Документальний фільм авторства колишнього військовослужбовця 93-ї бригади Вадима Вейді та продюсерки Лесі Гужви «зачіпає» з перших кадрів. Уся стрічка базується на розповідях очевидців та безпосередніх учасників подій. А друга частина анонсованої трилогії переносить нас у період запеклих боїв, які бійці бригади вели за Донецьке летовище в період 2014-2015 років. Фактично це і є новітня історія України, яку розповідають її творці.
Зі слів автора фільму Вадима Вейді, перша та друга частини фільму охоплюють період початку війни, коли перша батальйонна тактична група, сформована з військовослужбовців контрактної служби, вийшла на Луганщину для прикриття державного кордону.
Мова також йде про те, як відбувалася мобілізація, формування другого та третього батальйонів, про їхнє просування Донецькою областю та звільнення перших українських міст від загарбників. Друга, власне, стосується оборони ДАП.
Третя частина буде присвячена історії 3-го батальйону 93-ї бригади та 20-го батальйону територіальної оборони. Створений у квітні 2014 року з добровольців 20-й батальйон територіальної оборони ЗС України згодом був переформатований у 20-й окремий мотопіхотний батальйон та включений до складу 93-ї бригади. Він звільняв і довгий час тримав Красногорівку, Мар’їнку, утримував позиції у Пісках, Авдіївці та на інших передових позиціях.
Якщо створення першої та другої частини мали фінансування як з боку небайдужих громадян, так й з боку органів місцевого самоврядування Дніпра, то третя – ні. Нині автори шукають фінансування для підготовки третьої частини фільму до показу. Другу частину покажуть на «Суспільному» 29 серпня у День вшанування пам’яті загиблих під час АТО/ООС.
Інша презентована у Львові стрічка – художня. «Східняк» до Львова привезла команда у складі режисера картини Андрія Іванюка та виконавців головних ролей Богдана Бенюка і Анатолія Максим’юка. Вони представили стрічку за 5 днів до її старту в українському прокаті.
Події у фільмі розгортаються в районі бойових дій на Донбасі. Головний герой стрічки «Східняк» – військовий із позивним «Борода». Він – невгамовний оптиміст і здатен розв’язати будь-яке питання. Ось і цього разу він – перший, коли треба відправитись у штаб, щоб «вибити» необхідне для забезпечення свого підрозділу. У напарники «Борода» бере з собою молодого новачка, якого кличуть «Режисер». Разом їм доведеться їхати крізь блокпости, прифронтові міста й села, зустрічатись із військовими і цивільними, потрапляючи у різні халепи – кумедні та не дуже.
Авторське роад-муві «Східняк» не залишить глядача байдужим. Прототипом героя з позивним «Режисер» став сам Андрій Іванюк.
В основу картини лягла реальна історія, яку режисер та сценарист Андрій Іванюк побачив у районі бойових дій на Сході країни. Прикарпатець Андрій Іванюк понад рік воював у районі АТО і на створення фільму його надихнуло бажання розповісти якомога ширшому колу людей, якими були дні на війні.
Прем’єрний показ фільму відбувся на Одеському міжнародному кінофестивалі влітку 2019 року.
06 серпня 2008 року Президент України В.ЮЩЕНКО видав Указ N 694/2008 згідно якого в Україні з’явилося професійне свято – День археолога, яке щорічно відзначають 15 серпня.
Як неофіційний професійне свято його відзначають археологи на Росії, в Білорусії і Казахстані
З 2011-го Day of Archaeology на Заході (День археології) відзначають 29 липня.
Вересень 2015 року. Неподалік селища Богданівка Волноваського району взвод Ігоря Шевченка займався облаштуванням нової позиції і зробив цінне археологічневідкриття. Про те, як у надзвичайно короткі терміни українські воїни проводили дослідження, розповів археолог, боєць АТО Ігор Шевченко.
