На базі одного з реабілітаційних центрів МВС протягом 21 дня ветерани, які повністю або частково втратили зір на війні, заново адаптувалися до життя. Зокрема вчились орієнтуватися у просторі, користуючись білою тростиною, аби пересуватися без допомоги інших.
Про це повідомляє пресслужба Міністерства внутрішніх справ України.
Учасників курсу реабілітації забезпечили білими тростинами за ініціативи Міністерства внутрішніх справ України. Основна мета курсу – мотивація та адаптація до нових умов, а також соціалізація захисників й захисниць.
Однією із важливих дисциплін є ерготерапія. Саме завдяки ерготерапії хлопці навчаються самостійно обслуговувати себе – мити руки, ходити у вбиральню, нарізати продукти харчування та навіть готувати.
На одному із занять киянин Станіслав, який втратив око та отримав важкі поранення кінцівок на Харківщині, готував піцу, самостійно нарізаючи начинку і розкачуючи тісто.
“Якщо у нас порушений зір – у нас загострюються інші відчуття. У нас загострюється слух, смак, дотик, тобто все можна навчити. Коли реабілітанти закінчують курс, вони знову стають вмотивованими і відчувають себе людьми”, – ділиться ерготерапевтка Емілія.
Також для ветеранів із втратою зору проводять заняття з IT-технологій. Завдяки спеціалізованим додаткам, які озвучують дії на екрані та жестовим рухам, незряча чи малозора людина знову навчається користуватися гаджетами, зокрема приймати телефонні виклики і здійснювати їх самостійно, надсилати повідомлення, писати в нотатках і користуватися додатками.
Шрифт Брайля — один з важливих елементів, які має знати незряча людина, аби читати й писати. Дорослій людині опанувати цей шрифт — задача із зірочкою.
Тренери намагаються дати базові знання за 21 день, аби реабілітанти розуміли систему й методи використання шрифту Брайля у повсякденному житті.
Двічі на тиждень проводяться сеанси анімалотерапії. Каністерапія та іпотерапія відбуваються в межах лікування, адже завдяки тваринам незряча людина знову навчається довіряти світу та оточенню, Опиняючись у невізуальному світі – все відчується по-іншому.
За словами клінічного психолога, собака на психотерапевтичній сесії грає роль посередника між спеціалістом і пацієнтом. Виконує роль послаблення захисних бар’єрів.
Серед занять і танцювальна терапія. Не усі одразу виявляють бажання ходити на танці, вивчаючи віденський вальс, однак хореограф Володимир запевняє, що ці заняття сприяють укріпленню м’язів, суглобів, витримці та повертають у тонус амплітуду тіла, що дуже важливо для пересування після отриманих на фронті травм.
Проте під кожного ветерана організатори спільного із спеціалістами реабілітаційного центру МВС підбирають заняття.
“Ми відштовхуємось від потреб наших героїв, дивимось кому потрібно більше орієнтування в просторі, а хто вже готовий опановувати комп’ютер і освоювати асистивні технології. Все дуже індивідуально”, – зауважила заступниця директора освітньо-реабілітаційного центру «Трініті Хаб» Тетяна Костенко.
За 4 курси в медичному закладі Міністерства внутрішніх справ реабілітацію пройшли 25 ветеранів із втратою зору.
У серпні 2023 року Кабінет Міністрів України затвердив реалізацію експериментального проєкту з будівництва Національного військового меморіального кладовища, яке мають побудувати у селищі Гатне Фастівського району Київської області.
За словами заступника директора ДУ «НВМК» Ярослава Старущенка, наразі пройдено початковий етап будівництва і власне розпочалися активні будівельні роботи:
«Зараз встановлено тимчасовий будівельний паркан, облаштовано побутове містечко, виконуються роботи з розчистки котлована, облаштування дороги для підготовки завезення важкої будівельної техніки», — коментує Ярослав Старущенко.
До кінця поточного року планується завершення будівництва в першому пусковому комплексі першої черги, і кінець 25-го року — це завершення першої черги будівництва НВМК.
13 червня 2024, уряд затвердив низку порядків перепоховання на Національному військовому меморіальному кладовищі. Зробили ряд виключень, і на законному рівні закріпили можливість перепоховання для Героїв України, які з 2014 року отримали орден «Золота Зірка». Про це розповідає начальник відділу меморіальної роботи ДУ «НВМК», ветеран Максим Зубов:
«Також можна перепоховати тих захисників і захисниць, яких поховали на території, яка була окупована. Є ще четверта категорія пакту, яка дає можливість на перепоховання видатних борців за незалежність України у 20 сторіччі», — пояснює Максим Зубов.
