Сторінка 130 – Новини ветеранів зі всієї України

У  Вінниці ветерани змагалися на відкритому чемпіонаті з SUP-бордингу

Опубліковано by nova_admin

У Вінниці відбувся відкритий чемпіонат міста з катання на SUP дошках серед ветеранів війни – унікальна подія в межах реалізації проєкту з розвитку адаптивного спорту «Сила титанів». Цей захід став прикладом сили духу, витривалості та взаємопідтримки між побратимами, які після фронту продовжують шукати нові шляхи до відновлення та активного життя.

Про це інформує міська рада.

Організаторами заходу виступили комітет по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради спільно з міською дитячо-юнацькою спортивною школою № 2.

Змагання об’єднали 18 оборонців, які проявили себе не лише як сильні духом, а й як відкриті до нового досвіду спортсмени. Хтось уперше став на дошку, а хтось демонстрував упевнені рухи й відточену техніку. Атмосфера була дружньою, з відчуттям підтримки та турботи – кожен учасник відчував, що він не один у своєму шляху.

Як зазначив голова комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради Сергій Краєвський до участі долучилися не лише вінничани, а й військовослужбовці з інших регіонів України, які нині проходять лікування у медичних закладах Вінниці. Це черговий крок до відновлення, пошуку внутрішніх ресурсів і адаптації через спорт.

«Це вже п’ятий відкритий чемпіонат у межах проєкту “Сила титанів”. До цього ми проводили змагання з кульової стрільби, шашок, настільного тенісу та пауерліфтингу. Сьогодні – SUP-дошки. Ми переконані, що спорт – це дієвий інструмент для фізичної й психологічної реабілітації. Наше завдання – створити можливості для ветеранів, підтримати тих, хто нас боронив і продовжує боронити. Такі заходи – це не просто змагання, це прояв вдячності та реальної підтримки наших захисників», – зазначив Сергій Краєвський.

Серед учасників заходу був Юрій Литвиненко, військовий із Нікополя, який у 2023 році став до лав ЗСУ, а у вересні 2024 отримав важке поранення на куп’янському напрямку та втратив частину руки. Нині Юрій проходить лікування у Вінниці й готується до протезування. До війни працював будівельником і вже зараз мріє повернутися до своєї справи, аби знову бути опорою для родини. На SUP дошці тримався впевнено, попри складність веслування однією рукою. Він зізнається, що отримав надзвичайний досвід, хвилю емоцій і величезну мотивацію продовжувати займатися спортом.

«Відчуття згуртованості, драйв і повна перезагрузка – усе це я отримав сьогодні. Для мене це не просто спорт, це можливість знову відчути себе живим. Вінниця подарувала мені тепло, якого давно не відчував. Дуже раджу всім побратимам виходити із зони комфорту – іноді саме за її межами починається нове життя», – ділиться враженнями Юрій Литвиненко.

Оборонець також зазначив, що сьогодні на Південному Бузі він та його побратими замість зброї тримали весло, замість окопів у них була SUP-дошка, та дух боротьби той самий.

Для тих учасників, які за станом здоров’я не могли самостійно стати на SUP-дошки, організатори передбачили альтернативу – прогулянки на катамарані, а згодом і на двох моторних човнах по річці. Це дало змогу кожному відчути атмосферу події, розслабитися та отримати заряд позитивних емоцій, незалежно від фізичних можливостей. Адже головне – бути разом, ділити спільні враження та підтримку.

На завершення заходу учасники одержали медалі та грамоти, а також – подарунки від комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради.

«Подібні події важливі не лише як фізична активність, а й як терапія для ветеранів та ветеранок. Вони створюють простір, де можна знайти нову опору, відчути себе частиною спільноти та вийти за межі звичного болю й тиші», – резюмують організатори.

Уряд спростив надання статусу УБД та інвалідності для іноземних добровольців

Опубліковано by nova_admin

Кабінет Міністрів України ухвалив важливе рішення, затвердивши окремий порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій (УБД) та статусу особи з інвалідністю для іноземних громадян та осіб без громадянства. 

Згідно з новим порядком, Міністерство у справах ветеранів тепер матиме повноваження щодо надання цих статусів іноземцям та особам без громадянства. Це означає, що існуючі процедури для громадян України не поширюватимуться на іноземних добровольців.

