Служби зовнішньої розвідки  (СЗР) України назвала головні загрози для країни, серед яких гібридна війна, збройний конфлікт, агресивна політика Росії і спроби Кремля підірвати основи підтримки держави на міжнародному рівні. Про це повідомляє ZN.ua.

Як зазначається, на сучасному етапі гібридної війни Росія розгорнула навколо України військове угрупування, куди входять дві нові армії і армійський корпус. За даним розвідки, ці підрозділи знайдуть перейдуть у оперативну готовність найближчим часом. Кремль розглядає власну армію як інструмент досягнення зовнішньополітичних завдань.

Рівень озброєння армії РФ новітніми засобами в стратегічних ядерних силах досяг 83%, в повітряно-космічних силах – 75%, в повітряно-десантних військах і військово-морських силах перевищив 63%, а в сухопутних військах – 50%. Рівень оснащеності сучасними засобами управління у військах становить 67%.

Також у розвідці повідомили, що для політичного тиску на Україну і захід Кремль має намір використовувати стратегічні військові навчання “Кавказ-2020”, де буде відпрацьований сценарій нападу на сусідні країни. Ще одним можливим сценарієм навчань є використання військ для вирішення питання водопостачання тимчасово окупованого Криму.

Стосовно економічних загроз для країни, то йдеться про фінансовий тиск, енергетичний шантаж, транзитно-транспортну блокаду, витіснення українських товаровиробників з традиційних ринків збуту, дискредитацію українських підприємств на міжнародних ринках та інвестиційне проникнення на ринки України через підставні структури.

“У розвідки є дані про те, що в РФ вже підготовлений “Реєстр” т.зв. больових точок України, через які планується завдати дуже великої шкоди економіці нашої країни”, – додали у виданні.

Наголошується, що Росія активно просуває ідею енергетичного ембарго України шляхом реалізації обхідних газових маршрутів, фінальним етапом якої має стати завершення будівництва проекту “Північний потік-2” і закриття маршрутів постачання природного газу з РФ через Україну.

Ще однією загрозою з боку Росії є дезінформація. Основним елементом розхитування зсередини українського суспільства є маніпулювання протестними настроями, побудоване, в тому числі і на патріотичних почуттях.

“У світі поширюється неправдива інформація про українських найманців у конфліктних регіонах, участь українців у масових заворушеннях в інших державах. Останній приклад такої спеціальної інформаційної операції – протести в Сербії”, – уточнили розвідники.

Крім цього, в службі зовнішньої розвідки додали, що не менш важливою загрозою для України є загострення розбіжностей на регіональному рівні, а також кіберзагрози і тероризм.

30 липня в 14:50 за київським часом з майданчика SLC-41 на мисі Канаверал в штаті Флорида стартувала ракета Atlas V з новим марсоходом Perseverance і вертольотом Ingenuity: на поверхню Червоної планети апарати повинні здійснити посадку в лютому 2021 року.

 

Політ до четвертої від Сонця планети і робота на ній отримала назву Mars 2020.

 

Місія Mars 2020 американського аерокосмічного агентства, в ході якої марсохід Perseverance з вертольотом-дроном Ingenuity – перший випадок в історії, коли головне завдання досліджень стосується пошукам позаземного життя. Про це на брифінгу заявив директор NASA Джеймс Брайденстайн.

Ровер відправиться досліджувати ударний кратер Езеро, де, як вважають в NASA, колись існувало величезне озеро.

 

Якщо на Марсі і існувало життя, то шукати її сліди потрібно саме там, переконані вчені.

 

Perseverance на своєму шляху з поверхні Марса буде збирати зразки реголіту і залишати їх в запечатаних контейнерах-колбах,

 

які під час наступної місії (спільної c ESA) в 2026-2027 роках планують доправити з Марса на Землю.

 

Крім пошуку біосигнатур, марсохід випробує деякі технології для потенційного використання під час пілотованого польоту на Марс: наприклад, методику отримання кисню з грунту, застосування вертольота в атмосфері іншої планети і автономну роботу. Крім приладів NASA, ровер вагою понад тонну начінений різноманітною  апаратурою з країн ЄС.

 

Ще одна новина: марсохід обладнали оснастили мікрофонами. Це дасть нам можливість почути звуки спуску/посадки ровера і фонові шуми марсіанського середовища.

 

У штаб-квартирі НАТО обговорили залучення України до формування стратегічної концепції Альянсу.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на віцепрем’єрку з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольгу Стефанішин.