– Тоді якраз розпочалося чергове перемир’я. Часу ми дарма не гаяли – розпочали земляні роботи. Один із бійців копав яму для бліндажа і чомусь вів балачку про те, як швидко після смерті людські останки перетворюються на тлін і від людини не лишається й сліду. І саме в цей момент його лопата вдарилася об кістку… як потім виявилося – людську. Уявляєте, яким було здивування від такого збігу?
З’ясувалося, що на глибині близько 1,5 метра знаходилися рештки людини.
– Після того, як я побачив кістяк, у моїй голові відразу все склалося до купи, – згадує Ігор. – Усе вказувало на те, що ми ненароком натрапили на древнє поховання, а висота, на якій ми закріплялися, скоріш за все була курганом.
У бійців виникла дилема: не звертати увагу на «знахідку» і копати далі чи скористатися шансом і зберегти цінне історичне відкриття. Після коротких роздумів обрали другий варіант.
– Узгодивши питання з командиром роти, мій взводний Леонід Дергач дав добро на дослідження поховання, – розповідає Ігор Шевченко. – Я й тепер пам’ятаю його слова: «Війна війною, а історія залишається історією». На жаль, Льоня загинув під Авдіївкою 1 лютого 2017 року.
Закінчити дослідження треба було до заходу сонця. Часу обмаль. Робота із зачищення та фіксації поховання проводилася нашвидкуруч та без спеціального інструмента. Не було навіть кісточки, щоб обережно очищати знахідку від ґрунту, тож доводилось його буквально здувати. Та все ж таки необхідне «по мінімуму» знайшлося: ніж, рулетка, компас.
– Усі хлопці активно допомагали. Їм було надзвичайно цікаво не лише поспостерігати, а й спробувати себе у ролі археолога. Поки одні пильнували за ворогом, інші допомагали розкопувати та фіксувати знахідки, — розповідає Ігор. — Зацікавилися нашими роботами й по той бік лінії фронту. Безпілотник противника, як шуліка, кружляв над бійцями.
За словами героя матеріалу, знайдене поховання сильно постраждало від гризунів. Але й те, що лишилося, дозволило зібрати чимало цікавої інформації.
– У похованні знаходилася дівчина 20-30 років. На це вказували зуби, особливо кутні, та їхня цілісність. Супутні знахідки свідчили, що вона мала високий соціальний статус. Її шию прикрашали пастові бісерини та ікла звірів. Цікава бронзова кругла прикраса в ділянці черепа ймовірно була пришита до головного убору. Вона була аналогом кістяних прикрас часів Катакомбної культури. На зап’ястях рук також були прикраси в вигляді гвіздкоподібних бусин бірюзового кольору. Вздовж спини знайдені мушлі, привезені із Середземномор’я (як пізніше з’ясували науковці). Вони впліталися в косу для краси. Також в черепній коробці знайдено кременеву стрілу. Але після роботи гризунів невідомим залишається, чи є ця стріла зброєю, від якої загинула ця молода особа, чи вона знаходилася у похованні як супровідний елемент. Цим питанням займаються антропологи.
Звичайно, що після такої знахідки не обійшлося й без забобонів.
– Ми копали той бліндаж, аби хлопці мали місце для безпечного відпочинку. Один із лежаків поставили якраз на рівні тієї стінки, де знайшли останки. Один наш побратим, людина набожна, через це боявся там спати. Побоювався, що небіжчиця прийде до нього уві сні, – посміхається герой.
Увесь знайдений матеріал для його збереження та подальшого дослідження потрібно було передати науковцям на мирну землю.
– Ми ж на війні, і невідомо, що може трапитися сьогодні чи завтра. Але знахідку треба було вберегти, – говорить боєць. – Я зв’язався зі своїми колегами з Києва. Домовилися про передачу. І знову трапилась дотепна ситуація. Переслати нашу посилку з кістками та знахідками могли тільки «Новою поштою». Але ж усі військові передачі перед відправкою тоді ретельно перевірялися. Можете собі уявити обличчя дівчини, котра відкрила коробку з нашою посилкою? Галасу було… Але ми все пояснили. Щоби не виникло ніяких питань та подальших балачок про «укропів», які… ну самі розумієте.
