В Україні розпочато реалізацію експериментального проєкту з розширення обсягу безоплатної первинної медичної допомоги для ветеранів та ветеранок. Учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни зможуть безоплатно отримати персоналізовану медичну допомогу за розширеним переліком, а лікарі — доплати за роботу з ветеранами.
Про це повідомляє Центр психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України у Facebook.
Ініціатива впроваджується Міністерством у справах ветеранів України спільно з Міністерством охорони здоров’я в межах Стратегії ветеранської політики.
Безоплатними послугами можуть скористатися учасники бойових дій, звільнені з військової служби, а також особи з інвалідністю внаслідок війни. Водночас лікарі, які надають медичну допомогу ветеранам, з якими уклали декларації, отримуватимуть доплату за свою роботу.
Перелік медичних послуг, які надаватимуться безоплатно, включає:
Розробку індивідуального плану спостереження та лікування з урахуванням історії хвороби, хронічних станів і груп ризику.
Проведення скринінгів на стани, пов’язані з бойовим досвідом, зокрема на ПТСР, гіпертонію, хронічний біль, хвороби травної системи тощо.
Психологічну допомогу й психотерапевтичний супровід для пацієнтів з посттравматичними розладами.
За потреби — скерування до психіатра, психолога чи психотерапевта, включно з індивідуальною, груповою або когнітивно-поведінковою терапією.
Лікування хронічних станів і наслідків бойових травм, включно з участю вузьких спеціалістів (ортопедів, неврологів, хірургів).
Виявлення та лікування порушень зору й слуху.
Реабілітаційні заходи за участі лікаря фізичної та реабілітаційної медицини.
Призначення препаратів для лікування хронічного больового синдрому, неврологічних і психоемоційних розладів.
Спостереження за станом осіб з залежностями та допомога в подоланні таких станів.
Консультації соціального працівника щодо доступу до медичних і соціальних послуг, включно з правами ветеранів, соціальною адаптацією, пільгами й допомогою у взаємодії з громадськими та волонтерськими організаціями.
Послуги можна отримувати за місцем перебування або дистанційно — за умови, що це відповідає стану пацієнта.
Щоб отримати медичну допомогу, необхідно:
Мати або укласти декларацію з сімейним лікарем чи терапевтом у закладі, який бере участь у проєкті;
Надати документи, що підтверджують статус ветерана;
Заповнити заяву для отримання послуг.
Дізнатися, чи заклад охорони здоров’я бере участь у програмі, можна за номером контакт-центру НСЗУ — 16-77 або безпосередньо у свого лікаря.
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, якою розширено повноваження Міністерства у справах ветеранів. Відтепер відомство стане головним координатором державної політики у низці ключових напрямів підтримки захисників і їхніх родин.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Уряд визначив Мінветеранів головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який формує та реалізує державну політику у таких сферах:
вшанування та увічнення пам’яті ветеранів війни;
розвиток ветеранських просторів і робота фахівців, які супроводжують ветеранів та демобілізованих;
організація заходів із соціальної та професійної адаптації, сприяння працевлаштуванню та підтримка підприємницьких ініціатив ветеранів і членів їхніх родин.
Крім того, відповідно до постанови, Міністерство офіційно відповідатиме за:
координацію роботи центрів ветеранського розвитку;
взаємодію з Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом щодо пенсій, пільг і соціальних гарантій;
участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації як ветеранів, так і фахівців, які працюють із ними — спільно з Міністерством економіки та Національним агентством кваліфікацій;
аналіз ринку праці та внесення пропозицій щодо регулювання зайнятості ветеранів;
впровадження цифрових сервісів для надання державних послуг ветеранам.
У Міністерстві зазначають:
«Внесені до положення зміни дозволять більш чітко та ефективно реалізовувати покладені на Мінветеранів функції, а також покращить міжвідомчу координацію у сфері ветеранської політики».
На кожну людину стан війни, що затягнулася на роки, впливає по різному. Одних він позбавляє сил, іншим – надає наснагу боротися й протистояти негараздам. Буває й так, що самодостатній чоловік зневіряється й опускається до рівня інваліда. Натомість інший, з обмеженими можливостями, проявляє таку жагу до повноцінного життя, що диву даєшся, де він бере для цього сили й натхнення?
