Через посуху і обміління водоймищ, в Сімферополі, Бахчисараї та Сімферопольському районах починається третій, найжорсткіший, етап обмежень подачі води. Новий режим стартує з 7 вересня, про це повідомили в Оперативному штабі республіки Крим.
Окупаційна адміністрація сподівається, що завдяки цьому споживання води знизиться до 100 тисяч кубометрів на добу замість 160 тисяч кубометрів.
Питну воду жителям цих районів можна очікувати лише вранці і ввечері. У Сімферополі режим подачі вже точно відомий – принаймні частина міста буде отримувати воду по три години вранці і ввечері: з 6:00 до 9:00 і з 18:00 до 21:00.
При цьому, в реальності ці графіки стали активно порушувати.
Про це кримчани активно повідомляють у місцевих соцмережах.
ТАСС пише, що у Роскосмоса найближчим часом з’явиться свій телеканал – “Перший космічний”. Можливо він навіть буде цілодобовим.
Показувати по ньому будуть новини корпорації, документалістику, спеціальні репортажі та ексклюзивні матеріали про космос і наукових експериментах.
Держкорпорації – це одна з характерних рис сучасного устрою Російської Федерації. Фактично, саме вони є в ній носіями суверенітету, як ремісничі цехи в середньовічному місті. Серед них – і зливається з ВПК і перетворюється в корпорацію армія, і, наприклад, Російська православна церква.
Вказівки на справжні джерела суверенітету потихеньку просочуються і в Конституцію, з тієї самої 67-ю статтею з поправок – про передану предками вірі в Бога і недопущення приниження подвигу захисників Вітчизни.
Одна з ознак того, що верхівка РФ сприймає галузь будь-якої з корпорацій як опорну для національної ідентичності, “скрєпную” – це власний тематичний федеральний канал. Досі такі були тільки у армії і церкви – “Зірка” і “Спас”.
На сайті СБУ з’явилася інформація про важливі про конкретні обставини російської збройної агресії та військового забезпечення РФ бойовиків «ДНР».
Свідчення надав екс-танкіст військ терористів. За це його звільнили від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 Кримінального кодексу України.
«Чоловік повідомив СБУ про участь кадрових російських військових у координації дій найманців, постачанні танків й іншої військової техніки з РФ, підготовку членів НЗФ інструкторами-військовослужбовцями ЗС РФ у таборах і на полігонах неподалік Ростову-на-Дону» – заявили у прес-службі відомства.
Після розпаду СРСР перед незалежною Україною гостро постало питання створення воєнної розвідки, адже раніше подібні структури підпорядковувались Москві. З метою захисту територіальної цілісності та суверенітету України, паралельно із становленням ЗСУ розпочалось створення системи воєнної розвідки.
Відповідно до Указу Президента “Про Управління воєнної стратегічної розвідки Міністерства оборони України” 07 вересня 1992 року у складі оборонного відомства створили стратегічний розвідувальний орган. Ця подія і започаткувала воєнну розвідку незалежної України.
Нова структура воєнної розвідки України фактично створювалася на основі комплекту сил і засобів розвідки Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, армії протиповітряної оборони, 17 повітряної армії, частково Чорноморського флоту та з’єднань і частин центрального підпорядкування.
06 липня 1993 року на базі управління розвідки Головного штабу ЗСУ та Управління воєнної стратегічної розвідки Міноборони розпочалось формування Головного управління військової розвідки України.
14 квітня 1994 року Указом Президента України Головне управління військової розвідки було перейменовано в Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО України). З того часу почала розвиватись комплексна, ефективна та багаторівнева система воєнної розвідки ЗСУ.
22 березня 2001 року Верховною Радою України ухвалено Закон “Про розвідувальні органи України” — Головне управління розвідки Міністерства оборони України одержало статус спеціального органу державної влади.
В Україні зареєстровано 138068 випадків коронавірусної хвороби COVID-19: нових випадків за добу — 2174, одужало — 62606 осіб (+379 за добу), померло через наслідки хвороби — 2877 осіб (+31 за добу).
Кількість захворювань в Україні почала стрімко і невпинно збільшуватися.
