Зробити це абсолютно не складно, потрібно лише перерахувати будь-яку суму за реквізитами вказаними наприкінці матеріалу, все інше – справа техніки та м’язів учасників бойових дій.
Так, 1 серпня ГО «Veterans go» спільно з друзями планує пробігти трейл – 24 кілометри із набором висоти 950 метрів. Забіг відбуватиметься в рамках щорічного гірського бігового ультрамарофону «100 БУКО миль».
Бігтимуть ветерани командною із семи чоловік, у складі якої буде інвалід-візочник на спеціальному трекінг-кріслу, пристосованому для сходження у гори людей з інвалідністю.
Марафонці мають досить амбітні плани – першими підкорити за визначений контрольний час гору Кукул, що у Івано-Франківській області. Але бігтимуть атовці не тільки заради перемоги, але і задля здійснення мрії свого побратима, який, на жаль, самотужки втілити її наразі не в змозі.
Мова йде про ветерана Рустама Росула – закарпатця, учасника Invictus Games: Team Ukraine, який через отримані на сході поранення опинився в інвалідному візку. Зазначимо, що це не перше подібне сходження. Так, у червні цього року за допомогою спеціального візку побратими підняли Рустама на гору Ґимба.
Рустам Росул
Попри те, що раніше учасники бойових дій вже піднімалися з візочниками в гори, в змаганнях участі вони ще жодного разу не брали. Тож, цього року Veterans go з друзями подається на Книгу рекордів України, плануючи пробігти трейл нарівні з іншими спортсменами, які візьмуть участь у заході.
– «Це буде для нашої команди справжнім викликом, – розповідає один з учасників забігу, заступник головного тренера Збірної України на цьогорічних «Іграх Нескорених», франківець Тарас Шпук,- адже, погодьтеся, пробігти трейл у режимі змагань з візочником буде нелегко. Але ми сильні не тільки фізично, але і духом, тож чудово з усім впораємося. Зазначу, що участь у забігу не є безкоштовною – кожен учасник сплачує членські внески. Саме тому ми і звертаємося до всіх небайдужих – допоможіть ветерану здійснити його мрію, адже він віддав за Україну найдорожче – власне здоров’я».
Тарас Шпук
Стати спонсором рекорду може стати кожен, перерахувавши зручну для нього суму на картку Приват 5169 3600 0513 9930 (Баранник Віктор Борисович).
Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ОО С
Не секрет, що війни змінюють не лише людство, але й окремих людей, які беруть участь у черговій кривавій бійні. Одних баталії озлоблюють до крайньої межі, звідки вже не буде вороття. В характерах інших не тільки зберігають людяність, але й сприяють розвитку здібностей, котрі дрімають десь у потаємних закапелках душі. Викрутаси війни у лихий час в зоні АТО, сповна відчув на себе і Віталій Запека.
Полтавець бачив фронт не лише через приціл свого безвідмовного АКМ, але і через об’єктив камери, як професійний фотохудожник. І… майбутній талановитий письменник. Саме в зоні АТО він, нині вже 52-річний чоловік, відчув непереборний потяг до художнього слова, за допомогою якого прагнув передати побачене і пережите на війні тим, хто читатиме його книжки. Замисли його творів народжувалися в окопах під обстрілами, на бойових чергуваннях, або спілкуванні з однополчанами тощо. Доля виявилася прихильною до сержанта В. Запеки, наділивши його хистом до красного слова. Вже понад півтора десятки його творів проторували шлях до читача. І навіть лягли в основу сценаріїв для п’єс, які з успіхом ідуть на сценах театрів. Як, приміром, «Пригоди не бравого вояка Шрамка», які ожили у світлі рамп Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. І житимуть далі, адже ледь не вперше в історії сучасної української Мельпонеми цю виставу побачать в зоні АТО/ООС фронтовики, до яких приїжджатиме на передову виїзна акторська трупа театру.
У редакції «НОВА» В. Запека розповів про свій творчий шлях та поділився планами на майбутнє.