– Ми ж на війні, і невідомо, що може трапитися сьогодні чи завтра. Але знахідку треба було вберегти, – говорить боєць. – Я зв’язався зі своїми колегами з Києва. Домовилися про передачу. І знову трапилась дотепна ситуація. Переслати нашу посилку з кістками та знахідками могли тільки «Новою поштою». Але ж усі військові передачі перед відправкою тоді ретельно перевірялися. Можете собі уявити обличчя дівчини, котра відкрила коробку з нашою посилкою? Галасу було… Але ми все пояснили. Щоби не виникло ніяких питань та подальших балачок про «укропів», які… ну самі розумієте.
– Один випадок, а скільки позитивних емоцій тоді отримали наші хлопці, констатує Ігор Шевченко. – Ще довгий час після тих розкопок вони приносили мені для визначення усякі «підозрілі» предмети, що знаходили в землі. Запрошували навіть на сусідні позиції дослідити «цікаві» знахідки. Я надзвичайно вдячний усім причетним до тих подій бійцям 9-ї роти 72-ї бригади. Адже вони боронять не тільки нашу землю, але й нашу історію.
Національний конкурс «Благодійна Україна» — щорічний всеукраїнський конкурс з відзначення найкращих благодійників і найбільш ефективних благодійних ініціатив в Україні. Заснований 2012 року Асоціацією благодійників України.
Днями, в Вінниці відбулась церемонія нагородження переможців регіонального конкурсу «Благодійна Вінниччина-2019», – повідомляє Армія_Інформ.
Нагороди – бурштинові статуетки янгола – вручили доброчинцям і волонтерам із Вінниччини, які, не шкодуючи сил і часу, роблять все, щоб підтримати бійця на передовій, одиноку бабусю в будинку людей похилого віку, онкохвору дитину та усіх, хто потребує допомоги.
116 заявок у семи номінаціях – таким є результат активності вінничан за минулий конкурсний рік. За кількістю поданих заявок вінничани продовжують залишатися на перших позиціях, випереджає їх лише «Благодійна Київщина».
У кожній номінації було визначено по три переможці. Варто зазначити, що серед номінантів – багато благодійників, діяльність яких пов’язана із допомогою та підтримкою українського війська.
Зокрема у номінації «Регіональна благодійність» переможцями стали БФ «Подільська громада», БФ «Волонтер-1» та ГО «Українське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО у Вінницькій області», а в номінації «Місцева благодійність» – БФ «Вінниця – безпечне та комфортне місто». Від 2014 року ці громадські організації не стоять осторонь проблем військовослужбовців, які перебувають у районі проведення АТО/ООС, та ветеранів. У номінації «Благодійність неурядового сектора» 3 місце здобула Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО «Побратими України» у Вінницькій області.
Окрім того, у номінації «Благодійник року» переможні місця посіли Яна Кочубей, яка опікується малюками на Сході України, та Діана Подолянчук, котра передає допомогу на передову.
Бронетранспортер БТР-4Е – це сучасна, броньована, колісна, чотиривісна, плаваюча бойова машина, на базі якої створено ціле сімейство машин (командирська, командно-штабна, медична, ремонтно-евакуаційна).
БТР-4Е є суто українською розробкою, що пройшла повний цикл від “чистого аркушу” до постановки на озброєння, нині серійно випускається в Україні, планово надходить до підрозділів ЗСУ та НГУ, поступово замінюючи бронетранспортери, що залишились в спадок від Радянського Союзу.
Бойове хрещення БТР-4Е відбулося в червні 2014 року при проведенні Антитерористичної операції в районі Слов’янська.
Призначений для транспортування особового складу механізованих підрозділів сухопутних військ і їх вогневої підтримки в бою, здатна виконувати свої функції цілодобово в зонах теплого і холодного клімату, незалежно від пори року, погодних умов, при експлуатації на дорогах з різними покриттями і в умовах бездоріжжя.
ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ:
здатний виконувати бойові задачі в діапазоні робочих температур навколишнього середовища від -40 °С до + 55 °С.
