09 вересня 2019 року відбулися загальні збори громадської організації “Спілка ветеранів АТО”, в ході яких обговорено звіт проведеної роботи організації за 2018-2019 роки, переобрано керівний склад спілки. На зібранні були присутні голова ради ГО”Спілка ветеранів АТО” Федоров Павло та голови районних осередків Харкова та Харківської області. Темою збору було переобрати нового голову громадської організації “Спілка ветеранів АТО”.

Чинний голова Федоров Павло, склав свої повноваження, згідно зі статуту ГО “Спілка ветеранів АТО” ( зі Статуту ГО “Спілка ветеранів АТО” посада голови організації, що обирається Радою зі складу обирається строком на рік).

Головою Ради організації обрано учасника АТО Коваленка Анатолія Анатолійовича ( колишній Голова районного осередку Слобідського району) згідно Протоколу № 52 від 10.09.2019 . Таке рішення було прийнято більшістю голосів. Також затвердили план роботи спілки на 2019 /2020 роки.

Президент Володимир Зеленський 28 серпня запропонував полковнику запасу Оксані Коляді очолити Міністерство у справах ветеранів. Коли ж наступного дня Верховна рада призначала Кабмін, Коляда дізналася, що її посада «звучить довше». «Зелений» уряд вирішив об’єднати два відомства в одне міністерство у справах ветеранів, окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

На посаду очільника Мінвету Оксану Коляду висунув ветеранський рух. Це і зрозуміло, адже Коляда проходила службу в МВС та в ЗСУ, очолювала управління комунікації і преси Міністерства оборони, протягом трьох місяців 2017 року була заступницею командувача АТО. Допомагала створювати Міністерство у справах ветеранів, де зрештою стала заступницею міністра Ірини Фріз. Але якщо Коляда має стратегію щодо покращення ситуації з ветеранами, то з переселенцями ніколи не працювала. В інтерв’ю LB.ua новопризначена міністр розмірковує про труднощі об’єднання в одне міністерство двох категорій людей, які бачили війну з різних боків, та розповідає про першочергові плани.

Ви були однією з ініціаторів створення Міністерства у справах ветеранів. Що вважаєте найбільшими досягненнями відомства, яке пропрацювало 9 місяців?

Найбільше досягнення – якісна комунікація з ветеранською спільнотою. Нам вдалося ефективно співпрацювати з Радою ветеранів, до якої входять представники 15 областей України. Ми створили за новим форматом Громадську раду, яку обирали шляхом електронного голосування.

Перемогою також є підготовка нормативної бази, прийняття закону і постанови про Єдиний державний реєстр ветеранів. Без цього ми не зможемо розуміти, хто наш клієнт. Сподіваюся, у 2020 році почнемо створення е-ветеран (електронного кабінету, – ред.) на базі Єдиного реєстру. Розробка концепту і запуск чотирьох ветеранських просторів в областях – це достатньо потужний і серйозний інструмент реінтеграції ветеранів у громаду; місце, де можна отримати психологічний супровід родини, консультації щодо відкриття власної справи. Сподіваюся, що ми масштабуємо проект на всі регіони.

Достатньо успішною була робота міжвідомчої групи МОЗу і Мінвету, під час якої відпрацювали окремий пакет медичних послуг для ветеранів. Ми дійшли висновку, що люди, які були на війні, мають специфічні захворювання – це стосується як фізичного, так і ментального здоров’я. Тож разом з МОЗом створюємо Центр захисту психологічного здоров’я ветеранів у Пущі Водиці. На його базі за сприяння міжнародних партнерів плануємо запустити тренінговий центр, аби готувати там спеціалістів, які надають сервіси ветеранам – соціальних працівників, лікарів, співробітників ветеранського простору.

Ми розробили державну програму про забезпечення житлом. Ветерани достатньо молоді люди, готові самі собі купити житло.

Це все ж, мабуть, винятки. Навряд чи багато ветеранів можуть собі дозволити квартири.

Справді не всі. Є достатньо успішний досвід в Житомирі, де ветерани об’єдналися у будівельний кооператив. Вони вклали у будівництво 50% від його вартості.

Які перспективи того, що вам вдасться отримати від Мінфіну гроші на програму забезпечення житлом?

Наше завдання – показувати Міністерству фінансів, що у нас є два шляхи. Війна в Афганістані закінчилася для СРСР 1989 року. 160 тисяч українців взяли у ній участь. Ми цього року виділили з державного бюджету 200 мільйон гривень на забезпечення їх житлом. Пройшло 30 років, а досі величезні суми витрачаються на закупівлю квартир. Тож виникає питання: чи не вигідніше стимулювати ветеранів заробити на житло (допомогти відкрити власну справу, дати можливість отримати іншу освіту, безвідсотковий кредит), аніж чекати на безкоштовну квартиру?

Наприклад, «Держмолодьжитло» покриває лише 10% від усіх потреб. Ми готові доводити Мінфіну і Кабміну, що для них вигідно фінансувати повністю цю програму. Якщо ветерани матимуть власне житло і роботу, то вони будуть приносити гроші у бюджет, а не 30 років тільки брати з нього.

Попередня очільник Мінвету Ірина Фріз планувала у липні-серпні запустити територіальні органи. Яка перспектива створення відділів у всіх областях?

У нас є представники у кожній області. За планом – має бути 5 представників у кожному територіальному підрозділі. Була проблема відсутності фінансування на заробітну плату. Зараз готуємо зміни до бюджету.

Де ці територіальні органи будуть розташовуватися?

Може бути різний формат. В Одесі ми запустили громадський простір у приміщенні університету, де створили ветеранський хаб. У Житомирі «Дім ветерана» взяв в оренду реабілітаційний центр за символічну 1 гривню. Це вклад місцевої влади у допомогу ветеранам. У Рівному приміщення (колишній ЖЕК) також передала місцева влада. Зараз проводять ремонтні роботи. У Миколаєві проект фінансував Світовий банк. В ідеалі ми б хотіли отримувати фінансування з державного бюджету.

Фріз також планувала до кінця каденції запустити Єдиний державний реєстр ветеранів та гарячу лінію. Чому не вдалося?

Одна з причин – відсутність фінансування, бо Єдиний реєстр достатньо затратний проект. Ірина Фріз зробила потужну роботу, прийнявши відповідний закон і постанову Кабміну, де детально прописано, як він має працювати. На кінець її каденції у нас була домовленість з посольством Сполучених Штатів, які виділили достатньо великий грант на розбудову Мінвету. Їхні спеціалісти кажуть, що в Україні існує загроза радикалізації суспільства і ветеранського руху, зокрема. Зменшення цієї напруги бачать через розбудову Міністерства у справах ветеранів. Вони кажуть, що тільки надавши якісні сервіси, можна зменшити суспільну напругу. Посольство виділило грант у 5 мільйонів доларів, там є частина коштів на реалізацію проекту е-ветеран. Коли постало питання зміни уряду та й існування міністерства у справах ветеранів взагалі, прийняття їхнього рішення зависло. Зараз ми очікуємо на остаточну відповідь.

