Ветеранів та ветеранок запрошують взяти участь у дводенному регіональному навчанні “Прийняття рішень на місцевому рівні”, яке проходитиме 7-8 березня у Вінниці. Захід орієнтований на учасників із Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Тернопільської та Житомирської областей. Про це повідомив рух ЧЕСНО на своїй офіційній сторінці.
Ця навчальна програма допоможе учасникам краще зрозуміти функціонування місцевого самоврядування, розвинути свої лідерські здібності та ознайомитися з ефективними інструментами впливу на розвиток громад і політики.
Для участі необхідно заповнити реєстраційну форму, доступну за посиланням: https://forms.gle/T8SissrdoBuyvCPH9. Комісія обере 20 учасників на основі поданих анкет.
Програма передбачає інтерактивне ознайомлення з механізмами прийняття рішень на місцевому рівні, обговорення проблем розвитку громад і обмін досвідом із провідними експертами та політиками. Основна мета заходу — підтримати ветеранів та ветеранок у їхньому прагненні брати активну участь у житті своїх громад та впливати на розвиток країни.
Кінцевий термін подачі заявок — 16 лютого 2025 року.
Організатори також зазначають, що подібні навчання незабаром пройдуть в інших регіонах України. Нагадаємо, перший такий захід відбувся у жовтні 2024 року в Києві, де ветерани мали змогу послухати лекції та виконати практичні завдання під керівництвом досвідчених експертів.
Додаткову інформацію про ветеранські програми Руху ЧЕСНО можна знайти на їхніх офіційних сторінках у соціальних мережах або за електронною адресою: veteranslead@chesno.org.
Слідкуйте за анонсами та новинами, щоб не пропустити можливості долучитися до нових ініціатив!
У попередніх статтях на «Новинах ветеранів» неодноразово підіймалася проблема ігнорування представників ветеранської спільноти з боку керівництва військової адміністрації. Ситуація стосувалася Харківщини й досі вважалося, що це суто регіональна проблема. Однак виявилося, що ні! Тернопільщина повідомляє, що Харків – не єдиний обласний центр, де відверто не поважають ветеранів…
Про це ми дізналися під час зустрічі та спілкування із головою Ради ветеранів Тернопільської області Олегом Любінським і його заступником Сергієм Гусаком. Сергій, який є також представником Тернопільської області в Раді при Міністерстві у справах ветеранів, говорить:
– Рада ветеранів була створена для того, щоб допомагати обласній владі працювати з ветеранським середовищем. Але така інституція для чиновників є нелегітимною. Її існування просто не визнається. В адміністрації переконані, що з нами не слід контактувати, коли призначають заступників керівника, які відповідають за роботу з ветеранами. Що вони мають без нашої участі затверджувати начальника Управління у справах ветеранів, працівників цього управління. І на цих посадах опиняються люди, які не мають ніякого авторитету у ветеранському середовищі. Також ніхто з чиновників не хоче, щоб ветерани потрапляли до органів влади. На теперішній час в адміністрації працюють чотири учасники бойових дій, двоє з них – в Управлінні у справах ветеранів.
– Справа в тому, – пояснює Олег Любінський, – що попередній склад Ради ветеранів був абсолютно пасивний і бездіяльний. І тоді наша спільнота сформувала нову раду з інших людей, переважна більшість яких тільки повернулася з війни. Здавалося б, що адміністрація має бути зацікавлена в такому дорадчому органі. Але ні! До теперішнього часу новий склад не затверджений. Голова адміністрації В’ячеслав Негода зміг відвідати лише четверті збори Ради ветеранів. Прийшов, говорив правильні речі, сказав, щоб подавали документи, а він їх підпише. Усі документи ми підготували, вже місяць вони лежать у нього, але досі так і не підписані…
А далі активісти з ветеранського середовища почали звертати увагу на нецільові витрати коштів із обласного бюджету. Перераховуються мільйони на якісь незрозумілі служби й організації. Приміром, 8 мільйонів було надано Управлінню стратегічних розслідувань, 4 – Обласному управлінню СБУ . Але ж ці служби повністю фінансуються державою, тому для чого надавати їм кошти ще й із обласного бюджету – абсолютно незрозуміло!
Потім почали відбуватися якісь дивні зустрічі із представниками начебто ветеранських організацій, про які взагалі ніхто нічого не знає. Висвітлюється діяльність адміністрації на її інформаційних ресурсах, яка не має ніякого практичного значення. Приміром: ми займаємо восьме місце в Україні із підготовки помічників ветеранів!..
