Загальновійськовий кулезахисний шолом «ТОР» українського виробництва пройшов успішне випробування в сертифікованій лабораторії США за стандартом NIG, рівень ІІІ-А. Про що свідчить виданий сертифікат встановленого зразка. У цьому документі на 10 сторінках відображені всі етапи випробувань із фіксацією відповідних параметрів.

Починаючи з цього року в нашій країні запроваджено новий державний стандарт. Відповідно до нього, відтепер застосовують все той же патрон Luger (9х19), але з меншою швидкістю – 358 м/с, а також використовують патрон ПМ (9х18) зі сталевим осердям зі швидкістю 330 м/с.

Захист шоломів «ТОР», і його десантного варіанту «ТОР-Д»,  відповідає вітчизняному класу 1-А за ГСТУ 78-41-004 і класу захисту 1 нового національного стандарту ДСТУ 8835:2019. Тобто його не пробиває 9-мм куля (патрон 9×19) зі свинцевим осердям на швидкості 410 м/с з відстані 5 метрів та 9-мм куля (патрон 9×18) зі сталевим осердям на швидкості 335 м/с.

Водночас заперешкодна деформація захисної оболонки після пострілу менше, ніж передбачена стандартами країн НАТО (до 20 мм у фронтальній та тильній частині і до 16 мм у бокових та тім’яних частинах).

За нормативами американського стандарту відстріл здійснюється з відстані 5 метрів зі швидкістю 430 м/с як патроном Luger (9х19), так і Magnum (10,9х32,5R). Тоді як за нормативами українського стандарту, що діяв до 2020 року, відстріл проводили лише патроном Luger (9х19) зі швидкістю 410 м/с

Шолом «ТОР» і його десантний варіант «ТОР-Д» перевіряли і в сертифікованій європейській лабораторії ФРН на відповідність рівню захисту IIIA NIJ STD 0106.01. Також визначали й ступінь їхнього захисту від осколків відповідно до стандарту НАТО STANAG 2920.

За їхніми результатами, українські шоломи отримали найвищий 6-й рівень безпеки (F6), бо здатні витримати удар уламка, що летить зі швидкістю 700 +/– 5 метрів за секунду.

 

Шоломи «ТОР» і «ТОР-Д»  мають надійний і ергономічний підшоломник: демпферні подушки надійно захищають голову від контузійної травми, а утримуюча система підганяється не тільки за висотою і глибиною, а й за окружністю голови за допомогою дискового регулятора.

Шоломи мають універсальну конструкцію й можуть використовуватися в усіх кліматичних умовах.

За основу дизайну обрали дві моделі шоломів, які в наш час наймасовіше застосовують провідні армії НАТО: піхотний шолом ACH MICH 2000 та Ops-Core high cut (десантний варіант з високою обрізкою для додаткової зручності під час роботи з використанням оперативних навушників і радіогарнітури).

 Їхня конструкція забезпечує вентиляцію підшоломного простору, не заважає застосуванню тактичних масок, активних навушників, коригувальних окулярів, засобів зв’язку, протигаза й респіратора, носінню зимового головного убору, виконанню стрибків з парашутом.

Щодо технології виготовлення цих шоломів, не заглиблюючись у нюанси виробничого процесу, коротко можна сказати. що бронекупол створено формувальним методом з арамідної тканини (Kevlar) із застосуванням спеціального балістичного клею. Він укритий тонким шаром стійкого негорючого матеріалу. Саме це покриття і забезпечує виробу експлуатацію в усіх кліматичних умовах та захищає від ударів, подряпин. Покривають шоломи спеціальною фарбою, яка не відблискує. На них передбачене й універсальне кріплення для приладів нічного бачення, що застосовують країни НАТО.

 

У 2017 році десантний варіант шолома «ТОР» («ТОР-Д») успішно подолав випробування і був прийнятий на озброєння українського війська.

