Президент України Володимир Зеленський нагородив орденом «За мужність» III ступеня військовослужбовців, що загинули в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Сьогодні очільник держави підписав Указ № 304/2020 «Про відзначення державними нагородами України».
У список нагороджених посмертно потрапили старший солдат Ігор Вівчаренко, сержант Микола Ілін, сержант Олексій Золін та лейтенант Дмитро Красногрудь.
Окрім них у списку – сержант Ярослав Журавель. Ярослав помирав чотири дні. З дрону бачили, як він сам надавав собі допомогу. Він міг здатися ворогу та, скоріш за все, залишитися живим, та він не зрадив державі, яка не змогла витягнути його. Ярослава ніхто не забрав. Він помер у балці, куди він упав після початку ворожого вогню.
Активісти вимагають надати сержантові ЗСУ Ярославу Журавлю звання «Герой України» за неймовірну мужність виявлену ним під час бойових дій у Зоні ООС. Вони навіть опублікували відповідну петицію, яка вже набрала більше тисячі голосів.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль на засіданні уряду заявив, що Україна підготувала загін рятувальників, які готові вилетіти для допомоги у Бейрут, столицю Лівану, де стався потужний вибух у місцевому порту. Більше 2 тисяч людей, за даними «Червоного хреста», постраждали.
«Відповідний загін готовий вилетіти в будь-який момент у разі потреби. Наскільки я знаю, зараз триває засідання уряду в Лівані. Вони будуть приймати рішення якого кшталту допомога їм потрібна. Україна готова долучитися всіма можливими способами» – зазначив Шмигаль.
Ліванська телевізійна станція MTV повідомила, що на складі в Бейруті знаходилися 2750 тон аміачної селітри. Вона використовується як компонент вибухових речовин, тож повинна зберігатися в особливих умовах. Влада Лівану заявила, що причиною вибуху стало якраз неналежне зберігання селітри, яка могла перебувати на складі близько шести років. У епіцентр вибуху потрапили також українські моряки, які стояли в порту. Щодо їх стану точних відомостей ще немає.
Нагадаємо, що 4 серпня 2020 року, близько 18 години, в порту Бейрута стався настільки потужний вибух, що вибухова хвиля дісталася аж до острова Кіпр, який знаходиться за 250 кілометрів від узбережжя.
Кількість загиблих за останніми даними становить близько 200 осіб, а постраждалих – понад 5 тисяч.
Пресслужба Об’єднаних сил на своїй сторінці Facebook повідомляє, що ситуація на «лінії розмежування» станом на сьому годину ранку 06 серпня 2020 року була майже спокійною.
05 серпня 2020 року російськими окупаційними збройними формуваннями всього лише один раз було порушено проголошений режим припинення вогню.
Обстріл позицій ЗСУ із підствольного гранатомету було зафіксовано в районі населеного пункту Шуми. Наші воїни вогонь у відповідь не відкривали, бо підрозділи Об’єднаних сил дотримуються умов припинення вогню.
Сьогодні з ранку на всіх ділянках «лінії розмежування» обстрілів з боку російських окупаційних збройних формувань не зафіксовано.
Серед особового складу Об’єднаних сил бойових втрат та поранень немає.
Анатолій ШтефаН (“Штірліц”) На своїй сторінці у «Телеграм» повідомляє, що 04 серпня 2020 року російські окупанти втратили 2-х бійців: один «200-тий» (4 омсбр, не бойовий, обставини уточняються) і один «300-тий» (7 омсбр, не бойовий, обставини уточняються ).
У Департаменті соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА та Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області розпочали аналізувати пенсійні справи членів родин загиблих військовослужбовців.
«Це буде постійна, а не разова виплата», – наголосила заступниця голови Вінницької ОДА Наталія Заболотна. А от точну суму для кожного члена родини загиблого вона буде готова повідомити після перерахунку.