Як ви думаєте, зміна влади насторожила посольство США?

Зміна влади завжди насторожує міжнародних партнерів. Вони запитували під час попередніх зустрічей, чи не хвилюємося, що через нову владу зміниться ситуація. Принаймні, я думаю, що фокус на ветеранській проблематиці залишиться.

У зв’язку з об’єднанням міністерств, чи не думали ви створити єдиний реєстр для ветеранів і переселенців?

У Мінсоцполітики є реєстр ВПО. Не знаю, наскільки він інформативний, але дає уявлення про кількість внутрішньо переміщених осіб. Правда, зовсім незрозуміло, скільки з них проживають на контрольованій території, а скільки – на непідконтрольній. Є проблема з прив’язкою отримання певних пільг до довідки про внутрішньо переміщену особу, що змушує людей постійно їздити через лінію зіткнення. Ми обговорювали це питання з новим міністром соцполітики Юлією Соколовською, яка також планує з міжнародними партнерами запускати е-social. Доцільно, мабуть, у єдиній базі мати свої під категорії.

Ви будете обговорювати запуск е-ветерану з віце-прем’єр міністром – міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим, міністром Кабінету міністрів Дмитром Дубілетом?

Звичайно. Ми з ними говорили, що нам потрібне єдине бачення інтеграції всіх систем. В ідеалі – зробити єдину базу даних за напрямками кожного з відомств.

У травні Кабмін передав Мінвету кошти Мінсоцполітики за трьома бюджетними програмами. Чи були використані ці гроші?

Вони використовуються, зокрема, на громадські організації. Нам треба розвивати проектну роботу. За таким принципом працює Ізраїль. Я знайома з роботою ізраїльської «Коаліції травми» – асоціації понад 40 недержавних організацій, які надають різні послуги ветеранам.

Ми також перебрали від Мінсоцу програму психологічної реабілітації, соціальної адаптації, санаторно-курортного лікування. Ці напрямки профінансовано на 39% від загальної потреби. З 1 січня ми будемо мати програму компенсації за житло.

Для нас головне – змінити формат. Підхід до реабілітації має бути комплексним. Маємо приклад Національної гвардії, яка здійснює декомпресію. Після виходу з зони бойових дій військових розміщують у реабілітаційному центрі, де надають першу психологічну допомогу, визначають фізичний стан, роблять моральну розгрузку і тільки після цього – відпускають додому чи до місць постійної дислокації. Французи порахували, що, витрачаючи тисячу євро на кожного військового, вони економлять 120 тисяч на лікування наслідків. Нам треба рухатися у цьому напрямку.

Що стосується санаторно-курортного лікування, то там величезні черги. На весь Печерський район Києва у 2019 році виділено шість путівок. Ветеран не може поїхати у санаторій влітку, бо гранична вартість визначена Мінсоцом – 500 гривень на добу, а реальна – 1500 гривень. Який санаторій на це погодиться? З одного боку, ми гарантуємо якусь пільгу ветеранам, з іншого – вона ніяк не підкріплена. Так само й з освітою – ветерану пропонують певний перелік професій, але у нього не питають, що йому цікаво.

На реабілітацію такі черги, як і на путівки?

Там є інші проблеми. Реабілітаційні центри прикріплені до областей. Наприклад, у мегакрутому центрі Житомира не можуть лікуватися ветерани з Львівської області, бо чиновники не здатні розібратися, як оплачувати ці послуги. Ми б хотіли, щоб потужні реабілітаційні центри були відкриті для всіх ветеранів.

Коли призначали Ірину Фріз, точилися дискусії, що Міністерство має очолити ветеран, учасник бойових дій. Що ви про це думаєте?

Мінвет має очолювати ефективний менеджер, який зможе лобіювати інтереси на рівні законодавчої, виконавчої гілок влади, Офісу президента і спромогтися отримувати кошти з бюджету. Ідеально, коли це ветеран. Добре, коли у міністерстві працюють ветерани. Думаю, так воно і буде.

Тобто за цей час не знайшли ветерана-менеджера?

Чому ж? Я є учасником бойових дій, полковником запасу. Свого часу була заступником командувача АТО, відповідала за роботу зі ЗМІ, з громадськістю. Я, звісно, не була безпосереднім учасником бойових дій, як хлопці, які були в окопах, але достатньо активно і довго працювала на передньому краї. Коли в Авдіївці було загострення, розгорнула там прес-центр. Головне питання – розуміння потреб ветеранів. Мені вони відомі, бо я військова, була з ними там, розумію, з якими проблемами вони стикалися, і розумію шляхи вирішення.

Вас висунув на посаду ветеранський рух. Після того, як з’явилася їхня заява, як реагував Офіс президента?

Після заяви ветеранської спільноти мені зателефонували з Офісу президента і запросили на розмову з майбутнім прем’єр-міністром. Ми з Гончаруком спілкувалися 5-10 хвилини. Він запитав про моє бачення розвитку міністерства, готовність до цієї посади. Наступного дня я була на співбесіді у Зеленського, хоча і не можу назвати це співбесідою. Ми говорили буквально 5 хвилин, стоячи у кабінеті. Він запитав, які швидкі кроки я планую зробити для покращення становища ветеранів.

Йому, мабуть, сподобалася ідея Єдиного державного реєстру, яка вписується в концепцію держави у смартфоні.

Ні, ми говорили про те, що я хочу забезпечити ветеранам просте отримання сервісів через гаджети, про роботу з їхніми сім’ями, запуск ветеранських просторів у регіонах, підтримку бізнесу, пільгове кредитування на житло. Президент запитав, чи знайома я з досвідом муніципальної варти. Я відповіла, що мені приємно бачити ветеранів, які охороняють муніципальні об’єкти в Києві. Ветеран – це підготований дисциплінований працівник, який може реалізувати себе в охоронній сфері.

Той факт, що ваша співбесіда з Зеленським тривала 5 хвилин, може свідчити про відсутність в Офісу президента інтересу до ветеранської тематики?

Я б так не сказала. Усі наші розмови і з прем’єр-міністром, і з представниками Офісу президента свідчать про те, що вони розуміють тематику ветеранів і ставляться до неї не формально. Наша розмова була не про мою освіту, а про конкретні кроки і плани. До речі, прем’єр-міністр не нав’язував мені заступників.