Проте, на жаль, кількість цих шоломів в ЗСУ і досі обмежена.

 

 

 

Ще однією азіатською країною, яка активно реалізує програму створення винищувача, є Туреччина. Займається цим провідний авіакосмічний концерн цієї країни – Turkish Aerospace Industries (TAI).

Досвід в галузі виробництва реактивних бойових літаків він почав накопичувати з ліцензійного випуску винищувачів F-16C/D. В Туреччині виготовили 308 таких літаків, з них 46 експортували до Єгипту (ясна річ, зі згоди США).

У 2002 р. Туреччина внесла 175 млн. доларів в програму створення винищувача F-35 і стала партнером третього рівня, а у 2007-му увійшла до виробничої кооперації з випуску F-35A. ТАІ виготовляє частини центроплану, стулки люків відсіку озброєння та деякі інші деталі й агрегати з композитних матеріалів. Інші турецькі фірми мали постачати пілони для озброєння, стійки шасі та панелі обшивки.

Планувалась закупівля 100 F-35A, але останнім часом ця програма “зависла” через політичні розбіжності між Туреччиною та США. З’явилось навіть повідомлення про викуп американським урядом восьми вже виготовлених для Туреччини літаків (вони знаходяться на території США).

Намагаючись “не класти усі яйця в один кошик” і стимулювати розвиток власних високотехнологічних галузей, турецький уряд в грудні 2010 р. розпочав реалізацію програми створення власного винищувача TF-X. У вересні наступного року компанія ТАІ почала за урядовим контрактом розробку концепцію та аванпроекту літака. Робота тривала два роки, а допомагали туркам на цій стадії шведи з СААБ.

Спираючись на вимоги турецьких ВПС і враховуючи можливості місцевої авіаційної промисловості, були підготовлені і у 2013 р. презентовані на виставці в Стамбулі три варіанти одномісного літака. Двомоторний FX-1 і одномоторний FX-5 будувались за традиційною аеродинамічною схемою, нагадуючи, відповідно, F-22 i F-35. Ще один одномоторний варіант – FX-6 – мав виразне “СААБовське” коріння (“качка” з широким трикутним крилом).

Певні бюрократичні процедури затримали ухвалення рішення – міністерство оборони тільки на початку 2015 р. санкціонувало початок ескізного проектування. Одночасно вівся пошук зарубіжного партнера – було зрозуміло, що самотужки турецькі інженери не зможуть “витягнути”настільки складний проєкт. В грудні 2015 р. таким партнером став британський концерн “БАЕ Системз”.

В серпні 2016 р. ТАІ отримала чотирирічний контракт на розробку ескізного проєкту. Вартість цього етапу оцінюється в 1,3 млрд. доларів. За основу взяли варіант FX-1. Взагалі турецькі військові схилялись до дешевшого одномоторного варіанту, але… Виявилось, що на ринку доступним є лише двигуни відносно малої тяги (менше 10 тс).

Взагалі, вибір двигуна для TF-X – це окрема тема. Ще в січні 2014 р. турки розіслали запити пропозицій на постачання двигунів п’яти фірмам: європейській “ЄвроДжет Турбо”, американським “Дженерал Електрік” і “Пратт енд Вітні”, французькій “Снекма” і навіть “Рособоронекспорту”! Три фірми подали свої пропозиції: EJ200 від “Єврофайтера”, F414-GE-400 від “Супер Хорнета” і М88-4Е від “Рафаля”. Зрештою, тендер скасували – турецький уряд вирішив розробляти власний двигун, інтелектуальні права на який належали б Туреччині.

В середині 2017 р. оголосили новий тендер, в якому взяли участь консорціум турецьких фірм TRMotor і ТАЕС – спільне підприємство “Роллс-Ройса” і турецької “Кале Груп”. Представники останнього стверджували, що їхній двигун, який проектувався на основі технології EJ200, мав би вийти на стендові випробування у 2023 р. і бути запущений в серію після 2030 р. Виріб TRMotor, який створюється без технологічної допомоги іноземних фірм, мав би бути готовий ще пізніше.

