Українські ветерани, адаптивні спортсмени на протезах Валерій Ковальчук із Черкащини та Ярослав Шаркий із Полтавщини, вперше долучилися до екстремальних змагань з трейлранінгу на протезі, щоб привернути увагу до реабілітації поранених в Україні. Чоловіки подолали 15 км на одному з найскладніших маршрутів по бездоріжжю на висоті понад 600 метрів над рівнем моря за 5 годин 51 хвилину та 28 секунд.
Мова про міжнародні змагання з трейлранінгу Ultra Madeira, які відбулися 5 жовтня на острові Мадейра в Португалії. Трейлранінг (трейл) — це дисципліна, яка включає майже всі види бігу без дорожного покриття, або з мінімальним його включенням.
“Це була перша участь наших ветеранів на подібних змаганнях у Португалії і вона мала важливу мотивувальну місію — власним прикладом показати, що важка травма, ампутація — це не вирок, потрібно продовжувати жити та вірити в свої сили. Дуже приємно, щодо реалізації проєкту активно долучилися португальські спортсмени, місцевий уряд та українська спільнота на Мадейрі”, – сказала організаторка проєкту та співзасновниця асоціації “Laço Ucrânia Portugal” Тетяна Франчук.
Більшість ветеранів з Хмельниччини, які подали в МСЕК документи на інвалідність, отримали відмову. Про це пише у своєму Телеграм-каналі командир 2-го батальйону Третьої штурмової бригади Дмитро Кухарчук.
“За інформацією, яку мені охоче надала надійна структура, цей показник далеко не єдиний у своїй критичності і коливається у позначці від 43 до 65% по всій Україні.Очевидно що проблема має системний характер”, – йдеться в дописі.
За словами Кухарчука, МСЕК перетворює надання інвалідності на бізнес.
“Кожен хто хоче списатись, не воювати або отримати довідку про реальну інвалідність стає частиною схеми, де відмова чи затримка стає елементом шантажу. Платиш – отримуєш рішення, не платиш – чекатимеш роками. Джерела підтверджують, що під час війни цей процес набрав безпрецедентних масштабів. Головне питання: чи будуть озвучені імена справжніх бенефіціарів у верхах системи і чи будуть прийняті рішення саме по ним? В МОЗ? В НСЗУ?”, – пише Кухарчук.
Нещодавно в центрі Unbroken відбулося перше заняття Академії для Героїв, що покликане допомогти ветеранам здобувати нові знання та навички, необхідні для адаптації до цивільного життя.
Про це повідомили на сторінці Академії для Героїв.
Після вступної зустрічі, ветерани самостійно обрали тему першого заняття. На їх запит викладач академії Володимир Паньків розповів про сучасні можливості ChatGPT та показав, чим штучний інтелект корисний в повсякденному житті та професійній діяльності.
“Такі заняття планується проводити на регулярній основі – щотижня. Теми наступних тренінгів знову будуть обиратися самими ветеранами, відповідно до їхніх інтересів та потреб. Цей підхід робить навчання максимально корисним та цікавим для кожного учасника”, – наголошують в академії.
30 вересня на Київському залізничному вокзалі відбувся закритий документальний перформанс про партнерів і партнерок українських воїнів і ветеранів. Вистава відбулася одночасно у трьох плацкартних вагонах і розкрила досвід коханих воїнів через реальні історії, кожна з яких є символом сили, любові та витримки. Вони демонструють шлях дружин і партнерок, які залишаючись поза службою, несуть на собі невидимий тягар очікування, тривоги та відповідальності. Партнерки живуть між двома світами — військовим і цивільним, часто залишаючись непомітними для суспільства.
Ідея створення вистави виникла у Veteran Hub під час дослідження “Шлях коханої воїна” — це допомогло зрозуміти, як партнери та партнерки військових проживають війну, які виклики долають, та як їх можна підтримати у цей нелегкий час.
“Ця вистава — не лише мистецький жест, але й адвокація прав коханих військових. Ми прагнемо привернути увагу міжнародних делегацій, послів, урядовців, міжнародних організацій до важливості підтримки та визнання ролі коханих воїнів”, — сказала Іванна Ватраль, менеджерка проєктів у Veteran Hub.
Місцем проведення вистави був обраний залізничний вокзал не випадково — це символічне місце зустрічей і розставань, де щодня перетинаються сотні життів. Аби створити атмосферу справжньої поїздки, на вокзалі звучали оголошення, а у вагонах працювали провідниці, які подавали «Бойовий чай», кошти з якого направляються на придбання кейсеваків для воїнів на передовій.
