Ху Хіджин, головний редактор газети Global Times, англомовного рупора китайської пропаганди, заявив, що Народно-визвольна армія Китаю може захопити Тайвань за пару годин.
«НЗАК провела навчання у Тайванській затоці, а також на його північній і південній частині, продемонструвавши, що НЗАК здатна провести повноцінну атаку і захопити острів за кілька годин, не даючи США часу для реагування. Це явне попередження стосовно незалежності Тайваню» – заявив пропагандист.
Водночас з цим, Уряд Китаю закликає американських політиків не “грати з вогнем” з проблемою Тайваню. Про це в середу на брифінгу заявив офіційний представник МЗС КНР Чжао Ліцзяні.
Віцепрем’єр-міністр з питань ОПК Олег Уруський заявив, що реформа оборонно-промислового комплекса торкнеться навіть приватних компаній.
«Реформування ОПК складатиметься не тільки з реформування державного концерну «Укроборонпром», це стосуватиметься і приватного сектора. Зрештою, ми потребуємо загальної реформи оборонної промисловості, а не лише державного сектора» – заявив чиновник на брифінгу у Харкові.
Серед основних змін, для нього найважливішим є прийняття законів про корпоратизацію підприємств та особливості управління у сфері оборонно-промислового комплексу України.
Жінку, яка допомагала проводити в 2014 році “референдум” у Донецькій області, засудили на 5 років умовно. Мешканка Великої Новосілки Донецької області була членом “виборчої комісії” на “референдумі” про визнання самостійності так званої “ДНР” у травні 2014 року.
Їй призначено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік.
Про це інформує Цензор.НЕТ з посиланням на пресслужбу прокуратури Донецької області.
“У травні 2014 мешканка смт. Велика Новосілка за попередньою змовою з іншими особами активно брала участь в організації та проведенні в приміщенні Великоновосілківського районного культурно-оздоровчого комплексу незаконного референдуму про визнання самостійності так званої “ДНР” як член “дільничної виборчої комісії””, – сказано в повідомленні.
Підсудну визнали винною в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України (ч.2 ст.110 КК України).
Міністерство у справах ветеранів України анонсувало велопробіг ветеранів війни. Його гаслом стане: «Вшануймо пам’ять захисників України!».
Учасники стартуватимуть 16 серпня, о 08:00 з площі Народної у місті Ужгороді. Загалом велосипедисти подолають відстань близько 1800 км за маршрутом: Ужгород – Стрий – Рогатин – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Житомир – Київ – Лубни – Полтава –Дніпро – Запоріжжя – Бердянськ – Маріуполь.
«На шляху від Ужгорода до Маріуполя заплановані зустрічі з родинами загиблих, покладання квіти до пам’ятників та Алей слави, спілкування з представниками органів місцевої влади. Велопробіг організовано Міністерством у справах ветеранів для підтримки ветеранів війни та популяризації позитивного образу ветеранів в суспільстві» – заявили у Міністерстві.
Маршрутом проїдуть представники громадських організацій, учасники АТО/ООС, учасники бойових дій в Афганістані з різних регіонів України, аматори велосипедного спорту.
12 серпня 2000 року під час навчань у Баренцевому морі затонув російський атомний підводний човен «Курск» з усіма 118-ма членами екіпажу.
Спущений на воду у 1994 році атомний підводний човен «Курск» входив до складу Північного флоту ВМФ Росії, у 1999 році здійснив автономний похід у Середземне море, де брав участь у стеженні за 6-им флотом США під час бойових дій НАТО проти Югославії і куди мав повернутись у складі спеціальної групи воєнних кораблів Росії.
10 серпня 2000 року «Курск» вийшов у море в рамках навчань недалеко від Кольського півострова, несучи 24 крилаті ракети та 24 торпеди. Вранці 12 серпня він здійснив умовний пуск ракети і о 9-40 почав підготовку до пострілу двома холостими торпедами по атомному крейсеру «Пьотр Вєлікій», які мали відбутись з 11-40 до 13-40 за місцевим часом. Об 11-28 на крейсері, а як згодом вияснилось і на двох американських підводних човнах, що в цей час перебували у Баренцевому морі, та у норвезькому Інституті сейсмічних досліджень, зафіксували вибух, яким командування навчань не надало належного значення.
Після того як у призначений час навчальні торпедні атаки не відбулись, до місця перебування «Курска» були відправлені вертольоти, які не виявили підводного човна. Коли він двічі не вийшов на зв’язок у заздалегідь визначений час, командування оголосило про аварійну ситуацію з «Курском» і наступного дня на його пошуки були відправлена група кораблів.