Найбільше нових випадків COVID-19 за останню добу зафіксовано: у місті Києві – 244, у Львівській області – 186 (у тому числі місто Львів – 99), у Тернопільській області – 165 (Тернопіль – 42), у Чернівецькій області – 163 (Чернівці – 82) та в Івано-Франківській області – 161 (Івано-Франківськ – 53), — під час брифінгу повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов.
Станом на 10:00 7 вересня у Збройних Силах України на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, хворіють – 638 осіб. Всього за час пандемії одужало – 1306 осіб, летальних випадків – 6. На ізоляції (у тому числі самоізоляції) перебувають 654 особи. Кількість військовослужбовців, у яких закінчується ізоляція в найближчі три доби – 58 осіб. За минулу добу зареєстровано 3 нових випадки захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, – йдеться у повідомленні командування Медичних сил ЗСУ.
Зазначається, що з них на лікуванні у закладах охорони здоров’я перебувають 2 особи, а на лікуванні вдома – 1 військовослужбовець. Стан здоров’я пацієнта задовільний, спостерігається легкий перебіг захворювання.
З 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби — пандемією.
З того часу зараження цим вірусом було зафіксовано у 185 країнах світу, включаючи Україну. Про це свідчать дані американського Університету Джонса Хопкінса..
За даними організації, кількість інфікованих зараз у світі становить 26 981 755, померло 881 325 людей, одужали 18 040 720. Найбільше випадків зараження зафіксовано у США – 6 275 386. На другому місці Бразилія – 4 123 000 зареєстрованих випадків COVID-19. На третьому місці за кількістю інфікованих Індія – 4 113 811 випадків коронавірусної інфекції.
У Росії, яка на четвертому місці, зареєстровано 1 022 228 випадків COVID-19, померли понад 17 тисяч людей, одужали понад 838 тисяч осіб.
Представники Індонезії здійснили візит на «Науково-виробниче об’єднання «Практика» та ознайомилася із виробничими потужностями підприємства і останніми розробками військової техніки.
Делегацію очолювали Віце-маршал Повітряних сил Головного управління сил оборони Міністерства оборони Індонезії Ніколасом Понанг Джавото і високоповажний Посол Республіки Індонезія в Україні Юдді Кріснанді.
Повідомляється, що індонезійські партнери високо оцінили якість виробничих потужностей НПО «Практика» та технічні характеристики бронеавтомобіля «Козак-2М».
У квітні 2020 року бронемашину «Козак-2М1» було прийнято на озброєння Збройних Сил України.
«Козак-2М1» – тактичний бронеавтомобіль для невеликих бойових груп повною масою 12 тон.
– колісна формула 4х4.
– бронекорпус з рівнем балістичного захисту ПЗСА-5.
– екіпаж – до 9 осіб.
– двигун: 5,9-літровий турбодизель IVECO, потужністю 280 к.с. і максимальним обертовим моментом 950 Нм.
– коробка передач механічна, шести ступінчаста, марки ZF.
Китай заявляє, що успішно приземлив свій перший космічний корабель багаторазового використання після двох днів його перебування на орбіті. Його запустили 4 вересня за допомогою ракети Long March 2F.
Зазначається, що корабель приземлився у пустелі на північному заході країни. Проте, наразі неможливо підтвердити приземлення чи деталі щодо космічного судна.
05 травня 2020 року Китай здійснив запуск важкої ракети CZ-5 (Chang Zheng 5) в новій конфігурації CZ-5B. У якості корисного навантаження тоді виступив космічний корабель нового покоління, який має прийти на зміну кораблям серії Shenzhou, розробленим за технологіями ще радянського КК «Союз».
Китайські медіа не оприлюднили фотографій або інших подробиць запуску корабля.
Пекін відправив свого першого космонавта на орбіту в 2003 році. Торік Китай став першою державою, що висадила робота на протилежному боці місяця. Сьогодні ще один китайський робот досліджує поверхню Марса.
Минулої доби, 06 вересня 2020 року, на 42-й день дії «повного
і всеосяжного режиму припинення вогню» окупаційні гібридні збройні формування
Російської Федерації вкотре порушили домовленості, досягнуті 22 липня 2020
року, та здійснили кілька обстрілів українських позицій.
