Понад дві сотні осіб значаться як незаконно позбавлені волі підтримуваними Росією збройними формуваннями «ДНР» і «ЛНР». Про це розказали у Службі безпеки України у відповідь на запит Радіо Свобода.

“Питання звільнення громадян України, яких було незаконно позбавлено волі правоохоронними та судовими органами Російської Федерації, винесені на рівень міжнародних контактів і розв’язуються за участю Міністерства закордонних справ України” – передусім відзначили у відомстві.

А також додали, що за даними інформаційного обліку Об’єднаного центру, на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях значаться як незаконно позбавлені волі 235 осіб.

Пресслужба Об’єднаних сил у «ранкове зведення щодо ситуації в районі проведення операції Об’єднаних сил станом на 7.00 17 серпня 2020 року» повідомляє про відсутність обстрілів позицій Об’єднаних сил з боку російських окупантів протягом минулої доби, а також про те, що втрату у ЗСУ за минулу добу не було.

Але ж разом з тим, минулої доби українськими воїнами задокументовано одне порушення збройними формуваннями Російської Федерації домовленостей, досягнутих 22 липня в рамках Тристоронньої контактної групи. Зокрема, поблизу тимчасово окупованого населеного пункту Ужівка противник здійснював інженерне обладнання позицій у бік наших підрозділів біля Водяного.

Від початку поточної доби, 17 серпня, запроваджений режим тиші зберігається повною мірою. У смугах відповідальності наших бригад не зафіксовано жодної збройної провокації чи обстрілу.
Захисники України не втрачають пильності та готові до миттєвого реагування на будь-які дії противника.

Разом з тим в РФії водії на свої авторегістратори фіксують рух військових колон у бік кордону з Україною.
ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=cWK8ueJ5UXU&feature=share&fbclid=IwAR2FmBNwzz9b_Xfz4FRk5-vB7PhfjUmJ7EfXzdX14SoxeYvfBWyDfVep_jE

Як повідомлялося раніше підрозділи Об’єднаних сил затримали «ЛНРівського» стрільця-снайпера, який відмовився воювати за рашистів і здався ЗСУ.
Затриманий зізнався, що не витримав свавілля та знущань від ватажків, які командують окупаційними підрозділами і добровільно вирішив здатися Збройним Силам України. Зараз ним займаються компетентні органи.
За даними розвідки, в підрозділах противника, на ряду з сильною неукомплектованістю низький бойовий дух та морально психологічний стан. Ватажки втрачають контроль над особовим складом і такі випадки як вживання алкоголю та наркотиків, самогубства та дезертирство особового складу все частіше мають місце.
Щоб боротися із дезертирством збройні формування РФ сформували цілі “загороджувальні загони”.

Представник так званої “народної міліції ЛНР” здався Збройним силам України, не витримавши знущань з російсько-окупаційних військах, і перейшов лінію розмежування.

• 

Про це повідомив у Twitter офіцер ЗСУ Сергій Нещадим, передає УНН.

• 

Схоже, що це непоодинокий випадок. Щоб якось стримати поширення такого явища в ЛуганДонії вже створили “заградотряди”.

• 

Волонтери зі Слов’янська запустили на надувних кулях 25-метровий український прапор у бік окупованого Криму.
Про це повідомляє “Крим.Реалії”.

Волонтери вранці в суботу прибули на КПВВ “Чонгар” на адмінмежі окупованого Криму з Херсонською областю. Тут вони розповіли, що прапор України пошила жителька Слов’янська Тетяна Маник. Як зазначили учасники акції, вони хочуть показати, що “про жителів Криму пам’ятають, боротьба триває”.

Разом із прапором на півострів відправили 2 000 листівок із написом “Крим – це Україна”.

В Міністерстві оборони США створено спеціальну робочу групу для вивчення непізнаних літаючих об’єктів (Unidentified Aerial Phenomenon Task Force, UAPTF).

Як повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на прес-службу Пентагону, фахівці будуть виявляти, аналізувати і складати перелік НЛО, які можуть загрожувати національній безпеці США.

Як повідомляє CNN, через кілька днів у США офіційно представлять новостворену групу. За попередньою інформацією, курувати нею буде перший заступник міністра оборони Девід Норквіст. Раніше темою НЛО займався відділ спеціальних розслідувань ВПС США, оскільки в більшості випадків були пов’язані з участю їхніх літаків та авіаносців. Військові США займаються вивченням випадків появи НЛО з середини XX століття, остання така програма діяла з 2007 по 2012 рік.

