За даними ЦГЗ, станом на 9:00 сьомого травня в Україні  на  COVID-19 захворіло 13691 осіб, з них: 340 летальних, 2396 пацієнтів одужало. Приріст за добу склав 507 нових випадків, повідомляє МОЗ.

Мер Києва Віталій Кличко заявив під час онлайн пресконференції. що за минулу добу у Києві кількість хворих на коронавірус, збільшилася на 68 осіб, з яких – троє медиків, а 17 випадків зафіксовано у Києво-Печерській Лаврі.

На Волині більшість медичних працівників швидкої допомоги інфікувалися коронавірусом внаслідок контактів під час викликів. Про це у коментарі ВолиньUA розповів директор Волинського обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Володимир Шмаль.

За тиждень з 27 квітня по 03 травня щодня фіксували не менше 400 нових випадків коронавірусу за добу, а 30 квітня, 2 і 3 травня – ще більше. Загалом кількість заражень Covid-19 зросла майже на третину – з 9009 до понад 13,6 тисяч. Лідерами залишаються Чернівецька область (більше 1900 випадків) та Київ (понад півтори тисячі), де діагностовано 27% усіх хворих українців.

Українці у світі: 146 на лікуванні, 8 летальних випадків, 62 людей вилікувалися, повідомляє zaxid.net

Станом на ранок 07 травня у світі в цілому зафіксовано більш ніж 3,82 мільйона випадків зараження коронавірусом, включаючи понад 265 тисяч летальних, понад 1,3 млн людей вилікувалися.

https://www.facebook.com/moz.ukr/photos/a.300751836754595/1529410143888752/?type=3&theater

Алекс Григор’євс – відомий латвійський аналітик і громадський організатор, чудово знає, як нелегко відбувається становлення демократичного суспільства на пострадянському просторі. З 1996-го по 2013-й рік Григор’євс працював в авторитетній американській організації National Democratic Institute, представляючи її на вищому рівні у різних країнах (Україна, Росія, Азербайджан, Молдова). Потім ще кілька років був керівником напряму «Євразія» теж в американській Development Transformations. З 2016 року і до сьогодні Григор’євс – заступник керівника центру Балтійсько-Чорноморський Альянс.

З огляду на такий різноманітний, географічно і політично великий досвід видалося цікавим саме з ним обговорити, як позначається пандемія COVID-19, коронавірусний карантин на сьогодення і майбутнє Європи. Тим більше, що і сам карантин Алекс проводить в Іспанії, де, як відомо, ситуація є непростою.

ПОСТРАДЯНСЬКА БРЕХНЯ І СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА БЕЗЛАДНІСТЬ

Епідемія, а потім і пандемія COVID-19, триває вже давно. Тема ця витіснила з інформполя усі інші, а ясності немає ні в чому – ні в медичній частині, ні в суспільно-політичній.

– На жаль… Єдине, що можу сказати відразу – я відкидаю конспірологічні ідеї про те, що коронавірус запустили певні сили з певною метою саме зараз, щоб отримати якусь вигоду. Якщо щось можна пояснити дурістю і випадковістю, щоб не сказати, нехлюйством, інші пояснення не потрібні. Тим більше, це виглядає цілком природним продовженням MERS і пташиного грипу… До речі, я дуже добре пам’ятаю пташиний грип. Я тоді був у Кишиневі. Гуляв у парку і бачив дохлих ворон, яких раніше не було – а тут повно. Між тим, у ті самі дні президент Воронін, комуніст, оголошував, що у Молдові пташиного грипу немає. Зрозуміло, що він брехав. А якщо так брехав, значить, не вживав жодних заходів протидії або обережності. Таке ставлення є дуже характерним для пострадянських країн, посткомуністичної свідомості. Зараз це чудово видно на прикладі Лукашенка. І до певного моменту те саме існувало і в Росії. Завдання – заперечувати, приховувати: «Нічого цього немає!».

Ви сказали «до певного моменту». Вважаєте, що зараз у РФ наявну ситуацію висвітлюють коректно?

