За минулу добу збройні формування Російської Федерації 12 разів порушили режим припинення вогню.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”:
– двічі гібридні збройні формування Російської Федерації обстріляли позиції наших захисників неподалік Верхньоторецького з мінометів 120 мм та 82 мм, гранатометів різних систем та стрілецької зброї;
– біля Красногорівки обстріл здійснювався із станкових протитанкових гранатометів та було випущено 14 мін 82-го калібру;
– біля Новотроїцького, Авдіївки, двічі неподалік Старогнатівки підрозділи Об’єднаних сил були обстріляні з гранатометів різних систем та стрілецької зброї;
– поруч Водяного ворог обстрілював наші позиції із СПГ та великокаліберних кулеметів;
– біля Широкино рашисти обстріляли позиції наших захисників з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”:
– по захисниках Кримського окупанти двічі відкривали вогонь з мінометів калібрів 120 мм та 82 мм, а також станкових протитанкових гранатометів;
– по військам ЗСУ в районі н.п. Оріхове противник випустив 41 міну з мінометів 120 мм та 82 мм, а також вів вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Внаслідок ворожих обстрілів один наш захисник отримав поранення.
Підрозділи Об’єднаних сил змушені були відповісти на усі вогневі провокації противника зі штатного озброєння, примусивши ворога припинити свої злочинні дії і повернутись до дотримання режиму «тиші».
За даними розвідки, 4 травня окупанти втратили одного та ще мінімум двоє були поранені.
Також була знищена військова вантажівка рашистів.
Сьогоднішній день противник розпочав з обстрілу позицій Об’єднаних сил з 82 мм мінометів біля Невельського (р.в. ОТУ “Схід”). За поточну добу втрат серед українських захисників немає.
Перші 150 овочевих наборів від запорізьких фермерів роздали ветерани АТО/ООС нужденним у Дніпрі. У кожному – понад 10 кілограмів овочів: капуста, морква, буряк. Загалом фермери планують виділити до 150 тон своєї продукції малозабезпеченим верствам населення під час епідемії коронавірусу.
Як розповів представник фермерського господарства «Таврія-скіф» Дмитро Трусов, з початком війни вони беруть активну участь у допомозі та підтримці військових.
– Ремонтували техніку, допомагали з придбанням необхідного, надавали овочі. Цей рік не став винятком – надаємо допомогу армії, волонтерським організаціям, Червоному Хресту, – зазначив він. – Нині у зв’язку з епідемією підтримуємо нашою продукцією малозабезпечених. Тих, хто не має роботи та дійсно потребує допомоги. Орієнтовно плануємо виділити на це до 150 тон овочевої продукції.
Фасують овочеві набори, транспортують і роздають ветерани АТО/ООС і волонтери. Зокрема доставити у Дніпро першу партію допомоги зголосилися ветерани 20-го батальйону територіальної оборони з громадської організації «20 легіон» та волонтери ГО «Справи громад».
Як зазначає учасник акції, ветеран 20-го БТрО Дмитро Кошка, це перша доставка, у найближчих планах – рейси на регулярній основі. Допомогу передусім отримають малозабезпечені родини загиблих і важкопоранених героїв, самотні літні люди та багатодітні родини, які у зв’язку з епідемією опинилися у скрутному становищі. Розподіляється допомога адресно із залученням районних центрів підтримки учасників АТО та ООС.
– Як виникла ця ідея? У Дніпрі чимало людей потребують допомоги, наш побратим Олександр Буйволюк з міста Буча, ветеран АТО, зв’язався зі своїми знайомими фермерами, які надали продукти як гуманітарну допомогу. Потім він подзвонив мені та повідомив, що не вистачає ресурсів для доставлення продукції у Дніпро. Тому ми тут, – розповів Дмитро Кошка.
