В зв’язку зі зміною керівництва області наш побратим Юрій Корсунов публічно заявив про завершення своєї діяльності на посаді радники голови ХОДА.
На цій посаді він працював с грудня 2018 року.
За час діяльності, спільно зі своїми побратимами та однодумцями йому вдалося реалізувати низку важливих соціальних програм.
А саме, вдосконалити та поновити ще на три роки реалізацію програми “Доступне житло” або «40/60».
Завдяки цій програмі тільки в цьому році п’ятдесят вісім учасників АТО/ООС отримають житло в новобудовах.
Спільно з Університетським консорціумом провів конкурс на кращий проект пам’ятника Захисникам України в Вовчанському, Краснокутському районах області та в місті Чугуїв. Активну участь в цьому проекті прийняли майже сто студентів та викладачів трьох профільних вищих навчальних закладів міста Харкова. Було обрано проекти які найближчим часом будуть втілені в життя.
Активно брав участь в організації низки публічних заходів спрямованих на захист соціальних прав учасників АТО/ООС, і мешканців міста, а саме отримання землі в місті Харкові.
Недопущення підвищення тарифів на проїзд в комунальному транспорті та акцій спрямованих проти сепаратистких проявив в нашому місті. В цих заходах взяли участь понад п’ять тисяч бажаючих.
Провів спільно з представниками різних ветеранських організацій понад двадцять виїздів в райони області для допомоги учасникам бойових дій в розв’язанні їх соціальних питань.
Допомагав в організації низки спортивних змагань в яких взяли участь понад двісті молодих спортсменів та учасників АТО/ООС.
Був ініціатором та втілив в життя програму соціальної адаптації учасників АТО/ООС “Патріоти до влади”. Вісімдесят захисників України пройшли двох місячний навчальний курс і отримали сертифікат про закінченнями що в подальшому допоможе їм швидше адаптуватися до мирного життя.
Брав активну участь в мобілізаційній роботі , спрямованій на підвищення обороноздатності України.
Був організатором та одним з активних учасників процесу проектування та встановлення першого в нашому місті Монументу на честь Захисників України, якій урочисто відкрили 14 жовтня 2019 року.
Він став символом переможного бойового духу Українського війська. Шаною загиблим Героям та вдячністю живим Захисникам Батьківщини.
Вся його діяльність була спрямована на захист прав та гарантій захисників України, та поширення позитивного образа учасника АТО/ООС. Залучення більшої кількості досвідчених учасників бойових дій до роботи в органах влади та місцевого самоврядування, бо вважав, що ті хто захищають Україну мають першочергове право і завдання нею керувати.
Від імені його друзів та однодумців, а також всіх небайдужих жителів міста висловлюймо йому слова щирої вдячності за його сумлінну працю.
Також висловлюємо побажання могутнього здоров’я, великих успіхів в його громадський діяльності, та благополуччя.
Близько року тому житомирянин Володимир Саванчук облаштував в орендованій кімнаті в будівлі на Домбровського лабораторію із вирощування австралійського червоноклешневого рака.
Матеріал придбав за кордоном. Дві сотні мальків поселив у акваріум, який змайстрував самотужки – випробовував систему у ванній кімнаті вдома. До цього подібного досвіду не мав, усе вивчав із літератури, відео, тощо. Постійно підтримує температуру 27,5-28 градусів.
Його акваріуми – це закрита рециркуляційна аквасистема. З самого заселення раків веде журнал, робить помітки і на склі. У лабораторії проводить щоденно по кілька годин. На все витрачає власні кошти і не малі. Підтримали проєкт побратими із ГО «Атошник».
Володимир – учасник АТО, до війни займався бізнесом. Нині вважає перспективним вирощування таких раків у промислових масштабах. У чотирьох акваріумах мешкає близько сотні дорослих особин та ще кількасот мальків, розділені за віком і статтю. За ці місяці вдалося виростити дорослих раків, які дали потомство. Частину навіть передали в дослідну установу в Київ, адже там виявили бажання займатися науковою діяльністю.
У компанії з раками – рибки та равлики. Для краси, – каже Володимир. А от сухе листя дуба на дні акваріума раки полюбляють. Його заготував завчасно на присадибній ділянці біля дому, зберігає у пакеті. Підсвічує ліхтариком і раків вдається роздивитися краще. Вони вилазять зі своїх імпровізованих будиночків, які Володимир також майстрував з підручних матеріалів.
Кидає трохи корму і раків стає ще більше. Вказує на привабливе блакитне забарвлення і червоні клешні. Самці значно більші в розмірах – на відсотків 30. Дорослі раки можуть сягати у вазі до 200 чи навіть 500 г, довжина до 40 см.
