ЗСУ 2С6 “Тунгуска”– призначений для протиповітряної оборони мотострілкових і танкових частин та підрозділів сухопутний військ у всіх видах бою. Зенітний комплекс малого радіюса дії забезпечує ураження низько літаючих повітряних цілей, в тому числі “завислих” гелікоптерів. Унікальність комплексу полягає в тому що в момент розробки комплексу були з’єднані в одній машині як ракетні так і артилерійські засоби ураження цілей.

 

Розробка комплексу “Тунгуска” була доручена Конструкторському бюро приладобудування (КБП) МОП (головний конструктор А. Г. Шипунов) в кооперації з іншими організаціями оборонних галузей промисловості Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 08 червня 1970 р. На початку ставилося завдання створити нову гарматну зенітну самохідну установку (ЗСУ), яка була б більш потужнішою за відому “Шилку” (ЗСУ-23-4).

ЗСУ 2С6 “Тунгуска”– ( індекс Грау – 2К22, за класифікацією НАТО – SA-19 Grisom) –  отримав назву від притоки Єнісею ріки Тунгуски.

Незважаючи на успішне застосування “Шилки” у війнах на Близькому Сході, у В’єтнамі, під час бойових дій виявилися її вади.

 

Досяжність “Шилки” по цілях не більше 2 км по дальності, незадовільна сила снарядів, а також пропуски повітряних цілей, не знищених через неможливість своєчасного виявлення. Для кращої досяжності цілей був збільшений калібр з 23мм (у “Шилки”) до 30мм. Результати виявились вражаючі: вірогідність ураження зросла приблизно в півтора рази, досяжність по висоті – з 2000 до 4000 м! Із збільшенням калібру гармат збільшилась і ефективність стрільби по наземним цілям, розширюються можливості використання в ЗСУ снарядів кумулятивної дії для ураження легкоброньованих цілей типу БМП та ін. Ще одним плюсом є те, що перехід практично не позначався на темпі стрільби.

 

Проте, доцільність розробки комплексу викликала великі сумніви в міністра оборони СРСР А.А.Гречко. Справа дійшла навіть до припинення фінансування подальшої розробки ЗСУ “Тунгуска” у період з 1975 по 1977 рр. Причина полягала в тому, що в 1975 р. на озброєння було прийнято ЗРК “Оса-АК”, який мав близьку за розмірами зону ураження літаків по дальності ( до 10 км) і більші, ніж у ЗСУ “Тунгуска”, розміри зони ураження літаків по висоті (0,025-5 км), а також приблизно однакові характеристики ефективності ураження літаків.

 

Але комплекс врятував випадок. У В’єтнамі в кожній дивізії США були створені спеціальні гелікоптерні підрозділи для боротьби з бронетанковою технікою. Група гелікоптерів вогневої підтримки спільно з гелікоптером-розвідником займала позиції в 3-5 км від лінії бойового зіткнення військ. При підході до неї танків гелікоптери підіймались вгору на 15-25 метрів і вражали танки з допомогою ПТКР, а потім швидко зникали. У таких умовах танки виявлялися зовсім беззахисними, а гелікоптери – безкарними. Рішенням Уряду в 1973 році була створена спеціальна комісія з пошуку шляхів захисту Сухопутних військ, а особливо – наступаючих танків та інших об’єктів бронетехніки від ударів гелікоптерів противника. В ході роботи комісії на території Донгузского полігону (науковий керівник роботи – С. І. Пєтухов, начальник полігону О. К. Дмитрієв) було проведено дослідне навчання з бойовими стрільбами різних видів зброї Сухопутних військ по гелікоптерних-мішенях. У результаті проведеної роботи комісія визначила, що ні один комплекс не здатний вражати вертольоти у повітрі. Єдиним зенітним засобом, здатним вести ефективну боротьбу з зависаючими гелікоптерами, могла бути ЗСУ “Тунгуска”, яка має можливість супроводжувати танки в складі їх бойових порядків, має достатньо далеку межу зони ураження (4-8 км) і незначний час (8-10 с) для реакції. Тому в 1977 році фінансування Тунгуски було відновлено, а до кінця 70-х років  20 століття розробка була завершена. За результатами проведених в 1980 – 1981 роках випробувань комплекс був доопрацьований і 08 вересня 1982 прийнятий на озброєння в Збройні Сили СРСР. Спочатку він мав 4 ракети, потім кількість ракет збільшили до 8.