Допомога передусім передбачена тим членам родини, які втратили годувальника і розмір пенсії яких не досягає 7800 гривень. З доплатою загальна сума пенсій має складати якраз ті самі 7800 гривень.
Якщо ж доплата призначається на двох і більше членів сімей, то доплата буде встановлена в такому розмірі, який би підвищував пенсію цих людей до розміру 6100 гривень.
Допомога призначена для 240 родин, що мешкають на Вінничині.
Сьогодні Україна вшановує пам’ять жертв Великого сталінського террору 1937 року. Цього дня, 83 роки тому вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи».
Після неї за півтора роки у тодішній УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб. Переважну більшість з них – до розстрілу. Це майже 1% всіх жителів республіки.
Серед інших, протягом кількох днів жовтня-листопада 1937 року у карельському урочищі Сандармох було страчено майже триста представників української інтелігенції – вчених, митців, державних діячів. Серед них творець модерного українського театру Лесь Курбас, поет-неокласик Микола Зеров, драматург Микола Куліш, письменники Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Олекса Слісаренко.
До цієї страшної дати Міністерство зовнішніх справ підготувало окрему заяву. У ній дипломати засуджують культ автора терору – самого Йосипа Сталіна:
«Сьогодні в Росії активно відроджується культ Сталіна, а політика історичної пам’яті спрямована на замовчення, применшення або виправдання злочинів радянської влади. Більше того, репресії в дусі сталінського НКВД тривають і сьогодні. Окупувавши Крим і частину Донбасу, Росія провадить на цих територіях масові репресії».
У МЗС вважають: особливу увагу всього світу мають привертати непоодинокі випадки політичних переслідувань в Росії тих, хто бореться за встановлення історичної справедливості. Треба відзначити, що саме зараз у РФ несправедливо засуджено історика Юрія Дмитрієва, який першим дослідив і опублікував матеріали про репресії в урочищі Сандармох.
Загальновійськовий кулезахисний шолом «ТОР» українського виробництва пройшов успішне випробування в сертифікованій лабораторії США за стандартом NIG, рівень ІІІ-А. Про що свідчить виданий сертифікат встановленого зразка. У цьому документі на 10 сторінках відображені всі етапи випробувань із фіксацією відповідних параметрів.
Починаючи з цього року в нашій країні запроваджено новий державний стандарт. Відповідно до нього, відтепер застосовують все той же патрон Luger (9х19), але з меншою швидкістю – 358 м/с, а також використовують патрон ПМ (9х18) зі сталевим осердям зі швидкістю 330 м/с.
Захист шоломів «ТОР», і його десантного варіанту «ТОР-Д», відповідає вітчизняному класу 1-А за ГСТУ 78-41-004 і класу захисту 1 нового національного стандарту ДСТУ 8835:2019. Тобто його не пробиває 9-мм куля (патрон 9×19) зі свинцевим осердям на швидкості 410 м/с з відстані 5 метрів та 9-мм куля (патрон 9×18) зі сталевим осердям на швидкості 335 м/с.
Водночас заперешкодна деформація захисної оболонки після пострілу менше, ніж передбачена стандартами країн НАТО (до 20 мм у фронтальній та тильній частині і до 16 мм у бокових та тім’яних частинах).
За нормативами американського стандарту відстріл здійснюється з відстані 5 метрів зі швидкістю 430 м/с як патроном Luger (9х19), так і Magnum (10,9х32,5R). Тоді як за нормативами українського стандарту, що діяв до 2020 року, відстріл проводили лише патроном Luger (9х19) зі швидкістю 410 м/с
Шолом «ТОР» і його десантний варіант «ТОР-Д» перевіряли і в сертифікованій європейській лабораторії ФРН на відповідність рівню захисту IIIA NIJ STD 0106.01. Також визначали й ступінь їхнього захисту від осколків відповідно до стандарту НАТО STANAG 2920.
За їхніми результатами, українські шоломи отримали найвищий 6-й рівень безпеки (F6), бо здатні витримати удар уламка, що летить зі швидкістю 700 +/– 5 метрів за секунду.