– В області існувала дуже корисна програма «Турбота», – продовжує голова Ради ветеранів, – де кожен депутат мав можливість надавати фінансову допомогу. Завдяки цьому вдавалося вирішувати питання з лікуванням ветеранів. Але голова адміністрації з нового року ліквідовує цю програму й залишається єдиним розпорядником коштів усього обласного бюджету. Придумує якісь талони для ветеранів, видачу продуктів харчування за цими талонами. А найгірше, що він абсолютно ні з ким не радиться й вирішує все самостійно.
А в результаті виходить, що затвердження Ради ветеранів – проблема, створення ветеранського простору – знову проблема, заснування Фонду для підтримки ветеранського бізнесу в області – також проблема. Активісти намагалися домовитися таким чином: ми знаємо, що треба робити й як робити, просто не заважайте нам у цьому. Але, на жаль, такий підхід не влаштовує голову адміністрації.
Ветеранський простір, як розповіли Олег і Сергій, було створено ще в 2018 році стараннями хлопців із «Правого сектору». Лунали обіцянки надати для нього гарну будівлю над озером. Але вони й досі лишаються обіцянками. А найголовніше, що майже три роки розпорядником коштів на простір є обласна адміністрація. У кращому випадку виділяються мізерні суми, у гіршому – взагалі нічого! У результаті коштів на ветеранську діяльність немає. А без коштів немає й діяльності!
– Проводиться ветеранський форум у Тернополі, – розказує Сергій Гусак, – про який ми дізнаємося не від обласної влади чи управління у справах ветеранів, а від третіх осіб. Коли ми все ж з’являємося на цьому заході, виявляємо, що зал заповнений людьми з області, які в більшості не є ветеранами.
– Складається таке враження, – підсумовує розповідь Олег Любінський, – що середня ланка, я маю на увазі обласну адміністрацію, робить усе, щоб дискредитувати владу в державі. Ми бачимо щире бажання Президента, Верховної Ради та міністерств щодо запровадження належної ветеранської політики. До цього також прагнуть громадські організації, ветеранська спільнота. Але середня ланка знищує будь-яку ініціативу, яка з’являється зверху чи знизу.
Ветерани твердо переконані, що без співпраці влади і громадськості не може бути ефективною жодна діяльність. Шкода, що адміністрація цього не розуміє…
Слухав я розповідь побратимів із Тернопільщини й невільно накладав їхні проблеми на власні – харківські. Таке враження, що перших осіб у керівництві обох адміністрацій готували разом. Зібрали десь у трускавецькому будинку відпочинку й проводили навчання, як обмежити діяльність ветеранів і робити вигляд, що все робиться саме для них.
Але тернополянам, на відміну від ветеранів Харківщини, пощастило більше. Зараз їхній побратим Богдан Бутковський став головою Обласної ради. Інший побратим Тарас Пастух – заступником керівника обласної військової адміністрації. Ще один ветеран Віктор Байдачний призначений на високу посаду заступника Міністра у справах ветеранів. І представники громадських організацій вже домовилися зустрітися на найвищому рівні, обговорити проблеми й намітити шляхи їхнього вирішення. Якщо неможливо домовитися з керівництвом адміністрації під час особистого спілкування в Тернополі, ветерани сподіваються, що через секретаріат міністерства зробити це буде значно простіше й ефективніше…
20 січня 2025 року ветерани та інваліди російської війни відвідали відділ поліції у місті Чорноморськ. Метою зустрічі було обговорено з керівником підрозділу Андрієм Коротченком подій, які відбулись цього місяця у Чорноморську та у результаті яких ветеран війни на ім’я В’ячеслав потрапив до лікарні, де перебуває й наразі.
За словами представників ветеранської спільноти, події розгорталися наступним чином: 10 січня на В’ячеслава був скоєний напад, а 11 січня він подав відповідну заяву до поліції. Наступного ж дня невідомі пошкодили автомобіль ветерана, а 16 січня через значне погіршення здоров’я В’ячеслав був госпіталізований.
На зустрічі ветерани з’ясували, що за цими подіями триває перевірка, проте матеріали чомусь досі не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
“Керівник поліції вважає, що, якщо й буде реєстрація матеріалів в ЄРДР, то реєстрацій буде дві, при цьому кваліфікацію під час спілкування вказав одну – це ст. 125 ККУ «Умисне легке тілесне ушкодження». Чому досі немає реєстрації в ЄРДР за ст. 125 ККУ, при наявних тілесних ушкодженнях, як того вимагає ст. 214 КПК, від Андрія Коротченка ми так і не почули.”, — наголошують ветерани.