 

ЗСУ 2С6 змонтована на шасі багатоцільового гусеничного важкого транспортера МТ-Т. Гідромеханічна трансмісія й гідропневматичнa підвіска зі змінюваним кліренсом забезпечують високу прохідність і плавність ходу по пересіченій місцевості.

Функціонування бойових машин комплексу “Тунгуска” забезпечується з застосуванням транспортно-заряджаючої машини 2Ф77 (на КамАЗ-43101, з 2 боєкомплектами патронів і 8 ЗУР), машини ремонту і техобслуговування 2Ф55-1 (на Урал-43203 з причепом) і 1Р10-1 ( на Урал-43203, з радіоелектронною апаратурою), машин техобслуговування 2В110-1 (на Урал-43203, за артилерійською частиною), автоматизованих контрольно-випробувальних рухомих станцій 9В921 (на ГАЗ-66), майстерень техобслуговування МТО-АТГ (на ЗіЛ -131).

Вогонь з 30-мм гармат 2А38 може вестись на ходу або з місця, а пуск ЗУР проводиться тільки під час зупинки з місця. Система керування вогнем радіолокаційно-оптична. Оглядова РЛС з дальністю 18км розташована в задній частині башти. Перед башнею знаходиться РЛС супроводу цілей з дальністю дії 13км. Крім РЛС до складу системи керування вогнем входять цифрова ЕОМ, стабілізований оптичний приціл і кутовимірювальні прилади. Час реакції комплексу 8-10с. Перезарядження установки проводиться із спеціальної транспортно-зарядної машини на шасі автомобіля КамАЗ-43101 контейнерним способом. Час перезарядження ЗСУ ракетами та снарядами – 16хв. Корпус та башня машини виготовлені з суцільнозвареної броні та забезпечують захист екіпажу від куль і осколків. Механік-водій розміщується в передній частині корпусу машини. Оператор РЛС, командир і стрілок розташовані в башні.

 

При стрільбі зенітними гарматами траекторія стрільби розраховуваться ЕОМ.

При стрільбі ракетами застосовувається супровід цілі за кутовими координатами з допомогою оптичного прицілу. Після пуску ЗУР потрапляє в поле зору оптичного пеленгатора апаратури виділення координат ракети.

 

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОМПЛЕКСУ

 

Ракетне озброєння:

Зур 9М311 радіо-наведення. Маса– 42 кг, маса бойової частини – 9 кг.

Швидкість польоту – 600 м / с.

Параметри зони знешкодженя: по дальності – 2-8 км., по висоті – 0,015 – 3,5 км, за параметром – 2-4 км.

Максимальна швидкість цілі – 700 м / с.

Ймовірність враження цілі – 0,4-0,5.

Кількість ракет – 8 шт.

 

Гарматне озброєння:

2А38 – двоствольний автомат – 2 шт. Калібр – 30 мм.

Скорострільність – 4060 – 4810 пострілів за хвилину.

Боєкомплект – 1936 снарядів;

Початкова швидкість снаряда – 960 м / с.

Параметри зони знешкодження: по дальності – 0-4 км, за висотою – 0-3 км.

Ймовірність враження цілі – 0,6 -0,7.

Максимальна швидкості цілі – 500 м / с.

 

Радіолокаційне озброєння:

Станція виявлення цілей, Станція наведення зброї, Центральна обчислювальна система (ЦВС).