При сприятливих умовах, правильному догляді і харчуванні виростають за півроку. Потомство можуть давати до трьох разів на рік, при цьому за раз народжується близько тисячі мальків.
Годує раків раз на день – ближче до вечора. Випробовував різні корми, але основна вимога, аби були поживні, не забруднювали воду та акваріум. Врешті у раціоні австралійських раків Володимира – яловичі серця, креветки і панцирі від них, риба – салака та бички. Беруть саме морожену морську, бо у прісноводній можуть бути паразити. Від комбікормів відмовилися. Прибирання в акваріумах проводять двічі-тричі на місяць.
«Раки можуть їсти все, але питання, що після цього буде і на скільки це реально використовувати у більших масштабах, коли мова йде не про акваріум метр на метр, а повноцінну ферму, – пояснює Володимир Саванчук. – Я намагаюся все відслідкувати, перевірити і випробувати в лабораторних умовах. Для мене важливо зрозуміти технологію вирощування, прорахувати усі нюанси. Хочу не лише створити ферму, але й продавати технологію. Зараз ми вже у пошуках нового приміщення під лабораторію».
Заступник голови ГО «Атошник» Сергій Артьомов розповідає, що учасникам АТО, якими опікується організація, вдалося реалізувати кілька грантових проєктів різних напрямків. Крім цього, у багатьох є зацікавленість саме проєктом Володимира і вони мають бажання займатися цим. Також організація підписала договір про співпрацю із Житомирським національним агроекологічним університетом, тож студенти зможуть проходити практичні заняття на базі лабораторії.
«Кілограм таких раків коштує не менше 500-1000 гривень. Їх можуть реалізовувати у торгових точках, а також у закладах харчування, – продовжує Володимир. – На відміну від звичних нам річкових раків, ці мають досить презентабельний вигляд, а їх м’ясо значно смачніше. До того ж, м’ясних ділянок на них більше на 30%. Якщо річкові виростають за 3-5 років, то ці за кілька місяців.
Потомство річкові дають раз в рік – до сотні раченят. Тобто відзначаються низькими темпами росту й плодючості, спостерігається канібалізм на всіх етапах вирощування. Тут ми бачимо, що ситуація за усіма показниками значно краща.
Ще один момент – річкових раків нині вирощують на деяких фермерських господарствах, але переважна більшість – промисловий вилов, здебільшого нелегальний. Про якійсь сертифікати навіть говорити складно».
Володимир зізнається, що своїх раків поки не куштував. Натомість у мережі їх називають “річковими лобстерами” і пишуть, що їх м’ясо на другому місці після королівських креветок.
У Харкові за ініціативи Центру гендерної культури та культурного центру «Арт-завод «Механіка» відбувся профорієнтаційний захід для молоді «Тест-драйв. Професія – за покликанням», у якому взяли участь близько двадцяти вищих навчальних закладів міста. Долучилися до події і військові виші – Харківський військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ» та Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.
На тематичних локаціях курсанти військових ВНЗ демонстрували свої відео-презентації, знайомили з навчально-матеріальною базою, професійним складом викладачів, показували свої спортивні досягнення. А розповіді про цікаве та насичене курсантське життя у багатьох школярів та їхніх батьків зламали сталі негативні стереотипи та уявлення про армію.
Подбали військові й про креативну демонстрацію своєї професії – будь-хто з відвідувачів заходу міг побувати у середині зенітно-ракетного комплексу «Оса» та «С-300» або здійснити віртуальну подорож до танка за допомогою мультимедійного програмного комплексу, розробленого фахівцями для підвищення ефективності підготовки танкістів.
– Наша основна мета – не лише надати інформацію про військові навчальні заклади та зорієнтувати старшокласників щодо вибору майбутньої професійної діяльності, – розповіла начальник навчального відділу Військового інституту танкових військ підполковник Ганна Каракуркчі. – Ми також намагаємося розширити уявлення суспільства про сучасну армію, сформувати позитивне ставлення до неї.
Минуло п’ять років з початку військової агресії Росії. 2014 рік став точкою відліку і першим етапом спільного усвідомлення, що Україна – це країна незалежного і мужнього народу, а не просто територія для імперських посягань.
Це був час коли ми згадали власну військову культуру, вивчили слова повстанських пісень, почали практикувати військове мистецтво, більше спілкуватися українською мовою, читати військову історію України, реформувати армію та волонтерити на фронт. Кожен робив свій внесок: від уроку мужності до тематичного вишколу, від теренових ігор до всеукраїнських змагань і таборів для дітей та молоді України.