13 серпня2000 року о 4-51 «Курск» був виявлений на відстані 175 км від міста Сєвєроморськ на глибині 108 метрів. Рятувальні роботи, які проводились до 20 серпня, виявились безуспішними і лише після залучення норвезького судна «Seaway Eagle» (Норвеія член НАТО з 1949 року) вдалось відкрити аварійно-рятувальний люк «Курска», через який було піднято на поверхню тіла підводників і секретну документацію.
Більша частина «Курска» була піднята на поверхню у 2001 році нідерландською компанією Mammoet Transport BV (Нідерланди член НАТО з 1949 року).
Як показало його обстеження, експлуатація човна велась із систематичним порушенням регламенту – була відключена апаратура автоматичного магнітофонного запису переговорів, виключена сигналізація аварійного буя, який не міг сплисти через те, що з дня спуску човна на воду з нього не було зняте заводське транспортувальне кріплення, відключена система автоматичного викидання антени, а у герметичних блоках, призначених для зберігання всього необхідного для надзвичайних ситуацій, не виявилось нічого, крім олівців і паперу.
За офіційною версією, оприлюдненою у 2002 році, через проіржавілу оболонку стався витік торпедного палива, яке вступило в реакцію з мідним та латунним покриттям торпедного апарату, що призвело до хімічного вибуху 12 серпня 2000 року об 11-28, яким було зруйновано два відсіки поруч з торпедними установками. Внаслідок вибуху човен почав занурюватися і впав на морське дно, від чого стався ще один, значно потужніший, вибух декількох торпед на борту.
Від другого вибуху в корпусі човна з’явився двометровий отвір, через який вода затопила більшість відсіків і загинула більшість екіпажу. 23 вцілілих моряка зібрались в одному з відсіків, де залишались живими протягом 8 годин, використовуючи спеціальні хімічні касети для регенерації вуглекислого газу в кисень. Від контакту одніє з них із водою сталася пожежа, яка призвела до знищення кисню у відсіку і смерті моряків від асфіксії. До березня 2002 року тіла трьох із 118 загиблих моряків знайти так і не вдалось.
Це була перша велика аварія після того, як країну очолив Владімір Путін.
П’ять днів після трагедії – 17 серпня 2000 рку головнокомандувач, президент Російської Федерації В. В. Путін перервав свою відпустку, яку він проводив в Сочі.
На запитання Ларрі Кінга про те, що сталося з підводним човном, В. В. Путін відповів: «Она утонула».
Увечері Путін зустрічається з сім’ями. Збори тривають 3 години, на ньому присутній лише той же держканал і показує тільки ці деякі фрагменти. Два німецьких журналіста, яким вдалося потрапити в зал, дають приголомшливий звіт про цю зустріч. Вони вказують на те, що після виступу Путіна, який озвучив свою версію, сім’ї моряків протягом 2,5 годин піддали президента різкій критиці, і дійшло до того, що йому оголосили, що він не гідний свого звання, а також зажадали звільнення багатьох адміралів.
Президент оголошує жалобу в Російській Федерації. Сім’ї відмовляються від жалоби і категорично відмовляються від супроводу президента на місце загибелі «Курська». Така ситуація небувала для Росії.
28 серпня 2000 року в ефір телеканалу ОРТ вийшла авторська програма Сєргєя Доренка з останнім випуском і різкою критикою на адресу Путіна з приводу загибелі АПРК «Курск».
Рік тому Сергій Доренко раптово помер від сердечного нападу прямо під час руху на своєму мотоциклі.
Після Курска – після критики Путіна в ЗМІ, Путін став закручувати гайки для ЗМІ, позбавляючи їх будь-якої незалежності.
Саме в той момент влада і Путін особисто побачили різницю між вільними ЗМІ і контрольованими. Саме тоді він зрозумів, що контроль над ЗМІ – це важливо.
В Білорусі влада вперше вирішила трохи послабити маховик репресій. У четвер міністр внутрішніх справ Білорусі Юрій Караєв вибачився за травми «випадкових людей на протести, які потрапили під роздачу».
За запевненням мера Жодіно, з місцевого СІЗО, куди звозили затриманих в Мінську, вже відпустили 500 осіб. Пізно ввечері зі столичного ізолятора, що в провулку Окрестина вийшли десятки затриманих, а заступник міністра внутрішніх справ Олександр Барсуков пообіцяв, що незабаром звільнять і всіх інших.
Люди, які повертаються показують страшні синці від побиття: розказують історії про страшні катування та про те, що затриманим не дають не те, що їжі – навіть води.