Дмитро Кошка нині є заступником голови Ради ветеранів при Дніпропетровській ОДА. Розповідає, що чимало ветеранських організацій взялися до волонтерської справи під час карантину: «Днями у Кривому Розі колишні бійці організували адресну доставку допомоги від ОДА незахищеним верствам населення, а у 21-й інфекційній лікарні Дніпра ветерани розвантажують балони з киснем, медичне обладнання, будівельні матеріали та допомагають з ремонтом приміщень.
Загалом ветерани області розвантажили вже понад сотню тон різної гуманітарної допомоги.
Війна жорстока та завжди грає по своїм суворим правилам, не питаючи хто правий, а хто помиляється. Вона ніколи не запитує чи ти волів би жити довго та щасливо, молодий ти чи старий, багатий чи бідний, вона омиває землю материнськими сльозами та продовжує скроплювати її свіжою кров’ю наших побратимів на Сході. Ось уже шостий рік поспіль військовослужбовці 80 окремої десантно-штурмової бригади боронять Батьківщину у цій реальній та безжалісній війні. За цей період часу наші хлопці мужньо та героїчно захищають країну від окупантів, не шкодуючи себе та даючи ворогам гідну відсіч.
Так, 8 травня 2019 року, поблизу селища Лебединське, бойовики спробували провести розвідку боєм одного з батальйонних районів оборони десантників. Наближаючись до позицій наших військовослужбовців, агресор почав обстріл із великокаліберних кулеметів, стрілецької зброї, гранатометів. У цей момент розвідник-далекомірник 80 окремої десантно-штурмової бригади Владислав Перевитий разом зі своїми бойовими побратимами помітили рух противника та відкрили вогонь по групі що висувалася, змусивши ворога відступити. – Прикриваючи свій відступ, бойовики посилили обстріл й під час вибуху я отримав серйозне поранення в ногу, яку згодом довелося ампутувати,– згадує розвідник й додає, що перші секунди після вибуху навіть не зрозумів що відбулося. – До мене підбігли та наклали турнікет на ногу, що вже стікала кров’ю, все ніби в тумані, ніби не зі мною. Потім на одній нозі, опираючись на товариша, відскакав у безпечне місце, – розповідає Владислав.
Вже згодом розвідника чекала складна операція в Харкові. Попри всі намагання медиків, ногу врятувати не вдалося, тому в Києві довелося зробити ампутацію. Хлопець згадує як проходив реабілітацію в Ірпіні, як довго звикав до протезу, як було непросто змиритися з думкою що ти тепер не такий як всі.
– Спочатку було важко, проте зараз протез став, мов моя рідна нога, – каже він. Незважаючи на всі труднощі, Владислав не втрачає життєвого оптимізму та продовжує й далі служити в бойовій частині. На запитання чи не було думок залишити все та піти, не замислюючись відповідає що служив і буде служити.
– Чесно кажучи, думок залишити свою частину у мене навіть не виникало. Я маю показати, що попри все я кращий, – наголошує Влад.
Хлопець з гордістю заявляє, що здаватися не збирається, продовжує жити активним життям, займається боксом та бігом. Каже, що протез не є причиною аби почати себе жаліти. Й додає, що зараз понад усе хотів би мати ще й спеціальний біговий протез, аби займатися спортом ще інтенсивніше. – Попри всі складнощі здаватися ніколи не можна, – запевняє, посміхаючись розвідник. Стосовно особистого життя, хлопець також «не пасе задніх», зустрічається з дівчиною Ганною, яка всіляко підтримує його та надихає на нові звершення. З нею Влад познайомився вже після того як втратив ногу, тому надзвичайно цінує відданість, розуміння та любов дівчини.
Запитали що хотів би побажати Владислав тим, хто має таку ж травму як у нього, хто опустив руки та зневірився в собі.
На що хлопець відповів: «Важливо не розчаровуватися, не шукати винних, рухатися тільки вперед як би не було важко. А ще потрібно знайти себе в чомусь, скажімо я знайшов себе в спорті і це мені дуже допомагає по життю».
