлення та інтеграції у соціально-економічне життя громад.
Перехід від пільгового пожиттєвого забезпечення ветеранів до системи мотивацій і самореалізації у цивільному житті після закінчення військової служби за досв до ідом та стандартами країн НАТО у підсумку, на думку Шуляк, матиме позитивний вплив на розвиток громадянського суспільства загалом, посилення економічної та підприємницької спроможності громадян.
До прикладу, візьмемо США. Основі напрямки ветеранської реінтеграції там включають лікування, реабілітацію, забезпечення житлом, навчання, працевлаштування. Таких проєктів там щорічно реалізуються сотні. Аудиторія ветеранів та членів їхніх сімей в США складає біля 19 млн людей. Ветерани та члени їхніх сімей складають в США біля 4,2% населення, в той час як в Україні їх буде в рази більше, тож ми матимемо набагато більший обсяг роботи щодо їх реінтеграції.
Ветерани мали потребу вночі заїхати в Київ, але на блокпосту їх не пропустили. Володимир Рудковський («Будда»), ветеран російсько-української війни, амбасадор реабілітаційного центру Unbroken розповів історію з життя.
Скандальний інцидент трапився минулого тижня під час відкриття першої інклюзивної «Нової пошти» у Києві. Відкриття цього безбар’єрного простору відбулося пізно ввечері в реабілітаційному центрі «Незламні». І через це ветеранам, у яких є також є ампутації кінцвок, довелося виїхати о 21 годині.
Коли близько третьої ночі ветерани під’їхали до Києїа, їх на блокпосту зустріли нацгвардійці, які запитали пароль. Володимир Рудковський («Будда») розповідає: «Я можу пароль сказати -зараз подзвоню до побратимів, але ми ветерани, їдемо на такий-то захід».
Перший нацгвардієць каже: «Добре, я зараз піду і запитаю у старшого». Згодом він повернувся і повідомив, що далі їхати не можна.
Ветерани спробували пояснити ситуацію, що зараз третя ночі, а зранку потрібно їхати на івент, у наи ОБОХ немає ніг, а ще треба відпочити.
Згодом з автоматом до “прушників порядку” вийшов «старший», який заявив: «Я вас не пропущу, бо ви не військовослужбовці, а ветерани».
На запитання вееранів де ж він воював, «старший» нацгвардієць діловито промовчав. Військові ветерани обурені таким до них ставленням. В авто сидить дві людини, які пролили кров за Україну, і стоїть якийсь “жмих”, який точно не брав участь у жодних бойових діях. Бо якби він там був, то він би виявив повагу до побратимів, переконані ветерани.
Володимир Рудковський наголосив, що військові, які пройшли горнило бою, можуть різко реагувати на такі провокації. “Я і мої побратими, які зараз дотичні до так званої ветеранської політики, ми робимо усе можливе, щоб завтра, коли хлопці і дівчата повернуться з війни, щоб до них було ставлення як в топових країнах світу. Я маю на увазі Америку, де на літак спочатку проходять ветерани, після жінки з дітьми, і після всі інші. І якщо ми не приймемо це за норму: що ветеран, який пролив кров, є елітою нашого суспільства, то куди ми йдемо?” – говорить ветеран війни.
“Візьміть на моє місце людину, яка пролила кров, і яка не має такого ментального здоров’я, яке маю я. Хто з цим колишнім військовослужбовцем буде працювати, скільки треба буде психологам з ним провести часу. Якщо я не можу заїхати в столицю, ветеран, який пролив кров, і зі мною ще один ветеран, то до чого ми всі разом йдемо? Я з собою не ношу зброю, але якби я не витримав і кинув гранату. То завтра Скабєєва і всі чорти, які працюють на машину смерті, вони б завтра розказували, що «ось ветеранів ніхто не поважає, за що ви маєте йти проливати кров». Це відповідальність кожного, хто живе в цій країні. Він має розуміти, що своїми діями, і своєю бездіяльністю він нас всіх веде або до перемоги, або віддаляє від неї”, – йдеться в заяві.
За словами Рудковського, українцям потрібно бути більш відповідальними. Потрібно розуміти, що є хлопці і дівчата, які поїхали і пролили кров. І їм Бог дав таку можливість – повернутися, але без рук, ніг чи з іншими травмами.
“Ми знову повертаємся до свідомості наших українців, і тих, хто живе в цій країні. Ми з цим маємо кожен день працювати. Я зараз тут, щоб проговорювати ці ситуації. Від тієї дії чи бездіяльності хтось, наприклад, може покінчити життя самогубством. Задумайтеся над цим. Ви маєте нести відповідальність за кожну свою дію і з повагою ставитись до інших людей.