“Ми часто намагаємося втекти від реальності, але є речі, які ми не можемо ігнорувати. Це вистава про реальність, яка болить, але яку потрібно показати. Ми всі ходимо вулицями з людьми, про чиї переживання можемо не здогадуватися. Ця вистава дає можливість побачити їхні історії, відчути їхній біль і силу”, — сказала Ярослава Кравченко, натхненниця “Дикого театру”.
Виставу втілив незалежний “Дикий театр” та українська режисерка і сценаристка Наталка Ворожбит за ідеєю Veteran Hub, а також за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну” та “Укрзалізниці”.
У Києві на базі крейсерського яхт-клубу на Осокорках відбулась регата для ветеранів війни “Вітрила перемоги” за участю майже 150 родин учасників бойових дій, які проходять лікування або реабілітацію. На цих парусних перегонах встановили національний рекорд України.
Про це повідомив очільник Дарницького РДА Микола Калашник у Telegram.
У регаті брали участь майже 30 суден, що враховуючи масовість, дало змогу встановити національний рекорд – найбільша кількість ветеранів війни у вітрильній регаті.
Після спортивних змагань на учасників чекала смачна польова кухня й солодощі для малечі, а також подарунки від партнерів заходу, йдеться в дописі.
У Городку на Львівщині розпочав роботу ветеранський простір «Свій до свого». Тут військові, ветерани та їхні родини можуть отримати юридичну консультацію, а також психологічну та соціальну підтримку.
Про це повідомляє Городоцька територіальна громада.
Простір облаштований на базі Городоцького центру надання соціальних послуг. Цей простір – місце для зустрічей та різних активностей. Тут ветерани отримуватимуть консультації з актуальних питань та всебічну допомогу і підтримку, йдеться в дописі.
“Як ніколи нині важливо, аби кожен ветеран відчував себе частиною великої спільноти. Тож продовжуємо створювати для цього умови”, – наголошують у Городоцькій територіальній громаді.
Перед змаганнями хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих за Україну.
У турнірі взяли участь шість команд, а перемогу здобула команда ФК «Сиві вовки Острожця». Друге місце посів ФК «Джокер» (Дубно), третє — ФК «Ветеран» (Ківерці). Найкращими гравцями були відзначені Левчук Іван, Панасюк Олександр та Лівінський Олег.
На певному етапі війни з’явилася інформація про те, що армія ворога, зокрема приватні компанії, вербують військовослужбовців із засуджених, котрі перебувають у виправних колоніях. Тоді такий підхід до ведення бойових дій шокував суспільство, його активно критикували й висміювали. Але дуже скоро й наші воєначальники вимушені були звернути увагу на пенітенціарну систему.
Щоб бути об’єктивним у цьому питанні, слід розуміти два моменти. По-перше, різницю між агресорами й захисниками. Накачані пропагандою та зі зброєю в руках особини, котрі принесли війну, не є людьми. Це недорозвинені істоти, які лише зовні схожі на людей. Вони йдуть на нашу землю, щоб убивати всіх, хто на цій землі мешкає. І ці тварі або здійснять задумане, або мають бути знищені українськими захисниками.
По-друге, необхідно враховувати стан наших правоохоронців, судової гілки влади, наглядової прокурорської й пенітенціарної системи. Завдяки хронічному захворюванню цих органів на корупцію й клептоманію, в місцях позбавлення волі, в значній кількості знаходяться люди, які там не повинні знаходитися. Тому не дивно, що на початку повномасштабного вторгнення патріотично налаштовані ув’язнені, вимагали від охоронців дозволити їм захищати державу й відправити на фронт…
Мав також можливість поспілкуватися із засновником спецпідрозділу «КРАКЕН» Костянтином Немічевим і він розповів, що колишні ув’язнені воюють дуже ефективно. Зокрема ті, що потрапили до 3 штурмової бригади, більшість з яких є колишніми атошниками й дуже мотивованими бійцями.
Це був необхідний вступ для вірного розуміння того, про що йтиметься далі. А тепер познайомимося з нашими героями.
Життєва позиція Олега Цвілого була сформована завдяки сестрі Ірині, котра загинула 25 лютого 2022 року, перегороджуючи рух ворожим танкам, що сунули на Київ. Зараз її іменем названо вулицю в Броварах… А з іншого боку, внаслідок власної пригоди, за яку Олегу довелося розплачуватися кількома роками життя.