“Ми з паном Столтенбергом та іншими колегами у штаб-квартирі НАТО обговорили важливість залучення України до аналітичного процесу, який стане основою для формування стратегічної концепції НАТО-2030”, – сказала Стефанішина.

Віцепрем’єрка наголосила, що участь України значно посилить євроатлантичну безпеку.

“Україна є тією силою, яка може суттєво посилити євроатлантичну безпеку завдяки своєму практичному досвіду, вже наявним спроможностям у сфері безпеки і оборони, готовності до трансформації та партнерства у регіонах поза власними кордонами”, – сказала Стефанішина.

Віцепрем’єрка також зазначила, що Україні важливо ефективно виконувати річні національні програми під егідою Комісії Україна-НАТО, які наближують Україну до членства в Альянсі.

 

ДОВІДКА:

12 червня 2020 року Північноатлантична рада визнала Україну членом Програми розширених можливостей НАТО. Крім України, статус партнерів розширених можливостей мають також Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція.

 

 

Відповідно до Указу Президента України від 16.01.2020 № 13/2020 (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 № 179-р (із змінами) в Україні завершено черговий призов громадян України на строкову військову службу, який було проведено протягом травня – липня 2020 року.

Як повідомили в Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, призовними комісіями та військовими комісаріатами (територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки) планове завдання виконано на 100 %. Призвано та відправлено до військ (сил) усього 16 460 осіб, із них до: Збройних Сил України – 9 000 осіб; Національної гвардії України – 5 460 осіб; Державної спеціальної служби транспорту – 700 осіб; Державної прикордонної служби України – 1 300 осіб.

 

 

 

Зазначений призов громадян на строкову військову службу проводився в умовах пов’язаних із заходами, які здійснюються у державі з метою недопущення розповсюдження хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тому, під час призову особлива увага зверталася на дотримання заходів визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

Усім призовникам, перед відправкою у війська, за допомогою місцевих державних адміністрацій, проводилися відповідні тести на виявлення коронавірусної інфекції. Також, молоде поповнення, яке надходило у військові частини протягом двох тижнів розташовувалося окремо від іншого особового складу, з метою здійснення їхнього посиленого медичного спостереження, контролю та дотримання заходів протиепідеміологічної безпеки.

Завдяки вжитим заходам не допущено виникнення небезпечної хвороби серед призовників та молодого поповнення, яке надійшло на комплектування військових частин.

Крім того, особливістю чергового призову стало відправлення до військових частин призовників у віці 18-19 років лише за їх власним бажанням (за відповідними заявами) та можливості надання відстрочок від призову на строкову військову службу випускникам закладів освіти цього року, які бажають навчатися для отримання наступного вищого рівня освіти. З метою забезпечення конституційних прав на здобуття освіти громадянам, які закінчують навчання у закладах освіти у червні – липні поточного року, керівництвом Збройних Сил України спільно з керівництвом Офісу Президента України та Міністерства освіти і науки України було доведено низку розпорядчих документів щодо вирішення зазначених питань.

На базі Центру забезпечення навчального процесу Військової академії (м. Одеса) триває навчальний збір з понад двома сотнями студентів цивільних вишів, які опановували програму підготовки офіцерів запасу. Близько 50 відсотків особового складу збору – дівчата.

 

Як розповів начальник штабу збору підполковник Юрій Адамов, усе більше дівчат пов’язують своє майбутнє з кар’єрою у вітчизняному війську, про що свідчить і їх кількість серед учасників польового виходу.

 

Упродовж місяця претенденти на отримання військового звання «молодший лейтенант запасу» здобудуть практичну основу передбачених спеціальністю знань. Також учасники збору вдосконалять свої навики з тактичної, тактико-спеціальної і вогневої підготовки, водіння бойових машин тощо.

 

На заняттях досвідчені викладачі широко застосовують досвід, який наші військовослужбовці здобули в районі проведення АТО/ООС,  миротворчих місіях та  міжнародних навчаннях.

 

Сьогодні чимало юнаків та дівчат говорять про своє бажання будувати в майбутньому саме військову кар’єру. Більшість же обіцяє визначитися зі своїм вибором після проходження збору та складання Військової присяги.

На завершальному етапі збору всі учасники складуть іспити та візьмуть участь у ротних тактичних навчаннях.

 

Президент підписав указ, в якому пропонується визнати релігійні свята Рамазан-Байрам, Курбан-Байрам, Песах, Рош-Ашана, Хануку і Великдень західного обряду державними, щоб забезпечити конституційні права і свободи громадян, а також реалізувати рівні права та можливості всіх віруючих України.