Настав час провести аналіз змін, які сталися за ці п’ять років. Форум «Досвід мужніх України» стане простором аналізу п’ятирічної діяльності, започаткованих тенденцій та невирішених проблем, що вплинули на формування ВПВ в Україні .
15-16 листопада 2019 року в місті Києві відбудеться Всеукраїнський форум з військово-патріотичного виховання «Досвід мужніх України». Протягом двох днів 50 учасників з різних куточків України спільно з представниками державної влади обговорюватимуть розвиток військово-патріотичного виховання (ВПВ) дітей та молоді нашої держави та формування оборонної свідомості в українському суспільстві
Під час роботи форуму на учасників чекатиме участь в Конференції з військово-патріотичного виховання (що організовує Управління цивільно-військового співробітництва ГШ ЗСУ), презентації діяльності українських практик, панельні дискусії, виступи експертів та складання спільного плану дій на наступні три роки. В Конференції приймуть участь керівники і представники ГШ ЗСУ, МО, МОН, МКМС, МСВ, МВС, НГ, ДПС, ОДА та ОП. Програма Конференції і форуму буде розіслана безпосередньо учасникам форуму.
Участь за відбором, заявки приймаються до 10 листопада: https://forms.gle/45Zt42KMpSw5PCSk9
На час роботи форуму учасники забезпечуються проживанням, харчуванням, роздатковими матеріалами та повернення витрат за проїзд в межах наданого бюджету.
Організатори:
ГО МВВПСК «Каскад»
Громадська спілка «Всеукраїнське об’єднання військово-патріотичних організацій»
Посадовець Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях вимагав гроші з директора підпорядкованого держпідприємства та був затриманий СБУ.
Під час обшуків у чиновника вилучено понад 500 тисяч доларів. Керівник одного із відділів держустанови у 30 тисяч доларів оцінив надання дозволу на законне розпаювання земельних ділянок держпідприємства для подальшої приватизації працівниками. «Бонусом» за цю суму було перепідписання контракту на продовження перебування директора комбінату на посаді.
Оперативники спецслужби затримали чиновника, згідно зі ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, на одній із вулиць Харкова під час отримання всієї суми хабара. Під час слідчих дій за місцем роботи та проживання чиновника, який все життя пропрацював у держорганах, правоохоронці вилучили понад півмільйона американських доларів та коштовні золоті вироби.
Посадовцю оголошено про підозру у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 369-2 (зловживання впливом) Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Тривають слідчі дії для встановлення інших фактів корупційної діяльності зловмисника та притягнення до кримінальної всіх посадовців, причетних до протиправної оборудки. Операція проводилась співробітниками Головного управління по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю СБ України спільно зі слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Генпрокуратури.
Подробиці візиту Суркова в окупований Донецьк озвучив в Telegram блогер, відомий під ніком “Вільнодумець”, передають Патріоти України та пропонують вам ознайомитися із його міркуваннями. Далі – мовою оригіналу.
Кое-что о визите В.Суркова в “ДНР” Все мы хотим знать из первых уст, какие указания Путина передал В.Сурков руководителям “ДНР”. Но, поскольку мы там свечки не держали, поэтому узнаем кое-что от окружения непосредственных участников.
Известно, что 26.10.19 в Vip-комнате гостиницы “Донбас палас” В.Сурков проводил совещание с узким кругом денеэровского руководства: Пушилин, министр финансов “ДНР”, Кулемзин- мэр Донецка, Ананченков – председатель совета министров “ДНР”, Синенков – оперативный командующий командования “ДНР”, и неустановленное лицо из числа граждан России, скорее всего, известный в России специалист по информационным технологиям Манойло. Перед входом Vip-комнату всех досматривала охрана из числа сотрудников спецподразделений ФСБ и “Купол”. Как говорят дипломаты, встреча проходила за закрытыми дверями, но ор был слышен даже в фойе. По словам очевидцев, Пушилин вышел оттуда красный, как вареный рак. Пожалуй, это и все о проведенной встрече, НО!