Відео цієї зустрічі було опубліковано на каналі Альтернатива.орг та на сторінці ГО “Незламна позиція”.
На базі комунальної установи “ХАБ ВЕТЕРАН” запрацював ветеранський простір “Твій шлях додому”. Це трикімнатне приміщення в центрі міста на проспекті Волі, 23. Заклад створено для комфортного перебування ветеранів та вирішення усіх їхніх потреб. Керівником призначили ветерана війни Тараса Сасовського.
Установу відкрили, тому що ветеранам уже потрібна допомога. Необхідно зрозуміти, з чим найбільше вони звертаються, яких послуг потребують. Разом з цим, працівники здобуватимуть досвід. Коли буде відкрито великий ветеранський хаб, буде розуміння, як все повинно працювати і на що найбільше необхідно звертати увагу.
“Ми відкрили цей простір, адже є дуже багато ветеранів, які після повернення з війни, мають чимало запитань, прохань та проблем, починаючи від юридичних консультацій, закінчуючи консультаціями, як надати ті чи інші документи, отримати адміністративні послуги та різноманітну допомогу, яку ми, як міська рада, можемо їм надати. Тут будуть працювати два фахівці супроводу, психолог та працівник департаменту ветеранської політики, щоб максимально охопити спектр тих проблем, з якими можуть звертатись ветерани”, — зазначив міський голова Ігор Поліщук.
Також Ігнор Поліщук повідомив, що нині завершуються роботи з проєктування та підготовки до будівництва великого ветеранського простору, який буде на вулиці Сергія Климчука.
25-річний Степан Коробкін, який пережив ампутацію правої руки та переніс 32 операції, здійснив неймовірний подвиг — піднявся на найвищу точку Африки, гору Кіліманджаро. Своїм вчинком українець прагне надихнути інших ветеранів на активне життя після повернення з фронту.
Разом зі Степаном Кіліманджаро підкорила відома альпіністка Тетяна Яловчак, яка є першою українкою, що піднялася на Еверест і всі сім найвищих вершин світу. Наразі вона реалізує унікальний проєкт, мета якого — адаптація та мотивація ветеранів через підкорення гірських вершин.
У розмові з журналістами Тетяна зазначила, що кожне сходження є не лише фізичним випробуванням, але й емоційним перезавантаженням. За її словами, такі експедиції допомагають ветеранам відчути силу та віру в себе.
«У процесі реабілітації й протезування активності та спорт займають 30%. У нашій реабілітаційній програмі є ветерани, які втратили дві чи навіть три кінцівки, і ми їм доводимо, що вони не є каліками. У нас є хлопці з подвійною ампутацією, які вже займаються гірськолижним спортом, баскетболом чи футболом на візках — це приклад незламності. Нам треба соціалізувати й повертати ветеранів до активного життя. Приклад Степана на це дуже надихає», — сказав засновник БФ «Центр складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки» та керівник реабілітаційного центру «Титанові» В’ячеслав Запорожець.
Встановлення національного рекорду
Сходження Степана Коробкіна на Кіліманджаро внесли до Національного реєстру рекордів України. Експерт реєстру Віталій Зорін вручив ветерану сертифікат про досягнення.
«Ми дуже раді оголосити сьогодні нове досягнення й рекорд України — ветеран з ампутованою рукою при сходженні на гору Кіліманджаро досягнув максимальної висоти 5756 метрів», — оголосив Віталій Зорін.
Історія Степана Коробкіна
Степан Коробкін народився 24 листопада 1999 року в місті Мирноград на Донеччині. У листопаді 2021 року за контрактом долучився до лав ЗСУ. Степан служив у штурмовій мінометній батареї.
Під час повномасштабного вторгнення захищав Україну. Військовий отримав перші поранення у червні 2022 року, після чого повернувся на фронт. У червні 2023 року після артобстрілу Степан зазнав важких поранень і втратив праву руку.
Цей рекорд — приклад незламності та сили духу українських захисників. Історія Степана Коробкіна надихає не лише ветеранів, а й усіх українців, показуючи, що жодні труднощі не є перешкодою для досягнення нових вершин.
Сергій Бизов — військовослужбовець 12-ї бригади Національної гвардії України, очільник Всеукраїнської профспілки захисників України.
До початку російського повномасштабного вторгнення він був цивільною людиною — очолював Всеукраїнську профспілку спортсменів, працівників сфер фізичної культури, спорту, молодіжної політики та національно-патріотичного виховання. Його діяльність переважно стосувалася гуманітарної сфери, але війна змінила все.