Саме в цьому місці нашої розповіді слід познайомити читача з нашим героєм. Роман Кашпур, 28 років, ветеран російсько-української війни й діючий військовий, молодший лейтенант, фахівець із морально-психологічного супроводу 808 окремої Дністровської бригади Сил підтримки ЗСУ.
ПОРАНЕННЯ
Той день розколов життя на «до» й «після»… 16 травня 2019 року група розвідників висунулися до елеватора на околиці Оленівки, до самих ворожих позицій. Піхотинці неодноразово чули й повідомили: там ведуться інженерні роботи. Був ризик, що ворог готує просування… Розвідники увійшли в сіру зону й установили: облаштовуються укріплення, але просування немає. Задання було виконане й слід повертатися назад. Керівник групи дав команду на відхід…
Роман пам’ятає, як зробив крок… А далі піднялася пилюка, задзвеніло у вухах… І, як у сповільненому кіно, бачив, що все вище й вище розривається холоша його однострою…
Спочатку кілька десятків метрів він проскакав на одній нозі, спираючись на плече побратима. Але організм швидко виснажився й далі його по черзі виносили на плечах…
– Із перших секунд поранення й до сьогоднішнього дня, – розповідає Роман, – я ні про що не жалкую. Хоча, може, лише про одне: що не пішов на війну раніше… На той момент межа страху смерті мною давно була подолана. І трапилося це ще на Авдіївській промці, де крили так, що я попрощався з життям. А потім служба у розвідці привчила бути готовим до того, що з будь-якого завдання ти можеш не повернутися.
Наступного дня у Харківському госпіталі лікар повідомив Роману, що йому ампутували ногу. Але відразу не розрахували, скільки треба було різати. І тепер, щоб став протез, необхідно робити ще одну операцію. Кашпур підписав згоду на реампутацію.
– Найкращими ліками є терпіння й час, – продовжує Роман. – Я поставив собі саме таке завдання – терпіти й очікувати. І вже через шість тижнів став на свій перший протез…
ДО…
Дитинство й юність Романа Кашпура пройшли в місті Хмільник на Вінниччині. Любов до України й патріотичне налаштування, як він сам уважає, передалося йому на генетичному рівні ще від пращурів-козаків. У школі було заведено щоранку шикуватися під звуки Національного Гімну. У 2014-му вступив до Хмельницького університету на спеціальність фізичний реабілітолог та тренер із фітнесу. Кафедра активно допомагала війську: організувала збір коштів, на які закупалася сировина, а в швейних майстернях виготовлялася термобілизна для ЗСУ.
Наступного року Кашпур став членом Добровольчого Українського Корпусу й розповідає, що йому було соромно за те, як інші захищають Батьківщину, а він вимушений лише збирати кошти на потреби військових. І за тиждень після свого 19-річчя вже їхав на фронт.
– Перебуваючи на Донеччині, – згадує Роман, – я подзвонив керівнику кафедри й попередив, що дещо затримаюся й не зможу бути на початку наступного семестру. Він поцікавився про причину й тоді я зізнався, що знаходжуся на Донбасі… А коли приїхав із ротації, сказав, щоб я не переживав за оцінки, а беріг себе й повертався живим.
Потім Кашпур вступив ще на військову кафедру, щоб отримати офіцерське звання. Але, коли намагався підписати контракт із 74 розвідувальним батальйоном там запитали: «А як у тебе так виходить, ти вчишся у двох вузах на стаціонарі, при цьому воюєш ще й хочеш підписати контракт? Це армія, тут так не можна!» І тоді Роман, якому лишалося півтора роки до отримання офіцерського звання, написав заяву на відчислення з військової кафедри й рядовим повернувся на фронт.
…ПІСЛЯ
– Спорт у моєму житті, – згадує Роман Кашпур, – був головним і пріоритетним, мотивацією, самоорганізацією, розвитком і дисципліною. З раннього дитинства займався легкою атлетикою, грав у футбол. Потім надавав перевагу вуличні силовій гімнастиці, бодібілдингу. Після поранення активно захопився кросфітом і в 2020 році дебютував з першим місцем на змаганнях «Ігри героїв».
А 2 грудня 2021 року на аеродромі в Чугуєві Кашпур встановив національний рекорд України в номінації «тяга літака Ан-26 вагою 16 тонн людиною з інвалідністю другої групи на протезі». Це був той самий аеродром, через який два з половиною роки тому його транспортували з тяжким пораненням із Маріуполя до Харкова.