Через два дня оперативный командующий командования “ДНР” Синенков, который по слухам является также начальником “Управления народной милиции” (что не одно и тоже с “МВД ДНР”), на совещании со своими подчиненными выдал ТАКОЕ, что расслабившиеся после визита уважаемого гостя денеэровское командование долго обсуждало его слова за распитием горячительных напитков. Так вот, то ли желая произвести впечатление на подчиненных от общения с Сурковым, то ли передавая его указания, то ли его посетила мания величия, но выступая, он разгорячился и выдал следующее: “…Нас интересует Харьковская область с ее мощным экономическим потенциалом оборонного назначения… Там собрался мощный кулак наших сторонников и единомышленников, включая мэра города и отдельные давно сформированные группировки, которые готовы всей областью войти в Новороссию… Нужно воспользоваться нынешней крайне благоприятной для нас ситуацией в Украине: слабостью и неопытностью президента, правительства и ВР, отсутствием четкой вертикали власти, разобщенностью местной власти по политическим и региональным интересам, наметившимся противостоянием между властью и военными, между властью и населением, между военным командованием и подразделениями на линии разграничения, разобщенностью дезориентированного нами населения, которому мы продолжаем насаждать региональные и автономистские идеи… У нас есть сторонники во всех структурах власти Украины, включая правительство и ВР, а также во всех регионах… Нужно действовать быстро и решительно, как в 2014-м году. Времени мало и нам для этого отведен короткий срок”.
Сами понимаете, что это слова не уровня затрапезного командира “ДНР” и не для его подчиненных. Вот это как раз настораживает и требует конкретной реакции соответствующих наших органов. В апреле 2014 года о событиях в Донецке центральная власть тоже думала, что побегают с флагами и успокоятся. Теперь всей страной тушим пожар. А нужна была лишь конкретная и быстрая реакция. В настоящей ситуации время – не деньги, а колоссальные деньги, жизни десятков тысяч людей и само существование Украины как независимого государства!”.
02 листопада 2019 року в манежі івано-франківського коледжу фізичного виховання (г. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 142а) в 18: 00 пройде чемпіонат по змішаних єдиноборствах ММА серед учасників АТО / ООС – “ARMY MMA”.
Столиця Прикарпаття приймати таке дійство уперше. Вже погодилися приїхати бійці з Києва, Вінниці, Львова, Одеси, Дніпра і Тернополя. Перед боями відбудеться вручення квартир учасникам АТО / ООС.
Глядачів чекає 12 захоплюючих поєдинків за Кубок бою вечора. Але найголовніше – це не перемога. У дійства благородніша мета – реабілітація учасників військового конфлікту на Донбасі.
У Октагон вийдуть найсильніші учасники АТО / ООС, представники змішаних єдиноборств з різних регіонів України.
Всього – 12 поєдинків. Учасники битимуться три раунди по дві хвилини. Фінальні поєдинки – три по три. Оцінювати змагання професійні сертифіковані судді Федерації змішаних єдиноборств України. Спортсмени вже пройшли етап зважування, їх розділили на пари по ваговій категорії.
Організатори заявляють, що розширюють географію учасників змагань і мають амбітні плани вийти на міжнародний рівень. Між тим вже 02 лютого 2020 анонсують проведення Чемпіонату України по змішаних єдиноборствах ММА серед учасників АТО / ООС в Івано-Франківську.
Президенство Зеленського повниться “новими” підходами, в яких слово “нові” не можна писати без лапок. Так подається і відступ, який цинічно називають “розведенням” (хоча доречніше було б називати “розводом”, терміном більш прийнятним у середовищі “нелохів”).
Україна восени 2014 року вже мала сумний досвід утворення “сірих зон”. Мінськом-1 передбачалося 30-кілометрове розведення військ (по 15 км на кожну зі сторін). В результаті всі 30 км “сірої зони” стали де-факто територією сепаратистів. З Широкиного, що здавалося б мало бути демілітаризоване, були обстріляні спальні райони Маріуполя, загинули цивільні. “Сіра зона” для російсько-терористичних військ стала базою для наступу на район Дебальцевого і Донецького аеропорту.
Завдяки “розводу” восени 2014-го Мінськ-2 зафіксував втрату Україною контролю над 5 тис.кв.км. Згодом звільнити в результаті боїв вдалося лише 24 кв.км.
“Розвод”-2014 додатково обтяжив головну помилку режиму Порошенка – неоголошення військового стану на Донбасі. Це до сих пір робить дії наших військових неоднозначними у західному юридичному просторі, адже армія не може використовуватися у “невійськових” операціях. Вже можна почути й формально обгрунтовані звинувачення України у трагедії з малайзійським літаком, адже наша країна не перекрила свій повітряний простір, як це належало б зробити у випадку військових дій.
Але помилки Порошенка нічому не навчили Зеленського. Наш 6-й президент пішов тим же шляхом, що і 5-й. Наразі розведення формально започатковане в Станиці Луганській та Золотому, з 4 листопада очікується в Петровському. В подальшому до “сірої зони” планують втягнути до 30 населених пунктів, в тому числі й визволені з боями і стратегічно важливі Широкине, Павлопіль та Піски.