Засоби зв’язку – Р-123, ТПУ-4.

Переведення з похідного положення в бойове – 5 хв.

Швидкість руху 30-65 км / год.

Комплекс 2С6 “Тунгуска” складається з шести установок 2К22, трьох транспортно заряджаючих машин на базі автомобіля Урал або КАМАЗ, двох автомобілів обслуговування (майстерня і комплект ЗІП № 2, які перебувають у відділенні регламентних і ремонтних робіт), тренажер пуску ракет на колісній базі.

Відомо що в 9-ти частинах ППО України заходиться більш ніж 80 «Тунгусок».

 

Днями до нашої бригади завітали гості – волонтери, представники Української асоціації інвалідів АТО в Закарпатській області та військової організації «Спас 23». Мета візиту – вручення військовослужбовцям нашої славетної 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка медалей «За оборону шахти «Бутівка».

 

Насамперед волонтери подякували нашим хлопцям за жертовність і самовідданість у боротьбі з окупантом та розповіли історію виникнення нагород. Як з’ясувалось, ініціювали розробку цих відзнак ветерани АТО Закарпаття, котрі у різні часи захищали шахту «Бутівка» на Донеччині, і котрі є членами громадських організацій. Їх ідею підтримали у Міністерстві оборони, Генеральному штабі і, зрештою, ці народні медалі тепер вручають армійцям по всій Україні, адже тих, хто боронив цей важливий об’єкт на підступах до Донецька дуже багато. Серед них і воїни 92 бригади.

 

Посмертно медалями «За оборону шахти «Бутівка» була нагороджена неймовірно відважна дівчинка старший солдат Олеся Бакланова та наші побратими солдат Сергій Жук і старший солдат Дмитро Лісовол. Під час заходу відзнаки передали ТВО заступника військового комісара Харьківського ОВК з МПЗ підполковнику Олегу Руських, який запевнив, що нагороди будуть передані родичам Героїв.

 

Офіційна сторінка 92-ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка

В Україні зафіксовано вже 54 771 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, кількість нових випадків за добу – 638. При цьому одужало за добу 651 особа – більше, ніж захворіло.

 

Про це заявив на брифінгу міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

 

Було госпіталізовано 157 осіб. Зафіксовано 14 летальних випадків. Загалом за весь час пандемії в Україні із 54 771 осіб, які захворіли, 3906 дітей, 7499 медичних працівників.

При цьому загалом одужало 27 154 осіб. Померло 1 412.

“Якщо говорити у розрізі регіонів, то за останню добу найбільша кількість випадків (коронавірусного захворювання COVID-19 – ред.) зареєстрована у Львівській області — 147, Закарпатській області — 67, у Києві — 112”, — зазначив Степанов.

Колишній віце-прем’єр з питань економіки та економічних реформ АР Крим, народний депутат України V, VI, VII скликань, голова ТСК з розслідування Іловайської трагедії Андрій Сенченко розказав про основну причину проблем української армії.

«У нас багато героїв в армії, але відношення всередині армії залишилося таке саме, як в радянській. І таке ж, як в російській армії. Різниця в тому, що вони — окупанти. А наша армія — захищає свою землю, тому — інший дух.» – заявив Сенченко і додав, що це не виправдовує того, що не відбувається відповідна військова реформа.

До 2016 року, на погляд чоловіка, все йшло більш-менш все йшло добре. А потім люди почали йти з армії. При чому більшість проблем, вважає Сенченко, вирішується без серйозних грошових витрат: зокрема екс-чиновник згадав історію з обшуками ДБР у військових частинах. Він також згадує і ще одну можливу реформу.

«Треба повернути те, як це колись було в інших країнах, але насправді так повинно бути в будь-якій країні, яка себе поважає. Треба законом встановити, що в поліцію, в ДБР, НАБУ, САП, у судді людина може потрапити тільки після того, як вона відслужить в армії, принаймні, якийсь коротенький, встановлений законом строк» – акцентував Сенченко.