Інвестор з Катару якого вдалось залучити в 2019 р., міг дати гроші, але ноу-хау у цій галузі так прости не купиш… Такі терміни надто узгоджувались з плановими строками створення TF-X – передбачалось почати випробування прототипу вже у 2023 р. Ситуація ускладнилась, коли у 2019 р. “Роллс-Ройс” вийшов зі спільного підприємства через розбіжності щодо поділу інтелектуальної власності. І тут на сцену виходить новий гравець, який досі не проявляв інтересу до проєкту TF-X: концерн “Дженерал Електрік” та його турецький партнер ТЕІ, який за ліцензією виготовляє двигуни F110 для “Файтінг Фалконів”. Виглядає на те, що TF-X на початковій стадії отримає саме ці двигуни, а потім, можливо, “дозріє” виріб TRMotor.

Турки також збираються власними силами створювати бортове обладнання для винищувача. Ключовим його елементом стане РЛС з АФАР, контракт на розробку якої у квітні 2018 р. підписав ТАІ з фірмою “Аселсан”. Остання вже має досвід створення радарів, але тільки наземних. “Аселсан” проєктує і оптико-електронну оглядово-прицільну систему для TF-X.

Власними силами створюється і озброєння. Керована ракета класу “повітря-поверхня” SOM вже готова і випускається. Випускають турки і кілька типів керованих авіабомб. Проєктуються ракети “повітря-повітря” малої дальності “Гьокдоган” і середньої “Буздоган”.

Тепер про моє улюблене – терміни і гроші. Щодо першого: початок програми, якщо не забули, – 2010 р. Контрольна дата початку випробувань прототипу – 2023 р. – була обрана не випадково: саме того року відзначатиметься 100-ліття Турецької республіки. Але… Зараз реалістичною датою вважається 2025 р. Якщо цього буде дотримано, то у 2029 р. TF-X досягне первинної операційної готовності.

Щодо грошей. Вартість першого етапу проектування мені не зустрічалась. Думаю, там суми порядку десятків мільйонів доларів, не більше. Вартість другого етапу я вже називав – 1,3 мільярди доларів. Третій етап, включаючи створення технічного проєкту, виготовлення і випробування прототипів, орієнтовно коштуватиме 7,3 мільярди доларів. Тут ще не враховані витрати на створення двигуна і БРЕО. Серійний літак, за попередніми оцінками, коштуватиме близько 100 мільйонів доларів.

 

Андрій Харук, військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

 

Офіцери 95 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України у репортажі прес-служби з’єдання – спеціально для любителів військової справи. На фото військові відпрацьовують унікальні навички, які потрібні кожному десантнику у світі.

 

«Кожен офіцер ретельно ставиться до підготовки з відпрацюванням дій на кожному етапі, адже від цього у майбутньому буде залежати не тільки якість виконання завдання, але й життя його та його підлеглих.» – зазначають у прес-службі 95-ї.

 

Основні задачі бійців на сьогодні: розібрати поетапно підготовку парашутної системи до стрибка та її «підгонку» та закріплення зброї безпосередньо під час стрибка, а також відпрацювати елементи безпарашутного десантування за допомогою системи «КАНАТ-1».

 

Серед іншого солдати освоїли і базові навички евакуації за допомогою канату.

 

Читайте також:

Пільги для ветеранів при вступі до вищих навчальних закладів – вся інформація

У звіті для міністерства закордонних справ Німеччини, який підготувала німецька розвідка, Росія створює військові бази у шести країнах Африки.

Про це пише Bild.

В угодах про військове співробітництво, підписаних ще в 2015 році з 21 країною, Росія збирається створити бази на території Центрально-Африканської Республіки (ЦАР), Єгипту, Еритреї, Мадагаскару, Мозамбіку та Судану.