Вже очевидно, що в Зе-команді немає людей, здатних реально оцінювати російську загрозу. Лише за обіцянку зустрічі в Нормандському форматі Зе-президент виявив готовність піти на кроки, які явно протирічать національним інтересам України (спроба імплементації формули Штайнмаєра та відведення військ). Складно зрозуміти, чого очікує Зеленський від Нормандської зустрічі, адже цілком очевидно, що окрім нових вимог від країни-агресора ми там нічого не почуємо. Стратегічно важливі позиції планують здати лише заради того, щоб почути нові російські “хотєлкі”.
Ми “безжалісно і безпідставно” заганяємо себе в клітку миру на російських умовах. Як відомо, якщо одна зі сторін не дотримується умов підписаного миру, то з’являються підстави до проведення спеціальної операції по примушенню до миру. У нашому випадку немає сторони, яка могла б виконати цю операцію в українських інтересах, адже ніяке НАТО цього робити наразі просто не буде. Але таку операцію цілком може провести РФ і в такому разі до миру примушуватимуть вже Україну. Комбінація не нова. Можна згадати грузинський досвід 2008-го. Навіть термінологія буде аналогічна.
Двоякість позиції колективного Заходу зумовлена двома факторами. З одного боку – бажанням відновити повноцінні торгові відносин з РФ (що економічно вигідно для західних країн). Але з іншого боку їм необхідно зберегти хоча б формальну видимість системи міжнародного права, уявність якої постійно демаскується діями РФ.
Тож наших західних “партнерів” (тільки в лапках) цікавить лише формальна сторона питання. Реальність поза сферою їх зацікавлень. Формула Штайнмаєра, відведення військ, Мінський і Нормандський формати переговорів – це саме те, що влаштовує і Захід, і РФ, адже це б’є тільки по позиції України, ніяк не торкаючи інтереси інших.
Нічого не змінює і факт порушення двох засадничих дипломатичних формул:
“Нічого не погоджено, поки все не погоджено”
“Будь-що, про що домовлене під тиском, є нікчемним від самого початку домовленості”.
Нічого хорошого з жодних дипломатичних переговорів не вийде допоки офіційний Київ не усвідомить, що:
Міжнародне право не змушує нас йти на якісь поступки. Мінські домовленості для нас не є зобов’язанням.
Весь договірний процес треба будувати на інших засадах, адже країна-агресор і жертва агресії апріорі не повинні розцінюватися рівноправними сторонами (в іншому випадку геополітичний розбій стає прийнятною практикою, а міжнародне право втрачає будь-яку силу).
Засадничим положенням є визнання і несення відповідальності РФ за поточний стан речей.
Україні потрібний цілком новий комплексний план дій.
Отже, говорити про будь-який переговорний процес на даному етапі безглуздо. У нас немає жодних підстав в поточних умовах сподіватися на результати, які б задовольняли Україну. Таким чином, єдиний прийнятний крок для нас – це блокада окупованих територій і зосередження на комплексному збільшенні власних потужностей. Спочатку – військових та економічних, і лише після цього варто думати про дипломатію. Забезпечення окупованих територій покладається на окупанта. Як це не прикро, але на певний час ми маємо усвідомити те, що Крим і частина Донбасу окуповані. Ми маємо покинути спроби взяти на свій бюджет те, що не можемо контролювати. Можливо цинічно, але це єдина можливість повернути ці території в майбутньому. Адже ліквідація лінії фронту лише перетворить на фронт всю країну. Війни закінчуються перемогою чи поразкою. Третього варіанту не буває.
Україна наразі перебуває у невигідній позиції щодо початку перегорів з Росією. Український президент має підготувати народ як до успіху, так і до можливого провалу переговорного процесу. Водночас українські лідери мають можливість убезпечити країну від більш тривожних сценаріїв. Так вважають американські експерти, які взяли участь в обговоренні теми в рамках проекту «Погляд з Вашингтона».
«Мир – хороша мета, але ставить Україну в невигідне становище»
Україна погодилася на певні кроки як передумову зустрічі в «Нормандському форматі», включно із запровадженням «формули Штайнмаєра» та розведенням військ на певних ділянках. У той же час Росія не пішла на жодні поступки, говорить керівниця групи аналітиків із вивчення Росії Інституту дослідження війни Наталія Бугайова.
«Хоча прагнення до миру – це дуже хороша мета, але нинішній підхід, принаймні на даний момент, ставить Україну в невигідне становище», – застерігає аналітик.
Бугайова вказує на ознаки посилення Росією контролю над своїми маріонетковими режимами, включаючи кроки з інтеграції залізниць, заходи спрямовані на інтеграцію банківської системи з Росією, демонстрацію сили під час військових навчань на українському кордоні.