Отож побажаємо нашому мужньому розвіднику й надалі не здаватися, ставити перед собою нові цілі й з гордістю та легкістю їх долати. Нехай небесний покровитель десантників Архістратиг Михаїл завжди і повсюди оберігає Владислава під своїм крилом.
Пресслужба 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України
Вінничанин Олександр, інструктор десантно-штурмової бригади, хоче знайти дівчинку, яка передала на фронт оберіг, – ляльку-мотанку. Каже, раніше досить скептично ставився до різноманітних оберегів, але ця дрібничка стала для нього дуже цінною. Вірить, що вона не раз рятувала йому життя.
— Волонтери з Жмеринки привезли допомогу, а також коробки з листами та малюнками дітей. Мені дістався оберіг у вигляді ляльки-мотанки. Відтоді вона завжди і всюди зі мною, а після кількох фронтових перипетій почав всерйоз вірити, що вона мене оберігає, − коментує чоловік. − Хотів би познайомитися із цією дівчинкою, яка зробила оберіг і поділилася частинкою свого душевного тепла.
Отож, сподіваємося, що творча дитину, яка подарувала офіцеру оберіг, знайдеться.
Карантин, запроваджений в Україні у зв’язку з епідемією коронавірусу, буде продовжений до 22 травня, але з 11 травня будуть діяти деякі пом’якшення.
Про це заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час засідання уряду.
Згідно з планом уряду, з 11 травня розпочнеться перший етап пом’якшення карантину, введеного у зв’язку з пандемією коронавірусу. Планують відкрити наступні об’єкти з дотриманням карантинних заходів:
– парки, сквери, зони відпочинку, лісопарки – групами не більше двох осіб або, якщо з дітьми, – двоє дорослих, двоє дітей.
– прибережні зони (крім дитячих майданчиків)
– частина об’єктів індустрії краси – салони краси, перукарні (за попереднім записом і не більше 1 клієнта на кожну послугу одночасно);
– непродовольчі магазини (загальною площею до 300м2);
– тимчасові споруди (ларьки) із забороною споживання їжі і напоїв на місці
– літні майданчики окремі кафе та ресторани (обслуговування на винос);
– буде дозволена оптова і роздрібна торгівля непродовольчими товарами;
– зможуть працювати автомийки, велопрокат;
– запрацюють нотаріуси, адвокати, аудитори;
– невеликі виробництва непродовольчих товарів і підприємства побутового обслуговування (ательє, побутові послуги та інші)
До цього в уряді заявляли, що знімати обмеження почнуть у разі, якщо 10 днів поспіль число нових випадків коронавіруса не буде перевищувати 5%.
На 9-00 04 травня Україні хворих на Covid-19 – 12331, одужало – 1619, летальних випадків – 303.
В Житомирській області три тести показали повторне інфікування коронавірусом. Про це повідомляє голова облдержадміністрації Віталій Бунечко в Facebook.
У Росії станом на 4 травня коронавірусом COVID-19 інфікувались 145 268 людей. Загальна кількість летальних випадків – 1356. За останню добу додалось ще 10581 осіб; 76 осіб померли від ускладнень, спричинених коронавірусом. Найбільше хворих у Москві (+5795 випадків за добу), Московській області (+803), Петербурзі (+317).
У Німеччині почався другий етап ослаблення карантину, запровадженого в середині березня через пандемію коронавірусу.
А у В’єтнамі більшість учнів повернулися на навчання після тримісячної перерви.
Посол України в Німеччині Андрій Мельник запропонував парі колишньому канцлеру ФРН Герхарду Шредеру з приводу подальшої долі анексованого Росією Криму. Півострів ще за життя 76-річного німецького політика “неодмінно повернеться в лоно матері-України”, заявив Мельник в неділю, 03 травня, передає УНН із посиланням на DW.