Є положення, згідно з яким вони не мають права пускати військовослужбовців в столицю. У мене ця історія викликала тяжкі емоції. Я зараз візьму будь-якого ветерана, який перебуває на реабілітації у великому чи малому місті. Але ставлення цих осіб до нас є таким середньостатистичним по всій країні. Я з цим стикають кожного дня. «Я не бачив» – це середньостатистична відповідь людини. А я кажу, що не потрібно бачити, чи є у мене нога, чи ні. Просто будь людиною. У мене дуже велике прохання до кожного українців – робити усе можливе кожного дня, для того, щоб ставати більш свідомими”. – заявив Рудковський.
Під час наради з питань ветеранської політики під керівництвом Віцепрем’єр-міністра Ірини Верещук було підкреслено важливість розвитку програми безкоштовного зубопротезування та зуболікування для окремих категорій захисників України. Про це повідомляє Мінреінтеграції.
За даними Національної служби здоров’я України (НСЗУ), з 1 вересня цього року 106 спеціалізованих медичних закладів надаватимуть послуги з зубопротезування, а 256 закладів — з зуболікування в межах пілотного проєкту.
Нещодавно НСЗУ провела зустріч із представниками обласних і міських адміністрацій Києва, під час якої було наголошено на необхідності покращення інформування військовослужбовців та ветеранів про можливості отримання безкоштовного стоматологічного обслуговування в межах державної програми медичних гарантій.
«Це хороша можливість допомогти нашим військовим. Тому всі відповідальні відомства та органи місцевої влади мають активно проводити інформування наших військових про можливості, представлені цим проєктом»,— наголосила Ірина Верещук.
Нагадуємо, що пілотний проєкт щодо безкоштовного зубопротезування та зуболікування для певних категорій осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, був запущений у квітні цього року. Отримати планові стоматологічні послуги безкоштовно можуть учасники бойових дій та особи з інвалідністю, що отримали поранення під час війни.
Волейболіст Євген Корінець є одним зі 140 українських спортсменів, які візьмуть участь у Параолімпіаді 2024.
Колишній військовий фельдшер Євген Корінець, чия ліва нога була ампутована до стегна після важкого поранення під час війни з Росією, увійшов у національну збірну з волейболу сидячи та поспілкувався під час перерви у тренуваннях із колегами-спортсменами перед Паралімпійськими іграми в Парижі, що відкрилися 28 серпня. Про це пише Reuters, передає Фокус.
Євген Корінець, уродженець Житомира, був поранений у березні минулого року в запеклих боях неподалік міста Бахмут. Він розповів, що того дня, коли в лютому 2022 року Росія ввела війська в Україну, він одразу ж вирушив до військкомату.
Спочатку він приєднався до загону оборони, якому було доручено захищати критично важливі об’єкти інфраструктури, а згодом перейшов до 30-ї окремої механізованої бригади як фельдшер, що дислокувалася неподалік Бахмута.
Місто стало ареною деяких із найзапекліших зіткнень за всю війну, і в травні минулого року Росія взяла під контроль його майже повністю зруйновані вулиці.
“Я майже попрощався з життям. У моїй голові була одна думка: “Мені 25, я ніде не був, нікуди не їздив, не бачив світу, а тепер я вмираю”, — згадує він. Але через сімнадцять місяців життя ветерана змінилося.
“Тепер я подорожую, я був скрізь: у США, Китаї, в таких країнах, і, звісно, в Європі теж”, — сказав Корінець на початку серпня під час перерви в тренуваннях.
Він є одним із приблизно 140 українських спортсменів, які візьмуть участь у Паралімпійських іграх 2024 року. Ці змагання набули особливої значущості після повномасштабного вторгнення Росії, унаслідок якого тисячі солдатів і мирних жителів зазнали травм, що змінили їхні життя.
Російські та білоруські спортсмени можуть змагатися тільки як нейтральні країни і без прапорів, оскільки їхня участь у світових спортивних заходах була суттєво обмежена після повномасштабного вторгнення в Україну.
Для Корінця спорт став величезною підмогою у відновленні після втрати кінцівки, і він закликав інших ветеранів спробувати себе в різних видах спорту.
Їхня реабілітація в суспільстві є величезною проблемою для влади за два з половиною роки після повномасштабного вторгнення ЗС РФ, що характеризується інтенсивним артилерійським вогнем і сильно замінованими полями битв.