Окрім того, внесені зміни до порядку видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни дозволять Мінветеранів видавати іноземцям та особам без громадянства посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Цей крок є важливим визнанням внеску іноземних добровольців у захист України, створюючи прозорий та чіткий механізм для їхнього соціального захисту.

Що передбачено проєктом:

  • Визначити Мінветеранів як єдиний орган, що уповноважений надавати статус УБД та особи з інвалідністю внаслідок війни іноземцям;
  • Затвердити форму заяви, чіткі підстави для надання, відмови чи позбавлення статусу;
  • Надати можливість отримати статус після звільнення зі служби, з урахуванням місця проживання;
  • Внести зміни до постанов №413, №685, №1041 та №740 – щоб уніфікувати порядок для іноземців;
  • Спростити процедуру для тих, хто вже воював, але не має українського громадянства;
  • Визначити право Мінветеранів видавати посвідчення УБД та нагрудні знаки ветеранів війни таким особам.

Також проєктом передбачено вилучення з порядку №685 норми про позбавлення статусу родини загиблого захисника у випадку наявності судимості, — це питання вирішуватиметься окремо.

У Львові ветерані та їхні родини провели акцію на підтримку військових у неволі

Опубліковано by nova_admin

У Львові 14 червня відбулася акція на підтримку українських полонених. Рідні військових, ветерани та небайдужі вимагали публічності та дій, аби визволити наших захисників із російського полону.

У центрі міста зібралися родичі, ветерани, митці та небайдужі, щоб нагадати: полон – не забутий, а боротьба за кожного триває, повідомляє 24 Канал.

Матері, дружини, діти та ветерани, які перебували у російських катівнях, ділилися болем і надією. Поряд – стенди з іменами та обличчями, символічні ілюстрації й наліпки, які роздавали всім охочим за донати на потреби бригади «Азов».

Біль і історія кожної родини, яка чекає. А чекати можна не лише рідних і близьких – чекання об’єднує сотні тисяч українців. Ми мусимо бути голосами тих, кого зараз катують, поки кожен з них не повернеться додому,
– сказала журналістка та культурна діячка Алевтина Швецова.

На запитання: «Хто у тебе в полоні?, ми відповідаємо: «”У нас там усі». Ми досі не бачимо наших «азовців». Почесний полон, тривалістю кілька місяців, переріс у три роки пекла»,
– наголосила Алевтина.

Серед присутніх були й ветерани, звільнені з полону, які власними свідченнями підтвердили жахи перебування в неволі. Один із них – Михайло Чапля з позивним “Южний”. Він показав фотографію свого побратима Ігоря Хая, якому лише 23 роки. Ігор зараз важкопоранений і досі перебуває в полоні.”Ми чекали обміну важкопоранених, але Ігоря там не було – бо він азовець. Сьогодні я тут, бо вижив. І тому мушу говорити про тих, хто там”,
– сказав Чапля.

Тепер офіційно. Мінветеранів і Міносвіти підписали спільний указ про залучення ветеранів до підготовки молоді

Опубліковано by nova_admin

Міністерства у справах ветеранів і освіти 17 червня підписали спільний наказ, яким затвердили методичні рекомендації щодо працевлаштування ветеранів війни на посади вчителів навчального предмета “Захист України”.

Про це повідомила заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук.

За її словами, ветерани «передаватимуть учням практичні навички з основ військової справи, тактичної медицини, цивільного захисту та безпеки», а їхній бойовий досвід – це «не лише практика, а й потужний чинник патріотичного виховання».

«Це рішення поєднує реінтеграцію захисників і довгострокове зміцнення національної стійкості», – додала Верещук.

Відповідно до наказу, профільні підрозділи обласних адміністрацій мають довести до відомі ці рекомендації керівникам закладів освіти. 

Читайте також:

У Києві відбудуться перші змагання з адаптивного пейнтболу. Хто може взяти участь?

В Україні стартує проєкт «Ветерани: повернення та інтеграція до трудових колективів»

Опубліковано by nova_admin

Цифрове видавництво Експертус запускає проєкт «Ветерани: повернення та інтеграція до трудових колективів». Його мета — допомогти керівникам підприємств, кадровим службам, спеціалістам з охорони праці створити робочий простір, що максимально відповідає потребам наших ветеранів, — від психологічної підтримки до сучасного обладнання для осіб з інвалідністю на робочих місцях.