Члени Конгресу та Пентагону вже давно висловлюють занепокоєння щодо появи НЛО, які пролітали над військовими базами США. За словами представників уряду, це становить небезпеку для військових реактивів. Однак, наразі немає єдиної думки щодо їхнього походження. Деякі урядовці вважають, що літальні об’єкти можуть бути дронами, якими з землі керують “потенційні супротивники та іноземні розвідні групи, а не прибульці.
Відзначається, що це необов’язково стосується інопланетних апаратів. Пентагон буде стежити за незаконними вторгненнями літаків на американські полігони.

Працювати група буде під керівництвом Міністерства військово-морських сил США.

8На початку 2000-х років в Україні почалися роботи зі створення нового бронетранспортера, який повинен був перевершити всі аналогічні машини радянського періоду, що у значній кількості дісталися країнам колишнього СРСР. Роботу над новим БТР почали в Харківському конструкторському бюро машинобудування, що спеціалізується на розробці бронетанкової техніки. У 2000-і роки тут створили два нових варіанти БТР.
Перший варіант БТР-3 був більш простим проектом, який представляв собою подальшу модернізацію БТР-80. Другий варіант складніше і перспективніше – БТР-4 «Буцефал». Сімейство цих українських бронетранспортерів отримало розвиток і є базою для створення великої кількості моделей різної колісної бойової техніки. Це обумовлено новим підходом, зміною компоновки і застосуванням модульної конструкції, що дозволяє швидко і безболісно створювати машини під різні бойові завдання.
БТР-4 – це повнопривідна броньована плаваюча бойова машина з колісною формулою 8х8. «Буцефал» призначений для перевезення бійців мотострілкових підрозділів, а також надання їм безпосередньої вогневої підтримки в бойових умовах; також машина може використовуватися бійцями морської піхоти і підрозділами сил спеціального призначення. Наявність сучасного обладнання, в першу чергу тепловізійних приладів, дозволяє використовувати БТР-4 для вирішення бойових завдань як в денний, так і в нічний час. Можливе використання в різних кліматичних умовах при температурі повітря від -45 до +55 градусів; прохідність достатня для дій в умовах повного бездоріжжя.

Бойова маса машини істотно зросла в порівнянні з радянськими БТР-60/70/80, що мають слабке протикульове бронювання. У стандартному виконанні з протикульовою бронею, що забезпечує захист від 7,62-мм бронебійних куль, а також осколків 155-мм снарядів на дистанції 80 метрів, бойова маса БТР-4 становить 17 тонн, а з встановленим бойовим модулем 20 тонн.
Реалізовані харківськими конструкторами рішення дозволили забезпечити найбільш безпечний з усіх можливих спосіб висадки десанту. Бійці залишають БТР через двері в кормі корпусу або через люки в даху корпусу. Конструкція БТР-4 дозволяє без значних змін виробляти модифікації машини, які відрізняються набором встановленого озброєння (вже є 4 бойових модуля), а також рівнем захисту. Ці рішення дозволяють використовувати Буцефал в різних ролях: і як транспортний засіб для піхоти, і як засіб вогневої підтримки. Одночасно з цим конструктори відзначають, що великий корисний об’єм корпусу БТР забезпечує можливість установки всередині різного устаткування для створення техніки допоміжного призначення або машин забезпечення.
Уже зараз на базі БТР-4 створені: командно-штабна машина БТР-4КШ, командирська машина – БТР-4К, броньована ремонтно-евакуаційна машина (БРЕМ) – БРЕМ-4РМ, броньована медична машина БММ-4, бойова розвідувальна машина БРМ-4К. Також існують варіанти з важким озброєнням – установка 120-мм міномета.

Залежно від модифікації БТР-4 може прийняти на борт 7-9 піхотинців, екіпаж бронетранспортера складає 2-3 людини (командир машини, механік-водій, при наявності бойового модуля – стрілець-оператор озброєння). У бортах корпусу є бійниці з бронезаслінками для ведення вогню з особистої зброї.
Саме комфортність у використанні цього бронетранспортера у першу чергу відзначають українські військові. Водії, яким пощастило працювати з БТР-4 для себе відзначають наступні переваги цієї моделі:
“Вікна на водійських дверях у бойових умовах закриваються бронею. Точно так само закривається бронею лобове скло. Різниця дуже велика між 80-ою і цим БТР-ом, у першу чергу в комфортному розташуванні десанту. Машина комфортна, зручна і потужна.
Якщо по цього БТРу стріляти з стрілецької зброї, вона йому не страшна. А якщо встановити додатковий захист, то не страшні і ворожі РПГ.
Натомість наше озброєння дуже ефективне. Буцефал ми вже сикористовували в зоні ООС. Востаннє вражали вороже укріплення, яке обстрілювало наші позиції. Знищили його на відстані 1 кілометр 100 метрів”.
Найбільш сучасним варіантом бронетранспортера є БТР-4мВ, бойова маса якого в залежності від рівня захисту становить від 21,9 до 23,55 тонни. У стандартному виконанні броня витримує влучання 12,7-мм куль в лобову проекцію. Від інших варіантів дана модифікація відрізняється зміною форми корпусу. Істотно була перероблена лобова частина бронетранспортера, відсутнє бронескло і бічні двері механіка-водія і командира бронетранспортера, посадка яких здійснюється через люки. У 2017 році вперше була представлена версія БТР-4МВ1, яка отримала додаткову керамічну броню. Також на моделях БТР-4мВ ззаду з’явилася повноцінна кормова апарель для висадки десанту.