По співпраці з органами місцевого самоврядування, органами влади, за словами заступника директора кладовища, труднощів взагалі ніяких не виникало. Категоричну незгоду до обрання місця під будівництво кладовища заявляють мешканці одного з селищ, яке прилягає до території.
Жителі села Мархалівка організовують мітинги з вимогою переглянути рішення про обрання відповідної ділянки. Вони зазначають, що на території, яку обрали під забудову, підвищений рівень ґрунтових вод, а масова вирубка дерев завдасть значної шкоди довкіллю.
Історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані, посилаючись на міжнародний досвід, переконаний, що критика проєкту є завчасною і у світі є дуже багато прикладів, коли робилися і робляться лісові кладовища. На одному з таких поховані Степан Бандера, Ярослав Стецько в Мюнхені:
«Я думаю, важливо те, що через певний час ми забудемо ті дріб’язкові суперечки, які у нас часто супроводжують будь-який процес, а цвинтар буде, і чим раніше ми це зробимо, тим більше воїнів, які навіть сьогодні перебувають на фронті, побачать, що держава Україна свою частину боргу перед такими, як вони, виконала. Якщо держава сказала, і гарантує, що це буде зроблено на високому рівні, то поки не буде доведено зворотне, ми маємо її підтримувати», — підкреслює історик.
Ветеран російсько-української війни Олександр Терещенко з Миколаєва разом з однодумцями реалізує проєкт «Життя після війни», спрямований на те, аби допомогти незрячим орієнтуватися у просторі та давати собі раду у побуті.
«Проєкт «Життя після війни» ми реалізуємо разом із Національною асамблеєю людей з інвалідністю, Благодійним фондом «Побачимо перемогу» та громадським об’єднанням людей з інвалідністю по зору «Сучасний погляд». Він спрямований допомогти ветеранам та ветеранкам, які втратили зір, орієнтуватися у просторі та давати собі раду у повсякденному житті», – зазначив Терещенко.
За його інформацією, наразі лік людей, які втратили зір, захищаючи Україну, йде на сотні, і їх кількість збільшується. Їх не часто побачиш на вулицях, здебільшого вони сидять вдома, але так не має бути. Тож у рамках проєкту вже відбулося сім зборів, під час яких близько 40 ветеранів вчилися бути самостійними.
«Разом із партнерами ми розробили програму, підібрали тренерів, зокрема з-поміж тих, які вже самі адаптувалися після втрати зору і можуть навчати інших за принципом «рівний рівному», – сказав ветеран.
Працює це наступним чином. Набирають групу незрячих та тренерів. Їх розміщують у реабілітаційному центрі, де вони вчаться опановувати «білу тростину» та низку мобільних додатків, які допомагають перейти вулицю, приготувати їжу, обійти себе в побуті.
«Ми виїздили у село Яворів на Львівщині до Західного реабілітаційно-спортивного центру Національного комітету спорту людей з інвалідністю, де є всі відповідні умови. Спочатку учасники тренінгу вчилися орієнтуватися з тростиною у приміщенні. З ними працював психолог. Це дуже важливо, адже людям дуже складно «виходити з темряви» і починати щось робити самостійно, особливо тим, хто вже тривалий час перебуває у такому стані. Після того, як вони набували певних навичок, ми виїздили у райцентр, де учасники програми намагалися перейти вулицю або прогулятися тротуаром», – зазначив Олександр.
Далі переходили до ще складнішого – виїздили до міста Рівне, де незрячі пробували ходити за покупками, їздити у громадському транспорті тощо.
Ще один етап проєкту передбачає, що тренери виїздять додому до ветеранів і на місці допомагають їм засвоїти отримані знання в конкретних житлових умовах, відпрацьовують з ними маршрути до магазину, аптеки, лікарні.
11 жовтня в одному в центральному холі ТРЦ “Голлівуд” відкрилася фотовиставка ветеранської спільноти України “Серцевір”. Проєкт має назву “Життя продовжується” і присвячений історіям людей, які стали на захист країни, пройшли через випробування війною і втрату здоров’я, та змогли відновитися.
Про це повідомили на сторінці ветеранського простору “‘Серцевір”.
Кожна фотографія — це унікальна історія про боротьбу, надію та неймовірну стійкість. Світлини відображають головні цінності — життя, кохання, віру, волю та свободу.
“Автори проєкту працювали з реальними Героями, які живуть серед нас. Кожен із них — це приклад того, як можна подолати біль, втрату та знову відчути смак життя”, – наголошують організатори.
Фізична та психологічна реабілітація ветеранів, юридична підтримка й допомога з оформленням документів. У Кропивницькому виші реалізують проєкт «Дружня підтримка» від Міністерства внутрішніх справ.