Поблизу населеного пункту Красногорівка російські
окупанти обстріляли наших захисників із автоматичного станкового гранатомета.
Під час обстрілу один військовослужбовець Збройних Сил
України отримав поранення.
Під час «прицільного вогню зі стрілецької зброї» неподалік Причепилівки, що на Луганщині, один
український військовослужбовець загинув.
Неподалік населеного пункту Шуми позиції ЗСУ були теж
обстріляні з підствольного гранатомета, який українським військовим
керівництвом був кваліфікований як «один провокативний постріл».
Двоє українських захисників були вбиті рашистами під час
гасіння пожежі у «сірій зоні». Пресслужба Об’єднаних сил стверджує, що вони
підірвалися на «невідомому вибуховому пристрої»
Також отримав поранення військовослужбовець Збройних Сил
України, який усував наслідки пожежі на позиції підрозділу Об’єднаних сил.
Пораненому захиснику вчасно надана медична допомога. Військовослужбовця
доправили до лікувального закладу.
Військовослужбовці підрозділів Об’єднаних сил та інших
складових сил оборони продовжують гасити осередки пожеж на території Донецької
та Луганської областей. Так, ліквідовано пожежу поблизу Луганського,
локалізовано — у районах населених пунктів Трьохізбенка та Лопаскине.
Слідуючи до місця гасіння окремих осередків тління у
районі населеного пункту Новгородське на міні підірвалася автомобільна розливна
станція АРС-14 внаслідок чого ще двоє військовослужбовців Об’єднаних сил
отримали поранення різного ступеня важкості.
Об’єднані сили повністю контролюють ситуацію в районі
проведення операції на території Луганської та Донецької областей та
дотримуються «повного і всеосяжного режиму припинення вогню», повідомляє пресцентр
ООС.
За інформацією штабу ООС, який підраховує обстріли за
кількістю випадків відкриття вогню, за серпень по позиціях ЗСУ було здійснено
48 обстрілів. Для порівняння: у липні було 343 обстріли, у червні – 337, у
травні – 352.
Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ підраховує обстріли
інакше: за кількістю випущених снарядів та відкритих черг. За її даними, у
серпні відбулося близько 545 порушень режиму припинення війни, із них лише 52
вибухи. Це майже в 70 разів менше, ніж у липні, тоді ОБСЄ зафіксувало 3660
вибухів, у червні – 5400 вибухів.
Найбільше порушень було у Донецькій області, так, 20
серпня зафіксовано 153 порушення, з них 3 вибухи. В Луганській області найбільш
«активним» було 30 серпня – 60 порушень, без вибухів.
За інформацією ООС, протягом місяця бойових втрат не було. АЛЕ…
12 серпня загинув український військовослужбовець через «необережне
поводження зі зброєю».
13 серпня підірвалися на «невідомому вибуховому пристрої»
двоє українських військових. Старший сержант 42-го ОМПБ 57-ї окремої
мотопіхотної бригади Сергій Похович, позивний «Сєдой», загинув, інший наш
захисник – отримав поранення.
15 серпня внаслідок «зупинки серця» помер капітан роти
зв’язку 53-ї ОМБр Євген Джур.
21 серпня знову через «необережне поводження зі зброєю»
загинув ще один український військовослужбовець.
25 серпня двоє бійців (командир 137-го батальйону
морської піхоти полковник Вадим Римаренко та сержант із його підрозділу)
підірвалися на вибуховому пристрої та отримали поранення.
29 серпня Іван Бодров з бригади ОТУ «Схід» помер від «гострої
серцевої недостатності».
У липні 45 українських військових зазнали поранень, 8 загинуло. У червні було відомо про 44 поранених та 4 вбитих, у травні – 49 поранених і 3 вбитих.
.
Втрати серед російських гібридних сил:
розвідка Об’єднаних сил повідомляє, що з 27 липня помер 21 представник російських гібридних окупаційних військ на Донбасі, а 29 були поранені або травмовані. Стверджують, що всі втрати небойові: підриви на власних вибухових пристроях, самогубства, передозування наркотиками та алкоголем. Також продовжують мати місце нестатутні взаємовідносини, ДТП та самовільне залишення місця служби.