має потужний силовий блок, до складу якого входять двигун DEUTZ потужністю 450 к.с., гідротрансформатор, автоматична коробка передач Allison.
швидкість руху на дорогах з твердим покриттями – до 110 км/год, швидкість руху при подоланні водних перешкод – до 10 км/год.
корпус захищений від ураження зі стрілецької зброї за стандартами НАТО у відповідності до STANAG 4569, має можливість для встановлення додаткового протимінного захисту та протикумулятивних гратчастих екранів.
на машині встановлені пристрої захисту від дії вражаючих чинників ядерного вибуху, отруйливих речовин, бактеріальних засобів і від радіоактивного пилу під час руху по зараженій місцевості. Для гасіння пожежі передбачено протипожежне обладнання.
ОЗБРОЄННЯ:
На бронетранспортері встановлено незаселений бойовий модуль “Парус”, з блоком озброєння, стабілізованим у двох площинах, шо включає в себе:
30-мм гармату 3ТМ-1;
30-мм автоматичний гранатомет КБА-117;
кулемет КТ-7,62-мм;
протитанковий ракетний комплекс з дистанційним управлінням.
ОСОБЛИВОСТІ:
Сучасна компоновка шасі дозволяє створювати на її базі сімейство спеціальних машин.
Розміщення десантного відділення в кормовій частині корпусу забезпечує безпечне десантування особового складу мотострілкового підрозділу бронетранспортера через задні двері під прикриттям броні.
Машина має високу рухливість і здатна слідувати за танками, з ходу долати окопи, траншеї та водні перешкоди. Для ведення бойовим розрахунком вогню з особистої зброї (автоматів і кулеметів) корпус машини обладнаний бійницями, а також лючками в кришках люків десантного відділення.
Місце оператора-навідника знаходиться в корпусі бронетранспортера, що забезпечує його більшу захищеність від ураження у разі потрапляння в бронетранспортер боєприпаса під час вогневого контакту.
Передача останніх чотирьох саме таких БТР-4Е, з замовлених Міністерством оборони України, відбулась 13 серпня 2020 року.
Бронетранспортери від ХКБМ укомплектовано кулеметами виробництва київського заводу “Маяк”, що є співвиконавцем контракту.
«Вчора, із випередженням графіку, віддали останню партію бронетранспортерів для військових. Усі 45 машин готові та вже передані замовнику. Частина цих нових БТР-4Е прямує на Київ – вони візьмуть участь в урочистостях до Дня незалежності України», – повідомив директор ХКБМ Яків Мормило.
Після того як, ХКБМ завершило виробництво БТР-4Е для ЗСУ на замовлення від Міністерства оборони України, підприємство приступило до виробництва БТР-4Е для Національної Гвардії України.
Перші відвантаження бронетехніки, після відновлення робіт за контрактом 2016 року, відбулися у грудні 2019 року, тоді військовим передали 12 бронетранспортерів БТР-4Е.
Потім передача техніки відбувалась регулярно: у січні 2020 року до війська передали 4 машини, в лютому 3 одиниці, в березні 4 одиниці, в квітні і травні по 5 одиниць щомісяця, наприкінці червня та в липні до ЗСУ було передано ще вісім БТР-4Е
Таким чином усі контрактні зобов’язання з виготовлення 45 машин виконано.
“Токсиколог зі США надаватиме консультативну допомогу для встановлення обставин отруєння потерпілих у межах розслідування злочинів, пов’язаних із насильницькою протидією зібранням громадян, які відбувались у період із 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року у центральній частині Києва”, – зазначили у відомстві .
Американський професор українського походження Іван Русин розповів учасникам зібрання про сучасні методи експертного дослідження для діагностування факту хімічних отруєнь та тілесних ушкоджень від них. Спеціаліст відповів на запитання потерпілих щодо періоду розпаду хімічних речовин та їхнього впливу на організм людини.