Шоломи «ТОР» і «ТОР-Д» мають надійний і ергономічний підшоломник: демпферні подушки надійно захищають голову від контузійної травми, а утримуюча система підганяється не тільки за висотою і глибиною, а й за окружністю голови за допомогою дискового регулятора.
Шоломи мають універсальну конструкцію й можуть використовуватися в усіх кліматичних умовах.
За основу дизайну обрали дві моделі шоломів, які в наш час наймасовіше застосовують провідні армії НАТО: піхотний шолом ACH MICH 2000 та Ops-Core high cut (десантний варіант з високою обрізкою для додаткової зручності під час роботи з використанням оперативних навушників і радіогарнітури).
Їхня конструкція забезпечує вентиляцію підшоломного простору, не заважає застосуванню тактичних масок, активних навушників, коригувальних окулярів, засобів зв’язку, протигаза й респіратора, носінню зимового головного убору, виконанню стрибків з парашутом.
Щодо технології виготовлення цих шоломів, не заглиблюючись у нюанси виробничого процесу, коротко можна сказати. що бронекупол створено формувальним методом з арамідної тканини (Kevlar) із застосуванням спеціального балістичного клею. Він укритий тонким шаром стійкого негорючого матеріалу. Саме це покриття і забезпечує виробу експлуатацію в усіх кліматичних умовах та захищає від ударів, подряпин. Покривають шоломи спеціальною фарбою, яка не відблискує. На них передбачене й універсальне кріплення для приладів нічного бачення, що застосовують країни НАТО.
У 2017 році десантний варіант шолома «ТОР» («ТОР-Д») успішно подолав випробування і був прийнятий на озброєння українського війська.
Проте, на жаль, кількість цих шоломів в ЗСУ і досі обмежена.
Ще однією азіатською країною, яка активно реалізує програму створення винищувача, є Туреччина. Займається цим провідний авіакосмічний концерн цієї країни – Turkish Aerospace Industries (TAI).
Досвід в галузі виробництва реактивних бойових літаків він почав накопичувати з ліцензійного випуску винищувачів F-16C/D. В Туреччині виготовили 308 таких літаків, з них 46 експортували до Єгипту (ясна річ, зі згоди США).
У 2002 р. Туреччина внесла 175 млн. доларів в програму створення винищувача F-35 і стала партнером третього рівня, а у 2007-му увійшла до виробничої кооперації з випуску F-35A. ТАІ виготовляє частини центроплану, стулки люків відсіку озброєння та деякі інші деталі й агрегати з композитних матеріалів. Інші турецькі фірми мали постачати пілони для озброєння, стійки шасі та панелі обшивки.
Планувалась закупівля 100 F-35A, але останнім часом ця програма “зависла” через політичні розбіжності між Туреччиною та США. З’явилось навіть повідомлення про викуп американським урядом восьми вже виготовлених для Туреччини літаків (вони знаходяться на території США).
Намагаючись “не класти усі яйця в один кошик” і стимулювати розвиток власних високотехнологічних галузей, турецький уряд в грудні 2010 р. розпочав реалізацію програми створення власного винищувача TF-X. У вересні наступного року компанія ТАІ почала за урядовим контрактом розробку концепцію та аванпроекту літака. Робота тривала два роки, а допомагали туркам на цій стадії шведи з СААБ.
Спираючись на вимоги турецьких ВПС і враховуючи можливості місцевої авіаційної промисловості, були підготовлені і у 2013 р. презентовані на виставці в Стамбулі три варіанти одномісного літака. Двомоторний FX-1 і одномоторний FX-5 будувались за традиційною аеродинамічною схемою, нагадуючи, відповідно, F-22 i F-35. Ще один одномоторний варіант – FX-6 – мав виразне “СААБовське” коріння (“качка” з широким трикутним крилом).