Крім того, Мельник розкритикував заклик ексканцлера скасувати санкції Євросоюзу щодо Росії, введені у відповідь на анексію Криму і підтримку сепаратистів на Донбасі. Подібні висловлювання є “криком відчаю топ-лобіста Кремля”, вважає Мельник.
Шредер “в якості голови ради директорів “Роснефти” за 600 тис. доларів США готовий, втративши сором, закликати до зняття санкцій з Росії, виправдовувати криваву війну на сході України з 14 тис. жертв і ігнорувати російські злочини в Криму”, підкреслив український посол. Раніше стало відомо, що компанія “Роснефть” запропонувала акціонерам зберегти винагороду членам ради директорів на рівні 2019 року.
Варто нагадати, що Герхард Шредер був канцлером Німеччини з 1998 по 2005 рік. Після відходу з цієї посади він очолив наглядову раду, а потім і комітет акціонерів дочірньої компанії “Газпрому”, що з РФ, Nord Stream AG. З 2017 року Шредер займає ще і пост голови ради директорів “Роснефти”.
“Перша світова війна” або “Велика війна” є темою найбільш загадковою, ще загадковішою мабуть за “Національно-визвольні змагання” 1917-1921 років, які безумовно пов’язані, але подаються та протікають майже в іншому вимірі без напівтонів та послідовності історичного ланцюга в сучасній тенденції подачі такої історичної інформації, а ще найбільш немодною буде згадка про українські національні підрозділи у складі ворожих армій. На той час зі всіх ворогуючих сторін він був один – “Цісарсько-королівський Український Легіон”, але в українській історіографії називають “Легіон Українських Січових Стрільців”, або скорочено – УСС.
Легіон УСС знаходився у складі 55-ої піхотної дивізії австро-угорської армії і вперше відомо і яскраво відзначився під час боїв за гору Маківку(нині Львівська область, Сколівський район).
Бійці УСС, квітень 1915 р.(фонд збірка, Мейл-Арт Музей, м. Львів).
Загальна ситуація навколо “Висоти 958”
Після німецького зимового наступу на початку 1915 року, а за ним наступу на стрийському напрямку, російськоімперським військам вдалося втримати східну частину Маківки, позиції якої відтоді підлягали пильній увазі німецької артилерії. В кінці березня росіяни почали на практиці втілювати плани повномасштабного наступу на Австро-Угорщину першим кроком якого починалось подолання Карпатських гір та вихід на Угорську рівнину. Гора Маківка, або “Висота 958” як вона позначалась на військових картах, мала стратегічне значення. Шосе та залізниця у долинах двох річок Оряви та Опіру єднала Закарпаття з Галичиною, перш за все Мукачеве зі Львовом та Стриєм. І тому росіяни вчепились за східну частину гори з початку квітня. А після невдалого карпатського наступу Імператорської Німецької Південної армії з повнотою відчували насиченість артилерійських обстрілів з боку австрійців та німців, які на відміну від армії свого східного супротивника, не відчували “снарядного голоду” і обмежень у використанні кількості боєприпасів до гармат.
Майже через тиждень після “Великоднього бою”, 09 квітня 1915 року, двом полкам німецької армії, 1-ій піхотній дивізії та 3-ому гренадерському полку вдалося досягти певних тактичних перемог взяттям кількох висот навколо гори. А за два тижні були захоплені ще дві висоти та заняті панівні позиції над селом Козьовою. Це нанесло відчутний відбиток на морально-психологічний стан російськоімперських військ. Наступним завданням німців було збиття росіян з карпатських перевалів та вихід на Подільську височину.
25 квітня 22-му російськоімперському армійському корпусу було наказано за будь яку ціну повернути втрачені позиції. Гора Маківка була першочерговою перешкодою для повернення панівних висот.
Хорунжий УСС Петро Прокопів (праворуч) під час бою. 1915 р.