– Після моєї другої перемоги на «Іграх героїв», – продовжує Роман, – усі почали говорити, що я власним оптимізмом маю мотивувати інших важкопоранених. Тому усе це слід робити публічно й доносити через медіа-канали… А після того, як я протягнув літак, вирішив для себе, що мені треба бігти марафон. Ідея достатньо довго виношувалася і 23 квітня 2023 року в Лондоні я пробіг повну марафонську дистанцію. Таким чином, став першим в історії України ветераном, який зробив це на протезі.
То була чергова перемога над самим собою. З того часу Роман подолав ще шість марафонів престижу «Abbott World Marathon Major Six Star», але найскладнішим уважає перший. Там він зробив масу помилок – невчасно пив воду, неправильно вживав енергетичні гелі на дистанції, не володів часовими показниками. Завдяки цьому на 39 кілометрі ледве не втратив свідомість… Тоді він подолав дистанцію за 5 годин 53 хвилини. А поки що найкращий для себе час, встановлений на Берлінському марафоні, нараховує 3 години 55 хвилин.
Усі ці марафони були благодійними. Коли Роман бігав, він одночасно по всьому світу збирав кошти на протезування побратимів в Україні. Це ще один стимул, який надихав його довести задумане до кінця й не зупинятися. Ні зараз, ні потім. Про подальші свої плани він говорить:
– Мій наступний виклик, до якого я готуюся, носить назву «Ironman». Це типовий класичний тріатлон – плавання, велосипед, біг. На відміну від параолімпійського тріатлону, що становить всього 26 кілометрів, тут слід пливти 3,8 км, 180 км проїхати на велосипеді й пробігти повну марафонську дистанцію.
НЕ СПОРТОМ ЄДИНИМ
Роман Кашпур говорить, що коли займається спортом, то відчуває себе живим. Забуває про всі вади й обмеження. Дуже багато уваги приділяє реабілітаційній діяльності, бо вибрав для себе фах із морально-психологічного супроводу. Але найкращою реабілітацією вважає ту, яка пов’язана з фізичною культурою й заняттям спортом. А коли ще поруч є команда ветеранів-побратимів – все це нічим іншим замінити неможливо!
Окрім цих двох занять – реабілітації захисників і професійного заняття спортом, є в Романа родина. І вона, як не крути, а завжди буде лише на першому місці. Ось як він розповідає про те, як втративши одне, знайшов інше:
– На четвертий день після поранення мені подзвонили. Приємний жіночий голос повідомив, що це волонтер Юля, що командир «Правого Сектора» дав їй номер і просив провідати мене в госпіталі. Так ми познайомилися… А через дев’ять місяців я прийшов з рюкзаком речей до неї й сказав: «Давай жити разом». Тепер це моя дружина й у нас троє дітей. Але залишатися на той час у Харкові було ще кілька причин – мій протезист і моя тренер. Однак після повномасштабного вторгнення я вимушений був відвезти родину на Вінниччину й повернутися на фронт…
День 16 травня 2019 року розколов Романове життя на «до» й «після». Але він не став чистилищем між раєм і пеклом. Хлопець вистояв, витримав випробовування, довів собі й усім, хто його оточує, що ампутація – не вирок!
Жага повноцінного життя здатна творити неабиякі дива! І, дивлячись на досвід Романа Кашпура, спробуйте посперечатися, що це не так!..
Баглай — 23-річний ветеран, звільнений зі служби за станом здоров’я, має третю групу інвалідності. За його словами, того вечора близько 23:30, на вулиці Кульпарківській, на нього напали п’ятеро осіб у формі.
«Раптом під’їхав зелений бус, звідки вискочило людей може п’ять. Ще не встигли нічого в мене запитати, я ще навушники не встиг зняти, мене вже вони почали “обнімати”, дали по спині. Тепер набряк, гематома ціла. Посадили в бус, почали далі бити по голові. Кажу, що хлопці, ви, мабуть, помилилися, ви не того взяли. А вони мені ласкаво сказали, щоб я не говорив», — розповідає чоловік.
Ветерана, за його словами, близько години возили містом, затримуючи інших чоловіків. Один із них нібито пояснював, що має відстрочку через загибель брата на фронті, однак ці слова були проігноровані.