Поки.

Гончарук сказав: «Я чекаю від тебе результату. Ти маєш зробити все, аби відомство, яке ти очолюєш, було ефективним». Прем’єр-міністр додав, що має право вето у разі негативних відгуків про кандидатури заступників, але кадрові питання загалом доручив здійснювати мені.

Ірина Фріз – давня соратниця Петра Порошенка, ви були її заступницею. Через це у вас не виникало проблем з новою командою?

Ні. Я ніколи не була у складі політичних партій, і ветеранський рух аполітичний. Мене висунула спільнота ветеранів, перед якою несу відповідальність. Хтось може і асоціював мене з Іриною Фріз. Але пані Ірина запросила мене на роботу не тому, що я була у якійсь партії, а тому, що давно працювала у Проектному офісі зі створення міністерства і комунікувала з ветеранською спільнотою.

Вам не здається, що Порошенко створив Мінвет, щоб мати свого міністра у Кабміні?

З огляду на те, що було зроблено достатньо багато ефективних кроків зі сторони міністра Фріз, ні.

Ви не з умовної «зеленої» команди, яка зайшла в Кабмін. Через це виникають якісь труднощі у спілкуванні з новими очільниками відомств?

Я у комунікації працюю понад 15 років, тому труднощів не виникає. Достатньо активно працюємо з міністрами здоров’я, соціальної і гуманітарної політики, освіти і науки, оборони. З Андрієм Загороднюком (міністр оборони – ред) домовилися, що міністерство оборони буде тримати у фокусі ветеранську тему. Думаємо, як об’єднати наші зусилля, бо ветерани є резервістами першої і другої черги. Від того, у якому вони психологічному і фізіологічному стані, залежить, чи зможемо відбити агресію зі сторони Росії.

Ви нещодавно писали у соцмережі, що сподіваєтесь на підтримку у парламенті своїх друзів Лесі Василенко (фракція «Голос») й Ірини Фріз («ЄС»). Ви відчуваєте, що на представників інших партій можна покластися більше, ніж на «Слугу народу»?

У Василенко і Фріз є готові законопроекти, які стосуються Міністерства у справах ветеранів. Ці люди в темі, вони знають потреби військових. Тому однозначно, ми будемо співпрацювати. Я сподіваюся на те, що у мене вистачить аргументів переконати президентську фракцію, що законопроекти від інших політичних сил можуть бути більш якісні. Нещодавно до нас приїжджав колишній міністр у справах ветеранів США, який розказував, що для американських парламентарів є одне питання честі – соціального захисту ветеранів, через яке вони ніколи не сперечаються.

Президент на зустрічі з фракцією заявив, що Арсен Аваков буде тимчасовим міністром внутрішніх справ. Дещо схоже говорив голова фракції Давид Арахамія про міністерство охорони здоров’я. Вам таких умов не ставили?

Ні.

Коли ви дізналися про те, що міністерства у справах ветеранів та з питань тимчасово окупованих територій будуть об’єднані?

Зранку перед нашим призначенням (29 серпня, – ред.). Побачила, коли писала заяву на призначення, що посада звучала довше.

Хто ухвалював це рішення?

Прем’єр.

Ви питали, з ким він радився, чому з вами не консультувався?

Ми разом з ветеранами говорили з Гончаруком 1 вересня. Прем’єр написав пост, з якого можна дещо зрозуміти. Він визнав, що, можливо, не провів з нами консультації і не зрозумів усю глибину ідеологічних проблем між ветеранами і внутрішньо переміщеними особами. Після консультацій з ветеранськими спільнотами він розпорядився зібрати усі відомства, які відповідають за цю тематику, аби визначити, як рухатися далі.

Гончарук після тієї зустрічі сказав: «Мушу визнати, що проблема глибша, ніж ми прогнозували на початку». Чи може за таким дипломатичним формулюванням стояти той факт, що міністерства таки будуть окремі?

Це стане зрозуміло після засідання робочої групи. Функції МінТОТу розподіляються між іншими відомствами. Відбудова структури стосується Міністерства розвитку громад. Якщо говорити про інформаційну політику на окупованих територіях, то це тема Бородянського (Володимир Бородянський – міністр культури, молоді і спорту, – ред.). Якщо говорити про соціальний захист і виплату пенсій, то це Мінсоцполітики. Ми маємо розібратися, чи віддати функціонал іншим міністерствам, чи все ж один суб’єкт буде лобіювати і відстоювати інтереси ВПО.

Станом на зараз, ви не знаєте, які у вас будуть повноваження?

Ні. Для мене найбільша проблема – ідеологічна складова. Ветерани не уявляють, як може одне відомство розробляти політику для різних категорій осіб і надавати їм потрібні сервіси.

Ви будете мати заступника, який займатиметься переселенцями й окупованими територіями. Це може спричинити фактичний дуалізм влади у міністерстві?

Ні, цього не може бути, бо міністр – політична фігура, і кількість замів за напрямками не впливає на центр прийняття рішень.

Ви фахівець з питань ветеранів, але ніколи до цього не працювали з переселенцями.

Я поки вивчаю тематику. Питання якоїсь окремої теми і фаху у певній сфері відносне. Я працювала у сфері комунікацій, потім почала займатися темою героїзації військових, після – соціальної адаптації і створення ветеранських просторів. У Мінветі мені віддали напрямок медицини і реабілітації. Тому тут не стільки лякає питання вивчення потреб внутрішньо переміщених осіб, а скільки те, що клієнти міністерства ідеологічно не співставні. Для мене питання номер один – моя ефективність.

МінТот за цей час не виробив політику й ідеологію комунікації з переселенцями?

Я думаю, ні. Там доволі незрозуміла для мене ситуація. Вони не спромоглися налагодити нормальну комунікацію з громадськими організаціями. Як наслідок, не змогли ефективно працювати.

У вас уже є розуміння щодо майбутніх заступників?

Ще вивчаємо це питання. У Мінветі були два заступники – Олександр Терещенко, Григорій Галаган.

З ким будете радитися про заступників за напрямком МінТОТу?

Щонайменше з експертним середовищем.

Будете пропонувати їм висунути свою кандидатуру?

Не думаю. Можливо, буду розглядати кілька кандидатур. Протягом останніх трьох днів мені безкінечно надсилають резюме представники всіх громадських організацій, які працюють з внутрішньо переміщеними особами. Поспішати не буду, хочу спокійно вивчити це питання.

Скільки будете просити коштів у Мінфіну?

На Міністерство у справах ветеранів хотіли просити понад 3 мільярди гривень. Якщо говорити про бюджет об’єднаного міністерства, то на сьогоднішній день цифр у мене немає.