Проєкт включає:

  • практичні вебінари з експертами з психології та кадрового менеджменту;
  • статті про те, як адаптувати робоче середовище й які пільги передбачає законодавство;
  • інтерв’ю з компаніями, які вже створили ефективні політики з підтримки ветеранів;
  • співпрацю з Мінветеранів — обмін практиками та роз’яснення законодавства.

Перший крок — вебінар «Інтеграція ветерана в колектив: як налагодити комунікацію».

Програма заходу включає:

  • які поведінкові прояви можуть бути притаманні ветеранам;
  • які основні принципи адаптації ветерана в колективі;
  • як запобігати конфліктам в колективі;
  • що має передбачити роботодавець.

Спікеркою події стане Іванна Давиденко — кризова психологиня з досвідом роботи у Департаменті персоналу ДСНС України.

Реєстрація за посиланням.

Мінветеранів оголосило переможців сезонного конкурсу «Варто діяти»

Опубліковано by nova_admin

У конкурсі «Варто діяти», який реалізує Український ветеранський фонд Мінветеранів у партнерстві з компаніями Kernel та SKELAR, визначено 120 переможців — ветеранських бізнес-проєктів із 20 регіонів України та столиці. 10 з них отримують додаткову фінансову підтримку від компанії Kernel.

Про це повідомляють у пресслужбі відомства.

Завдяки цьому конкурсу ветерани й ветеранки, їхні рідні, сімʼї загиблих Захисників та Захисниць повинні втілити свої бізнес-ініціативи.

Кожен проєкт — це свідчення того, як бойовий досвід і прагнення змін у власному житті, життя громади та країни перетворюються на основі мирового життя: започаткування й розвиток бізнесу та створення нових робочих місць.

Проєкти, які отримують від 500 тисяч до 1,5 мільйонів гривень фінансової підтримки в рамках конкурсу “Варто діяти”, охоплюють найрізноманітніші галузі: від медицини до логістики, послуг, освіти. Серед цих переможців є ініціативи зі створення швейних виробництв, СТО, творчих просторів, медичних та реабілітаційних клінік, виготовлення крафтових продуктів.

Сезонний конкурс зібрав рекордну кількість заявок — 407. Цей процес про зростаючий попит на підтримку ветеранського підприємництва. Опитування Українського ветеранського фонду підтверджують: майже 70 % ветеранів бажають започаткувати власну справу після повернення зі служби.

Перелік переможців конкурсу “Варто діяти” — за посиланням:
http://veteranfund.com.ua/contests/varto-diiaty/

В Україні хочуть збільшити виплати військовим та поліцейським. Хто скільки отримуватиме?

Опубліковано by nova_admin

Президент України Володимир Зеленський підписав указ №433/2025, який вводить рішення РНБО «Про пропозиції до Бюджетної декларації на 2026–2028 роки за статтями, пов’язаними із забезпеченням національної безпеки і оборони України». Про це повідомляє «Главком» з посиланням на сайт Офісу президента.

Цим указом глава держави доручив збільшити виплати військовим

Окрім щомісячного забезпечення, також передбачено заходи щодо гарантування виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військових або смерті внаслідок поранення, отриманого під час дії воєнного стану.

Нагадаємо, наразі мінімальний розмір грошового забезпечення для рекрута – 20 130 грн. А далі все залежить від дуже великої кількості чинників: звання, посади, вислуги тощо.

Залежно від місця несення служби та виконуваних завдань, українські військові додатково можуть отримувати 30, 50 та 100 тис. грн. Крім того, є ще доплата в 70 тис. грн для тих, хто перебуває саме на передовій.

100 тис. грн отримують військовослужбовці, які безпосередньо беруть участь у бойових діях на передових позиціях, на окупованій території, або між позиціями Сил оборони та ворога. Також цю винагороду отримують ті, хто виконує завдання з вогневого ураження – це ракетники, артилеристи та підрозділи протиповітряної оборони. Звісно, що вони не перебувають безпосередньо на лінії зіткнення. Але час їхньої роботи по ворогу також зараховується для виплати 100 тис. винагороди.

50 тис. виплачують тим, хто виконує бойові (спеціальні) завдання у складі органів військового управління, штабів і командування, що здійснюють оперативне управління підрозділами. В тому числі поза районами бойових дій.

30 тис. грн отримують військовослужбовці, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами.

