Уряд прийняв зміни до постанови, що розширюють можливості програми «Ветеранський спорт». Відтепер до участі долучаються всі заклади сфери фізичної культури і спорту, що мають коди категорії продавця 7941 та 7997. Це дозволить ветеранам використовувати свої 1 500 грн щоквартально у ще більшій кількості спортивних закладів по всій країні.
Щоб допомогти ветеранам швидше знаходити такі заклади, а спортклубам – стати помітними для учасників програми, Мінветеранів розробило логотип «Тут є ветеранський спорт». Цей знак підтверджує, що заклад відповідає умовам програми і приймає оплату через Дія.Картку.
Після висвітлення подій і стосунків в інших регіонах України, знову повертаємося до Харкова. Завдяки ініціативі голови Обласної ради, тут зароджується гарна традиція – періодично проводити зустрічі із представниками ветеранської спільноти. Але поруч із гарною (куди ж без цього!), виникло ще дві не найкращі тенденції.
По-перше, на такі заходи з ветеранами традиційно не приходять ні голова адміністрації, ні його заступниця. По-друге (це ще давніша традиція), зустрічі складаються переважно зі звітування керівників управлінь і департаментів про досягнення у галузі ветеранської політики. Хоча, на думку громадських активістів, було б значно корисніше послухати саме про конкретні ветеранські проблеми й прямо там, на заході, визначитися, як їх слід вирішувати.
ВЕТЕРАНИ ПРО СОЦЗАХИСТ
Ось і на останній зустрічі директорка Департаменту соціального захисту населення Ольга Борщ розповідала про програми, що запроваджені адміністрацією для підтримки захисників і захисниць. Щоб поступово позбавлятися таких звітів, журналіст порталу «Новини ветеранів» запропонував відвідати чиновницю, отримати від неї інформацію та опублікувати її на власному ресурсі. Ольга Іванівна погодилася й уже наступного дня прокоментувала всі нюанси роботи в межах допомоги ветеранам.
А коли публікація готувалася, стало відомо, що Ольга Борщ уже не директорка й департаментом більше не керує. Звернулися з цього приводу до неї, але вона відмовилася коментувати причину свого звільнення. Тоді вирішили дізнатися думку ветеранів і поспілкувалися з депутатом Міської ради Русланом Агібаловим і секретарем Спілки ветеранів АТО Валерієм Мануйленком. Ось, що вони з цього приводу розповіли.
– Ольга Борщ хотіла розвинути й систематизувати роботу з ветеранами, – каже Мануйленко, – але їй не дали цього зробити. Мені здається, що це вже звичай, до якого часто вдається адміністрація: знайти крайнього у власних помилках і недоліках, повісити на нього всю провину і звільнити.
– На відміну від керівниці Управління у справах ветеранів, Борщ була доступною чиновницею, – додає Руслан Агібалов. – Ми з нею зустрічалися й консультуватися з приводу найбільш актуальних питань. Кілька разів вона зверталася до нас. Потребувала участі ветеранів, які б хотіли скористатися тією чи іншою програмою. Завіряла, що в департаменті підготують усі необхідні документи й ветерани отримають і санаторне лікування, і компенсацію за навчання. Була співпраця, були плани на майбутнє, але цьому завадило звільнення…
ДОПОМОГА ДІТЯМ ЗАГИБЛИХ
Такий вступ виник спонтанно, бо в публікації він не планувався. Хотіли лише оприлюднити інформацію щодо того, які послуги передбачені для ветеранів та інвалідів війни та що слід робити, щоб ці послуги й пільги отримати. Оскільки розмова відбувалася в січні, цілком логічно, що звітним періодом є минулий 2024 рік.
Перше й найголовніше питання стосується дітей тих, хто загинув на війні. Діти, що лишилися опіки одного чи обох батьків, отримують по 8000 гривень щомісячно. Допомога передбачена до часу досягнення ними 18 років. Зараз таких дітей на Харківщині нараховується 1165.
– Про це знають не всі, – розповіла Ольга Борщ, – тому Департамент соціального захисту, окрім надання допомоги, займається ще й розшуком родин, у яких підростають такі діти. Якщо ті, хто ще не отримує зазначену допомогу, прочитає про це, то може звернутися до територіальної громади й виплати будуть встановлені.