Окрім цього, у мед картах затриманих з’являються геть страшні діагнози. Опубліковані опозиційним білоруським каналом «Nexta» фото свідчать, що деяких протестувальників поліцейські гвалтували.
У країні активно продовжуються страйки: протестують робітники БелАЗу, МАЗу, «Кераміту», «Терразиту» та «Гродно-азоту». Протестувати почали співробітники компанії «Белмедпрепарати», «Белкард», «Мінського тракторного заводу», Білоруської державної філармонії, Національного художнього музею Білорусі і десятких інших державних підприємств.
До страйку у минулі дня доєднувалися величезні Мінський електромеханічний та Білоруський металургійний заводи.
Одночасно з тим з’являється все більше чуток про російський слід: анонімні телеграм-канали звинувачують Лукашенко у навмисній ескалації ситуації, що призводить до розколу країни, серед ОМОНівців іноді бачать російських силовиків.
В Україні наранок 14 серпня 2020 року зафіксовано 1732 нові випадки інфікування COVID-19.
Це черговий антирекорд з кількості нових випадків захворювання за добу, інформує Система моніторингу поширення епідемії коронавірусу .
Всього в Україні 87 872 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з яких – 2011 летальні, 46 797 пацієнтів одужало; за минулу добу одужав 581 пацієнт.
Загалом проведено 1 252 842 тестування методом ПЛР.
Як можна побачити на графіку темпи поширення COVID-19 починають стрімко зростати.
Уряд намагається вкотер «щось вигадати» для запобігання поширенню хвороби. Нещодавно ним були затверджені «нові підходи до визначення карантинних зон». Відтепер «їх визначення» відбуватиметься за трьома показниками, один з яких – кількість хворих в адміністративно-територіальних одиницях.
Міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов у своєму Telegram-каналі повідомив, що до “ПОМАРАНЧЕВОЇ” ЗОНИ буде віднесено:
– Луцький та Любешівський райони Волинської області;
– місто Ужгород, Перечинський, Тячівський та Ужгородський райони Закарпатської області;
– міста Івано-Франківськ, Бурштин та Коломия, Тисменицький район Івано-Франківської області;
– міста Львів, Борислав, Дрогобич, Моршин, Новий Розділ, Стрий, Трускавець та Червоноград, Бродівський, Бузький, Городоцький, Дрогобицький, Жидачівський, Жовківський, Золочівський, Кам’яно-Бузький, Миколаївський, Мостиський, Перемишлянський, Пустомитівський, Радехівський, Самбірський, Сколівський, Сокальський, Старосамбірський, Стрийський, Турківський та Яворівський райони Львівської області;
– Миколаївський та Саратський райони Одеської області;
– місто Острог, Гощанський та Здолбунівський райони Рівненської області;
– місто Чортків, Тернопільський район Тернопільської області;
– місто Чернівці, Глибоцький район Чернівецької області.
Також, за його словами, до “ЖОВТОЇ” ЗОНИ буде віднесено:
– місто Київ;
– міста Льцук, Володимир-Волинський та Нововолинськ, Горохівський, Іваничівський, Ківерцівський, Маневицький та Ратнівський райони Волинської області;
– місто Хуст, Виноградівський, Іршавський, Міжгірський, Мукачівський, Рахівський та Свалявський райони Закарпатської області;
– місто Калуш, Богородчанський, Верховинський, Галицький, Долинський, Калуський, Коломийський, Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський та Тлумацький райони Івано-Франківської області;
– міста Одеса, Білгород-Дністровськ, Ізмаїл та Теплодар, Ананьївський, Арцизький, Березівський, Біляївський, Болградський, Лиманський, Овідіопольський та Савранський райони Одеської області;
– міста Рівне та Вараш, Березнівський, Володимирецький, Демидівський, Дубенський, Зарічненський, Корецький, Млинівський, Острозький, Радивилівський, Рокитнівський та Сарненський райони Рівненської області;
– міста Тернопіль та Бережани, Бережанський, Гусятинський та Чортківський райони Тернопільської області;
– місто Харків, Богодухівський, Валківський, Золочівський, Краснокутський, Нововодолазький, Первомайський та Чугуївський райони Харківської області;
– Вижницький, Герцаївський, Заставнівський, Кельменецький, Новоселицький, Путильський, Сокирянський, Сторожинецький та Хотинський райони Чернівецької області.
Також, Немчінов уточнив, що «нове епідемічне зонування» почне діяти з 00:00 17 серпня.