Віталію, як вчорашні солдати стають письменниками? Декому здається, що фронт, де всі прагнуть лише вижити, геть відбиває бажання до творчості…
За фахом я інженер. За покликанням – фотохудожник. З фотоапаратом не розстаюся все життя. Камера була зі мною і на передовій. Там я зробив тисячі знімків, в яких зафіксував миттєвості буття своїх побратимів, війну, такою, якою вона є. Одночасно занотовував побачене. Згодом, коли звільнився з армії, цей архів мені став у нагоді, коли зайнявся письменництвом. Правда, більшу частину фото прийняв Державний архів України з приміткою «зберігати довічно». Частину світлин не можна публікувати, адже на них містяться військові об’єкти, місцевість, види озброєння тощо, які не повинні бачити тим, кому не цього не можна . І помиляються ті, хто вважає, що на фронті говорять лише гармати, а музи мовчать…
Ваші художні твори переважно просякнуті духом подій на Донбасі, учасником яких Ви були самі. А яким був Ваш шлях в зону бойових дій?
Не простим. 2007 року я запатентував винахід «Накладний хірургічний шов», і став лауреатом міжнародного конкурсу серед новаторів. Винахід позбавляє травмованого від зайвого болю при накладенні традиційних швів. Особливо в бойових умовах, де кожна згаяна хвилина може стати фатальною для пораненого. Я марно чекав, поки мій винахід візьмуть на озброєння медичні заклади. Навіть після початку війні на Сході України, його не застосовували… Коли бойові дії були в розпалі, я зрозумів, що слід самому брати до рук зброю. І в січні 2015 року попросився на фронт в добровольчий батальйон. Було мені тоді 47 років. Воював у найгарячіших точках – Волновасі, Маріуполі, Щасті, Трьохізбенці, Кримському… Побував у трьох секторах з чотирьох, на які тоді поділили зону АТО. З першого дня до останнього служив в добровольчому батальйоні «Полтава». Але на службу потрапив не одразу. За військовим фахом я шифрувальник, а в батальйоні тоді навіть радіостанції не було. Урешті-решт мене таки взяли на службу. Але форму не видали, тож у першу ротацію поїхав у цивільному. Зброї теж не було. Замість автомату в мене у кишені був … складний ніж. Час був тоді такий. Дуже складний і багато чого бракувало. Воював у складі батальйону «Полтава» до лютого 2018 року. Після чого звільнився…
Відомо, що до виходу друком Ваша перша книжка пройшла довгий тернистий шлях, на якому були зрада, розчарування, судові тяжби…
Свою першу книжку «Батальйон «Полтава»: роки війни» я писав під впливом від побаченого і пережитого на фронті. Мені хотілося вписати і свій рядок у біографію батальйону, розповісти про людей, з якими я служив в зоні АТО. Власне, фотографій у книжці більше, ніж тексту. Недаремно кажуть, що краще один раз побачити, ніж кілька разів почути… Тоді з’явився і перший досвід спілкування з видавцями. На жаль, для мене невдалий… Надрукувати книжку мені запропонував один з полтавських видавців. Домовилися про ціну. З грішми мені допомогли в поліції Полтавщини, де виділили 20 тисяч гривень. Ще 16 тисяч гривень зібрали побратими. Гроші я передав видавництву, але довгоочікувану книжку-первенця так і не отримав. Видавець виявився непорядною людиною, фактично привласнивши гроші. Тепер справу розглядає суд. Але книжку я таки видав. Але вже в Житомирі, де в одному з видавництв для авторів створили найсприятливіші умови для співпраці. Після чого всі свої книжки я видаю там. Знайшов і пристойне видавництво в Харкові, куди здав свою першу книжку для дітей…
Поміж авторів-«атовців» Вас вважають доволі продуктивним письменником, адже за два останні роки до читача дійшли майже півтора десятки розповідей, нарисів, романів. В чому секрет такої плідної праці?