 

Нагадаємо

ЯКІ СИЛИ ОКУПАНТІВ ПРОТИСТОЯТЬ ЗСУ НА ДОНБАСІ (початок) 

Президент України Володимир Зеленський попросив Кабінет Міністрів розібратися з проблемою несправедливого нарахування пенсій сім’ям воїнів, загиблих у зоні проведення АТО/ООС на Донбасі. Про це, за словами голови держави, його прохали ветерани по всій Україні.

Суть проблеми пояснив сам президент:

«Є несправедливість через те, що військові, які загинули на війні у 2014-2018 роках, тоді отримували зарплату в пару тисяч гривень. Тому пенсії, які зараз надходять їхнім батькам, дуже відрізняються від пенсій батьків тих воїнів, які загинули, отримуючи заробітну плату 14, 16, 20 тисяч. Тому пенсія там у рази менша, і вони кажуть про несправедливість».

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв: його міністри розглянуть можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

 

Нагадаємо

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ЗІ СКЛАДУ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ ПРОДОВЖУЮТЬ ГАСИТИ ТЛІЮЧУ ДЕРЕВИНУ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Уряд ухвалив постанову щодо порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан. Відповідну постанову опублікували в «Урядовому порталі».

Саме зазначеним наказом призначається комендант, визначаються час, протягом якого діють комендантська година та спеціальний режим світломаскування, порядок створення, функціонування і місцезнаходження комендатури та її склад, , межі території їх запровадження, способи здійснення заходів щодо підтримання правопорядку, порядок руху залізничного, автомобільного, морського, річкового, повітряного транспорту.

Комендант має право тимчасово обмежувати перебування та свободу пересування – але лише у разі небезпеки для осіб на підвідомчій йому території.  При цьому на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, згідно з документом,  надані наступні права:

«1) затримувати і доставляти в органи або підрозділи Нацполіції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;

2) перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності – затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;

3) вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Нацполіції;

4) тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об’єктів, евакуйовувати транспортні засоби;

5) входити (проникати) на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров’ю осіб;

6) використовувати зі службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів іноземних консульських установ чи представництв міжнародних організацій, для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги, проїзду до місця злочину;

7) застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби».

 

Нагадаємо

БІЙЦІ АТО НАВЧИЛИ МАЛЕЧУ СТРІЛЯТИ. ЩОПРАВДА – ЛАЗЕРАМИ

Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” учаснику війни молодшому лейтенанту Тарасу Матвіїву. Нагорода знайшла героя посмертно.

«Тарас Матвіїв на фронті з початку війни. Був волонтером і добровольцем, а у 2019 році почав службу в лавах ЗСУ. Під час ворожого обстрілу 31-річний Тарас врятував двох своїх побратимів, допомігши їм дістатися в безпечне місце» – прокоментував своє рішення сам Зеленський.

Тарас загинув від ворожої міни коли, бойовики обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Чоловік витягнув з палаючого бліндажа двох солдат, і аж тоді міна дістала і його.

 

Нагадаємо

РОСІЙСЬКІ ОКУПАНТИ ПІДСТУПНО РОЗСТРІЛЯЛИ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО МЕДИКА

Завдячуючи сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm ми починаємо публікацію розвідувально-аналітичної довідки про підрозділи 1-го та 2-го Армійських Корпусів, які розгорнуті та керуються Російською Федерацією на окупованій частині українського Донбасу.

 

ЧАСТИНА 1.

РОЗВІДУВАЛЬНІ ДАНІ ПРО ПІДРОЗДІЛИ ОКУПАЦІЙНИХ 1-ГО ТА 2-ГО АРМІЙСЬКИХ КОРПУСІВ РФ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ.