.
За інформацією управління верховного комісара ООН із прав
людини, з 14 квітня 2014 року до 31 липня 2020 року кількість жертв (і
загиблих, і поранених), пов’язаних з конфліктом в Україні, становить 42-44
тисячі.
«13 100–13 300 убитих (не менше, ніж 3 367 цивільних
осіб, у тому числі 298 загиблих на борту рейсу MH-17 «Малайзійських авіаліній»
17 липня 2014 року; приблизно 4 150 українських військових і приблизно 5 700
членів озброєних угруповань); і 29 500–33 500 поранених (7 000–9 000 цивільних
осіб, 9 700–10 700 українських військовослужбовців і 12 700–13 700 членів
збройних формувань)», – повідомили в Управлінні верховного комісара ООН із прав
людини у відповідь на запит Радіо Свобода.
За даними ООН, за весь період конфлікту жертви серед
цивільних осіб становлять близько 25–26 відсотків від загальної кількості
пов’язаних з конфліктом смертей. Така ж статистика з пораненнями.
Із 27 липня на сході України був оголошений режим повного припинення вогню. Таке рішення ухвалила Тристороння контактна група. Проте вже через 30 хвилин бойовики обстріляли 36-у окрему бригаду морської піхоти зі стрілецької зброї, ручних протитанкових гранатометів і великокаліберних кулеметів, – повідомляла пресслужба ООС. Проте зараз за звітами ООС та ОБСЄ майже щодня відбуваються порушення «повного і всеосяжного режиму припинення вогню», які з 27 липня 2020 року класифікуються як “мінімальні”.
Саме на таку тему відбувся у Очакові Всеукраїнський форум громадських об’єднань учасників війни у Очакові «Співпраця ветеранської спільноти та органів влади, це міф чи реальність?»
Я, як ветеран АТО та голова робочої групи з житлових питань та поліпшення соціальних умов учасників АТО з тимчасово окупованих територій (АТО-ВПО), приїхав на форум знайти правду.
Що вразило спочатку так це кількість учасників та патріотичних осіб, які приїхали на цей форум. Щоб ви розуміли, зібрати більше 130 осіб з 76 громадських організацій ветеранського та волонтерського направлення, змусити приїхати представників 22 органів державної влади та місцевого самоврядування з усієї країни, та залучити 2 заступників Міністра з Міністерства по справах ветеранів це дуже складно. Це я вам як організатор бізнес-заходів кажу!
Ілля Шполянський, який це організував з командою гідний звання кращий волонтер-організатор 2020!
А зараз розповім про сам форум, по змісту та емоціям. Кількість питань, які ми розглянули за один день форуму дуже велика: приклади успішних кейсів бізнесу започаткованих АТОвцями, по питаннях та проблематиці санаторно-курортного лікування та відпочинку доповідала представниця департаменту соціального захисту Миколаївської облдержадміністрації. Дуже цікаво та змістовно було розказано про приклади програм фінансування та кредитування бізнесу для АТОвців при сприянні місцевих органів та ОТГ.
Ігор Безкоровайний, заступник Міністру, розповів про сьогодення та перспективи розвитку ветеранського спорту, та важливу роль спортивних амбасадорів, медичне забезпечення та фінансування постанов Міністерства. Все чесно!
По програмах Національно-патріотичного виховання, робив доповідь, а потім ще мав купу болючих питань та навіть «зрадоньки» Олександр Терещенко, також заступник Міністра по справам ветеранів.
«Зрадоньку» намагалися наганяти, в основному, з тих областей, де погано працюють регіональні відділення Мінветеранів.
Володимір Лагута, голова Ради Ветеранів України (на фото з Анною Адам), також задавав та коментував питання які «наболіли» у всіх ветеранів.
Обговорювали крім того про середовище «Ветеранський простір», про існування англомовного театру «project W» за участю ветерана АТО Сергія Вікарчука, програми Національно-патріотичного виховання, про відкриття бізнесу ветеранами по програмі 5-7-9, Центр психологічної реабілітації «Назарет».
