«Творча Криївка» – проект з реабілітації воїнів АТО. Почався він ще з часів Майдану Засновницями стали дві киянки – Євгенія Павлюк та Віталіна Маслова.

З того часу проект удосконалювався та допоміг сотням бійців, з якими працювали десятки психологів-волонтерів.. Так він став тим полігоном, на якому майже в бойових умовах “випробовувалися” новітні методи реабілітації наших солдатів та виховувалися нові покоління спеціалістів.

 

НЕ КОЛИШНІ ВОЇНИ

 

Страх, відчуття деморалізованості, ступор – всі ці ознаки нормальні для моменту потрапляння нормальної людини в ненормальні умови.

Це  хвороба і не розлади адаптації. Навпаки,той, хто, потрапивши на війну, реагувати спокійно насправді має проблеми.

Так, усе це може стати хворобою, якщо солдату дійсно буде потрібна допомога, і він вчасно за нею не звернеться.

Не усім потрібна допомога, деякі бійці адаптуються самостійно. Решта потребує психолога, який допоможе їй повернутись з війни. З психологічної війни.

 

Сергій.

Був у Криївці двічі – у 2014 року та у 2015-му після виходу з Дебальцевого…

Ветеран АТО розповідає, що на першому заїзді вони малювали, ліпили з глини, ходили до річки, і найважливіше – спілкувалися з цікавими людьми з різних областей України.

Другого разу Сергій поїхав у Криворівню, Верховинський район Івано-Франківської області: “Програма дуже відрізнялась. Ходили у скелі Довбуша, збирали гірські лікувальні трави, нам розповідали про природу. Також малювали та спілкувалися з гуцулами. Вони розповідали про свої звичаї”.

Сергій каже, що у Криївці він морально відпочив, розслабився та “переключився”.

Сприяє й те, що на таких заходах домашня атмосфера, не акцентують увагу на негативі, багато приємних людей.

“Я зустрів бійця, з яким неподалік були біля Дебальцевого. Ми почули вибух, а згодом дізналися, що це підірвалася машина на фугасі. Так і не знали, що трапилося з людьми, які там були. А в “Криївці” зустрілися з чоловіком, який розповів, що теж там був. Неймовірна зустріч”, – усміхається Сергій.

Зараз чоловік рекомендує їхати в “Криївку” багатьом знайомим.

Каже, що спочатку люди насторожуються, коли чули слово “психолог”. Але він переконував колег: “поїдь подивися, там мозок не виносять”. “Вони їхали і поверталися окриленими – обіймали, ділились враженнями, показували фото”, – свідчить АТОвець.

 

Катерина.

Харківська волонтерка Катерина Бережна, війна для якої почалася ще на Майдані, стежить за проектом із 2016-го. Каже, що була вражена змінами, які помітила у своїх друзів-бійців після 10-денної реабілітації в «Творчій Криївці»: «Нічого такого досі я не бачила. Волонтерам проекту вдається перемкнути людей із тотальної війни на якісь абсолютно мирні речі на кшталт ліплення коників із сиру. Як можна змусити 40-річного чоловіка, що побував на війні, ліпити коників із сиру? Їм це якось вдається. Я не розумію, як усе те працює, просто бачу приголомшливі результати. Бачу людей, спустошених і змучених, які виходять звідти з очима, що знову горять. Цей досвід неодмінно треба розвивати в країні, де близько 100 тис. ветеранів дістали на війні травми різного ступеня тяжкості».

 

 

РОБОТА «ТВОРОЧОЇ КРИЇВКИ»

 

Коли в процесі реабілітації воїнів АТО спеціалісти програми вперше з ними зустрічаються,, то не знають, на якій стадії проживання стресу вони знаходяться.

А тому, в прошу чергу, забезпечують їх усім тим, що так необхідно  їм в стадії гострого стресового розладу.

Той, кому це справді потрібно – той цим скористається. Кому не потрібно – тому не зашкодить. І це, до речі, стосується не тільки програм реабілітації, але й того, як зустрічати своїх воїнів вдома, у родині.