З 2015 року, в умовах припинення активної фази бойових дій, почалося впорядкування підрозділів т.з. «ополчєнія Новоросії» в штатну структуру за взірцем армії РФ. Цей процес мав на меті створити однорідну квазіармійську структуру для:

– наведення внутрішнього порядку, ліквідації мафіозних анархічних мілітарних структур всередині «республік»,

– забезпечення координації підрозділів між собою та формування упорядкованої оборони визначеної усталеної лінії фронту з формуванням 1, 2, 3 лінії, відповідної інфраструктури забезпечення,

– створення аналогічної кадровій армії РФ структури для фактичного їх включення до складу ЮВО РФ з усіма відповідними наслідками – уніфікація забезпечення, в тому числі кураторами на ротаційній основі, уніфікація принципів несення служби, проведення навчань тощо на основі російських військових статутів, технічних регламентів тощо.

Через нездатність подолати внутрішні протиріччя та поділити сфери впливу, т.з. «ЛНР» та «ДНР» не вдалось об’єднатися. Їх армії теж було відповідно розділено на два армійські корпуси – 1 АК (“ДНР”) та 2 АК (“ЛНР”).

Станом на літо 2015 року лінія фронту в основному стабілізувалася, бої перейшли у позиційну фазу, що дало можливість нарешті сформувати з десятків реальних і віртуальних батальйонів та груп бригади та полки 1 та 2 корпусів і, головне, укомплектувати їх технікою згідно з нормативним БЧС.

Бригади (та в окремих випадках полки) формувалися за взірцем штатного розкладу російських бригад та мали подвійне командування – з метою забезпечення підпорядкованості російській армії.

Подвійність командування забезпечується наявністю «кураторів» від РФ, які дублюють командні посади бригадного та батальйонного рівня, і, за задумом, мають реальну владу в підрозділах, на відміну від формально наявних командирів, призначених з місцевого населення. Місцеве командування при цьому активно розкручувалось в сепаратистських та російських ЗМІ для ілюстрації тези про «громадянську війну» і «місцевих, що взяли в руки зброю щоб боронити свій край», в той час як реальне оперативне управління повністю забезпечувалось приїжджими кадровими російськими військовослужбовцями.

Дублювання функцій, суттєва різниця в зарплаті, статусі, званнях, контроль за тіньовими доходами (металолом, продаж пального і матеріального забезпечення, дохід від «мертвих душ», контрабанда, наркотрафік), тимчасовість перебування радників (ротація в середньому триває 1 рік), байдужість радників до втрат ОС і до всього крім подачі прийнятної звітності нагору – все це створює фон для вкрай непростих взаємин, що не раз переходили у відкриті збройні конфлікти та непоодинокі випадки надання персональної охорони окремим радникам.

Процес опору впорядкуванню колишньої вольниці і особливо кишенькових батальйонів окремих місцевих бонз, як прямий так і прихований саботаж з боку місцевих «керівників» «ДНР» та «ЛНР», тривав до літа 2019 року. На початковій стадії він нерідко приводив до прямого протистояння, вбивств ватажків, оточення та роззброєння окремих підрозділів (від відносно бойових, на кшталт «батальйону Ольхона» до потішних казацкіх). Він же був не останнім фактором в рішенні ліквідувати О. Захарченка – після його смерті «особисті батальйони», що сховались в «міністерствах республіки» (майже кожне «міністерство» мало свою власну «гвардію)» швидко влились в «НМ ДНР». В «ЛНР», після втечі Плотницького, локальні «еліти» були значно поступливіші – і, відповідно, значно живіші за «Батю».