«Незважаючи на всі поступки та кроки до миру з боку Зеленського, не було поступок з боку Росії. Навпаки, тиск зростає. І я думаю, що Росія насправді у своїй інформаційній кампанії використовує та поширює точку зору про те, що Україні потрібні негайні результати у досягненні миру в середині країни, а також те, що Європа та США махнули рукою на Зеленського та Україну», – звертають увагу аналітики.
Одна з найбільших ризиків, говорить Бугайова, є згода на впровадження «формули Штайнмаєра», оскільки вона не містить механізму забезпечення проведення виборів на Донбасі під українським контролем.
«Якщо вибори відбудуться під впливом Росії – прямим військовим тиском, чи в умовах абсолютного інформаційного контролю, який Росія має на цих територіях – це означитиме легітимізацію їхніх ставлеників та певного втручання. Якщо російські ставленики будуть легітимізовані, шляху назад не буде. Це незворотній процес, який може відкрити для Росії в довгостроковій перспективі можливість поновити контроль над прийняттям рішень в Україні», – наголошує Бугайова.
Треба посилити санкції за блокування переговорів.
Несприятливою для прогресу мирного врегулювання є ситуація у Вашингтоні. Адже, чимало тих, хто за своїми обов’язками мали б провадити політику США щодо України, зараз залучені до розслідування щодо процедури імпічменту, що робить їх менш ефективними, говорить Марк Сімаковські, старший дослідник Атлантичної ради, у минулому – високопосадовець Пентагону.
«Їм буде важко провадити політику, бути впевненими у підтримці Білого дому, коли на когось із них дивляться скептично, тому що вони виконали свій обов’язок і мають відповідати на запитання на Капітолійському пагорбі. На жаль, я думаю, багато чиновників намагаються триматися осторонь від політики щодо України, оскільки це може зруйнувати їхню кар’єру», – вважає аналітик.
Марк Сімаковські вказує, що Москва, яка не перебуває під жодним тиском, намагається скористатися із політизації питання України в США, а також використати на свою користь ситуацію в ЄС, звідки надходять сигнали про готовність відновити ділові відносини з Росією.
Також Росія використовуєте, що інші виклики для світової політики, такі як наприклад «Брекзит», відтягнули увагу від агресії Росії проти України.
«Коли ви сідаєте за стіл переговорів із Москвою, сидите навпроти Володимира Путіна, потрібна впевненість у тому, що ваші партнери максимально близькі до вас і залишатимуться з вами до кінця переговорів. В ідеалі Росія мала б заплатити за невдалі переговори з Україною посиленням санкцій. Якщо вона не йтиме на зустріч українцям, не робитиме поступок, то переговорники у Мінському та Нормандському форматах мали б продемонструвати Москві ризики, пов’язані з дотриманням такої лінії. Однак, це важко уявити», – говорить Сімаковські.
За його словами, на Зеленського тиснуть з трьох боків. Всередині країни від нього вимагають за дуже короткий час продемонструвати прогрес, чи хоча би прагнення досягти миру на сході. Також Росія, яка окупувала Крим і контролює Донецьк і Луганськ, нарощує тиск. І ще на Зленського тисне побоювання щодо подальшого зменшення підтримки союзників.
Обрану Києвом стратегію Сімаковські вважає ризикованою також тому, тому, що навіть успіх у переговорах може обернутися погіршенням ситуації.
«Якщо Росія вважатиме, що програє, вона може розпалити ситуацію і ще більше її ускладнити для Зеленського», – застерігає аналітик.
У тої же час, припускає він, не виключено, що Зеленський просуває переговори, щоб заспокоїти своїх прихильників, продемонструвати намагання виконати обіцянки.
Залишити все як є Зеленський теж не може. Він мусить діяти.
Моллі Мак`ю, керівниця фірми стратегічного консультування Fianna Strategies, погоджується, що у поточній ситуації вибори можуть стати пасткою, бо дозволять Росії легітимізувати те, що вони досягнули військовим шляхом. Однак бездіяльність Києва теж несе певні ризики.
«Конфлікт на сході заважає Україні ефективно інтегруватися до західних інституцій. Це важіль, яким Росія може користуватись із внутрішньополітичною метою. Залишити все як є також може означати погіршення ситуації в Україні, бо у такому середовищі важко розвивати демократію, розбудовувати більш прозору економіку, долати корупцію та зменшувати інфільтрацію з боку Росії».
За словами Зеленського, вибори можуть бути проведені лише коли на території України не буде іноземних військ, Україна відновить контроль над кордоном, а всі полонені повернуться додому.