Вже зараз російські військові інструктори активно навчають військових в ряді африканських країн, зокрема у ЦАР вже дислокується 180 російських військових. Також навчання у Росії проходять 20 військових з Малі.

Окрім офіційних контактів, також здійснюється вплив через непрямі канали по так званим «приватним військовим компаніям», як загальновідома «Вагнера», та іншим.

Росія гарантує диктаторським режимам безпеку від державних переворотів та революцій.

 

Конструкції понтонно-естакадного моста впали на солдатів-строковиків, які зводили його. Сталося це у селищі Тельмана Єврейської автономної області Російської Федерації.

 Під час навчань залізничних військ задачею солдат було звести понтонний міст через річку. У результаті серйозних травм, за даними анонімних джерел зазнали 18 військовослужбовців.

Поки що є кілька версій того, що спричинило НП.

За однією з версій, могла бути порушена техніка безпеки, а за іншою на місці відбувся зсув опор і прольотів.

У свою чергу, в прес-службі Східного військового округу Збройних сил РФ повідомили, що в результаті інциденту постраждали лише двоє військовослужбовців.

 

Нагадаємо

Оприлюднено перелік координаторів «Маршу Захисників України 2020»

Активіст ГО «Справа громад» та волонтер Гліб Бабіч приїхав на самий нуль – передові позиції українських вояків, щоб спитати у солдат, як їм перемир’я Зеленського.

«Я проїхав весь фронт для того, щоб побачити ситуацію на власні очі. Я говорив з десятками людей, які пройшли цю війну з самого початку. Вони не бачать в цьому прориву. Вони бачать в цьому незрозумілі дії влади, що ставлять під загрозу здатність до адекватної обороні» – розказав автор в прев’ю своєї документалки.

 

Спостерігаючи за спробами рашоботів відразу «розігнати в мережі інфу» про причетність до вибуху в Бейруті якихось «двох українських кораблів», можна сміливо висловити гіпотезу про причетність «російських спецслужб» до підготовки та здійснення цього супертеракту.

Кілька днів тому військово-політичне керівництво Ізраїлю попередило «ліванських екстремістів», що у випадку нападу чи обстрілу території Ізраїлю з території Лівану, «вони отримають адекватну відповідь». І, як показує практика, ізраїльтяни ніколи не давали порожніх обіцянок.

Скоріше за все, «ремонтні роботи» спровокували вибух трохи раніше, ніж «було заплановано».

Ситуація із вибухом у Бейруті дуже сильно нагадує ту, яка сталася в небі над Донбасом, коли російські військові «переплутали літаки», і замість «потрібного», збили малазійській боїнг МН-17.

 

Тепер уявіть собі, що склад №12 у Бейруті вибухнув саме під час ізраїльської «отвєткі»: кого б «зробили» винним і які були б наслідки?…

“Верховна рада оборони (Лівану – ред.) оголосила на своїй сесії, що 2750 тон амонію, який вибухнув у Бейрутському порту, це той матеріал, що був конфіскований у 2014 році на кораблі під назвою Rbosus, яке прямувало до Африки, але через несправність увійшло до порту Бейрута. Конфіскат зберігали спочатку на кораблі, а потім передали на склад №12”, – йдеться у повідомленні ліванського каналу LBCI.

Також зазначається, що нещодавно на цьому складі проводилася інспекція і було прийняте рішення «посилити охорону», бо до складу можна було потрапити «через отвір».

“Вибух стався у процесі зварювання дверей і вибух спричинила іскра, що призвела до займання вибухових речовин, розташованих у самому ангарі. Це, у свою чергу, призвело до вибуху амонію”, – йдеться у повідомленні LBCI.