Також 30 тис. винагороди мають виплачувати тим, хто займається розмінуванням (поза межами районів ведення бойових дій) та протиповітряним прикриттям та наземною обороною об’єктів критичної інфраструктури.

На соціальному заході «Дубенська сила» зібрали майже 400 тисяч гривень для ветеранів

Опубліковано by nova_admin

Соціальний благодійний захід «Дубенська сила» відбувся 14  червня на території Дубенського історико-культурного заповідника на Рівненщині. У результаті вдалося зібрати понад 380 тисяч гривень, які передадуть для 57 окремого батальйону Сил тероборони ЗСУ.

Про це повідомляє Суспільне.

Збір донатів триватиме до 15 червня 19:00. Цей захід став першим у циклі подій в області. Схожі згодом відбудуться у Сарнах, Вараші та Рівному.

У межах заходу із соціальної адаптації ветеранів та їхніх рідних на території Дубенського заповідника працювали різні тематичні локації.

Про програми держпідтримки, гранти, навчання та працевлаштування можна було дізнатися на локації “Можливості”. Там консультував ветеран війни, головний спеціаліст відділу у справах ветеранів Дубенської РДА Роман Федорин: «Це цікавий та корисний захід для військовослужбовців та ветеранів, але ми очікували, що більше людей звертатиметься на нашій локації. Ветеранів підходило мало. Найбільше цікавили питання пільг та оздоровлення».

Серед присутніх військовослужбовців — Василь Харкевич, якому президент України Володимир Зеленський вручив «Золоту Зірку» Героя України у травні 2025 року.

«На мою думку, такі заходи потрібні. Для ветеранів та військовослужбовців це можливість відволіктися, побачитися один з одним, кому потрібно — дізнатися про можливості для ветеранів, працевлаштування. Оскільки я зараз вдома в селі, то радо погодився трохи розвіятися та приїхати на цей захід», — поділився Василь Харкевич.

Ветеран з Волині розповів як реабілітує ветеранів з допомогою каністерапії

Опубліковано by nova_admin

Після 20 річної військової служби волинянин Володимир Лев започаткував власну справу і займається каністерапією — надає психоемоційну підтримку для ветеранів та дітей завдяки спеціально навченим собакам. Нову діяльність обрав не випадково, до цього обіймав посаду начальника кінологічної служби.

Про це він особисто розповів Суспільному.

«Ветеран – це хто?» Військовий аналітик Олександр Саєнко: про правовий хаос, соціальну несправедливість і потребу в новій ветеранській політиці

Опубліковано by nova_admin

В Україні зареєстровано вже більше мільйона ветеранів. Однак досі не існує цілісної системи перекваліфікації, підтримки ветеранського підприємництва та економічної реінтеграції. Чинний Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не враховує ані масштабів сучасної війни, ані нових реалій служби, ані потреб суспільства. У результаті багато ветеранів повертаються в цивільне життя без зрозумілої державної підтримки, без чітких юридичних механізмів захисту та без економічних можливостей для гідного відновлення. Про потенційні наслідки та шляхи виходу з кризи розповів ветеран і військовий аналітик Олександр Саєнко в інтерв’ю для «Ветеран Медіа».

Тут і далі — надаємо цей текст без змін.

Олександр Саєнко – ветеран, колишній підполковник, служив у складі 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Миротворець, учасник АТО/ООС, а також військовий аташе з 2011 по 2012 рік України у Франції. Олександр після 2018 року повернувся до цивільного життя, почавши свою діяльність у громадській організації «Незалежна антикорупційна комісія» (НАКО), як військовий аналітик. З початком повномасштабного вторгнення знову став на оборону країни, прослуживши до кінця 2023 року. Сьогодні Олександр продовжує роботу військового аналітика, а також висловлюється щодо законопроєктів та інших вагомих змін у ветеранській політиці й у секторі оборони і безпеки.

Як ви оцінюєте законодавче визначення статусу «ветерана війни»? Чи не вважаєте ви його занадто нечітким? Чи, на вашу думку, не бракує у законі загального визначення поняття «ветеран»?

По-перше, хто такі ветерани? У нас є соціальне уявлення про ветеранів, а є визначення, закріплені в законодавстві. Є чітке поняття «учасник бойових дій» (УБД) – це фактично єдине визначення, яке має законодавчу ясність. Але учасник бойових дій і ветеран – не тотожні поняття.