На зустрічі визначено подальший план взаємодії для проведення експертиз та досліджень потерпілих на Майдані із використанням сучасних досягнень токсикології в межах міжнародно-правової допомоги, додали в Офісі генпрокурора.
Як повідомлялося, в березні Офіс генерального прокурора заявив, що активізував роботу з проведення досліджень, необхідних для завершення комісійної експертизи спеціальних засобів, доставлених у 2014 році з території РФ, від хімічного впливу яких постраждали учасники мирних протестів.
За інформацією «Системи моніторингу поширення епідемії коронавірусу», розміщеній на сайті Міністерства охорони здоров’я, ситуація з поширенням COVID19 в Україні дуже далека від оптимістичної. За цей тиждень щодня виявляють більше ніж півтори тисячі нових інфікованих.
“У нас в Україні черговий антирекорд по кількості захворілих — 1847 осіб, які захворіли за минулу добу. З них 106 дітей та 59 медичних працівників. Було госпіталізовано 333 людей. Якщо порівняти ці цифри з тим, що в нас було місяць тому… Я вам наведу цифри, 15 липня у нас в лікарнях з COVID-19 перебували 3935 людей, а на сьогоднішній день 5754 людини. За місяць кількість людей, які одночасно лікуються в умовах стаціонару, є зараз +1819. Це той випадок, коли ми бачимо різке зростання. Не тільки захворюваності, а й тяжкий перебіг хвороби, адже в лікарнях перебувають саме такі люди”, — розповів міністр охорони здоров’я Максим Степанов під час брифінгу.
Так, за останню добу було зафіксовано 33 летальних випадків. При цьому одужало 633 людини. Загалом за весь час пандемії в Україні захворіло 89719 людей.
“З них 6199 дітей та 9629 медичних працівників. Загалом одужало за весь час пандемії 47430 пацієнтів, летальних випадків 2044”, — повідомив міністр охорони здоров’я.
“Ми знову суттєво збільшили кількість тестувань. Загалом за минулу добу було протестовано 39189 людей, з них 20979 досліджень методом ПЛР, а також 18210 досліджень методом ІФА”, — повідомив Максим Степанов під час брифінгу.
А як зміняться цифри, якщо протестувати відразу ВСЕ населення України?
Оперативники спецслужби встановили, що чоловік чинив опір українським військовим, будучи стрілком “Козачої Національної Гвардії Всевеликого війська Донського Перевальського гарнізону” і “4-ї бригади 2-го армійського корпусу народної міліції ЛНР”.
За даними слідства, зловмисник приєднався до незаконних збройних формувань під час відбування покарання в одній із виправних установ регіону за вчинення тяжкого злочину. За це він був звільнений із колонії.
Телеграм-канал «Очки Баканова» оприлюднив інформацію про те, як Андрій Єрмак зірвав складну операцію СБУ. В результаті чого Україна понесла серйозні репутаційні втрати, а Зеленський отримав ще й черговий удар по «фаховій придатності».
Цитуємо:
«Вкрай погана історія вийшла з білоруськими” вагнеровцамі “. Контррозвідка СБУ разом із заступником генпрокурора Мамедовим готувала складну операцію по документуванню російських найманців, що воювали на Донбасі. Агент СБУ “набирав” людей з досвідом війни на Донбасі для нібито роботи в Венесуелі. Кожен з найманців проходив через відеоінтерв’ю, де докладно розповідав про свою діяльність.
Потім найманцям були куплені квитки в Минск, в звідти до Венесуели. Під час польоту літака в повітряному просторі України одному з пасажирів мало стати погано. Дуже погано. Настільки погано, що екіпаж змушений був би посадити літак в один з українських аеропортів. Де їх вже прийняла б “Альфа”.
В результаті операції міжнародне співтовариство отримало б чергові вагомі докази терористичної діяльності РФ, Україна отримала б «обмінний фонд», задокументовані свідчення найманців і великі масиви інформації, які можна було б отримати в ході допитів. Але, в останній момент операції відбулася зрада.
У цей день заступник голови СБУ Руслан Баранецький доповідав Президенту Зеленському про фінальній фазі операції. При доповіді був присутній Андрій Єрмак.