«Десь через годину вони в мене запитали прізвище і дату народження. Я розповів, сказав, що звільнений за станом здоров’я. Якраз ми проїжджали недалеко біля мого будинку, я попросив, щоб мене висадили. Вони мені сказали, що я знахабнів, завезли мене в кінець Залізничного району і викинули мене з автобуса», — додав Баглай.
Реакція ТЦК
У Львівському територіальному центрі комплектування повідомили, що з’ясовують обставини інциденту.
«Перевіряємо, хто саме із військовослужбовців РТЦК та СП Львівської області причетні до вищезгаданого епізоду. У разі підтвердження неправомірних дій військовослужбовців, винні нестимуть відповідальність, передбачену законом. Ми зацікавлені у якомога швидшому з’ясуванню усіх подробиць», — йдеться в офіційній заяві.
Позиція ОК «Захід»
Речник ОК «Захід» Олег Домбровський заперечив інформацію про застосування сили з боку військових ТЦК і прокоментував хід службового розслідування. Про це він розповів в ефірі «Суспільне. Студія».
За словами полковника, того вечора військовослужбовці одного з районних ТЦК проводили оповіщення військовозобовʼязаних. Вони попросили перехожого — Андрія Баглая — предʼявити військово-облікові документи. Домбровський зазначає, що чоловік відмовився і поводився некоректно.
«Громадянин Андрій Баглай був запрошений до ТЦК. Лише під час слідування по маршруту він виявив бажання сказати, що проходив військову службу і був звільнений з лав ЗСУ за станом здоров’я. Після з’ясування цих обставин його було відпущено. Стосовно того, що громадянин заявляв про застосування неправомірних дій, проведене розслідування це не підтвердило. Жодних звернень з боку цього громадянина до правоохоронних органів або до лікувальних закладів не було», — заявив Домбровський.
Двоє ветеранів спецпідрозділів ГУР Міноборони України, Іван Тарн і Олександр Дашко, які мають ампутації, здійснили сходження до базового табору Евересту в Гімалаях, розташованого на висоті 5280 метрів. Їхня експедиція стала частиною благодійного проєкту Limitless («Без Меж»), що привертає увагу до проблем ветеранів із ампутаціями та збирає кошти на боротьбу з фантомними болями.
Під час експедиції ветеранів супроводжували досвідчені альпіністи Тетяна Яловчак і Тарас Поздній.
Своїми враженнями Іван Тарн поділився в ефірі національного телемарафону:
«Ти усе це бачиш перед собою, але очам важко повірити. Це ніби ти дивишся на дуже-дуже реальні фотошпалери. Неймовірна краса».
Для Олександра Дашка участь у сходженні стала особистим викликом:
«Багато хто не вірив у цей проєкт і в мене, бо в мене дуже велика ампутація. Кому б я не розповідав про цю авантюру, мені казали: мовляв, туди люди навіть з двома ногами не піднімаються, а в тебе й так ноги нема, ти ще більше своє здоров’я угробиш — не лізь. Тож мені було важко, але це сходження мають побачити інші хлопці з ампутаціями. Вони повинні побачити, що життя після ампутації є».
Головна мета проєкту Limitless — не лише довести, що повноцінне життя після втрати кінцівки можливе, а й зібрати 3 мільйони гривень на лікування фантомного болю, з яким живуть багато ветеранів.
«Фантомний біль — це коли в тебе нема кінцівки, але так болить, ніби вона в тебе є. Вона може боліти, може свербіти — і мозку треба якось прийняти. Деякі хлопці мучаться з цим роками», — пояснили учасники проєкту.
Ініціативу реалізують у співпраці з реабілітаційним центром UNBROKEN Ukraine. Збір коштів на реабілітацію українських захисників триває, долучитися можна запосиланням.
Щороку українські ветерани долають сотні кілометрів, аби вшанувати побратимів і посестер, які загинули, захищаючи Україну. Цього травня Іван Балашов та Анатолій Вересенко знову вирушили у пам’ятний велопробіг — цього разу з Ужгорода до Києва. Про це повідомили у Міністерстві у справах ветеранів.
Їхній шлях пролягає через десятки міст і містечок: серед них — Стрий, Львів, Радивилів, Рівне, Звягель, Житомир, Бородянка, Ворзель, Буча, Ірпінь та Вишгород. До учасників на маршруті традиційно приєднуються інші ветерани на велосипедах, а також усі охочі підтримати пам’ятну ініціативу.