– Думаю, що і зараз те, що відбувається в Росії, є набагато гіршим, ніж та картинка, яку подають в офіційних джерелах. У кращому разі вона може відповідати дійсності у столицях Москві та Петербурзі. А якою є реальна ситуація в регіонах – ніхто не знає, можливо, там просто жах. Такий самий жах і в Білорусі, де у зв’язку з коронавірусом належні заходи не вживаються і робиться вигляд, що «нічого страшного». Боюся, що реальна картина якраз буде страшною.

А яка ситуація в Іспанії, де ви зараз перебуваєте?

– Тут, так само, як до того в Італії, проблема інша. Це не схильність до приховування, засекречування, а просто байдуже ставлення до деяких речей і невміння вчитися на чужих помилках. Адже коли в Італії вже був великий спалах коронавірусу, в Іспанії цим не переймалися. Кінець лютого – це був тиждень перед початком посту, Фальяс. Тобто карнавали, схожі на російську Масляну, проходили по всій Іспанії. У місті, в якому я живу, Винаросі, в останній тиждень лютого відбувалися нескінченні тусовки і свята. Звичайно, це була чудова обстановка для поширення епідемії. Але не єдиними релігійними святами. Треба пам’ятати, що в Іспанії при владі лівий уряд. Він не вважав за можливе на 8 березня відмовитися від проведення масових демонстрацій за права жінок. У Мадриді була 100-тисячна демонстрація, в Барселоні – 50-тисячна. Вийшов подвійний удар! І через тиждень після цього почалося вибухове поширення епідемії – як захворювань, так вже і смертельних випадків. А оскільки ставлення до цього було несерйозним, то влада, система охорони здоров’я виявилися не готовими до того, що відбувається – не було тестів, масок, захисного одягу… Страшна історія – коли хвороба проникла в пансіонати для престарілих і обслуговуючий персонал розбігся.

Як так? У цю історію і зараз важко повірити, хоча і повідомляла про це авторитетна El Pais.

– Машини «швидкої допомоги» туди не їздили, тому що далеко, а вони і так були завалені викликами. І тоді обслуговуючий персонал, не забезпечений засобами захисту, впав у паніку і залишив робочі місця. Це був не поодинокий випадок. Коли до таких будинків входила армія, то бачила там як живих людей, так і тіла померлих …

Це ж, певно, тягне за собою кримінальну відповідальність?

– Звичайно, це кримінально переслідується. Іспанський прокурор вже виступав, повідомив, що ведуться розслідування і будуть відповідні наслідки.

СТРАТЕГІЯ ШВЕЦІЇІ ЩОДО ПАНДЕМІЇ – РИЗИКОВАНА І В ЧОМУСЬ НЕМОРАЛЬНА

А як на цьому тлі ви оцінюєте ситуацію у Латвії?

– На щастя, у Латвії, яка спостерігала за розвитком подій спочатку в Китаї, а потім в Італії та Іспанії, до всієї історії поставилися набагато серйозніше, заходи вжиті строгі і своєчасні… Хоча є приклад по інший бік Балтики – Швеція. В ній обмежувальні заходи скромні, паніки немає, лікарні напоготові. З боку їхня стратегія виглядає так: кому судилося померти, той і помре, а решта отримає імунітет. Ризикована і в чомусь неморальна, звичайно, позиція. У тому числі й тому, що ще не доведено, що люди, які перехворіли, отримують стійкий довготривалий імунітет до COVID-19. І померлих у Швеції – значно більше, ніж у сусідній Норвегії, яка вводила карантинні заходи.

Заборони, обмеження свободи пересування, зборів. Наскільки небезпечними є карантинні заходи для демократії? Як переживе пандемію демократична система?

– Думаю, перед обличчям цієї пандемії демократичні країни якраз володіють великим запасом міцності. Просто в умовах прозорості, свободи слова крики: «Все пропало!» розповсюджуються швидше. Однак, демократична система зрештою дозволяє після будь-якої кризи знайти якусь нову рівновагу. У країнах, де авторитарна влада, ситуація гірша. Оскільки в умовах системної кризи немає запасу міцності.