Я пишу про те, що сам пережив на фронті. Як кажуть, перебуваю «в темі» і мені не потрібно щось додумувати або шукати сюжети на стороні. Велику увагу приділяю самодисципліні, адже лише так можна ефективно організувати свій робочий день. За стіл всаджуюся о четвертій ранку, вмикаю комп’ютер і занурююся у свій, лише мені відомий світ… Ніколи не читаю книжок інших авторів на тему, про яку я пишу. Адже можна мимоволі потрапити у полон стилю автора і він перейде до мого рукопису. Звісно, такий графік виснажує, але по закінченні твору пару днів «відходжу» – повертаюся до нагального домашнього клопоту, побутових дрібниць, читаю, бавлюся з онукою тощо. Незчувся, як почав працювати і над дитячою книжкою. Правда, минулого літа я відклав роботу над нею через те, що працював над п’єсою за своїм військово-сатиричним романом «Герої, херої та не дуже»…
Майже всі автори, особливо початківці, прагнуть вступити до лав творчих спілок…
В мене немає таких амбіцій. Хоча пропозиції надходили, як від спілки фотохудожників, так і письменників. Але це не для мене. Членство в наших спілках, наче служба в армії: потрібно комусь підкорятися, уславлювати керівництво, узгоджувати свої творчі плани тощо. Я людина вільна. До того ж, я розумію, що, якщо я вступлю до якось спілки, писати краще не стану. Прагнути необхідно найвищих стандартів. Приміром, ПЕН-клуб. Можливо, колись і я стану його членом…
Військова тематика, яка переважає у Вашій творчості, позбавлена усталених стандартів. Поряд з жорстокою реальністю війни, приміром, в книжці «Цуцик», вражає своєю уїдливою сатирою і добродушним гумором роман «Герої, херої та не дуже»…
Я три роки воював і весь цей час бачив зсередини нашу армію. Траплялося всяке… На жаль, а, можливо, на щастя, у війську служать не однакові люди. В кожного свій характер, звички, ставлення до товаришів, командирів тощо. Так само неоднакові і командири, поміж яких чимало різних людей, з різним життєвим і бойовим досвідом, вмінням налагоджувати контакт з підлеглими. А без гумору на передовій сутужно: скрізь побутові негаразди, кров, постріли і вибухи, постійно чатує небезпека для життя… Тому я відійшов від глянцу і в своїх творах демонструю читачу життя в армії таким, як воно є насправді. В тому ж «Цуцику» доволі багато смішного…
Військова тематика рано чи пізно втомить читачів – така реальність… У Ваших творчих планах на цей випадок щось передбачено?
Я вже згадував, що наразі чекає виходу моя книжка для дітей. Ця тема, як я переконався, дуже цікава. Також мною написано кілька інтелектуальних романів. Один з них «Абсурд» готується до друку на початку наступного року. Є ще багато задумок і вже написаного, для реалізації яких потрібні час і гроші… Але, як людина військова, не хочу передчасно розголошувати свої плани. Лише запевню, що читач не розчарується. Адже я працюю для своїх шанувальників…
Розмовляв Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
За повідомленням пресслужби Об’єднаних сил, розміщеному у Facebook, минулої доби на ділянках відповідальності переважної більшості підрозділів обстріли противника не зафіксовано.
В той же час пресслужба Об’єднаних сил повідомляє про те, що зафіксовано аж 15 випадків порушення режиму припинення вогню в районі населених пунктів Кримське, Причепилівка, Попасна, Троїцьке, Новозванівка, Новоолександрівка, Оріхове, Авдіївка, Невельське, Лебединське, Опитне, та Водяне.
Російські окупаційні війська подовжили гатити по нашим захисникам з усього, що змогли придбати у «російському воєнторзі». В більшості випадків обстріли здійснювалися зі стрілецького озброєння, гранатометів та мінометів калібру 82 мм. В окремих випадках окупанти вели вогонь з мінометів калібру 120 мм.
З огляду на «прорив», досягнутий на переговорах «тристоронньої контактної групи», про клькість мін та інших боєприпасів, які було випущено російськими окупантами по позиціям наших захисників, в повідомленні не вказано.
Але зазначається, що «виконуючи «останні» Мінські домовленості та з урахуванням того, що противник вів турбуючий вогонь, підрозділи Збройних Сил України вогонь у відповідь не відкривали».
Пресслужба Об’єднаних сил стверджує, що втрат серед особового складу ЗСУ за минулу добу не було.
Підрозділи зі складу Об’єднаних сил розпочали підготовку до повного та всеосяжного режиму припинення вогню відповідно до рішення Тристоронньої контактної групи від 22 липня 2020 року, котре вступає в силу з 00.00 годин 27 липня 2020 року.