 

1 АК (ПЕРШИЙ АРМІЙСЬКИЙ КОРПУС)

 

З огляду на вищесказане, станом на осінь 2019 року процес реорганізації був у цілому закінчений. Список формувань наведено нижче (за кількома винятками, всі бригади що мають непарні номери відносяться до 1 АК, а парні – до 2):

1 АК (в/ч 00100):

1 ОМСБР (в/ч 08801, ППД Комсомольське);

3 ОМСБР (в/ч 08803, ППД Горлівка, включає в себе 1 БТРО, в/ч 08822);

5 ОМСБР (в/ч 08805);

100 ОМСБр (в/ч 08826, включає в себе 3 та 4 БТРО, відповідно в/ч 08815 та 08823, ППД Донецьк);

9 ОШМСПМП (окремий штурмовий мотострілецький полк морської піхоти) (в/ч 08809, ППД Новоазовськ, включає в себе 6 БТРО);

11 ОМСП Восток (в/ч 08818, включає в себе 2 БТРО, в/ч 08814).

 

Крім вказаних «лінійних» загальновійськових підрозділів, 1 АК включає в себе:

– Окрема артилерійська бригада (ОАБр) Кальміус (в/ч 08802, ППД Снєжноє, Донецьк);

– Полк СпП внутрішніх військ (в/ч 02707);

– Два полка охорони, в/ч 08833 та «Республіканськой государственной служби охрани» в/ч 08830, та Окремий комендантський полк в/ч 08816;

– Окремий танковий батальйон Булат, або Дизель (в/ч 08810);

– Окремий штурмовий батальйон Сомалі (в/ч 08828);

– Окремий розвідувальний батальйон Ягуар, або Спарта (в/ч 08806);

– Окремий ремонтно-відновлювальний батальйон Конго (в/ч 08813);

– Окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч 08812);

– Окремий зенітний ракетний дивізіон (в/ч 08817);

– Окрема рота РЕБ/РЕР (в/ч 08821);

– Окрема інженерно-саперна рота (в/ч 08820).

У відкритих джерелах досить часто згадуються такі назви, як «Славянський батальйон», «Патріот», «Вітязь», «Пятнашка», «Бобри» тощо, але ці підрозділи станом на зараз або взагалі припинили існування, або втратили статус окремих, та входять на правах рот в інші підрозділи.

Загальна довжина фронту в зоні відповідальності 1 АК складає орієнтовно 195 км. Зона відповідальності 1 АК не повністю відповідає лінії розмежування в межах ТОТ Донецької області.

Це не стосується зони відповідальності 7 ОМСБр, яка оперативно підпорядкована 2 АК, хоча й має у своїй зоні відповідальності т.з. Світлодарську дугу та Дебальцево, які знаходяться у Донецькій області.

Протягом 2016-2020 рр. всі бригади та лінійні полки мають визначені райони відповідальності, ротації між бригадами у повному складі не проводяться. Окремі підрозділи, наприклад ОШБ “Сомалі”, полк СпП ВВ, ОРБ “Спарта” не мають визначеної ділянки оборони, та ситуаційно застосовуються по факту необхідності посилення окремих ділянок, або проведення ротації та відновлення підрозділів лінійних бригад, у випадку необхідності поповнення втрат, виходу на полігони, тощо.

В цілому, зони відповідальності бригад 1 АК виглядають в наступний спосіб:

 

КОРОТКО ОХАРАКТЕРИЗУЄМО НАВЕДЕНІ НА СХЕМІ ПІДРОЗДІЛИ ТА ЇХ ЗОНИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

 

9 ОШМСПМП

 

9 ОШМСПМП має в назві згадування морської піхоти, але жодних засобів десантування не має, підготовка ОС з десантування не проводиться. Структура полка практично повністю відповідає решті бригад 1 АК. Штаб полка знаходиться у м. Новоазовськ (переведений у місто у 2017 році після нанесення вогневого ураження по штабу в н.п. Безимєнне).

9 полк характеризується вкрай низькою навіть за мірками 1 АК дисципліною ОС (9 полк та 7 бригада тримають сумнівної честі першість за дисциплінарними порушеннями), низьким рівнем підготовки командного складу, а також – найбільшим протягом 2015-2020 рр. рівнем втрат серед особового складу. Чисельність за списком не перевищує 50% від штатної, що призвело до включення у склад полку для підсилення 6 БТРо. Сам 6 БТРо було створено в 2019 році, про якість набраного ОС промовисто говорить той факт, що при наборі в батальйон (оголошення є в відкритих джерелах) в перелік необхідних документів не включено довідку про відсутність ВІЛ, гепатиту, довідку про психічне здоров’я.