 

1. Режим дня, регулярне харчування(бажано в одній і тій же порі дня)

Можливість помитися чи прийняти душ, можливість поїсти щось в період між основними прийомами їжі.

Бо коли людина зазнає впливу психотравмуючих подій, вона часто регресує в дитячий вік. Тоді їм потрібно поїсти щось смачне. До того ж,  на фронті, в хлопців нічого такого не було, і вони за ним скучили. Ну і ще – багато позитивних нових вражень, здатних заглушити собою спогади про війну.

 

2. Робота з тілом.

Вона необхідна також з цих самих причин: коли в ситуації загрози нашому життю ми регресуємо, то опускаємося зазвичай до рівня свого тіла, яке потім теж треба приводити в порядок.

Тіло потребує розслаблення, після постійного носіння зброї, бронежилетів воно потребує відпочинку.

Тому в проекті працюють масажисти або тілесні терапевти.

Тіло після війни, навіть непоранене, теж треба приводити в порядок.

 

3. Психологічна допомога.

У проекті, звичайно ж, працюють психологи. Вони не лізуть в душу. Основне правило в роботі з бійцями – не випитувати насильно.Психолог потрібний для того, щоб вислухати бійця, коли він сам до того буде готовий.

 

4. Творчість.

Важливою складовою роботи з бійцями є саме творчість.Є речі, які ми не можемо виразити словами, навіть психологу  у безпечних умовах. Але їх можна виразити образно – творчістю.

Тому колишні бійці малюють картини. Живопис є однією з найважливіших складових процесу реабілітації.

Так працює наша психіка. Якщо якийсь психоемоційний вплив є надто тяжким для неї – то цей вплив записується в нашій підсвідомості одним-єдиним великим масивом в незмінному вигляді. І, часто, бійці малюють те, що відкладаються у їх підсвідомості.

Так і працює “Творча криївка”. Ще одним правилом кожного заїзду є сухий закон. Не модна пити навіть пиво, вийняток –лише безалкогольне. Алкоголь ніяким чином не допомагає психіці, лише руйнуючи її.

Під час кожного заїзду у «Криївці» перебуває 12 бійців. На них розраховані 4 спеціалісти з реабілітації. Тобто на 12-ть бійців потрібно, як мінімум, 4-5 спеціалістів – лише тоді від реабілітації є результат.

Так, санаторне лікування не може надати таких умов, адже в умовах санаторію на 100 військових припадає лише один психолог, у кращому випадку, та 2-3 лікаря.

Нашій державі необхідно зрозуміти, що бійці потребують не лише фізичної, але й психологічної реабілітації. Бо тіло і психіка –одне ціле і приводити їх до порядку необхідно одночасно.

 

 

Марія Сімоніченко, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

У Шполі під проливною зливою земляки і побратими вшанували померлого в районі ООС командира 1 окрема танкова Сіверська бригада полковника Юрія Межакова.

 

Кажуть, коли помирає хороша людина – небо плаче. Вчора, під час похорон 38-річного полковника Межакова, небо захлиналося від сліз. Війна має тисячі способів відняти у людини життя, і обирає вона чомусь завжди найдорожчих…

«Воїни на війні не завжди вмирають від куль ворога. Іноді вони згорають зсередини…» – такими словами розпочав траурний мітинг у Шполі, рідному місті Героя, Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан Хомчак, і продовжив:

– Позавчора, під час виконання нами бойового завдання у складі військ операції Об’єднаних сил, смерть вирвала з наших лав полковника Юрія Межакова. Його велике любляче серце патріота України не витримало тягаря, що впав на його плечі останнім часом. Серце, в якому знаходилося місце не лише для рідних і близьких, але й для кожного бійця його бригади, для кожного змученого війною мирного мешканця прифронтових міст України, дало збій. Ми всі зараз в скорботі, бо ми втратили бойового побратима, надійного друга. Справжнього офіцера. Він пройшов славний бойовий шлях: чотири роки війни начальником штаба окремої 28 бригади, з 2018-го продовжив службу у 1 танковій бригаді, яку зрештою очолив у січні 2019 року. Я особисто знав Юру з лейтенанта, це був прекрасний офіцер і чудова людина. Тяжко втрачати підлеглих, ще тяжче втрачати друзів. Але я знаю, що вам, рідним і близьким Юрія Володимировича, зараз важче за всіх нас. Ви втратили сина. Чоловіка. Батька. Низько вклоняюся вам і щиро співчуваю… Від імені Збройних Сил України, від всіх офіцерів і генералів, солдатів і сержантів я хочу подякувати зараз Юрію Володимировичу за вірну і віддану службу. Я хочу вручити зараз дружині Героя високу державну нагороду – Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеню, яким був нагороджений її чоловік, командир 1 окремої танкової бригади полковник Межаков…