Окрім цього, викладачі та курсанти відвідують захисників у лікарнях міста. Працюють з ними над моторикою рук, супроводжують під час прогулянок.
Двічі на тиждень ветеран Віктор Ковбаса їздить у тренажерний зал зі Смоліного у Кропивницький. Адже в маленькому місті за 80 кілометрів від обласного центру такої можливості немає. У місцевих спортивних залах куди скромніша спортивна база, а головне — немає спеціалістів, які б працювали з людьми після тяжких поранень.
На Кіровоградщину вони з родиною евакуювалися із Берислава Херсонської області. Раніше Віктор був членом велоклубу, звик до постійного руху, тому після ампутації ніг колишній велолюбитель продовжує вести активне життя.
За три місяці після поранення він уже стояв на протезах. Тепер зміцнює у залі м’язи спини та рук — адже на них нині подвійне навантаження.
«Це ж корисно для тіла, для духу, і запропонували навіть мені якби своїм власним прикладом піднімати дух іншим людям, дітям, або іншим колегам, які отримали поранення», — каже Віктор.
До війни батько трьох дітей займався фермерством. У 2014 році добровольцем пішов на фронт. А минулоріч під Бахмутом на Донеччині командир зенітно-артилерійського взводу 57-ї бригади ЗСУ Віктор Ковбаса підірвався на міні.
«Залишився в армії, бо було ясно, що це просто Донецьком/Луганськом не закінчиться, що вони прийдуть і до нас. А Херсонська область — це якраз межує із Кримом, то перші були у їхній черзі. Було прийнято рішення стояти і захищати», — згадує Віктор.
Тренується боєць безоплатно і під наглядом сертифікованого тренера. Таку можливість передбачає проєкт «Дружня підтримка» від Міністерства внутрішніх справ України. Ініціативу реалізують в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
В Івано-Франківській громаді ветерани війни створили понад 180 підприємств малого бізнесу.
Про це Укрінформу повідомив міський голова Руслан Марцінків.
«Хлопці, які повертаються з війни, хочуть створювати свій бізнес… Нині ми маємо на обліку 186 таких малих підприємств, але це – постійнодіючий процес», – зазначив Марцінків.
На його переконання, бізнес для ветеранів – це один із напрямків інтеграції ветеранів у суспільство після війни. Мер висловив сподівання, що Франківськ може стати лідером у розвитку ветеранського бізнесу.
З 11 по 13 жовтня в столиці Іспанії, Мадриді, відбулися міжнародні спортивні змагання «Strong Spirit’s Games» в межах фестивалю «Arnold Classic Europe» серед ветеранів та військових, які отримали поранення. Харківську область на цих змаганнях гідно представили шість військових, які вибороли 11 золотих, 11 срібних та 5 бронзових медалей.
Участь в змаганнях взяли представники України, США, Нідерландів, Ірландії, Естонії та інших країн. Збірна команда України після національного відбору нараховувала 50 ветеранів, які змагалися у таких дисциплінах: жим штанги на рази, жим штанги на максимальну вагу, ривок гирі, айрбайк, веслування на тренажері 100 метрів та 100 секунд, командне веслування.
Проєкт Європейського Союзу та Міжнародної організації з міграції (МОМ) допоможе пройти професійні курси 170 ветеранам, членам їхніх родин та родин загиблих. До 50 ветеранських бізнесів отримають гранти та технічну підтримку. Проєкт також сприятиме працевлаштуванню ветеранів завдяки організації ярмарків вакансій та інформаційній кампанії про наявні можливості соціально-економічної реінтеграції.
Заходи із ментального здоров’я та психосоціальної підтримки в громадах доповнять активності проєкту на користь ветеранів та ширших груп суспільства. МОМ також підготує місцевих фахівців із ментального здоров’я, щоб професійна підтримка залишалася доступною після завершення проєкту.
Проєкт із загальним кошторисом 6 млн євро триватиме до лютого 2026 року й охопить Дніпропетровську, Харківську, Запорізьку, Київську, Чернігівську, Одеську, Вінницьку, Хмельницьку, Івано-Франківську та Львівську області.
«МОМ готова працювати із партнерами на місцевому та національному рівні, щоб допомогти знайти засновані на фактах рішення для викликів, з якими стикаються ветерани, зокрема проблем із пошуком належного працевлаштування», — зазначила Голова Представництва МОМ в Україні Алессія Скіавон.