Певні бюрократичні процедури затримали ухвалення рішення – міністерство оборони тільки на початку 2015 р. санкціонувало початок ескізного проектування. Одночасно вівся пошук зарубіжного партнера – було зрозуміло, що самотужки турецькі інженери не зможуть “витягнути”настільки складний проєкт. В грудні 2015 р. таким партнером став британський концерн “БАЕ Системз”.
В серпні 2016 р. ТАІ отримала чотирирічний контракт на розробку ескізного проєкту. Вартість цього етапу оцінюється в 1,3 млрд. доларів. За основу взяли варіант FX-1. Взагалі турецькі військові схилялись до дешевшого одномоторного варіанту, але… Виявилось, що на ринку доступним є лише двигуни відносно малої тяги (менше 10 тс).
Взагалі, вибір двигуна для TF-X – це окрема тема. Ще в січні 2014 р. турки розіслали запити пропозицій на постачання двигунів п’яти фірмам: європейській “ЄвроДжет Турбо”, американським “Дженерал Електрік” і “Пратт енд Вітні”, французькій “Снекма” і навіть “Рособоронекспорту”! Три фірми подали свої пропозиції: EJ200 від “Єврофайтера”, F414-GE-400 від “Супер Хорнета” і М88-4Е від “Рафаля”. Зрештою, тендер скасували – турецький уряд вирішив розробляти власний двигун, інтелектуальні права на який належали б Туреччині.
В середині 2017 р. оголосили новий тендер, в якому взяли участь консорціум турецьких фірм TRMotor і ТАЕС – спільне підприємство “Роллс-Ройса” і турецької “Кале Груп”. Представники останнього стверджували, що їхній двигун, який проектувався на основі технології EJ200, мав би вийти на стендові випробування у 2023 р. і бути запущений в серію після 2030 р. Виріб TRMotor, який створюється без технологічної допомоги іноземних фірм, мав би бути готовий ще пізніше.
Інвестор з Катару якого вдалось залучити в 2019 р., міг дати гроші, але ноу-хау у цій галузі так прости не купиш… Такі терміни надто узгоджувались з плановими строками створення TF-X – передбачалось почати випробування прототипу вже у 2023 р. Ситуація ускладнилась, коли у 2019 р. “Роллс-Ройс” вийшов зі спільного підприємства через розбіжності щодо поділу інтелектуальної власності. І тут на сцену виходить новий гравець, який досі не проявляв інтересу до проєкту TF-X: концерн “Дженерал Електрік” та його турецький партнер ТЕІ, який за ліцензією виготовляє двигуни F110 для “Файтінг Фалконів”. Виглядає на те, що TF-X на початковій стадії отримає саме ці двигуни, а потім, можливо, “дозріє” виріб TRMotor.
Турки також збираються власними силами створювати бортове обладнання для винищувача. Ключовим його елементом стане РЛС з АФАР, контракт на розробку якої у квітні 2018 р. підписав ТАІ з фірмою “Аселсан”. Остання вже має досвід створення радарів, але тільки наземних. “Аселсан” проєктує і оптико-електронну оглядово-прицільну систему для TF-X.
Власними силами створюється і озброєння. Керована ракета класу “повітря-поверхня” SOM вже готова і випускається. Випускають турки і кілька типів керованих авіабомб. Проєктуються ракети “повітря-повітря” малої дальності “Гьокдоган” і середньої “Буздоган”.
Тепер про моє улюблене – терміни і гроші. Щодо першого: початок програми, якщо не забули, – 2010 р. Контрольна дата початку випробувань прототипу – 2023 р. – була обрана не випадково: саме того року відзначатиметься 100-ліття Турецької республіки. Але… Зараз реалістичною датою вважається 2025 р. Якщо цього буде дотримано, то у 2029 р. TF-X досягне первинної операційної готовності.