Вони проявляються в проведенні «необхідних заходів задля встановлення належного контролю за припиненням вогню», схоже, що саме з боку ЗСУ. Для цього додатковий контроль за підрозділами, котрі виконують бойові завдання «на нулі», будуть здійснювати офіцери, які в минулому мають досвід проведення миротворчих операцій у різних куточках світу.
При цьому слід зазначити, що у разі наступальних дій збройних формувань РФ, проведення противником диверсійно-розвідувальних операцій та створення загрози життю і здоров’ю військовослужбовців, цивільного населення, пошкодження або знищення інфраструктури Збройні Сили України зможуть надати належну відсіч противнику у разі порушення домовленостей, для чого в Командуванні об’єднаних сил створені відповідні додаткові резерви.
Крім військовослужбовців Збройних Сил України в районі проведення операції Об’єднаних сил належно виконують свої завдання інші складові сил оборони та правоохоронні органи.
Так, 25 липня, силами Національної поліції зі складу Об’єднаних сил виявлено 52 адміністративних правопорушення. Протягом доби підрозділами поліції зведених загонів перевірено 5292 транспортних засоби та 4648 осіб. Також було затримано 7 осіб, яких підозрюють у причетності до збройних формувань Російської Федерації.
Пресслужба Об’єднаних сил наголошує на тому, що в минулому заходи щодо припинення вогню виконувались лише Збройними Силами України. Разом з тим, за масштабом досягнутих домовленостей подібних заходів не було за весь період проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил.
Нагадаємо, що російські окупанти систематично і щодня. в середньому по 15 разів, обстрілюють позиції ЗСУ з усього озброєння, яке їм надіслав «росвоєнторг», включаючи і артсистеми великих калібрів. Щось дуже мало віри в те, що вони раптом пристануть на ініціативу Володимира Зеленського про те, що потрібно «просто пєрєстать стрєлять».
Понеділок покаже, чи не перетворили остаточно «останні домовленості» ТГК наших захисників «на нулі» на живі мішені для російських окупантів.
Інформаційний ресурс Ukrainian Military Pages повідомив, що Міністерство оборони України змінило затверджені в 2017 році зразки військової форми одягу та знаки розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України.
Зокрема наказом від 30 червня 2020 року № 238 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 606» змінені Правила носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України.
Варто зауважити, що не зовсім зрозумілий поспіх зі змінами, адже з жовтня наказ знов прийдеться змінювати через набуття чинності новими військовими званнями генералів та сержантів. До того ж документ містить незрозумілу мішанину діючих та «майже нових» звань. Поряд з поки що існуючими генеральськими званнями до наказу включені сержантські, які мали набути чинності з 30 вересня 2020 року, але були змінені законом № 680-IX на ще новіші, що набудуть чинності разом із генеральськими з 1 жовтня. Зокрема у наказі є погони «першого сержанта», але це звання було законом замінено на «головний сержант».
З помітних нововведень – золоті парадні погони та генеральська форма з новими емблемами на комір. Також тепер Правила поширюються й на Державну спеціальну службу транспорту. Але насправді змін набагато більше.
Змінилось розташування нарукавних знаків.
Так на парадній, парадно-вихідній та повсякденній формах одягу, на лівому рукаві на місці передбаченого раніше для «Державного прапору» тепер нашивається нарукавний знак військової частини. На правому рукаві залишається знак відповідно до роду військ. Проте, замість 60 мм, тепер відстань від плечового шва має складати 105 мм. Знак «Державний прапор» тепер нашивається на обидва рукави на відстані 45 мм від плечового шва.
На польовому однострої нарукавні знаки помінялися місцями. Емблема військової частини «переїхала» з правого рукава на лівий, нарукавний знак роду військ («тризуб») відповідно на правий. Місце розташування нагрудних знаків з прізвищем (справа) та «Збройні Сили України» (зліва) не змінилося, проте зазнали змін самі знаки. Написи на них відтепер виконуються чорним кольором (крім ВМС, тут без змін).