– Я сам мав досвід відбування покарання, – розповідає Олег. – Раніше я не був абсолютно правильним громадянином, але те, як на мене повісили провину іншої людини – сина прокурорші; те, як порушувалося моє право на захист, як поводили себе працівники пенітенціарної системи – з усім цим я не міг змиритися. І загострене почуття справедливості дало про себе знати…
Зараз голова правління ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий говорить, що головною діяльністю організації є боротьба з катуваннями в місцях позбавлення волі. Відправною точкою активної діяльності стала Революція Гідності та відчуття того, що країна потребує радикальних змін. А масове вторгнення ворога в 2022 році внесло значні корективи у правозахисну діяльність, якою займається активіст.
– Напередодні 24 лютого, – продовжує він, – мені почали телефонувати знайомі в’язні, яких довелося захищати від свавілля охоронців. Вони пропонували виводити людей під стіни колоній, влаштовувати акції протесту. Тепер я розумію, що таким чином не дуже порядні люди хотіли заробити грошей, які агресор «спонсорував» на провокативну діяльність. А тоді я був просто здивований неабиякій активності й відмовився від таких пропозицій.
Коли ворог масово попер на українську землю, згадує Олег Цвілий, десь біля 80 % ув’язнених, включаючи інвалідів і калік, готові були взяти зброю, щоб захищати державу. Якщо ж їм не довірять зброю, то хоча б розбирати завали, копати окопи й робити все, що необхідне для захисту. Сплеск патріотизму в місцях позбавлення волі був шалений! За два з половиною роки повномасштабної війни емоції дещо спали. Ув’язнені також дізнаються, що одні воюють, а інші – розважаються й заробляють на війні. Але, як стверджує співрозмовник, біля 50 % тих, хто перебуває зараз за гратами, готові підписати контракти:
– Ще на початку повномасштабного вторгнення я говорив про рекрутинг в’язнів. Але така ідея довго не була близькою ні суспільству, ні владі. Люди дуже важко сприймають те, що засудженим може стати будь-хто, навіть абсолютно невинний громадянин і що не можна до всіх у колонії ставитися однаково. Та проблеми з мобілізацією все ж примусили владу дослухатися до таких пропозицій.
18 травня поточного року вступив у силу Закон України із достатньо довгою назвою, яку наведемо повністю – «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності». Нарешті патріоти за гратами отримали право захищати Батьківщину!
– Найгірше в цьому законі, – уважає Олег, – що визначати, кому надати шанс захищати Україну, а кому заборонити, мають тюремщики. А це люди, в більшості своїй, непорядні й безпринципні, далекі від почуття патріотизму. Достатньо згадати 2022 рік, коли ув’язнені почали масово писати заяви на помилування, щоб мати змогу піти на фронт, а адміністрації колоній не приймали їх і блокували можливий рекрутинг. А тепер ці люди беруть активну участь у тому, проти чого так само активно виступали.
Коли до Цвілого звернулися військові із проханням рекомендувати когось із засуджених на посаду молодшого командира, він відповів однозначно: «Лише Олег Бóгдан!» Про цього Олега також слід розповісти детальніше, оскільки він має безпосереднє відношення до піднятої тут проблеми.
Зараз Богдан, солдат окремого штурмового батальйону «Арей», повернувся на реабілітацію з Курщини, де, як розповідають, з неабияким запалом кришив орків на капусту. Він вивів побратимів із оточення, за що має бути представлений до державної нагороди. При цьому отримав поранення й перелом кінцівки. Повинен підлікуватися, прийти в норму й знову повернутися до свого батальйону…
Раніше Олег Богдан не був військовим, але з 2018-го працював як волонтер, допомагав хлопцям, що знаходилися на фронті. Та, як виявилося, бути волонтером і патріотом у Миколаєві достатньо небезпечно. Сусіди заявили до поліції, що в гаражі Олега знаходиться цілий склад зброї та боєприпасів. Провели обшук і знайшли одну гранату без запалу і двадцять патронів. Прокурор запропонував відкупитися: дати йому дві тисячі доларів і суд обмежиться чотирма роками умовно. Олег відмовився й отримав вирок – три роки колонії. Сталося це 15 лютого 2022 року.