Коли доповідь був закінчений, вже поза кабінетом Президента, Єрмак почав кричати на Баранецького і звинувачувати його в тому, що арешт бойовиків зірве йому обмін полоненими, який ось-ось нібито повинен відбутися.
Єрмак вимагав зупинити операцію до обміну. Баранецький доповідав, що це вже неможливо. Зрештою Єрмак наказав Баранецька відкласти виліт бойовиків до Венесуели на 4 дні. Баранецький був змушений підкоритися.
І через два дні бойовиків затримав білоруський КДБ. За наводкою голови ФСБ. ФСБ таким чином мінімізувала свої втрати. Бойовиків Україні не видадуть. Весь інший шум – просто димова завіса.
Крім того, ФСБ відразу почала намагатися використовувати ситуацію в своїх цілях. У російських ЗМІ тиражується інформація про те, що СБУ спеціально заманила бойовиків в Білорусь, щоб зіпсувати відносини РФ і Білорусі. Хоча, мета, як ми писали вище – була зовсім іншою.
Висновок. Андрій Єрмак є агентом російських спецслужб і працює відверто проти України. Президент Зеленський, на жаль, цього досі не зрозумів ».
Єрмак, він же агент «Тихий», по суті вже й не соромиться показувати, на яку країну він працює. І Зеленський дійсно або зовсім сліпий і не бачить цього. Або ж знаходиться в полоні, або в заручниках у Єрмака.
У військовій медицині є ключове поняття «золота година» для надання допомоги пораненим на полі бою: якщо протягом першої години після поранення буде надана повноцінна медична допомога, це врятує життя 90% постраждалих солдатів.
Зволікання – це смерть. Затримка у наданні допомоги тільки на дві години призводить до того, що відсоток тих, хто вижив після поранення стрімко падає до 10%.
Військово-медична служба ізраїльської армії по праву вважається однією з передових. Нещодавно вона вдосконалила систему порятунку життів поранених на полі бою, скоротивши «золотий час» до 43 хвилин, що призвело до помітного зростання кількості врятованих життів. Так, якщо під час «Війни Судного дня» у 1973 році загинуло до 35% поранених солдатів, то під час операції «Непохитна скеля» у липні – серпні минулого року втрати серед поранених не перевищили 6%.
В Ізраїлі вважають, що проблема «золотої години» може бути вирішена тільки в результаті радикальної зміни всієї багаторівневої структури надання допомоги пораненим.
Тут важливо все: індивідуальні аптечки, перев’язувальні засоби, медичне спорядження, час і способи евакуації поранених.
Проте вирішальне значення для порятунку життя поранених мають досвід і знання військового медика, здатного надати допомогу вже в перші хвилини після поранення, і тому військовий лікар повинен йти в бій разом з солдатами. Коли лікар, який знає, що потрібно робити, знаходиться в двох хвилинах від пораненого, це змінює хід подій.
За традиційною схемою, коли працюють військові медики в арміях більшості країн світу, першу допомогу на полі бою надають, як правило, парамедики і санітари, а потім багато часу витрачається на евакуацію пораненого в тил. Поранені вмирають або потрапляють до лікарні в стані, коли медицина вже безсила.
Це відбувається тому, що при більшості бойових поранень дуже швидко, всього за 5-10 хвилин, розвивається серйозне та смертельне ускладнення – шок. Він призводить до розладу дихання і серцевої діяльності. Ще однією небезпекою є втрата крові: при сильній артеріальній кровотечі людина може стекти кров’ю за 10-15 хвилин.
В Ізраїлі ці проблеми вирішуються багатьма способами, але ключовим рішенням є надання висококваліфікованої медичної допомоги безпосередньо на полі бою. Військові лікарі знаходяться в бойових порядках воюючих підрозділів і приходять на допомогу вже в перші хвилини після поранення.