Як ми вже згадували, на парадній формі з’являться золоті погони, не завадило цьому ані критика у фаховому середовищі, а не їх схожість з історичними погонами німецьких чиновників, та ,через наявність «просвітів», із російсько-радянськими.
Крім того, так звана «зубчатка», яка була на погонах генералів, «переїхала» на комір (!) на місце емблем за родом війська, а схрещені булави, які також були на комірі відтепер замінили «зубчатку» на погонах.
Парадні погони старших офіцерів не містять передбачену наказом МОУ №370-2017 року «плетінку», роль якої на них відіграють просвіти по аналогії з радянськими погонами. Золоті погони молодших офіцерів, сержантів та солдатів містять стандартні для цих звань знаки розрізнення.
Нова лінійка сержантських звань матиме такі знаки розрізнення на погонах:
На знаках розрізнення військовослужбовців у військовому званні «головний майстер-сержант» та «головний майстер-старшина», на час перебування на посаді «головний сержант Збройних Сил України» передбачене розміщення зірки між широким шевроном та дугоподібною личкою.
Також нові Правила містять фразу «Військовослужбовцям у військовому званні «рекрут» знаки розрізнення не передбачені». Хоча насправді знаки розрізнення також не передбачені й для звань «солдат» і «матрос», які мають «чистий» погон. Відповідно звання «рекрут» і «солдат» («матрос») відрізнити буде не можливо.
На додачу до плаща демісезонного вводить демісезонна куртка.
Роті почесної варти замість чорних «берців» повернули чоботи радянського зразка.
Для військовослужбовців-жінок замість кашкетів ввели капелюхи.
ЕМБЛЕМИ НА КОМІР
Зазнали змін деякі емблеми на комір парадної та повсякденної форми одягу, а також були введені нові (або повернуті раніше скасовані) емблеми.
Так, емблема Десантно-штурмових військ та спеціалістів повітрянодесантної служби видів і родів військ, тепер повторює беретний знак:
НАРУКАВНІЗНАКИ (ЕМБЛЕМИ)
Змінилися кольори кантів пілоток армійської авіації та авіації Повітряних Сил:
БУЛО:
СТАЛО:
Водночас, щодо армійської авіації, то у нових Правилах має місце неспівпадіння зображення та тексту до нього.
БЕРЕТНІ ЗНАКИ.
Всі зображення наведені у тому вигляді, як вони відображені у наказах Міністерства оборони від 20.11.2017 №606 та від 30.06.2020 №238.
24 липня по всій Греції оголосили траурний день у зв’язку з першою з 1934 року мусульманською п’ятничною молитвою (намаз) у храмі Святої Софії. Про це повідомляє УНН із посиланням на Rti.fr.
“24 липня в православних храмах Греції був оголошений „день жалоби“ з приводу першої з 1934 року мусульманської п’ятничної молитви (намазу) в храмі Святої Софії (Айя-Софії). У намазі взяв участь президент Туреччини (Реджеп Тайіп) Ердоган”, — йдеться у повідомленні.
У зв’язку з трауром в усіх православних храмах дзвонили у дзвони, щоб висловити протест проти того, що Архієпископ Ієронім II, предстоятель Елладської (Грецької) православної церкви назвав “нечестивою образою” колишнього головного візантійського храму.
У Хабаровську сьогодні зібрався багатотисячний несанкціонований мітинг, учасники якого вимагали відставки президента Росії Путіна. Як повідомляє УНІАН з посиланням на «Сибір.Реалії», мітингувальники все більше звертаються до федеральної влади. “Путіна у відставку”, “20 років довіри немає”, “Росіє, прокидайся”, “Ми тут влада” – ось гасла, які звучали сьогодні.
Оскільки захід не було погоджено, протестувальники вийшли на головну площу міста “годувати голубів”. Після чого влаштували ходу головними вулицями Хабаровська і пікет біля мерії, вимагаючи також відставки глави міста-єдинороса Кравчука. Як повідомляється, поліція спостерігала за подіями, але не втручалася. Нагадаємо, всеросійське голосування щодо схвалення поправок до Конституції РФ тривало з 25 червня по 1 липня. Голосування також незаконно організували на окупованих Росією територіях України – у Криму, Донецькій та Луганській областях. Внесення змін до Конституції президент РФ Володимир Путін ініціював в січні. Тоді ж він заявив, що поправки повинні бути схвалені всенародним голосуванням, хоча закон цього не вимагав. Зміни в Конституцію РФ передбачають “обнулення” президентських термінів Путіна – після прийняття поправок він зможе балотуватися ще на два терміни після 2024 року. 4 липня ці поправки набули чинності.