Як ви бачите роботу нового Міністерства? Які ваші першочергові плани, задачі?

Першочерговий план – розробити стратегію діяльності уряду на найближчі 5 років, яка має бути презентована наприкінці вересня у Верховній раді. Ми працюємо над своєю частиною.

У Мінветі була Рада ветеранів і Громадська рада. Як ці органи будуть працювати в об’єднаному міністерстві?

Рада ветеранів однозначно залишиться дорадчим органом. З Громадською радою у Мінтоті незрозуміла ситуація, доходить до бійок під час засідань. Сподіваюся, на нашій зустрічі вони битися не будуть. Майбутнє цих рад залежить від обраної ідеології, варіанти – зробити дві ради чи об’єднати в одну.

Зеленський ставить своєю ціллю у війні мир, Порошенко більше і частіше говорив про перемогу у публічному дискурсі. Це вплине на роботу нового міністерства?

У нас є ідеологія щодо ветеранів. Щодо ВПО, наскільки я заглибилася у ситуацію, ми маємо забезпечити їхні гарантовані права й ефективно дати їм можливість реінтегруватися у суспільство. ВПО має отримувати відповідний статус на певний період. Якщо ця особа має житло, роботу і проживає повноцінно у територіальній громаді, вона перестає бути ВПО. Не можна пожиттєво бути переселенцем. Інтеграція ВПО у громаду і є маркером нашої ефективності.

У контексті конституційних прав переселенців часто виникає питання виборчого права, зокрема, ВПО не можуть голосувати на місцевих виборах. Будете лобіювати це питання?

Не вивчала ще цю тему.

Яка ваша позиція щодо виплати пенсій на окупованих територіях?

Ми говорили з достатньою кількістю експертів про те, що головна проблема – прив’язка виплат до довідки про ВПО, це змушує людей з окупованих територій постійно приїжджати сюди для отримання певних послуг. Від цього страждають фізично неповносправні люди. Для себе я визначила, що це серйозна проблема.

У попередньої влади була позиція – «ми не фінансуємо терористів і не даємо гроші на окуповані території». З іншого боку, міжнародні організації називали невиплату пенсій на окупованих територіях порушенням прав людини і готові були стати посередниками. Яка ваша ідеологічна позиція у цьому питанні?

Ми не маємо фінансувати терористів, але маємо забезпечити права пенсіонерів, які навіть з огляду на хворобу не можуть приїхати на підконтрольні території. Треба знаходити механізми за допомогою міжнародних організацій. Мені казали, що Червоний Хрест пропонував свою допомогу у доступі до цих територій. Ми також будемо працювати, шукати ці шляхи і механізми.

Міжнародна організація з питань міграції головними проблемами переселенців називала працевлаштування і житло. Як їх вирішити?

Є кілька варіантів вирішення житлового питання – тимчасове житло, можливість пільгового кредитування і надання безкоштовного житла. Поки ми не вивчимо нашого клієнта, ми не зрозуміємо, що йому конкретно треба. Самотньому пенсіонеру може підійти житло соціального характеру типу гуртожитку, яке можливо будувати за допомогою міжнародних партнерів, а молодим сім’ям треба надавати квартири під пільгове кредитування. Дуже важливо, щоб це житло було у районах, де можна працевлаштуватися.

Держава не спромоглася достатньо допомогти переселенцям, адже багато з них повернулися на окуповані території. Як Україні втримати ВПО?

Що стосується і ветеранів, і внутрішньо переміщених осіб – це максимально спрощений механізм отримання ними сервісів – і житла, і працевлаштування, і реінтеграції у громаду, у тому числі через фінансування з місцевих бюджетів. Ми маємо стати для них тими, хто максимально швидко реінтегрує їх до звичайного життя, аби вони просто перестали бути нашими клієнтами.

Діана Буцко, Журналістка, LB.ua разом з «Ветерани.UA»

У соціальних мережах раптом (а може і не раптом) стали розганяти тему, що нібито стало відомо з «надійних джерел», що дівоче прізвище міністра з питань ветеранів та тимчасово окупованих територій Оксани Коляди виявляється Гаврилюк.  Та ще й як стверджує видання «Цензору. НЕТ» цитую: «Міністр Коляда виявилася Оксаною Гаврилюк – колишнім спікером МВС Захарченко, називала війну внутрішнім конфліктом, а бойовиків «повстанцями»».

Видання посилається на замітку в facebooc Романа Доник. Ось тільки в цій замітці не сказано, що саме Коляда називала бойовиків «повстанцями» – це раз, а по-друге якщо видання посилається на абзац в замітці Доника, цитую: «А пам’ятаєте була така Оксана Гаврилюк, колишня прес-служба МВС Захарченко в 13-14  роках, яка озвучувала позицію МВС з позиції “Беркута”?  Яку потім Полторак перетягнув в МО, дав полковниче звання і зробив “Начальником управління комунікації та преси МО”», то виникає питання ким був Захарченко в період з 2013 по 2014 роки і звідки у торговця курячими тушками взялася прес-служба. Так, і навіщо Полтарак перетягувати в МО людей торговця курячими тушками?

Ще виникає одне питання – чому за два роки роботи в міністерстві ні у кого не виникало питань з приводу дівочого прізвища Оксани Коляда. Чому Роман Доник, який усім відомий своїми замовними статтями, раптом почав компанію по її очорненню. Чому видання “Цензорові.Немає” не просто підхопило, але навіть перекрутило, до обчорнило. Відразу хочеться поставити питання, а хто цей таємний і могутній замовник.

            На ці питання нам поки не вдалося знайти відповіді, тому ми публікуємо біографію Оксани Коляда (Гаврилюк).

Хто така Оксана Коляда (Гаврилюк).

Речниця Міноборони полковник Оксана Гаврилюк, листопад 2016 року Оксана Коляда більш відома під дівочим прізвищем – Гаврилюк. До призначення на Мінвет ТОТ і ВПО працювала заступником міністра у справах ветеранів (член команди міністра Ірини Фріз, яка, у свою чергу, була й залишається членом команди Петра Порошенка).

4 вересня новоспеченій пані міністру виповниться 39 років.

Полковник запасу, учасниця бойових дій.

Жінка родом із міста Волочиськ на Хмельниччині.

Закінчила Львівський інститут внутрішніх справ (спеціальність “правознавство”). Згодом, у 2007-му, додатково отримала диплом магістра права в Львівському держуніверситеті внутрішніх справ.

У 2003−2015 роках служила в органах МВС, тобто зустріла війну у відомстві Арсена Авакова.