УГОРЩИНА СХИЛЬНА ДО ХВОРОБИ «ТРЕТЬОГО ШЛЯХУ», ТАМ ПЕЧЕНІГИ – ПОСТІЙНА ТЕМА ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Але є приклад Угорщини, де уряд Орбана в умовах карантину вдався до таких антидемократичних заходів, що багато країн ЄС, серед яких і Латвія, висловили незгоду з цим. Тобто карантин все ж пов’язаний з ризиком для вільного суспільства?

– Усе ризиковано. Демократія – не є чимось назавжди даним і гарантованим. Вона потребує постійної підтримки і захисту. Як відомо, вона не є ідеальною, просто вона краще за решту теж не ідеальних систем… До речі, я брав інтерв’ю у Орбана. Правда, було це в зовсім іншій ситуації. 1989 рік, коли відбулося перепоховання «четвірки Імре Надя» (реабілітовані лідери повстання 1956 року, страчені радянськими окупантами; з виступу на заході почався політичний злет Орбана, – ред.). Fidesz (від FIatal DEmokratak SZövetsege, «Союз молодих демократів», – ред.) і Орбан були тоді головною надією угорської демократії, бо все інше було очевидно гіршим. Fidesz тоді була дуже ліберальною, ліберальніше нікуди. Тому нинішнє переродження Орбана – сумне видовище.

Чи є цьому якісь системні пояснення?

– Угорщина, як і інші східноєвропейські країни, піддана деяким загальним хворобам. Як, приміром, пошуки «третього шляху». Ми це дуже добре бачимо по Росії, де процес дійшов до крайніх стадій. Меншою мірою, але це характерно і для Угорщини. Пошук обґрунтування своєї винятковості в архаїчному минулому. Виявляється, вкрай важливо для сучасності – від кого саме пішли угорці? От нещодавно сміялися зі слів Путіна, що Росія переможе коронавірус так само, як колись перемогла половців і печенігів. А між тим, печеніги в Угорщині – постійна тема для обговорення. Як саме печеніги, від яких начебто пішли угорці, знайшли нову батьківщину в Центральній Європі. У зв’язку з чим у угорців нібито не така доля, як у решти європейців, і вони потребують «третього шляху»… На мій погляд, це дуже небезпечний елемент ментальності і надзвичайно небезпечні теорії. З іншого боку, за всієї небезпеки, шлях, ймовірно, неминучий. Цим треба перехворіти і це треба долати.

При цьому важливо, що угорські проблеми добре видно з Європи і Європою усвідомлювані. Зрозуміло, що нинішня система, вибудувана в Угорщині Орбаном і його партією, не цілком демократична. І як будь-яка недемократія, у разі різких соціальних потрясінь, невдоволення це все впаде – і буде повернення до демократичних норм.

У ЛАТВІЇ ОСТАННІ ОЛІГАРХИ ВТРАТИЛИ ВПЛИВ НА ВЛАДУ

Як ви вважаєте, у Латвії тест на демократичність пройдено краще?

– Думаю, так. Латвія в умовах коронавірусу іспит на міцність демократичної системи складає більш успішно. На мій погляд, у нас наразі взагалі найкращий уряд за весь час після відновлення незалежності. Немає впливу на нього так званих «зелених селян» («Союз зелених і селян» був провідною політичною силою у минулому електоральному циклі, – ред.). Втратили вплив на владу останні олігархи… Це, правда, не означає, що зовсім немає корупції. Однак, це все вже не масштабний олігархічний вплив, як було, а дрібні злодюжки.

За те, що олігархи втратили вплив, мабуть, треба ще сказати окреме «дякую» фінрозвідці США?

– Звичайно. Я взагалі є великим прибічником цивілізаційної, і не лише цивілізаційної, єдності Заходу. Тому вплив США у ньому дуже важливий і потрібний. Мої претензії до Трампа насамперед, – у його відмові від лідерства у Західному світі. Це згубний вибір.