У 2019 р. 9 полк втратив тактично важливу висоту «Дєрзкая», втративши одночасно з тим оперативний контроль над напрямком Комінтерново-Зайцево.

Втрата «Дєрзкої» є не першою поразкою полка. Починаючи від Широкінської операції, полк лише втрачав позиції (Широкіно, Лебединське, Водяне, Гнутово, Павлополь, значні території в сірій зоні), не демонструючи жодних успіхів.

Район оборони полка командування 1 АК вважає за стратегічно важливий, оскільки відсутність щільної міської забудови, особливості ландшафту та інфраструктури, низька боєздатність полка, роблять вірогідним швидкий та успішний наступ сил ООС аж до кордону України та РФ.

Сил та можливостей для проведення наступальних операцій навіть на тактичному рівні полк не має.

 

Відсутність великих населених пунктів, зручна логістика, призводять до того, що зона відповідальності полка часто використовується РФ для «обкатки» артилерійських підрозділів, зокрема – випускників артилерійських навчальних закладів РФ.

 

 

1 ОМСБр («Слав’янська»)

 

1 ОМСБр («Слав’янська») – є сусідом праворуч 9 полка. Бригада одною з перших свого часу закінчила перехід на штатну структуру РФ. Штаб знаходиться в н.п. Комсомольське.

Район оборони бригади – найбільший по фронту за всі бригади 1 АК, що обумовлюється географічними особливостями: 60% по довжині фронту займає природна водна перешкода, р. Кальміус, що ускладнює активні бойові дії. Від н.п. Чермалик до н.п. Гранітне практично відсутні піхотні позиції, що знаходяться у вогневому контакті. Система оборони 1 ОМСБр на даній ділянці побудована на системі спостережних позицій.

Разом з тим, Кальміус має низку зручних бродів, у т.ч. в р-ні н.п. Гранітне, за який у 2015 році точилися запеклі бої, що закінчилися перемогою ЗСУ. Однак, всі можливі ділянки для форсування відомі обом сторонам, що дозволяє забезпечити їх оборону маневровими групами у загрозливий період.

У цілому – бригада має середній рівень боєздатності, добре укомплектована технікою, але чисельність ОС не перевищує 55% від штатної.

Район на північ від Гранітного контролюється найбільш боєздатним підрозділом бригади – 1 МСБ (н.п. Роздольне).

 

5 ОМСБр

 

Район оборони 5 ОМСБр «Оплот» починається від н.п. Комсомольське, і закінчується на н.п. Оленівка.

В цілому, це один з найцікавіших підрозділів 1 АК, і його район оборони представляє найбільший інтерес.

В центрі району оборони знаходиться н.п. Докучаєвськ, з панівними висотами на теріконах, що дозволяє противнику контролювати лінію оборони відносно незначними силами.

5 ОМСБр є бригадою резерву 1 АК.

Одночасно, 5 ОМСБр є одним з найбільш боєздатних підрозділів 1 АК, єдиним, що здатний вести самостійні наступальні дії, бодай на тактичному рівні. Бригада має нетипову організаційно-штатну структуру, яка включає в себе аж два танкових батальйони. Фактично, за умови включення в оперативне підпорядкування бригади батальйону «Дізєль», 5 ОМСБр перетворюється на типову танкову бригаду, в якій мотострілецькі батальйони отримують функції прикриття танкових підрозділів.

Бригада за потреби може бути у повному складі виведена з лінії розмежування, із заміною її підрозділів на передовій на такі підрозділи, як “Сомалі”, “Спарта”, полк ВВ тощо, без створення небезпеки ділянці оборони.