Це не перший велопробіг такого формату. Вперше його провели у 2020 році — тоді група з чотирьох учасників дісталась Маріуполя. У 2023-му маршрут став міжнародним — від Ужгорода до німецького Дармштадта. Такі подорожі перетворилися на щорічну традицію, що поєднує фізичну витривалість, шану до загиблих і силу духу живих.
Організатори наголошують: цей пробіг — це не тільки спосіб зберегти пам’ять, а й важливий інструмент реабілітації. Фізична активність, спілкування з побратимами та єднання через спільну мету допомагають ветеранам відновити внутрішню опору.
Ветерани та ветеранки з інвалідністю мають змогу безплатно пройти навчання з водіння спеціалізованих автомобілів — держава відшкодовує вартість навчання на спеціалізованих авто. Це дозволяє їм стати мобільнішими, незалежнішими та активніше інтегруватися в суспільне життя. Наразі функціонують 16 спеціалізованих автошкіл у 14 регіонах, з них сім — на базі закладів освіти системи МВС.
члени сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України — за умови, що мають інвалідність та медичні показання до керування транспортним засобом.
Де проходить навчання
Наразі в Україні функціонує 16 спеціалізованих автошкіл у 14 регіонах. Сім із них — на базі закладів освіти системи МВС. У цих школах є відповідні умови для навчання осіб з інвалідністю.
Як подати заявку
Щоб долучитися до програми, потрібно звернутися до місцевого підрозділу з питань ветеранської політики — наприклад, до відповідного управління при районній адміністрації — за місцем реєстрованого або фактичного проживання.
Заяву можна подати як у паперовій, так і в електронній формі. Знадобляться такі документи:
копія паспорта громадянина України;
копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності; у разі відмови — відповідна відмітка в паспорті);
копія індивідуальної програми реабілітації;
копія посвідчення, що підтверджує належність до однієї з категорій осіб;
копія свідоцтва про шлюб (для членів сімей), або свідоцтва про народження — для дітей;
медична довідка про придатність до керування транспортним засобом.
Підрозділ з питань ветеранської політики укладає тристоронній договір про надання послуг із ветераном війни або членом його сім’ї та автошколою. Навчання повністю оплачує Мінветеранів.
Внутрішньо переміщені особи (ВПО) з-поміж ветеранів, які брали участь у бойових діях до 1 червня 2018 року, мають право на грошову компенсацію для придбання житла.
Про умови отримання виплати детально йдеться на порталі «Дія».
Хто має право на компенсацію
Компенсація передбачена для ветеранів, які:
брали безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) або операції зі стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях до 1 червня 2018 року;
мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
перебувають на квартирному обліку;
понад рік зареєстровані як ВПО в межах однієї області чи міста Києва відповідно до Єдиної інформаційної бази даних про ВПО.
Також важливо, щоб ані сам заявник, ані його родина не отримували раніше житла від держави на підконтрольній Україні території та не мали аналогічної компенсації.
Як можна використати компенсацію
Внутрішньо переміщена особа має право протягом року з дня зарахування коштів на спеціальний рахунок в уповноваженому банку використати їх на придбання житла. Таке житло має бути в прийнятому в експлуатацію будинку, розташованому на території України (за винятком тимчасово окупованих територій і територій уздовж лінії розмежування).
Використання компенсації дозволено протягом дії воєнного стану, а також упродовж шести місяців після його припинення або скасування.
Як подати заявку
Зробити це можна:
особисто через органи соцзахисту населення або ЦНАП;
через законного представника;
поштою рекомендованим листом.
У заяві необхідно зазначити:
офіційну та фактичну адресу проживання;
підтвердження, що жоден із членів родини не має прав на інше житло, не володіє об’єктами незавершеного будівництва і не отримував компенсацію раніше.
Які документи потрібні
До заяви слід додати:
копію документа, який посвідчує особу заявника або представника;
документ, що підтверджує повноваження представника (за потреби);
посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни;
письмову згоду членів родини на включення до розрахунку компенсації;
документи, що підтверджують участь в АТО (накази, розпорядження, донесення тощо) або нотаріально завірені свідчення двох побратимів;
документи про родинні зв’язки між ветераном і членами сім’ї, на яких розраховується компенсація;
довідка ВПО;
рішення про постановку на квартирний облік;
медичні документи для осіб з інвалідністю;
у разі пошкодження житла — акт обстеження;
документи, що підтверджують відсутність житлової власності до 2012 року;
рішення комісій у разі добровольчої участі в АТО/ООС або загибелі, інвалідності.