– Коли в СІЗО, – розповідає Олег Богдан, – ми дізналися про те, що почалася війна, почали вимагати випускати нас добровольцями. Там був я і кілька колишніх військовослужбовців. Говорили їм, подивіться наші справи! Але охоронці хотіли скоріше від нас позбавитися й найближчим етапом відправили до колонії в Миколаївській області. Потім я писав звернення до Міністерства оборони, Президента, уповноваженого із прав людини. Отримав відписку лише від останнього…
Відсидів Олег у колонії дев’ятнадцять місяців і був забраний на поруки, щоб мешкати вдома й працювати у визначеному йому місці. Опинившись у Миколаєві, він став оббивати поріг районного ТЦК із проханням призвати його до війська. Але там ще протягом восьми місяців відповідали, що він є засудженим за тяжкою статтею й при цьому обмежено придатним. І так тривало до того часу, поки не був прийнятий закон про участь в обороні країни умовно-достроково звільнених осіб.
Лише після цього Олег Богдан отримав право взяти в руки зброю і в повній мірі – і зброю, й це право – використав… Також йому стало відомо, що прокурори з Миколаївської обласної прокуратури, які підтримували обвинувачення, є фігурантами справи про державну зраду. А їхній керівник працював навідником у ворога під час артилерійських обстрілів міста. Що судді з Херсонського апеляційного суду, котрі виносили йому вирок про ув’язнення, в перші дні окупації співпрацювали з ворогами й тепер знаходяться в розшуку. І прийшло розуміння того, що державні посадовці свого часу розправилися з ним лише за його патріотичну позицію та любов до України. І це не поодинокий випадок, якщо розглядати його з волі, й масова тенденція при розгляді із-за грат…
Серед ветеранів і чинних військовослужбовців існує достатньо популярна думка: якщо на вас не заводили кримінальних справ, не судили й не намагалися ув’язнити на кілька років, уважайте, що ви й не воювали зовсім!
І тут ми приходимо до найважливішого питання не лише цієї публікації, а й питання подальшого існування нашої держави. Чому серед поліцейських, прокурорів, суддів і охоронців у колоніях – осіб, які знаходяться на повному утриманні державою, патріотично налаштованих людей у рази менше, ніж серед тих, хто до державних посад немає жодного відношення? Чому державні службовці не спішать брати участь у захисті України? Чому потенційні зрадники й колаборанти з такою насолодою фальсифікують справи, обвинувачують, судять і тримають в ув’язнені патріотів? Чому вони так не люблять справжніх українців і воліють будь-якими способами позбавити їх волі й цим позбавити можливості стати на захист Батьківщини?
Пам’ятаєте пророчий вислів Михайла Грушевського? «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна!» Ці слова, написані сотню літ тому, є особливо актуальними й зараз. Саме про це слід пам’ятати, якщо намагатися знайти відповіді на поставлені тут питання…
Головний редактор порталу «Новини ветеранів» Олександр КУХАРЕНКО
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»
У Тернополі ветеран війни Артем Коновал навчає молодь керувати дронами. Бажаючі вивчають теорію, тренуються спочатку на симуляторах, а згодом працюють із справжніми безпілотниками, інформує Суспільне.Тернопіль.
Прийти на заняття може будь-хто. Теорія і вправи на симуляторах безкоштовні. Але робота з дронами платна, оскільки доводиться купувати нові акумулятори.
Артем Коновал вважає, що знати як працюють БПЛА корисно не тільки майбутнім операторам дронів: “Завдяки цим знанням, люди можуть знати, чи цей дрон намагається уразити саме його. Що можна в такому випадку зробити та як від нього ухилятись. Як працює РЕБ… Знання саме того, що нас найбільше вражає на війні, допомагає зберігати життя тих, хто потрапить на війну”.
Артем Коновал з 2019 по 2021 служив у 44-ій окремій артбригаді. Від початку повномасштабного російського вторгнення знову став на захист України, але у квітні цього року демобілізувався через загибель на війні брата. А вже на початку літа почав проводити заняття – вирішив передавати свій досвід молоді. “Якщо цивільна людина хоче спробувати, що таке літати на дронах, він має купити симулятор, пульт. Це доволі недешево. І я зараз даю можливість людям, які просто приходять, безкоштовно пробувати це. Розуміють що таке дрон, як він летить, як він відчувається”, – вважає Артем.
Департамент з питань ветеранської політики Запорізької міської радипроводить онлайн-опитування ветеранів та ветеранок міста Запоріжжя. Мета – вивчити нагальні потреби ветеранів та ветеранок з метою покращення якості медичного обслуговування Ветеранів та їхніх родин, повідомляє сайт міськради.
Опитування є анонімним та конфіденційним. Вся надана інформація буде використана виключно для проведення аналізу та планування подальшої роботи.