До УБД належать, зокрема, учасники війни в Афганістані, у Боснії і Герцеговині. Натомість ветеранами вважають, наприклад, учасників Другої світової війни. Чому саме «ветерани»? Імовірно, тому що війна завершилася, і коли свого часу розроблялося законодавство, це слово закріпили. Насправді це – радянський спадок.

Наше законодавство досі не адаптоване до сучасних умов. Наприклад, людина з вислугою 25 календарних років військової служби вважається ветераном, навіть якщо не брала участі в бойових діях. Те саме стосується працівників МВС, податкової поліції, нацполіції, пожежної охорони, служби цивільного захисту, кримінально-виконавчої служби, спеціального зв’язку. Є також «ветерани праці».

Зараз з’являються нові інституції – НАБУ (Національне антикорупційне бюро України), ДБР (Державне бюро розслідувань), СЗР (Служба зовнішньої розвідки України). І цілком логічно, що з часом з’являться й ветерани цих правоохоронних органів. У законі вже існують поняття «ветеран служби», «ветеран Другої світової війни», «прирівняні до них особи», «діти війни» тощо. Проте у кожного – різні пільги, різний правовий статус. Законодавство трактує це поняття непослідовно.

Чи не вважаєте ви, що така різноманітність категорій лише ускладнює розуміння й доступ до гарантій?

Ми часто називаємо УБД – ветеранами, але за фактом це окрема категорія, під яку сьогодні формується окремий підхід. Вже з’являється розмежування: УБД 2014–2022 років – це АТО/ООС, а з 2022 року – повномасштабна війна. Це вже створює розшарування всередині самої категорії. Наприклад, я отримав статус УБД у 2015 році за участь в АТО, але також беру участь у повномасштабній війні. Що тепер – переробляти статус? Додавати документи?

А що з тими, хто воював у найгарячіших точках – Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт – або ж військовий, який через стан здоров’я чи вік не воює? Він уже «не такий ветеран»?А як бути з тими, хто служив у Косово – вони ветерани?

Немає чіткого розуміння, про які бойові дії йдеться. Наприклад, сапер, який займався розмінуванням, формально є УБД, навіть якщо не був у безпосередньому бою. Це серйозна прогалина. До пільгових категорій також належать учасники Революції Гідності, особи з особливими заслугами перед Батьківщиною. Усі ці статуси тією чи іншою мірою прирівнюються до ветеранів, але конкретики немає.

Проблема в тому, що законодавство орієнтоване на пільги, а не на зміст. Свого часу, щоб уникнути прямих виплат, держава запровадила пільги – безкоштовний проїзд, знижки на комунальні послуги, харчування. При цьому відсутня страхова медицина, системна політика підтримки.

Це одна з ключових проблем. І знову ми приходимо до Міністерства ветеранів, яке здебільшого займається точковими питаннями. А мало би формувати політику. Його першочергове завдання – визначити, з ким саме воно працює.

Воно має бути міністерством усіх ветеранів. Натомість ми бачимо штучне розділення: «справжні ветерани» та «інші». Чому саме ветерани російсько-української війни стали пріоритетом? А де інші?

Ми позиціонуємо себе як соціально орієнтовану країну рівних можливостей. Тоді й закон має бути рівним для всіх. А зараз ми вже ментально поділяємо: ветеран, ветеран-ветеран, ветеран «у кубі». Міністерству потрібно почати з унормування понять. Це великий обсяг роботи, бо будь-яке унормування потягне зміни.

Які, на вашу думку, можуть бути рішення, враховуючи перелік проблем?

Одне з рішень – страхова медицина. Вона дозволить монетизувати пільги. Наприклад, пільги на комунальні послуги вже монетизовано: замість знижки – компенсація коштів через соціальні служби. Це і є механізм. Так само можна вирішити питання з санаторним лікуванням. І не все має лежати на Міністерстві ветеранів – частину функцій можна передати відомствам.

Коли людина вступає на службу – в армію, поліцію, ДСНС – одразу має запускатися страхова історія. Особливо в медичному контексті. Більшість ветеранів стикаються з хронічними проблемами: хребет, суглоби, поранення, контузії. Це – окрема категорія потреб. І саме міністерство мало б цим опікуватись. Воно існує вже не перший рік, але чітких і актуалізованих критеріїв досі немає.