САНАТОРНЕ ЛІКУВАННЯ ТА ІНШІ ПРОГРАМИ
Інваліди війни, відповідно до профілю захворювання та побажань щодо пори року, самі обирають санаторій і оплачують путівку. І лише потім їм відшкодовується сума витрат у повному обсязі. Для цього слід надати корінець про те, що санаторно-курортне лікування пройдене, та квитанцію про оплату путівки. До пакету документів додається заява, копія посвідчення про інвалідність унаслідок війни, копії паспорта та ідентифікаційного коду, а також рахунок, на який будуть перераховані кошти. Із цим пакетом слід звернутися до органу соціального захисту в районі міста чи територіальній громаді в області, після чого здійснюється відшкодування витрачених коштів. На жаль, за 2024 рік компенсацією затрат на санаторно-курортне лікування скористався всього один інвалід війни. Причиною цього в департаменті називають недостатню інформованість щодо існування такої програми…
7,5 мільйонів гривень виплачені на покриття житлово-комунальних витрат для 1177 осіб. Ідеться про учасників бойових дій та інвалідів війни. На поточний рік сума суттєво змінитися – уже зараз заплановано в бюджеті 17,4 мільйонів гривень. Однак необхідно розуміти, що розрахунок до департаменту надають органи пенсійного фонду, а соцзахист лише компенсує визначені суми.
Ще одна програма, пов’язана з навчанням. Захисники й захисниці оплачують навчання за рахунок власних коштів. Потім так само звертаються до соцзахисту із заявою й пакетом документів і їм компенсується 50 % від вартості навчання. За минулий рік на Харківщині було всього 4 студенти та студентки, які скористалися такою послугою.
Щодо програми придбання житла ветеранами, названої «шістдесят на сорок», Департамент соціального захисту ніякої інформації не має. Нею займається інший структурний орган адміністрації – Департамент містобудування та архітектури. Додамо від себе, що ця достатньо важлива для ветеранів програма, судячи з усього, ігнорується владою…
На сьогодні мапа включає два блоки – «Соціальні послуги» та «Послуги для ветеранів». Є також програмний застосунок «Соціальні послуги Харківщини», який можна скачати на «Play Маркет» і встановити на власному телефоні. Програму вже скачали 22 700 користувачів.
У мобільному застосунку за останній час з’явилася нова функція «Замовлення послуги». Коли людина не в змозі прийти до соціальної служби чи територіальної громади, коли знаходиться у від’їзді, то може замовити з переліку будь-яку соціальну послугу. Після чого замовнику зателефонують і розкажуть, як отримати те чи інше замовлення. Споживачі лише звикають до такої форми, тому досі такою послугою скористалися не більше 200 мешканців Харківщини.
– На жаль, – говорить Ольга Борщ, – інформація про програми та послуги доходить до споживачів не так швидко, як хотілося б. Тому ми дуже зацікавлені у співпраці із засобами масової інформації. Соціальні працівники завжди відкриті для будь-яких категорій споживачів і, звичайно ж, ветеранів, членів родин загиблих, захисників і захисниць. Існує гаряча лінія 15-52, де надають вичерпну інформацію з усіх питань, що стосуються соціального захисту. Харківською адміністрацією випущена брошура «Корисна інформація для захисників і захисниць», де акумульована важлива інформація щодо програм, можливостей, допомоги. Там можна побачити всі актуальні адреси й номери телефонів усіх 56-ти територіальних громад Харківщини…
Так сказала Ольга Іванівна, після чого в статусі директорки департаменту ми з нею більше не спілкувалися… Як стверджував основоположник культу особи: «Кадри вирішують все!» А ще основоположнику належить інша пророча фраза: «Немає людини – немає проблеми…» Хоча тут слід задуматися, чи від цієї людини залежало нормальне ставлення до ветеранів із боку влади? Здається, що ні. То може й звільняти треба було когось іншого?..
Мінсоцполітики впроваджує новий інструмент державної підтримки внутрішньо переміщених осіб. Це субсидія на оренду житла, яка враховуватиме як фінансову спроможність кожної родини, так і різницю у вартості оренди в різних регіонах України. Подати документи на оформлення можна буде вже з 29 січня 2025 року.
Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.
“Внутрішньо переміщені особи з невеликими доходами, які потребують підтримки від держави, зможуть одночасно отримувати і житлову субсидію, і субсидію на оренду житла”, — підкреслила Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.
«Субсидія на оренду — важливий інструмент для підтримки ВПО. Це також дозволить не лише допомогти родині фінансово, але й захистити юридично, адже договір оренди убезпечить від необгрунтованого підвищення ціни або виселення без підстав. І що важливо: так само інструмент забезпечує захист орендодавця від несплати орендної плати чи комунальних послуг», — запевняє Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.
Хто зможе скористатися субсидією?
Внутрішньо переміщені особи, які:
виїхали з окупованих російською федерацією регіонів або із зон бойових дій і не мають власного житла в умовно безпечних регіонах України, а їхнє житло знищене або непридатне для проживання
хочуть орендувати індивідуальне житло, але не мають достатньо коштів для цього
орендують житло і витрачають на нього суттєву частину своїх доходів
Важливо: субсидія на оренду житла надаватиметься за умови, що:
орендар і орендодавець не повʼязані родинними відносинами
орендар не отримує від держави допомогу на проживання ВПО
орендодавець приміщення вже не отримує на нього компенсацію за програмою «Прихисток»
При цьому, родина ВПО може одночасно отримувати і субсидію на оренду, і субсидію на житлово-комунальні послуги.
Як можна буде оформити субсидію на оренду?
офлайн – у найближчому сервісному центрі ПФУ або центрі надання адміністративних послуг
онлайн – через портал електронних послуг ПФУ або мобільний додаток (з використанням електронного підпису, він має бути і у власника житла, і у ВПО)
за потреби, копії документів, що підтверджують повноваження законного представника, опікуна, піклувальника, батьків-вихователів або інші документи, що підтверджують якісь особливі обставини.
Документи подаються особисто власником житла і внутрішньо переміщеною особою. Але, якщо власник житла проживає в іншому регіоні або за кордоном, можна скористатися електронною формою подачі документів на сайті ПФУ.
Крім того, підписати заяву та договору найму від імені власника житла може його законний представник на підставі довіреності.
У Коломиї розгорівся скандал із екссекретарем міськради Любомиром Жупанським, який публічно образив українських військових. Ситуація викликала суспільний резонанс, ветерани подали заяви до правоохоронних органів, а міська рада публічно засудила такі прояви неповаги. Між тим, Жупанський стверджує, що все це — спланована провокація.
Агресію колишнього чиновника викликало питання, адресоване депутатці Галині Белі на тлі обшуків у її оселі у справі по звинуваченню у наркотрафіку, щоправда підсудним виступає зять народної обраниці. Дійшло до образи честі й гідності військовослужбовців. Назара Федорука і його брата Богдана Федорука Жупанський назвав шваллю. На зауваження, що Богдан роками захищає Україну на полі бою, експосадовець відповів «Твій брат у сраці воює».
У відповідь на кричущий випадок зневаги до військових та членів їхніх сімей 14 січня ветерани Коломийщини звернулися із заявами до правоохоронних органів та міської ради. Поліція та СБУ заяви зареєстрували, наразі вирішується питання кваліфікації злочину.
Сам Любомир Жупанський своєї вини не визнає. Він прокоментував ситуацію на своїй сторінці у Facebook. У дописі від 14 січня колишній посадовець заявив, що вся ситуація — спланована провокація. А військових, з якими стався конфлікт, Жупанський назвав «ряженими» і «стадом неповноцінних».
22 січня депутати Коломийської міської ради публічно відреагували на ситуацію. Вони підтримали відкрите звернення щодо захисту честі й гідності українських військовослужбовців.
На сесії були присутні представники ветеранської спільноти, які також виступили із заявою. Військовослужбовці закликали запобігати подібним ситуаціям у майбутньому. За їхніми словами, у разі повторення таких випадків вони готові самостійно реагувати на ганебні прояви зневаги.
Ветеранів та ветеранок запрошують взяти участь у дводенному регіональному навчанні “Прийняття рішень на місцевому рівні”, яке проходитиме 7-8 березня у Вінниці. Захід орієнтований на учасників із Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Тернопільської та Житомирської областей. Про це повідомив рух ЧЕСНО на своїй офіційній сторінці.
