Оголошується набір на нову програму інструкторської підготовки для ветеранів з-поміж військовослужбовців, які мають досвід військового та бойового управління підрозділами. Це комплексний курс підготовки нових членів інструкторської команди програми «Вишкіл Командирів», що реалізується за стандартами НАТО із застосуванням сучасних військових технологій.
“Якщо ти – ветеран, який має досвід бойового та військового управління підрозділами. Твій досвід – безцінний, і він має значення не лише для тебе, але й для майбутніх командирів, які завтра поведуть за собою людей. Час передавати ці знання, бути тим, хто формує нову генерацію лідерів. Ставши інструктором «Вишколу Командирів», ти отримаєш можливість не тільки вдосконалити свої навички за стандартами НАТО, а й допомогти тим, хто зараз готується до служби або вже на передовій. Твій шлях ще не завершено – він лише переходить на новий рівень. Вчи, надихай і веди за собою”, – йдеться в дописі.
Деталі
Для кого: ветерани війни – учасники бойових дій, що не є діючими військовослужбовцями, але мають бойовий досвід та досвід управління підрозділами від взводу і вище, і прагнуть передати досвід та підвищити обороноздатність країни.
Формат: офлайн
Локація: Київ
Тривалість навчання: 4 тижні
Програма курсу
TLP (Troop Leading Procedures) – процес планування та керування військовими підрозділами на тактичному рівні.
MDMP (Military Decision-Making Process) – стандартизований процес прийняття військових рішень.
Використання сучасних інформаційних систем, таких як «Дельта», «Кропива», «Вежа» тощо.
Ветерани вже зараз відчувають прояви класичного “я тебе туди не посилав”. За декілька років учасники бойових дій чутимуть це дуже й дуже часто. Тому що у нашого населення здебільшого відсутня навіть мінімальна повага до людини, яка воювала. Так вважає підполковник ГУР Андрій Савенко.
Про це він розповів в інтерв’ю 24 каналу. Далі публікуємо уривок з цього матеріалу без змін та скорочень.
Що має зробити держава для ветеранів?
Ви щось чули про якийсь реабілітаційний центр, відкритий у Києві за бюджетні гроші? Я, наприклад, ні. І мої побратими не чули. Було багато новин про те, як все планують, будують. Можливо, десь щось і працює, але глобальної державної політики з приводу підтримки ветеранів, на мою думку, не існує. Як і централізованої інформаційної роботи з населенням. Звісно, у ЗМІ нас називають героями, але як тільки військовий повертається з нуля, скажімо, до Києва, він поринає в атмосферу пофігізму.
Морально важко не вибухнути, коли тільки що втрачав побратимів, читаєш чати з описом отриманих хлопцями поранень, а навколо відбувається якесь свято життя. П’яні молодики влаштовують бійки біля розважальних закладів, підкачані хлопчики бігають від ТЦКшників. Не можу уявити, що відчувають, коли бачать це, ветерани, які втратили кінцівку, поклали своє здоров’я. І тут справа не лише в гулянках, а в тому, що військовим складно змиритися з тим, що для суспільства здебільшого не існує ніякої війни. Що їх зневажають та бояться.
Як гадаєте, чи існує у нашому суспільстві прірва між цивільними та військовими та як із нею працювати?
Ветерани вже зараз відчувають прояви класичного “я тебе туди не посилав”. Через кілька років учасники бойових дій чутимуть це дуже й дуже часто. Тому що у нашого населення здебільшого відсутня навіть мінімальна повага до людини, яка воювала. Зрозуміло, є різні ветерани, які поводяться не дуже адекватно. Вони потребують психологічної підтримки та реабілітації.
Проте коли перехожі тікають від чоловіка у формі, це просто жах. Інформаційна робота рашистів для нашого розколу дуже потужна. Є купа випадків зайвої жорстокості з боку представників ТЦК, але образ людини в пікселі має викликати аж ніяк не страх.
До людей, що ризикували своїм життям заради спокійного життя в тилу, має бути нормальне ставлення. Їх можна пропустити в черзі, їм варто просто подякувати. Суспільство має адаптуватися під потреби ветеранів, які побували в пеклі й бажають повернутися до повноцінного життя у мирній Україні.