Я, як голова робочої групи з проблематики АТО-ВПО нагадав про майже повну відсутність фінансування постанови 280, та соціального захисту родин тих патріотів, хто покинув свої домівки та майно у Криму, Донецьку та Луганську, взяв зброю та пішов боронити Україну з голою, даруйте, ду….мкою про Незалежність.
Повноцінний день роботи форуму завершився та боротьба за права ветеранів триває, але я розумію що співпраця між владою та ветеранам можлива. Питання тільки у розбудові комунікацій та повноважень.
Ще раз подяка Іллі Шполянському, його команді та ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО» м. Миколаїв.
Дмитро Гутман, блогер – спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
По різному складається доля десятків тисяч учасників бойових дій в Україні, котрі після закінчення служби в зоні АТО/ООС повертаються до мирного життя. Адаптація, як правило, переважно ще молодих і сповнених сил і надій на пошук свого місця в цивільному житті колишніх військовослужбовців проходить непросто. І на цьому шляху значно більше колючого терену, ніж шовкової травички, адже за час служби не тільки втрачаються колишні зв’язки, але й відбуваються зміни в суспільстві. І часто не на краще. Приміром, зростає безробіття. Через що більшість колишніх фронтовиків не оминають «бірж» праці, де отримують принизливий статус безробітного. А дехто з них, врешті-решт, втомившись від рутинного буття і виснажливої, але безрезультатної ходи до своєї мети, скапуватимуть наче свічки, один по одному, у вогнику поганих звичок…
Така сама доля могла постигнути і 24-річного сержанта – командира десантно-штурмового відділення 95-ї аеромобільної бригади Олександра Морозова, коли він п’ять років тому звільнився з армії після призову по мобілізації в серпні 2014 року. На той час він вже відслужив строкову службу і призвичаївся до мирного життя, яке перервалося після початку відомих подій на Донбасі. Службовий калейдоскоп для нього закрутився дуже швидко: через три дні після призову вчорашній ландшафтний дизайнер, а тепер десантник з Вінниччини, разом з товаришами вже був у Слов’янську, де гартувався в горнилі кровопролитних боїв. Потім брав участь у звільненні Тельманового, у складі розвідувальної групи забезпечував вихід наших військ із Дебальцевого, пробивався на виручку кіборгам, яких оточили і підступно знищували в терміналі Донецького аеропорту тощо.
«Тоді були важкі часи… Ми потрапили у засідку. Протягом двадцяти хвилин загинули командир нашої роти і двоє десантників, дев’ятеро побратимів отримали важкі поранення, – з щемом у душі пригадує події січня 2015 року О. Морозов. – Тричі намагалися пробитися до будівлі аеропорту. Одного разу нам навіть вдалося виїхати на злітну смугу і майже впритул під’їхати до терміналу. Але ворог відкрив сильний вогонь і довелося відступити…».
Бої за Донецький аеропорт відіграли і свою роль у долі сержанта – командира десантно-штурмового відділення. Через те, що О. Морозов два тижні поспіль не виходив на зв’язок, його занесли до… списків зниклих без вісті і рідні пережили справжню трагедію. Але все минулося і 25 серпня 2015 року десантника звільнили у запас. Почалося для нього мирне життя у якому потрібно було знайти своє місце.
Сьогодні можна ствердно сказати, що колишній розвідник, учасник АТО, сержант запасу О. Морозов, який нині проживає в Києві, свою стежину в мирному житті таки знайшов. І став не неї ветеран знов таки завдяки бойовому досвіду, якого набув у боях за Донецький аеропорт. Коли навесні 2015 року за планом ротації їхній підрозділ передислокували до Житомиру і в десантників з’явилося більше вільного часу, герой цього матеріалу замислився над питанням надійності зброї, яке використовують в зоні АТО. До невеселих роздумів сержанта О. Морозова підштовхнули події січня 2015 року, коли їхня рота закріпилася у населеному пункті Спартак, що поблизу Донецького аеропорту. Одного разу вночі ворог оточив десантників і зав’язався бій, який тривав 12 годин. Тоді він із свого АКМ відстріляв понад тисячу набоїв, через що зброя не витримала темпу стрільби і почала стріляти з перебоями через пороховий нагар і бруд. Довелося брати автомат свого важкопораненого товариша і відстрілюватися далі.
