12 серпня 2020 року міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу відвідав Комсомольськ-на-Амурі, завітав в цех авіаційного заводу імені Ю.О. Гагаріна. Заводу, на якому збираються, в тому числі і “нє імеющіє аналогов в мірє” винищувачі Су-57. І, звичайно ж, елемент пропаганди не міг обійтися без того, щоб не показати, як збирається “кращий” винищувач в світі. І, зрозуміло, показали! Хоча, насправді, показувати, як виявилося, особливо немає чого.

 

Російські ЗМІ опублікували фотографії, на яких був зображений фінальний етап збірки другого серійного Су-57, серійний номер 51002.

Перш за все, хотілося б відзначити, що ті Су-57, які зараз збираються в Росії – це далеко не винищувачі п’ятого покоління, оскільки вони не відповідають вимогам бойових літаків цього покоління з ряду технічних і технологічних параметрів. Це не тільки вкрай посередній ЕПР, електронна начинка і повільні обчислювальні комплекси, але й двигун, як і раніше представляє собою виріб першого етапу.

 

Але контракт на поставку перших двох серійних Су-57 був укладений МО РФ в серпні 2018 року на Міжнародному військово-технічному форумі «Армия-2018». Погодьтеся, саме звучання “серійних” і “перших двох”, вже дисонує. Тут куди ближче більш чесне трактування – дрібносерійних. Але навіть не в цьому справа.

Згідно з контрактом, літаки повинні були бути передані ВКС РФ в 2019 і 2020 роках. Тобто, грубо кажучи, по 1 літаку в рік?

Все вірно, по 1 літаку в рік. Авіаційний завод імені Ю.О. Гагаріна повинен збирати 1 винищувач, фактично, покоління 4 +++ в рік!

Так, за вікном серпень, а другий Су-57, нехай і на так званій фінальній стадії складання, але не готовий, а що ж перший серійний винищувач? Як склалася його доля?

А це не менш цікава історія, адже перший серійний Су-57, серійний номер 51001, розбився 24 грудня 2019 року через поломки системи управління літаком в ході випробувального польоту за три дні до урочистої і помпезної передачі Міністерству оборони.

Дивно, але в червні 2019 року, не дочекавшись перших двох “серійних” Су-57, на Міжнародному військово-технічному форумі «Армия-2019» МО РФ підписує з ПАТ «Компания «Сухой» контракт на поставку 76 серійних винищувачів Су-57 до 2027 року. Тобто, грубо кажучи, по 10-11 винищувачів в рік.

Якщо дрібносерійна, не кваплива і ретельна збірка по одному літаку в рік, привела до катастрофічної поломки в першому ж “серійному” зразку, і не відомо, що ще чекає другий винищувач на випробуваннях, то який рівень аварійності та дефективності буде при таких обсягах збірки?

Є над чим замислитися, і не стільки нам, скільки тим пілотам, що будуть сідати за штурвал цих літаків і тим країнам, які подумують придбати Су-57.

За словами голови української делегації Леоніда Кравчука, він не виключає можливості перенесення переговорів у рамках Тристоронньої контактної групи у Швецію, якщо вести діалог в Мінську буде неможливо.

«Білорусь участі у тристоронній групі не бере. Якщо раптом не буде такої можливості проводити там зустрічі, то ми тоді і будемо шукати інше місце. Спочатку були не Мінські угоди. Спочатку була Женева. Можна взяти зовсім нейтральну державу, та ж Швеція. Можемо їх попросити. Це можливо» – заявив екс-президент.

 

Кравчук також прокоментував і ситуацію в Білорусі. Він вважає, що Україна повинна прийняти будь-якого президента, будь-яку раду, створену в іншій державі. На його думку, Україна має поважати будь-який вибір, який зроблять самі білоруси.

 

Нагадаємо

Силовики готуються боротися з терористичною загрозою на Закарпатті

Центр SOCIS і Центр Разумкова провели опитування стосовно кількості українців, які підтримують вступ до Європейського союзу та НАТО.