Для БТР-4 розроблено чотири основних бойових модуля. Йдеться про бойові модулі «Грім», «Шквал», БМ-7 «Парус» і БАУ-23-2. Найбільш простим є останній модуль, який представляє собою дві 23-мм автоматичних гармати 2А7М, що забезпечують максимальну скорострільність 850 пострілів в хвилину. Боєкомплект модуля 200 снарядів, додатково встановлюється 7,62-мм кулемет ПКТ з боєкомплектом 2000 пострілів.
Більш цікавими є модулі «Грім» і «Шквал», які отримали ПТРК для боротьби з основними бойовими танками противника. Основним озброєнням модуля «Грім» з винесеним озброєнням є 30-мм автоматична гармата ЗТМ-2 (аналог російської 2А42), 30-мм автоматичний гранатомет АГ-17 і спарений з гарматою 7,62-мм кулемет КТ-7,62. Також на модулі розташовані 4 ПТРК 9М113 «Конкурс» або «Бар’єр». Модуль «Шквал» також має 30-мм автоматичну гармату, спарену з 7,62-мм кулеметом, але мова йде вже про знаряддя ЗТМ-1 (аналог російської гармати 2А72, ставиться на БТР-82). Також можлива або установка 4 ПТРК «Бар’єр», або замість двох протитанкових ракет встановлюється 30-мм автоматичний гранатомет.
“Машина здатна виконувати стримуючі функції навіть проти танкових броньованих засобів. За рахунок автоматичної системи управління вогнем вона за допомогою калібра 30 міліметрів може достойно відповісти сучачсним засобам танкового озброєння російської армії. А ПТРК Стугна з великою долею імовірності дозволяє знищити танк у випадку, якщо БТР виявить його першим”, – розповідає Сергій, заступник командира роти з озброєння одного з підрозділів ООС, який має у розпорядженні кілька Буфецалів.
На даний час головна проблема цього бронетранспортера – це не завжди висока культура виробництва і хронічне недофінансування. Серійно виробляти такий БТР в товарних кількостях українська оборонна промисловість досі не в змозі. При цьому бронетранспортер, безумовно, затребуваний і українськими військовими, і іноземними замовниками. На міжнародному ринку він може вільно конкурувати з російською колісною бронетехнікою, в першу чергу завдяки своїй ціні і кращим характеристикам.
Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

Раніше ми повідомляли, що Харківське КБ з машинобудування імені Морозова (ХКБМ) завершило виробництво бронетранспортерів БТР-4Е для ЗСУ

Пресслужби Об’єднаних сил повідомляє, що 15 серпня на усіх ділянках відповідальності українських підрозділів обстрілів з боку противника не зафіксовано.

Від початку поточної доби, 16 серпня, на усіх ділянках фронту спостерігалася тиша, порушень повного та всеосяжного режиму припинення вогню не зафіксовано.
Військовослужбовці Об’єднаних сил й надалі дотримуються умов припинення вогню та готові реагувати на будь-які дії з ворожої сторони.
Українські захисники повністю контролюють ситуацію в районі проведення операції.

Втрати російсько-окупаційних військ 14.08.2020 р. склали 3 особи: один «200-тий» (1 омсбр, не бойовий), двоє – санітарні «300-ті» (один із 3 омсбр, не бойовий, та один із 4 омсбр, не бойовий, підірвався на НВП на своїх позиціях). Додатково інформація уточнюється.

В той час коли на «лінії зіткнення» нарешті настала тиша, пересічні російські громадяни фіксують і викладають у соціальні мережі відео руху колон російської військової техніки в напрямку україно- російського кордону.