«Під час ротації я вперше замислився над тим, що кожен військовослужбовець, який бере участь у бойових діях, має бути забезпечений не тільки медичною аптечкою, але й аптечкою для… зброї, – веде далі розповідь про свій шлях до підприємництва сержант запасу. – Так, саме для зброї, яка потребує регулярного обслуговування. Причому, не в такий дідівський спосіб, як її прийнято чистити в армії змащеним маслом якимось дрантям, а спеціальними серветками для чистки зброї. Які, приміром, видають військовослужбовцям в арміях НАТО…».
Реалізувати свій задум О. Морозову вдалося не одразу. Перед тим, ніж заснувати свою фірму з виробництва серветок для чистки зброї, яку він назвав «Clean Shot» (чистий ствол), довелося пройти курс навчання в так званому бізнес-інкубаторі, який заснували волонтери для учасників АТО. Там колишнього військового навчили азам підприємництва, допомогли скласти бізнес-план, а потім і отримати кредит на відкриття своєї справи.
«То був нелегкий період, адже довелося братися за практично незнайому з точки зору технічного аспекту справу, – розповідає про перші кроки на шляху до бізнесу фронтовик. – З однодумцями почали з пошуку потрібних матеріалів, способів їхньої обробки, випробовування перших зразків серветок в одній з військових частин, пошуку замовників тощо. Чимало часу забрали клопоти з оформлення сили-силенної дозволів, ліцензії і паперів тощо, що обов’язково обтяжують в нас тих, хто хоче відкрити свою справу…».
Базу з виробництва серветок облаштували в Вінницькій області. Для роботи запрошують переважно побратимів, які стали інвалідами внаслідок поранень в зоні АТО. Для них процес виробництва серветок не надто складний, але забезпечує роботою і зарплатою. Вже у 2016-2017 роках аптечками для чистки зброї, які почали масово виробляти на підприємстві колишнього розвідника, зацікавилися прикордонники і нацгвардійці. З’явилися перші солідні замовлення. Виявили інтерес до новинки і волонтери, котрі почали закупати їх для підрозділів в зоні АТО. Нині, через два роки спеціальних випробувань, практично кожен третій підрозділ Збройних Сил України, особливо сили спеціальних операцій, використовує для чистки зброї аптечки виробництва підприємства «Clean Shot». Коли О. Морозов переконався, що знайшов своє місце у вітчизняному бізнесі, замислився над тим, щоб вийти із своїм товаром на міжнародний ринок. Цей шлях в умовах конкуренції і дуже жорстоких вимог до подібної продукції виявився занадто складним. Довелося пройти кілька сертифікацій, щоб довести, що продукція українського підприємця відповідає стандартам НАТО. Після чого аптечки для чистки зброї «поїхали» у 15 країн, як зразки для випробування і підкорення тамтешнього ринку. З’явилися вже і обнадійливі новини, адже продукція «Clean Shot» практично не поступається якістю зарубіжній, а от вартість серветок «від Морозова», значно нижча від конкурентів.
Сьогодні 29-річний Олександр сповнений подальших планів з розширення своєї справи. Ветеран не виключає й того, що частину виробництва, яке розвивається, переведе до столиці. Пригадуючи перші місяці після звільнення з армії і період адаптації, він радить своїм знайомим і друзям не зраджувати мрії і наполегливо торувати дорогу до успіху і не розчаровуватися, якщо щось одразу не вийде.
«Звісно, якщо продавати, приміром, гарячі пиріжки біля метро, то справи підуть у гору швидко, – констатує О. Морозов. – А от щоб почати бізнес на перспективу, потрібно терпіння. Коли я починав свою справу, думав, що це спринт. А виявився затяжний марафон… Варто пам’ятати, що якщо нічого не робити, отже і не варто чекати якогось результату. А коли ризикнеш і отримаєш результат бодай 50 на 50, то спробувати варто. Дорогу долає лише той, хто іде…».
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