Питання до респондентів було сформульовано так: «Якби найближчим часом відбувся референдум з приводу вступу України до ЄС/НАТО, як би ви проголосували?».

 

Вступ до Євросоюзу підтримали 57,7% опитаних,  проти висловилися  – 26,9%. А от 5,8% респондентів заявили, що не брали б участі в референдумі.

Вступ України до НАТО на референдумі були б готові підтримати 47,7% респондентів, проти висловилися б 32,8%. Не брати участі в референдумі прагнуть 6,5% опитаних.

Також опитування виявило, що більшість українців вважають Росію ворогом та агресором.

 

Також опитування виявило деякі цікаві тенденції стосовно політичного життя країни. Повну інформацію ви можете побачити:

Соціально-політична ситуація в Україні (липень 2020р.)

 

Нагадаємо

В МЗС готові виконати умови «Формули Штанмайєра»

Секретар Ради національної безпеки та оборони країни Олексій Данілов після засідання круглого столу «Технології асиметричної протидії зовнішній агресії та шляхи їхнього ефективного розвитку», організованого Українським інститутом безпекових досліджень пообіцяв ухвалити закон про тероборону.

«Є декілька редакцій цього законопроєкту. Я можу сказати, що в нашому розумінні у вересні або щонайдовше — жовтні, він буде у Верховній Раді, і він буде обов’язково у цьому році ухвалений» — заявив сам Данілов.

До цього, за словами самого секретаря РНБО через відсутність деяких регулювальних нормативно-правових актів, зокрема про регламент обігу зброї, такий законопроект прийняти не вдавалося.

 

Нагадаємо

Громадська рада при Мін’юсті ініціювала заборону партії ОПЗЖ. Автори звернення також ініціювали заборону діяльність “Партії Шарія”

07 серпня 1803 року о 10 годині шлюпи «Надія» та «Нева» знялися з якоря і відбули з Кронштадтського рейду (Російська імперія) у навколосвітню подорож.

Капітаном шлюпу «Нева» (до перейменування  шлюп мав назву «Темза») був Юрій (при хрещенні Георгій) Федорович Лисянський.

 

Шлюпом «Надія» (до перейменування – «Леандр») керував Адам Іоганн фон (Іван Федорович) Крузенштерн.

«Нева» — шлюп, що під командуванням нащадка української козацької старшини Юрія Федоровича Лисянського, уродженця міста Ніжина, який взяв участь в першому російському навколосвітньому плаванні і , фактично став першим українцем, який здійснив навколосвітню подорож.

 

Шлюп — трищогловий корабель з прямими вітрилами у флоті 18-19 ст.

Шлюп «Нева» (попередня назва «Темза») – був придбаний Юрієм Лисянським в Англії на кошти, виділені під проект першої навколосвітньої російської експедиції.

Довжина між перпендикулярами: 61 фут

Ширина:             20 футів

Осадка:               12 футів

Водотоннажність: 480 т

Швидкість: до 10 вузлів

Екіпаж: 48 чол.

Озброєння: 14 гармат

Від самого початку експедиції члени екіпажу регулярно проводили астрономічні, метеорологічні, гідрографічні спостереження, здійснювали збір та систематизацію різноманітних географічних даних.

До середини грудня 1803 року кораблі Крузенштерна та Лисянського підійшли до острова Св.Катерини, де команда «Неви» провела терміновий ремонт пошкоджених щогол.

На шляху до Маркізьких островів Лисянський затримався на декілька днів на острові Пасхи, де провів астрономічні спостереження та уточнив координати острова. Крім того Лисянський склав словник мови місцевого населення.

 

Подальший шлях «Неви» лежав до берегів «Російської Америки». Команді шлюпу «Нева». доручили доставити вантаж на острів Кадьяк та на Аляску, де знаходилися російські торговельні форти.

Розминувшись з Крузенштерном біля Гавайських островів, Лисянський взяв курс на острів Кадьяк. Після двадцяти трьох днів плавання Юрій Лисянський прибув до берегів Аляски.