ПІСЛЯ ПАНДЕМІЇ КИТАЙ МОЖЕ ВИЯВИТИСЯ ВИГОДООДЕРЖУВАЧЕМ

Кажуть, що вигодонабувачем у посткоронавірусному світі може стати Китай.

– Цілком можливо, що Китай виявиться стороною, яка виграла. Якою була його роль останнім часом: всесвітня майстерня, де швидко і дешево робиться все, що завгодно. Китай, мабуть, радий продовжити це – залишатися такою ж майстернею. І навіть розширити її. КНР вже зараз масово продає свої маски, тести. І те, і інше – неякісне, але вони, напевно, єдині, хто береться робити це у величезних масштабах.

Стривайте, але ж частіше повідомляється, що КНР роздає це безкоштовно, щоб ніби як загладити провину за те, що новий коронавірус з’явився в Ухані, за те, що приховувалася статистика… Навіть термін з’явився – «масочна дипломатія». В реальності ж виходить, що роздача – це як пробники, а велика частина продається.

– Так і є. Роздача проводиться в рекламних цілях. Але основна маса – продається. Тому, принаймні, тут вони будуть вигодоодержувачем… Хоча, можливі різні непередбачувані наслідки того, що відбувається – порушення якихось виробничих ланцюжків, зокрема транспортних. Тому те, що відбувається у Латвії, коли маски починають шити чи не надомники, – це тією чи іншою мірою відбуватиметься в усьому світі… Подібні соціальні зміни вже настали. Дуже багато з того, що раніше було маргінальним – віддалена робота, вебінари, навчання по інтернету (знаю людей, які вже отримали дипломи після нього), – стало мейнстрімом. І багато чого з цього якоюсь мірою залишиться.

Помітними є зміни і в структурі ринку. Коли триває економічний спад, зростає безробіття, магазини інтернет-торгівлі наймають в Європі сотні тисяч працівників… І це, між іншим, те, що у Латвії працює дуже добре, а в Іспанії не працює зовсім, принаймні, в тій місцевості, де я мешкаю. У Латвії послуга доставки продуктів додому – звична, стабільно працююча історія. Причому є кілька різних варіантів на вибір. В Іспанії ж на відповідній сторінці в інтернеті часто з’являється парадоксальний напис: «У зв’язку з великою кількістю запитів на доставку продуктів додому, ми її припиняємо».

ДЛЯ РОСІЇ КОРОНАКРИЗА – БІЛЬША СПОКУСА ВІЙСЬКОВИХ ВТРУЧАНЬ

Наскільки може скористатися ситуацією Росія – для створення хаосу, ведення інформаційної та гібридної війни?

– Моє враження – Росія на межі колапсу. Продовжується делігітімізація президента. Уся ця метушня з «обнуленням» президентських термінів виглядала погано. Втім, це не єдине «шоу на селі». Це збіглося з цілим букетом інших проблем, насамперед зниженням цін на нафту, а значить, припиненням надходження коштів. Саме тому Росія так жадає припинення санкцій і просить про це у Заходу, прикриваючись пандемією. І тут головне – питання про кредитування. В умовах санкцій Росії важко отримати дешеві кредити від міжнародних структур. А кредити просто життєво необхідні Москві. Можу припустити, що стабілізаційного фонду, такого, як заявлялося, у неї просто немає. Ми стільки чули, що у важкий момент ним скористаються. От – важкий момент настав, а де ж фінансові надходження? Мабуть, їх вже значною мірою розбазарили і розікрали.

Сміливе припущення.