12 серпня 2020 року міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу відвідав Комсомольськ-на-Амурі, завітав в цех авіаційного заводу імені Ю.О. Гагаріна. Заводу, на якому збираються, в тому числі і “нє імеющіє аналогов в мірє” винищувачі Су-57. І, звичайно ж, елемент пропаганди не міг обійтися без того, щоб не показати, як збирається “кращий” винищувач в світі. І, зрозуміло, показали! Хоча, насправді, показувати, як виявилося, особливо немає чого.
Російські ЗМІ опублікували фотографії, на яких був зображений фінальний етап збірки другого серійного Су-57, серійний номер 51002.
Перш за все, хотілося б відзначити, що ті Су-57, які зараз збираються в Росії – це далеко не винищувачі п’ятого покоління, оскільки вони не відповідають вимогам бойових літаків цього покоління з ряду технічних і технологічних параметрів. Це не тільки вкрай посередній ЕПР, електронна начинка і повільні обчислювальні комплекси, але й двигун, як і раніше представляє собою виріб першого етапу.
Але контракт на поставку перших двох серійних Су-57 був укладений МО РФ в серпні 2018 року на Міжнародному військово-технічному форумі «Армия-2018». Погодьтеся, саме звучання “серійних” і “перших двох”, вже дисонує. Тут куди ближче більш чесне трактування – дрібносерійних. Але навіть не в цьому справа.
Згідно з контрактом, літаки повинні були бути передані ВКС РФ в 2019 і 2020 роках. Тобто, грубо кажучи, по 1 літаку в рік?
Все вірно, по 1 літаку в рік. Авіаційний завод імені Ю.О. Гагаріна повинен збирати 1 винищувач, фактично, покоління 4 +++ в рік!
Так, за вікном серпень, а другий Су-57, нехай і на так званій фінальній стадії складання, але не готовий, а що ж перший серійний винищувач? Як склалася його доля?
А це не менш цікава історія, адже перший серійний Су-57, серійний номер 51001, розбився 24 грудня 2019 року через поломки системи управління літаком в ході випробувального польоту за три дні до урочистої і помпезної передачі Міністерству оборони.
Дивно, але в червні 2019 року, не дочекавшись перших двох “серійних” Су-57, на Міжнародному військово-технічному форумі «Армия-2019» МО РФ підписує з ПАТ «Компания «Сухой» контракт на поставку 76 серійних винищувачів Су-57 до 2027 року. Тобто, грубо кажучи, по 10-11 винищувачів в рік.
Якщо дрібносерійна, не кваплива і ретельна збірка по одному літаку в рік, привела до катастрофічної поломки в першому ж “серійному” зразку, і не відомо, що ще чекає другий винищувач на випробуваннях, то який рівень аварійності та дефективності буде при таких обсягах збірки?
Є над чим замислитися, і не стільки нам, скільки тим пілотам, що будуть сідати за штурвал цих літаків і тим країнам, які подумують придбати Су-57.
13 серпня на усіх ділянках відповідальності наших підрозділів обстрілів з боку російських окупантів не зафіксовано.
Бойових втрат серед особового складу Об’єднаних сил немає, повідомляє на своїй сторінці у Facebook пресслужба Об’єднаних сил
Разом з тим, минулої доби задокументовано одне порушення збройними формуваннями Російської Федерації домовленостей. Поблизу тимчасово окупованого населеного пункту Золоте-5 противник здійснював інженерне обладнання позицій у бік наших підрозділів.
Водночас, 13 серпня, у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід», підірвалися на невідомому вибуховому пристрої два військовослужбовця зі складу Об’єднаних сил. Один із них, на жаль, загинув, інший – отримав поранення.
Від початку поточної доби, 14 серпня, запроваджений режим тиші зберігається повною мірою. У смугах відповідальності наших бригад не зафіксовано жодної збройної провокації чи обстрілу.
За словами голови української делегації Леоніда Кравчука, він не виключає можливості перенесення переговорів у рамках Тристоронньої контактної групи у Швецію, якщо вести діалог в Мінську буде неможливо.
«Білорусь участі у тристоронній групі не бере. Якщо раптом не буде такої можливості проводити там зустрічі, то ми тоді і будемо шукати інше місце. Спочатку були не Мінські угоди. Спочатку була Женева. Можна взяти зовсім нейтральну державу, та ж Швеція. Можемо їх попросити. Це можливо» – заявив екс-президент.
Кравчук також прокоментував і ситуацію в Білорусі. Він вважає, що Україна повинна прийняти будь-якого президента, будь-яку раду, створену в іншій державі. На його думку, Україна має поважати будь-який вибір, який зроблять самі білоруси.