За рівнем дисципліни, укомплектованості – це також один з найкращих підрозділів 1 АК.

Одночасно, Докучаєвський напрямок є одним з найнебезпечніших для сил ООС, оскільки відкриває прямий шлях на н.п. Волноваха, з можливістю швидкого перерізання стратегічно-важливої траси Донецьк-Маріуполь, та єдиної залізничної гілки на Маріуполь.

 

 

100 ОМСБр

 

100 ОМСБр «Купол» займає район оборони від н.п. Оленівка до ДонАп, відповідно, прикриваючи Донецьк.

Майже вся лінія оборони бригади спирається на міську забудову та панівні висоти у вигляді териконів. Виняток складає лише ділянка від Оленівки до Олександрівки, але цю ділянку обороняє БТРо, що включений до складу бригади.

Бригада укомплектована переважно за рахунок жителів Донецька, що забезпечує прийнятний рівень морально-психологічного стану. Укомплектованість бригади також вища за середню.

 

Однак, на наступальні дії бригада не здатна, через критичну важливість утримання позицій в обороні, на випадок контрнаступу.

 

 

11 ОМСп

 

11 ОМСп «Восток» займає район оборони від ДонАп до н.п. Пантелеймонівка. Смуга оборони полка спирається на Ясинуватську агломерацію. Станом на 2020 р. напрямок є другорядним, ведуться позиційні бої. На самостійні наступальні дії полк не здатний.

 

3 ОМСБр

 

3 ОМСБр «Беркут» займає критично важливий район оборони, від Пантелеймонівки до н.п. Байрак, фактично, забезпечуючи оборону Горлівки з західного та північного напрямку. Як і у випадку 100 ОМБр, оборона противника спирається на міську забудову, за винятком р-на Пантелеймонівки, який обороняє БТРо. Також, в зоні відповідальності 3 ОМСБр знаходиться Єнакієво, але, в тиловій зоні бригади.

Бригада є класичною по організаційно-штатній структурі, включає в себе три мотопіхотні батальйони та БТРо, має танковий батальйон, ГАДн, ГСАДн, РЕАДн, тощо. Комплектація особовим складом не перевищує 60%, при тому що технікою бригада укомплектована на 90-100%.

Періодично, ротація батальйонів бригади забезпечується тимчасовим заведенням на передові позиції підрозділів ВВ та «Сомалі».

На самостійні наступальні дії бригада не здатна.

На схід від н.п. Байраки продовжується територія, контрольована «ДНР», зокрема це н.п. Вуглегірськ та Дебальцево, але це вже територія, за яку несе відповідальність 2 АК, якому придана в оперативне підпорядкування 7 ОМСБр (буде розглянута пізніше).

Розвідувально-аналітичну довідку підготував Роман Гріньов спеціально для читачів сайту InformNapalm.

Громадська організація «Асоціація учасників та інвалідів АТО» провела розважально-тренувальний захід з лазертагу. Лазертаг (від англ. laser — лазер, і tag — позначка), або лазерний бій, — військово-спортивна гра, суть якої полягає в ураженні гравців безпечними «лазерними» пострілами. Влучання зараховується, коли промінь з «бластера» суперника потрапляє на сенсори, закріплені на одязі або амуніції гравця.

 

Батьки з дітьми під час зустрічі розділилися на дві команди. Спочатку батьки тримали оборону, а діти наступали та брали штурмом певне місце, а потім старші та менші вояки мінялися ролями.

 

Все це відбувалося на території покинутої госпітальної бази. Щоб діти ненароком не травмувалися, за ними наглядав  вчитель «Фізичної культури» та «Захисту України», ветеран АТО, кіборг Сергій Гуcсіді.

 

Нагадаємо

ОБГОВОРЕННЯ ІДЕЇ ВІЙСЬКОВОГО РАДІО: ЩО ТАМ НАГОВОРИЛА ГРОМАДСЬКІСТЬ?