– Ну, не один я так вважаю. По-іншому, як на мене, складно пояснити, чому суми, які виділяються на підтримку населення і економіки, такі зверхмінімальні… Це збігається з кризою довіри до влади. Все більш очевидно, що хвалений уряд Мішустіна з кризою не справляється, все більше влади передано регіонам на місцях… Однак розслаблятися через те, що Росія на межі колапсу, не треба. За таких умов вона стає особливо небезпечною. Для неї традиційно – внутрішні проблеми вирішувати за допомогою військових авантюр. Я не кажу, що це неминуче, але це та можливість, з якою треба рахуватися. Маленьким країнам і не тільки маленьким, які знаходяться поруч, в умовах, коли увага великих демократичних країн відвернена на власні проблеми, треба побоюватися цього. Того, що Росія може піддатися спокусі нових авантюр.

Інакше кажучи, ви чекаєте не гібридних дій і сіяння хаосу, а більш жорстких військових втручань?

– Так.

ІСПАНІЯ ТРИМАЄ ДИСТАНЦІЮ З РОСІЄЮ

До речі, у зв’язку з пандемією, ви порівнювали Італію та Іспанію. Росія регулярно звітує про свою допомогу Італії, коли на Апенніни їдуть сумнівні військові конвої, незрозумілі фахівці. І просять про це самі італійські регіони. Наскільки подібне є можливим на Піренеях?

– Нагадаю, що в Іспанії, на відміну від Італії, при владі ліві. Як на мене, вони більше бояться бути викритими у проросійських настроях і діях, ніж праві. До того ж треба врахувати загальний інформаційний і громадський фон. В Іспанії періодично виловлюють російських мафіозі, заводять проти них кримінальні справи. І це все широко висвітлюється. Крім того, помічено, що Росія відігравала якусь роль у заохоченні сепаратистів в Каталонії. Тому тут тримають певну дистанцію від Росії.

Як це взагалі прийнято в умовах нового коронавірусу.

– Саме так.

За матеріалами Рига

У Харкові заступник голови ОДА Євгеній Грицьков більше не очолюватиме координаційну раду з національно-патріотичного виховання.

28 квітня голова Харківської ОДА Олексій Кучер своїм розпорядженням ввів до персонального складу координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання при Харківській ОДА нових членів, серед яких – його заступник Євгеній Грицьков.

Повідомлення про це призначення відразу було розміщено на сайті “НОВА – новини ветеранів”

«Діди воювали»: на Харківщині відповідальним за національно-патріотичне виховання призначили чиновника, який не приховує своїх «СКРЄПНИХ» поглядів

В понеділок, 04 травня, патріотичні організації пікетували Харківську обласну державну адміністрацію саме через призначення проросійські налаштованого Євгена Грицькова на посаду Голови координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання.

06 травня за ініціативи голови Харківської ОДА відбулася зустріч між Олексієм Кучером та представниками патріотичних ветеранських організацій — Спілка ветеранів АТО, ВПО Фрайкор, НВР Правий сектор з питання резонансного призначення Євгенія Грицькова — людини, яка заплямувала свою репутацією зв’язками з проросійськими елементами.

Під час тривалого діалогу представникам ГО вдалося донести Голові ОДА свою позицію та окремо порекомендувати Євгенію Грицькову покинути посаду “за власною ініціативою”. Пан Кучер пообіцяв переглянути свої кадрові призначення у зв’язку з новими обставинами та з урахуванням пропозицій патріотичних сил.

До нашої пропозиції дослухались і сам Грицьков, який написав заяву на звільнення з посади Голови координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання.

Ми вітаємо таке рішення ХОДА і маємо надію, що в майбутньому під час подібних призначень будуть проводитися консультації з патріотичними організаціями.

Нагадаємо, що Грицьков «засвітився» в мережі з колишнім нардепом Михайлом Добкіним під червоним комуністичним прапором. Харківський чиновник потрапив на відео, яке Добкін зняв на фоні німецького Бундестагу 08 травня 2018 року.

Ветеранське братерство всіма силами буде намагатись не допустити “ватного реваншу” на місцях.

Слава Україні!

Разом переможемо!