«Навіть якщо вони усунуть свою військову присутність, залишатимуться їхні політичні ставленики, – вказує Мак’ю. – Немає жодних ознак того, що Росія готова відмовитись від політичного, соціального чи військового впливу на ці території».
Україні треба бути готовою до тривалого конфлікту на сході країни, вважає Мак`ю, навіть якщо це вимагатиме значних бюджетних витрат.
«Конфлікт на сході не дешевий. Україна – у стані війни. І це не її вибір. Це реальність, в якій вона живе. Я думаю, що потрібно краще пристосуватися до існування у тих умовах, які є. Я не думаю, що конфлікт зникне повністю. Їм потрібно виділяти на це гроші», – наполягає експерт. .
Експерти також застерігають від озвученого міністром закордонних справ Вадимом Пристайком «плану Б» – розгортання міжнародних сил з підтримки миру.
«Росіяни вміють використовувати миротворців на свою користь. Українці мають вирішувати, як на сході забезпечується порядок та урядування. Введення миротворчих сил може перетворитись на пастку, якщо не буде належної організації, а це зробити дуже важко», – вважає Мак`ю.
«Ми бачили, як президент Білорусі Лукашенко запропонував Україні ввести миротворчі сили. Росія повертає собі вплив на білоруські збройні сили, а одним із характерних елементів російської гібридної тактики є намагання використовувати квазімиротворчі сили в Україні», – каже Бугайова.
Що ж робити Зеленському?
Американські аналітики вважають, що команді Зеленського необхідно зробити наступні кроки, щоб не потрапити у пастки, які розставляє Володимир Путін:
чітко формулювати мету і ясно доносити її українському суспільству та закордонним партнерам;
продемострувавши прагнення до миру, Україні треба зачекати відповідних кроків і від Росії;
усіма силами уникати зростання напруження і розколу всередині України;
співпрацювати із громадянським суспільством і опиратися на нього, адже це російський сценарій називати активних людей радикалами;
уникати російського сценарію «розгортання миротворчих сил», якщо уникнути не вдасться – не іти на нього;
усіма силами підтримувати, заохочувати і розширювати міжнародну підтримку України;
зміцнювати власні збройні сили і співпрацювати із НАТО;
уникати навіть можливих натяків на втручання у внутрішні справи США, натомість розвивати конструктивні зв’язки і з республіканцями, і з демократами;
«Зеленський може заповнити цей простір позитивними державницькими проханнями щодо України, які не розглядаються як політичні, не розглядаються як спрямовані на внутрішні розбіжності, але які свідчать про економічне зростання, суверенітет, тощо. Настав час це зробити», – наголошує Марк Сімаковські.
В черговий раз ми звертаємо увагу чинної влади та правоохоронних органів на кричущу ситуацію із земельними ділянками для учасників АТО, які розташовані на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
Вже на протязі більше ніж півтора року більше 100 ветеранів війни на Сході борються з земельними рейдерами за гарантоване законом України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” право володіти цими ділянками. Справа в тому, що земельний масив, у якому вони розташовані, знаходився раніше у оренді приватного підприємства, але після того як термін оренди закінчився – ділянки цілком на законних підставах були передані у 2018 році головним управлінням Харківського обласного ДержГеоКадастру учасникам АТО.
Але поки у бійців йшло оформлення необхідної землевпорядної документації, деякі земельні “рішали” почали намагатися забрати цю землю собі – намагаючись отримати необхідне для цього рішення судів у сфабрикованій, цілком фантастичній за своєю суттю, справі. Відмітимо, що під час її розгляду і Господарський суд Харківської області, і апеляційний суд – одностайно підтримали позицію атовців: відмовившись забирати у ветеранів їхні ділянки та передавати цю землю так званим “підприємцям”. І тільки касаційний суд у Києві став на сторону земельних махінаторів – знову повернувши на розгляд у суд першої інстанції справу щодо земельного масиву, наданого учасникам АТО на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Далі вже почалося зовсім щось незрозуміле: навесні 2019 року у апеляційному суді суддя з приємним армянським прізвищем на -ян, виніс постанову про накладення арешту на всі ділянки атовців – і це при тому, що ця справа тоді взагалі у апеляційному суді не розглядалася! Тож на цей час більше ніж ста бійців вже на протязі півроку позбавлені права обробляти, здавати в оренду, продавати – робити будь-які операції та використовувати за своїм прямим призначенням свою землю.
Але, звичайно, так просто ветерани війни на Сході здаватися не збиралися. Разом із адвокатом та юристами ГО “Спілка ветеранів АТО”, бійці виходили на пікети та мітинги до Господарського суду, були підготовлені та направлені відповідні чисельні скарги, заяви, апеляція та касація на скандальні рішення суддів.