Джерела з КНР повідомляють, що Алжир придбав ПТРК Red Arrow-12 (HJ-12), які є аналогом американських комплексів Javeline.
Військові експерти вважають, що HJ-12 замінять радянські комплекси розробки першої половини 1970-х. Уперше її продемонстрували у 2014-му.
Конструктивно комплекс «Red Arrow 12» подібний до інших аналогічних переносних систем, що використовують ракети з інфрачервоною головкою самонаведення із запам’ятовуванням способу руху до цілі (Imaging Infrared – IIR) такими, як у американського Javelin, ізраїльського Spike, японського «т- 01» і південнокорейського Hyun-Gung.
Крім переносного варіанту, ПТРК може встановлюватися також на машини.
Маса комплексу Red Arrow 12 в бойовому положенні становить 22 кг, в тому числі ракета в транспортно-пусковому контейнері важить 17 кг. Довжина ТПК 1,25 м, а діаметр, близько, 170 мм.
ПТУР має довжину близько 980 мм і діаметр близько 135 мм.
Ракета комплексу Red Arrow 12 використовує неохолоджуваний ДБН типу IIR, що забезпечує цілодобове застосування. Пропонується також денна версія системи, яка використовує телевізійну ДБН.
Виробник декларує, що тандемна кумулятивна бойова частина ракети пробиває до 1100 мм однорідної катаної сталевої броні, захищеною динамічним захистом.
Пускова установка включає тепловізійний приціл. Захоплення цілі ракетою Red Arrow 12 здійснюється перед пуском. Після запуску оператор може відразу сховатися та перезарядити комплекс для атаки іншої цілі.
Використання «холодного» запуску ракети дозволяє вести вогонь із середини будівель або бункерів. Ракета може летіти до цілі або по дугоподібної траєкторії для ураження цілі зверху, або по прямій траєкторії.
Крім бронетехніки є можливість вести вогонь по бункерам, будівлям, надводним цілям і вертольотам, які мають невелику швидкість.
В Україні за даними “Системи моніторингу поширення епідемії коронавірусу” апарату РНБО України (https://covid19.rnbo.gov.ua/), станом на дев’яту ранку 25 липня 2020 року загалом зафіксовано 63929 випадків інфікування на covid-19; за останню добу кількість виявлених випадків інфікування зросла до 1106 осіб.
Наразі на covid19 хворіє 26842 особи, змогли подолати хворобу 35497 осіб.
Заступник міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції Олексій Ілляшенко провів робочу онлайн-нараду з начальниками обласних відділів міністерства.
Визначаючи завдання, заступник міністра, дав доручення керівникам на місцях активізувати роботу щодо соціального захисту ветеранів та тісну взаємодію з органами державної влади щодо цього питання.
Олексій Ілляшенко також звернув увагу на необхідність активізації роботи з такою категорією ветеранів, як засуджені до покарання у виді позбавлення волі:
– Так сталося, що раніше ця категорія фактично залишалася поза межами ветеранської спільноти. Хоча кожному, хто має статус ветерана війни, закон надає особливі гарантії соціального захисту. Серед тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі, є такі, хто потребує нашої допомоги. З цього питання у нас виданий спільний з Мінюстом наказ, спеціально створена робоча група фахівців обох відомств, тому прошу звернути увагу на цю категорію.
Заступник міністра також доручив розібратися зі станом дотримання прав і свобод ветеранів війни, які перебувають на тимчасово окупованих територіях:
– Тимчасово окуповані території Донеччини, Луганщини, Крим та Севастополь – це частини України, які рано чи пізно будуть повернуті під контроль української влади. В окупованих районах нас є зв’язок з проукраїнськи налаштованою частиною ветеранів різних війн, необхідно ці контакти розширювати і брати цих людей під свою опіку.