В Іспанії завершилися міжнародні спортивні змагання Arnold Classic Europe серед ветеранів війни та поранених військовослужбовців. Українська національна збірна вперше брала участь у цих змаганнях та здобула рекордні 188 медалей: 84 золотих, 58 срібних та 46 бронзових.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів.
У турнірі загалом взяли участь представники п’яти країн світу (крім України – це ветерани зі Сполучених Штатів, Естонії, Ірландії та Нідерландів). Вони змагались у таких дисциплінах: жим лежачи, еірбайк, веслування на тренажері, ривок гирі.
Коли національна збірна повернулася в Україну, їх зустріли Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова разом із своїм заступником Русланом Приходьком.
Очільниця Мінветеранів привітала команду з високими спортивними досягненнями та відзначила ветеранів пам’ятними знаками та нагородила їх відомчими подяками і коїнами.
З 21 жовтня в Україні почнуть працювати комісії з відбору кандидатів на посади фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів.
Основне завдання комісій – під час співбесід розкрити людський потенціал майбутніх учасників проєкту.
“Адже фахівець із супроводу буде першою після родини людиною, яка почне послідовну взаємодію з ветеранами, Захисниками/Захисницями після їхнього повернення з фронту. Фахівець забезпечуватиме їм індивідуальний супровід, первинне консультування та всебічну підтримку на шляху інтеграції у цивільне життя, – зазначила директорка Департаменту забезпечення переходу від військової служби до цивільного життя Мінветеранів Альона Скорзова.
Комісії з відбору кандидатів на посади фахівців із супроводу ветеранів створються структурними підрозділами державних (військових) адміністрацій, на які покладені функції з питань ветеранської політики.
У роботі відбіркові комісії керуватимуться методичними рекомендаціями, підготовленими Мінветеранів, та встановленою шкалою оцінювання.
Станом на сьогодні 1104 особи подали заяви на конкурсний відбір.
Ветерани та ветеранки можуть отримати різнопланову професійну підтримку на шляху реабілітації, адаптації та реінтеграції в цивільне життя. Для цього достатньо заповнити анкету на сайті благодійного фонду Make It Real Foundation та долучитися до проєкту “ДОПОМОГА ВЕТЕРАНАМ”.
Головною метою проєкту є сприяння полегшенню процесу реінтеграції ветеранів та ветеранок в суспільне життя через надання інформаційної, юридичної, медико-соціальної допомоги, профорієнтацію, навчання, перекваліфікацію та підтримку в процесі працевлаштування, або в процесі відкриття власного бізнесу.
Учасники проєкту можуть розраховувати на отримання:
Інформаційної підтримки;
Безкоштовної юридичної допомоги;
Безкоштовної психологічної допомоги;
Медичної допомоги;
Допомоги у сфері навчання та\або перекваліфікації;
Допомоги в отриманні грантів на відкриття власного бізнесу;
18-20 жовтня в Києві відбудеться «Фестиваль перших п’єс». До показу заплановано 11 нових п’єс, написаних ветеранами та чинними військовослужбовцями, та 4 тексти, створені цивільними учасниками проєкту «Театр Ветеранів». Також будуть представлені документальні матеріали, зібрані за кураторства Анастасії Косодій.
Про це пише КВ із посиланням на пресреліз організаторів проєкту.
“Особливістю події, що пройде в приміщенні Театру Драматургів, є принципова зосередженість на прогресі автора-драматурга. Робота режисерів, гра акторів, енергія глядачів, увага медіа – все підкорено головній меті: допомогти ветеранам у максимально короткий термін опанувати основи драматургії, написати власні перші п’єси та отримати досвід втілення їх на сцені”, – сказано в релізі.
Проєкт «Театр Ветеранів» започатковано Відділом комунікацій командування Сил територіальної оборони ЗСУ (ТРО Медіа) спільно з Театром Драматургів.
18 жовтня розпочнеться марафон сценічних читань. Крім основної звітно-навчальної програми, в межах Фестивалю заплановані дві спеціальні події: текст Юрія Вєткіна та Оксани Циби «Поворот на Ірпінь» буде презентовано режисером Олександром Сергієнком у форматі «Паперового театру». Показ має розширити інструментарій способів говорити про реальність війни без надлишкової ретравматизації.