Документальний фільм авторства колишнього військовослужбовця 93-ї бригади  Вадима Вейді та продюсерки Лесі Гужви «зачіпає» з перших кадрів. Уся стрічка базується на розповідях очевидців та безпосередніх учасників подій. А друга частина анонсованої трилогії переносить нас у період запеклих боїв, які бійці бригади вели за Донецьке летовище в період 2014-2015 років. Фактично це і є новітня історія України, яку розповідають її творці.

 

 

Зі слів автора фільму  Вадима Вейді, перша та друга частини фільму охоплюють  період початку війни, коли перша батальйонна тактична група, сформована з військовослужбовців контрактної служби, вийшла на Луганщину для прикриття державного кордону.

Мова також йде про те, як відбувалася мобілізація, формування другого та третього батальйонів, про їхнє просування Донецькою областю та звільнення перших українських міст від загарбників. Друга, власне, стосується оборони ДАП.

 

 

Третя частина буде  присвячена історії 3-го батальйону 93-ї бригади та 20-го батальйону територіальної оборони. Створений у квітні 2014 року з добровольців 20-й батальйон територіальної оборони ЗС України згодом був переформатований у 20-й окремий мотопіхотний батальйон та включений до складу 93-ї бригади. Він звільняв і довгий час тримав Красногорівку, Мар’їнку, утримував позиції у Пісках, Авдіївці та на інших передових позиціях.

Якщо створення першої та другої частини мали фінансування як з боку небайдужих громадян, так й з боку органів місцевого самоврядування Дніпра, то третя – ні. Нині автори шукають фінансування для підготовки третьої частини фільму до показу. Другу частину покажуть на «Суспільному» 29 серпня у День вшанування пам’яті загиблих під час АТО/ООС.

 

 

Інша презентована у Львові стрічка – художня. «Східняк» до Львова привезла команда у складі режисера картини Андрія Іванюка та виконавців головних ролей Богдана Бенюка і Анатолія Максим’юка. Вони представили стрічку за 5 днів до її старту в українському прокаті.

Події у фільмі розгортаються в районі бойових дій на Донбасі. Головний герой стрічки «Східняк» – військовий із позивним «Борода». Він – невгамовний оптиміст і здатен розв’язати будь-яке питання. Ось і цього разу він – перший, коли треба відправитись у штаб, щоб «вибити» необхідне для забезпечення свого підрозділу. У напарники «Борода» бере з собою молодого новачка, якого кличуть «Режисер». Разом їм доведеться їхати крізь блокпости, прифронтові міста й села, зустрічатись із військовими і цивільними, потрапляючи у різні халепи – кумедні та не дуже.

Авторське роад-муві «Східняк» не залишить глядача байдужим. Прототипом героя з позивним «Режисер» став сам Андрій Іванюк.

В основу картини лягла реальна історія, яку режисер та сценарист Андрій Іванюк побачив у районі бойових дій на Сході країни. Прикарпатець Андрій Іванюк понад рік воював у районі АТО і на створення фільму його надихнуло бажання розповісти якомога ширшому колу людей, якими були дні на війні.

Прем’єрний показ фільму відбувся на Одеському міжнародному кінофестивалі влітку 2019 року.

06 серпня 2008 року Президент України В.ЮЩЕНКО видав Указ N 694/2008 згідно якого в  Україні з’явилося професійне свято – День археолога,  яке щорічно відзначають 15 серпня.

Як неофіційний професійне свято його відзначають археологи на Росії, в Білорусії і Казахстані

З 2011-го Day of Archaeology  на Заході (День археології) відзначають 29 липня.

Вересень 2015 року. Неподалік селища Богданівка Волноваського району взвод Ігоря Шевченка займався облаштуванням нової позиції і зробив цінне археологічневідкриття. Про те, як у надзвичайно короткі терміни українські воїни проводили дослідження, розповів археолог, боєць АТО Ігор Шевченко.

 

 

– Тоді якраз розпочалося чергове перемир’я. Часу ми дарма не гаяли – розпочали земляні роботи. Один із бійців копав яму для бліндажа і чомусь вів балачку про те, як швидко після смерті людські останки перетворюються на тлін і від людини не лишається й сліду. І саме в цей момент його лопата вдарилася об кістку… як потім виявилося – людську. Уявляєте, яким було здивування від такого збігу?

З’ясувалося, що на глибині близько 1,5 метра знаходилися рештки людини.

 

 

 – Після того, як я побачив кістяк, у моїй голові відразу все склалося до купи, – згадує Ігор. – Усе вказувало на те, що ми ненароком натрапили на древнє поховання, а висота, на якій ми закріплялися, скоріш за все була курганом.