Автоматична гвинтівка R20 Rahe виробництва американської компанії Lewis Machine & Tool Company (LMT), Сили оборони Естонії
22 липня 2020 року з участю командувача Силами оборони Естонії генерал-майора Мартіна Херему на естонському полігоні в Мяннік відбулася офіційна презентація перших отриманих міністерством оборони Естонії автоматичних гвинтівок виробництва американської компанії Lewis Machine & Tool Company (LMT).
Гвинтівки отримали офіційне естонське позначення R20 Rahe.
У першій партії в Естонію (член НАТО з 2004 року) прибули 1250 автоматичних гвинтівок R20 Rahe в стандартному виконанні, 250 “марксманських” гвинтівок TA-R20 і 70 підствольних 40-мм гранатометів M203. Як можна судити, стандартна гвинтівка R20 Rahe представляє собою гвинтівку LMT MLCPS під патрон НАТО 5,56 х 45 мм, а гвинтівка TA-R20 – гвинтівку LMT CQBMWS під патрон НАТО 7,62 х 51 мм. В подальшому частина 5,56-мм гвинтівок R20 Rahe буде поставлена також у варіанті з укороченою довжиною ствола.
Першими нові гвинтівки отримає Скаутський батальйон (Scoutspataljon) 1-ї піхотної бригади естонської армії, дислокований в Тапа. Потім гвинтівками будуть повністю оснащені 1-й і 2-й піхотні бригади, також їх отримають підрозділи “Кайстейліта”, а також естонські поліція, прикордонна охорона та формування міністерства юстиції Естонії.
Нагадаємо, що 1 липня 2019 року Державний центр оборонних інвестицій міністерства оборони Естонії (Riigi Kaitseinvesteeringute Keskus – RKIK) підписав контракт вартістю 75 млн євро з американською компанією Lewis Machine & Tool Company (LMT) на поставку близько 19 тисяч автоматичних гвинтівок калібрів 5,56 і 7,62 мм для збройних сил і силових структур Естонії. Поставка повинна бути здійснена до кінця 2021 року. Повідомляється, що Естонія повинна отримати ще шість партій гвинтівок.
Естонія придбала вироблені компанією LMT автоматичні гвинтівки MLCPS (під патрон НАТО 5,56 х 45 мм) і CQBMWS (під патрон НАТО 7,62 х 51 мм), що представляють собою варіації широко поширеного сімейства AR конструкції Стонера, але виконані на запатентованій LMT так званій Monolithic Rail Platform (MRP) з верхньою частиною ствольної коробки, виконаною єдиною монолітною конструкцією з алюмінію, що забезпечує її підвищену жорсткість.
До теперішнього часу Сили оборони Естонії використовують вельми різноманітний набір стрілецької зброї, включаючи придбані в 1990-і роки ізраїльські автоматичні гвинтівки Galil і ручні кулемети Negev під патрон 5,56 х 45 мм (ними оснащені в основному частини 1-ї піхотної бригади), а також отримані від Норвегії та Німеччини з наявності автоматичні гвинтівки G3A3 і G3A4, а від Швеції – автоматичні гвинтівки Ak 4 (варіація всіх тих же G3), всі під патрон 7,62 х 51 мм. Є також певна кількість нових німецьких 5,56-мм автоматичних гвинтівок G36 і ручних кулеметів МG4.
Повідомляється, що після переозброєння на гвинтівки R20, гвинтівки Galil будуть передані в Естонії в резерв першої черги, а гвинтівки Ak 4 і G3 – на зберігання.
Для компанії LMT перемога в естонському тендері стала другою на світовому ринку з вибором її зразків в якості основної гвинтівки збройних сил – в 2015 році 5,56-мм гвинтівки LMT CQB16 все на тій же платформі AR-15 / MRP були обрані міністерством оборони Нової Зеландії .
LMT також поставляла різні варіації своїх гвинтівок під патрон 7,62 х 51 мм в якості “марксманських” арміям Великобританії, тієї ж Нової Зеландії, і, по ряду повідомлень, силам спеціальних операцій США. У США гвинтівки LMT досить популярні в середовищі поліції і спецслужб.