Подією, що впроваджує нові стандарти функціонування галузі, стане перше публічне читання нового сценарію Марисі Нікітюк «Ной». Долучившись до команди менторів, Марися ділилася з учасниками проєкту «Театр Ветеранів» своїми професійними секретами. Тепер ветерани поділяться з Марисею власним досвідом, допоможуть вдосконалити сценарій про українських героїв-саперів.
Запланована панельна дискусія «Чи може драма зупинити трагедію?» обіцяє бути відвертою та пристрасною. Спікери обміняються думками щодо ефективності методів, які були використані в межах пілотного навчально-терапевтичного курсу, намітять подальші кроки з розвитку проєкту «Театр Ветеранів».
Події Фестивалю пройдуть в приміщенні Театру Драматургів (вул.Петра Сагайдачного, 25Г). Кількість місць обмежена, діє електронна реєстрація. Для глядачів, що не встигнуть зареєструватися, діятиме затишна фан-зона.
У Центрі реабілітації для військових у Кам’янському щовівторка проходять незвичайні заняття. Проєкт “Лікуємось мистецтвом” допомагає ветеранам, які повернулися з передової, відновити психологічний стан завдяки творчості. Малювання, як один із методів арттерапія, дозволяє військовим виразити свої емоції, зняти стрес і повернути відчуття контролю над життям.
Ініціатива націлена на подолання посттравматичних стресових розладів і адаптацію ветеранів до мирного життя.
Заняття проводяться щовівторка з 9:30 до 10:30 у бібліотеці за адресою проспект Тараса Шевченка, 14.
Чи буде переглянуто систему пільг, як отримати гроші на відкриття власного бізнесу, на яку допомогу від держави зможуть розраховувати ветерани – неповний список питань до Міністерства ветеранів, які для багатьох є наболілими. На деякі з них Наталія Калмикова відповіла в інтервʼю для Forbes Ukraine.
«Бюрократія із людським обличчям» – так міністерка Наталія Калмикова описує новий сервіс підтримки ветеранів, що почне працювати з 1 грудня 2024-го. Фахівці з супроводу зустрічатимуть ветеранів та ветеранок, що повертаються до своїх громад, і допомагатимуть їм вирішити термінові питання – знайти роботу, пройти перепідготовку, отримати пільги. На роботу фахівців із супроводу у проєкті держбюджету-2025 закладено 3 млрд грн.
Далі – пряма мова Наталії Калмикової, скорочена і відредагована для зрозумілості.
Пріоритети Мінветеранів за Калмикової
Перше – здоровʼя ветерана та ветеранки. Друге – родина. Третє – економічна спроможність. Четверте – державні гарантії. Пʼяте – повага та вшанування. За кожним з пріоритетів ми напрацювали перелік найактуальніших речей.
Головна роль нашого міністерства – координувати виконання задач в інтересах ветеранів із іншими центральними органами виконавчої влади. Ми виступаємо замовником якісних сервісів для ветеранів.
Перший місяць роботи я присвятила тому, щоб визначити пріоритети і налагодити співпрацю з Міністерством охорони здоровʼя, Міністерством соціальної політики та Міністерством економіки, щоб було зрозуміло, де місце і роль ветеранів у тому, що робить кожне міністерство.
Про систему охорони здоровʼя ветеранів
Ми випускаємо на зовнішнє погодження постанову, яка врегулює підвищену вартість медичного обслуговування у сімейного лікаря для ветеранів і ветеранок. Це важливо, бо у реаліях української повномасштабної війни ветерани – це люди, які прийшли в армію у зрілому віці. Вони починають служити у 30-40 років, маючи набуті в цивільному житті захворювання.
У них не завжди є можливість вчасно і правильно поїсти – попри те, що підрозділи забезпечуються продуктами. Часто неможливо нормально спати, адже ворог активно штурмує позиції. Не завжди можна прийняти ліки, які були прописані у цивільному житті для підтримання тиску або нормального рівня цукру.