Багато доброго про полковника Межакова сказали його земляки. Голова Черкаської обласної державної адміністрації Роман Боднар поділився спогадами про те, як відвідував Юрія Володимировича на фронті:

– У нас з ним були гарні дружні стосунки. Приїжджаючи до нього в зону бойових дій, я захоплювався його рішучістю, високим рівнем знань, а найбільше тим, як він турбувався за кожного зі своїх бійців. Коли він виїжджав на бойові позиції, бійці дивились на нього, як на батька. Довіряли йому абсолютно, готові були виконати будь-яку поставлену ним задачу, бо знали: він добре продумує кожен крок, перш ніж віддати наказ. Вони вірили йому беззаперечно. Коли два тижні тому він зателефонував мені і сказав, що їде на день народження до матері, я зрадів, що ми зможемо побачитись, обговорити важливі питання, чимось допомогти його бригаді, як ми це робили завжди. На жаль, зустрітися нам довелось ось так…

Один за одним підходили до мікрофону люди, згадували ледь не кожну мить його короткого, але надзвичайно яскравого його життя. Попрощатися з другом і бойовим побратимом приїхали командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант Олександр Сирський, командувач оперативного командування «Північ» генерал-майор Валерій Залужний, офіцери оперативного командування, командири бригад і батальйонів. Не вірилось, що достойного офіцера більше немає з нами…

І саме в момент, коли закінчилися прощання, і під звуки Державного Гімну України над труною Героя, згідно нових військових традицій, було розгорнуто триметровий синьо-жовтий прапор нашої країни, небо прорвалося риданнями… Дощ, який зранку накрапав дрібно над похоронною процесією, раптом перетворився на сильну зливу. Майданчик перед держадміністрацією залило потоками води; всі, хто прийшов сюди вшанувати полеглого земляка, миттю змокли до нитки – але ніхто і не подумав піти геть. Траурні заходи на честь Героя продовжились на кладовищі і тривали, аж поки стукіт мокрих грудок по лакованим дошкам дубової труни не припинив тривожити свідомість, перетворившись на тихий шепіт розмоклої, розм’яклої землі…

 

Згідно нової традиції, триметровий прапор України, яким було вкрито труну, було передано сім’ї Героя на довічне зберігання. Салютна група вшанувала пам’ять славетного комбрига трикратним залпом.

– Я буду, як тато, – крізь стиснені міцно губи стиха сказав 12-річний Максим, старший син Героя, коли повз нього, віддаючи військове вітання сім’ї Героя, крокувала прапороносна група. В його очах, так схожих на татові, палахкотіла знайомі побратимам Юрія вірність, відвага й рішучість…

 

 

Прес-центр Оперативне командування “Північ” / Operational Command “North”

Неподалік Авдіївки російські окупатнти вранці обстріляли позиції Об’єднаних сил з 82 мм мінометів. В продовж дня рашисти ще тричі обстрілювали наші оборонні укріплення біля цього населеного пункту з озброєння БМП, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів (район відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”)

Неподалік Оріхового окупанти весь арсенал свого піхотного озброєння. По нашим захисникам російські найманці двічі відкривали вогонь із гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Біля Хутора Вільного українських воїнів обстріляли двічі. Спочатку агресор використав станкові протитанкові та автоматичні станкові гранатомети, великокаліберні кулемети і стрілецьку зброю, а згодом випустив 7 мін калібру 82 мм. (район відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”)

Підрозділи Об’єднаних сил прицільним вогнем по позиціях противника змушували його відмовитись від продовження обстрілів, внаслідок чого двоє окупантів отримали поранення.