Контррозвідники Служби безпеки України попередили чергову спробу ФСБ РФ отримати таємну інформацію про перспективні вітчизняні військові розробки у ракетобудівній галузі. Співробітники СБУ встановили, що мешканець Луганщини за завданням російської спецслужби встановив контакти з військовослужбовцями ЗС України у районі проведення ООС, які мали доступ до відповідної документації. За передачу відомостей, що цікавлять російську сторону, російський шпигун запропонував військовим матеріальну винагороду, про що вони повідомили українську спецслужбу.

Правоохоронці затримали російського агента 06 травня 2020 року під час спроби передачі представникам ФСБ РФ секретної технічної документації щодо сучасного ракетного комплексу.

За висновками експертів, інформація, яка мала потрапити російській спецслужбі, містить відомості, що становлять державну таємницю України. Їх розголошення могло завдати істотної шкоди обороноздатності нашої держави.

Наразі під процесуальним керівництвом прокуратури Луганської області проводяться першочергові слідчо-оперативні дії.

Про це повідомляє пресслужба СБУ.

Минулої доби гібридні збройні формування Російської Федерації вісім разів порушили режим припинення вогню. 

Переважну більшість обстрілів зафіксовано у районі відповідальності ОТУ “Схід”.

-Вночі противник з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї обстріляв наших військовослужбовців біля Авдіївки, а надвечір обстріляв з підствольних гранатометів та стрілецької зброї.

– Позиції Об’єднаних сил біля Павлополя двічі обстріляли із автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

-По околиці н.п. Піски рашисти вели вогонь з ручних протитанкових та підствольних гранатометів.

-Неподалік Тарамчука та Кам’янки окупанти обстрілювали наші позиції з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.

В районі відповідальності ОТУ “Північ” російські окупанти зі станкових протитанкових гранатометів вели вогонь по наших захисниках неподалік населеного пункту Попасна.

Внаслідок ворожих обстрілів один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав поранення.

За даними розвідки, 06 травня у російських окупантів: два «двохсоті» та три – «трьохсоті».

Від початку поточної доби російські окупаційні війська активності не проявляли

На перші травневі дні, коли гаї вкриваються бузковим цвітом, припадають кілька дат, які нагадують нам про пам’ятні вехи в історії України. І далеко не всі з них сьогодні, коли  багато чого вже переосмислено і трактовано по-новому, можна назвати святковими. Як було, коли початок місяця, який передував літу, ряснів червоними листками календаря.

Положення є, а оборони немає…

Поміж тих історичних карколомних подій, часто з політичним забарвленням, але і без нього, далеко не всі з нас сьогодні згадують одну, котра у новітній історії України відіграла переломну, і навіть трагічну роль у долях тисяч наших співвітчизників.  Зокрема, тих, котрі під час першої та другої хвиль мобілізації вливалися до лав батальйонів територіальної оборони. Сформованих, без перебільшення, з великими потугами в регіонах у березні-травні 2014 року. Їх формували і пізніше, але саме ці первістки, які дуже важко спинялися на ноги у найтяжчі дні боїв на Донбасі, народжувалися наприкінці квітня – початку травня того сумно пам’ятного року.  Про формування батальйонів тероборони та злагодження їхніх військових колективів сьогодні, шість років потому, все ще і говорять і пишуть. На їхньому тернистому шляху було все: безпорадність, яка породжувала  навіть  відчай,   розчарування,    складні  стосунки    між рядовими і командирами,акції непокори,і навіть випадки  дезертирства тощо… Детальніше у статті на НОВА

ПОБРАТИМИ

Але коли прийшов час, поспіхом сформовані підрозділи з «резервістів» і добровольців, часто недостатньо озброєних і навчених про людське око, проявили себе не гірше за кадрові військові частини. А їхній особовий склад, долаючи неймовірні труднощі, вкотре доводив, що героями не народжуються, а стають тоді, коли мужності вимагають надзвичайні обставини. 