Важливим резервом для дорогоцінних хвилин «золотого години» є використання сучасного транспорту для максимально швидкої евакуації поранених з поля бою в стаціонарні лікарні. Ізраїльський досвід показує, що найбільш ефективними засобами евакуації є вертольоти і танк-булансы – танки «Меркава», обладнані під пересувні медпункти і оснащені додатковим озброєнням.
Такі броньовані швидкі допомоги особливо добре показали себе при порятунку поранених під вогнем супротивника. Так, під час війни в Лівані в 2006 році вертольоти ізраїльських ВПС виконали близько 120 евакуаційних вильотів, приблизно половина з них – на ворожу територію, де евакуація проходила під вогнем супротивника. У цих вильотах вони вивезли близько 360 поранених.
Вертольоти були оснащені необхідним медичним обладнанням, в екіпажі були включені військові лікарі і парамедики, які надавали кваліфіковану медичну допомогу прямо на борту вертольотів. Евакуація поранених повітряним шляхом з поля бою в лікарні тривала в середньому близько 3,5 години. За один рейс евакуювалися в середньому 4,5 солдата. Під час евакуації повітряним шляхом не помер жоден поранений солдат.
Будь-яка війна стає випробувальним полігоном не тільки для нових озброєнь, а ще і для новітніх технологій порятунку життів поранених. Не стала винятком і операція «Непохитна скеля».
Вважається, що до 80% поранених гине через втрату крові. Під час операції «Непохитна скеля» у військах пройшов успішну перевірку боєм цілий комплекс нових технологій і медичних засобів, що дозволили помітно збільшити число врятованих життів.
Як єдиний спосіб зупинки кровотечі використовувалося накладення джгута. Зараз в ізраїльській армії відмовилися від традиційних гумових джгутів: тепер в рюкзаку кожного солдата знаходиться «турнікет», що представляє собою 96-сантиметровий нейлоновий рукав зі джгутом усередині, з ручкою. Ручка є частиною пристрою, що складається з замків і липучок, використовуючи яке, солдат може сам собі зупинити кровотечу, навіть якщо він поранений в руку. Солдатів навчають використовувати «турнікет» ще на курсі молодого бійця.
У випадках, коли «турнікет» не підходить, наприклад, при високій ампутації або пораненні в живіт, в ізраїльській армії почали застосовувати гемостатичні перев’язувальні засоби, що містять компоненти, які сприяють згортанню крові і призначені для зупинки зовнішньої кровотечі різної інтенсивності, зокрема при пошкодженні великих судин.
Крім використання цих нових кровоспинних засобів в сумці кожного військового медика на полі бою тепер знаходяться ампули гексакапрона, що прискорює процес зупинки кровотечі. При великій крововтраті військові медики просто на полі бою вводять розчин порошку плазми крові. Перевага цієї технології в тому, що на відміну від порцій донорської крові, що потребує охолодження чи заморожування, порошок плазми крові можна брати з собою на поле бою. Пакет порошку плазми і пляшка рідини – ось все, що потрібно для приготування розчину.
Під час боїв у Газі пройшло перевірку і такий новий засіб, як своєрідна «застібка-блискавка», що надійно затягує відкриті рани, однак її застосування вимагає досить високої кваліфікації військових медиків.
Часта причина загибелі поранених – больовий шок. Тепер всі військові парамедики мають автоматичні шприци для вприскування морфію, а також новий засіб – «актик», дія якого заснована на фентанилі, в сто разів більш сильнішому, ніж морфій. Ці ліки кладуться під язик, і біль зникає як мінімум на годину. До переваг «актика» можна віднести і те, що він не тільки полегшує страждання поранених, але і не призводить до падіння тиску, а це одна з проблем у використанні морфію і його похідних.
Серед інших медичних новинок, які використовуються для врятування життя поранених протягом «золотої години», на озброєнні ізраїльських військових медиків перебувають портативний УЗД сканер для виявлення внутрішніх кровотеч у польових умовах, вимірювач сатурації крові киснем для перевірки стану поранених, детектор вуглекислоти для перевірки ефективності штучного дихання і льодяник фентатила для втамування гострих болів протягом хвилини.