Як ухвалюється рішення?
Після подання документів:
орган соцзахисту розглядає заяву протягом 10 робочих днів;
комісія приймає рішення протягом наступних 5 робочих днів;
протягом трьох днів заявника інформують про результати.
У разі схвалення — потрібно відкрити спеціальний рахунок в Ощадбанку та передати його реквізити органу соцзахисту для нарахування коштів.
Як визначається розмір грошової компенсації?
У разі ухвалення рішення про призначення заявнику грошової компенсації комісія одночасно визначає її розмір за встановленою формулою:
Сьогодні, 15 травня, на сесії Київської міської ради депутати ухвалили рішення про створення посади Уповноваженого з питань захисту прав ветеранів. Посада передбачає опіку над питаннями соціального захисту ветеранів війни та членів родин загиблих, а також покращення взаємодії влади з ветеранською спільнотою. Уповноваженим з питань захисту прав ветеранів призначено Станіслава Риженкова — ветерана війни та радника мера з питань ветеранської політики.
Як зазначається в пояснювальній записці до рішення, запровадження посади сприятиме додатковому соціальному захисту ветеранів війни, посилить взаємодію столичної влади з ветеранською спільнотою і дозволить оперативніше реагувати на порушення їхніх прав.
Що відомо про Станіслава Риженкова?
Станіслав Риженко народився 2 квітня 1992 року в Харкові.
В 2012 році закінчив Національну Академію Національної Гвардії України за спеціальністю «Автомобільний транспорт». З 2024 року навчається в Острозькій академії на спеціальності «Національна Безпека».
До 2025 року — проходив військову службу у Національній Гвардії України. Нині він є ветераном війни, має статус учасника бойових дій та особи з інвалідністю в наслідок війни.
З 2025 року Риженко був радником мера Києва з питань ветеранської політики на громадських засадах. Ветеран військової служби в Національній Гвардії України, він має великий досвід роботи з ветеранами та соціальними питаннями.
Основні завдання Уповноваженого:
постійний моніторинг дотримання вимог законодавства щодо соціального захисту ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зокрема забезпечення їх житлом, надання психологічної реабілітації, соціальної адаптації тощо;
внесення пропозицій Київському міському голові, Київській міській раді щодо припинення й запобігання порушень прав і законних інтересів ветеранів;
внесення пропозицій щодо підготовки проєктів нормативно-правових актів із питань забезпечення реалізації прав і законних інтересів ветеранів війни;
здійснення заходів, спрямованих на захист і відновлення порушених прав і законних інтересів ветеранів війни;
розглядати звернення щодо порушення прав і законних інтересів ветеранів війни;
здійснення заходів щодо налагодження взаємодії столичної влади з об’єднаннями громадян, які забезпечують права ветеранів.
На Харківщині через системне ігнорування прав ветеранів з боку обласної військової адміністрації ветеранська спільнота ініціювала висунення власної кандидатури на посаду керівника профільного управління. 14 травня голова Ради ветеранів України Валентин Ковальський взяв участь у круглому столі «Ветеранська політика в Харківській області», де було підтримано це рішення. У підсумку, з ініціативи Ради, управління вперше очолив учасник бойових дій.
Про це повідомляють на сторінці Ради ветеранів України у Facebook.
Під час зустрічі ветеранська спільнота Харківщини запропонувала кандидатуру Михайла Соколова — ветерана російсько-української війни. Місцева влада її підтримала й призначила Соколова начальником обласного управління у справах ветеранів. Це перший випадок, коли цей підрозділ очолює людина з бойовим досвідом.
«Зараз ветерани мають стати потужною рушійною силою для наповнення державних структур вчорашніми Захисниками й Захисницями. Лише побратими можуть зрозуміти проблеми, які постають перед звільненими військовослужбовцями. І лише побратими мають першочергове право формувати ветеранську політику в державі…», — зазначив Валентин Ковальський.
Учасники круглого столу висловили намір і надалі долучатися до формування ветеранської політики в регіоні, зокрема через представництво ветеранів у процесі ухвалення рішень.
Портал «Новини ветеранів» і надалі інформуватиме про розвиток ветеранських ініціатив у регіонах.