Про стан територіальної оборони,  стрижнем якої і мали бути батальйони тероборони, до 2014 року в Україні її керманичі говорили дуже мало. Напевне, вважаючи, що для захисту територій і важливих об’єктів в регіонах у разі зовнішньої агресії буде достатньо кадрового війська, яке на той складалося майже з 180 тисяч багнетів. І армія впорається з проблемами ще на кордонах, не дозволивши ворогу хазяйнувати в глибині країни. Правда, самі військові були обізнані більше за інших і в шухлядах своїх столів, зокрема, у військкоматах, тримали напоготові мобілізаційні плани на час «Ч». Утім, і люди в погонах, як показав час, до тероборони ставилися наче до третьорядної справи.  Тому, батальйонам тероборони вже тоді випала планида народжуватися в муках і ще довго перебувати в ролі пасинків.

  «Навесні 2014 року ми мали величезну кількість вмотивованих людей, які хотіли захищати нашу країну. Але була проблема в тому, що за рахунок того, що військкомати керівництвом Генштабу були дуже скорочені, як і взагалі мобілізаційна система в нашій країні. У нас було взагалі ні про що казати, бо ми навіть не могли одягнути людей. Проблем була величезна кількість: у що одягнути, чим харчувати тощо. І, головне, проблеми з приписним складом…». – визнає тепер генерал-майор Сергій Кривонос, який 2014 року керував обороною Краматорського аеродрому, а згодом був призначений на посаду начальника Управління спеціальних операцій Генштабу. – До анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі в Україні діяло Положення про територіальну оборону, про яке можна сказати лише одне: ні розуму, ні серцю. Положення було, а оборони – ні…

Цим документом спочатку планувалося сформувати 27 батальйонів тероборони. Потім – 31.  Цей тягар поклали спочатку на голів ОДА, а потім підключили військові комісаріати. Про те, як не на паперах, а в житті проходило формування батальйонів в 2014 році, сьогодні можна дізнатися із дописів у соціальних мережах самих бійців і командирів, їхніх родичів, волонтерів тощо. Враження від тієї інформації можна узагальнити одним словом – важко. Але, як би там не було, а підрозділи тероборони таки сформували. І вони потроху, в міру комплектування і постачання озброєння, висувалися ближче до зони бойових дій.  Деякі з областей, як Дніпропетровська і тодішня Кіровоградська, навіть перевиконали «план» і сформували по 3-4 батальйони.

Метод проб і помилок

Подальший бойовий шлях батальйонів тероборони і їхню роль в справі відсічі агресії підступного противника можна проілюструвати на прикладі 39-го батальйону тероборони «Дніпро-2», який сформували  10 травня 2014 року з мешканців Дніпропетровщини. Навіть шість років потому його, уже колишні військовослужбовці, з гордістю і, одночасно з щемом у душі, згадують про перше, найтяжче випробування, яке кров’ю закарбоване в біографії батальйону. Про що редакції Інформаційно-аналітичного порталу для учасників АТО/ООС «НОВА» розповів полковник Володимир Бербушенко, який прийняв командування батальйоном у жовтні 2014 року – майже одразу після того, як  батальйон з боями вирвався із оточення під Іловайськом, і очолював підрозділ до вересня 2016 року. На його переконання особовий склад усіх батальйонів тероборони в 2014 році гідно виконував свої обов’язки. І під натиском набагато краще озброєного противника намагався вистояти, не розгубився в ситуації і не залишити своїх позицій. До речі, зазначає В. Бербушенко, 39-й батальйон виявився одним з небагатьох підрозділів, які пробилися із оточення під Іловайськом організовано і з мінімальними втратами. Офіційно говорять про вісім загиблих. Але безпосередні учасники тих подій припускають, що полеглих було більше. І закликають не забувати й про півсотні поранених з числа  військовослужбовців батальйону в пеклі Іловайського котла.