Службу в ЗСУ проходила в 2015—2017 роках. Очолювала управління комунікації та преси Міністерства оборони України.

У 2016−2017 роках — пішла в громадський сектор. Засновниця спеціалізованих курсів для журналістів, які працюють в зоні проведення АТО. Відповідала за процес створення регіональних військових пресцентрів (Авдіївка, Сєвєродонецьк).

На Житомирщині брала участь у створенні реабілітаційного центру для ветеранів російсько-української війни – в рамках проєкту “Нові лідери”.

У 2015−2017 роках — учасниця проєкт Реформа державних комунікацій за підтримки уряду Великої Британії.

У 2016−2017 роках — голова робочої групи комітету реформ Міноборони з розробки системи стратегічних комунікацій в ЗСУ.

У 2017 році три місяці була заступником командувача АТО на території Донецької і Луганської областей.

13 березня 2019 року отримала посаду заступника міністра у справах ветеранів у новоствореному Міністерстві. Посада була пов’язана з медичним напрямком та сферою психосоціальної адаптації.

Оксана Коляда також є головою громадської спілки “Дім ветерана” і співорганізатором Міжнародного волонтерського і ветеранського форуму “Там, де ми — там Україна!”, який проходив уже двічі (2018, 2019 рр.).

Заміжня, виховує двох синів.

06 – 07 вересня, у місті Очаків відбувся Всеукраїнський форум “Досвід ветерана – потенціал країни” громадських організацій ветеранів. За запрошенням організаторів, ГО “Асоціація учасників та інвалідів АТО”, Товариство організацій учасників АТО Одещини та Рух Ветеранів України, на захід приїхали майже 170 представників ветеранського руху з 19-ти областей України – керівники обласних та районних організацій, представники Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих теріторій та внутрішньо переміщених осіб, волонтерського руху, міжнародних фондів та учасники АТО та ООС.

В роботі Форуму прийняли участь також:

– Олександр Терещенко, заступник міністра у справах ветеранів війни, ТОТ та ВПО;

– члени Громадської ради при МінВетеранів;

– Оксана Ельчиева, директор Департамент соціального захисту населення Миколаївської ОДА;

– Сергей Василенко, директор Департамент праці та соціального захисту населення м. Миколаєва.

Також учасників Форуму привітала Вікторія Москаленко, голова Миколаївська Обласна рада.

Після офіційної частини, де зібравшихся привітали організатори та високі гості, а також проведено презентацію програми заходу, відбулось відкрите засідання Громадської ради при МінВетеранів та Ради Рух Ветеранів України.

Було обговорено шляхи розвитку ветеранського руху, розвитку співпраці між громадськістю та владою, вдосконалення чинного законодавства, намічено найближчі завдання. Особливо гарячу полеміку викликало питання відбувшогося об’єднання МінВетеранів та МінТОТ.

В рамках проведення Форуму проведено тематичні панелі в форматі “світової кав’ярні” за такими напрямками:

– Роль ветерана в безпеці країни

– Формування позитивного образу ветерана в суспільстві

– Соціальний захист ветеранів, членів родин загиблих

– Проблеми фізичного та ментального здоров’я ветеранів

– Перспективи використання медичного канабісу в реабілітації ветеранів

– Інтеграційні процеси ветеранської спільноти

– Соціальна активність ветерана

– Професійна адаптація ветеранів та відкриття власної справи.

Відбулися презентації власних справ, заснованих учасниками АТО/ООС, презентовано успішні напрацювання миколаївців та запрошених гостей.

Особисто!

Враження – МЕГАКРУТО!

Багато хто з нас вже звик до того, що на російському телебаченні час від часу з’являються різного роду “експерти” і “політологи” з України, яких можна обматерить в прямому ефірі, вигнати із студії в процесі дискусії і навіть побити. Подібного роду персонажі потрібні російській пропаганді для того, щоб створити картинку як підтримувальних “російський світ” українцях, так і негативно до нього що відносяться, яких можна і навіть треба привселюдно лупцювати.

У свою чергу обмежена кількість кандидатів для вилизування Кремля і для “биття натовпом” призводить до того, що навіть самий пропитий бояркой мозок починає в одноманітності ефірів, гостей і нарративов помічати деяку каверзу. Але, схоже, порядок денний у російської пропаганди помінявся.

Так, недавно в РФ відбувся ефір програми “Окопна правда” Олександра Рогаткина, на який були запрошені як колишні військовослужбовки ВСУ, так і що воювали на стороні так званих ДНР-ЛНР бойовики. Мета програми – примирення між “вчорашніми” ворогами. Ось тільки, як і у випадку з різного роду “політологами” і “експертами”, які в Україні взагалі не котируються, представлені на російському каналі ветерани АТО виявилися, м’яко кажучи, липовими.

Передусім, розпочнемо з керівника групи українських ветеранів, яким виявився прекрасно відомий в Україні проросійський провокатор, що представляється журналістом каналу Open Ukraine, а у минулому член “Братерства” Дмитра Корчинского(що для мене абсолютно не дивовижне), а раніше, в 2005 році глава харківського відділення “Євразійської спілки молоді”(ЕСМ) Олександра Дугина – Олександр Мединский. При цьому Мединский представляється як учасник у бойових діях.

Компанію Олександру Мединскому склали такі ветерани АТО як Олексій “Олекса Довбуш” Грживач, участь якого в АТО обмежилася лише варкої каші, а після він неодноразово висловлювався проти війни, критикував АТО і називав війну “громадянської”, а так само Віталій “Тюльпан” Плошкин, редактор проросійського сайту “Антифашист” і частий гість ефірів самого Мединского, в ході яких вони на пару поливають брудом Україну і ВСУ.

Що цікаво, сам Олександр Мединский був задіяний російською пропагандистською машиною в спробі звинуватити Україну в застосуванні хімічної зброї на території Донбасу. З такою заявою він звернувся до президента США Дональда Трампу в 2018 році. Але, як відомо, це марення, зшите білими нитками, не знайшло відгуку у Білому домі так і залишившись в ніші третьосортних інформаційних майданчиків.

Після таких зухвалих хитрощів Олександр Мединский, діючи по кальці історії Шария, звернувся до агента впливу Кремля у Фінляндії, а у миру “правозахисникові і журналістові” Йохану Бекману, який за сумісництвом ще і керівник фейкового “представництва “ДНР” в Хельсінкі, з проханням посприяти в отриманні політичного притулку у Фінляндії.

Проте, очевидно, що російська пропаганда зараз взялася за зміну порядку денного ефірів і, починаючи з таких другосортних майданчиків як ефір у Олександра Рогаткина, намагається його інтегрувати в загальний контекст інформаційної хвилі.