Восени цього року, нарешті, стало зрозуміло, що закон, як його не намагаються крутити ці шахраї, на боці атовців – і весь цей “гордієв вузел” справ у різних судах в кінцевому рахунку закінчується поверненням землі у власність ветеранів. Але “рішали” зробили хід конем – залучили на свій бік (мабуть піснями та співами) керівництво Верхньосамарської сільської ради і особисто – її голову Ірину Сіру. І ось вам Оп-па: сільрада зненацька приймає розумне рішення подати в суд позов на повернення усіх цих земельних ділянок атовців, на які, нагадаємо, накладений ще арешт у іншій справі, собі у власність. У власність Верхньосамарської сільради – нібито на підставі якогось державного акту часів СРСР, дієвість якого перевірити просто вже не можливо. Як вам такий хід?
Сільрада, посилаючись на документ 40-річної давнини, держави, якої вже 30 років не має, приймає рішення позбавити через суд права власності на земельні ділянки сотню учасників війни на Сході. Тих людей, завдяки яким Україна і є зараз самостійною державою, а не суб’єктом федерації у складі РФ. Підкреслимо: сільська рада цими земельними ділянками ніколи не користувалася, і взагалі, скоріше до цього і гадки не мала про їх існування.
Врешті решт, 28 жовтня представники ГО “Спілка ветеранів АТО”, юристи, атовці – власники цих земельних ділянок приїхали до Верхньосамарської сільської ради для того, щоб обговорити з керівництвом сільради суть конфлікту й справжні причини, за якими сільрада хоче забрати земельні ділянки у більш ніж сотні учасників АТО.
Та порозуміння не вийшло – тільки почалася розмова з головою сільради, до приміщення сільради заскочили якісь тітушки і з криками: “Наших б’ють атовці!”, почали жбурлятися речами та підпалили частину приміщення. Деякі бійці спробували зупинити цю провокацію й затримати цих невизначених поки осіб – та марно.
Звертаємо увагу правоохоронних органів на справжніх ініціаторів цієї історії: хто був зачинщиком цілої низки судових позовів, які юристи представляли раніше інтереси цих “земельних рішал” і які зараз представляють у судах інтереси Верхньосамарської сільради – можливо це допоможе розслідувати вже наявну карну справу. Відзначимо тільки, що дивну зверхність та однобокість розгляду цієї справи органами МВС можливо пояснює те, що один з власників приватного підприємства, яке до цього намагалося відсудити земельні ділянки у атовців, раніше займав високу міліцейську посаду у Харкові?
На жаль, вимушені константувати, що на останній час в Харківській області у впровадженні судів різних рівнів знаходяться декілька аналогічних справ та й до того ж розпочаті відповідними підрозділами МВС декілька карних справ у цій же площині – намагань будь-яким чином анулювати отримане бійцями право власності на земельні ділянки. Ділки від агробізнесу не рахують службу державі причиною для отримання ветераном належного земельного паю.
Це і намагання забрати приватним підприємством “Явірське” у більш ніж 300! атовців земельні ділянки в Балаклійському районі, і також скандальна темна справа, за якою десятків ветеранів хочуть позбавити права власності на раніше отримані земельні ділянки у Зачепилівському районі – при тому, що ту землю, яку вони законно отримали, на протязі десятків років “вчорну” оброблювали деякі відомі усім місцеві “дуже поважні люди”. Рахунок вже йде на сотні воїнів, які внаслідок таких оборудок будуть позбавлені своєї власності – а за певною прогалиною у земельному законодавстві, іншу ділянку вони вже не мають права отримати.
Як ми бачимо, держава у останній час, не дуже дбає про своїх захисників – і тому, не дивно, що воїни, у буквальному розумінні, самоорганізуються й намагаються самостійно відстоювати свої – і державницькі інтереси. Доречі, як це відбувається зараз і на лінії фронту, у Золотому.
Підкреслюємо, що на такий стан подій у Харківській області, дуже впливає ситуація з незрозумілою невизначеністю у призначенні керівника Харківської обласної державної адміністрації: нібито є вже призначений на цю посаду Олексій Кучер, але останні кроки для цього – підтримання його кандидатури президентом, затягується.
Зазначимо, що цьогочасний керівник ХОДА Юлія Світлична завжди приділяла увагу найгарячішим проблемам ветеранів війни на Сході і, до останнього часу, атовці у Харківській області, як ми бачимо, могли розраховувати на повну підтримку та порозуміння у вирішенні своїх найскладніших соціальних та юридичних питань.