Подальша доля батальйону «Дніпро-2» може служити типовим прикладом того, як батальйони тероборони загартовувалися у боях і набували навичок справжніх бойових підрозділів.     Так, після Волновахи і Іловайська особовий склад 39-го батальйону тероборони воював під Трьохізбенкою, звільняв Золоте-4, дійшов до Мар’їнки і Авдіївки, разом з 16-м батальйоном тероборони, сформованим у Полтаві,  брав Промзону…

«Влітку 2014 року батальйони тероборони показали себе, як непогані частини, здатні воювати, але їм не вистачало озброєння, – говорить комбат. –  Тому, було прийнято рішення переформувати їх у мотопіхотні батальйони. Тобто, такі, які вже мають право брати участь у бойових діях на передовій. Перший етап переформування батальйонів тероборони тривав у серпні 2014 року…».

В. Бербушенка не погоджується з тими,  хто іронізуючи називає  батальйони тероборони «партизанськими». Мовляв, сформовано їх було з резервістів – цивільних людей, котрі відзвичаїлися від військової дисципліни  і розгубили за роки перебування у запасі бойових  навичок.

«Як військовий скажу, що у вересні – жовтні 2014 року весь «передок» (передова лінія оборони в зоні АТО – авт.)   тримали лише батальйони тероборони. Адже кадрові бригади, які там воювали, на той час практично втратили свою боєздатність і їх вивели на відновлення. Тому весь «передок» тримали батальйони,  –  згадує полковник В. Бербушенко. – Я добре пам’ятаю, як 11 грудня 2014 року  нас, командирів батальйонів, збирав начальник Генштабу.  Тоді наші батальйони переформували вже в мотопіхотні,  вони були окремими, і не входили до складу жодних бригад. Так от, коли він нас збирав, тоді передову частково тримали лише 92 та 24 бригади, а решту наші батальйони тероборони…».

Схоже, повчальні події, пов’язані з формуванням підрозділів тероборони в 2014 році, таки відіграли свою роль. Принаймні, не відкладаючи у довгу шухляду в Генштабі розробили нову концепцію тероборони України, в основу якої покладено принцип формування вже не батальйонів тероборони, які прокладали шлях своїм наступникам, а бригади. Починаючи з 2018 року бригади територіальної оборони фактично створені як окремий вид війська і підпорядковуються оперативному командуванню. Кожна область вже має свою бригаду тероборони, а Київ пішов далі.  З огляду на стратегічне значення столиці там створено дві такі бригади.  У разі необхідності, як таке трапилося 2014 року, ці формування першими стануть на оборону важливих стратегічних об’єктів, доріг та обласних державних адміністрацій. А якщо ворог перейде до відкритої агресії, особовий склад бригад даватиме відсіч ворогу у тилах та на блокпостах.

Правда, ще й сьогодні тривають дискусії про те, якою все ж має бути територіальна оборона України? Посилаються на зарубіжний досвід, на повчальний і часто трагічний досвід  вітчизняних батальйонів тероборони, які заплатили велику ціну за відсутність «живої» концепції тероборони тощо.

«Нам не треба по-новому конструювати велосипед. Досить перейняти європейський досвід, – вважає С. Кривонос. – Наприклад, у Німеччині діють Регіональні сили охорони і підтримки, У Литві – Добровольчі сили національної оборони, у Данії – Сили захисту батьківщини. А у Таїланді взагалі…  студенти територіальної оборони! Територіальна оборона потрібна нашим військам, якщо у важких боях доведеться відступати! Потрібно буде стримувати просування ворога, а для цього ми маємо бути умілими і злагодженими бойовими підрозділами, ми повинні зуміти прикрити всі фланги і тили. Адже далі наші домівки, наші сім’ї, яких ми захищатимемо до останнього подиху…».

… Колишній комбат батальйону тероборони «Дніпро-2» «афганець» полковник В.Бербушенко наразі пише книгу про бойовий шлях свого підрозділу. Батальйону тероборони, особовий склад якого одним з перших  на себе відчув трагічні результати помилок  тих, хто мав турбуватися про територіальну оборону країни, і перетворення з «партизанського» на кадровий мотопіхотний батальйон. Батальйону, який гідно виконав свою роль поза своїми «територіальними» межами і зміцнив лави Збройних Сил України, як повноправний бойовий підрозділ.

Олександр Брусенський, НОВА- новини ветеранів