“Усі види спорту мають бути популяризовані в містах, щоб ветерани війни не сиділи вдома, не знаючи, чим зайнятися. Хлопці повинні постійно дзвонити їм, говорити їм: “Це заняття доступне, давай тренуватися разом, підемо, підемо”, — каже Корінець.
У Миргороді, що на Полтавщині, провели сплав на байдарках для ветеранів війни та членів їхніх родин. Захід організували, аби подарувати захисникам можливість відпочити на природі, покращити фізичний та психологічний стан та провести час у колі близьких.
Організатори кажуть: сплав був чудовою нагодою для ветеранів та їхніх родин відчути підтримку один одного та відновити сили.
«Часто після повернення з фронту ветерани відчувають самотність. Цивільні часто не розуміють їхніх потреб, але для ветеранів критично важливо відчувати підтримку на шляху до повної інтеграції в суспільство. Аби створити можливість для ветеранів та їхніх родин провести час разом, відпочити на свіжому повітрі та просто насолодитися природою, ми організували сплав на байдарках. Це була надихаюча прогулянка миргородськими краєвидами», — розповідають організатори.
Сплав пройшов у чудовій локації, де учасники могли милуватися природою, відчувати спокій річки та обмінюватися теплими словами з близькими. Для багатьох це була можливість не лише відпочити, а й відчути підтримку родини та побратимів.
«Ми дякуємо всім, хто доєднався до заходу — він вийшов надзвичайно щемливим. Дуже хочемо і надалі допомагати ветеранам інтегруватися до цивільного життя та відновитися — на базі простору ми вже проводимо благодійні заняття з йоги для військових та ветеранів, запустили курс з бізнес грамотності, і не плануємо зупинятися», — додають організатори.
З 22 серпня до 5 вересня триває прийом заяв на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Наразі Міністерство у справах ветеранів отримало близько 200 таких заяв. Майбутні фахівці мають пройти відбір та навчання, після чого будуть офіційно працевлаштовані у комунальних закладах. Держава виплачуватиме їм у середньому 17 850 грн.
Про це в етері Громадського радіо розповіла представниця Мінветеранів Альона Скорзова.
«Затверджено професійний стандарт щодо фахівця із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб. Це має бути громадянин України. Також особа повинна мати рівень освіти бакалавра або вище за відповідними галузями освіти: педагогікою, соціальними та поведінковими науками, правом, охороною здоров’я, соціальною роботою, публічного управління та адміністрування».
Якщо людина відповідає таким вимогам, вона може подати електронну заявку, що розміщена на сайті е-Ветеран. Після цього триває реєстрація, подання документів та CV, ідентифікація, розповідає Скорзова. Також особа проходить два тести: психологічний та на загальні знання. Приблизно через два тижні з людиною зв’язуються представники комісії відповідної територіальної громади. Вони проводять співбесіду, за результатами якої людину приймають або ні.
«Хочу підкреслити, що ми працевлаштовуємо фахівця із супроводу ветеранів у комунальний заклад. Далі починається його навчання. Освітня програма триватиме протягом трьох тижнів на базі закладів вищої освіти, де Мінветеранів створило центри ветеранського розвитку. По завершенню навчання фахівці отримуватимуть сертифікати державного зразка і зможуть працювати».
Фахівець із супроводу має допомагати ветеранам, демобілізованим особам та членам їхніх сімей реалізувати передбачені законодавством права, можливості та соціальні гарантії, пояснює Скорзова. Зокрема, це стосується переходу від військової служби до цивільного життя. Фахівці можуть інформувати, консультувати, представляти інтереси людини в різних установах. Також вони мають аналізувати ситуацію у своїй територіальній громаді.
Станом на 29 серпня подано вже понад 200 таких заявок, зазначає представниця Мінветеранів. Найбільша їх кількість у Києві. Передбачається, що буде п’ять «хвиль» збору заявок. Міністерство розраховує навчити 2000-3000 фахівців до кінця року. За словами Скорзової, в країні 1,4 млн людей зареєстровані як ветерани війни, тому потрібно щонайменше 11 000 фахівців, які з ними працюватимуть.
«Минулого року був пілотний проєкт помічник із супроводу ветерана. Ми провели роботу над помилками, повністю змінили ракурс. Ми законодавчо затвердили професію та прийняли необхідні норми, щоб ці люди отримували зарплату від держави. В середньому, вона становитиме 17 850 грн, максимальна сума — 21 000 грн».
За словами Скорзової, наразі міністерство проводить наради з ОВА, РВА та іншими місцевими органами, щоб пояснити необхідність підрахунку кількості ветеранів у кожній територіальній громаді. Відповідно до цього у комунальних закладах виділятимуть штатні одиниці, в яких працюватимуть фахівці.