Хоча формально критерії набуття статусу є, але статусів – надто багато. І коли ми кажемо «ветеран» – кого маємо на увазі? Без чітких визначень це веде до хаосу. Плутанина в законодавстві ускладнює роботу навіть соціальним службам. Потрібно обслуговувати величезну кількість людей з різними статусами. І кожного дня – нові звернення. Це не випадкові ситуації, це постійний потік.

Люди хочуть отримати належне. Вони віддали свої сили, здоров’я, роки за державу. Якщо держава визнає це – вона має забезпечити підтримку. Якщо ні – тоді треба це чесно сказати.

Чи варто відокремлювати статус «ветерана російсько-української війни»?

Як на мене, виокремлювати статус «ветеран російсько-української війни» не варто. Чому? А яка різниця, коли людина загинула – у 2015 чи у 2023 році? Вона що, загинула більш героїчно? Чи її смерть відрізняється за значенням? Ні. Навпаки, я вважаю, що ці визначення потрібно об’єднувати. Якщо ми говоримо про ветерана АТО/ООС і про ветерана з 2022 року, то ми маємо говорити про одне і те саме. Це одна війна, просто в різних фазах.

У мене є колеги, які загинули ще до 2014 року, в Африці. Вони були у складі українського миротворчого контингенту. А миротворці в нас мають окреме визначення, правда? Це – ще одна категорія. І я вже не кажу, що маю одночасно статус миротворця, ветерана служби, ветерана АТО і ще ветерана російсько-української війни. Тобто, по суті, я маю чотири різні статуси ветерана. І це лише те, що офіційно зафіксовано.

Міністерство у справах ветеранів України створили у 2018 році. До того була Державна служба у справах ветеранів. Але за фактом ми й досі маємо лише фрагментарні підходи й жодної уніфікованої моделі. Чому ми не можемо зробити, як у європейських країнах? Наприклад, у Франції я спілкувався з міністром у справах колишніх комбатантів. Він був відверто здивований: чому в нас так багато категорій ветеранів? У них є єдине визначення – «ветеран». І все. В це визначення входять усі: учасники бойових дій, загиблі, поранені, миротворці, некомбатанти. Усе зведено до одного закону, однієї бази, однієї політики.

А у нас? У нас – десятки статусів. Наприклад, окремо члени сімей загиблих військовослужбовців, окремо члени сімей загиблих ветеранів. Якщо людина загинула, вона повинна автоматично отримувати статус ветерана. І його сім’я – теж. А далі виникає ще складніше питання – цивільні постраждалі. Якщо ракета прилетіла по цивільному об’єкту і поранила людину – вона брала участь у війні не з власної волі. Але хіба вона не є постраждалою стороною війни?

Ці всі речі має врегулювати не хтось з нас – цим мають займатися відповідні органи: юристи, податкова, пенсійний фонд, органи соціального захисту. Але головне питання – у дублюванні повноважень. Зараз я як ветеран не знаю, куди йти. Потрібно гуглити, шукати, куди звертатися, і це в Києві. А що говорити про регіони, про села? Люди йдуть у сільську раду, а там самі нічого не знають. Можливо, десь інформація і є, але ніхто її не доносить.

Якщо ми говоримо за диджиталізацію, як приклад додання посвідчення УБД у «Дії», для отримання будь-якої послуги, необхідний оригінал та копія, чи завірена копія. І тут та ж диджиталізація втрачає свій сенс. Довідки необхідно отримувати у ТЦК та СП, а не вМіністерстві у справах ветеранів. Хоча, згідно із законом, 70% їхньої роботи – це соціальний захист ветеранів. Але Мінвет цим майже не займається. Вони не формують політику, а займаються точковими реакціями на запити. Мають бути стратегії, правила, рамки – а не мікроменеджмент.

Які труднощі можуть виникнути при тлумаченні термінів, наведених у законі (наприклад, «учасник бойових дій», «особа з інвалідністю внаслідок війни»)?

Ситуація зі статусом УБД – окремий біль. Втратив посвідчення – мусиш проходити сім кіл бюрократії, щоб отримати нове. Хоча зараз статус можна побачити в «Дії», переважна більшість установ вимагає ксерокопію паперового посвідчення з печаткою. У нас усе ще немає нормальної інтеграції між базами даних. Як з ID-картками: маємо паспорт – але ще треба довідку про прописку.