У бійців виникла дилема: не звертати увагу на «знахідку» і копати далі чи скористатися шансом і зберегти цінне історичне відкриття. Після коротких роздумів обрали другий варіант.

– Узгодивши питання з командиром роти, мій взводний Леонід Дергач дав добро на дослідження поховання, – розповідає Ігор Шевченко. – Я й тепер пам’ятаю його слова: «Війна війною, а історія залишається історією». На жаль, Льоня загинув під Авдіївкою 1 лютого 2017 року.

Закінчити дослідження треба було до заходу сонця. Часу обмаль. Робота із зачищення та фіксації поховання проводилася нашвидкуруч та без спеціального інструмента. Не було навіть кісточки, щоб обережно очищати знахідку від ґрунту, тож доводилось його буквально здувати. Та все ж таки необхідне «по мінімуму» знайшлося: ніж, рулетка, компас.

– Усі хлопці активно допомагали. Їм було надзвичайно цікаво не лише поспостерігати, а й спробувати себе у ролі археолога. Поки одні пильнували за ворогом, інші допомагали розкопувати та фіксувати знахідки, — розповідає Ігор. — Зацікавилися нашими роботами й по той бік лінії фронту. Безпілотник противника, як шуліка, кружляв над бійцями.

За словами героя матеріалу, знайдене поховання сильно постраждало від гризунів. Але й те, що лишилося, дозволило зібрати чимало цікавої інформації.

 

 

– У похованні знаходилася дівчина 20-30 років. На це вказували зуби, особливо кутні, та їхня цілісність. Супутні знахідки свідчили, що вона мала високий соціальний статус. Її шию прикрашали пастові бісерини та ікла звірів. Цікава бронзова кругла прикраса в ділянці черепа ймовірно була пришита до головного убору. Вона була аналогом кістяних прикрас часів Катакомбної культури. На зап’ястях рук також були прикраси в вигляді гвіздкоподібних бусин бірюзового кольору. Вздовж спини знайдені мушлі, привезені із Середземномор’я (як пізніше з’ясували науковці). Вони впліталися в косу для краси. Також в черепній коробці знайдено кременеву стрілу. Але після роботи гризунів невідомим залишається, чи є ця стріла зброєю, від якої загинула ця молода особа, чи вона знаходилася у похованні як супровідний елемент. Цим питанням займаються антропологи.

 

 

Звичайно, що після такої знахідки не обійшлося й без забобонів.

– Ми копали той бліндаж, аби хлопці мали місце для безпечного відпочинку. Один із лежаків поставили якраз на рівні тієї стінки, де знайшли останки. Один наш побратим, людина набожна, через це боявся там спати. Побоювався, що небіжчиця прийде до нього уві сні, – посміхається герой.

 

 

Увесь знайдений матеріал для його збереження та подальшого дослідження потрібно було передати науковцям на мирну землю.

 

 

– Ми ж на війні, і невідомо, що може трапитися сьогодні чи завтра. Але знахідку треба було вберегти, – говорить боєць. – Я зв’язався зі своїми колегами з Києва. Домовилися про передачу. І знову трапилась дотепна ситуація. Переслати нашу посилку з кістками та знахідками могли тільки «Новою поштою». Але ж усі військові передачі перед відправкою тоді ретельно перевірялися. Можете собі уявити обличчя дівчини, котра відкрила коробку з нашою посилкою? Галасу було… Але ми все пояснили. Щоби не виникло ніяких питань та подальших балачок про «укропів», які… ну самі розумієте.

 

 

– Ми ж на війні, і невідомо, що може трапитися сьогодні чи завтра. Але знахідку треба було вберегти, – говорить боєць. – Я зв’язався зі своїми колегами з Києва. Домовилися про передачу. І знову трапилась дотепна ситуація. Переслати нашу посилку з кістками та знахідками могли тільки «Новою поштою». Але ж усі військові передачі перед відправкою тоді ретельно перевірялися. Можете собі уявити обличчя дівчини, котра відкрила коробку з нашою посилкою? Галасу було… Але ми все пояснили. Щоби не виникло ніяких питань та подальших балачок про «укропів», які… ну самі розумієте.

 

 

– Один випадок, а скільки позитивних емоцій тоді отримали наші хлопці, констатує Ігор Шевченко. – Ще довгий час після тих розкопок вони приносили мені для визначення усякі «підозрілі» предмети, що знаходили в землі. Запрошували навіть на сусідні позиції дослідити «цікаві» знахідки. Я надзвичайно вдячний усім причетним до тих подій бійцям 9-ї роти 72-ї бригади. Адже вони боронять не тільки нашу землю, але й нашу історію.

 

Джерело:

 

Армія-Inform