У результаті всі захворювання прогресують, і врешті людина отримує поранення та звільняється з цілим букетом. Є досвід, аналітика і дослідження країн-партнерів, які показують: ветерани та ветеранки мають інший стан здоровʼя, ніж цивільні.
Пропрацевлаштування ветеранів і відкриття бізнесу
Майже дві тисячі ветеранських бізнесів отримали підтримку від держави через програми Українського ветеранського фонду та грантову програму «Власна справа» Мінекономіки. Це абсолютно різні компанії – від маленьких до великих, від аграрних до швейних.
У першому читанні перебуває законопроєкт про ветеранське підприємництво, у якому ми визначаємо, що таке ветеранський бізнес і як він має працювати у загальній структурі бізнесу. Після прийняття цього законопроєкту ми зможемо створювати особливі умови для ветеранів, які повертаються до своїх бізнесів, що не працювали під час служби.
Наша велика стратегічна мета – зробити ветеранський бізнес одним із драйверів економіки. Маємо класний бенчмарк – американська економіка після Другої світової війни, де 50% ветеранів стали або власниками бізнесу, або CEO. Тобто умовні Nike і FedEx – це ветеранські бізнеси. Вірю, що й наші можуть вирости до цього масштабу.
Інше пріоритетне питання – допомогти бізнесам сформувати середовище, куди ветеран повернеться працювати, або ж вперше прийде на роботу. Багато великих компаній уже замислились над цим і навіть створюють посади, які передбачають роботу з ветеранами. Але не всі бізнеси можуть це собі дозволити. Наше завдання – створити зрозумілий алгоритм і надати його підприємствам разом із командою, яка допоможе імплементувати ці рекомендації.
Про пільги для ветеранів
Це велика дискусія. Чи пільги, які зараз передбачені законодавством, достатньо сучасні, чи вони потрібні ветеранам і ветеранкам? Ми завершуємо написання нового закону, що переосмислює, які гарантії держава має надати людині, яка захищала Батьківщину у війні з Росією. Незабаром почнемо громадське обговорення та зовнішнє погодження.
Важливий крок у напрямку державних гарантій – створення іпотеки для ветеранів. Уже є напрацювання, і ми точно зробимо це протягом перших 100 днів моєї роботи міністеркою.
Система супроводу. Як спростити процес повернення ветерана до цивільного життя
Щойно командир погоджує рапорт військовослужбовця на звільнення, Мінветеранів має отримувати інформацію – умовно, Олена залишає військову частину й їде у Київ. Як саме ми маємо дізнаватись про це? Зараз відпрацьовуємо механізм цифрового кабінету. Передамо його на бік військової частини, і вони робитимуть цю відмітку.
Далі починається робота управлінь і відділів ветеранської політики в обласних військових та районних адміністраціях. Перерозгортається служба супроводу – зʼявляються спеціалісти, які будуть фахівцями першого контакту для ветерана у громаді. У нас є виділені кошти для оплати їхньої праці. Уже понад тисячу людей подали заявки на підготовку на посади фахівців із супроводу ветеранів. Вони починають роботу з 1 грудня.
Які задачі стоятимуть перед цим фахівцем? Він знає, що Олена повертається додому. Зʼясовує, які проблеми, питання та задачі вона має вирішити, щоб найбільш екологічно вписатися в цивільне життя. Він консультує її, де і як отримати послугу – або навіть представляє її інтереси. Це про бюрократію з людським обличчям.
Про роль бізнесу у реінтеграції ветеранів
Ми нещодавно призначили нову заступницю – Юлію Кіріллову. Вона ветеранка, освітянка і деякий час виконувала обовʼязки директорки Українського ветеранського фонду. Її завдання – налагодити співпрацю з компаніями, що вже працюють у напрямку повернення ветеранів. Ми як держава візьмемо їхній досвід, щоб не придумувати і не фантазувати щось із кабінету.
Ми спілкувались з посольствами та повідомляли їх, що зацікавлені отримувати переліки відкритих вакансій від компаній з їхніх країн. Тоді ми зможемо планувати програми перепідготовки ветеранів відповідно до потреб ринку.