Після повномасштабної війни статус УБД отримає величезна кількість людей. І хоч ми юридично називаємо їх «учасниками бойових дій», насправді для суспільства – це всі ветерани. Треба вирішувати вже зараз, хто є хто і як із цим працювати. росія вже адаптує законодавство під «ветеранів СВО»: квоти на працевлаштування, частка ветеранів у держорганах і навіть у виборчих списках. У нас – тиша. А коли тисячі людей повернуться – буде пізно.

Чи готова економіка України прийняти ветеранів після служби?

Це питання не лише законів – це питання економіки. Людина, яка зараз отримує на фронті 100 тисяч гривень, повернеться у цивільне життя, де зарплати значно нижчі. Пільги не покриють цієї різниці. Це буде шок – і для людини, і для системи.

А ще є ФОПи. Людину мобілізували, а вона не закрила ФОП – тепер автоматично підпадає під антикорупційне законодавство. У більшості країн НАТО військовослужбовець може мати власний бізнес, якщо це не перетинається зі службовими обов’язками, як приклад у США діє «Veterans’ Small Business Program». А у нас, або закривай ФОП, або чекай перевірки від НАЗК. При цьому чимало людей витрачають власні гроші на забезпечення підрозділів – купують дрони, амуніцію, пальне. А у відповідь – загроза кримінальної відповідальності.

Я бачив, як ветеранські бізнеси, започатковані до 2022 року, просто закривалися. Люди пішли воювати, а бізнес не витримав. І не через обстріли – а через відсутність людей, які могли б підтримувати справу. Ці бізнеси створювали робочі місця, сплачували податки. А тепер – втрати на всіх рівнях.

Чи існує системний підхід до повернення ветеранів в економіку і суспільство?

Проблема не лише в бізнесі. Навіть у нових родах військ – та сама історія. Наприклад, Сили безпілотних систем – СБС. Їх створили, але законодавчо не врегулювали. Немає положення, доктрини, стратегічного бачення. Це новий рід військ, а політики – немає. Як і з ветеранами: структура є, а політики – немає.

Я, як людина, яка займалась стратегічним плануванням, розумію: без доктрини нічого не працює. Має бути бачення на 5, 10, 20 років вперед. Чітка відповідь, що створено, навіщо, куди веде. Це стосується і СБС, і Міністерства ветеранів. Вони не мають бігати за кожним ветераном – вони мають створити систему. Єдине вікно. Людина звертається і отримує рішення. Сьогодні ж усе навпаки. Ветеран іде, і його ніхто не чує. Хіба як станеться скандал.

Єдине, що могло б це змінити – цифрова система з реальними повноваженнями на місцях. Як у кадастрі або реєстрації майна: нотаріуси мають доступ до єдиної бази. Те саме можна зробити з ветеранами: у громаді – уповноважена особа, з навчанням, доступами, зарплатнею. І тоді справді буде система.

Поки ж маємо лише спроби й декларації. Але декларації не формують реальність. Політика має формуватися заздалегідь. Інакше система не витримає, коли ветерани масово повернуться. І не через емоції, а через відсутність структур.

Станом на сьогодні в Україні відсутня дієва система перекваліфікації ветеранів. Немає чітких критеріїв, немає зрозумілих маршрутів. Якщо ветеран хоче перекваліфікуватися – потрапляє в ту саму ситуацію, що й звичайний громадянин, у ЦНАП: «знайди, прочитай, сам розберися». Жодного «єдиного вікна», жодного супроводу.

Ба більше, у законодавстві майже не прописані вимоги щодо працевлаштування ветеранів, наприклад, квота 5% чи стимулювання роботодавців. Усе, що є – фрагменти старих програм, адаптованих до нових умов, але без оновлення суті. В результаті маємо формальність без ефекту. А якщо говорити про гранти, то це не панацея. Вони не для всіх. Навіть якщо є реалізувати бізнес у воєнних умовах складно. У підсумку громади втрачають не лише податки, а й цілі економічні екосистеми. Немає бізнесу, немає зайнятості, немає базової соціальної підтримки.

Це ще один фронт для Мінветеранів – система повернення до економіки. Не «довідку видай», а реальна політика: спрощене відновлення бізнесу; податкові пільги для ФОПів, що служать; юридичний захист для ветеранського підприємництва; адаптаційний супровід: бухоблік, кредити, податки.

І головне, потрібен зрозумілий механізм дій: що робити ветерану, коли він повернувся. Бо поки що – він повертається в нікуди.