Ця навчальна програма допоможе учасникам краще зрозуміти функціонування місцевого самоврядування, розвинути свої лідерські здібності та ознайомитися з ефективними інструментами впливу на розвиток громад і політики.
Для участі необхідно заповнити реєстраційну форму, доступну за посиланням: https://forms.gle/T8SissrdoBuyvCPH9. Комісія обере 20 учасників на основі поданих анкет.
Програма передбачає інтерактивне ознайомлення з механізмами прийняття рішень на місцевому рівні, обговорення проблем розвитку громад і обмін досвідом із провідними експертами та політиками. Основна мета заходу — підтримати ветеранів та ветеранок у їхньому прагненні брати активну участь у житті своїх громад та впливати на розвиток країни.
Кінцевий термін подачі заявок — 16 лютого 2025 року.
Організатори також зазначають, що подібні навчання незабаром пройдуть в інших регіонах України. Нагадаємо, перший такий захід відбувся у жовтні 2024 року в Києві, де ветерани мали змогу послухати лекції та виконати практичні завдання під керівництвом досвідчених експертів.
Додаткову інформацію про ветеранські програми Руху ЧЕСНО можна знайти на їхніх офіційних сторінках у соціальних мережах або за електронною адресою: veteranslead@chesno.org.
Слідкуйте за анонсами та новинами, щоб не пропустити можливості долучитися до нових ініціатив!
У попередніх статтях на «Новинах ветеранів» неодноразово підіймалася проблема ігнорування представників ветеранської спільноти з боку керівництва військової адміністрації. Ситуація стосувалася Харківщини й досі вважалося, що це суто регіональна проблема. Однак виявилося, що ні! Тернопільщина повідомляє, що Харків – не єдиний обласний центр, де відверто не поважають ветеранів…
Про це ми дізналися під час зустрічі та спілкування із головою Ради ветеранів Тернопільської області Олегом Любінським і його заступником Сергієм Гусаком. Сергій, який є також представником Тернопільської області в Раді при Міністерстві у справах ветеранів, говорить:
– Рада ветеранів була створена для того, щоб допомагати обласній владі працювати з ветеранським середовищем. Але така інституція для чиновників є нелегітимною. Її існування просто не визнається. В адміністрації переконані, що з нами не слід контактувати, коли призначають заступників керівника, які відповідають за роботу з ветеранами. Що вони мають без нашої участі затверджувати начальника Управління у справах ветеранів, працівників цього управління. І на цих посадах опиняються люди, які не мають ніякого авторитету у ветеранському середовищі. Також ніхто з чиновників не хоче, щоб ветерани потрапляли до органів влади. На теперішній час в адміністрації працюють чотири учасники бойових дій, двоє з них – в Управлінні у справах ветеранів.
– Справа в тому, – пояснює Олег Любінський, – що попередній склад Ради ветеранів був абсолютно пасивний і бездіяльний. І тоді наша спільнота сформувала нову раду з інших людей, переважна більшість яких тільки повернулася з війни. Здавалося б, що адміністрація має бути зацікавлена в такому дорадчому органі. Але ні! До теперішнього часу новий склад не затверджений. Голова адміністрації В’ячеслав Негода зміг відвідати лише четверті збори Ради ветеранів. Прийшов, говорив правильні речі, сказав, щоб подавали документи, а він їх підпише. Усі документи ми підготували, вже місяць вони лежать у нього, але досі так і не підписані…
А далі активісти з ветеранського середовища почали звертати увагу на нецільові витрати коштів із обласного бюджету. Перераховуються мільйони на якісь незрозумілі служби й організації. Приміром, 8 мільйонів було надано Управлінню стратегічних розслідувань, 4 – Обласному управлінню СБУ . Але ж ці служби повністю фінансуються державою, тому для чого надавати їм кошти ще й із обласного бюджету – абсолютно незрозуміло!
Потім почали відбуватися якісь дивні зустрічі із представниками начебто ветеранських організацій, про які взагалі ніхто нічого не знає. Висвітлюється діяльність адміністрації на її інформаційних ресурсах, яка не має ніякого практичного значення. Приміром: ми займаємо восьме місце в Україні із підготовки помічників ветеранів!..