Щодо грошей. Вартість першого етапу проектування мені не зустрічалась. Думаю, там суми порядку десятків мільйонів доларів, не більше. Вартість другого етапу я вже називав – 1,3 мільярди доларів. Третій етап, включаючи створення технічного проєкту, виготовлення і випробування прототипів, орієнтовно коштуватиме 7,3 мільярди доларів. Тут ще не враховані витрати на створення двигуна і БРЕО. Серійний літак, за попередніми оцінками, коштуватиме близько 100 мільйонів доларів.
Андрій Харук, військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Офіцери 95 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України у репортажі прес-служби з’єдання – спеціально для любителів військової справи. На фото військові відпрацьовують унікальні навички, які потрібні кожному десантнику у світі.
«Кожен офіцер ретельно ставиться до підготовки з відпрацюванням дій на кожному етапі, адже від цього у майбутньому буде залежати не тільки якість виконання завдання, але й життя його та його підлеглих.» – зазначають у прес-службі 95-ї.
Основні задачі бійців на сьогодні: розібрати поетапно підготовку парашутної системи до стрибка та її «підгонку» та закріплення зброї безпосередньо під час стрибка, а також відпрацювати елементи безпарашутного десантування за допомогою системи «КАНАТ-1».
Серед іншого солдати освоїли і базові навички евакуації за допомогою канату.
У звіті для міністерства закордонних справ Німеччини, який підготувала німецька розвідка, Росія створює військові бази у шести країнах Африки.
Про це пише Bild.
В угодах про військове співробітництво, підписаних ще в 2015 році з 21 країною, Росія збирається створити бази на території Центрально-Африканської Республіки (ЦАР), Єгипту, Еритреї, Мадагаскару, Мозамбіку та Судану.
Вже зараз російські військові інструктори активно навчають військових в ряді африканських країн, зокрема у ЦАР вже дислокується 180 російських військових. Також навчання у Росії проходять 20 військових з Малі.
Окрім офіційних контактів, також здійснюється вплив через непрямі канали по так званим «приватним військовим компаніям», як загальновідома «Вагнера», та іншим.
Росія гарантує диктаторським режимам безпеку від державних переворотів та революцій.
Під час зустрічі представників Мінветеранів, Мінінфраструктури та Мінреінтеграці було прийнято рішення про долучення Мінветеранів до експериментального проєкту з впровадження Єдиного електронного квитка.
Нагадаємо, що минулого тижня Уряд ухвалив розроблений Мінінфраструктури проєкт постанови КМУ, який передбачає реалізацію експерименту щодо впровадження послуги з оформлення єдиного електронного квитка.
Експериментальне тестування електронного квитка на транспортному порталі електронних послуг e-transport.gov.ua стартує з Києва. Далі система «SmartTicket» буде протестована в Дніпрі та Харкові.
«Мінветеранів підтримує ініціативу щодо створення єдиного електронного квитка. Це – важливий крок на шляху впровадження цифрових, уніфікованих послуг. Принципова умова – уніфікована система транспортних послуг має запрацювати з урахуванням права всіх категорій ветеранів на пільговий проїзд», – зазначив заступник Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Володимир Левчук. Він також додав, що в єдиному електронному квитку, який буде запроваджений в рамках експериментального проєкту, передбачатиметься обмін інформацією між системами зазначених Міністерств для верифікації статусів учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, членів сімей загиблих, постраждалих учасників Революції Гідності.
Також під час зустрічі, Володимир Левчук розповів про напрацювання Мінветеранів щодо впровадження е-квитка, які будуть реалізовані в рамках створення Єдиного державного реєстру ветеранів та впровадження сервісу «Е-ветеран».
Заступник міністра також повідомив, що найближчим часом Мінветеранів винесе на розгляд Уряду Порядок застосування відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у посвідченнях, які видаються ветеранам війни за допомогою мобільного додатку Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія». В подальшому наявність «електронної верифікації статусу ветерана» дасть можливість розробки і підключення ряду інших електронних сервісів, зокрема «SmartTicket».