Враховуючи ж те, що учасниками шоу стали зовсім не ветерани АТО, а явні українофоби, вийшло, як і багато інших починів пропагандистської машини РФ, украй незграбно і халтурний.

З іншого боку, споживачі інформаційного фаст-фуду, як в Росії, так і в Україні, для яких і призначений цей ” продукт”, проковтнуть і ще добавки попросять.

У серпні 2019 року в зоні бойових дій на Донбасі загинули сім українських військових.

Про це на своїй сторінці в Facebook повідомляє фонд “Повернися живим”, публікуючи фото загиблих бійців Збройних сил України (ВСУ). “Четверо воїнів, військовослужбовок 36-ої бригади морської піхоти, загинули в один день, 6 серпня, потрапивши під обстріл терористів з РПГ під Павлополем в Донецькій області”, – сказано в повідомленні.

Старшому матросові Олександру Шарко було 30 років.

Він родом з Чернігівської області, його чекали мати і сестра.

Матросові Владиславу Раку було всього 20 років.

Хлопець родом з Чернігівщини, у нього залишилися батьки.

Солдатові Сергію Шандре було 24 роки.

Він родом з Вінницької області, його чекали мама і сестра.

Матросові Василю Курдову було 20 років.

Він родом з Миколаєва, був старшим сином в сім’ї. У Василя залишилися батьки і двоє молодших братів.

Молодший лейтенант Роман Романенко служив в полку НГУ “Азів”. На війні – з 2015 року.

Він загинув 10 серпня на Светлодарской дузі. Під час разведрейда(у бійців було завдання перешкодити бойовикам просуватися вперед) військовий підірвався на ворожій міні. Тіло загиблого воїна терористи відділи тільки 13 серпня. Роману було 25 років, він родом з Дніпра.

Василь Евстигнеев, солдат, командир відділення 72-й Омбр, загинув в ніч з 14 на 15 серпня, отримавши поранення під час ворожого обстрілу в районі хутора Вільний.

Василю було 38 років. Воїн родом з Кіровоградщини, у нього залишилися двоє дітей.

Тихон Курбатов псевдо “Тихий”, командир взводу батальйону “Айдар” 53-й ОМБР, загинув під час кулеметного обстрілу поблизу окупованої Горловки 25 серпня.

Воїнові було 25 років. Він родом з Сєвєродонецька Луганської області, його чекали батьки.

Сергій Савинов, молодший сержант 36-ої бригади морської піхоти, загинув 30 серпня.

Поблизу селища Водяне ворог відкрив вогонь по позиціях українських військових, Сергій отримав поранення, несумісне з життям. Військовий родом з Миколаєва. Він був єдиним сином у матері.

Кандидатуру Оксани Коляди (Гаврилюк) для затвердження на посаду міністра з питань ветеранів запропонувала коаліція громадських організацій “Рух ветеранів України”.

Про це повідомили в коаліції “РВУ”. Щоправда, заявляють активісти, перед призначенням не йшлося про додавання Мінвету функцій МінТОТ і ВПО.

Натомість, як відомо, на першому засіданні Верховної Ради ІХ скликання вечері 29 серпня депутати пакетом затвердили склад уряду, у якому Оксана Коляда вказана як глава об’єднаного відомства – міністр з питань ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб (“за” – 281 нардеп).

Сама Оксана Коляда після призначення залишила допис у соцмережі, в якому назвала об’єднання функцій Мінвету та МінТОТ і ВПО “несподіваним”.

“Я НЕ ЗОВСІМ РОЗУМІЮ, ЯК МОЖНА В ОДНОМУ ВІДОМСТВІ ПРАЦЮВАТИ З ДВОМА РІЗНИМИ АУДИТОРІЯМИ З ІНКОЛИ ПРОТИЛЕЖНИМИ ПОТРЕБАМИ.

Усвідомлюю, що для держави обидва напрямки є пріоритетними. У мене немає готової відповіді – як ми це зробимо. Але одне знаю точно, я – кандидат від ветеранського руху, і вирішувати ми все маємо разом. Мені потрібен час на розуміння і допомога однодумців”, – написала Коляда.

Вона додала, що говорила про це з новообраним прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком та “висловила занепокоєння”.

“Він готовий зустрітися з представниками ветеранської спільноти, обговорити цю та інші проблеми”, – додала новопризначена міністерка.

Координатор ГО “Спілка ветеранів війни з Росією”, активіст “Руху ветеранів України” Олександр Войтко наголошує на тому, що Коляда була висунута від коаліції громадських ветеранських організацій для того, щоб очолити саме Міністерство у справах ветеранів, а не інше відомство.

“Президент не дотримався слова і, фактично, ліквідував Міністерство у справах ветеранів. Замість нього мають створити щось принципово інше, з іншим колом відповідальності й функціоналом. Міністра Оксану Коляду поставили перед фактом за кілька годин до голосування. Це щоб ви розуміли механізм ухвалення рішень у “Слузі народу”, – заявив Войтко, який є учасником бойових дій та одним з організаторів Маршу захисників України.

“Ми в шоці, бо про зміну функціоналу міністерства стало відомо перед самим голосуванням у Раді. Тому будемо “качати”, будемо боротися. Бо ветеранам потрібне саме Міністерство ветеранів, а не міністерство невідомо чого”, – сказав Войтко.

Як відомо, нещодавно на Міжнародному волонтерському і ветеранському форумі “Там, де ми — там Україна!”, співорганізаторкою якого була Коляда, президент Володимир Зеленський заявляв, що Мінвет буде збережено, а кандидатуру міністра, за його словами, мали узгодити з ветеранською спільнотою.

“Ми чекаємо від вас кандидатуру, бо я не хочу сам її обирати. Хочу, аби ви запропонували цю людину, яка дійсно є авторитетом та може очолити відомство”, – сказав тоді президент, звертаючись до ветеранів.

Хто така Оксана Коляда (Гаврилюк)

Речниця Міноборони полковник Оксана Гаврилюк, листопад 2016 року

Оксана Коляда більш відома під дівочим прізвищем – Гаврилюк. До призначення на МінветТОТіВПО працювала заступником міністра у справах ветеранів (член команди міністра Ірини Фріз, яка, у свою чергу, була й залишається членом команди Петра Порошенка).

4 вересня новоспеченій пані міністру виповниться 39 років.

Полковник запасу, учасниця бойових дій.

Жінка родом із міста Волочиськ на Хмельниччині.

Закінчила Львівський інститут внутрішніх справ (спеціальність “правознавство”). Згодом, у 2007-му, додатково отримала диплом магістра права в Львівському держуніверситеті внутрішніх справ.