У свою чергу видання «Медіазона» інформує, що власником судна був російський бізнесмен Ігор Гречушкін. Зазначається, що коли судно перевозило амоній з Батумі, зробило незаплановану зупинку у Бейруті. Після огляду було заборонено виводити судно з порту. Кілька членів екіпажу відпустили, а деяких залишили. За словами моряків, власник судна, що проживав на той час у Хорватії, просто його «покинув».

– Навіть не сумнівався що Росія одразу напише про Україну, – написав у своєму «Телеграм» Анатолій Штефан (“Штірліц”) про «Вибух у Бейруті». Та же наведено дуже цікавий скрин одного рашобота.

 

Схоже, що “росіяни” точно знають, що саме вибухнуло у Бейруті.

Нагадаємо, що 4 серпня  2020 року близько 18 години в порту Бейрута стався дуже потужний вибух. Вибухова хвиля дісталася до острова Кіпр, який знаходиься на відстані майже в 250 кілометрів від узбережжя. Інформація про кількість загиблих та постаждалих збільшується щогодини.

 

У СТОЛИЦІ ЛІВАНУ БЕЙРУТІ ПРОЛУНАВ НАДПОТУЖНИЙ ВИБУХ (ВІДЕО)

Оприлюднено перелік координаторів Маршу Захисників України 2020 по областям.

До них ви завжди можете звернутися, щоб уточнити будь-яку інформацію щодо проведення заходу й вони формуватимуть коробки своїх областей у Києві в парку Шевченка 24 серпня.

 

Координатори по областях на Марш Захисників 2020:

Загальна координація по Україні – Олександр Войтко (066-299-11-84);

Вінницька – Юрій Онопольський (098-670-17-37);

Волинська – Назар Рейкін (095-716-88-39);

Дніпропетровська – Іван Начовний (099-916-91-65);

Донецька – Володимир Бабич (066-777-89-27);

Житомирська – Сергій Артьомов (097-998-79-60);

Закарпатська – Роман Трубін (050-953-72-16);

Запорізька – Андрій Хімічев (050-355-66-86);

Івано-Франківська – Юрій Качак (063-363-09-65);

м. Київ – Володимир Сергієвський (093-344-91-07);

Київська – Василь Дунський (067-917-75-70);

Луганська – Володимир Правенький (066-955-92-02);

Львівська – Андрій Ляхович (097-033-16-61);

Миколаївська – Гуссіді Сергій  (066-126-25-35);

Одеська – Олександр Голопотелюк (097-391-82-42);

Полтавська – Віктор Трофименко (099-678-30-99);

Рівненська – Володимир Антонюк (098-817-59-01);

Сумська – Олександр Ладика (066-458-94-74);

Тернопільська – Дмитро Харчук (098-085-02-58);

Харківська – Анатолій Козловський (093-669-52-28);

Херсонська – Олександр Бондаренко (066-997-75-38);

Хмельницька – Володимир Шрубковський (068-647-73-64);

Черкаська – Володимир Болсуновський (067-518-99-19);

Чернівецька – Іван Бабій (095-704-99-39);

Чернігівська – Костянтин Давиденко (093-566-73-70).

 

А ось форма реєстрації для груп учасників, які більше 50 осіб. Якщо Ви прийдете сам або з родиною чи кількома друзями, то реєструватися не потрібно. Можна буде на місці знайти свою область чи підрозділ. Якщо ж Ви представляєте групу учасників, яка налічує понад 50 людей, будь ласка, зареєструйтеся за посиланням ⬇️:

 

Реєстрація для груп учасників (від 50 людей) на Марш Захисників України 24 серпня 2020 року

 

«НОВА: новини ветеранів» повідомляли, що 03 серпня 2020 року о 10-00 в УНІАН відбулася «Перша прес-конференція Оргкомітету Маршу Захисників України-2020», на якій члени оргкомітету «Маршу Захисників України» пообіцяли оприлюднити перелік координаторів «Маршу Захисників України 2020» по областях.

«ПЕРША ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ОРГКОМІТЕТУ МАРШУ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ-2020» (ВІДЕО)