ЄС та МОМ сприятимуть місцевим організаціям громадянського суспільства і допоможуть ініціативним групам у громадах працювати над реінтеграцією ветеранів. Двадцять відібраних громад здобудуть підтримку у визначенні питань, що викликають соціальну напругу, та у впровадженні ініціатив зі згуртування, покликаних вирішити ці проблеми. МОМ проводитиме регулярні дослідження, які допоможуть місцевим акторам та уряду країни розробляти політики й програми реінтеграції ветеранів, засновані на фактах.
Міністерство у справах ветеранів отримає підтримку своєї роботи із діджиталізації збору, аналізу та візуалізації даних. Принаймні 10 урядових інституцій, таких як центри надання адміністративних послуг, отримають технічну підтримку, а їхні співробітники пройдуть тренінги в межах проєкту.
Ветеранів і ветеранок, які під час російсько-української війни частково або повністю втратили зір, «Ветеранський центр Полтава» запрошує взяти участь у грі голбол. Цей вид спорту є частиною програми Паралімпійських змагань, пише Вікно Відновлення.
Голбол — спортивна гра, де команда з трьох гравців повинна закинути м’яч з вбудованим дзвоником у ворота суперника.
Голбол був створений у 1946 році для реабілітації ветеранів Другої світової війни з порушеннями зору. Сьогодні цей вид спорту входить до програми Паралімпійських ігор.
Паралімпійські ігри, 1996р.
У грі беруть участь дві команди по троє гравців. Кожна команда може мати три запасних гравці. В обидва боки ігрового майданчика розташовані ворота. Гравці грають спеціальним м’ячем всередині якого є дзвіночок. Мета гри — закотити м’яч за лінію воріт команди, що захищається, в той час як вона намагається всіляко перешкодити руху м’яча.
Через бойові дії деяки ветерани і ветеранки мають порушення зору і через це їм важко соціалізуватися. “Тому їх вирішили долучити до голболу. Це гра, під час якої команда з трьох гравців має закинути м’яч з вбудованим дзвоником у ворота суперника”, -розповів керівник «Ветеранського центру Полтава» Артем Ліфрідов.
Також він повідомив, що тренери з цього паралімпійського виду спорту погодилися взяти на тренування ветеранів, які ще не мали подібного досвіду. Сьогодні «Ветеранський центр Полтави» шукає тих, хто захоче спробувати грати у голбол. Планують набрати 15-20 бажаючих.
Зараз Центр продумує варіанти, як незрячим ветеранам можна дістатися до місця проведення тренувань.
Бажаючим долучитися або долучити незрячих знайомих-ветеранів, можна звертатися до «Ветеранського центру Полтава» в соцмережі
або за телефоном: (050) 346 99 76.
Фото ілюстративне з Facebook IBSA Goalball European Championships Podgorica 2023. Збірна України з голболу.
У місті Володимир, що на Волині, в Центрі фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» відкрили оновлений спортзал із сучасним обладнанням. Це є частиною зусиль громади у її пріоритетного напрямку розвитку – створити комфортні умови ветеранам для повернення до цивільного життя. Тепер ветерани і прості жителі зможуть тренуватися у покращених умовах на якісних нових тренажерах безплатно, інформують Волинські Новини.
Сучасні тренажери вдалося закупити завдяку Проєкту USAID «ГОВЕРЛА».
У Володимирі все більше захисників повертаються додому. Через це ветеранська політика є стратегічним пріоритетом місцевої влади. Співпрацюючи з ГО «Волинський інститут права» (ВІП) та «Агенція регіонального розвитку Прибужжя», за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у громаді реалізували проєкт «Вдосконалення врядування, орієнтованого на громадян на Волині». У межах проєкту було здійснено дослідження потреб ветеранів та місцевих мешканців.
Щоб якісно напрацювати та реалізувати ветеранську політику, з супроводом експертів ВІП при виконавчому комітеті міської ради створили комісію співпраці, яка напрацювала низку заходів, що їх вдалося реалізувати впродовж року завдяки владно-громадській взаємодії. До штату міської ради ввели посадурадника з ветеранських питань. Завдяки роботі комітету вдалося винести на порядок денний питання щодо ветеранської політики та ініційовано створення міжфракційної депутатської групи у справах ветеранів, військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Сьогодні у Володимирські громаді почали відчуватися зміни: на сайті міської ради з’явився спецрозділ для ветеранів з інформацією, як оформити статус учасника бойових дій, де отримати медичну допомогу і, навіть, як провести дозвілля. У ЦНАП відкрили єдине ветеранське вікно, де без черги ветеран може отримати повний перелік послуг. З Центром зайнятості триває робота над розширенням вакансій для ветеранів, їхньою перекваліфікацією та наданням їм кредитів для відкриття бізнесу. Навесні розпочав роботу ветеранський простір «Ветеран Хаб».