У 2003−2015 роках служила в органах МВС, тобто зустріла війну у відомстві Арсена Авакова.

Службу в ЗСУ проходила в 2015—2017 роках. Очолювала управління комунікації та преси Міністерства оборони України.

У 2016−2017 роках — пішла в громадський сектор. Засновниця спеціалізованих курсів для журналістів, які працюють в зоні проведення АТО. Відповідала за процес створення регіональних військових пресцентрів (Авдіївка, Сєвєродонецьк).

На Житомирщині брала участь у створенні реабілітаційного центру для ветеранів російсько-української війни – в рамках проєкту “Нові лідери”.

У 2015−2017 роках — учасниця проєкт Реформа державних комунікацій за підтримки уряду Великої Британії.

У 2016−2017 роках — голова робочої групи комітету реформ Міноборони з розробки системи стратегічних комунікацій в ЗСУ.

У 2017 році три місяці була заступником командувача АТО на території Донецької і Луганської областей.

13 березня 2019 року отримала посаду заступника міністра у справах ветеранів у новоствореному Міністерстві. Посада була пов’язана з медичним напрямком та сферою психосоціальної адаптації.

Оксана Коляда також є головою громадської спілки “Дім ветерана” і співорганізатором Міжнародного волонтерського і ветеранського форуму “Там, де ми — там Україна!”, який проходив уже двічі (2018, 2019 рр.).

Заміжня, виховує двох синів.

Матеріал статті підготовлено по матеріалам сайту «Новинарня».

Прем’єром-міністром став замголови Офісу президента Володимира Зеленского Олексій Гончарук.

Олексій Гончарук має юридичну освіту, працював керівним партнером в одній з юридичних фірм. Балотувався у Верховну Раду в 2014 році і набрав 0,1%.

Також Гончарук був радником екс-міністра екології Ігоря Шевченка. З 2015 року він очолює офіс ефективного реагування BRDO – офіс з питань спрощення взаємодії бізнесу і держави.

Міністром оборони – позаштатний радник президента Андрій Загороднюк.

Андрій Загороднюк – екс-керівник проектного офісу реформ Міноборони, вчився в Київському національному університеті ім. Т.Шевченко, Університеті Уарвик і Оксфордському університеті. Йому 44 роки.

Він має більше 16 років досвіду роботи на керівних посадах в гірничодобувній і виробничій галузях. З 2014 року – громадський активіст, волонтер. 5 липня 2019 року був призначений позаштатним радником президента Зеленского.

Главою МЗС – заступник глави Офісу президента Вадим Пристайко.

Вадим Пристайко в 2012-2014 роках працював послом України в Канаді. З 2014 року був першим заступником міністра закордонних справ України. З 2017 і досі він очолював місію України при НАТО. Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланця першого класу.

22 травня президент Володимир Зеленский призначив його на посаду заступника глави Адміністрації Президента (нині Офісу президента).

Міністром внутрішніх справ–Арсен Аваков.

Арсен Аваков очолює Міністерство внутрішніх справ з 27 лютого 2014 року, хоча деякі представники громадськості не раз вимагали його звільнення. До цього він був народним депутатом від “Батьківщини”.

Згодом Аваков представляв “Народний фронт”. У 2005-2010 роках Аваков очолював Харківську обласну держадміністрацію.

Міністром економічного розвитку, торгівлі і сільського господарства – почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов.

Тимофій Милованов за освітою економіст. Вчився в КПИ і Києво-могилянській академії, закінчивши які отримав два магістерські дипломи. У 1999 році отримав ступінь магістра економіки в Київській школі економіки. У 2004 році отримав міру PhD по економіці в Університеті Вісконсін-Медісон.

Влітку 2015 року Милованов став членом міжнародної академічної ради Київської школи економіки (KSE), зараз є її почесним президентом. 7 липня 2016 року постановою Верховної Рады України №1440 призначений членом Ради Національного банку України строком на 5 років. Влітку 2019 організував тижневе навчання від Київської школи економіки для майбутніх нардепів від “Слуги народу”.

Міністром фінансів – Оксана Маркарова.

Оксана Маркарова закінчила Києво-могилянську академію за фахом “екологія”. Під час навчання проходила практику у Всесвітньому банку в США. Отримала магістерську міру в області фінансів в Університеті Індіани.

У 2003-2014 рр. очолювала інвестиційну групу ITT. У квітні 2016-го стала першим заступником міністра фінансів. Проявила себе як співавтор програми макроекономічної стабілізації в Україні.

Міністром освіти і науки – депутат від партії “Слуга народу” Ганна Новосад.

Ганна Новосад народилася 28 липня 1990 року. У 2013 році отримала ступінь магістра європейських студій в Університеті Маастрихта, Нідерланди. Є стипендіатом Фонду Відкритого Суспільства.

Впродовж 2012-2013 років стажувалася в аналітичних центрах Іспанії і Чехії, учасник українсько-канадської парламентської програми.

У Міносвіти працює з 2014 року. З березня по листопад 2014 року обіймала посаду радника міністра, після чого в грудні 2017 року очолила управління міжнародної співпраці і європейської інтеграції МОН.

З грудня 2017 року – генеральний директор директората стратегічного планування і європейської інтеграції.

Міністерство соціальної політики очолила та, що працювала радником в Мінфіні Юлія Соколовської.

Юлії Соколовській 34 роки. Обіймала посаду радника в Міністерстві фінансів. Раніше була директором департаменту витрат бюджету соціальної сфери в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України.

Соколовська вчилася в Національній академії держуправління при президентові України, КНЭУ, Об’єднаному віденському інституті. Працювала керівником напряму “Підтримки реформи охорони” здоров’я в USAID.

Мінохоронздоров’я очолила Зоряна Скалецкая.

Зоряна Скалецкая(Черненко) – доцент Національного університету “Києво-могилянська академія”, доктор правових наук, головний експерт медичної групи Реанімаційного Пакету Реформ, експерт Центру підтримки реформ при Кабміні.

Очолює громадську організацію “Форум здоров’я” і є членом Всесвітньої Асоціації медичного права.

Міністром юстиції став колишній глава правління “Офісу ефективного регулювання” Денис Малюська.

Денису Малюське – 37 років. Вчився в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, який закінчив за фахом “правознавство”. У 2012-2016 вчився в Лондонському університеті.

У 2010 році був призначений консультантом по розвитку приватного сектора Групи Всесвітнього банку. На цій посаді він надавав технічну підтримку урядам України і країн Центральної Азії. На парламентських виборах в 2019 році обраний народним депутатом від партії “Слуга народу”, №21 в списку. Він – голова правління BRDO/World Bank Group.