Указ №303/2020 опубліковано 30 липня 2020 року на сайті глави держави.

Зараз в Україні «з релігійниз свят» на державному рівні відзначаються Різдво (православне та католицьке), Великдень і Трійця.

Чи будуть дні «нових свят» вихідними поки що невідомо.

Ніхто сьогодні в Україні нікому не заважає сповідувати /не сповідувати ту чи іншу релігію. Але якщо ще й ці дні зроблять «вихідними», то Україна точно перетвориться «на країну свят».

Крім того, якщо Україна – світська країна, то, моживо, і державні  свята мають бути виключно «світськими»?…

А як вважаєте Ви?

 

 

У липні 2020 року на Сході загинуло 8 воїнів. Усі вони — бійці Збройних Сил. Ці хлопці назавжди ввійшли в історію України й довіку лишаться молодими в пам’яті рідних, друзів, знайомих. Згадаймо імена та історії полеглих захисників України…

Коли в країні стаються події, як-от історія з автобусним терористом чи «підриванням» моста, всі провідні видання та «перші особи» навипередки коментують та висловлюються з цього приводу. А коли на центральних площах міст України прощаються з такими загиблими від рук російських окупантів Героями України, про це згадують лише окремі фахові видання та люди, глибоко дотичні до армії. Чому забуваємо про тих, хто ціною власних життів, приносить нам спокійне життя..?

 

Олег Шило.

Народився 5 квітня 1991 року. Жив у Києві. Мав середню спеціальну освіту. У 2010-му відслужив строкову службу в 138-й радіотехнічній бригаді. Коли почалася війна, був добровольцем, а в грудні 2019-го підписав контракт зі Збройними Силами.

Він служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина строзького, де був стрільцем, помічником гранатометника.

Ввечері 8 липня армійці облаштовували та зміцнювали позиції, коли почав бити кулемет противника. Прикриваючись ним, спрацював і ворожий снайпер. Куля поцілила роздробила ліву руку та пробила легені і пройшла під серцем. Головний сержант взводу виніс його на руках до місця евакуації. Пів години надавали першу домедичну допомогу.

Бойові медики робили все можливе, щоб врятувати Олега. Ще живим його доставили в лікарню. Та через півтори години боротьби за його життя, на жаль, 29-річний захисник помер.

У полеглого воїна залишились батьки та сестра…

 

Тарас Матвіїв.

Активний учасник Революції Гідності молодший лейтенант 24-ї бригади Тарас Матвіїв із Жидачівщини загинув увечері 10 липня, коли російські війська обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де перебували двоє наших захисників. Тарас Матвіїв витягнув їх назовні й переніс у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала поруч та осколками смертельно поранила Тараса.

31-річний Тарас Матвіїв був непересічною особистістю, відомою у патріотичних і журналістських колах. Воїн закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, був блогером у низці видань, зокрема у Дивись.info, LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Під час Революції Гідності Тарас — активний її учасник — у складі 3-ої сотні Самооборони Майдану став згодом співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих під час Революції людей), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон».

У 2015-му — доброволець Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. У цьому ж році Матвіїв став депутатом Жидачівської райради VII скликання від Української Галицької партії.

З 2019-го проходив службу за контрактом у 24-й бригаді.

 

Євген Чумаченко.

Загинув 13 липня на Донеччині внаслідок прицільного ворожого обстрілу позицій українських військ біля села Славне Мар’їнського району.

Військовому було 32 роки. Євген народився 26 березня 1988-го, жив в Ізмаїлі й Арцизі Одеської області. Закінчив арцизьку середню школу № 5.

У Євгена залишились дружина й двоє діток…

 

Дмитро Красногрудь.

Командир розвідувального взводу лейтенант Дмитро Красногрудь загинув 13 липня внаслідок підриву на вибуховому пристрої в «сірій зоні» під Зайцевим, що поруч з окупованою Горлівкою. Того ж дня російські окупаційні війська з трьох боків обстріляли групу армійців ЗСУ, що мали евакуювати тіло полеглого офіцера. Внаслідок цього загинув ще один військовий — медик з евакуаційної команди.

Народився Дмитро 18 жовтня 1978 року в Харкові. До морської піхоти служив у мотопіхотному батальйоні 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Там боєць з позивним «Мир» був командиром розвідки мотопіхотного батальйону. Влітку 2017 року розробляв і брав участь в операції, в результаті якої взято в полон російського військового Віктора Агєєва.