 

Тут команда «Неви» на чолі з капітаном взяла участь російсько-індіанській війні.

 

Разом з військами «правителя Російської Америки» О.А.Баранова (1746-1819), Ю.Лисянський використав шлюп «Нева» та інших кораблі для атаки на захоплений індіанцями-тлінкітами форт на острові Сітка. Фортеця (схема на фото) була захоплена за 4 дні (01-04 жовтня 1804 р.). Обидві сторони зазнали втрат у живій силі, зокрема загинули троє членів екіпажу «Неви».

 

В результаті війни були знищені дві російські фортеці і селище в Південно-Східній Алясці, що на кілька років зупинило просування росіян у південному напрямку вздовж північно-західного узбережжя Америки. Загроза нападу з боку індіанців не дозволяла росіянам розпочати систематичну колонізацію Південно-Східної Аляски в районі архіпелагу Олександра.

Команда шлюпу «Нева» під керівництвом Ю.Лисянського взяла участь у будівництві нового російського форту, що отримав назву «Ново-Архангельськ» (зараз – місто Сітка, США).

 

Після припинення грабіжницького промислу в угіддях індіанців відносини між роіянами і індіанцями трохи поліпшилися. Була відновила торгівля з тлінгітами, які відновили своє родове селище біля Ново-Архангельська.

Під час півторарічного перебування на Алясці та у Тихому океані, Лисянський склав докладний опис островів Кадьяк, Сітка, склав надзвичайно точні мапи узбережжя Аляски.

 

У вересні 1805 року «Нева» завантажила на борт хутро і вийшла у відкрите море, взявши курс на Маріанські острови. Через кілька днів шлюп «Нева» впритул підійшов до коралових рифів на Гаваях, де сів на мілину. Саме завдяки цій неприємності Лисянський відкрив раніше нікому невідомий безлюдний острів, який отримав назву «Острів Лисянського» та раніше не позначений на карті кораловий риф. Його Юрій  Лисянський назвав «рифом Крузенштерна».

 

Третього грудня 1805 року на рейді Макао відбулася зустріч шлюпів «Неви» та «Надії». Подальший їх шлях пролягав біля берегів Китаю, Індії, мису Доброї Надії.

Відійшовши в лютому 1806 року від берегів Китаю, шлюпи до початку квітня наблизились до берегів Південної Африки. Тут вони потрапили у смугу густого туману і знову загубили один одного.

Врахувавши, що запасів провіанту та питної води на судні лишилося лише на три місяці, Лисянський приймає рішення йти до Європи не заходячи в жоден з портів.

Довгий шлях із Південного Китаю до Портсмута «Нева» пройшла за 142 дні, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель з Європи не ставив подібних рекордів у швидкості плавання.

05 серпня 1806 року «Нева» увійшла до гавані Кронштадту.

 

Через два тижні до Кронштадту повернулася й «Надія», очолювана А. І. Крузенштерном.

Таким чином, українець за походженням Ю. Лисянський першим у російському флоті здійснив навколосвітнє плавання, здійснивши при цьому ряд географічних відкриттів, зробивши внесок у океанографію, етнографію та інші науки.

 

Від російського царя Юрій Лисянський одержав чин капітана ІІ рангу (підполковника у сухопутних військах), орден Святого Володимира ІІІ ступеня, премію та довічну пенсію.

У 1820 році король Швеції за успіхи у мореплавстві нагородив Ю.Лисянського «Королівським Орденом Меча».

 

 

Президентським наказом у Збройних силах РФ було скасовано генеральські і полковницькі каракулеві шапки, спадкоємиці сталінських папах.

Їх замінять вельми своєрідні “хутряні шапки з козирком для полковників і хутряні шапки з шиттям п’ятивідсоткового золочення для вищих офіцерів”. При цьому силовики і вищі чини МНС залишаються при дорогому каракулі.