Я бачив, як люди бояться військової служби, навіть у моїй профспілці. І я власним прикладом, маючи трьох дітей, добровільно пішов на військову службу. Так само по всій вертикалі нашої організації — ті, хто не проходять службу, не можуть обіймати ключові посади.
1 червня 2023 року профспілка зазнала трансформації: було змінено статут і назву на Всеукраїнську профспілку захисників України, спортсменів та працівників сфер:
Наших членів профспілки завжди забирали саме ГУР, СБУ, ССО і так далі, наші хлопці всі йшли служити, тому ми в принципі надихалися цією ідеєю і зробили реформу. З’їзд повністю підтримав це, ми внесли доповнення до статуту і зміни до нашої назви.
До реформи у профспілці налічувалося близько 11 тисяч членів. Сьогодні їх кількість зросла до 103 500.
Я в 2018 році починав взагалі рядовим членом профспілки, керівником став не відразу. За два роки часу нашої роботи і змін керівників організація не рухалася, тому влітку 2020 року було прийнято рішення і видвинуто мене на посаду голови цієї профспілки. За період часу, доки я її очолюю, організація стала репрезентативною, це основний документ, де держава Україна визнає нас як інституцію, репрезентативність дозволяє підписувати галузеву угоду. Це основний документ між Міністерством і інституцією, за яким потім ми можемо підписувати трудові колективні договори і виступати за наших працівників. Також ми стали членами Федерації профспілок України, це найбільша інституція, яка об’єднує сьогодні понад 3 млн працівників, туди входять профспілки державних службовців, освітян, медиків, енергетиків, державних установ, шахтарі, металурги, тобто ми стали одними з 42 всеукраїнських профспілок.
Зараз близько 78 тисяч членів профспілки перебувають на військовій службі. Профспілка також допомагає ветеранам із працевлаштуванням та соціальною адаптацією:
Як це відбувається в цілому, щоб було уже більш-менш зрозуміло? От умовний рядовий солдат, член профспілки, який виконує всі накази командира, згодом він отримує поранення, і як тільки отримав поранення, сигналізує голові первинної профспілкової організації, профспілка робить відразу одноразову виплату, там від 6500 до умовно 100 000 грн, в залежності його активності в профспілці. Потім він потрапляє до військового госпіталю, в період, доки проходить лікування, ми уже розуміємо, він буде списуватись, чи він буде проходити реабілітацію та повертатися на службу. Якщо він може повернутися, він повертається, якщо не може, перед нами постає питання його соціальної адаптації, і воно стоїть як перед державою, так і перед нами.
Сергій Бизов наголошує, що самоорганізація військовослужбовців — це процес, який починається в головах людей:
Коли почалася повномасштабна війна, самі призвалися або держава призвала простих працівників з кожного трудового колективу, з кожної родини, з кожної профспілкової організації. Знаходячись на лінії зіткнення, військовослужбовці не знайшли для себе іншої моделі, ніж самоорганізовуваться по принципу профспілковості, тому що в цивільному часі вони всі були медиками, освітянами, державними службовцями і так далі, і за цим принципом вони почали самоорганізовуватися. Тому от так якби в принципі наша інституція природним шляхом і народжена була у головах простих військовослужбовців.
Більше про досягнення, виклики та роботу профспілки — у повному інтерв’ю.
Superhumans Center за підтримки Програми USAID АГРО у межах проєкту Go2AGRO проводить набір на навчальну програму для ветеранів «Фермерство з нуля». Ініціатива має на меті допомогти ветеранам інтегруватися в агросферу та започаткувати власний бізнес.
Очікується, що в межах проєкту щонайменше 1 000 ветеранів отримають консультації, підвищать кваліфікацію або пройдуть навчання для роботи в агросекторі. Принаймні 300 із них знайдуть роботу, розпочнуть стажування, стануть самозайнятими особами чи започаткують/відновлять власний бізнес.
Про програму
У межах навчального курсу учасники матимуть можливість:
Набути підприємницьких навичок та знати, як зареєструвати бізнес в агро секторі
Отримати знання і практичні поради від експертів курсу і чинних фермерів
Скласти бізнес-план власного прибуткового фермерського господарства
Знати все про чинні гранти та програми фінансування для започаткування і розвитку бізнесу
Старт навчання — лютий 2025 року.
Для кого?
Взяти участь в програмі можуть:
ветерани та ветеранки без фермерського та підприємницького досвіду, які хочуть заснувати власне фермерство;
ветерани-фермери та члени їх родин, які залучені в сімейну справу і хочуть зміцнити її.