Втрат серед наших захисників не було.

Від початку поточної доби російські окупаційні війська активності не проявляли.

 

Прес-центр ООС

Естонська компанія Milrem Robotics стала відома в усьому світі завдяки розробці гусеничного безпілотника THeMIS. Тепер же вони мають намір створивти роботизований танк.

Нова бойова платформа отримала назву Type-X. На базі єдиного шасі планують розробити широкий спектр армійських безпілотних машин. Type-X зможе оснащуватися як бойовими модулями і гарматами калібру до 50 мм, так і нести міномети, протитанкові ракети і системи ППО.

Тype-X планують обладнати дизель-електричної силовою установкою. Повністю заряджених батарей і повного бака повинно вистачати на 600 км шляху.

Засновник і генеральний директор Milrem Robotics Кулдар Вяерсі сказав, що нова довгострокова ціль – замінити всі бойові машини піхоти старого зразка новими системами. Він переконаний, що, як і в багатьох інших сферах життя, оборонна промисловість в майбутньому буде  все більше залежною від роботів, і все менше  людей братимуть безпосередню участь в бойових діях.

За його словами, унікальність Type-X полягає у поєднанні трьох елементів: гібридної трансмісії (електричної й дизельної), здатності працювати в повністю автономному режимі за відсутності екіпажу. Дотепер деякі з наявних бойових машин піхоти були модифіковані для забезпечення можливості дистанційного керування, а також створюються додаткові пілотовані машини. «Я вважаю, що ці рішення схожі на таунхауси, які мають недоліки як в квартирах, так і в будинках одночасно, і майже не мають переваг», – зазначив з цього приводу Вяерсі.

 

Більшість звільнених після переатестації поліцейських відновилися через суди, заявляє колишня глава Національної поліції України Хатія Деканоїдзе. За її словами реформа поліції “не те, що не дійшла до кінця, але і остаточно, мабуть, провалилася”.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на Радіо Свобода.

“Я дивлюся на всі ці події і думаю, що це все просто совкова система. 93 відсотки тих, які були після переатестації звільнені, вони все через суди відновилися. До того ж кримінальний блок залишається слабким в сфері реформування”, – зазначила Деканоїдзе.

“Реформа поліції передбачає не тільки реформу патрульної поліції. Це загальний блок і кримінальної поліції, і слідчих органів, і найголовніше: коли реформується правоохоронна система, треба, щоб паралельно реформувалася і суди, і прокуратура. Це – дуже важливо”, – додала вона .

На думку Деканоїдзе, останні події в Кагарлику і в Броварах свідчать про те, що “вся система вже прогнила, і якось уже треба хоч щось робити для того, щоб реально або очистити систему, або просто побудувати нову”.

“Дуже часто мене звинувачували в тому, що ось її команда руйнує систему (переатестація і т.д.). Але найголовніше, про що я зараз шкодую, що система до кінця так і не була зруйнована. Тому що для того, щоб вийти з радянського болота, треба ненавидіти ту совкову структуру. Розумієте? ненавидіти корупцію! Щоб був закон, який карає людей, які ставлять себе вище закону! Це – дуже важливо! “, – зазначила екс-керівник Нацполіціі.

На думку Деканоїдзе, причиною провалу реформи поліції може бути нерозуміння владою її важливості або відсутність жорсткої політичної волі.

Посол України в Бразилії Ростислав Троненко написав листа директору журналу ” VEJA ” (“Вежа”), на сторінках якого опублікували статтю, в якій червоно-чорний прапор назвали неонацистским. Посол України назвав заголовок упередженим і таким, що не відповідає дійсності і принижує імідж України. Відповідний лист був опублікований на сторінці посольства України в Федеративній Республіці Бразилія, передає УНН.