Нагороджений медалями за «За військову службу Україні» (2019 року) та «Захиснику вітчизни» (2015 року).

Після закінчення контракту з 93-ю бригадою «Мир» на якийсь час повернувся до цивільного життя, а потім — знову на службу, бо, як сам казав, ще не виконав свою місію.

Військові, які пліч-о-пліч воювали з «Миром», в один голос кажуть, що за командиром були готові йти хоч на край світу…

 

Ярослав Журавель

Сержант 35-ї окремої бригади морської піхоти загинув 13 липня. Розвідник був ускладі  групи із саперів і представників СЦКК, які вирушили забирати тіло командира розвідувального взводу Дмитра Красногрудя, що підірвався на міні. Сержант ішов першим, у тій же групі був Микола Ілін, коли російські терористи почали обстрілювати групу евакуації, попри «режим тиші», узгоджений з ОБСЄ.

Після обстрілу поранений Ярослав залишився на полі бою без допомоги. Три дні поспіль росіяни не давали проводити пошукову операцію. Спочатку сержанта бачили з дрона української розвідки, однак уже приблизно 16 липня стало зрозуміло, що 13-го він загинув від поранень. 21 липня тіло розвідника передано на контрольовану урядом України територію у пошматованому стані: російські окупанти видалили з тіла всі «сліди», які б вказували на причину сметрі.

Ярослав Журавель народився 8 березня 1980 року у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області. З весни 2015 року — на російсько-українській війні. Служив у 20-му окремому мотопіхотному батальйоні та у 93-й бригаді. У 35-ту окрему бригаду морської піхоти розвідник перевівся з 93-ї ОМБр «Холодний Яр» кілька місяців тому разом зі своїм, нині загиблим, командиром Дмитром Красногрудем.

Пройшов такі гарячі точки, як Мар’їнка, Піски, Авдіївська промка, Трьохізбенка, Гранітне.

Похований 23 липня 2020 року в селі Андріївка на Дніпропетровщині, де народився й виріс. Удома на нього чекали дружина та двоє доньок…

 

Микола Ілін  

Був громадянином Естонії, уродженцем Білорусі, політичним емігрантом. Приїхав до України через переслідування з боку режиму Лукашенка після виборів 2006 року. Мешкав у Білій Церкві на Київщині. За 10 років Україна так і не надала Миколі Іліну політичного притулку, тож він переїхав до Естонії, де жив до початку війни на Донбасі. Займався проведенням екскурсій, працював таксистом, працював на інших роботах.

Згодом Микола повернувся в Україну, щоб піти на фронт і воювати проти російських агресорів. Підписав контракт зі Збройними Силами. Пройшов чотиримісячне навчання в Центрі тактичної медицини та служив військовим медиком у 137-му окремому батальйоні морської піхоти. Навесні 2020-го з бригадою вирушив на чергову ротацію на фронт.

13 липня Микола був убитий російськими загарбниками під час спроби винести тіло полеглого раніше бійця ЗСУ. Це відбулося в районі смт Зайцеве поруч з тимчасово окупованою Горлівкою. Саме там російські терористи обстріляли евакуаційну групу, що мала забрати тіло Дмитра Красногрудя. Група евакуації в білих касках з розпізнавальними знаками не встигла дійти до тіла вбитого бійця кілька метрів. Ворог відкрив вогонь на ураження зі стрілецької зброї. Група відійшла, натомість Ілін намагався надати допомогу пораненому. Противник знову почав обстріл з гранатометів і великокаліберних кулеметів. Під час цього обстрілу Ілін загинув…

 

Василь Кравченко.

Загинув 20 липня біля Шумів, що на Донеччині. Це сталося під час виконання службових обов’язків, коли в обідню пору противник почав обстріл, і боєць зазнав смертельного поранення в голову.

Відомо, що 26-річний Василь Кравченко родом з міста Ізяслав на Хмельниччині. На фронті — з лютого 2018 року, старший стрілець десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 503-го окремого батальйону морської піхоти..

У квітні 2020-го він одружився.

У Василя залишилися дружина, мати та батько…

 

Артем Козій

Родом з міста Южноукраїнськ Миколаївської області.

загинув 21 липня неподалік Павлополя Донеччини. У той день противник відкривав вогонь з автоматичних станкових гранатометів і Артем потрапив під нього. Бійця, який зазнав важких поранень, доставили в лікувальний заклад. Понад 7 годин лікарі боролися за життя морпіха. Та, на жаль, їм не вдалося врятувати юнака, що дістав важкі осколкові поранення.

Йому виповнилося лише 19 років.