 

Для російської армії, що нині вважається спадкоємницею РСЧА, папаха – це не просто головний убір, а символ офіцерства. Її носіння було введено разом з поверненням в 1940 році старих звань , воно скасовувалося тільки при Єльцині в 1992 році. З 2005 по 2014 роки армія знову носила папахи.

У цьому скасуванні, як і у спрощенні форми в 90-е, проглядається банальна економія. ВС РФ перетворюються в держкорпорацію. Як і всі держкорпорації в Росії – орієнтовану на експорт і покликану показувати потенційним клієнтам особливості продукціх рфівського ВПК в конфліктах на кшталт Сирійського.

З цим приходить і строго ділове ставлення до військових традицій. Монетизує, на кшталт “головного храму”, отримують підтримку. Витратні статті, навіть такі, здавалося б, незначні – скорочуються.

 

Нагадаємо

Сполучені Штати провели нові тести гіперзвукової ракети AGM-183A ARRW

Сьогодні – сторічний ювілей початку  «Битви на Віслі». Тоді, 100 років тому, 13 серпня 1920-го двохсоттисячна більшовицька армія під командуванням Михайла Тухачевського розпочала наступ на Варшаву. Радянський спрут активно наступав з Росії на Захід, несучи смерть і «пролетарську революцію».

Польсько-українське військо, утворене за секретною конвенцією, було відкинуте з України і Білорусі. Всім здавалося, що більшовицькі орди не зупинити, і пленум ЦК РКП(б) відмовився від пропозиції Великої Британії встановити польсько-радянський кордон по «лінії Керзона».

 

13 серпня армія під командуванням Тухачевського взяла містечко Радзимін, що знаходиться під Варшавою. Тоді війська розділились на дві частини. Одна частина рушила в бік Праги, друга – в обхід польської столиці з північного боку.

І тут сталося несподіване – польські специ перехопили шифровки Червоної армії, і вдарили в місце, де розділялися дві групи. Так, польські війська опинилися в тилу Червоної армії.

Полякам активно допомагала армія УНР –6-та Січова дивізія УНР під командуванням Генерал-хорунжого Марка Безручка. Укранці відбивали атаки 1-ї кінної армії Будьонного під Замостям.

Атаковані з півдня і заходу більшовики змушені перейти прусський кордон, частина військ відступила на схід. Переможний марш кінноти Будьоного теж закінчився нічим –передові загони кінної армії були вщент розбиті українською морською піхотою.

 

Більшовиків змусили підписати Ризький мир, який вперше зупинив їх похід на Захід і змусив подумати про перспективність проекту «світова революція».

На жаль, Польща геть забула про українців, які активно допомагали їй у важких боях. Українські війська були затиснені на Поділлі з кількох боків без будь-якої підтримки.

Українські солдати, які лишились живими були поміщенні в польські концентраційні табори. Ну а пізніше вже і вчителі Галичини з Просвіти теж повторили долю тих вояків – у тих самих польських концтаборах.

Через 100 років вже українці стали на заваді російського «Дойдем до (…)!». Максимум, до чого вони змогли дійти – це до кінця злітної смуги Донецького аеропорту.

 

Нагадаємо

Скоріше за все «вагнерівців» нам «бацька» не віддасть

 

У Офісі президента України повідомляють, що Володимир Зеленський нарешті підписав Закон № 808-ІХ «Про оборонні закупівлі».

Цей закон має визначати правові засади планування, порядок формування обсягів та особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки й оборони.

«Документ спрямований на створення конкурентного середовища, запобігання корупції у сфері оборонних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції, а також забезпечення ефективного та прозорого планування, реалізації та контролю за здійсненням оборонних закупівель».

Важливою задачею цього законопроекту є гармонізація законодавства України у сфері оборонних закупівель з положеннями Директиви 2009/81/ЄС.

 

Нагадаємо

Громадська рада при Мін’юсті ініціювала заборону партії ОПЗЖ. Автори звернення також ініціювали заборону діяльність “Партії Шарія”