– В області існувала дуже корисна програма «Турбота», – продовжує голова Ради ветеранів, – де кожен депутат мав можливість надавати фінансову допомогу. Завдяки цьому вдавалося вирішувати питання з лікуванням ветеранів. Але голова адміністрації з нового року ліквідовує цю програму й залишається єдиним розпорядником коштів усього обласного бюджету. Придумує якісь талони для ветеранів, видачу продуктів харчування за цими талонами. А найгірше, що він абсолютно ні з ким не радиться й вирішує все самостійно.
А в результаті виходить, що затвердження Ради ветеранів – проблема, створення ветеранського простору – знову проблема, заснування Фонду для підтримки ветеранського бізнесу в області – також проблема. Активісти намагалися домовитися таким чином: ми знаємо, що треба робити й як робити, просто не заважайте нам у цьому. Але, на жаль, такий підхід не влаштовує голову адміністрації.
Ветеранський простір, як розповіли Олег і Сергій, було створено ще в 2018 році стараннями хлопців із «Правого сектору». Лунали обіцянки надати для нього гарну будівлю над озером. Але вони й досі лишаються обіцянками. А найголовніше, що майже три роки розпорядником коштів на простір є обласна адміністрація. У кращому випадку виділяються мізерні суми, у гіршому – взагалі нічого! У результаті коштів на ветеранську діяльність немає. А без коштів немає й діяльності!
– Проводиться ветеранський форум у Тернополі, – розказує Сергій Гусак, – про який ми дізнаємося не від обласної влади чи управління у справах ветеранів, а від третіх осіб. Коли ми все ж з’являємося на цьому заході, виявляємо, що зал заповнений людьми з області, які в більшості не є ветеранами.
– Складається таке враження, – підсумовує розповідь Олег Любінський, – що середня ланка, я маю на увазі обласну адміністрацію, робить усе, щоб дискредитувати владу в державі. Ми бачимо щире бажання Президента, Верховної Ради та міністерств щодо запровадження належної ветеранської політики. До цього також прагнуть громадські організації, ветеранська спільнота. Але середня ланка знищує будь-яку ініціативу, яка з’являється зверху чи знизу.
Ветерани твердо переконані, що без співпраці влади і громадськості не може бути ефективною жодна діяльність. Шкода, що адміністрація цього не розуміє…
Слухав я розповідь побратимів із Тернопільщини й невільно накладав їхні проблеми на власні – харківські. Таке враження, що перших осіб у керівництві обох адміністрацій готували разом. Зібрали десь у трускавецькому будинку відпочинку й проводили навчання, як обмежити діяльність ветеранів і робити вигляд, що все робиться саме для них.
Але тернополянам, на відміну від ветеранів Харківщини, пощастило більше. Зараз їхній побратим Богдан Бутковський став головою Обласної ради. Інший побратим Тарас Пастух – заступником керівника обласної військової адміністрації. Ще один ветеран Віктор Байдачний призначений на високу посаду заступника Міністра у справах ветеранів. І представники громадських організацій вже домовилися зустрітися на найвищому рівні, обговорити проблеми й намітити шляхи їхнього вирішення. Якщо неможливо домовитися з керівництвом адміністрації під час особистого спілкування в Тернополі, ветерани сподіваються, що через секретаріат міністерства зробити це буде значно простіше й ефективніше…
20 січня 2025 року ветерани та інваліди російської війни відвідали відділ поліції у місті Чорноморськ. Метою зустрічі було обговорено з керівником підрозділу Андрієм Коротченком подій, які відбулись цього місяця у Чорноморську та у результаті яких ветеран війни на ім’я В’ячеслав потрапив до лікарні, де перебуває й наразі.
За словами представників ветеранської спільноти, події розгорталися наступним чином: 10 січня на В’ячеслава був скоєний напад, а 11 січня він подав відповідну заяву до поліції. Наступного ж дня невідомі пошкодили автомобіль ветерана, а 16 січня через значне погіршення здоров’я В’ячеслав був госпіталізований.