Штурми гори та участь Українського Національного Легіону в її обороні
Атака на гору здійснювалася одночасно трьома напрямками зранку 29 квітня. Більш успішним штурм видався на північному, силами 1-го батальйону Овруцького полку російської армії. Як це не парадоксально, та саме дуже круті схили цієї ділянки мінімізували роль штучних загороджень і створили найбільш сприятливі умови для атакуючих росіян. Перші лінії окопів було захоплено разом з сотнею полонених та кількома кулеметами. Невдовзі росіяни дочекались відповіді артилерії та контратаки австро-угорців. Дві години багнетної рукопашки змусили росіян досить поріділими повернутись на позиції, з яких вони почали наступ. В цій контратаці вирішальну роль відіграли два курені УСС, які підійшли на світанку.
Штурми східного та південного напрямків зупинились під вогнем австрійсько-німецьких кулеметів, а один з батальйонів атакуючих росіян ще на позиціях зазнав артилерійського обстрілу.
Дісталось і штабу Овруцького полку в результаті чого від отриманих контузій офіцери підрозділу на даний період не змогли забезпечити якісного управління особовим складом. Та обом батальйонам вдалося дійти до дротяних загороджень, наскільки австрійські кулемети та артилерія це дозволили, і невдовзі з наказом окопуватися з закріпленням та встановленням своїх загородженнь в перспективі після настання темряви.
Перший штурм росіян захлинувся.
В ніч з 29 на 30 квітня підрозділи Овруцького полку, що закріпились на вказаних напрямках руйнували дротяні загородження. До атакуючих приєднався Каспійський полк російськоімперської армії. До цього часу першу лінію загороджень на цьому напрямку атаки було знято. Після опівдня і двох годин “обміну” ручними гранатами (на той час новинками в озброєнні таких же нових штурмових підрозділів), каспійці та овручці оволоділи першими лініями австрійсько-німецьких окопів. Та попереду ще була вершина гори з основними силами оборонців. До 22:00 атакуючі почали маневри з обходу позицій супротивника. Та їх зупинили все ті ж вже згадувані загородження та кулеметний вогонь, освітлюваний світловими ракетами.
Контратака січовиків було спрямована на лівий фланг росіян, що на деякий час завадило їх наступу та з’єднанню з центральним та правим флангом. Росіяни захопили вершину аж при світлі наступного дня. Багато січовиків потрапило у полон. І очікувано, тимчасові переможці дочекались потужного артобстрілу з важкої артилерії. Згодом, перші контратаки почали дві роти мадярів, один курінь УСС та 1-а піхотна дивізія німців. До 15:00 30 квітня положення росіян виявилося критичним. Підкріплення не встигли надійти і ввечері 1 травня 1915 російськоімперські війська відступили на свої позиції, які займали до початку атаки. Наступного дня австрійське командування з пошаною відзначало хоробрість січовиків та їх особливе елітарне положення в війську.
Останній штурм в подальшому приніс тактичну перемогу для росіян. Протягом дня та до 19:00 години 04 травня “Висота 958” була захоплена незважаючи на контратаку стрілецьких куренів. Через дев’ять днів, 12-го травня, російськоімперські підрозділи, через початок успішної “Горлицької операції”, 02 травня 1915 року без бою залишили позиції, захоплені великою кров’ю.
Стратегічно російська армія сама наступила собі на хвіст. Втрати серед залучених підрозділів були значні. Ініціатива для подолання Карпат та подальшого наступу на Австро-Угорщину була втрачена.
Німецький генерал Август фон Макензен мав подякувати росіянам за безглузді бої за гору, адже за цей час його 11-а армія встигла зосередитись на відомому напрямку для подальшого наступу та прориву східного фронту і масштабного відступу військ супротивника з Галичини.
Відступ росіян. Травень, 1915 р.