Більшість людей не хоче проходити профорієнтацію і перепідготовку, якщо не впевнені, що потім підуть працювати. Тому разом із бізнесом ми зʼясовуємо, які є вакансії, які для цих вакансій потрібні кваліфікації, і де ми можемо створити ці можливості на навчальних ресурсах країни, а де – допомогти бізнесу провести перепідготовку у самих компаніях.
Ми бачимо бізнес як партнерів, зразок і джерело працевлаштування. Коли людина звільняється через поранення, вона проходить тривалу реабілітацію і у неї зрештою виникає питання – я був дуже крутий або крута, коли воювала, я розуміла свою роль і місце. А у цивільному житті я їх не розумію свою роль і місце. Тому почати профорієнтаційні заходи ще під час реабілітації та лікування дуже важливо.
Про міжнародний досвід
Є декілька країн, які мають досвід, що частково може бути використаний для України – наприклад, США, Хорватія. Але, на жаль, ми знаходимось у ситуації, де не можемо списати чи підглядити. На нашій території – війна великої інтенсивності. Родини військовослужбовців теж проживають досвід війни. Це схоже на Хорватію, але масштаби і кількість людей різні. Якщо порівнювати з США, де є велике міністерство у справах ветеранів із розгалуженою мережею медичних закладів, – у нас інша ресурсна база.
Ізраїль для нас є бенчмарком у ширшому контексті, ніж питання ветеранів. Це скоріше взірець із точки зору загального підходу до оборони держави, коли людина стає ветераном, а потім повертається до служби – і так по колу. Одна з задач перед Мінветеранів – участь ветеранів у формуванні резерву для захисту країни, у роботі з молоддю для формування нашої громадянської ідентичності, ідентичності захисника.
Про ідентичність ветерана
Ветеран – це назавжди. Є класна американська фраза «Once a soldier, a soldier for life». Людина, яка була у бою, яка знає, як це – коли маєш не лише виконати завдання, а й вижити, отримує особливий, екзистенційний досвід.
На жаль, цей досвід може повертатися у вигляді флешбеків чи болей. Але це точно не єдине, що характеризує людину. Ветеран – це частина ідентичності людини, що стала на захист країни.
На сьогодні понад 300 тисяч ветеранів війни і родин загиблих вже згенерували відповідне посвідчення і користуються всіма можливостями, які це передбачає.
Про це в телеефірі сказав заступник міністра у справах ветеранів Руслан Приходько, передає Укрінформ.
Руслан Приходько зазначив, що наразі кожен ветеран і ветеранка мають право і на паперовий, і на електронний документ, але основним буде електронне посвідчення.
“Перш за все це потрібно для того, щоб після рішення відповідної комісії, яка призначає статус учасника бойових дій або, наприклад, особи з інвалідністю внаслідок війни або члена сім’ї загиблого, автоматично людина могла вже користуватися електронним посвідченням. Натомість якщо ми говоримо про паперове посвідчення, то завжди між прийнятим рішенням про встановлення статусу і моментом фактичного отримання такого посвідчення могло навіть декілька місяців проходити, особливо якщо ми говоримо про діючих військовослужбовців, які отримують відповідні статуси”, – сказав Приходько.
Ухвалено чергові рішення за грантовими програмами «Власна справа» та «Грант для ветеранів та другого з подружжя». За результатами розгляду заяв було ухвалено 447 позитивних рішень на загальну суму 110 млн грн.
Серед регіонів з найбільшою кількістю схвалених заявок в лідерах Київська (15%), Львівська (13%), Івано-Франківська (7%), Рівненська (7%) та Харківська області (6%).
Переможці ведуть або планують розпочати свій бізнес переважно в таких видах діяльності: гуртова/роздрібна торгівля та ремонт автотранспорту, тимчасове розміщення й організація харчування, переробна промисловість.
Серед переможців 56% є учасниками бойових дій. Переважна більшість — 72% грантоотримувачів мають вищу освіту, 66% є діючими підприємцями. Середній розмір гранту по ухвалених заявках становить 517 тис.грн.
Програми тривають, тож подати заявку за будь-якою програмою урядового проєкту єРобота можна через портал Дія.