На зустрічі ветерани з’ясували, що за цими подіями триває перевірка, проте матеріали чомусь досі не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
“Керівник поліції вважає, що, якщо й буде реєстрація матеріалів в ЄРДР, то реєстрацій буде дві, при цьому кваліфікацію під час спілкування вказав одну – це ст. 125 ККУ «Умисне легке тілесне ушкодження». Чому досі немає реєстрації в ЄРДР за ст. 125 ККУ, при наявних тілесних ушкодженнях, як того вимагає ст. 214 КПК, від Андрія Коротченка ми так і не почули.”, — наголошують ветерани.
Відео цієї зустрічі було опубліковано на каналі Альтернатива.орг та на сторінці ГО “Незламна позиція”.
На базі комунальної установи “ХАБ ВЕТЕРАН” запрацював ветеранський простір “Твій шлях додому”. Це трикімнатне приміщення в центрі міста на проспекті Волі, 23. Заклад створено для комфортного перебування ветеранів та вирішення усіх їхніх потреб. Керівником призначили ветерана війни Тараса Сасовського.
Установу відкрили, тому що ветеранам уже потрібна допомога. Необхідно зрозуміти, з чим найбільше вони звертаються, яких послуг потребують. Разом з цим, працівники здобуватимуть досвід. Коли буде відкрито великий ветеранський хаб, буде розуміння, як все повинно працювати і на що найбільше необхідно звертати увагу.
“Ми відкрили цей простір, адже є дуже багато ветеранів, які після повернення з війни, мають чимало запитань, прохань та проблем, починаючи від юридичних консультацій, закінчуючи консультаціями, як надати ті чи інші документи, отримати адміністративні послуги та різноманітну допомогу, яку ми, як міська рада, можемо їм надати. Тут будуть працювати два фахівці супроводу, психолог та працівник департаменту ветеранської політики, щоб максимально охопити спектр тих проблем, з якими можуть звертатись ветерани”, — зазначив міський голова Ігор Поліщук.
Також Ігнор Поліщук повідомив, що нині завершуються роботи з проєктування та підготовки до будівництва великого ветеранського простору, який буде на вулиці Сергія Климчука.
25-річний Степан Коробкін, який пережив ампутацію правої руки та переніс 32 операції, здійснив неймовірний подвиг — піднявся на найвищу точку Африки, гору Кіліманджаро. Своїм вчинком українець прагне надихнути інших ветеранів на активне життя після повернення з фронту.
Разом зі Степаном Кіліманджаро підкорила відома альпіністка Тетяна Яловчак, яка є першою українкою, що піднялася на Еверест і всі сім найвищих вершин світу. Наразі вона реалізує унікальний проєкт, мета якого — адаптація та мотивація ветеранів через підкорення гірських вершин.
У розмові з журналістами Тетяна зазначила, що кожне сходження є не лише фізичним випробуванням, але й емоційним перезавантаженням. За її словами, такі експедиції допомагають ветеранам відчути силу та віру в себе.
«У процесі реабілітації й протезування активності та спорт займають 30%. У нашій реабілітаційній програмі є ветерани, які втратили дві чи навіть три кінцівки, і ми їм доводимо, що вони не є каліками. У нас є хлопці з подвійною ампутацією, які вже займаються гірськолижним спортом, баскетболом чи футболом на візках — це приклад незламності. Нам треба соціалізувати й повертати ветеранів до активного життя. Приклад Степана на це дуже надихає», — сказав засновник БФ «Центр складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки» та керівник реабілітаційного центру «Титанові» В’ячеслав Запорожець.
Встановлення національного рекорду
Сходження Степана Коробкіна на Кіліманджаро внесли до Національного реєстру рекордів України. Експерт реєстру Віталій Зорін вручив ветерану сертифікат про досягнення.
«Ми дуже раді оголосити сьогодні нове досягнення й рекорд України — ветеран з ампутованою рукою при сходженні на гору Кіліманджаро досягнув максимальної висоти 5756 метрів», — оголосив Віталій Зорін.
Історія Степана Коробкіна
Степан Коробкін народився 24 листопада 1999 року в місті Мирноград на Донеччині. У листопаді 2021 року за контрактом долучився до лав ЗСУ. Степан служив у штурмовій мінометній батареї.