Український національний легіон мужньо та героїчно відзначився в боях за гору. Цікаво, що серед трофейної зброї захопленої росіянами 04 травня були й перші вогнемети. Якщо детальніше, то під час цього бою було зафіксоване перше їх застосування, близько сотні вояків російськоімперської армії тоді загинули від їхньої дії, інші отримали опіки. Для них це було екзотикою. В офіційних російських звітних документах навіть не була віднайдена чітка назва цим пекельним винаходам і їх називали, як “апарати для обливання палаючим бензином”.
Також під час загальних боїв за гору в полон потрапив майбутній полковник армії УНР, в подальшому перший голова Організації Українських Націоналістів, головний натхненник українського націоналізму, а тоді четар австрійської “Крайової Оборони” Євген Коновалець, на цьому моменті “Перша світова війна” для нього закінчилась.
Євген Коновалець у російському полоні. Царицин, 1916—1917 роки
Пам’ять
В 20-х роках ХХ століття членами Української Військової Організації було розпочато увічнення полеглих січовиків в вигляді військового кладовища. В 30-ті роки 20 століття патріотична українська молодь підтримувала традицію проведення пам’ятних заходів на символічному місці. Наприкінці минулого століття було відкрито меморіал-некрополь, а в 2015-му в честь сторіччя, на вищому державному рівні увічнено пам’ять подій тієї битви.
«Герої не вмирають!» − за цим духовно ємким висловом разом із людською пам’яттю має стояти й конкретна справа, дійшли згоди ветерани військових конфліктів — учасники новоствореного проєкту «Здолати рубікон» (Cross Rubicon). Тому вирішили першу свою акцією присвятити допомозі родинам загиблих героїв російсько-української війни на Донбасі. В умовах поширення пандемії Covid-19 ініціатива щодо їх забезпечення антисептиками, медичними масками, рукавичками, необхідними ліками, а також продуктами харчування виявилася більш ніж актуальною.
Серед тих, хто отримали допомогу, − члени сімей військовослужбовців Збройних Сил, СБУ, добробатів.
— Спілкування з матерями, дружинами загиблих героїв зворушило і водночас надихнуло, − зазначив один із координаторів проєкту Cross Rubicon, ветеран війни Валерій Самойленко. — Вони зустрічали нас, учасників АТО, немов рідних, і розуміли ми один одного з пів слова. Як ніхто інший ці гідні люди шанують пам’ять воїнів, вірять, що Україна вистоїть у боротьбі за незалежність.
В умовах пандемії особливо важко доводиться родинам із низьким доходом та серйозними захворюваннями. Дружина загиблого Віктора Довбуша, військовослужбовця 44-ї артилерійської бригади ЗС України, дуже дякувала за придбані її сім’ї медикаменти.
Акція проєкту Cross Rubicon невимушено стала елементом громадського контролю щодо турботи влади про родини загиблих захисників України. Зі всіх опитаних сімей отримати допомогу висловила бажання п’ята частина. Інша − відмовилась, посилаючись на те, що допоки обходяться власними силами, а антисептики, продукти та інше нехай потраплять до тих, хто їх особливо потребує. Жодних скарг щодо діяльності владних структур учасники акції не почули.
Водночас, як повідомив координатор благодійного фонду «Ветеранська десятка» Володимир Гаврилов, який спільно з ГО «Товариство правозахисту ветеранів силових структур м. Києва» виступив ініціатором проєкту Cross Rubicon, попри те, що допомога сім’ям загиблих воїнів задумувалась як одноразова акція, моніторинг потреб родин загиблих воїнів АТО буде продовжений до кінця пандемії.