У 2010-му почав працювати в Гурті Всесвітнього банку як консультант по розвитку приватного сектора.

Міністерство транспорту очолив Владислав Криклий.

Владислав Криклий закінчив КНУ ім. Шевченка за фахом “фінанси”. У 2014-му став радником міністра внутрішніх справ.

У 2015-му очолив Головний сервісний центр МВС України. Його називають головним реформатором сервісних центрів МВС.

Міністром молоді, культури і спорту став колишній гендиректор українського телеканалу СТБ Володимир Бородянский.

Володимиру Бородянскому – 45 років. Він народився 15 січня 1974-го в Новому Роздоле на Львівщині. У 1997-му закінчив Київський національний економічний університет, фінансово-економічний факультет, спеціальність “Фінанси і кредит”.

У 2004-му став генеральним директором телеканалу СТБ, а з березня 2012-го очолював медіагрупу StarLightMedia. На посту керівника StarLightMedia Бородянский пропрацював шість років, а на СТБ – більше 15. Пішов із структури в грудні 2018-го. З 29 липня 2019 року Бородянский став позаштатним радником президента Володимира Зеленского.

Міністром Кабінету міністрів став український бізнесмен, колишній IT- директор “Приватбанку” Дмитро Дубилет.

Уродженець Дніпра Дмитро Дубилет отримав освіту, зокрема, в США і Німеччині, Лондонській бізнес-школі, а також в КНУ Шевченка, де закінчив факультет міжнародних відносин.

Найбільше Дмитро Дубилет запам’ятався на посаді IT- директора “Приватбанку”. Паралельно з 2015 року Дмитро Дубилет займався розвитком порталу iGov – порталу держпослуг, який повинен боротися з корупцією і підвищувати ефективність роботи чиновників.

Міністерство з питань ветеранів і тимчасово окупованих территорийвозглавила замміністра у справах ветеранів Оксана Коляда.

Оксана Коляда народилася 4 вересня 1980 року. У 2015-2017 року Оксана Коляда проходила службу у ВСУ і має звання полковника запасу. Працювала начальником комунікацій і преси Міноборони. У 2016 – 2017 рр. Оксана Коляда була творцем спеціалізованих курсів для журналістів, працюючих в зоні проведення АТО.

Впродовж 3 місяців 2017 року – заступника командувача АТО.

2016 – 2017 рр. – Глава робочої групи Комітету реформ Міністерства оборони України по розробці системи стратегічних комунікацій у ВСУ.

Віце-прем’єр-міністром України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції став Дмитро Кулеба.

До призначення на посаду в уряді Дмитро Кулеба обіймав посаду постійного представника України при Раді Європи.

Віце-прем’єр-міністром – міністром цифрової трансформації – Михайло Федоров.

Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року. Закінчив факультет соціології і управління Запорізького університету, Вищу політичну школу, освітню школу представників НАТО в Україні.

У 2019 році став керівником digital- напряму передвиборної кампанії Володимира Зеленского.Менш ніж за півроку він створив інтернет-співтовариство з аудиторією в півмільйона користувачів.

Міністр енергетики і захисту довкілля України – Олексій Оржель.

Олексій Оржель народився 26 січня 1984 р. Закінчив Інститут енергозбереження і енергоменеджменту Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут”.

З жовтня 2014 р. був головою Української асоціації поновлюваної енергетики, яка займалася популяризацією “зеленої” енергетики і брала участь в розробці профільних законопроектів.

Міністр розвитку громад і територій України – Олена Бабак.

Скільки було суперечок з питання чи потрібний нам тобто народу України військовий парад на «День Незалежності» або ні. Навіть серед військовослужбовців доносилися рідкісні голоси: «Так, кому він потрібний. Да, мені на нього…».

Хочу сказати величезне спасибі не лише особисто зеленскому, але і його команді що складається з «молодих регіоналів». Відмова Зеленского проводити військовий парад була фатальною помилкою. А, проведення якогось маячного шоу. Ще більшою помилкою. Невже він дійсно думав, що танець лесбіянки під «реп» у виконанні військового оркестру може замінити парад? А, знущання з гімну України підвищить його авторитет в суспільстві?

            Спочатку така поведінка президента мене дуже засмутила, але потім я зрозумів, що воно тільки посилило контраст між шоу президента і парадом ветеранів, що воно тільки прискорить процес формування нової політичної сили.

Так, такого параду у нас ще не було. Такого підйому патріотизму, згуртованості і саме організованості суспільства Україна не бачила з часів майдану. Яка енергія знову прокинулася в серцях людей і буквально вилилася на вулиці Києва, прокотилася бурхливим потоком по Хрещатику і заповнила до самих країв майдан Незалежності.

            Несподівано для усіх армія в особі ветеранів АТО і ООС, в особі волонтерів, в особі усіх патріотів, показала себе як організована згуртована сила готова у будь-який момент стати на захист свого народу, своєї батьківщини. Думаю на вулицях Києва і на вулицях інших міст де пройшли аналогічні паради народилася нова політична сила. Формування цієї політичної сили це лише питання часу. Тому що на вулиці вона вилилася 24 серпня, але народилася ця сила набагато раніше в умах і серцях простих Українців, простих людей. Люди нарешті почали розуміти, що «слуга народу» може і слуга, але тільки не народу, а слуга «комусь» не видимому і не відчутному і каталізатором цього процесу стала невиразна позиція нового керівництва країни в усіх сферах життя суспільства і особливо в питаннях війни і відстоювання національних інтересів.

            Суспільство вже давно не довіряє державному апарату, що загруз в корупції. Усіх вже дістали зухвалі, ненаситні чиновники. Повністю корумпована суднова система, система правоохоронних органів, прокуратури і так далі. Єдино кому ще довіряє народ це армія, що утримує російського агресора. Це воїни, які ціною своїх життів дарують людям мирне небо над головою і можливість ростити своїх дітей.

            Нинішнє положення армії вже не відповідає її ролі в житті країни. Ми живемо у світі, де вже не діють правила, у України вже немає ніяких гарантій безпеки окрім власної сильної армії і військового союзу з НАТО. України, яка має довгий кордон з Росією і вже піддалася агресії з її боку існує лише тому, що у неї є армія. При цьому військові і ветерани війни практично не мають представництва в найвищих і місцевих органах влади. У них навіть відібрали Парламентський комітет. Якщо влада не розуміє, що головне питання це питання національної безпеки, що він буде головним ще довгі роки і десятиліття, що вирішенню цього головного питання повинно бути підлеглі внутрішня і зовнішня політика країни, то яка влада дуже сильно ризикує бути змитою цим бурхливим потоком…

З повагою, Побратим..