Під час повномасштабного вторгнення захищав Україну. Військовий отримав перші поранення у червні 2022 року, після чого повернувся на фронт. У червні 2023 року після артобстрілу Степан зазнав важких поранень і втратив праву руку.
Цей рекорд — приклад незламності та сили духу українських захисників. Історія Степана Коробкіна надихає не лише ветеранів, а й усіх українців, показуючи, що жодні труднощі не є перешкодою для досягнення нових вершин.
Сергій Бизов — військовослужбовець 12-ї бригади Національної гвардії України, очільник Всеукраїнської профспілки захисників України.
До початку російського повномасштабного вторгнення він був цивільною людиною — очолював Всеукраїнську профспілку спортсменів, працівників сфер фізичної культури, спорту, молодіжної політики та національно-патріотичного виховання. Його діяльність переважно стосувалася гуманітарної сфери, але війна змінила все.
Я бачив, як люди бояться військової служби, навіть у моїй профспілці. І я власним прикладом, маючи трьох дітей, добровільно пішов на військову службу. Так само по всій вертикалі нашої організації — ті, хто не проходять службу, не можуть обіймати ключові посади.
1 червня 2023 року профспілка зазнала трансформації: було змінено статут і назву на Всеукраїнську профспілку захисників України, спортсменів та працівників сфер:
Наших членів профспілки завжди забирали саме ГУР, СБУ, ССО і так далі, наші хлопці всі йшли служити, тому ми в принципі надихалися цією ідеєю і зробили реформу. З’їзд повністю підтримав це, ми внесли доповнення до статуту і зміни до нашої назви.
До реформи у профспілці налічувалося близько 11 тисяч членів. Сьогодні їх кількість зросла до 103 500.
Я в 2018 році починав взагалі рядовим членом профспілки, керівником став не відразу. За два роки часу нашої роботи і змін керівників організація не рухалася, тому влітку 2020 року було прийнято рішення і видвинуто мене на посаду голови цієї профспілки. За період часу, доки я її очолюю, організація стала репрезентативною, це основний документ, де держава Україна визнає нас як інституцію, репрезентативність дозволяє підписувати галузеву угоду. Це основний документ між Міністерством і інституцією, за яким потім ми можемо підписувати трудові колективні договори і виступати за наших працівників. Також ми стали членами Федерації профспілок України, це найбільша інституція, яка об’єднує сьогодні понад 3 млн працівників, туди входять профспілки державних службовців, освітян, медиків, енергетиків, державних установ, шахтарі, металурги, тобто ми стали одними з 42 всеукраїнських профспілок.
Зараз близько 78 тисяч членів профспілки перебувають на військовій службі. Профспілка також допомагає ветеранам із працевлаштуванням та соціальною адаптацією:
Як це відбувається в цілому, щоб було уже більш-менш зрозуміло? От умовний рядовий солдат, член профспілки, який виконує всі накази командира, згодом він отримує поранення, і як тільки отримав поранення, сигналізує голові первинної профспілкової організації, профспілка робить відразу одноразову виплату, там від 6500 до умовно 100 000 грн, в залежності його активності в профспілці. Потім він потрапляє до військового госпіталю, в період, доки проходить лікування, ми уже розуміємо, він буде списуватись, чи він буде проходити реабілітацію та повертатися на службу. Якщо він може повернутися, він повертається, якщо не може, перед нами постає питання його соціальної адаптації, і воно стоїть як перед державою, так і перед нами.
Сергій Бизов наголошує, що самоорганізація військовослужбовців — це процес, який починається в головах людей:
Коли почалася повномасштабна війна, самі призвалися або держава призвала простих працівників з кожного трудового колективу, з кожної родини, з кожної профспілкової організації. Знаходячись на лінії зіткнення, військовослужбовці не знайшли для себе іншої моделі, ніж самоорганізовуваться по принципу профспілковості, тому що в цивільному часі вони всі були медиками, освітянами, державними службовцями і так далі, і за цим принципом вони почали самоорганізовуватися. Тому от так якби в принципі наша інституція природним шляхом і народжена була у головах простих військовослужбовців.
Більше про досягнення, виклики та роботу профспілки — у повному інтерв’ю.