Із ветеранами війни − учасниками проєкту Cross Rubicon − провели зустріч заступник голови Дарницької районної в м. Києві держаміністрації Петро Захарченко та начальник відділу цивільного захисту Сергій Григор’єв. Представники влади висловили зацікавлення у налагодженні співпраці з ветеранськими організаціями. Є бачення щодо створення на базі проєкту Cross Rubicon волонтерської ветеранської групи, яка б допомагала органам місцевої влади в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та сприяла психологічній та соціальній реабілітації ветеранів АТО/ООС. Організатори беруть на озброєння багаторічний досвід ветеранських організацій США, які системно надають допомогу державним структурам в умовах природних та техногенних катастроф. Під час реалізації подібних проєктів у США вдалося врятувати та повернути до повноцінного життя велику кількість колишніх військовослужбовців, які захищали основи демократії та з честю виконали свій військовий обов’язок.
P.S. Особливу подяку за підтримку проєкту учасники акції висловлюють Злученому українсько-американському допомоговому комітету (United Ukrainian American Relief Committee, UUARC) із міста Філадельфія, штат Пенсильванія, США.
В країні де іде вже шостий рік війна, загибло 14 000 осіб в наслідок цієї війни, де ворожує пропагандою вкрадені символи перемоги і зроблені з цих символів символи “руського” миру, з’являються деякі військовослужбовці ЗСУ, які публікують пости з пропагандоби георгіївської стрічки, яка зараз є ворожим символом Україні і українцям.
У соціальній мережі з’явився пост офіцера ЗСУ Тетяни Овчаренко, яка передає естафету “гєоргиєвкая лента” до Дня перемоги.
Не зважаючи на те, що вже шостий рік йде війна на сході України, проросійські окупанти з георгіївською стрічкою як елементом уніформи продовжують вбивати наших захисників та мирне населення країни.
Овчаренко Олексій Юрійович – чоловік Тетяни Овчаренко – викладач кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та ще й має статус учасника АТО, член Харківська обласна громадська організація “Спілка ветеранів АТО” не перешкоджає, більш того підтримує її тезізи та стрічки – символ російської окупації і агресії.
“Кожен має право на роздуми. Я не бачу ніякого злого умислу і ідей по підриву патріотизму нашої країни” – так відповів чоловік Тетяни Овчаренко.
Поспілкувавшись с офіцером ЗСУ Тетяною Овчаренко було зрозуміло, що у кожного своя думка з цього приводу : “Для мене це щось інше, пам’ять про діда і його внесок в перемогу над фашизмом.”
Після спілкування офіцер ЗСУ видалила сторінку у Фейсбук, та зареєструвалася нову , тепер вона не Тетяна Овчаренко, а Тетяна Нечепуренко.
Ми, вважаємо, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба повинен дати оцінку своїх співробітників щодо дій та висловлювання в соціальних мережах – пише на своїй сторінці Фейсбук “Спілка ветеранів АТО”
З нашого боку готові дати інформаційні запити в місця служби даних вояків, щоб прояснити ситуацію: “Чи дійсно ці люди так вважають?”, “Чи дійсно вони не розуміють що відбувається на 6-й рік війни?”
Флагман Українського флоту – «Гетьман Сагайдачний» знову вийшов в море. Цього разу фрегат закрив район для проведення ракетних випробовувань та виконав низку навчально-бойових завдань, повідомляє АрміяІnform.
Перед екіпажом стояли не прості задачі практичних стрільб з корабельної артилерійської установки АК-100 та знищення умовного противника із зенітної автоматичної артилерійської 30-ти міліметрової установки – АК-630, з якими особовий склад успішно впорався. Вперше за декілька років корабель провів стрільби з пускового ракетного комплексу ПК-16 задля забезпечення радіоелектронних перешкод, які створюють так званні «хмари» для виведення з курсу наведених на корабель ракет.
Крім цього, і вже не вперше, українські військові моряки зафіксували порушення морського права та присутність Чорноморського флоту РФ в окупованих і стратегічно важливих морських ділянках. Окрім військових розвідувальних кораблів Російської Федерації, в районні Галіцинських газових родовищ, екіпаж флагману спостерігав за тим, як російський танкер, який рухався з окупованих морських районів, спустив триколорний прапор зі свого флагштоку, аби українські моряки його не зафіксували.