Програма курсу
1. Я — підприємець:
підприємницьке мислення і розробка ідеї;
як створити бізнес-план;
фінансування проєкту;
реєстрація бізнесу і юридичні питання;
базова бухгалтерія, звітність і податки;
теплиці як бізнес-проєкт;
кооперація.
2. Напрями фермерства:
овочівництво;
картопля як бізнес;
садівництво;
ягідництво;
баштанництво.
3. Птахівництво, тваринництво і все живе:
птахівництво;
свинарство;
молочне тваринництво;
равликовий бізнес;
бджільництво;
вівчарство.
4. Рослинництво і пасивний дохід від землі:
вирощування польових культур;
земля в оренду і продаж.
5. Крафтова переробка:
молочна продукція;
крафтовий сік;
сублімований часник.
Навчання відбуватиметься онлайн, відеолекції будуть доступними для учасників в електронному кабінеті. Також передбачені онлайн-зустрічі з діючими фермерами, кураторський і консультаційний супровід, онлайн-зустрічі зі спікерами та поїздки на ферми.
Після проходження курсу учасники отримають сертифікат, який надає перевагу при поданні на отримання грантового фінансування.
Як взяти участь?
Для участі в програмі потрібно зареєструватися за посиланням.
З додаткових питань можна звертатися за номером телефону +380504504848
Проєкт «Права ветеранів» створений для захисту прав та підтримки ветеранів, військовослужбовців та їхніх родин. На YouTube-каналі «Права ветеранів» регулярно публікуються лекції, корисні відео та практичні поради на правову тематику, які допоможуть зрозуміти ваші права та реалізувати їх у житті. У межах співпраці наш портал щотижня ділитиметься посиланням на відео, які розкривають ключові аспекти прав ветеранів. Підписуйтеся, коментуйте та діліться інформацією — знання своїх прав відкриває шлях до змін!
Сьогодні пропонуємо ознайомитися із записом семінару, на якому фахівці проєкту докладно пояснили, як захистити свої права, оскаржити рішення ВЛК та домогтися справедливості.
У Харкові перші четверо ветеранів, які долають наслідки контузії, спробували гру на барабанах як складову реабілітації. Гра на барабанах і в цілому музикотерапія мають позитивний вплив на людей із контузіями.
Про це Укрінформу розповів директор комунального закладу Харківської обласної ради “Ветеранський простір. Пліч-о-пліч” Ігор Шишко.
“Йдеться про покращення моторики, стабілізацію серцевого ритму, стимуляцію нейропластичності, бо ритмічні рухи та звукові вібрації сприяють активації нервових зв’язків, допомагає у відновленні функцій мозку. Це і поліпшення емоційного стану, концентрації. Для когось це ще й буде можливість у творчий спосіб вивільнити емоції, вигнати з себе, може, агресію, тривоги, сумніви. Тобто це загалом і фізична, і психологічна, і соціальна реабілітація”, – зазначає керівник ветеранського простору.
Заняття з адаптованої барабанотерапії для ветеранів і ветеранок проводить приватна школа “DrumDreams”.
“Це безкоштовно. Можна записуватися для участі. Зараз ми відпрацьовуємо технічні і фінансові можливості, щоб залучити кошти обласні, благодійні, і щоб цей пілотний проєкт діяв”, – додав Шишко.
Сьогодні, 22 січня, Україна відзначає День Соборності — особливе свято, яке нагадує нам про об’єднання українських земель у єдину державу. Цього дня у 1919 році на Софійській площі в Києві було проголошено Акт Злуки між Українською Народною Республікою (УНР) та Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР). Ця подія стала важливим кроком до зміцнення національної єдності та суверенітету України.
День Соборності — це не лише про історію, а й про сучасність. Сьогодні ми, як ніколи, усвідомлюємо важливість єдності, солідарності та спільної боротьби за свободу та незалежність нашої держави. Український народ продовжує демонструвати незламність і готовність об’єднуватися заради спільного майбутнього.
З нагоди свята в усіх регіонах України відбуваються урочисті заходи, покладання квітів до пам’ятників борцям за незалежність, тематичні виставки та онлайн-заходи. Особливе місце в цьому році займають акції на підтримку наших захисників та захисниць, які щодня відстоюють соборність України на полі бою.
Вітаємо всіх українців із Днем Соборності! Нехай це свято нагадує нам про силу єдності, надихає на нові звершення та додає віри у краще майбутнє нашої країни. Бажаємо миру, злагоди та процвітання кожному дому.