“Шановний пане Директоре, 26 травня 2020 року журнал „Вежа“ опублікував статтю „Маніфестація на підтримку Ж.Болсонаро на проспекті Пауліста має навіть неонацистський прапор“, в якій було зроблено довільну і суб’єктивну спробу інтерпретувати значення історичних та державних символів України, навмисно вставляючи їх в контекст внутрішніх дискусій у Бразилії. Посольство України в Бразилії категорично відкидає упереджений і невідповідаючий дійсності заголовок згаданої статті. Користуючись правом відповіді, вважаємо, що цінності свободи вираження думок та преси, які поділяють наші народи, не можна використовувати для знецінення офіційних та історичних символів, а також для приниження іміджу країни — стратегічного партнера Бразилії”, — написав у листі Ростислав Троненко.

Також він зазначив, що для мільйонів українців в Україні та навіть у Бразилії, червоно-чорний прапор символізує нашу землю та кров наших героїв, пролиту за свободу, незалежність та суверенітет України.

“Цей прапор використовували з XVI століття українські козаки у боротьбі з іноземними загарбниками, і тому протягом минулого і на початку ХХІ століття він став символом боротьби українців проти російської окупації, шовінізму та імперіалізму. Тризуб — це офіційний герб нашої держави ще з часів князя Володимира, який поширив християнство у Київській Русі в 988 році, і символізує Святу Трійцю. Саме це значення мають історичний прапор та герб України”, — додав Ростислав Троненко

Він додав, що в 2015 році в Україні було прийнято Закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

“Тому використання червоного та чорного прапора та герба України як у нашій країні, так і в Бразилії не має нічого спільного з неонацистським рухом. Така інтерпретація є улюбленою маніпуляцією російської (радянської) пропаганди, яка продовжує сіяти неправду, ненависть, ксенофобію та антисеметізм з метою послаблення демократії в наших країнах. Що стосується крайньоправих рухів в Україні, не важко дізнатися з надійних джерел, що їх представники разом отримали максимум 1,5-2% голосів населення на останніх президентських виборах у 2014 та 2019 роках”, — зазначив Ростислав Троненко.

Посол України уточнив, що рух “Правий сектор”, що виник як реакція суспільства на втручання Росії у внутрішні справи України та став політичною партією після незаконної окупації Росією Автономної Республіки Крим та початку її агресії на Сході України, не представив жодного кандидата під час парламентських виборів у минулому році.

“Вірю у звернення VEJA у соціальних мережах, зокрема Twitter „поширюй правду“, тому прошу Вас опублікувати цей лист і консультуватися з Посольством з питань історії та сьогодення України”, — додав Ростислав Троненко.

Дружина посла України в Бразилії Фабіана Троненко на своїй сторінці у Twitter опублікувала повідомлення про те, що 3000 бразильців та українців підтримали лист Ростислава Троненко щодо справжнього значення нашого історичного прапора та тризуба.

“Паплюжити наші історичні символи не дамо ніде і нікому”, — зазначила Фабіана Троненко

На дев’яту годину ранку  30 травня всього зафіксовано 23204 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з яких: 696 летальних, 9311 пацієнтів одужало. На COVID-19 в Україні захворіло 1 693 дитини та 4 411 медпрацівників.

Про це повідомляє ЦГЗ.

 

Адаптивний карантин під час епідемії коронавірусу – це ноу-хау України. Про це заявив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час ток-шоу “Свобода слова Савіка Шустера”, передає УНН.

За його словами, такий вид карантину ніхто і ніде не використовував.

Адаптивний карантин в Україні був введений з 22 травня до 22 червня.

Кількість випадків інфікування коронавірусом в усьому світі станом на ранок 29 травня перевищила 5.909.000. На планеті близько 200 країн і територій, де виявили вірус. Україна у цьому списку посідає 36 місце.

Зграя мавп в Індії напала на лаборанта біля Медичного коледжу Меерут в Делі, Індія і втекла з партією зразків коронавірусу.

За даними місцевих ЗМІ, тварини пізніше відібрали у трьох пацієнтів тестові зразки COVID-19 і зникли. “Таймс оф Індія” повідомила, що одна з мавп була пізніше помічена на дереві, пережовуючи один з наборів для збору зразків.

В індійських містах і селах мавпи не можуть знайти собі їжу через карантин, введеного для стримування поширення коронавірусу.